Реферат на тему:

Завдання фізичного виховання дітей

Головний зміст фізичного виховання полягає в оволодінні дитиною
основами фізичної культури: . 1. Опанування основ особистої гігієни.
Йдеться про охайність, чистоту тіла, одягу, взуття, гігієну приміщення,
режим дня (сон, харчування, раціональна організація активної діяльності
й відпочинку).

З раннього віку дитину слід привчати до систематичного догляду за своїм
тілом, прищепити навички здорового способу життя, бажання займатися
фізичною культурою і спортом.

До культурно-гігієнічних навичок, якими повинні оволодіти діти протягом
дошкільного дитинства, належать:

— навички їжі (акуратно їсти, користуватися посудом, серветкою та ін.);

— навички догляду за тілом (умивання, чищення зубів, розчісування
волосся та ін.);

— навички утримання у чистоті і порядку одягу, дотримання порядку в
приміщенні, його прибирання;

— навички здійснення різних видів діяльності (гри, праці, навчання) з
дотриманням культурно-гігієнічних вимог.

2. Загартовування організму (здійснюють його з використанням природних
факторів — сонця, повітря, води).

3. Виконання фізичних вправ, що є головним засобом фізичного виховання.

Завдання фізичного виховання дітей дошкільного віку поділяють на три
групи.

1. Оздоровчі завдання. Це охорона і зміцнення здоров’я дітей,
загартовування організму, підвищення його опору шкідливим впливам
зовнішнього середовища, своєчасний розвиток усіх систем організму,
підвищення їх функціональних можливостей, формування правильної постави
і стопи.

2. Формування рухових навичок і умінь, виховання фізичних якостей. Це
завдання полягає у розвитку життєво необхідних видів рухових дій:
ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння, плавання, їзди на велосипеді;
рухів рук, ніг, тулуба; шикування і перешиковування. Рухова діяльність
впливає на формування таких фізичних ознак організму, як спритність,
сила, гнучкість, швидкість, загальна витривалість, від яких залежить
успішне подолання людиною різних життєвих труднощів. Цілеспрямований
розвиток рухових умінь і якостей слід починати в ранньому віці й
організовувати його відповідно до вікових та індивідуальних можливостей
дітей.

Важливе значення для здоров’я і фізичного розвитку дитини має формування
правильної постави — звичного положення тіла у спокої та в русі.
Правильна постава створює оптимальні умови для роботи серцево-судинної,
дихальної та травної систем, значною мірою впливає на самопочуття та
настрій. Порушення її може бути спричинене недотриманням гігієнічних
умов, недостатньою розвиненістю кістково-м’язового апарату, недостатнім
рівнем рухової активності дітей, відсутністю або низьким рівнем
профілактичної роботи, вродженими вадами. Тому необхідно стежити за
дотриманням таких гігієнічних умов життя і діяльності дітей, як
освітлення, відповідність меблів та одягу, взуття віку дітей; правильно
організовувати заняття фізичними вправами: бігом, стрибками,
підлізанням, пролізанням, що зміцнюють м’язи спини та підвищують
гнучкість хребта. А головне — переконати дитину в значенні правильної
постави для її здоров’я і краси, навчити правил самоконтролю під час
сидіння, стояння, ходіння, раціонального розподілу навантаження.

3. Виховання у дітей культурно-гігієнічних навичок і вмінь здорового
способу життя. Діти повинні знати, що добре, а що шкідливе для
організму, і відповідно організовувати свою поведінку. Вміння доглядати
за тілом, одягом, особистими речами, культурно поводитися за столом від
час вживання їжі, підтримувати порядок у приміщеній повинні перерости у
стійкі звички. Не менш важливі здобуття уявлень і знань про користь
занять фізичною культурою, іграми, виховування інтересу до активної
рухової діяльності, формування потреби в систематичних заняттях
фізичними вправами.

Фізичне виховання дітей дошкільного віку вирішує багато загальновиховних
завдань. Фізичні вправи сприяють пізнанню навколишнього світу, розвитку
органів чуття, координації рухів, морально-вольових якостей (сміливості,
відповідальності, наполегливості та ін.). Загартовувальні процедури,
оволодіння рухами, участь у рухливих і спортивних іграх виховують
цілеспрямованість, самостійність, формують уміння управляти своєю
поведінкою і своїм тілом. Колективні ігри допомагають вихованню дружніх
і товариських стосунків, налаштованості на спільні дії, розвивають
уміння взаємодіяти, адекватно оцінювати ситуацію, себе і партнерів.
Відчуття краси і доцільності рухів тіла, звичка до чистоти й акуратності
сприяють вихованню естетичних почуттів.

Фізичне виховання дітей не може бути спонтанним, безсистемним,
закостенілим щодо використовуваних форм і методів. Організація його має
відбуватися за дотримання таких умов:

— охорона нервової системи дитини, раціональне чергування активної
діяльності та відпочинку, гігієна денного і нічного сну;

— наявність сприятливих умов для постійного позитивного емоційного
стану, відсутність чинників, які пригнічують нервову систему дитини;

— планування й утримання відповідно до санітарно-гігієнічних норм
приміщень дитячого садка і майданчика, Обладнання фізкультурного залу,
достатня кількість необхідного для кожного віку дітей спортивного
інвентаря.

