Реферат на тему:

Психолого-педагогічні основи модульного навчання біології у ВНЗ

Основна мета сучасної школи полягає в тому, щоб створити таку систему
навчання, яка б забезпечувала задоволення освітніх потреб кожного учня
відповідно до його схильностей, інтересів і можливостей. Для досягнення
цієї мети, на думку більшості науковців, необхідно кардинально змінити
парадигму учня і вчителя у навчальному процесі. На сьогодні навчальний
процес в масовій школі зберігає суперечності між фронтальними формами
навчання й індивідуальним способом засвоєння знань, темпом
навчально-пізнавальної діяльності учнів; між необхідністю диференціації
освіти й одноманітністю змісту технологій навчання; між переважаючим у
школі пояснювально-ілюстративним методом викладання та дієвим характером
навчання, яке б сприяло формуванню в учнів практично ціннісних умінь і
навичок.

Нині у науковій літературі окреслено низку дидактичних підходів, які
спрямовані на зняття окремих суперечностей. Стаття має на меті розкрити
основи технології, яка, на нашу думку, дозволяє розв’язати усі
перераховані вище суперечності.

Перехід навчання на суб’єкт-суб’єктну основу вимагає такої педагогічної
технології, яка б забезпечила учневі розвиток його мотиваційної сфери,
інтелекту, самостійності, колективізму, схильностей, умінь здійснювати
самостійне керівництво навчально-пізнавальною діяльністю. Тому перед
шкільною практикою постала проблема пошуку технології навчання, що
дозволяє розв’язати цю проблему. На сьогодні такою технологією, на думку
багатьох теоретиків та практиків, є модульне навчання.

Вивчення провідних положень теорії діяльності дозволяє стверджувати, що
ефективне навчання передбачає таку його організацію, за якої учень сам
оперує навчальним змістом, і лише в цьому випадку він засвоюється
усвідомлено та міцно, а отже, відбувається процес розвитку інтелекту
учня. Нова парадигма полягає в тому, що учень повинен вчитися
самостійно, а вчитель – здійснювати керівництво його навчанням, тобто
мотивувати, організовувати, координувати, консультувати, контролювати.

Модульне навчання виникло як альтернатива традиційному. Воно інтегрує в
собі все те прогресивне, що накопичено в педагогічній теорії та практиці
останніх років. Так, наприклад, із програмованого навчання запозичена
ідея алгоритмізації діяльності учня: визначення мети, завдань, етапів
навчальної діяльності, індивідуалізація темпу навчання, здійснення чітко
окреслених, логічно обґрунтованих дій, проміжний самоконтроль та
об’єктивна оцінка проміжних результатів роботи; з теорії поетапного
формування розумових дій використовується сама її суть – орієнтовна
основа діяльності. Кібернетичний підхід збагатив модульне навчання ідеєю
гнучкого управління діяльністю учнів. Із психології запозичено наукове
трактування та обґрунтування рефлексії. Накопичені узагальнення теорії
та практики диференціації, оптимізації, проблематизації навчання – усе
це інтегрується в організації модульного навчання, в принципах і
правилах його побудови, відборі методів і форм організації процесу
навчання.

Найбільш повно основи модульного навчання розроблено П.Юцявичене і
висвітлено в монографії “Теорія та практика модульного навчання” [4],
яку було видано ще у 1989 році. Слід зазначити, що тривалий час
технологія мала експериментальний характер, цікаво, що навіть у такій
фундаментальній праці Г.Селевка як “Современные образовательные
технологии” [3] 1998 року видання її було залишено поза увагою.

Сутність модульного навчання полягає в тому, що учень самостійно досягає
конкретної мети навчально-пізнавальної діяльності в процесі роботи з
модулем. Модуль – це цільова функціональна одиниця, в якій об’єднано
навчальний зміст і технологію оволодіння ним в систему високого рівня
цілісності.

Окрім того, модуль виступає засобом навчання, оскільки до нього входять
цільовий план дій, банк інформації, методичне керівництво щодо
досягнення очікуваних результатів, ефективної реалізації навчальної
мети. Саме модуль може виступати як програма навчання, що
індивідуалізована за змістом, методами навчання, рівнем складності,
ступенем самостійності, темпом навчально-пізнавальної діяльності учня.

