Про книгу і бібліотеку

Книга – одне з найбільших чудес, створеною людиною. З тих пір, як люди
навчилися писати, свою всю мудрість вони довірили книгам. Книги
відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє.

Шлях розвитку книги був довгим і складним. Який тільки матеріал не
використовували люди для виготовлення книжок: глину, листя та кору
дерева, шкіру тварин, бамбук, папірус, шовк.

Перші паперові книги з’явилися в Європі в ХІІІ ст. Їх довгий час писали
від руки. Одна книга виготовлялася 5-7 років і коштувала дуже дорого.

У ХV ст. був винайдений спосіб друкувати книги. Перша друкована в
Україні була видана Іваном Федоровим у 1574 році у Львові. Називалась
вона “Апостол”.

Довіряючи всі свої знання і досвід книгам, люди навчилися зберігати їх.
Скарбницями книг називають бібліотеки. У перекладі з давньогрецької мови
слово “бібліотека” означає приміщення, де зберігаються книги (“бібліо” –
книга, “тека” – сховище). Бібліотеки з’явилися з незапам’ятних часів.
Давні єгиптяни називали їх “аптеками для душі”, тому, що книги робили
людську душу благородною, а розум сильним. В Україні перша бібліотека
з’явилася за часів Київської держави. Її створив князь Ярослав Мудрий у
1037 р.

Кожна сучасна бібліотека має абонемент і читальний зал. Абонемент –
відділ бібліотеки, де книги видаються додому. В читальному залі можна
користуватися літературою, яка додому не видається. Тут зібрані кращі
книги з усіх питань, видання які є в бібліотеці в одному примірнику, а
також газети і журнали.

Книги у бібліотеці розміщені на стелажах. Кожна з них має своє місце.
Перекладати книги з однієї полички на іншу не можна, бо її доведеться
довго шукати.

Всі багатства бібліотеки відкриті на книжкових поличках і виставках.
Найкращим вашим порадником у виборі книг є бібліотека. Він завжди
допоможе знайти найцікавіші книги.

Як знайти потрібну книжку в бібліотеці без бібліотекаря. Надійним
компасом у книжковому морі є бібліографія. Вона веде облік і
систематизує уруковані твори з усіх галузей знань, складає різні
бібліографічні покажчики, щоб сприяти ефективному використанню їх. Вам
діти, як майбутнім студентам треба мати уявлення про бібліографію, знати
які бувають бібліографічні показчики, картотеки й картологи та як ними
користуватися.

Часто студент-читач приходить до бібліотеки, вже знаючи, прізвища
авторів та назви потрібних книг. Ці відомості дає йому вчитель на
заняттях, вони є в програмах і методичних посібниках з курсів, що
вивчаються. Працівники кафедри (вчителі шкіл) складають списки
обов’язкової й рекомендованої літератури до кожного предмета.

У великих бібліотеках є книжкові полиці відкритого доступу, де
виставляються найпотрібніші студентам книжки. Якщо такої книги там
немає, слід звертатися до алфавітного каталогу. В ньому картки на всі
наявні в бібліотеці книги розміщено за алфавітом прізвищ авторів, а коли
це колективні чи фольклорні збірники – за алфавітом назв. Причому
враховано місце в алфавіті не тільки першої букви, а й наступних. Коли
книгу написали кілька авторів, місце картки в каталозі визначається
переважно за першим прізвищем. Картки на твори того самого письменника
розміщуються в такому порядку: 1) зібрання творів; 2) вибрані твори; 3)
збірники підготовчих робіт, документів і листів; 4) окремі твори та
тематичні збірники; 5) бібліографії творів цього автора; 6) література
про автора.

Коли ви знайшли в каталозі картку на потрібну книжку, треба заповнити на
спеціальному бланку замовлення на неї. В ньому вказуються автор, назва
книжки і її інвентарний номер, що складається з букв і цифр, зазначених
на каталожній картці. Саме він допоможе бібліотечним працівникам легко
знайти замовлену вами книжку.

Якщо у учня (студента) немає списку літератури, до теми, потрібні книжки
він зможе знайти за систематичним каталогом, в якому є рубрики з усіх
галузей знань.

