Реферат

Відповідальність як умова вільного вибору особистості

Навчання і виховання — це не підготовка до життя, а саме життя.
Духовною та теоретичною основою діяльності вчителів Українського колежу
є творча спадщина В. Сухомлинського, ім’я якого носить навчальний
заклад.

У свій час Василь Олександрович стверджував, що в будь-якій професії є
теоретичне студіювання і практична робота, творчість, прагнення до
досконалості — це шлях до виховання покликання.

Очевидно, проблема покликання є однією з найбільш хвилюючих проблем. На
підтвердження цих думок учений наводить такий приклад: «Бетховен уже в 5
років писав перші музичні твори. Але це пояснюється в першу чергу
надзвичайно сприятливими умовами, в яких проходило дитинство Бетховена.
Якби він потрапив в обстановку, де нема ніяких музичних інструментів, де
люди не знають, що таке мелодія, — ніколи б у нього не народився талант
музиканта. Я переконаний, що в тисячах людей поки що гинуть задатки,
дані їм природою; тисячі людей могли б стати видатними вченими, поетами,
композиторами, якби їхнє дитинство проходило в умовах, що сприяють
народженню таланту».

Отже, найголовніше завдання вчителя — пізнати людину, грані її душі, в
яких затаїлося те, що вийде з людини лише тоді, коли до цих граней уміло
доторкнутися й відшліфувати їх. Майстерність виховання полягає в баченні
граней невичерпної людської душі.

Щоб створити умови для навчання й виховання дітей відповідно до їхніх
здібностей, ми розробили індивідуальні навчальні плани для профільних
класів: суспільно-гуманітарних, фізико-математичних,
природничо-екологічних та філологічних.

Учителі-предметники проводять активну роботу з колежанами.

Вона спрямована на внутрішню диференціацію та індивідуалізацію навчання
з орієнтиром на природні здібності дітей; систематичні додаткові заняття
з учнями після уроків; роботу предметних гуртків, факультативів, клубів
за інтересами; участь дітей у роботі динамічних груп з психологами;
проведення предметних олімпіад, інтелектуальних конкурсів, вікторин,
змагань; організацію роботи творчих проблемних груп.

Результатом стала успішна участь дітей у районному та міському етапах
предметних олімпіад з базових предметів, у конкурсі знавців рідної мови
імені П. Яцика та секціях МАН. У роботі колежанської філії Малої
академії наук «Дослідник», що має різні напрями, бере участь більш як
250 учнів 8— 11 класів. Це одна з яскравих візиток нашого закладу. Теми,
над якими працюють учні в МАН. є актуальними, цікавими, глибоким.
Керують дослідженнями не тільки досвідчені вчителі, а й науковці.

Робота ведеться систематично й багатоаспектно. Це науково-теоретичні
семінари, інтелектуальні марафони, інтелектуальні ігри, а також
традиційна участь у предметних олімпіадах колежу. Дніпровського р-ну та
м. Києва.

Спостерігається прогресивна динаміка зростання кількості учнів, які
беруть участь у науково-пошуковій роботі.

Уміння віднайти талант у кожній дитині й не дати йому загинути,
прилучити кожного вихованця до світових, загальноєвропейських,
національних духовних цінностей, надбань і скарбів, сприяти становленню
особи відповідно до українського менталітету в гармонії з навколишнім
світом — основні напрями роботи особистісно орієнтованого навчання
колежу.

Відповідно до розробленої системи роботи в нашому закладі здійснюється
рання профілізація самовизначення та самореалізація особистості учня, і
цей процес став основоположним у формуванні життєвої позиції багатьох
вихованців.

Єдність форм і методів навчання є основною умовою пізнавального розвитку
дітей. Учителі колежу сповідують народну мудрість: кожна людина
народжується із зернятком у руці, тільки треба знайти поле, де воно
найкраще проросте. На цьому педагогічному полі ми й повинні віднайти та
виплекати таланти кожної дитини, не дати їм загубитися.

