Ярмак Оксана Миколаївна,

Смілянська загальноосвітня

школа-інтернат І-ІІІ ст.

Черкаської обласної ради

Причини

професійного (емоційного) вигорання та професійної деформації

педагогічного працівника

Аналіз макроподій (сильні і одноразові) та мікроподій (часто
повторюються), які впливають на професійне вигорання та професійну
деформацію педагогічного працівника

У процесі професійного розвитку в особистості кожної людини виникають
певні зміни, з’являються новоутворення. Діапазон таких новоутворень є
достатньо широким, але усі вони можуть бути поділеними на дві великі
групи – це стенічні зміни, які сприяють успішній адаптації в
колективі, підвищенню ефективності життєдіяльності, та астенічні зміни,
які перешкоджають успішному функціонуванню особистості. Значна частина
негативних новоутворень складає групу змін , які зумовлюють професійні
деформації особистості.

Інтерес до вивчення проблеми професійно-особистісної деформації
знаходить віддзеркалення в роботах С.П. Безносова, Р.М. Грановської,
Е.Ф. Зєєра, А.К. Маркова, С.Л. Рубінштейна та ін. Автори у своїх
дослідженнях вказують, що на формування професійної деформації впливає
тривала внутрішня напруга, особистісні особливості, умови праці тощо.
Під впливом несприятливих умов праці в професійній діяльності,
поведінці педагога виникають негативні зміни. Поступово вони
накопичуються в особистості, проявляючись в поведінці та спілкуванні.

Професія педагога є однією з тих, які найбільш деформують особистість
людини. На наявність професійних деформацій в особистості педагога
вказує безапеляційність, консерватизм, авторитарність, агресивність,
зневажливе ставлення до інших професійних груп, неадекватна самооцінка
тощо. Для багатьох педагогів характерною є повчальна манера в
спілкуванні, яка, хоч певною мірою і є корисною в навчальному закладі,
в сфері особистих відносин буває зайвою. А необхідність управляти
дитячим колективом виробляє в характері педагога зайву владність та
категоричність, нав’язування свого «Я» оточуючим, з’являється прагнення
до влади над дітьми та людьми вцілому.

Оскільки педагогічний колектив будь-якого навчального закладу
складається в основному з жінок, які засвоїли та пропагують чоловічу
(яка склалась історично) систему навчання та виховання, яка майже
виключно пов’язана з вербальними формами впливу на дітей та чоловічими
формами поведінки (агресивністю, власністю, жорсткістю). Використання
«чоловічої мови» та зразків поведінки призводить до втрати
жінками–педагогами жіночої ідентичності, що негативно впливає як на
самих вихователів, так і на статеву самоідентифікацію вихованців [1.]..

Особистість педагога є досить цілісною та стійкою структурою, їй
властивий пошук шляхів захисту від деформації. Одним зі способів
психологічного захисту є синдром емоційного вигорання. Вигорання
розвивається через невідповідність між особистістю та роботою, між
підвищеними вимогами керівника до працівника та реальними можливостями
останнього. Дуже часто синдром емоційного вигорання є наслідком
невідповідності між прагненням педагогів мати більше самостійності в
роботі, самим шукати способи і методи досягнення тих результатів, за які
вони відповідають, і твердою політикою адміністрації в організації
роботи педагога та контролю за нею. В результаті цього виникає почуття
марності своєї діяльності та втрата відповідальності. До емоційної
апатії може призвести відсутність належної винагороди за роботу – це
сприймається як невизнання його праці. Як результат – емоційне
вигорання [5]..

Факторами, які посилюють вплив професії на особистість фахівця є також
зміна мотивації діяльності, стереотипність мислення, втрата перспектив
професійного зростання, різноманітні акцентуації характеру, які
поєднуються з індивідуальним стилем діяльності, а також вікові зміни,
які пов’язані зі старінням : соціальним (зміни в мотивації, слабшання
інтелектуальних процесів, зміни в емоційній сфері, виникнення
дезадаптаційних форм поведінки), морально-етичне старіння (скептичне
ставлення до молодіжної субкультури, протиставляння теперішньому
минулого, моралізування), професійне старіння (несприйняття нововведень,
переоцінка значущості досвіду свого покоління, труднощі в засвоєнні
нових засобів праці тощо).

До деформації особистості педагога можуть призводити
внутрішньоособистісні конфлікти. Через неможливість конструктивного
вирішення проблем особистість вдається до психологічного захисту.
Внутріособистісними конфліктами називають суперечливе стаслення до
одного і того ж явища , боротьбу різноспрямованих мотивів, переживання
труднощів при виборі однієї з рівнозначащих тенденцій. Для того, щоб
знизити напруженість переживань людина використовує психологічні захисти
: витісненя, формування реакції. Заперечення, роздвоєння, примітивна
ідеалізація, проективна ідентифікація, відступ тощо.

