Біднячук Марія Петрівна,
учитель історії Монастирищенської
загальноосвітньої школи I-III ступенів №2
Монастирищенської районної ради
Анотація
Позакласний захід присвячений 67 – річниці визволення України від фашистських загарбників, з використанням відео джерел. У підготовленому матеріалі висвітлюються окремі події Великої Вітчизняної війни та розповіді про героїв рідного краю.
Тема: «Героїв битв за рідний край, юний друже, пам’ятай!»
(На екран проектується слайд №1)
Слово вчителя.
28 жовтня український нард відзначив 67-річницю визволення України від фашистських загарбників.
Віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський союз розпочався 22 червня 1941 року. Україна була однією з перших республік СРСР, куди вторглась до зубів озброєна, моторизована фашистська армія.
Завдяки героїзму радянських воїнів на фронтах війни, широко розгорнутого партизанського руху, опору тих хто залишився на окупованій території, 28 жовтня 1944 було звільнено територію України. За роки війни Україна втратила 8 млн. чоловік, це 5 частина населення.
Всім, хто загинув на полях битв за нашу Батьківщину.
Хто поліг в освячену кров’ю землю.
Присвячується !
Звучать перші такти «Реквієм» Д. Кабалевского
Тихо лине мелодія пісні «Священна війна». (на мультимедійній дошці демонструється відео кліп, презентація слайд №2)
Учень 1. Імен хоч скільки називай – усіх злічить не можна.
За український рідний край боєць боровся кожний.
Учень 2. Бійці, партизани, підпільники міста віддали своє життя за Батьківщину нагороджені орденами і медалями. Вітчизну боронили – 6543 монастирищанина, не повернулися з фронтів – 3983. з них загинуло в боях -1273, пропало безвісти – 2271, загинуло від ран – 305, в полоні та концтаборах – 64, в підпіллі та партизанах – 70 [2, ст.168].
Учень 3. Заслужили найвищу нагороду нашої Батьківщини – звання Героя Радянського союзу наші земляки: Мільнер Рафаїл Ісаєвич, Дзигунський Михайло Якович, Пахолюк Іван Арсентійович, Поплавський Станіслав Гілярович, Фуковський Олександр Васильович. [2, ст.168].
(На мультимедійній дощі демонструються слайд №3)
Учень 4. У боях за визволення України вирішальною і однією з найбільших була битва за Дніпро.
(На мультимедійній дощі демонструються слайд №4, підбірка фотографій “Форсування Дніпра” (9 шт)).
Учень 4. Ой, Дніпро, Дніпро, ти у даль течеш
(голосніше виринає куплет пісні)
Ты увидел бой, богатирь река,
Мы в атаку шли под горой.
Кто погиб за Дніпр – будет жить века
Коль сражался он как герой.
Учень 5. Ой Дніпро, Дніпро, наш рідний Славутич!
Скільки крові пролито на твоїх берегах
Скільки життів віддано за твою свободу
Учасник битв за Дніпро Рафаїл Ісаєвич Мільнер родом з Монастирища.
(на екран проектується портрет Р. І. Мільнера, слайд № 5)
Учень 1. Йшов бій біля Карачева, над перелісками стояв суцільний гуркіт артилерійської канонади та рушнично-кулеметної перестрілки. З-за лісу раптом виринув ворожий винищувач. За ним показались бомбардувальники. Бомби здибили землю. І все навколо змішалося. Стало темно як в ночі. Люди здригалися в окопах, стали відповзати назад. Ала раптом серед гуркоту бою почувся владний голос: – «Куди ж ви?! Фашистів жменька, а нас батальйон! За мною товариші, вперед!» Це був кремезний, невисокий чоловік. « Комісар, наш тут» – прокотилося по рядах. І всі з дружним «Ура!» кинулися за ним. А він вирвавшись вперед , щось кричав, показував на зриту снарядами висоту. Там на нашого артилериста накинулася ціла зграя фашистів. Невідомий герой, який лише один залишився живий, мужньо відбивався. Відбувалася коротка і жорстока сутичка. Дорогою ціною заплатили вороги за смерть наших зенітників. Далі воїни дружньо атакували гітлерівців на підступах до села. Тепер уже весь полк швидко рухався вперед. Ворога взяли в кліщі і знищили. А повів в атаку бійців – Рафаїл Ісайович Мільнер.