Особливу увагу приділяємо індивідуальному підходу до дітей та створенню
можливостей для їх самореалізації. У розробці технології підготовки
творчої особистості чільне місце займає психологічна служба. її головні
завдання є такими:

• виявити закономірності розвитку творчого потенціалу особистості не
тільки дитини, а й учителя, створювати умови для його розкриття;

• запроваджувати систему заходів, спрямованих на встановлення
продуктивної взаємодії педагогів і психологічної служби;

• забезпечити психологічний супровід реалізації програм індивідуального
розвитку колежан;

• проводити моніторинг функціонування пізнавальної сфери та розвитку
особистісних параметрів;

• надавати індивідуальні та групові консультації, спрямовані на
усвідомлення особистісних проблем та потенційних можливостей;

• проводити психологічні тренінги для розвитку комунікативних навичок,
лідерських умінь, креативності обдарованих дітей, які прагнуть
самовдосконалення та самореалізації.

Більшість колежан усвідомлюють, що свобода — це необхідна умова розвитку
особистості, але по-справжньому вільною людина є лише тоді, коли
відчуває відповідальність.

Ось приклад роботи (на уроках і в позаурочний час) кафедри суспільних
наук, яка керується такими принципами:

• право самостійно, але в рамках певної теми, обирати форми, визначати
час контролю знань, але з одночасною відповідальністю за вчасну і
ґрунтовну підготовку;

• вибирати співрозмовника: можливість на уроці ставити питання або
робити повідомлення, звертаючись до конкретної людини;

• право вибирати заходи з одночасною відповідальністю (спільною з
учителем) за їх організацію та проведення. Тобто, якщо учні до чогось
прагнуть, вони мають це робити під контролем учителя.

Учні 10—11-х класів на уроках «Основи правознавства» під час заліку
можуть не погоджуватися з учителем або автором підручника, але повинні
відстоювати позицію обґрунтовано й толерантно.

Наприкінці семестру школярі захищають тему правового дослідження, яку
самостійно обирають із запропонованого вчителем переліку або формулюють
назву свого дослідження. У ролі опонентів виступають одногрупники по
спеціалізації.

У рамках програмної теми вчитель пропонує 10—12 тем на вибір для
поглибленого опрацювання тими, хто претендує на найвищий бал, 2—3 форми
тематичного контролю знань. Вибір залишається за учнем. Наприклад:
виконана вдома письмова робота — 7 балів, промова на заздалегідь
визначену тему — 8 балів, тестова робота на уроці — 9 балів, участь в
історичному турнірі на паралелі — 10—12 балів.

Серед популярних заходів позаурочної роботи — проведення турнірів, де
учні мають: повну свободу брати участь у заходах, що відбуваються в
позаурочний час і несуть відповідальність за їх підготовку; вибирати
теми для самостійного опрацювання і відповідають за підготовку: час
консультації, гри тощо й відповідати за це; самостійно розробляти
завдання турніру пізнавального характеру; обирати клас і класного
керівника, в якому проводитиметься правовий турнір; самостійно купувати
призи і звітувати про витрати.

Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості. У
педагогічному процесі закон примусу не є тим, що допомагає дитині
розкрити своє «Я». У чому може проявлятися свобода в шкільному віці?
Прагнення до свободи породжує принцип збереження за дитиною права
вільного вибору.

Ми маємо усвідомити, що виконуємо надзвичайно відповідальну роль
посередників: з одного боку — знання, здобуті, нагромаджені, вистраждані
у віках, зосереджені у скарбниці мудрості — книжках і безсмертній душі
народу, а з іншого — дитина — це маленька людина, з якої треба створити
Людину. Головним є вміння бачити в маленькій людині завтрашнього
громадянина, зрозуміти, що велике громадянське в людині складається з
того, що вона робить у дитинстві, що відчуває і переживає.

