Скаутський рух і управлінська діяльність

На реалізацію молодіжної політики нашої країни впливають різні чинники —
фінансування, рівень кваліфікації педагогів-вихователів, увага науковців
до проблем зайнятості дітей і молоді, ефективне керівництво, адаптація
зарубіжного досвіду тощо. Цікавим вважаємо екскурс до історії розвитку
скаутського руху, оскільки серед численних підліткових груп у зарубіжних
країнах найбільш сприятливі умови для соціалізації підлітка виникають у
групах скаутського типу.

Проблемі соціалізації молоді в позашкільних і дозвіллєвих закладах
присвячено наукові дослідження ряду авторів: А. Вірковського, В.
Окаринського, Н. Євдокимової, В. Редькіної, О. Жабокрицької, В. Салко,
В. Тернопольської, Л. Просандєєвої, Л. Ярової та ін. Однак, здійснений
аналіз робіт доводить, що вивченню скаутського руху як особливої системи
ефективної організації роботи з молоддю на даний час присвячено
недостатню кількість робіт, особливо з огляду на їх практичну
значущість.

Перш за все маємо вивчити історію розвитку скаутського руху як
соціального явища та виявлення його організаційних елементів для
підвищення ефективності управління навчальними закладами в сучасних
умовах. Скаутський рух зародився наприкінці минулого століття в Англії.
Засновником скаутизму називають Роберта Баден-Пауелла, який був не
тільки військовим, музикантом, письменником, але й дуже талановитим
педагогом. Він у 1907 р. відкрив перший табір скаутів, досвід діяльності
якого допоміг йому написати книгу «Скаутизм для хлопчиків». Але сама
ідея створення спеціальної виховної системи для підлітків, в основу якої
закладалися романтика, благородність, мужність, виникла дещо раніше. У
1901 р. відомий американський письменник Ернест Сеттон-Томпсон
запропонував учням сільської школи, старшим дванадцяти років провести
цікаво вихідні в індійському селі. Так почалася гра, що швидко
поширилась на теренах США, як дитячий природоохоронний рух під назвою
«Знавці лісу».

У 1902 р. Е. Сеттон-Томпсон надрукував серію статей про «Знавців лісу»,
які мали великий успіх. Пізніше він видав рекомендації «Берестяний
свиток», в яких у цікавій формі подавалися правила гри. У цьому ж році
він відвідав Англію з лекційним курсом, де й зустрівся з Р.
Баден-Пауеллом. Взявши за основу ідею американського письменника, Р.
Баден-Пауелл докорінно переробив її у воєнному дусі, увів військову
термінологію, запропонував військові ігри, і тим самим став
основоположником скаутизму.

Він визначив цю організацію як добровільний неполітичний рух, відкритий
для всіх, незалежно від походження, раси, віросповідання, що відповідає
меті і принципам вільного виховання молоді.

Головна мета скаутизму, яка визначається в офіційних документах, —
унести вклад в розвиток кожної особистості, розкриття повною мірою її
фізичного, соціального, інтелектуального, духовного потенціалу,
виховання відповідального за своє суспільство громадянина. Особливо
підкреслюється взаємозв’язок соціальних, фізичних і духовних здібностей.
Шлях до досягнення мети заснований на певних принципах, а саме,
обов’язок перед Богом, обов’язок перед іншими людьми, обов’язок перед
самим собою. Слід відзначити, що скаутизм виступає проти вузького
розуміння патріотизму. Р. Баден-Пауелл підкреслював, що вихователі
повинні піклуватися про те, щоб хлопчики і дівчата зрозуміли, що
патріотизм є вищим почуттям, яке, як правило, не обмежується лише своєю
країною та тим самим не породжує ворожість до інших. Отже, міжнародні
контакти скаутів показують, що виховання патріотизму в широкому
розумінні цього слова — це благородні якості, які визначають розум і
справедливість по відношенню до інших націй та дозволяють відчувати
єдність і братство скаутського світу.

Концепція людської гідності, закладена у Всесвітній Декларації прав
людини, визначає для скаутів перш за все те, що будь-яка здійснювана
ними діяльність повинна бути основана на повазі на до людини.

Закон скаутів визначає основні моральні якості, що притаманні кожному зі
скаутів, зокрема: надійність, вірність, доброзичливість. Підтримуючи цю
думку, відзначимо, що для виховання гуманістичних рис підлітків сучасної
школи є важливим лозунг скаутів: Роби добру справу кожного дня.

ae

ae

ae

, закони України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», загальні
відомості про позашкільну освіту в Україні. Зокрема, законодавчо
визначено, що освітня діяльність позашкільного навчального закладу це
«процес надання знань, формування вмінь і навичок із різних напрямів
позашкільної освіти, розвитку інтелектуальних і творчих здібностей,
фізичних якостей відповідно до задатків і запитів особи».

