Реферат на тему:

Види дидактичних ігор і їх педагогічне керівництво

Класифікація дидактичних ігор дає змогу простежити їх сутнісні
особливості, використання яких забезпечує відповідний навчально-виховний
ефект.

У дошкільній педагогіці дидактичні ігри розрізняють за навчальним
змістом, ігровими діями і правилами, організацією і стосунками дітей,
роллю вихователя тощо. Ці класифікації співвідносяться зі змістом
навчання і виховання: ігри для сенсорного виховання, ігри, спрямовані на
ознайомлення дітей з об’єктами і явищами навколишньої дійсності, на
формування елементарних математичних уявлень, на мовленнєвий розвиток та
ін.

Поширеною є класифікація дидактичних ігор за характером матеріалу,
згідно з якою виокремлюють:

1. Ігри з предметами. У таких іграх використовують дидактичні іграшки
(мозаїку, кубики), реальні предмети, різноманітний природний матеріал
(листя, плоди, насіння). Поширені вони в народній педагогіці, яка,
враховуючи потребу дитини у пізнанні предметів, створила сюжетні
(ляльки, предмети побуту, овочі тощо) і безсюжетні (кулі, циліндри,
пірамідки та ін.) дидактичні матеріали. Використання сюжетних
дидактичних іграшок має багато спільного із сюжетно-рольовими іграми.
Безсюжетні іграшки використовують для закріплення знань про властивості
та якості предметів (розмір, кількість, колір, форму). У народних
дидактичних іграшках закладено принцип самоконтролю. Це означає, що
матрьошка, пірамідка, грибок не закриються, якщо їх частини підібрані
неправильно. У процесі ігрових дій (роз’єднання, з’єднання, зняття,
нанизування та ін.) за певними правилами дитина освоює спосіб
розв’язання дидактичного завдання.

Під час ігор із предметами та іграшками діти ознайомлюються з їх
властивостями та ознаками, порівнюють, класифікують їх. Поступово їхня
ігрова діяльність ускладнюється, вони починають вирізняти, об’єднувати
предмети за однією ознакою (кольором, формою, призначенням), що сприяє
розвитку логічного мислення. Дітей усе більше ваблять завдання, що
вимагають усвідомленого запам’ятовування кількості та розташування
предметів, зобов’язують до пошуку відсутньої іграшки тощо. У цьому
процесі дошкільники збагачують знання про матеріал, з якого виготовляють
іграшки, про необхідні людям у різних видах діяльності предмети. Ігри з
природним матеріалом організовують під час прогулянок. Вони сприяють
закріпленню знань про природу, формуванню і розвитку мислительних
процесів (аналізу, синтезу, класифікації), вихованню бережливого
ставлення до природи.

2. Настільно-друковані ігри. Вони передбачають дії не з предметами, а з
їх зображеннями. Найчастіше вони зорієнтовані на розв’язання таких
ігрових завдань: добір картинок за схожістю (деякі види лото, парні
картинки), карток-картинок під час чергового ходу (доміно), складання
цілого з частин (розрізні картинки, кубики) тощо. Завдяки таким діям
діти уточнюють свої уявлення, систематизують знання про навколишній
світ, розвивають розумові процеси та операції, просторові орієнтації,
кмітливість, увагу, формують організаторські вміння.

3. Словесні ігри. Вони є найскладнішими, оскільки змушують дітей
оперувати уявленнями, мислити про речі, з якими на той час вони не
діють, використовувати набуті знання у нових ситуаціях і зв’язках. У
молодшому дошкільному віці ці ігри спрямовані на розвиток мовлення,
уточнення і закріплення словникового запасу, формування вміння рахувати,
орієнтуватися у просторі. У старшому дошкільному віці словесні ігри
розвивають самостійність мислення, активізують розумову діяльність
дітей. Як правило, дошкільникам доводиться описувати предмети,
відгадувати їх за описом, за ознаками схожості та відмінності, групувати
за властивостями, знаходити алогізми в судженнях, вигадувати власні
розповіді.

Класифікація ігор за матеріалом наголошує на їх спрямованості на
навчання, пізнавальну діяльність, але вона лише поверхово розкриває
основи дидактичної гри: особливості ігрової діяльності дітей, ігрових
завдань, ігрових дій і правил, організацію життя дітей, керівництво
вихователя. Цій меті підпорядкована класифікація дидактичних ігор,
запропонована О. Сорокіною, за якою виокремлюють:

1) ігри-подорожі. Відображають реальні факти і події через незвичайне:
просте — через загадкове, складне — через переборне, необхідне — через
цікаве. Вони покликані посилити враження, надати пізнавального змісту,
казкової незвичайності, звернути увагу дітей на те, що існує поряд, але
вони цього не помічають. Це може бути подорож у намічене місце,
подолання простору і часу, подорож думки, уяви тощо;