Школа мислення, школа під блакитним небом, школа радості — так назвав
свою освітню систему В. Сухомлинський. Створена ним школа виховання
творчої особистості стала відомою у всьому світі, а його методика
виховання серцем — дороговказом для педагогіки другої половини XX ст. і
майбутніх поколінь. Здавалося б. усе зовсім просто: головний предмет —
людинознавство, головні критерії: добро, радість, творчість. Даруєш
дітям любов і добро, робиш їх щасливими, радісними, і вони починають
творити. Буденні істини — з погляду кафедрального заклику, і голгофа
серця — з точки зору втілення в життя.

Від часу спроб і до аналізу й узагальнення життєдіяльності колежанської
родини — 17 років. Багато це чи мало?

Якщо підсумувати, починаючи з 1988 р., то становлення педагогічного,
учнівського і батьківського колективів як колективу однодумців —
тривалий процес з невдачами й успіхами, падіннями і злетами, пошуками і
знахідками.

Звичайно, школа — це віддзеркалення соціально-економічних умов, рівня
інтелекту й духовної спроможності громадян. Не є винятком і наша 272-га
експериментальна школа-лабораторія столичного педінституту, нині НПУ
імені М. П. Драгоманова, яка отримала згідно з рішенням Київської
міської ради статус школи інноваційного типу — Українського колежу імені
В. О. Сухомлинського.

Поступово, день за днем, через збори, заходи, педагогічні наради 96
учителів, різних за віком, темпераментом, педагогічною майстерністю й
особистісними потребами, творили себе в собі й себе в колективі. Як
результат сформовано творчий колектив, що втілює ідеї В. Сухомлинського
в нові педагогічні технології, зорієнтовані на модернізацію змісту, форм
і методів навчання та виховання громадян України.

? E I

ae

?

редбачає: оновлення парадигми змісту форм і методів духовно-морального
розвитку учнів; комплекс

методів і методик для формування духовно-моральних якостей особистості;
науково-методичну і теоретичну підготовку вчителів для виконання завдань
духовно-морального розвитку особистості; залучення батьків (педагогічний
всеобуч) до життєтворчості колежу; розвиток учнівського самоврядування.

Щоб розв’язати зазначені завдання, потрібно створити атмосферу взаємної
довіри: пробудити в дитини потребу пізнати традиційну культуру;
розвивати морально-етичний потенціал особистості; сприяти становленню
цілісної самодостатньої особистості; забезпечити реалізацію програми
духовного розвитку дитини; допомогти їй у набутті досвіду добротворення.

Початкова школа (1—4 класи) — це Школа радості, добра, родинного
затишку, милосердя, постійного спілкування і співпраці родини, вчителів
і дітей. її головна мета:

• розвиток природних здібностей через систему творчих уроків (урок
етики, урок-казка, урок-гра, урок-мрія, інтегрований урок,
урок-вікторина, урок-дослідження);

• формування духовності як особистісної якості через систему виховних
заходів, що є традиційними в колежі (Посвята в колежани; День народження
колежу; Колежанські ігри; Весняний та осінній калейдоскопи; Свята з
українознавчою тематикою; спортивні свята; День відкритих дверей;
Календарні свята; Години спілкування тощо);

• навчання добротворення й виховання почуттєвості через різні види
діяльності.

Учні 5—9 класів проходять Школу становлення дитини на основі
природовідповідності, пам’ятаючи, що в природі відбувається зародження,
зростання, визрівання, а в дитини — творення нових думок, почуттів,
образів, вчинків.

Механізм творчості дитини включає здатність до дії, відображення
невідчутного (уява),

домінанту мислення, ставлення до навколишнього світу.

Основні складові зростаючої особистості: духовність, гармонійність,
енергія, інформація, що перетворюються в художні образи, у здоров’я душі
й в мудрість.

Старша школа (10—11 класи) — це Школа життя, де духовно багата,
інтелігентна, творча, компетентна, щира, інтелектуально розвинута
особистість громадянина-гуманіста формується за ідеями Василя
Олександровича Сухомлинського через педагогіку добротворення, родинного
та партнерського виховання.

