Реферат на тему:

Розвиток у майбутніх учителів початкових класів готовності до
самостійної навчально-пізнавальної діяльності

Однією з тенденцій розвитку навчально-виховного процесу у вищій школі є
розширення самостійності майбутніх фахівців, що передбачає самостійний
пошук і засвоєння студентом нової інформації, організацію діяльності,
спрямованої на власний саморозвиток. Це зумовлює чітку організацію
самостійної роботи студентів, яка була б різноманітною за формами, мала
б принципово нову мотивацію. Актуальність проблеми розвитку в майбутніх
учителів початкових класів готовності до самостійної пізнавальної
діяльності зумовлена також необхідністю забезпечення безперервної освіти
та самоосвіти майбутніх педагогів упродовж усього життя.

Якщо перефразувати висловлювання К.Ушинського, що мистецтво виховання
має ту особливість, що майже всім воно здається справою легкою і
знайомою, але не всі прийшли до розуміння того, що крім терпіння,
уроджених здібностей і навичок, необхідні ще спеціальні знання. Стосовно
навчання першокурсників у вищих навчальних закладах, то можна
відзначити, що певна частина викладачів упевнена, що навчання для
вчорашніх випускників середніх загальноосвітніх навчально-виховних
закладів є легким і знайомим, вони вже вміють працювати самостійно,
швидко адаптуються до навчання в умовах ВНЗ. Але такі викладачі
забувають, що студенти потрапляють у значно відмінні умови їхньої
навчально-пізнавальної діяльності, які зумовлені зміщенням акценту на
самостійну пізнавальну діяльність, часовим розривом між отриманням
інформації та контролем за результативністю її засвоєння, необхідністю
розвитку у студентів професійної компетентності, яка передбачає не лише
оволодіння певною сукупністю знань, умінь, а й розвитку ставлень,
досвіду, особистісних якостей фахівця, які забезпечують результативність
професійної діяльності.

Суперечності, які виникають у процесі адаптації студентів-першокурсників
до навчання у вищому навчальному закладі, можна розв’язати завдяки
цілеспрямованому формуванню пізнавально-інтелектуальної компетентності.
Актуальність розвитку останніх з перших днів перебування у вищих
навчальних закладах зумовлена і переходом на кредитно-модульну систему
навчання, яка передбачає значне збільшення часу на самостійну роботу
студентів. Розвитку цієї компетентності має виділятися час при вивченні
всіх навчальних дисциплін, хоча засвоєння систематизованих знань щодо
організації самостійної роботи, розвиток певних умінь, особистісних
якостей, які необхідні для самовдосконалення пізнавальної діяльності
майбутніх фахівців, має відбуватися насамперед у процесі вивчення
дисципліни “Вступ до спеціальності”. Одним із аспектів розвитку
пізнавально-інтелектуальної компетентності є проблема самоосвітньої
діяльності. Розробка проблеми розвитку самоосвітньої діяльності
майбутніх учителів має важливе значення, оскільки така діяльність
виступає засобом пізнання й розвитку інтелектуальних і професійних
можливостей особистості, актуалізує педагогічний потенціал і сприяє
формуванню фахівця відповідно до вимог інформаційно-технологічної
революції, формує уявлення про самоосвітню діяльність як про особистісну
й суспільну цінність, і в той же час як про одну з найважливіших цілей у
всіх сферах діяльності.

У статті ми спинимося на аналізі методів розвитку готовності студентів,
майбутніх учителів початкових класів, до самостійної самоосвітньої
діяльності у процесі вивчення педагогічних дисциплін.

Проблема самовдосконалення особистості засобами навчання привертає увагу
багатьох дослідників. Відома концепція філософської та
психолого-педагогічної наук про самореалізацію особистості як життєво
необхідну потребу і спроможність до самостійного розгортання власних
сутнісних сил і творчого потенціалу (А.Маслоу, В.Андрущенко, І.Бех,
І.Зязюн). Розвинута здатність педагога до самостійної перетворюючої
діяльності виступає дійовим мотивом і засобом зростання самостійності
учнів.