2) ігри-доручення. Ігрове завдання та ігрові дії в них ґрунтуються на
пропозиції що-небудь зробити: «Збери у кошик усі іграшки червоного
кольору», «Дістань із мішечка предмети круглої форми» та ін.;

3) ігри-припущення. їх ігрове завдання виражене в назвах: «Що було
б…?», «Що б я зробив, якби…?» та ін. Вони спонукають дітей до
осмислення наступної дії, що потребує вміння зіставляти знання з
обставинами або запропонованими умовами, встановлювати причинні зв’язки,
активної роботи уяви;

4) ігри-загадки. Розвивають здатність до аналізу, узагальнення, формують
уміння розмірковувати, робити висновки;

5) ігри-бесіди. Основою їх є спілкування вихователя з дітьми, дітей між
собою, яке постає як ігрове навчання та ігрова діяльність. Цінність
таких ігор полягає в активізації емоційно-розумових процесів (єдності
слова, дії, думки, уяви дітей), у вихованні вміння слухати і чути
питання вихователя, питання і відповіді дітей, уміння зосереджувати
увагу на змісті розмови, висловлювати судження.

Відповідно до характеру ігрових дій дидактичні ігри поділяють на (В.
Аванесова):

— ігри-доручення. Ґрунтуються на інтересі дітей до дій з іграшками і
предметами: підбирати, складати, роз’єднувати, з’єднувати, нанизувати
тощо;

— ігри з відшукуванням предметів, їх особливістю є несподівана поява і
зникнення предметів;

— ігри з відгадуванням загадок. Вибудовуються вони на з’ясуванні
невідомого: «Впізнай», «Відгадай», «Що змінилось? »;

— сюжетно-рольові дидактичні ігри. Ігрові дії, передбачені у них,
полягають у відображенні різних життєвих ситуацій, у виконанні ролей
(покупця, продавця, вовка, гусей та ін.);

— ігри у фанти або в заборонений «штрафний» предмет (картинку). Вони
пов’язані з цікавими для дітей ігровими моментами: скинути картку,
утриматися, не сказати забороненого слова тощо.

Функціонально всі види дидактичних ігор зорієнтовані на те, щоб навчати
і розвивати дітей через ігровий задум. Ця їх автодидактична властивість
зумовлює особливості роботи педагога щодо використання ігрових прийомів
у розвитку дитини.

Педагогічне керівництво дидактичними іграми

Організація і керівництво дидактичними іграми передбачають роботу
вихователя щодо підготовки до гри, проведення її, аналізу гри та її
результатів.

Готуючись до проведення дидактичної гри, вихователь повинен підібрати її
відповідно до програмних вимог виховання і навчання дітей певної вікової
групи; визначити оптимальний час її проведення; підготувати необхідний
дидактичний матеріал; вивчити й осмислити гру; продумати методи і
прийоми керівництва нею; збагатити дітей знаннями й уявленнями,
необхідними для розв’язання ігрового завдання.

Ознайомленню дітей зі змістом дидактичної гри сприяють демонстрування
предметів, картинок, короткі бесіди, під час яких уточнюються їхні
знання й уявлення. Розкриваючи хід і правила гри, вихователь повинен
налаштувати дітей на дотримання її правил, спільно з ними з’ясувати
найраціональніші способи досягнення передбачуваного результату.
Безпосередня його участь залежить від віку, рівня підготовки дітей,
складності дидактичного завдання, ігрових правил. Головне при цьому для
педагога — спрямувати дії гравців порадою, запитанням, нагадуванням.

Вихователю найчастіше доводиться пояснювати ігрові правила, показувати
способи дій дітям раннього і молодшого дошкільного віку. У повторних
іграх він контролює виконання правил кожною дитиною. Із засвоєнням
змісту і правил гри дошкільнята починають діяти самостійно, а педагог
спостерігає і втручається лише для подолання труднощів, які можуть
виникнути.

При ознайомленні з новою дидактичною грою дітей середнього і старшого
дошкільного віку вихователь враховує їхній досвід, актуальні для них
навчально-виховні завдання. Здебільшого він пояснює кілька суттєвих
правил, а решту правил і окремих ігрових дій уточнює під час гри. Дітей
підготовчої групи педагог знайомить зі змістом до початку гри, разом з
ними аналізує ігрові правила і роз’яснює їх значення.

Під час підведення підсумків гри важливо, щоб вихователь правильно і
справедливо оцінив дотримання дітьми встановлених правил. Об’єктивна,
обов’язково доброзичлива оцінка є необхідною умовою ефективності
дидактичних ігор як методу формування пізнавальної, рухової,
комунікативної активності дошкільника, виховання моральної поведінки.

Аналіз гри передбачає з’ясування ефективності її підготовки і
проведення, індивідуальних особливостей дітей, збагачення майбутніх
ігрових задумів новим матеріалом.