Макс Майн «Комісар»
Присвячується бувшому комісару гвардійського стрілецького полку Герою Радянського Союзу Рафаїлу Ісаєвичу Мільнеру
Учень 1. В аду кромешном яростного боя
Земля, казалось, треснута на куски
Но, прикрывая Родину собою
Стояли насмерть гвардии полки
Учень 2. Чтоб у врага на век отбить охоту
Топтать поля и рушить города
Так по нему хлестали пулеметы
Что закипала в кожухах воду
Учень 3. Но враг все лез, обрушивал удары
В плотную он придвинулся – и вот
Раздался твердый голос командира
«За мной в атаку, гвардия! Вперед!»
Учень 4. В миг размахнулась схватка штыковая,
И на исходе яростных минут
Орали фрицы руки подымая
«Конец войне, и Гитлеру капут!»
Учень 5. Гвардейцы шли и побеждали снова,
Была в Берлин дорога нелегка…
Да, комиссар, не раз ты в час суровый
К победе вел под знаменем полка
Учень 6. Твоя отвага и других спасала
Она несла свет нынешнего дня
Ведать, не зря ты, комиссар бывалый
Стоял на первой линии огня.
Учень 1. Всім, хто загинув на полях битв за нашу Батьківщину.
Хто поліг в освячену кров’ю землю.
Присвячується !
(квартет хлопчиків з 10 класу виконують пісню «Не спи, моя рідна Земля»)
Учень 2. Іще один Герой Дніпровської битви Іван Арсентійович Пахолюк
(на екран проектується портрет Івана Арсентійовича Пахолюка, слайд №6)
Іван Арсентійович Пахолюк розпочав війну лейтенантом , а закінчив її з військовим званням гвардії полковника.
Великий бойовий шлях пройшов І. А. Пахолюк за роки війни. З його іменем пов’язані оборона міст-героїв Волгограда, Одеси, звільнення Орла, Чернігова, Бреста, Варшави і багатьох інших. Командуючи артилерійським дивізіоном, він форсував ріку Оку, Дніпро, Буг, Віслу, Одер та інші. Тільки на рідному Дніпрі йому довелося тричі в різних місцях успішно переправити свій підрозділ на правий берег.
Уряд високо оцінив бойові заслуги І. А. Пахолюка, нагородивши його багатьма орденами, медалями. А за успішні операції при форсуванні Дніпра йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Сірі хвилі старого Дніпра
Блистіли, клекотіли і стогнали
Артилеристи підрозділу Пахолюка
Плацдарм і переправу відстояли
(на фоні мелодії «пісня про Дніпро»)
Учень 3. Олександр Васильович Фуковський уродженець села Зарубинці
(на екран проектується портрет героя, слайд №7)
Вогняні дороги війни привели молодого командира стрілецької роти до героїв Дніпра . Наказ був короткий: форсувати Славутич в районі Чорнобиля, закріпитися на правому березі розширюючи плацдарм, забезпечити переправу решті підрозділів бригади. Спочатку розвідка, а потім і сам командир роти, ховаючись в заростях верболозу, вивчили вся підходи до берега в районі переправи. Хоч часу було обмаль бійці суміли розшукати кілька рибацьких човні, змайструвати плотики з випадкового підручного матеріалу. В кінці дня гвардїі-лейтенант поставив перед командирами взводів конкретні завдання: «Головне у виконанні наказу – напасти зненацька, скрито і швидко. Захопити якомога більший плацдарм, окопатися і триматись, триматись!» – І добавив «В першому човні пливу я».
Коли настала ніч човни перших десантників безшумно попливли по чорній як нафта річці. І коли до берега залишилося якийсь десяток метрів – раптом в повітрі зашипіли ракети і зеленкувате світло відбилось в дзеркалі ріки. Застрекотіли кулемети ворога. Сутичка з фашистами була короткою і напористою десантники підтримувані вогнем нашої артилерії, яка закріпилась на Лівобережжі, захопили невеличкий плацдарм і міцно там засіли, використавши окопи ворога. Гвардійці мужньо відбивали атаки гітлерівців одну за одною. Підкріплення в першу ніч не було і горсточка бійців весь день вела бій з навалою фашистів. Двічі доводилося битись в рукопашну гвардійцям разом зі своїм командиром Фуковським. Знаючи, що поруч командир, бійці бились з вором відчайдушно, сміливо, вперто. Плацдарм вдалося утримано і розширити. Незабаром форсували Дніпро, на плацдарм висадилася вся бригади. Багатьом бійцям десантникам за цей бій були вручені державні нагороди. А указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року командиру роти 24-ї гвардійської механізованої бригади 7-го корпусу Центрального фронту гвардії- лейтенанту Фуковському Олександру Васильовичу присвоєно звання Герой Радянського Союзу.