Картки у ньому розміщуються відповідно до галузей науки. Наприклад книги
з фізики і математики будуть розміщені у відділі:

2,2 – Фізико-математичні науки.

24 – Хімічні науки.

26 – Наука про землю.

5 – Охорона здоров’я. Медицина. І

63 – Історія.

86 – Атеїзм. Релігія.

88 – Психологія.

У великих наукових бібліотеках ще ведуться предметні каталоги, де
бібліографічні картки розміщуються за змістом з окремих предметів, але в
логічній послідовності, як у систематичному каталозі, а за алфавітом
назв предметних рубрик )автоматизація, атомна енергія і т.д.) Наприклад,
літературу про те, як слід організувати самостійну роботу з книжками,
можна знайти в рубриках: “Наукова організація навчання”, “Гігієна праці
та відпочинку” тощо.

У великих бібліотеках є ще картотеки журнальних і газетних статей,
краєзнавчих матеріалів. Крім того, в них видаються чи готуються
рекомендаційні бібліографічні посібники та списки, альбоми газетних
вирізок, папки.

Орієнтуватися у потоці наукової і політичної інформації допоможе
довідкова література.

Довідкові видання – це твори друку, що містить короткі відомості
наукового, науково-популярного або прикладного характеру, викладені,
оформлені та розміщені так, щоб їх можна було швидко знайти.

Для успішної роботи з цими виданнями треба мати точну уяву про те, які з
них забезпечують одержання необхідних, вам даних, оскільки вони
надзвичайно різноманітні за формою, повнотою матеріалу, хронічним
обсягом, тематикою.

До основних видів довідкових видань належать: Енциклопедії, довідники,
словники.

Найбільш популярними і значними є ЕНЦИКЛОПЕДІЇ.

Енциклопедії – однотомне або багатотомне видання, яке містить в
узагальненому вигляді основні відомості з однієї або з усіх галузей
знання і практичної діяльності викладені у вигляді коротких статей,
розміщених в алфавітному або систематичному порядку.

Залежно від обсягу представленої інформації енциклопедії поділяються на
великі (кілька десятків томів), малі (10-12 томів), короткі (4-6 томів)
і одно- тритомні, як правило, названі енциклопедичними словниками або
довідниками.

Серед універсальних багатогалузевих енциклопедичних видань найбільш
капітальними і всеохоплюючими за своєю тематикою є:

«Большая советская энциклопедия» (БСЭ) у 30-ти томах;

«Малая советская энциклопедия» (МСЭ) у 10-ти томах.

“Українська радянська енциклопедія” (УРУ) у 12-ти томах.

До найбільших доступних і популярних універсальних енциклопедичних
видань відносяться однотомний «Советский энциклопедический словарь» та
трьохтомний “Український радянський енциклопедичний словник”.

Крім енциклопедій універсального характеру видаються галузеві
енциклопедичні видання (енциклопедії, довідники та енциклопедичні
словники, які відображають диференціацію сучасної науки, розвиток її
основних напрямків.

(“Географічна енциклопедія України”, “Фізична енциклопедія”,
“Энциклопедический словарь юного техника”, “Популярная медицинская
энциклопедия”, “Кратка литературная энциклопедия”.

Цінним додатком до енциклопедичних видань є статистичні дані, ілюстрацій
ні матеріали: карти, плани, схеми, креслення, репродукції картин,
фотознімки, портрети, зображення монет, прапорів тощо.

Кожне енциклопедичне видання забезпечується словником, тобто повним
переліком термінів, котрим присвячені вміщені в ньому статті.

На широку читацьку аудиторію розраховані словники.

Словник – довідкове видання, що містить впорядкований перелік мовних
одиниць (слів, словосполучень тощо) з короткими їх характеристиками або
характеристиками позначених ним понять або з перекладом на іншу мову.

Словники, бувають філологічні і термінологічні і виконують дві функції:
нормативну тобто фіксують значення і вживання слів, і інформаційну –
відображають знання і практичну діяльність людини, культуру суспільства
в певну епоху.