У сутнісних характеристиках модульного навчання закладена його
відмінність від інших технологій. По-перше, зміст навчання подається
учням в логічно завершених інформаційних блоках, засвоєння яких
здійснюється відповідно до мети. Дидактична мета формулюється для того,
хто навчається, і містить в собі не тільки вказівки щодо обсягу та
змісту навчальної діяльності, але й рівня його засвоєння. Окрім цього,
кожен учень одержує від учителя поради у письмовій формі, як
раціональніше діяти, де знайти потрібний навчальний матеріал, які засоби
навчання використовувати тощо. По-друге, змінюється форма спілкування
вчителя й учня. Воно здійснюється через зміст модуля та особисте
індивідуальне спілкування. Саме модулі дозволяють перекласти навчання на
суб’єкт-суб’єктну основу. Відносини стають більш паритетними.

По-третє, учень працює максимум часу самостійно, вчиться планування
навчальної діяльності, самоорганізації, самоконтролю та самооцінки. Це
дає можливість йому усвідомити себе в діяльності, самому визначити
рівень засвоєння знань, усвідомити прогалини у знаннях та вміннях,
визначити шляхи їх подолання.

По-четверте, наявність модулів із друкованою основою дозволяє вчителеві
індивідуалізувати роботу з окремими учнями. За такої технології не
виникають такі типові проблеми, як брак часу на індивідуальне
консультування, дозовану індивідуальну допомогу. Яка ж система дій
вчителя щодо підготовки до переходу на модульне навчання?

Насамперед необхідно розробити модульну програму, яка складається з
комплексної дидактичної мети та сукупності модулів, що забезпечують
досягнення цієї мети. Щоб скласти таку програму, вчителю перш за все
необхідно виділити основні наукові ідеї курсу. Так, у курсі шкільної
біології виділяються ідеї: єдність хімічного складу організмів; клітина
– структурна і функціональна одиниця живого; організм – цілісна система
високого ступеня складності; еволюція органічного світу – історичний
розвиток живої природи тощо. Потім необхідно структурувати навчальний
зміст навкруги цих ідей в певні блоки. Після чого формулюється
комплексна дидактична мета (надалі – КДМ). Вона має два рівні: рівень
засвоєння навчального змісту учнем і орієнтація на його використання на
практиці, а також на вивчення навчального змісту в майбутньому. Потім з
комплексної дидактичної мети виділяється інтегруюча дидактична мета
(надалі – ІДМ) і формуються модулі, тобто кожний модуль має свою
інтегруючу дидактичну мету. Сукупність рішень цієї мети забезпечує
досягнення КДМ.

Проте в модулі входять великі блоки навчального змісту. Тому кожна
інтегруюча дидактична мета ділиться на локальну дидактичну мету (надалі
– ЛДМ) і на їх основі виділяються навчальні елементи. Кожній локальній
дидактичній меті відповідає один навчальний елемент. У результаті
створюється своєрідне дерево цілей: крона дерева – комплексна дидактична
мета модульної програми; гілля – інтегруюча дидактична мета для побудови
модулів і листки – локальна дидактична мета для побудови навчальних
елементів.

Кожному вчителеві, який спромігся на розробку модульних програм, бажано
спиратися на певні теоретичні основи і перш за все на основні принципи
їх побудови. Одним із них є принцип цільового призначення. Модулі можна
розділити на три типи: 1) пізнавальні, які використовуються при вивченні
основ наук; 2) операційні – для формування і розвитку способів
діяльності; 3) мішані. У школі найчастіше використовуються мішані
модулі. Другим принципом модульного навчання є принцип взаємоузгодження
комплексних, інтегруючих і локальних дидактичних цілей. Рішення
сукупності ЛДМ забезпечує досягнення ІДМ конкретного модуля. Рішення
сукупності ІДМ всіх модулів забезпечує досягнення КДМ. Не менш важливим
для здійснення модульного навчання має принцип зворотного зв’язку,
оскільки ефективне проектування та організація роботи неможливі без
постійного контролю, аналізу та корекції результатів навчальної
діяльності учнів.