Особистість формується стимулюванням, самопізнанням, інтерактивним
навчанням, «осердеченням» педагогіки, демократизацією морального
розвитку, гуманізацією взаємостосунків, вихованням національної
самосвідомості, задоволенням освітніх потреб, розвитком мовленнєвої
культури через уроки редагування, мнемоніки, фантазії, лінгвоаналізу,
перекладу, реквієму, диспуту, поезії, етикету, тренінгу, конкурсу,
ділової гри, обряду, дискусії, ерудиції, театру, хроніки, біографії.

З перших днів функціонування школи-лабораторії № 272 м. Києва
педколектив спільно з учнями перебуває в постійних експериментальних
пошуках. Крок за кроком виборено статус школи нового типу — Український
колеж (середній навчально-виховний заклад ліцейного типу з ранньою
профорієнтацією та профіїізацією) — і отримано почесне право носити ім’я
В. О. Сухомлинського. Школа бере участь в офіційних експериментах за
такими темами: «Створення умов для самореалізації особистості учителя і
учня» (з 1989 p.); «Особистісно орієнтоване навчання і виховання» (з
1994 p.); «Формування духовності особистості на засадах традиційних
національних цінностей українського народу в умовах навчального закладу»
(з 2003 p.).

В основі педагогічних досліджень — дитина зі своїми природними
здібностями, потребами, можливостями, бажаннями, нахилами до певного
виду діяльності, у чомусь талановита, творча, свідома атасного вибору.

Усі діти різні. Одні приходять до школи, щоб з максимальною користю
прожити 11 років у радості від спілкування з учителями й ровесниками,
інші просто приходять… І ми повинні в кожному суб’єкті
навчально-виховного процесу знову і знову пробуджувати природні
здібності й потребу навчатися, розвивати уміння та навички, сприяти
вдосконаленню і самовдосконаленню дитячого «Я», створювати і стимулювати
творчий успіх.

«Синій птах» радості від успішної праці як учня, так і вчителя, від
уроку до уроку, з року в рік — це і є життєтворчість родини колежу.
Задоволені й батьки, бо панує спокій у сім’ї, є надія на гармонійне
зростання дітей, упевненість в їхньому майбутньому.

У спільній діяльності сім’ї й учителів розвиваються особисті якості
дитини: Я — син, донька, учень, особистість, у мене є друзі; Я — в
майбутньому батько чи мати, господар, власник, громадянин суспільства,
патріот України.

Педколектив переконаний, що національне, культурне, духовне відродження
України неможливе без повернення до першовитоків, першоджерел духовного
життя народу, буття нації. З року в рік у навчальному закладі
утверджується народна педагогіка, як живе і вічне дерево мудрості.
Веснянки і щедрівки, писанки і вишиванки, народні ігри й танці — все
слугує формуванню в дитини уявлення про безмежне багатство,
милозвучність, точність, виразність і творчу невичерпність рідної мови.

Та вдосконаленню немає меж. тому й немає самовдоволення від результатів,
хоча, звісно, приємно чути слова вдячності від методистів,
учителів-предметників, керівників шкіл під час проведення на базі колежу
науково-практичних конференцій, семінарів, семінарів-практикумів.

Підсумовуючи сімнадцятирічний життєвий шлях родини колежу, констатуємо:
вирощені в любові, виплекані, виховані сотні випускників. Серед них
переможці олімпіад і МАН, учасники конкурсів клубу «Дебати» та
інтелектуальних ігор, організатори й учасники розважальних заходів і
поетичної творчості. Вийшли друком творчі здобутки учнів та вчителів —
книжки «Діамант дорогий», «Прорість», «Пречистої молитви щире слово»,
«Рідна мово — ти ніжний цвіт», «Логос» — антологія колежанських
пошукових робіт секцій «Україністики» МАН; науково-методичні посібники
«Український колеж імені В. О. Сухомлинського — 2000», «Відкритий урок в
Українському колежі імені В. О. Сухомлинського» (2001); методичні
розробки уроків для початкової школи «Етика: духовні засади» (2004);
хрестоматія «Дивоцвіт дитинства» (2005). Періодично виходить газета
«Колежанські новини» та дайджест МКДД (Міжнародний клуб дитячої
дипломатії) — «Дипломатичний вісник».

