Шляхи розвитку творчих здібностей молодих школярів в процесі формування
природних знань
Використання спадщини В.О.Сухомлинського при вивченні курсу”Я і Україна”
в початковій школі
По концепції дванадцятирічної загальноосвітньої школи, освіта покликана
створити умови для інтелектуального, соціального, матеріального,
фізичного розвитку і саморозвитку, а стратегічному плані закласти
фундамент для формування демократичного суспільства, для якого
освіченість, вихованість, культура – найвищі цінності, незамінні фактори
стабільного добробуту і динамічного розвитку України.
Програма навчального курсу “Я і Україна. ” дає можливість посилити
дійовість, практичність навчання, його вияви на розвиток творчих
здібностей. Концепцією передбачено використання можливостей навчального
предмета для реалізації приоритетних завдань початкової школи.
Творчість – вищий рівень логічного мислення.
К.Станіславський писав, що творчість – це напруження всіх духовних сил
людини. Це означає:
– проникливе спостереження за явищами;
– гнучкість мислення та уяви в їх складному поєднанні;
– вибіркове запам’ятовування;
– вольове напруження, реалізоване в наполегливому пошуку відповіді;
– пильна увага;
– емоційна наснага (натхнення).
Особливість змісту початкової освіти полягає в тому, що крім традиційних
знань, умінь і навичок, в нього включаються принципового нові компоненти
і досвід творчої діяльності, досвід емоційного ставлення до
навколишнього світу. Це сприяє розвитку творчих здібностей у процесі
становлення сучасної національної школи на Україні особливої
актуальності набувають численні положення із спадщини В.О.
Сухомлинського. Свого часу К.Д. Уминський писав про те, що логіка
природи, найдоступніша і найкорисніша для дітей. Цю ідею К. Умлинського
застосував В. Сухомлинський “Природа – величезної ваги фактор, що що
накладає свій відбиток на весь характер педагогічного процесу”, –
визначає В. Сухомлинський.
Виховання творчого діяльного розуму розпочинається з перших днів дитини
в школі.
Під системою уроків мислення В. Сухомлинський розуміє школу мислення без
якої не уявляється “повноцінної, ефективної розумової праці”, ,на всіх
уроках не тільки в початковій школі, а й у наступні періоди навчання та
розумового розвитку. Ця школа є фундаментом творчих розумових сил,
необхідних для опанування нових знань.
Мислення, безумовно процес суто індивідуальний. Водночас товариське
спілкування, обмін інформацією, спільна навчальна діяльність не можуть
не впливати на хід мислення школярів на уроці (Розенберг А.Я. Урок у
дидактичній системі В.О. Сухомлинського(Василь Сухомлинський і
сучасність: Матеріали Четвертих Всеукр. пед. читань. – Вип. 4-1997. с.
112-115).
Основними завданнями уроків мислення, були розвиток уміння спостерігати
явища навколишнього світу; збагачення життєвого досвіду; нагромадження
конкретного природничого матеріалу як основи розвитку абстрактного
мислення; розвиток уміння в побудові гіпотез і самостійних висновків;
розширення пізнавальних інтересів; спонукання до творчості засобами
слова, розвиток уяви і фантазії. Важливою умовою формування творчого
мислення через природу є організація спостережень. Вони розпочинаються з
розвитку молодших школярів уміння бачити природу. Адже відомо, що
дивитися – це не означає бачити .
“Уміння бачити, уміння помічати те, що на перший погляд, не
відрізняється чимось особливим, – це, образно кажучи, повітря, на якому
тримаються крила думки,” – відзначає В. Сухомлинський (Сухомлинський
В.О. Батьківська педагогіка. – К. 1978 – с. 178), таким чином учні
проходили своєрідний етап розумових вправ, який полягає у баченні
дитиною живого образу і створення цього образу в своїй уяві.
Педагог радив не обтяжувати дитину лавиною знань про предмет, а вміти
відкрити перед нею в навколишньому світі щось одне, але так, щоб
залишилось щось недомовлене, щоб дитині захотілося ще і ще повернутися
до того, про що вона дізналася. Саме здатність молодшого школяра до
знаходження невідомого у відомому, незвичайного у звичайному, до
постановки запитань, які фіксують невідоме, виступають як ланка
народження проблеми, як етап з якого починається розгортання
мислительного пошуку, В.О.Сухомлинський надавав великого значенні у
формуванні творчої особистості молодого школяра.
Великий інтерес у вчителів викликає досвід у сфері розумового виховання
учнів через спілкування з природою. В.О.Сухомлинський обстоював
гармонійне поєднання різних організаційних форм навчання.
Він доводив, що читання, “Книги природи” під час екскурсій, подорожей,
повинно бут незвичайним спогляданням картини природи, а початком
активного мислення.
Основна мета уроків серед природи – навчити дітей думати. Досягти цього
можна, тільки навчивши дітей спостерігати, дивуватися, радіти пізнанню,
перетворювати думку у слово, творити казку. В.О.Сухомлинський
рекомендував вчити дітей думати, творити, фантазувати серед чудової
краси природи, що є джерелом думки і слова.
Уміння бачити прекрасне навколо робить людину – мудрішою, добрішою,
духовно багатою.
