Реферат на тему:

Проблемне навчання як складова сучасних освітніх технологій у
загальноосвітній школі

Залежно від мети та задач середньої школи навчання може бути проблемним
і не проблемним. Якщо перед школою ставиться задача розвитку мислення
учнів, їх творчих здібностей, то педагогічно правильно організоване
навчання не може бути не проблемним.

З’ясування сутності проблемності як закономірності пізнання, визначення
її ролі в навчанні і введення в дидактику поняття «принцип проблемності»
відкрило нові можливості для теоретичного пояснення шляху активізації
навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Принцип проблемності відображається в логіці побудови учбового процесу,
в змісті матеріалу, що вивчається, в методах організації
навчально-пізнавальної діяльності учнів і управління нею, в структурі
уроку і формах контролю вчителя за процесом і результатом діяльністю
вчаться. Якщо вчитель добре засвоїть зміст і сутність теорії організації
процесу проблемного навчання, оволодіє формами, методами і технічними
засобами навчання і систематично творчо застосовуватиме засвоєне на
практиці, то успіх прийде сам.

Задачею наших шкіл є формування гармонійно розвинутої особи.
Найважливіший показник всесторонньо і гармонійно розвинутої особи —
наявність високого рівня розумових здібностей. Якщо навчання веде до
розвитку творчих здібностей, то його можна поєднувати з розвиваючим
навчанням, тобто таке навчання, при якому вчитель, спираючись на знання
закономерностей розвитку мислення, спеціальними педагогічними засобами
веде цілеспрямовану роботу по формуванню розумових здібностей і
пізнавальних потреб своїх учнів в процесі вивчення основ наук. Таке
навчання є проблемним.

Більшість сучасних публікацій з теорії навчання пов’язана з ідеєю
активізації учбового процесу і учбової діяльності учнів. Навчання учнів
готовим прийомам розумової діяльності — це шлях досягнення звичайної
активності, а не творчої.

Мета активізації шляхом проблемного навчання полягає в тому, щоб
зрозуміти рівень засвоєння понять і навчити не окремим розумовим
операціям у випадковому, стихійному порядку, а системі розумових дій для
вирішення не стереотипних задач. Ця активність полягає в тому, щоб
учень, аналізуючи, порівнюючи, синтезуючи, узагальнюючи, конкретизуючи
фактичний матеріал, сам отримав з нього нову інформацію. Іншими
словами-це розширення, поглиблення знань за допомогою раніше засвоєних
знань або нове застосування колишніх знань. Нового застосування колишніх
знань не може дати ні вчитель, ні книга, воно шукається і знаходиться
учнем, поставленим у відповідну ситуацію. Це і є пошуковий метод
навчання.

Розумовий пошук — складний процес. Він, як правило, починається з
проблемної ситуації, проблеми. Але не всякий пошук пов’язаний з
виникненням проблеми. Якщо вчитель дає завдання учням, вказавши, як його
виконати, то навіть самостійний пошук не буде вирішенням проблеми.

Справжня активізація учнів характеризується самостійним пошуком не
взагалі, а пошуком шляхом вирішення проблем. Якщо пошук має на меті
вирішення теоретичної, технічної, практичної учбової проблеми або форм і
методів художнього відображення, він перетворюється на проблемне
навчання.

Основну відмінність між проблемним і традиційним навчанням ми бачимо в
двох моментах: вони розрізняються за метою і принципами організації
педагогічного процесу.

Метою проблемного типу навчання є не тільки засвоєння результатів
наукового пізнання, системи знань, але і самого шляху процесу отримання
цих результатів, формування пізнавальної самодіяльності учня і розвитку
його творчих здібностей.

В основі організації вчителем пояснювально — ілюстративного навчання є
принцип передачі учням готових висновків науки. В основі організації
мети процесу проблемного навчання є принцип пошукової
учбово-пізнавальної діяльності учня, тобто принцип відкриття ним
висновків науки, способів дії, винаходу нових предметів або способів
додатку знань до практики.

При проблемному навчанні діяльність вчителя полягає в тому, що він
доводить в необхідних випадках пояснення змісту найскладніших понять.
Вчитель систематично створює проблемні ситуації, повідомляє учням
чинники і організовує їх учбово-пізнавальну діяльність (проблемні
ситуації), так що на основі аналізу фактів учні самостійно роблять
висновки і узагальнення, формують за допомогою вчителя певні поняття,
закони.

В результаті у учнів виробляються навички розумових операцій і дій,
навички перенесення знань, розвивається увага, воля, творча уява.