Витіснення полягає в активному усуненні із свідомості болісних спогадів,
почуттів, імпульсів. Схильність до цього виду психологічного захисту
блокує розв’язання проблем, заперечує власну некоректну поведінку,
образливі висловлювання.

При роздвоєнні особистість розділяє позитивне та негативне в своїй
Я-концепції. Це проявляється в коливаннях рівня самооцінки
(висока-низька), в чергуванні періодів з низьким та високим рівнем
самоповаги.

Примітивна ідеалізація проявляється у перебільшенні сили і престижу
іншої людини, вірі в її всемогутність.

Проективна ідентифікація найчастіше проявляється в приписуванні іншій
людині виявлених у себе негативних якостей.

Відступ як механізм психологічного захисту обирає людина, яка відчуває,
що не зможе впоратись із завданням. У цьому випадку особа припиняє
активні дії. Вигадуючи для себе достойне виправдання (применшує
значущість подій, оголошує неможливість вирішення ситуації).

Раціоналізація використовується при виправданні дій чи відмові від
них. Це дає змогу перекласти провину на обставини, щоб заспокоїти
совість, дає можливість зняти необхідність негативно оцінити власні
дії.

Фантазії як засіб психологічного захисту допомагають створювати нові
образи завдяки вільному комбінуванню елементів реальності.

Всі ці механізми психологічного захисту спрацьовують, коли під загрозою
опиняються Я-концепція, Я-образ, самооцінка педагога [4, ст.373-374.].

Серйозну загрозу у формуванні професійного вигорання становить особливий
вид порушень діяльності емоційної сфери – алекситимія (неможливість
виражати словами свої почуття), завжди пов’язана з тривогою[3, ст.15]..

Професійне вигорання загрожує тим, кого називають людьми «без ресурсів».
У даному випадку під ресурсами розуміють підтримку друзів, роботу в
команді професіоналів, міцні родинні зв’язки і традиції виховання. Дуже
важлива економічна стабільність, віра. До ресурсів належать також гарний
стан здоров’я, наявність психологічної підтримки та медичної допомоги.

Причиною виникнення синдрому вигорання є значущість роботи. Якщо робота
сприймається фахівцем як незначуща, то синдром розвивається швидше [2,
ст.34].

Свої особливості виникнення синдрому емоційного вигорання мають
працівники закладів, де навчаються, проживають діти-сироти, діти,
позбавлені батьківського піклування.

?

?

