Реферат на тему:

Використання елементів проблемного навчання як одного із засобів
розвитку творчого мислення для формування дослідницьких умінь студентів

Сучасне суспільство потребує спеціалістів високого рівня, всебічно
підготовлених, з високорозвиненими дослідницькими вміннями. Основа таких
якостей закладається на перших кроках вищої освіти. Сформовані на ранніх
етапах пізнавальний інтерес, творчі здібності, дослідницькі вміння й
навички у студентів – міцний фундамент становлення майбутніх
кваліфікованих спеціалістів.

Основним засобом подачі навчального матеріалу було і залишається
інформування. Викладач за допомогою лекцій, співбесід та інших звичайних
способів доносить до студентів знання, а студенти засвоюють їх. Але
сьогодні, коли наука розвивається швидко, знання, набуті таким способом,
є малоцінними, оскільки вони швидко втрачають актуальність. Головним є
не стільки заучення величезного масиву інформації, для використання його
протягом всього життя, скільки уміння працювати з цим масивом, вибирати
з нього необхідні знання, уміти їх групувати й узагальнювати. Тому
більшість викладачів схиляється до думки, що їхньою метою є не
примушення студентів до запам’ятовування лекцій, а потім – переказу їх
змісту на практичному занятті або іспиті і подальше використовування у
професійній діяльності, а навчання їх учитися, формування у них
дослідницьких вмінь, щоб протягом усього життя поновлювати власний запас
знань.

Проблема полягає в тому, що багато студентів з цілого ряду причин не
може підходити до навчального процесу творчо. І може виникнути така
ситуація, що кілька студентів будуть вивчати додаткову літературу,
працювати з документами і джерелами, а основна маса – продовжувати
вчитися старим способом. Якщо ж зосередити увагу на основній масі, то
найбільш активні студенти можуть поступово припинити свої дослідження і
«приєднатися» до більшості. Таку проблему можна частково вирішити шляхом
використання у навчальному процесі завдань, розрахованих на розвиток
творчого мислення.

Розвиток творчого мислення невід’ємний від формування дослідницьких
умінь і навичок. Чим багатогранніші і досконаліші дослідницькі уміння і
навички студентів, тим багатша їхня фантазія, реальніші їхні задуми, тим
більш складні завдання вони виконують.

Видатний психолог Л. С. Виготський наголошував, що у повсякденному житті
творчість – це необхідна умова існування, і все, що виходить за межі
рутини, завдячує своїм виникненням творчій діяльності людини. Головне
для творчого мислення – нешаблонність, вміння охопити дійсність у всіх
її аспектах, а не тільки в закріплених у звичайних поняттях та
уявленнях.

Успішне формування у студентів творчого мислення можливе лише на основі
врахування педагогом особливостей творчості і розв’язання центральних
завдань у розвитку творчого мислення: індивідуалізація освіти,
дослідницький підхід, проблемне навчання.

Індивідуалізація освіти передбачає, що в процесі виконання завдань
студент повинен мати можливість отримати індивідуальну допомогу, коли
він зазнає значних труднощів у проходженні певного етапу дослідження.
Вплив викладача на учбово-дослідницьку діяльність студента має бути
адаптованим і базуватись на інформації, зібраній викладачем про нього.
Це дасть можливість врахувати як вікові, так і індивідуальні особливості
студентів шляхом організації диференційованої допомоги при виконанні
кожного етапу дослідницького завдання. Індивідуалізація навчання
передбачає також адаптацію завдань до рівня дослідницьких можливостей
студента. Це досягається шляхом диференціації самих завдань з огляду на
рівень їх складності та проблемності.

Дослідницький підхід передбачає залучення студентів до пошукової
діяльності на різних її етапах: знаходження проблеми, формування
гіпотези, пошук способів доведення, формулювання висновків. Одним із
способів часткового залучення студентів до пошукової діяльності може
бути розчленування загальної задачі на ряд підзадач та розв’язування
студентами окремих з них. Частково-пошуковий метод – це своєрідний
місток від проблемного викладання до проблемного навчання, до
самостійної постановки задач та самостійного їх розв’язування.

Одним з найбільш ефективних шляхів розвитку творчого мислення є
проблемне навчання. При такому навчанні перед студентами ставиться
навчальна проблема, відповіді на яку вони знаходять самостійно чи за
допомогою вчителя. Проблемне навчання – це така організація навчальних
занять, яка припускає створення під керівництвом викладача проблемної
ситуації й активної самостійної діяльності студентів з її розв’язання, у
результаті чого і відбувається творче оволодіння професійними знаннями,
уміннями і навичками, розвиток дослідницьких вмінь.

Особливість проблемних методів полягає в тому, що засновані на створенні
проблемних ситуацій, активної пізнавальної діяльності студентів, вони
складаються з пошуку і вирішення складних питань, які вимагають
актуалізації знань, аналізу, умінь бачити за окремими фактами явища,
закон. Технологія проблемного навчання теоретично обґрунтована такими
видними вченими, як В. Оконь, І.Я. Лернер, М.І. Махмутов, Т.В. Кудрявцев
і іншими.

