Засоби навчання. Використання комп’ютерної техніки у навчанні

Успішність процесу навчання, ефективність використання в ньому
розглянутих методів навчання значною мірою залежать від матеріальних
передумов.

Засоби навчання — допоміжні матеріальні засоби школи з їх специфічними
дидактичними функціями.

Слово вчителя — найістотніший засіб навчання. За допомогою слова вчитель
організовує засвоєння знань учнями, формування в них практичних умінь і
навичок. Викладаючи новий матеріал, він спонукає учнів до роздумів над
ним.

Підручник як важливий засіб навчання слугує учневі для відновлення в
пам’яті, повторення та закріплення знань, здобутих на уроці, виконання
домашнього завдання, повторення пройденого матеріалу.

Інші засоби навчання виконують різноманітні функції: одні заміняють
учителя як джерело знань (кінофільми, магнітофон, навчальні пристрої та
ін.); другі — конкретизують, уточнюють, поглиблюють відомості, які
повідомляє вчитель (картини, карти, таблиці та інший наочний матеріал);
треті — є прямими об’єктами вивчення, дослідження (машини, прилади,
хімічні речовини, предмети живої природи); четверті — «посередники» між
школярем і природою або виробництвом у тих випадках, коли безпосереднє
вивчення останніх неможливе або утруднене (препарати, моделі, колекції,
гербарії тощо); п’яті використовують переважно для озброєння учнів
уміннями та навичками — навчальними і виробничими (прилади, інструменти
та ін.); шості — символічні (знакові) засоби (історичні та географічні
карти, графіки, діаграми тощо).

Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН) — необхідний чинник засвоєння
знань. До них належать: дидактична техніка (кіно-, діапроектори,
телевізори, відеомаг-нітофони, електрофони), аудіовізуальні засоби;
екранні посібники статичної проекції (діафільми, діапозитиви,
транспаранти, дидактичні матеріали для епіпроекції), окремі посібники
динамічної проекції (кінофільми, кінофрагмен-ти та ін.), фонопосібники
(грам- і магнітофонні записи), відеозаписи, радіо- і телевізійні
передачі.

Комплексне використання аудіовізуальних засобів навчання на уроках
повинно враховувати пізнавальні закономірності навчальної діяльності
учнів, їх підготовленість до сприймання і засвоєння навчального змісту
за допомогою цих засобів; забезпечувати органічне поєднання їх з
розповіддю вчителя, іншими засобами навчання.

Необхідно ретельно продумати поєднання слова вчителя з ТЗН, можливості
використання різних методичних прийомів: пояснення, установка на
сприймання перед демонструванням (простеженням) окремих елементів
комплексу чи комплексу загалом, бесіда за їх змістом; пояснення (бесіда)
за змістом аудіовізуальних засобів; демонстрування (прослуховування)
окремих частин, фрагментів або кадрів, що чергується з розповіддю
(поясненням); демонстрування (прослуховування), що супроводжується
поясненням (синхронним коментуванням).

У процесі підготовки до проведення уроку з використанням ТЗН слід:
детально проаналізувати зміст і мету уроку, зміст і логіку вивчення
навчального матеріалу; визначити обсяг і особливості знань, які повинні
засвоїти учні (уявлення, факти, закони, гіпотези), необхідність
демонстрування предмета, явища або їх зображення; відібрати і
проаналізувати аудіовізуальні та інші дидактичні засоби, встановити їх
відповідність змістові та меті уроку, можливе дидактичне призначення як
окремих посібників, так і комплексу загалом; встановити, на якому
попередньому пізнавальному досвіді здійснюватиметься вивчення кожного
питання теми; визначити методи і прийоми забезпечення активної
пізнавальної діяльності учнів, міцного засвоєння ними знань, набуття
умінь і навичок.

Учителі часто вдаються до поєднання аудіовізуальних засобів: статичних
екранних і звукових посібників; динамічних і статичних екранних;
динамічних екранних і звукових; динамічних і статичних, екранних,
звукових.