(звучить голосно два останніх куплети «Пісня про Дніпро»)
Учень 1. Всім, хто загинув на полях битв за нашу Батьківщину.
Хто поліг в освячену кров’ю землю.
Присвячується !
(учениця 9-го класу виконує пісню «Журавлі»)
(на екран проектується штурм Сапун-гори і портрет Михайла Яковича
Дзигунського, слайди №8,9)
Учень 4. Лейтенант Михайло Якович Дзигунський повторив безсмертний подвиг Олександра Матросова. При штурмі Сапун – гори під Севастополем його взвод першим увірвався у траншеї ворога. В рукопашній схватці, а також гранатами, він особисто знищив 20 фашистів взвод оволодів 3-ма дотами, але дальшому пересуванню вперед перешкоджав кулеметній вогонь з 4-го доту.
Обставини вимагали рішучих дій. І ось Дзугунський приймає рішення: своїм тілом закрити амбразуру дота… кулемет замовк. Скориставшись цим, бійці зламали опір ворога і оволоділи висотою. Михайлу Яковичу Дзигунскому, уродженцю селища Цибулів за цей подвиг посмертно присвоєно звання Герой Радянського Союзу
(на фоні мелодії пісні «Родной Севастополь» читає учень.)
Дрожала в ярости Сапун-гора
Стена огня и смертного метала,
Когда траншеи озверевшего врага
Бессмертная пихота штурмувала
Чтоб жизнь осталась вечной на земле
Чтобы спасти от черной смерти взвод
Закрыл Дзыгунский телом амбразуру
И захлебнулся кровью кулемет
Кто в бою закрил Отчизну серцем
Тот в памити народной не умрет
(По закінченню читання звучить куплет: «Здесь кровью святою…На екран проектується портрет героя Радянського Союзу Станіслава Гіляровича Поплавського, слайд №10)
Учень 5. Станіслава Гіляровича Поплавського з дитинства манила військова служба. І коли в 17 років він втік з дому та пішов добровільно служити в Армію. Незабаром червоноармієць Поплавський став старшиною у стрілецькій дивізії, а пізніше вступив до військового училища. Особливо проявився військовий талант С.Г. Поплавського в року Великої Вітчизняної війни. В усіх боях, а їх чимало на рахунку Поплавського, він проявив себе здібним, талановитим, ініціативним і хоробрим командиром. За бойові заслуги був нагороджений орденами Червоного Прапора, орденом Кутузова 2-го ступня і інші.
А у червні 1943 року стрілецький корпус під командуванням генерал майора Поплавського бере участь у розгромі Вітебського угрупування ворога, визволяє Вільнюс, форсує Німан і першим вривається в Східну Прусію.
І знову Батьівщина відзначає героя, нагородивши його орденом Суворова та Багдана Хмельницького 2-го ступеня, а за переможні бої в Польщі Орденом Суворова 1-го ступеня, багатьма польськими орденами і медалями.
А 29 травня 1945 року Станіславу Гіляровичу було присвоєно звання Герой Радянського Союзу.
(звучить мелодія «Пісня про Варшаву»)
Учень 6.
Варшава, Поморье и штурм Берлина
Этапы большого пути
Поплавський земляк наш, герой, наша слава
С честью сумел их пройти
Сокрушая землю и камень
Он врага беспощадно разил
Над Берлином победное знамя
Знамья родины водрузил
Учень 2. Давно війна в нас відгриміла
Мов невгамовний бурелом
Мов чорна хмара пролетіла
Махнувши вогняним крилом.
Учень 3. Вже постаріли ветерани
Яких минула смерть страшна
Давно зарубцювались рани
Чоло покрила сивина
Учень 4. А на землі в цвіту багрянім
Постали пом’ятники скрізь
Як пам’ять воїнам – солдатам
Як пам’ять мужності і сліз.
Учень 5. Як пам’ять вірності і слави
Вітчизні неньці дорогій,
На п’ядестал солдати стали
В усій величності людській
Учень 6. І ти мій друже, зупинися,
Йдучи в безсмертне майбуття
Солдату низько поклонися
За тебе він відав життя.
Учень 1. Всім, хто загинув на полях битв за нашу Батьківщину.
Хто поліг в освячену кров’ю землю.
Присвячується !
(на завершення звучить пісня «Летите голуби»).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бикова О. А. Літературні свята в школі – Київ. К Рад. Школа, 1986. [175-191] с.
2. Волошенко І. І. Монастирищина з історії рідного краю. Облредвидав «Січ», 1995. – 229 с.
3. Герої Радянського Союза : [Электрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.warheroes.ru
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