h?< ????????????)? гнів. Постійна необхідність мати справу зі значними емоційними переживаннями сприяє формуванню захисних механізмів, які знижують тяжкість переживання цих емоцій. Довгий час пропрацювавши в цій області, спеціаліст може втратити чутливість до емоційно-значущих переживань дітей та батьків, які потрапили в складну ситуацію. Важким є контакт з дітьми, які потрапляють в заклади для дітей-сиріт, тих, які позбавлені батьківського піклування. Негативний досвід минулого змушує дітей ставитись з недовірою до нових знайомих, до педагогів – в тому числі. Увага з боку дорослих може бути сприйнята ними як спроба використати якимось чином. Ці діти не підпускають до себе дорослих „перевіряють” їх ставлення до себе, поводяться агресивно у відповідь на „добре” ставлення до себе, маніпулюють. Це виснажує педагога, він почувається неуспішним, вважає дітей „невдячними”, поступово звикаючи не прив’язуватись до них, не включатися в їх ситуації та проблеми, що позбавляє смислу його роботу. Результати роботи з покинутими дітьми бувають неконкретними та слабовідчутними. Затрати ж на таку роботу є значними. Дитина підростає, і доля її стає невідомою педагогам, які з нею працювали. Ефективність роботи залежить від різних людей та обставин, тому конкретній людині складно відчути значущість свого вкладу в життя дитини. До того ж, вирішення більшості проблем, які формувалися вже давно потребує багато часу. Праця в соціальній сфері зазвичай оплачується низько, що не дозволяє в значній мірі забеспечити собі та своїй сім’ї нормальне існування, і залишає обмежені можливості для переключення та відпочинку. Робочий день не завжди нормований, буває перевантаженим, особисте змішується з робочим, що призводить до проблем в організації особистого життя. Завантаженість на роботі та недостатні матеріальні ресурси не дають достатніх можливостей для професійного зростання, відвідування навчальних семінарів та тренінгів. Накопичуються особисті проблеми, які виникають в роботі в емоційно травмуючих ситуаціях. За В.В. Бойком появі синдрому емоційного вигорання сприяють внутрішні чинники : Схильність до емоційної ригідності: у особи менш реактивної і сприйнятливішої, емоційно стриманішої, емоційне вигорання, як засіб психологічного захисту, виникне швидше. Повільніше вигорання відбуватиметься в людей імпульсивних. Підвищена вразливість і чутливість можуть повністю блокувати цей механізм психологічного захисту і не дозволять йому розвиватися. Інтенсивна інтеріоризація (сприйняття та переживання) обставин професійної діяльності : стосується людей з підвищеною відповідальністю за доручену справу, виконувану роль. Молоді фахівці часто , працюючи з людьми, сприймають усе надто емоційно, повністю віддаються справі. Кожен стресогенний випадок з практики залишає глибокий слід у душі. Деякі вчені називають це неграмотним співчуттям – повним розчиненням в іншій людині, слабкими межами власного „Я”. Це поступово виснажує власні емоційно-енергоресурси. Щоб зберегти чи відновити їх особа вдається до різноманітних механізмів психологічного захисту. Типовим варіантом економії ресмурсів є емоційне вигорання педагога. Слабка мотивація емоційної віддачі в професійній діяльності. Може бути, що фахівець не зацікавлений чи не вважає за потрібне проявляти співпереживання, що стимулює емоційне вигорання і крайніми його формами є байдужість, душевна черствість. За співпереживання людина не відчуває альтруїстичної емоційної віддачі, вона цього не потребує, не відчуває задоволення. Звідси і вигорання. Навпаки, особистість педагога з альтруїстичними цінностямси, якій важливо допомагати і співчувати іншим. Втрату емоційності в спілкуванні вона переживає, як утрату людяності. Етичні дефекти і дезорієнтація особистості : педагог міг мати моральну ваду до того, як почав працювати чи набув її в процесі діяльності. Показником етичного дефекту є невміння включати моральні категорії – доброчесність, совість, чесність, повагу до прав і чеснот іншої людини – у взаємодію з партнерами по спілкуванню. Педагог може не усвідомлювати , якої шкоди завдає дитині, не уміє відрізнити добре від поганого. У цьому випадку формування емоційного вигорання полегшується, з’являється байдужість до суб’єктів діяльності та до виконуваних обов’язків [3, ст.15].. До зовнішніх чинників, які провокують емоційне вигорання відносять: Дестабілізаційна організація діяльності: нечітка організація та планування праці, нестача устаткування, погано структурована та розпливчаста інформація, наявність в ній дрібних подробиць, суперечностей, завищені норми контингенту. Усі ці обставини викликають багаторазовий негативний ефект: позначаються на самому фахівцеві, на учнях, батьках, колегах. Хронічно напружена психоемоційна діяльність викликана цілеспрямованим сприйняттям партнерів по спілкуванню та дією на них. Доводиться підкріплювати емоціями аспекти спілкування : порушувати і розв’язувати проблеми, сприймати, запам’ятовувати та інтерпретувати візуальну, звукову та письмову інформацію, швидко обдумувати альтернативу та приймати рішення. Підвищена відповідальність за функції, які виконуються. Постійно доводиться враховувати стан суб’єкта взаємодії, приймати на себе „емоційні розряди” партнерів по спілкуванню. Етична та юридична відповідальність, яку несуть люди, що чесно ставиться до своїх обов’язків, все це призводить до високого нервового перенапруження. Приклад – робочий день проведення уроків шкільного учителя. Самовіддача та самоконтроль такі високі, що до наступного дня психічні ресурси повністю не відновлюються. Неблагополучний психологічной клімат в шкільному колективі: по вертикалі, в системі „керівник – підлеглий”, і по горизонталі, в системі „колега – колега”. Педагоги намагаються шукати способи економії власних психічних ресурсів. Обачна людина з міцними нервами схиляється до тактики уникнення емоційного вигорання – берегти нерви, не брати усе близько до серця. В залежності від рівня „важкості” контингенту вихованців, фахівець починає попереджати критичні випадки , вдається до економії ресурсів. Для себе виділяє, кого саме потрібно ігнорувати : нерозумних, розбещених, аморальних, капризних, невихованих. Але емоційна відчуженість може бути використана недоречно, професіонал може „не включитися” до потреб чи вимог цілком нормальної дитини чи іншого партнера по спілкуванню[3, ст.14]. Таким чином, синдром емоційного вигорання – стан фізичного, психічного, емоційного виснаження фахівця ,є серйозною проблемою в сфері освіти, оскільки, щоб виховати покоління здорових, благородних, розумних, активних, щасливих людей педагогові самому потрібно бути таким же. Література HYPERLINK "http://festival.1september.ru" http://festival.1september.ru Психолого-педагогічний семінар «Проблеми професійної деформації педагогів» , Комісарова Н.І. Психолог на педраді / Упоряд. О.Главник. – К.: Редакції загально педагогічних газет, 2003.- 128с. Науково-методичний журнал «Шкільному психологу. Усе для роботи»,№8(20), 2010 р. – Видавнича група «Основа». «Педагогічна психологія»/ М.В.Савчин.- К.: «Академвидав»,2007.- 422 с. Значення експертизи емоційних станів учителя при формуванні психологічного клімату/ Стасюк М.І. - Всеукраїнський науковий журнал „Освіта регіону:політологія, психологія, комунікації” №1, 2010 HYPERLINK "http://www.social-science.com.ua/" http://www.social-science.com.ua/

Похожие записи