Ефективному використанню засобів навчання сприяє кабінетна система
навчання, що передбачає проведення занять з усіх предметів у навчальних
кабінетах, обладнаних посібниками, літературою, дидактичними
матеріалами, технічними засобами, а також позаурочних занять. Така
система сприяє швидкому «проникненню» учнів у предмет, що вивчається на
уроці; створює кращі можливості для використання наочності, ТЗН та умови
для цікавої організації позаурочної роботи з предмета і позакласної
виховної роботи з учнями. Щоправда, вона створює і певні проблеми,
пов’язані з труднощами у складанні розкладу занять, підтриманні
санітарного стану в класі; зайві пересування в коридорах.

Комп’ютеру належить чільне місце серед сучасних технічних засобів
навчання. Перелік професій, пов’язаних з використанням комп’ютерів,
дедалі ширшає. Тому вміти працювати з ними повинен кожний, і школа не
може стояти осторонь цієї справи. Узагальнивши сучасні уявлення про
можливості комп’ютеризації в царині освіти, можна виявити такі чотири
напрями використання комп’ютерів: 1) комп’ютер як об’єкт вивчення; 2)
комп’ютер як засіб навчання; 3) комп’ютер як складова частина системи
управління народною освітою; 4) комп’ютер як елемент методики наукових
досліджень.

Враховуючи потребу в підготовці учнів до життя та діяльності в умовах
комп’ютеризації виробничих і управлінських процесів, школа має
забезпечити їх комп’ютерну готовність, тобто не лише ознайомити з
основними сферами застосування комп’ютерів, їх роллю в розвитку
суспільства, знанням будови, принципу їх роботи, з поняттям про
алгоритми і алгоритмічну мову, уміння будувати алгоритми для вирішення
завдань, а й навчити користуватися комп’ютерними редакторами, складати
програми на одній із мов програмування.

За допомогою комп’ютера як засобу навчання можна реалізувати
програмоване і проблемне навчання. Комп’ютер використовують для
навчального моделювання науково-технічних об’єктів і процесів.
Використання комп’ютера в процесі навчання сприяє також підвищенню
інтересу й загальної мотивації навчання завдяки новим формам роботи і
причетності до пріоритетного напряму науково-технічного прогресу;
активізації навчання завдяки використанню привабливих і швидкозмінних
форм подання інформації, змаганню учнів з машиною та самих із собою,
прагненню отримати вищу оцінку; індивідуалізації навчання — кожен працює
в режимі, який його задовольняє; розширенню інформаційного і тестового
«репертуарів», доступу учнів до «банків інформації», можливості
оперативно отримувати необхідні дані в достатньому обсязі; об’єктивності
перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок учнів.

Водночас педагоги повинні враховувати й негативні моменти. Передусім
робота з комп’ютером швидко стомлює учнів, може погано впливати на зір
або навіть призводити до розладу нервової системи. Комп’ютеризоване
навчання не розвиває здатності учнів чітко й образно висловлювати свої
думки, істотно обмежує можливості усного мовлення, формуючи логіку
мислення на шкоду збагаченню емоційної сфери. В умовах автоматизованого
навчання швидко формуються егоїстичні нахили людини, загострюється
індивідуалізм, розширюється конкурентність, сповільнюється виховання
колективізму, взаємодопомоги. Здебільшого інтерес до програми з
обмеженою інформативністю швидко згасає. Оскільки діалог з машиною
синтаксично збіднений, учень нерідко почувається «дурнішим» за
комп’ютер, що згодом може стати причиною стійкого негативізму до машини.

Загалом спілкування з комп’ютером сприяє розвиткові інтелектуального,
духовного та морального потенціалу учнів, виховує уміння планувати й
раціонально будувати трудові операції, точно визначати цілі діяльності,
формує акуратність, точність і обов’язковість.

Вибір методів навчання

Методи навчання в школі відповідають освітній і виховній меті, змістові
освіти. Вони ставлять перед кожним учителем завдання виховувати людей
всебічно розвинених, які б мали широку освіту й свідомо використовували
свої знання і здібності на користь держави, суспільства. Особливої уваги
заслуговують методи, що потребують від учнів свідомого підходу,
активності, самостійності й творчості у навчально-пізнавальній
діяльності. Таким чином, методи навчання у своїй сукупності залежать від
загальної мети освіти та виховання в сучасній школі.