Програми виховання і навчання у дошкільних закладах України визначають
конкретні завдання і зміст роботи з фізичного виховання дітей кожної
вікової групи.

Наприклад, програма «Малятко» до найголовніших завдань дошкільного
виховання зараховує турботу про фізичне і психічне здоров’я дітей,
забезпеченню якого має бути підпорядкована організація їхнього життя,
предметного та соціального середовища, всіх видів діяльності. Основний
показник роботи вихователя — фізично розвинені, загартовані, активні
діти, які спокійно і вільно спілкуються між собою та з дорослими. Зміст
розділу «Виховуємо здорову дитину» програми спрямовує на поетапне
фізичне вдосконалення дітей, передбачаючи гнучкий режим дня, оптимальний
повсякденний руховий режим. Програма орієнтує вихователів на
використання різних форм роботи: щоденних занять з фізичної культури,
ранкової та гігієнічної гімнастики, рухливих ігор, фізкультурних пауз,
розваг, свят, днів здоров’я, піших переходів, самостійної рухової
діяльності.

Програма «Дитина» виокремлює такі головні завдання фізичного виховання:

— зміцнення здоров’я, всебічний фізичний розвиток, загартування,
удосконалення функцій організму, підвищення фізичної та розумової
працездатності дітей;

— сприяння формуванню правильної постави, профілактика плоскостопості;

— формування ігрових дій;

— розвиток рухових якостей (спритності, швидкості, сили, гнучкості,
загальної витривалості);

— виховання позитивних моральних і вольових рис характеру дитини;

— сприяння набуттю доступних уявлень і знань про користь занять фізичною
культурою, іграми, про основні гігієнічні вимоги і правила;

— виховання інтересу до активної рухової діяльності та формування
потреби у систематичних заняттях фізичними вправами.

У фізичному вихованні дошкільників важливо дотримуватися принципу
індивідуалізації та диференціації. У дитячих садках
фізкультурно-оздоровчого типу виправданим є функціонування: групи
загального типу; фізкультурно-оздоровчої групи, що дає змогу враховувати
інтереси та здібності дітей щодо оволодіння різними фізичними вправами;
групи дітей, які за станом здоров’я належать до підготовчої медичної
групи; групи, вихованці якої мають певні порушення у стані здоров’я
(спеціальні медичні групи), порушення опорно-рухового апарату; спортивні
секції; фізкультурні гуртки; центри здоров’я та реабілітації.

Отже, фізичне виховання є однією з передумов ефективності розумового,
морального, естетичного виховання, а належний рівень загального розвитку
робить привабливою мету, пов’язану із досягненням фізичної досконалості.

Література

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. — К., 1999.

Богуш А. М., Лисенко Н. В. Українське народознавство в дошкільному
закладі. — К., 2002.

Болтарович 3. Традиції сімейного виховання // Народна творчість та
етнографія. — 1993. — № 2.

Буре Р. С., Островская Л. Ф. Воспитатель и дети. — М., 2003.

Вільчковський Е. С. Критерії оцінювання стану здоров’я, фізичного
розвитку та рухової підготовленості дітей дошкільного віку. — К., 1998.

Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей
дошкільного віку. — Л., 1998.

Венгер Л. А., Пилюгина Э. Г., Венгер Н. Б. Воспитание сенсорной культуры
ребенка от рождения до 6 лет. — М., 1988.

Виховання дошкільників в праці / За ред. 3. Н. Борисовой — К., 2002.

Воспитание гуманных чувств у детей / Под ред. Л. Н. Проколиенко, В. К.
Котырло. — К., 1987.

Денисенко Н. Впровадження програми з валеології // Дошкільне виховання.
— 1998. — № 9.

Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття» // Освіта.
— 1993. — № 44—46.

Дитина: Орієнтовний зміст виховання і навчання дітей 3—7 років у дитячих
закладах. — К., 1992.

Єфименко М. М. Театр фізичного виховання та оздоровлення дошкільників. —
К., 1995.

Запорожец А. В. Проблемы развития психики // Избранные психологические
труды. — М., 1986.

Киричук О. В. Філософія освіти і проблеми виховання // Нові технології
навчання. — К., 1997.

Козлова С. А., Куликова Т. А. Дошкольная педагогика. — М., 2002.

Комарова Т. С. Изобразительное творчество дошкольников в детском саду. —
М., 1984.

Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні / Наук, ред.
О. Л. Кононко. — К., 2003.

Кононко О. Л. Стратегічна мета виховання — життєва компетентність дитини
//Дошкільне виховання. — 1999. — № 5.

Концепція безперервної системи національного виховання. — К., 1994.

Концепція дошкільного виховання в Україні. — К., 1993.

Концепция дошкольного воспитания. — М., 1989.

Котляр В. Ф. Изобразительная деятельность дошкольников. — К., 1986.

Похожие записи