Рекомендується дотримуватись таких правил: 1) перед кожним модулем
проводити вхідний контроль знань і умінь учнів, щоб мати інформацію про
рівень готовності до роботи з модулем, у разі необхідності проводиться
відповідна корекція знань; 2) обов’язково здійснюється поточний і
проміжний контроль у кінці кожного навчального елемента (частіше це
“м’який” контроль: самоконтроль, взаємоконтроль, звірка з еталоном
тощо); 3) після завершення роботи з модулем здійснюється вихідний
контроль.

Поточний і проміжний контроль мають на меті виявлення прогалин в
засвоєнні учнями навчального матеріалу та їх перманентне усунення, а
вихідний контроль має показати рівень засвоєння учнями змісту модуля, на
основі чого відбувається аналіз та корекція знань.

Для успішної роботи учня з модулем важливою умовою є відбір навчального
змісту. Він повинен спонукати учня до самостійної продуктивної
навчальної діяльності. Бажано, щоб зміст модуля активізував розумову
діяльність учня, спрямовував на міркування, пошук, здогадку, орієнтував
на успіх. Для реалізації цього принципу велике значення має структура
модуля. Вона складається з числа його учбових елементів (надалі – УЕ)
плюс три. УЕ-О – в ньому проводиться вхідний контроль знань,
формулюється мета вивчення модуля. УЕ передостанній – у ньому дається
резюме (або узагальнення). УЕ останній – вихідний контроль.

Рекомендується до модуля робити вкладний листок, в якому окреслені
методичні поради вчителю. І це дуже допоможе тим, хто використовує
готові модулі. Використовуючи модулі, необхідно здійснювати
внутрішньопредметні та міжпредметні зв’язки, інтегрувати навчальний
зміст. Інший критерій пов’язаний з необхідністю здійснювати
диференціацію навчального змісту модуля, відповідно до рівнів навчальної
діяльності учнів: низького, достатнього, середнього, високого.

Важливим критерієм побудови модуля є структуризація діяльності учня за
логікою етапів засвоєння знань: сприйняття, розуміння, осмислення,
запам’ятовування, застосування, узагальнення, систематизація, контроль
та корекція. В модулі повинна бути передбачена можливість для повторення
основного змісту. Ця можливість реалізується через навчальний елемент
“Резюме”. Добре, якщо узагальнення зроблено не тільки словесно, але й у
формі таблиць, порівняльних характеристик, графіків, діаграм тощо.

Введення модулів у навчальний процес слід здійснювати поступово. Можна
поєднувати традиційну систему навчання з модульною. В старших класах
лекційна система цілком поєднується з модульною. Дуже добре вписуються в
модульну систему навчання вся система методів, прийомів і форм
організації навчально-пізнавальної діяльності учнів: робота
індивідуальна, в парах, у групах.

Що ж дає модульне навчання? Проаналізуємо спочатку значення модульного
навчання для учня. Головне – це те, що кожний працює самостійно, йому
надається можливість отримати консультацію у вчителя, допомогу у
товариша, значно глибше усвідомлюється навчальний зміст, весь час можна
себе контролювати. При модульному навчанні кожний учень включається в
інтерактивну й продуктивну навчально-пізнавальну діяльність, працює з
диференційованою за змістом і ступенем допомоги програмою. Відбувається
індивідуалізація контролю, самоконтролю, корекції, консультування,
ступеня самостійності. Важливо, що учень має нагоду більшою мірою
самореалізовуватися і це сприяє формуванню стійкої позитивної мотивації
до навчання. Ця технологія навчання гарантує кожному учневі освоєння
стандарту освіти і просування на більш високий рівень навчання, розвиток
таких якостей особистості, як самостійність і колективізм.