Третій складовий елемент скаутизму — праця малими групами. Перевага
малих груп для процесу соціалізації підростаючого покоління з
давніх-давен визначається вчителями. Оптимальною малою групою в
скаутській організації вважається група 6-8 чол., яка створює ідеальну
атмосферу для розвитку особистості школяра, розвитку почуттів
відповідальності, звичок самоконтролю, організаторських здібностей і
виконавської дисципліни.

В організаторському плані сучасні скаути поділяються на два самостійні
напрями: бойскаути (хлопчики) і герлскаути (дівчата). При всій
загальності мети, завдань, функціональних принципів, системи заохочення
в конкретних програмах та ігрових ситуаціях ураховується специфіка тієї
чи іншої статі.

Бойскаутів умовно розділяють на три вікові групи. До першої групи (8-10
років) входять ті, що починають («вовчата»), в основі програми виховання
яких лежить історія про індійського хлопчика Мауглі, який став «вожаком»
вовчої зграї. Хлопчики цього періоду об’єднуються в невеликі групи і
обирають назву для себе із світу тварин, птахів, щомісячно проводять
збір, попередньо складаючи карти з назвою маршрутів, готують звіти та
малюнки, щоденники спостережень, розучують танці та пісні.

Діяльність другої групи (14-17 років) сконцентрована на оволодінні
навичками й уміннями необхідними для військової підготовки. Серед них
окремо виділяється група дослідників, які об’єднуються за інтересами з
певного виду діяльності (архітектура, археологія, агрономія, лісова
справа та ін.) що, безумовно, допомагає у свідомому виборі професії.

Ще в більшій мірі ця спеціалізація проявляється у третій віковій групі
(17-18 років), в якій бойскаути вивчають морську авіаційну справу,
засоби масової інформації, часто працюють інструкторами в молодших
групах.

Герлскаути об’єднуються також у три вікові групи: «брауні» — «пташенята»
(7-9 років), середні — «юніорки-кадети» (10-14 років), старші (15-18
років). Основні види діяльності дівчаток-скаутів: художня творчість,
музика, танці, малювання, заняття на відкритому повітрі (різноманітні
ігри, спортивні змагання, вироблення туристських умінь та навичок),
домоведення, що обов’язкове для кожної дівчини.

Для врахування індивідуальних досягнень в скаутських організаціях існує
добре розроблена символіка або система розпізнавання. Нагороди (значки,
нашивки, і т. ін.) вручається як за оволодіння навичками певної ступені,
так і за окремі конкретні уміння. При цьому сам скаут вирішує, що він
буде вивчати, і вибирає найбільш властиві для себе теми. Швидкість руху
в такому процесі залежить від інтересів, зусиль та здібностей кожного.

Уміння, якими повинні володіти скаути, діляться на 12 груп. П’ять груп
складають уміння, які пов’язані з природою (життя в таборі, приготування
їжі, туризм, навколишнє середовище, екологія); дві групи — уміння
пов’язані із зміцненням здоров’я (фізична підготовка, надання першої
допомоги), три групи відносяться до сім’ї, району, країни (сімейне
життя, життя в суспільстві, громадянство).

Для скаутів характерна особлива увага до атрибутики та символіки. Із
ними пов’язана і загальна атмосфера романтики, святковості, збереження
традицій, яскраві зльоти та ритуали («джамбарі»), які є характерними для
скаутів. Усе це залишається в свідомості підлітків на все життя.

У даний час нараховується більше 16 млн скаутів у 131 країні. Більше 250
млн людей пройшли через скаутський рух за час його існування. Серед них
діячі науки і культури, політичні лідери, економісти, бізнесмени.
Наприкінці відмітимо, що в Україні перші скаути з’явились у 1910 році,
але організаційно її оформлення відбулося в 1915 році. Також у даний час
скаутські організації почали відроджуватися та вже активно діють у
Литві, Естонії, Латвії, Білорусії, Росії.

Отже, система самоврядування у скаутському русі, на нашу думку, є
дійовим засобом організації процесу навчання та виховання підлітків,
адже це допомагає керівникам навчальних закладів у вирішенні проблем
управління. Скаутські групи цілеспрямовано організуються дорослими на
основі врахування і використання потреби особистості підлітків у
групуванні з однолітками, а також їхнього інтересу до гри як такої.

У такому випадку важливими організаційними елементами підвищення
ефективності в сучасних умовах виступають:

діяльність у малих групах, які підпорядковуються старшим групам і
об’єднуються у велику організацію;

наслідування ідеалів і взірців поведінки організатора або керівника;

оптимальний розподіл цікавих і корисних справ для вирішення проблем
виховання.

Похожие записи