Теоретичний аналіз проблеми самостійності засвідчив, що до неї
зверталися в різні історичні періоди зарубіжні та вітчизняні філософи,
педагоги, психологи. Вимоги до вмінь педагога пробуджувати самостійність
думки висловлювались ще Сократом, Я.Коменським, К.Ушинським,
В.Сухомлинським та ін. Ці ідеї знайшли подальший розвиток у працях
сучасних дидактів (В.Андреєв, В.Лозова, М.Махмутов, В.Паламарчук,
О.Савченко та ін.). Обґрунтуванню загальнодидактичних основ самоосвіти
присвячені праці С.Архангельського, Ю.Бабанського, В.Сластьоніна,
Г.Щукіної; сутності, структурі, змісту самоосвіти – А.Громцевої,
О.Кочетова, Я.Турбовського та ін. Їх дослідження переконливо довели, що
самостійна робота студентів дозволяє успішно розв’язувати такі завдання:
формувати усвідомлений процес засвоєння знань; удосконалювати вміння й
навички, визначені програмою кожного навчального предмета; готувати
майбутніх фахівців до усвідомленого застосування знань у практичній
діяльності; розвивати пізнавальні здібності; виховувати культуру
розумової праці; виробляти потребу ефективно підвищувати свою готовність
до самоосвітньої діяльності.

На сучасному етапі розуміння навчання як процесу управління формуванням
особистості фахівця самостійну роботу студентів необхідно розглядати не
лише як засіб закріплення та вироблення вмінь та навичок, як спосіб
розвитку творчих здібностей та професійного мислення, а насамперед як
спосіб формування самостійності та активності особистості, її
репродуктивних і творчих здібностей, готовності орієнтуватися в сучасних
тенденціях розвитку теорії та практики організації
навчально-пізнавальної діяльності, здатності ставити та самостійно
вирішувати теоретичні та практичні завдання.

Самостійна робота є тією основою, що забезпечує саморозвиток майбутнього
фахівця як компоненту становлення творчої особистості. Як відзначає
Л.Хомич, саме зміст психолого-педагогічної підготовки дозволяє формувати
у студентів такі компоненти саморозвитку, як: самовизначення,
самореалізація, самоорганізація, самореабілатація [2].

Н.Гавриш, Т.Лопухіна виокремили такі соціально-педагогічні
характеристики готовності майбутнього педагога до самоосвітньої
діяльності: спрямованість на безперервну самоосвітню діяльність,
перспективність, постійний пошук, осмислення та затвердження нових
значень професійної педагогічної діяльності; висока адаптивність до змін
у педагогічній діяльності, мобільність у застосуванні новітніх програм
та технологій; готовність до свідомої корекції власної професійної
діяльності, поведінки та ставлення; відкритість новому досвіду,
професійна активність, творча індивідуальність, готовність до
розв’язання креативних завдань; самокритичність, відповідальність,
доцільність; перспективність у стосунках, постійне підвищення рівня
спілкування, комунікації з іншими суб’єктами взаємодії [1].

Цілком обґрунтованою є запропонована В.Черняковою схема способів
активізації творчого потенціалу особистості майбутнього вчителя, яка
містить такі етапи: 1) розвиток загальноінтелектуальних здібностей через
застосування інтелектуальних тестів, логічних завдань, управ
творчо-комунікативного характеру, створення проектів, логічних схем,
самоаналіз власних проектів; 2) мотиваційно-діагностичний етап, на якому
використовуються творчі завдання, проблемні методи, професійно-значущі
матеріали; 3) процесуально-творчий етап, що передбачає збільшення
питомої ваги творчих завдань і вправ, підвищення пріоритету
рефлексивно-творчих форм роботи, створення ситуацій дослідження
проблеми, ігри-вправи на розвиток асоціативності мислення, логіки,
здатності до емпатії, евристики, навчально-дослідницькі завдання;
4) аналітико-рефлексивний етап реалізується через самоаналіз логіки
побудови власних дій, оцінку адекватності мети та кінцевого продукту
творчого завдання, оцінку можливостей досягнення кінцевого результату
більш оптимальними шляхами та внесення корекції, доведення
раціональності розв’язання творчого завдання та оцінку об’єктивної та
суб’єктивної значущості творчого продукту [3].

У процесі вивчення курсу “Вступ до спеціальності” студенти мають
ознайомитися із особливостями та головними проблемами навчальної та
професійної самоосвітньої діяльності, оволодіти основами продуктивної
самоосвітньої діяльності, зокрема основними методами, а також у них
мають виробитися позитивна мотивація щодо самостійної пізнавальної
діяльності, розуміння доцільності самостійного оволодіння інформацією,
творчого пошуку шляхів розв’язання педагогічних проблем, з якими будуть
зустрічатися у процесі професійної діяльності, необхідності евристичної
діяльності. Студенти повинні зрозуміти суть самостійної роботи як
цілеспрямованої внутрішньо вмотивованої, структурованої самим суб’єктом
діяльності, виконання якої вимагає досить високого рівня самосвідомості,
рефлексивності, самодисципліни, особистої відповідальності.