Проблемне викладання — діяльність вчителя зі створення системи
проблемних ситуацій, виклад учбового матеріалу з його поясненням і
управління діяльністю учнів, спрямоване на засвоєння нових знань як
традиційним шляхом, так і шляхом самостійної постановки навчальних
проблем і їх вирішення.

Психологічною наукою встановлено певну послідовність етапів продуктивної
пізнавальної діяльності людини в умовах проблемної ситуації:

проблемна ситуація ( проблема ( пошук способів її вирішення ( вирішення
проблеми.

Повний цикл розумових дій від виникнення проблемної ситуації до
вирішення проблеми має декілька етапів: виникнення проблемної ситуації;
усвідомлення сутності утруднення і постановка проблеми; знаходження
способу вирішення шляхом здогадки або висунення припущень і
обґрунтовування гіпотези; доказ гіпотези; перевірка правильності
вирішення проблеми.

Загальними функціями проблемного навчання є такі: засвоєння учнями
системи знань і способів розумової практичної діяльності; розвиток
пізнавальної самостійності і творчих здібностей учнів; формування
діалектичного мислення школярів (як основи).

Як показали дослідження, можна виділити найбільш характерні для
педагогічної практики типи проблемних ситуацій, загальні для всіх
предметів.

Перший тип: проблемна ситуація виникає при умові, якщо учні не знають
способів рішення поставленої задачі, не можуть відповісти на проблемне
питання, дати пояснення новому факту в учбовій або життєвій ситуації.

Другий тип: проблемні ситуації виникають при зіткненні учнів з
необхідністю використовувати раніше засвоєні знання в нових практичних
умовах.

Третій тип: проблемна ситуація легко виникає в тому випадку, якщо є
суперечність між теоретично можливим шляхом рішення задачі і практичною
нездійсненністю вибраного способу.

Четвертий тип: проблемна ситуація виникає тоді, коли є суперечності між
практично досягнутим результатом виконання учбового завдання і
відсутністю у учнів знань для теоретичного обґрунтовування.

До найбільш відомих методів проблемного навчання можна віднести
пояснювально — ілюстративний, репродуктивний, проблемний виклад,
частково-пошуковий та дослідницький.

Система бінарних методів — інформаційно-репродуктивний,
інформаційно-евристичний і такі методи навчання як слухання, читання
підручника, вправи і ін.

Система методів проблемного навчання є органічним поєднанням загальних і
бінарних методів.

В цілому можна говорити про шість дидактичних методів організації
процесу проблемного навчання, що є трьома видами викладу учбового
матеріалу вчителем і трьома видами організації ним самостійної учбової
діяльності учнів: монологічний, міркувальний, діалогічний, евристичний,
дослідницький, програмованих завдань.

При монологічному методі вчитель сам пояснює сутність нових понять,
фактів, дає учням готові висновки науки, але це робиться в умовах
проблемної ситуації форма викладу — розповідь, лекція.

Метод діалогічного викладу являє собою діалог вчителя з колективом
учнів. Вчитель в створеній ним проблемній ситуації сам ставить проблему
і вирішує її, але за допомогою учнів, тобто вони беруть активну участь в
постановці проблеми, висуненні припущень, і доказу гіпотез.

Суть евристичного методу полягає в тому, що відкриття нового закону,
правила і ін. може бути зроблене не вчителем, за участю учнів, а учнями
під керівництвом і за допомогою вчителя. Формою реалізації цього методу
є поєднання евристичної бесіди з рішенням проблемних завдань.

Метод дослідницьких завдань організовується вчителем шляхом постановки
перед учнями теоретичних і практичних дослідницьких завдань, які мають
високий рівень проблемних.

При використанні програмованих методів учні можуть з допомогою
дидактичних засобів, підготовлених особливим чином, набувати нових знань
нових дій.

Бінарні методи навчання: повідомляючий, пояснювальний, інструктивний,
пояснювально-спонукаючий та спонукаючий

Ознайомившись з дослідженнями вітчизняних і зарубіжних вчених у освітній
галузі, ми прийшли до висновку, що на даному етапі розвитку людства
проблемне вивчення просто необхідне, оскільки воно формує гармонійно
розвинуту творчу особу, здатну логічно мислити, знаходити рішення в
різних проблемних ситуаціях, здатну систематизувати і накопичувати
знання, здібну до високого самоаналізу, саморозвитку і самокорекції.

Постійна постановка перед учнями проблемних ситуацій призводить до того,
що вони не «пасують» перед проблемами, а прагнуть їх розв’язати, тим
самим ми маємо справу з творчими особами, завжди готовими до пошуку. Тим
самим увійшовши до життя учні будуть більш захищені від стресів.

Похожие записи