Цілком доречною й ефективною е самостійна участь дошкільників у
дидактичних іграх. Важливо тільки, щоб їх завдання і правила були
доступними для дітей. Спочатку їх доцільно залучати до простих ігор.
Здебільшого такі ігри мають прості правила, у них може брати участь
будь-яка кількість дітей, легко можуть включитися всі бажаючі. Під час
ознайомлення з грою вихователь повинен розглянути всі ігрові елементи,
уточнити назви предметів, правила, порядок гри. Пропонуючи нову гру
(того самого типу, але іншого змісту), слід спиратися на набуті знання і
вміння дітей. Це скорочує час ознайомлення з грою, сприяє засвоєнню
правил, привчає до раціональних способів вивчення нової гри. Поступово
діти запам’ятовуватимуть і усвідомлюватимуть умови освоєння будь-якої
нової гри. Такими умовами є знання її змісту і обладнання, ігрових
завдань і дій, правил, порядку дій гравців.

Керівництво вихователя самостійними дидактичними іграми залежить від
освоєння дітьми їх правил, знання й усвідомлення завдань. Педагог
повинен продумано добирати ігри, враховуючи зміст виховної роботи в
групі на конкретний період, інтерес дошкільників до ігор, їхнє особисте
прагнення до взаємодії, створювати ігровий настрій, замінювати окремі
ігри новими, урізноманітнювати ігрові дії тощо. Водночас слід уникати
прямого навчання і керівництва ігровою діяльністю дітей.

Література

Антонович Є. А. та ін. Декоративно-прикладне мистецтво. — Львів, 1992.

Артемова Л. В. Окружающий мир в дидактических играх дошкольников. — М.,
1992.

Артемова Л. В. Театр і гра. — К., 2002.

Бондаренко А. К. Дидактические игры в детском саду. — М., 1991.

Воспитание детей в игре / Сост. А. К. Бондаренко, А. И. Матусик. — М.,
1983.

Гаспарова Е. М. Режиссерские игры // Игра дошкольника. — М., 1989.

Давидчук А. Н. Конструктивное творчество дошкольников. — М., 1973.

Дидактические игры и упражнения по сенсорному воспитанию дошкольников /
Под ред. Л. А. Венгера. — М., 1978.

Дошкільна педагогічна психологія / За ред. Д. Ф. Ніколенка. — К., 1987.

Дошкольная педагогика: В 2 ч. / Под ред. В. И. Логиновой, П. Г.
Само-руковой. — Ч. 2. — М., 1988.

Жуковская Р. И. Игра и ее педагогическое значение. — М., 1975.

Зворыгина Е. В. Первые сюжетные игры малышей. — М., 1988.

Игра дошкольника / Под ред. С. Л. Новоселовой. — М., 1989.

Игры и упражнения по развитию умственных способностей у детей
дошкольного возраста / Сост. Л. А. Венгер, О. М. Дьяченко. — М., 1989.

Карпова С. Н., Лысюк Л. Г. Игра и нравственное развитие дошкольников. —
М., 1986.

Козлова С. А., Куликова Т. А. Дошкольная педагогика. — М„ 2002.

Косаковская Е. А. Игрушка в жизни ребенка. — М., 1980.

Лиштван 3. В. Игры и занятия со строительным материалом в детском саду.
— М., 1971.

Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. — К., 1991. (Розділ
«Гра»).

Менджерицкая Д. В. Воспитателю о детской игре. — М., 1982.

Михайленко Н. Я., Короткова Н. А. Как играть с ребенком. — М., 1990.

Михайлова 3. А. Игровые занимательные задачи для дошкольников. — М.,
1990.

Найден О. С. Українська народна іграшка: Історія. Семантика. Образна
своєрідність. Функціональні особливості. — К., 1999.

Нечаева В. Г., Корзакова Е. И. Строительные игры в детском саду. — М.,
1966.

Никитин Б. Л. Ступеньки творчества, или Развивающие игры. — М., 1989.

Психология и педагогика игры дошкольника / Под ред. А. В. Запорожца, А.
П. Усовой. — М., 1966.

Руководство играми детей в дошкольных учреждениях / Под ред. М. А.
Васильевой. — М., 1986.

Сорокина А. И. Дидактические игры в детском саду. — М., 1982.

Стельмахович М. Г. Народне дитинознавство. — К., 1991.

Усова А. П. Роль игры в детском саду / Под ред. А. В. Запорожца. — М.,
1976.

Фіголь Д. І. Українська народна дитяча іграшка. — К., 1956.

Флерина Е. А. Игра и игрушка. — М., 1973.

Художественное творчество и ребенок / Под ред. Н. А. Ветлугиной. — М.,
1972. — С. 87—99.

Эльконин Д. Б. Психология игры. — М., 1978.

Янківська О. П. Дидактичні ігри в дитячому садку. — К., 1985.

Похожие записи