.

Садовнікова Наталія Борисівна ‘Розвиток гендерного підходу в педагогіці’

Язык: украинский
Формат: материал
Тип документа: Word Doc
137 1164
Скачать документ

Садовнікова Наталія Борисівна

Розвиток гендерного підходу в педагогіці

Особлива роль у формуванні особистості хлопчика і дівчинки належить
гендерним установкам. Формування належного ціннісного підґрунтя
гендерних установок щодо власної та протилежної статті є важливим
завданням виховання особистості школяра.

У сучасних умовах не можливо ставитись до особистості без урахування
соціокультурних особливостей статті. З’являється новий апарат, що
містить терміни з ключовим словом «гендер», що дозволяє більш повно
вивчити особистість та її особливості.

За традиційним підходом, система освіти повинна допомагати дитині
адаптуватись до існуючих у суспільстві соціальних відносин. Існуюче
суспільство вважається справедливим, оскільки талантом завжди
домагаються успіху. Традиційна педагогіка виходить із передумов, що в
кожної дитини є вроджені здібності, таланти, покликання, які треба
розвивати. Завдання школи – дати можливість дітям з гуманітарним нахилом
навчатись у гуманітарних класах, а дітям з математично-природничим
нахилом вивчати точні науки. Донедавна традиційний підхід вважався
єдиним можливим підходом у педагогіці. Але в ній приховано мету
нав’язати дітям певну суспільну роль шляхом умілого використання
навчальної програми. Тобто, підбір відповідних завдань і прикладів, які
містять не просто навчальну інформацію, а зашифровані стереотипи та
впровадження бажаних для даного суспільства переваг. Школа повинна
стати джерелом соціальної трансформації й емансипації. Із такої школи
повинні виходити громадяни, здатні позитивно змінювати світ. Також
потрібно змінити систему підготовки вчителів, які повинні володіти
новітніми технологіями навчання, знати прогресивні педагогічні методики
викладання. Їх первинним завданням є створення гармонійної людської
особистості, а не тільки передача знань.

Основним об’єктом уваги сучасної педагогіки є гендерні відносини.
Існуюча система освіти відтворює гендерні стереотипи та гендерні ролі,
тому гендерна ідентичність індивіда активно конструюється саме в межах
шкільної системи. Шкільна освіта не є гендерно нейтральною, оскільки її
структура більше орієнтована на хлопчиків ніж на дівчаток. Дівчаток
орієнтують переважно на на жіночі, хлопчиків – на чоловічі сфери
діяльності. Так, у школі існує негласний поділ предметів на жіночі
(література, іноземна мова, рідна мова, біологія, історія) та чоловічі
(алгебра, геометрія, фізика, хімія, креслення). Відповідно від дівчаток
чекають успіхів у жіночих науках, від хлопчиків – у чоловічих. В
підручнику є твори 15 письменників і поетів, серед них тільки одна жінка
– Марко Вовчок (Марія Вілінська-Маркович). Майже в усіх творах головні
герої – чоловіки і хлопці. Цікаво подивитися і на ілюстрації підручника.
У ньому 30 малюнків, на 21 зображено чоловіків і хлопців, на 7 – жінок і
дівчат.

Чим займаються персонажі?

Заняття чоловіків та хлопчиків: Заняття жінок і
дівчат:

– беруть участь у битвах; –
піклуються про дітей;

– скачуть на конях; –
працюють у полі;

– орють землю; –
старанно вчаться в школі;

– купують худобу; –
лікують дітей;

– рятують дітей від грози; – готують
їжу;

– ведуть кораблі; –
танцюють.

– пишуть вірші;

Отже, зміст підручників може бути джерелом, за допомогою якого у дітей
формуються стереотипні уявлення про майбутнє життя, вибір майбутньої
професії, розподіл сімейних обов’язків. Ще у школі схильні розвивати в
учнях обох статей більше жіночі, ніж чоловічі якості (сиди тихо, уважно
слухати вчителя, виконувати вказівки). Хлопчик, щоб бути «добрим учнем»,
повинен поводитись «як дівчинка»., що впливає на формування його
особистості. Дівчата майже завжди лояльні до вчителя та загальної
обстановки у школі, тому у старші класи їх потрапляє значно більше, ніж
хлопчиків.

Метою гендерної педагогіки є пом’якшення гендерних стереотипів через
створення толерантних умов для формування особистості дитини. Гендерні
стереотипи в повсякденній практиці шкільного навчання укорінюються
внаслідок прихованих чи відкритих елементів статевої дискримінації.

Відкритою дискримінацією вважається наявність навчальних програм, що
викладаються окремо для хлопчиків і дівчаток. Це характерно для уроків
праці. Традиційно дівчаток навчають веденню домашнього господарства
(готуванню, шиттю), а хлопчиків – столярній і слюсарній справах.