?????¤?¤?$?????-?Цінність спостережень полягає в тому, що в дітей
вироблявся певний стиль мислення і в процесі мислення вони прагнули до
конкретних фактів, перевіряючи правильність і стан практикою, досвідом.
Дослідницький підхід став рисою мислення учнів, які прагнули як
найглибше перевірити правильність висновків про закономірності явища
природи.
Елементи дослідження сприяли самостійності, творчому характеру розуму.
В.О.Сухомлинський усе робив для розбудови національної школи мислення,
де панує радість творчості, активно формується людська індивідуальність,
розцвітає жива душа.
В.О.Сухомлинським були розроблені та впроваджені в практику різноманітні
форми організації спостережень. Так у школі під голубим небом
проводились уроки милування і як наслідок – складання індивідуальних
книжок – картинок про природу, де учні відображали найточніші відтінки
кольорів навколишнього світу. Сезонні екскурсії, уроки в “зелених
класах”, заочні “подорожі” по земній кулі – давали простір для написання
творчих робіт. Такі спостереження сприяли розумінню цінностей природи,
спонукали до формування навичок його охорони. На всіх уроках
В.О.Сухомлинський використовував знання про природу, а поглиблював її
шляхом дослідницької роботи. На уроках серед природи діти спостерігають,
досліджують середовище, в якому живуть, перевіряють народні прикмети,
пов’язані з погодою, знаннями в рослинному, тваринному середовищі.
При ознайомленні учнів з багатогранністю навколишнього світу формується
гармонійно розвинута особистість в якій розвивається уявлення, що
природа єдине ціле, виробляються інтелектуальні і практичні вміння,
виховується шанобливе ставлення до природи, формується науковий
світогляд, біоцентричне, екологічна культура мислення, вміння пізнання
дійсності, що задовольняють потяги дитини до дослідництва і висновків,
конструювання комунікації. Різноманітні знання успішно розв’язуються під
час:
– розповіді школярем про об’єкти своєї місцевості, оскільки місцевий
матеріал є найдоступнішим;
– розкриття екологічної цілісності природи, моделювання зв’язків між
живою і неживою природою;
– формування умінь порівнювати, класифікувати, встановлювати подібність
за аналогією, уміння доводити істинність судження. Оволодіння
зазначеними вміннями забезпечить залучення до самостійного пошуку знань;
– поєднання теоретичної і практичної підготовки молодших шкіл, тобто на
основі знань формувати в учнів практичні вміння.
Пошуки активних форм і методів роботи , навчально-виховного процесу
сприяють, щоб ефективність уроків природознавства була якомога вищою.
Сформувати у школярів уявлення про різноманітність живої природи
допомагають плани-пам’ятати, за допомогою яких учні розглядають предмети
у певній логічній послідовності.
Ознайомлення з рослинами і тваринами проходить за такими напрямками:
– різноманітність рослин і тварин (групи рослин і тварин, чим вони
відрізняються);
– зв’язки рослин і тварин з іншими компонентами природи;
– розмноження;
– цінність рослин і тварин для людини;
– негативний вплив людини, особливо дитини, на рослини і тварини;
– охорона тварин.
Отже, такий розгляд рослин і тварин дає змогу сформувати у дітей
елементи знань: морфологічні (зовнішня будова), фізіологічні
(розмноження, екологічні (охорона), агрономічні і зоотехнічні (способи
вирощування). Ці елементи від класу до класу розширюються, вступають у
зв’язки з іншими, об’єднуються і все більше узагальнюються.
Крім практичної цінності (деревина, молока, шерсть тварин і рослин для
людини, розкривають і інші: моральне, пізнавальне, гігієнічне,
екологічне, естетичне тощо). Такий підхід сприяє подоланню однобічного,
споживацького ставлення людини до природи.
У формуванні уявлень про різноманітність навколишньої природи
допомагають також опорні схеми. Відомо, що молодшим школярам значною
мірою властиве наочно-образне мислення. Але це не означає, що їм
недоступний високий рівень абстракції. І саме схема є однією з
найдоступніших форм. Робота з опорними схемами допомагає виділити з усіх
ознак суттєві, формувати елементарні поняття і найпростіші зв’язки між
ними.
У 1 і 2 класах для складання схем класоводи використовують лаконічні
малюнки, а в 3 і 4 – малюнки замінено словами.
Нове знання обгрунтовується на основі загальних закономірностей і
включаєтьсяу єдину систему знань – природничо-наукову картину світу і
“образ природи” учня. Матеріал, засвоєний школярами на уроці,
піддається подальшій обробці на практичних заняттях, на уроках серед
природи, під час підготовки до узагальнюючого уроку з теми. Він
ущільнюється, переформульовується і включається у структурно-логічну
схему, що захищається на узагальнюючом уроці і далі використовується при
створенні “образу природи”.
За допомогою уроків серед природи, уроків на екологічній стежці
встановлюються зв’язки учнів з природою, духовним набутком народу. Діти
спостерігають і досліджують довкілля у безпосередньому спілкуванні з
ним.
Інтегративний день присвячений урокам з природничих предметів. На цих
уроках розглядається результат інтеграції природничо-наукових знань
навколо наукового поняття, його місце у природничо-науковій картині
світу.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
