.

Ярмак О. ‘Причини професійного вигорання та професійної деформації педагогічного працівника’.

Язык: украинский
Формат: материал
Тип документа: Word Doc
0 2118
Скачать документ

Ярмак Оксана Миколаївна,

Смілянська загальноосвітня

школа-інтернат І-ІІІ ст.

Черкаської обласної ради

Причини

професійного (емоційного) вигорання та професійної деформації

педагогічного працівника

Аналіз макроподій (сильні і одноразові) та мікроподій (часто
повторюються), які впливають на професійне вигорання та професійну
деформацію педагогічного працівника

У процесі професійного розвитку в особистості кожної людини виникають
певні зміни, з’являються новоутворення. Діапазон таких новоутворень є
достатньо широким, але усі вони можуть бути поділеними на дві великі
групи – це стенічні зміни, які сприяють успішній адаптації в
колективі, підвищенню ефективності життєдіяльності, та астенічні зміни,
які перешкоджають успішному функціонуванню особистості. Значна частина
негативних новоутворень складає групу змін , які зумовлюють професійні
деформації особистості.

Інтерес до вивчення проблеми професійно-особистісної деформації
знаходить віддзеркалення в роботах С.П. Безносова, Р.М. Грановської,
Е.Ф. Зєєра, А.К. Маркова, С.Л. Рубінштейна та ін. Автори у своїх
дослідженнях вказують, що на формування професійної деформації впливає
тривала внутрішня напруга, особистісні особливості, умови праці тощо.
Під впливом несприятливих умов праці в професійній діяльності,
поведінці педагога виникають негативні зміни. Поступово вони
накопичуються в особистості, проявляючись в поведінці та спілкуванні.

Професія педагога є однією з тих, які найбільш деформують особистість
людини. На наявність професійних деформацій в особистості педагога
вказує безапеляційність, консерватизм, авторитарність, агресивність,
зневажливе ставлення до інших професійних груп, неадекватна самооцінка
тощо. Для багатьох педагогів характерною є повчальна манера в
спілкуванні, яка, хоч певною мірою і є корисною в навчальному закладі,
в сфері особистих відносин буває зайвою. А необхідність управляти
дитячим колективом виробляє в характері педагога зайву владність та
категоричність, нав’язування свого «Я» оточуючим, з’являється прагнення
до влади над дітьми та людьми вцілому.

Оскільки педагогічний колектив будь-якого навчального закладу
складається в основному з жінок, які засвоїли та пропагують чоловічу
(яка склалась історично) систему навчання та виховання, яка майже
виключно пов’язана з вербальними формами впливу на дітей та чоловічими
формами поведінки (агресивністю, власністю, жорсткістю). Використання
«чоловічої мови» та зразків поведінки призводить до втрати
жінками–педагогами жіночої ідентичності, що негативно впливає як на
самих вихователів, так і на статеву самоідентифікацію вихованців [1.]..

Особистість педагога є досить цілісною та стійкою структурою, їй
властивий пошук шляхів захисту від деформації. Одним зі способів
психологічного захисту є синдром емоційного вигорання. Вигорання
розвивається через невідповідність між особистістю та роботою, між
підвищеними вимогами керівника до працівника та реальними можливостями
останнього. Дуже часто синдром емоційного вигорання є наслідком
невідповідності між прагненням педагогів мати більше самостійності в
роботі, самим шукати способи і методи досягнення тих результатів, за які
вони відповідають, і твердою політикою адміністрації в організації
роботи педагога та контролю за нею. В результаті цього виникає почуття
марності своєї діяльності та втрата відповідальності. До емоційної
апатії може призвести відсутність належної винагороди за роботу – це
сприймається як невизнання його праці. Як результат – емоційне
вигорання [5]..

Факторами, які посилюють вплив професії на особистість фахівця є також
зміна мотивації діяльності, стереотипність мислення, втрата перспектив
професійного зростання, різноманітні акцентуації характеру, які
поєднуються з індивідуальним стилем діяльності, а також вікові зміни,
які пов’язані зі старінням : соціальним (зміни в мотивації, слабшання
інтелектуальних процесів, зміни в емоційній сфері, виникнення
дезадаптаційних форм поведінки), морально-етичне старіння (скептичне
ставлення до молодіжної субкультури, протиставляння теперішньому
минулого, моралізування), професійне старіння (несприйняття нововведень,
переоцінка значущості досвіду свого покоління, труднощі в засвоєнні
нових засобів праці тощо).

До деформації особистості педагога можуть призводити
внутрішньоособистісні конфлікти. Через неможливість конструктивного
вирішення проблем особистість вдається до психологічного захисту.
Внутріособистісними конфліктами називають суперечливе стаслення до
одного і того ж явища , боротьбу різноспрямованих мотивів, переживання
труднощів при виборі однієї з рівнозначащих тенденцій. Для того, щоб
знизити напруженість переживань людина використовує психологічні захисти
: витісненя, формування реакції. Заперечення, роздвоєння, примітивна
ідеалізація, проективна ідентифікація, відступ тощо.

Витіснення полягає в активному усуненні із свідомості болісних спогадів,
почуттів, імпульсів. Схильність до цього виду психологічного захисту
блокує розв’язання проблем, заперечує власну некоректну поведінку,
образливі висловлювання.

При роздвоєнні особистість розділяє позитивне та негативне в своїй
Я-концепції. Це проявляється в коливаннях рівня самооцінки
(висока-низька), в чергуванні періодів з низьким та високим рівнем
самоповаги.

Примітивна ідеалізація проявляється у перебільшенні сили і престижу
іншої людини, вірі в її всемогутність.

Проективна ідентифікація найчастіше проявляється в приписуванні іншій
людині виявлених у себе негативних якостей.

Відступ як механізм психологічного захисту обирає людина, яка відчуває,
що не зможе впоратись із завданням. У цьому випадку особа припиняє
активні дії. Вигадуючи для себе достойне виправдання (применшує
значущість подій, оголошує неможливість вирішення ситуації).

Раціоналізація використовується при виправданні дій чи відмові від
них. Це дає змогу перекласти провину на обставини, щоб заспокоїти
совість, дає можливість зняти необхідність негативно оцінити власні
дії.

Фантазії як засіб психологічного захисту допомагають створювати нові
образи завдяки вільному комбінуванню елементів реальності.

Всі ці механізми психологічного захисту спрацьовують, коли під загрозою
опиняються Я-концепція, Я-образ, самооцінка педагога [4, ст.373-374.].

Серйозну загрозу у формуванні професійного вигорання становить особливий
вид порушень діяльності емоційної сфери – алекситимія (неможливість
виражати словами свої почуття), завжди пов’язана з тривогою[3, ст.15]..

Професійне вигорання загрожує тим, кого називають людьми «без ресурсів».
У даному випадку під ресурсами розуміють підтримку друзів, роботу в
команді професіоналів, міцні родинні зв’язки і традиції виховання. Дуже
важлива економічна стабільність, віра. До ресурсів належать також гарний
стан здоров’я, наявність психологічної підтримки та медичної допомоги.

Причиною виникнення синдрому вигорання є значущість роботи. Якщо робота
сприймається фахівцем як незначуща, то синдром розвивається швидше [2,
ст.34].

Свої особливості виникнення синдрому емоційного вигорання мають
працівники закладів, де навчаються, проживають діти-сироти, діти,
позбавлені батьківського піклування.

?

?

h?

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019