Процес навчання в школі визначається системою дидактичних принципів, що
випливають із його закономірностей. Дидактичні принципи слід враховувати
й під час вибору методів навчання, за допомогою яких учитель повинен
поступово, систематично навчати учнів, подавати їм навчальний матеріал
доступно, наочно, науково, дбати, щоб учні виявляли самостійність та
активність і свідомо засвоювали його.

Вибір методу значною мірою залежить від навчальної дисципліни. Окремі
методи успішно використовують у процесі вивчення всіх навчальних
дисциплін (наприклад, пояснення, бесіда, робота з книгою), інші — лише
певної групи предметів (наприклад, лабораторні заняття проводять
переважно з фізики, хімії, біології).

У кожному конкретному випадку вчитель вирішує, який метод
найефективніший на уроці. При цьому слід зважати на певні чинники.

Обираючи метод навчання, вчитель передусім повинен враховувати тему
уроку, його мету. Якщо на уроці хімії планується розкриття змісту нової
теми, можна використати методи розповіді, бесіди, демонстрування
досліду; на уроці закріплення набутих знань і застосування їх на
практиці доцільним є метод вправ. Таким чином, мета уроку, завдання, які
вирішуватимуться на ньому, відіграють вирішальну роль у виборі методу
навчання.

Кожен урок має певну структуру, що визначає послідовність його етапів.
На кожному етапі вирішуються конкретні завдання, що також позначається
на виборі методів навчання. Так, перевірку домашнього завдання можна
здійснити, вдавшись до індивідуального, ущільненого чи фронтального
опитування, а для вивчення нового матеріалу потрібні зовсім інші методи.

Вибір методу залежить і від вікових особливостей дітей. Наприклад,
шкільну лекцію не можна читати в молодших і середніх класах, самостійну
роботу з книгою практикують лише тоді, коли в учнів сформовано навички
такої роботи. Значною мірою вибір методу навчання зумовлений
навчально-матеріальною базою школи. Добре обладнані навчальні кабінети,
наочні посібники дають змогу не лише використовувати методи
ілюстрування, демонстрування, проведення лабораторних, практичних та
дослідних робіт, а й поєднувати ці наочні й практичні методи зі
словесними.

На вибір методу навчання впливає й географічне розташування школи. Так,
міські школи мають кращі можливості для використання у навчальному
процесі промислових об’єктів, музеїв, театрів, а в сільських школах
легше організувати спостереження за природою, сільськогосподарським
виробництвом, дослідницьку роботу.

Обираючи метод навчання, вчитель має враховувати необхідність зміни
видів діяльності учнів на уроці, щоб підтримувати їх увагу,
зацікавленість. Адже одноманітність набридає, учням стає нецікаво, вони
починають нудьгувати, що знижує ефективність процесу навчання.

Методи навчання залежать і від часу, відведеного на проведення уроку.
Слід добирати методи, які дають змогу досягти навчальної мети якомога
меншими затратами часу.

На вибір методу навчання впливає й особистість педагога. Одні вчителі
добре розповідають, другі вдало організовують дискусію, треті здатні
перетворити урок на гру. Однак це не означає, що вчитель повинен
використовувати лише ті методи, які йому найкраще вдаються. Педагогічна
майстерність полягає в досконалому володінні всією їх сукупністю.

Важлива умова підвищення ефективності методів навчання — їх
діалогічність, тобто включення до будь-якого методу діалогу між
педагогом і учнями. Діалогічність активізує й сприяє розвиткові всіх
особистісних функцій, забезпечує процес засвоєння знань та ін.

Тривала педагогічна практика дає вчителеві змогу, спираючись на свої
теоретичні знання в галузі дидактики, використовувати залежно від
обставин ефективні методи. Тільки правильний вибір і застосування
методів навчання можуть забезпечити високий рівень знань учнів і
виховати в них потребу в систематичній, свідомій, творчій навчальній
праці.

Народна педагогіка про методи навчання:

Не користь книжку читати, коли вершки тільки хапати.

Хто думає, той і розум має. Красне слово — золотий ключ.

Коня керують уздами, а людину — словами.

Що з очей, то й з мислі.

Як з очей, так і з думки.

Більше діла — менше слів.

Не навчишся плавати, поки у вуха Види не набереш.

Похожие записи