На цьому етапі доцільно спочатку застосовувати методи навчання, які
передбачають діяльність студентів за аналогією, за відомими зразками та
алгоритмами, розв’язання завдань у межах заданого чи первісно знайденого
способу дії.

Проте, на нашу думку, не варто тривалий час застосовувати такі методи,
оскільки це може призвести до звички діяти лише за зразком, аналогією,
буде гальмувати розвиток творчого мислення майбутніх фахівців, студенти
будуть відзначатися яскраво вираженим прямолінійним використанням
засвоєних схем самостійного виконання певних завдань. Студентові
необхідно стати одночасно об’єктом і суб’єктом керування, який створює
процес руху від незнання до знання, у процесі чого відбувається
формування інтелектуальних умінь і особистісних якостей; він не лише
засвоює зміст навчальної дисципліни, а й співвідносить його зі змістом
власного досвіду, накопиченого як у результаті попереднього навчання,
так і в повсякденній практиці. Тому потрібно пропонувати завдання, в
яких студент би не просто пригадав знання і застосував їх, а мав
можливість планувати, проектувати, організовувати, мотивувати,
контролювати, оцінювати, аналізувати свої дії в різноманітних ситуаціях,
спираючись не теоретичні знання.

Для формування компетентного вчителя надзвичайно важливою є необхідність
створення цілісної системи залучення студентів спочатку до активної
пізнавальної діяльності, яка повинна трансформуватися у потребу до
самовираження у пошуковій, науковій діяльності. Тому маємо впроваджувати
такі методи навчання, при застосуванні яких студент змушений активно
здобувати, переробляти й реалізовувати навчальну інформацію, які
допомагають вийти на особистісний рівень виявлення й розвитку творчої
особистості майбутнього вчителя, як от: рольові педагогічні ігри, аналіз
педагогічних ситуацій, групові дискусії з аналізом різних підходів до
розв’язування педагогічних задач та їх самоаналізом, а також методи, які
забезпечують практичну підготовку кожного студента до професійної
діяльності.

У процесі підготовки сучасного педагога необхідно змінювати ставлення до
самостійності студента: він має діяти самостійно не лише після отримання
завдання, а й у процесі пошуку інформації, під час осмислення лекційного
матеріалу, у виявленні й формулюванні як пізнавальної, так і професійної
проблеми, її розв’язанні. Наводимо різноманітні види вправ, які ми
використовуємо у процесі вивчення майбутніми вчителями початкових класів
циклу педагогічних дисциплін, спрямованих на формування вмінь
самостійної пізнавальної діяльності (уміння знаходити інформацію, уміння
виділяти головне, вести конспекти, уміння формулювати запитання, що є
основою для бачення проблеми, суперечності, вміння визначати задачі
тощо).

Вправа “Знайди інформацію”. Студентам пропонуються картки, на яких
подаються вихідні дані та анотації педагогічних монографій та
навчально-методичних видань. Завдання полягає в тому, щоб підібрати ті
джерела, в яких може бути матеріал, що розкриває зміст окремого питання
з теми, що розглядалась на лекції і буде систематизуватися на наступному
семінарському занятті. При цьому пропонуються такі видання, в назві та
анотації яких немає термінів, за допомогою яких формулюється питання
теми. У цьому разі студенти повинні пов’язати поняття, які вивчаються,
із тими поняттями, про які йде мова у назві та анотації джерела, і
вибрати можливі твори, а потім перевірити в читальній залі, наскільки
вдалим був їх вибір. До наступного заняття необхідно скласти нову
анотацію таким чином, щоб вона відображала зміст окремого розділу
монографії чи навчально-методичного видання з погляду питання, що
розглядається.