R

f

h

r

?

h

h

h

h

h

h

# у шкільних підручниках та інших навчальних матеріалах. Зокрема, у
більшості шкільних підручниках дівчаткам пропонується тільки одна модель
ідентифікації – це родина, хлопчики мають більш широкий вибір, але при
цьому їхня сімейна роль розглядається як периферійна. Жінки показані
пасивними, зайнятими традиційними справами (готування, прибирання,
прасування, виховання тощо). Чоловіки та хлопчики зайняті роботою або
хобі. Граматика мови підручників часто вимагає чоловічого роду, особливо
коли йдеться про людину або людей взагалі без посилання на статеву
належність.

Метою гендерного виховання є створення умов для формування
егалітарної свідомості, вільної від гендерних стереотипів і
відповідальної за свої міжособистісні взаємини в соціумі. Гендерне
виховання конструюється на основі аналізу моделей гендерних
взаємовідносин, що розвиваються та трансформуються в суспільстві.
Гендерне виховання виходить із того, що людина – не абстрактна
нейтральна цілісність, а жінка і чоловік, у їхній рівноправності,
самовираженні й самоствердженні, що є найголовнішим із соціальних
орієнтирів у всіх сферах життя демократичного суспільства. Гендерне
виховання – це цілеспрямований, організований і керований процес
формування соціокультурних механізмів конструювання чоловічих і жіночих
ролей, поводження діяльності та психологічних характеристик особливості,
запропонованих суспільством своїм громадянам залежно від їхньої
біологічної статті. Гендерне виховання особистості здійснюється під
впливом родини, освіти, засобів масової інформації, релігії, мистецтва,
мови, правової та державної політики. Застосування гендерного підходу в
формуванні гармонійно розвиненої особистості пропонує новий спосіб
пізнання дійсності, в якому відсутні нерівність та ієрархія «чоловічого»
та «жіночого».

Однією з визначальних є категорія гендерної освіти. Через гендерну
освіту здійснюється процес формування егалітарної свідомості особистості
в системі соціокультурних взаємозв’язків на паритетних засадах. Саме
гендерна освіта сприяє викоріненню біодетерміністських уявлень про
сутність «жіночого» і «чоловічого», вивченню природи статево рольових
стереотипі. Фахівці, і серед них чимало педагогів, приділили багато
уваги становленню такого поняття, як гендерна освіта. Так, В. Кравець
визначає гендерну освіту як процес засвоєння знань про психосексуальну
культуру, що включає гендерну просвіту, пропаганду й самоосвіту.
Російська дослідниця І. Кльоцина виділяє гендерний підхід в освіті як
засіб пізнання дійсності, де протидія та нерівність чоловічих і жіночих
рис особистості, її мислення, особливості поведінки закріплюють зв’язок
між біологічною статтю й досягненнями в соціальному житті. О. Шнирова
підкреслює, що гендерна освіта є часткою освіти взагалі, призначенням
якої є розповсюдження знань про специфічний добір культурних
характеристик, що визначають соціальну поведінку жінок і чоловіків і
взаємовідносини між ними.

Отже, українські юнаки і дівчата мають рівні можливості доступу до
освіти, що зафіксовано в Конституції України, Законах України «Про
освіту», «Про дошкільну освіту», «Про забезпечення рівних прав та
можливостей жінок і чоловіків». Стаття 21. Забезпечення рівних прав та
можливостей жінок і чоловіків у здобутті освіти та професійній
підготовці. Всі школярі – і дівчата, і хлопці – разом ходять до одних
шкіл, професійно-технічних ліцеїв чи вищих навчальних закладів, вчаться
за однією програмою, відвідують одні і ті ж уроки та лекції, сидять
разом за партою, обирають заняття в гуртку, виходячи винятково зі своїх
здібностей та інтересів. Школа забезпечує рівний доступ до здобуття
обов’язкової загальної середньої освіти. Система вищої освіти також
забезпечує рівний доступ до навчання. Всі випускники й випускниці мають
право вступати до вищих навчальних закладів відповідно до загальних
правил прийому.

Однак і досі освіта не є вільною від гендерних стереотипів, але
найчастіше це має прихований, малопомітний характер.

Зараз в українських школах ситуація поступово змінюється. В школах
проводяться заняття щодо гендерної обізнаності для забезпечення рівності
дітей у навчально-виховному процесі. За результатами дослідження у
Політехнічному університеті все більше і більше дівчат вступають на
факультети, які раніше вважались «чоловічими». За даними 2007 року, на
них навчається майже порівну студенток і студентів.

Використана література.

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і
чоловіків».

Законотворчість: забезпечення рівних прав та можливостей жінок і
чоловіків. – К .,2006.

Волкова Н.П. Професійно-педагогічна комунікація: Навч. Посібник. –
К.,2006.

Проблема гендерної нерівності в педагогічній освіті. – Київ: ПЦ Фоліант,
2003.

Семиколєнова О.І., Шиліна А.Г., Гендерна освіта в середній школі:
декларування чи впровадження? // Законотворчість: забезпечення рівних
прав та можливостей жінок і чоловіків. – К., 2006

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020