Майбутнє вищої освіти знаходиться в тісному зв’язку з перспективами
проблемного навчання. І мета впровадження проблемного навчання
багатоаспектна: засвоєння не тільки результатів наукового пізнання, але
й самого процесу одержання цих результатів; вона включає ще й формування
пізнавальної самостійності студента, дослідницьких умінь, розвиток його
творчих здібностей. Проблемне навчання – це сучасний рівень розвитку
дидактики й передової педагогічної практики. Організація навчального
процесу базується на принципі проблемності, а систематичне розв’язання
навчальних проблем є характерною ознакою цього навчання.

Проблемна ситуація і навчальна проблема є основними поняттями
проблемного навчання. Педагогічна проблемна ситуація створюється за
допомогою дій, які активізують, підкреслюють новизну, важливість, красу
й інші специфічні якості об’єкта пізнання. Навчальна проблема
розуміється як відображення логіко-психологічного протиріччя процесу
засвоєння, що визначає напрямок розумового пошуку, пробуджує інтерес до
дослідження сутності невідомого і призводить до засвоєння нового поняття
або нового способу дії. Існує дві основні функції навчальної проблеми:

визначення напрямку розумового пошуку, тобто діяльності студента зі
знаходження способу розв’язання проблеми;

формування пізнавальних здібностей, інтересу, мотивів діяльності
студента із засвоєння нових знань.

Навчальна проблема містить відомі та невідомі дані і створює проблемну
ситуацію. Вона виражається у формі проблемного питання або проблемної
задачі. Проблемне навчання можна застосовувати для засвоєння
узагальнених знань: понять, правил, законів, причинно-наслідкових та
інших логічних залежностей.

&

gd( Y

удвічі більше, ніж на попередню. Для розв’язування цієї задачі зазвичай
застосовують формулу підсумовування членів геометричної прогресії. У
цьому випадку перший член прогресії дорівнює b1=1, знаменник прогресії
q=2, отже, шукана сума зерен дорівнює:

Але, при обчисленні суми зерен на 46 клітках шахівниці ми одержуємо
S46=70368744177663, якщо до цього числа додати всі зерна розташовані на
47-й клітці то отримана сума буде подана в такій формі:
S47=1.4073748835533E+14. Частину цифр точного результату ми втратили. Як
же одержати число 2 64 — 1, зберігши всі його цифри?

Для рішення завдання можна скористатися обчисленням факторіала числа k.

Рішення.

Домовимося усі цифри одержуваних факторіалів чисел вважати значеннями
перемінних аi. До початку обчислення k! кожна перемінна аi дорівнює
нулю. У процесі обчислень значення перемінної аi змінюються.

Нагадаємо, якщо відомий факторіал числа (k-1)! , то факторіал k!
=k*(k-1)!. Застосуємо це правило до одержання 4! , якщо відомо, що 3! =
6. Діємо так: 6 множимо на 4, одержуємо 24. Цифру 4 робимо значенням
перемінної а1 , а цифру 2 — значенням перемінної а2.

Продовжимо роботу: обчислимо 5! , для цього 4! =24 помножимо на 5 і
відповідні цифри зробимо значеннями перемінних.

Придивимося уважніше до процесу множення чисел k і a2. Множення одного
багаторозрядного числа на інше зводиться до множення і додавання цифр.
При цьому ми добре розрізняємо цифру молодшого розряду і цифри старших
розрядів.

Призупинимо обговорення задачі в цілому і навчимося вирішувати
невелику, але важливу для подальшого задачу: навчимо обчислювальну
машину виконувати виділення цифри десятків і цифри одиниць у
дворозрядному десятковому числі. Необхідно скласти програму, працюючи за
якою, ЕОМ після пред’явлення їй дворозрядного числа перемінної а1
привласнить значення, що дорівнює числу одиниць, а перемінної а2 –
значення, рівне числу десятків.

Нехай перемінна А має значення, рівне дворозрядному десятковому числу.
Розділимо значення А на 10 і від результату візьмемо цілу частину – це і
буде цифра десятків. Привласнимо це значення перемінної А1. Якщо тепер
із значення А відняти А1*10, то одержимо цифру одиниць у вихідному числі
А.

Повернемося до задачі одержання числа 5! . Ми пам’ятаємо, що для цього
доведеться число 4! =24 умножити на 5. Пам’ятаємо ми і про те, що число
4! =24 зберігається незвичайно: цифра 4 є значення перемінної a1, а
цифра 2 – значення перемінної a2. Можна образно сказати, що цифри 2 і 4
зберігаються в комірках a2 і a1 відповідно.