Вправа “Конспект”. Студентам пропонується фрагмент статті (5-7 абзаців)
із періодичного педагогічного видання, що відповідає темі заняття. Їм
потрібно кожен абзац статті коротко законспектувати (або виділити
головну думку) на окремих аркушах, не проставляючи номер абзацу. Потім
кожен студент змішує аркуші й передає їх своєму сусідові зліва, який на
кожному аркуші проставляє номер абзацу, зміст якого, на його думку,
розкритий у конспекті. І так аркуші передаються по колу, поки автори не
отримають свої конспекти. Кожний студент у своїх аркушах перевіряє
правильність номерів абзаців. Найвище оцінюються конспекти тих авторів,
у яких всі абзаци всіма студентами були пронумеровані правильно. Як
матеріал для цієї вправи добираємо статті дискусійного характеру, або ж
такі, які не містять відомої студентам інформації з питання, що
вивчається, розширюють знання студентів, з тим, щоб можна було
організувати групову дискусію.

Продовжити роботу із цими матеріалами можна у вправі “Найкраще
запитання”. Студенти мають сформулювати оригінальні запитання за змістом
фрагменту статті. Спочатку вони працюють індивідуально, а потім
об’єднуються в групи (5-7 осіб) і вибирають найбільш оригінальне
запитання, на яке мають відповісти студенти інших груп. На завершення
визначається, яке питання було найбільш оригінальним і яка відповідь
була найкращою.

Аналогічною за способом проведення є вправа “Заборонене поняття”.
Студенти мають сформулювати оригінальні запитання за змістом фрагменту
статті чи навчального тексту, не використовуючи основні терміни теми, що
вивчається. Наприклад, при вивченні теми “Методи навчання” не можна
використовувати у запитаннях терміни “методи навчання”, “прийоми
навчання”, “засоби навчання”, “способи навчання”.

Доцільним є створення студентами за власним проектом професійного
творчого продукту, наприклад, написання казки, що відповідає змісту
навчального матеріалу чи висвітлює питання моралі, підготовка
педагогічної розповіді, розробка сценаріїв різноманітних виховних
заходів, модифікація розроблених іншими вправ, тренінгових занять
відповідно до поставленої мети тощо, а потім його захист і впровадження.

Прикладом завдання на модифікацію вправи є завдання, яке студенти
виконують при вивченні теми “Місце і роль сім’ї у вихованні. Форми
зв’язку школи і сім’ї”. При опрацюванні інших тем вони познайомилися із
вправою “Казковий герой”, яка передбачає, що вихованці по колу називають
казкового героя, вказують, які він має позитивні й негативні риси, і які
риси цього героя є у самого вихованця. Тепер потрібно розробити правила
гри “Казковий герой” для батьків, які мають конфлікт із своїми дітьми.
Виконання таких завдань спонукає студентів відходити від стереотипів,
розвивати пізнавальну самостійність, творче мислення, творче
застосування раніше набутих знань.

У процесі виконання таких завдань необхідною є опора на суб’єктний
досвід студента, врахування його самобутності, самоцінності. У такому
разі процес виконання завдань стає суб’єктно значущим, наповненим для
студента особистісним сенсом, почуттями, зафіксованими в його
суб’єктному досвіді. Суб’єктний досвід є тим простором, у якому
створюється позитивна мотивація самостійної роботи на всіх її етапах, і
водночас він є тим простором, у якому можливе співробітництво викладача
і студента. Однією з умов ефективної організації самостійної роботи
студентів є перетворення студента на активного і творчого суб’єкта
власного розвитку й розвитку оточуючого його середовища, він сам має
ставити цілі і планувати їхнє досягнення.

Отже, оволодівши досвідом самостійної діяльності під час навчання,
майбутній фахівець зможе постійно поглиблювати свої знання, розвивати
свої здібності розв’язувати професійні задачі, у нього виробиться
позитивна мотивація самоосвітньої діяльності. Успіх ефективної
організації самостійної роботи студентів значною мірою визначається
рівнем професійної компетентності викладача вищої школи, його готовністю
передати частину своїх функцій майбутнім фахівцям.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гавриш Н.В., Лопухіна Т.В. Організація самостійної пізнавальної
діяльності майбутніх педагогів у процесі професійної підготовки //
Проблеми сучасної педагогічної освіти. – Серія: Педагогіка і
психологія. – Вип.8. – Ч.1. – Ялта: РВВ КГУ, 2005. – С.8-14.

2. Хомич Л.О. Професійно-педагогічна підготовка вчителя початкових
класів. – К.: “Магістр-S”, 1998. – 200с.

3. Чернякова В.Е. Активізація творчого потенціалу особистості // Збірник
наукових праць: Педагогічні науки. – Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка,
2005. – С.179-184.

Похожие записи