Робота в школі — це безперервна діяльність розуму й серця всіх,
причетних до навчально-виховного процесу.

Важливо й актуально «осердечувати» педагогіку, віддавати серце дітям і
щиро підтримувати один одного у найважливішій справі — становленні й
утвердженні особистості.

Традиційними стали екскурсії святими місцями Києва під час випускних
вечорів.

З набуттям статусу школи нового типу ми відмовилися від святкування
випускних вечорів у шкільному приміщенні. Нехай школа у спогадах
випускників лишається місцем зростання, здобуття знань, умінь,
упевненості в собі.

Згадую третій випуск 1992 р. Урочисто вручили атестати зрілості,
влаштувати великий концерт випускників, учителів, батьків. Після
концерту на подвір’я під’їхали автобуси, і ми вирішили подорожувати
святими місцями Києва. Переїхати міст Патона, милуючись золотоверхими
куполами храмів Лаври, і зупинились на правому березі біля пам’ятника
засновникам Києва.

Друга зупинка — Києво-Печерська лавра. Святково-урочисті, поважні,
ступили 128 випускників на святу лаврську землю. Хтось із хлопців
запропонував тричі обійти лаврську дзвіницю, щоб ніколи не хворіти.

Знову фото на згадку — і вирушили до Вічного вогню на могилі Невідомого
солдата, що горить на честь слави тих, хто не повернувся, захищаючи
Батьківщину в битвах Великої Вітчизняної.

Четверта зупинка — на території Михайлівського собору (тоді ще не
відбудованого) та біля пам’ятника Кирилу й Мефодію — слов’янським
просвітителям — і княгині Ользі.

До п’ятої святині дістатися пішки, вулицею Десятинною, тихо ділилися
враженнями, пишаючись своєю ідеєю провести таку цікаву, духовно
змістовну екскурсію. Андріївська церква зустріла нас величаво!
Милувалися красою, дивуватися. Владислав з 11-А запропонував усім
підняти руки долонями вгору, щоб краще відчути незвичайну енергію, яка
лилась з небес. Випускники ділились враженнями з розчуленими до сліз
учителями:

Ой, яке тепло відчуваю!

Аж коле в долоні!

Ніби потік теплих променів лягає на долоні!

А я не відчуваю?!

… Ти прислухайся, підніми руки «листочками» догори …

Чому ж ми раніше не приходили на таке святе місце?!

Фото — на згадку — і в автобуси, що вже чекати. Подорож триває.

І ось ми біля дивовижної пам’ятки архітектури, культури, духовності
нашого народу — Софії Київської. Коротка історична довідка — і
заходимо з дозволу охоронців на територію. Урочисто, тихо, навіть
величаво обходимо її, зупинившись там, де стіна храму не закрита
штукатуркою. Більшість відчуває тепло від багатовікової цегли.

Виявилося, що це стіна олтарної частини храму.

Вечір опустив свої крила… Ми п’ємо воду з фонтанчика поряд зі святинею
і, переповнені радістю нових відкриттів, прямуємо до автобусів.
Помилувавшись вечірнім Хрещатиком, повертаємося до школи. Біля колежу
тепло попрощалися і розійшлися.

Того року всі, хто планував продовжувати навчання, стали студентами. І
відтоді з невимовною любов’ю, турботою думаю про їхнє майбутнє.

Література:

Журнал «Шлях освіти» 2007 р. ст. 29-33.

Похожие записи