Примноживши вміст комірки a1 на 5, ми одержимо дворозрядний результат:
4*5=20. Цифру молодшого розряду (це в даному випадку нуль) будемо
вважати новим значенням перемінної a1 , а цифру 2 утримаємо поки «у
розумі». Після цього варто виконати множення цифри, що зберігається в
a2, на 5 і до отриманого множення додати цифру 2, попередньо узявши її з
нашої пам’яті. Результат дій: 5! =5*4! =5*24=120.

Після виконання всієї дій перемінні a1, a2 і a3 одержали нові
значення a1=0, a2=2 і a3=1.

Використовуючи висловлені вище ідеї, складемо програму.

Program Prog;

Uses Crt;

Label m1,m2;

Var

n, i, l, k, r2, j, r1, r : longint;

a : array [1..1000] of longint;

e : char;

Begin

ClrScr;

Writeln (‘Введіть число для якого обчислити факторіал: ‘);

Read (n);

For i:= 2 to 100 do

Begin

a[i] := 0;

End;

a[1] := 1;

l := 1;

For k:= 1 to n do

Begin

r2 := 0;

r1 := 0;

i := 1;

m2: If r2 = 0 then Begin

If i > l then goto m1;

End;

r := a[i] * k + r2;

r2 := trunc (r / 1000000);

r1 := r — r2 * 1000000;

a[i] := r1;

i := i + 1;

GoTo m2;

m1: i := i — 1;

End;

Writeln (‘Факторіал дорівнює ‘);

For j := 1 to i-1 do

Begin

Write (a[i-j]);

End;

e := ReadKey;

End.

Ступінь числа є добуток однакових множників, у нашому випадку
перемножуються двійки. З огляду на це вносимо в програму зміну: замість
змінної K записуємо константу 2, а перед початком роботи N думаємо
рівним 64. Після цих виправлень ми доручили машині обчислювати не
добуток виду: 1? 2? 3? 4?…?n=n!, а добуток виду: 1? 2? 2? 2…2?…?2=2n,
тобто обчислювати ступеня числа 2.

Наш досвід показує, що розв’язання задач, подібних до наведеної вище,
спонукає студентів до побудови моделі задач, її оптимізації, розробки
алгоритму та програми; підвищує інтерес до різних навчальних дисциплін,
до програмування, а найважливіше – такі задачі розвивають логічне
мислення та дослідницькі навички студентів.

При розгляді сутності й особливостей проблемного навчання бачимо, що
організація такої технології дійсно сприяє розвиткові розумових сил
студентів (суперечності змушують задуматися, шукати вихід із проблемної
ситуації), самостійності (самостійне бачення проблеми, формулювання
проблемного питання, проблемної ситуації, самостійність вибору плану
рішення), розвиткові творчого мислення (самостійне застосування знань,
способів дій, пошук нестандартного розв’язання), формуванню
дослідницьких вмінь. Воно робить внесок у формування готовності до
творчої діяльності, сприяє розвиткові пізнавальної активності,
усвідомленості знань, попереджає появу формалізму, бездумності.
Проблемне навчання забезпечує більш міцне засвоєння знань; розвиває
аналітичне мислення, робить навчальну діяльність для студентів більш
привабливою. Засноване на постійних пошуках, подоланні труднощів, воно
орієнтує на комплексне використання знань.

Проблемне навчання покликане вирішувати найважчі задачі – підготовку
творчої особистості, яка володіє твердими переконаннями і здатна до
постійної самоосвіти, тому його треба використовувати у навчальному
процесі поетапно. Багато чого з навчального матеріалу вивчалося й надалі
буде вивчатися за допомогою звичного пояснення викладача, самостійного
вивчення студентами матеріалу за підручником та іншими відомими
способами.

До слабких сторін проблемного навчання можливо віднести значно великі
витрати часу на вивчення навчального матеріалу; недостатню ефективність
при розв’язанні задач формування практичних умінь і навичок, особливо
трудового характеру, де показ і наслідування мають велике значення;
слабку ефективність при засвоєнні принципово нових розділів навчального
матеріалу, де не може бути застосований принцип апперцепції (опори на
набутий досвід); при вивченні складних тем, де вкрай необхідне пояснення
викладача, а самостійний пошук недоступний для більшості студентів.

З огляду на те, що проблемний шлях одержання знань завжди вимагає
великих витрат часу, не можна говорити про суцільний перехід на
проблемне навчання.

У навчанні завжди будуть потрібні і тренувальні задачі, і завдання, що
вимагають відтворення знань, які сприяють запам’ятовуванню необхідного і
ін. Лише порівняно невелика частина нових знань повинна здобуватися
шляхом самостійних відкриттів, тому ми говоримо тут тільки про
використання елементів проблемного навчання. Оптимальною структурою
навчального процесу буде сполучення традиційного викладу зі введенням
проблемних ситуацій.

ЛІТЕРАТУРА

Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія:
Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 560 с.

Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – М.,1946. – 704 с.

Через задачи – к програмированию: Для ст.шк. возраста. – К.: Рад. шк.,
1989. – 128 с.

Похожие записи