Принципово змінюється і положення вчителя в навчальному процесі. Перш за
все змінюється його роль. Завдання вчителя мотивувати учнів, здійснювати
керівництво їх навчально-пізнавальною діяльністю через модуль і
безпосередньо консультувати школярів і зміст його підготовки до них:
учитель не готується до того, як щонайкраще провести пояснення нового
матеріалу, узагальнити, систематизувати, перевірити, відкоригувати та
оцінити знання учнів, а здійснює теоретичне моделювання з метою
визначення шляхів та засобів ефективного керівництва діяльністю
школярів. Оскільки керівництво здійснюється в основному через модулі, то
основне завдання вчителя – чітко окреслити інтеграційну дидактичну мету
модуля та структуризувати навчальний зміст відповідно до мети.

Це вже принципово новий підхід підготовки вчителя до навчального
заняття. Він обов’язково призводить до аналізу вчителем свого досвіду,
знань, умінь, пошуку ефективних методик. Окреслення мети діяльності
учнів, визначення програми їх дій, передбачення можливих ускладнень,
визначення форм і методів навчання вимагає від учителя вивчення
індивідуальних особливостей учнів. Досвід показує, що вчителі у процесі
оволодіння технологією модульного навчання значно зростають професійно.
Тому ми вважаємо, що процес оволодіння теорією і практикою модульного
навчання – це шлях професійного самовдосконалення вчителя, можливість
для його самореалізації.

Для переходу на модульне навчання необхідно створити певні умови. Перша
умова пов’язана з мотивацією вчителів. Тут велику роль можуть відіграти
методичні об’єднання, які мають виявити ступінь задоволення дітей і
батьків освітніми послугами школи, потребами, які залишаються
незадоволеними. Друга умова пов’язана з готовністю школярів до виконання
самостійної навчально-пізнавальної діяльності: сформованість мінімуму
знань і загальних навчальних умінь. Третя умова – це матеріальні
можливості школи щодо розмноження модулів, оскільки вони відіграють свою
роль, лише коли кожен учень буде забезпечений конкретною програмою дій.

Хочеться застерегти від можливих помилок на початку роботи. Перш за все
не слід відразу “виходити” з модулями на всі класи. Спочатку необхідно
апробувати модуль на малій групі. Це дозволить оцінити обсяг, структуру,
рівень складності змісту, логіку побудови діяльності учнів, систему
контролю і самоконтролю і на цій основі внести корективи. Інша помилка
вчителів полягає в тому, що в модуль включається дуже великий обсяг
змістовної діяльності. Необхідно пам’ятати, що головне не кількість, а
якість.

Аналіз досвіду показав, що впровадження у шкільну практику модульного
навчання вимагає від учителя насамперед опанування теоретичних основ
даної технології. Тому з метою подолання розбіжностей між запитами
сучасної школи щодо побудови освітнього середовища та підготовкою
майбутніх вчителів у зміст навчальної програми з “Методики навчання
біології” [1] включено питання “Особливості нових технологій навчання”,
яке розглядається як під час читання студентам лекційного курсу з
дисципліни, так і на лабораторних зайняттях [2]. Окрім того, студенти
НПУ ім. М.П.Драгоманова проходять практику у базових навчальних закладах
міста Києва, де працюють творчі вчителі біології (зокрема, Т.Кушнєрова,
вчитель біології ліцею №157), які мають цікавий досвід упровадження
модульного навчання у шкільну практику та певний методичний наробок.

ЛІТЕРАТУРА

1. Методика навчання біології: Програма навчального курсу для студентів
вищих педагогічних закладів освіти / Автори-укладачі: І.В.Мороз,
А.В.Степанюк, Н.Й.Міщук, Г.Я.Жирська, Л.С.Барна, О.Д.Гончар. – К., 2004.
– 35с.

2. Мороз І.В., Гончар А.Д., Буяло Т.Є., Цуруль О.А., Фруктова Я.С.
Методика навчання біології: Практикум. Для студентів вищих педагогічних
навчальних закладів біологічних спеціальностей. – К.: НПУ ім.
М.П.Драгоманова, 2005. – 90с.

3. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии. – М.: Народное
образование, 1998. – 256с.

4. Юцявичене П.Ю. Теория и практика модульного обучения. – Каунас, 1989.
– 138с.

Похожие записи