Особливе місце посідають мовні (лінгвістичні) словники.

Серед великої кількості різних типів основними є одномовні алфавітні
тлумачні словники, котрі пояснюють значення вживання граматичні і
фонетичні особливості слів. “Короткий тлумачний словник української
мови”, “Словник скорочень в українській мові”, “Словник іншомовних слів”
ін.

Довідкові видання допоможуть тим, хто бажає поглибити знання, одержані в
навчальних закладах, удосконалюватися в своїй спеціальності, краще
організувати суспільну роботу, бути “нарівні з часом”, мати уяву про
найважливіші напрямки суспільного розвитку, науки, техніки про кращі
художні твори.

Використання довідкових видань дозволить виробити стійкий інтерес до
читання, глибше вивчити тему, зрозуміти прочитане.

Шановні читачі! Активно використовуйте у своїй роботі, навчанні
самоосвіті довідкові видання!

БЕСІДА:

“Як до людей прийшла книжка”

2 клас

Книжки приємно прочитать,

А спробуй їх створити!

Тонке мистецтво –

Друкувать,

Якого треба вчити.

Саме з цих рядків вірші С.Я. Маршака ми й розпочнемо розповідь про те,
як друкують книги.

Сотні років пройшло з того часу, коли в Москві було надруковано першу
російську книжку. Зараз у нашій країні є тисячі друкарень. Більшість з
них – це цілі книжкові фабрики, в яких є багато цехів. Рукопис книги
перш за все потрапляє в набірний цех. Раніше тут працювали наборщики,
які з свинцевих букв – літер складали слова, зі слів – рядки, з рядків –
сторінки. Важко було набирати так всю книгу, витрачалося багато часу,
фізичних сил.

І ось була винайдена складна, але дуже корисна машину 0 лінотип. На ній
є клавіші з літерами, як у друкарській машинці. Робітник натискує лише
потрібний клавіш, а машина сама знаходить відповідну букву, і ставить її
в рядок.

Поки в набірному цеху готують текст, в іншому працюють з малюнками для
книги, спеціально підготовлені художниками. Робітники переносять на
цинкові пластинки малюнки. Ці пластинки називаються кліше. З металевих
рядків, які виготовили в набірному цеху, і з кліше збирають, або, як
кажуть друкарі, верстають металеві сторінки. Потім ці сторінки надходять
у друкарський цех. Спеціальні друкарські машини самі накладають на
металеві сторінки тонкий шар фарби, аркуші паперу та роблять на них
відбитки. Друкують машини дуже швидко і не одну, а зразу 16 сторінок.

Останній цех, в який потрапляє майбутня книга, — палітурний. У ньому
тех. Працюють машини. Одні складають великі аркуші в зошити, інші
зшивають їх у книгу, терті роблять обкладинки. Готові книги надходять до
магазинів, бібліотек.

БІБЛІОТЕЧНИЙ УРОК

для учнів 7 класу

Тема уроків: “Читати все не варто, читати потрібно лише те, що
відповідає на запитання, які вникають” (Л.М. Толстой).

(Як вибрати необхідну книгу. Бібліографія і анотація до книги).

Мета уроків: повідомити учням про вихідні дані книги; вчити
орієнтуватися в бібліотеці; розвивати вміння вибирати необхідну книгу;
виховувати любов до читання.

Методичні рекомендації до уроків.

Навчити учнів орієнтуватися у книжковому світі; вміти вибирати необхідну
і цікаву книгу – це, мабуть, одне з перших завдань, що стоять і перед
працівником бібліотеки, і перед учителем-словесником.

Важливо повідомити учням, що всередині книги, крім сторінок тексту, є
титул, а в окремих випадках – і шмуцтитул, і фронтиспіс. На титулі
(титульній сторінці) вміщують назву книги, прізвище автора, художника,
назву видавництва, місце і рік видання, вказують для кого Овна
призначена. Титул є також першою сторінкою книги. На звороті титулу
друкують анотацію – короткий зміст книги.

Шмуцтитул – це окремий аркуш у книзі з назвою частини або розділу.
Інколи шмуцтитул розміщують у верхній частині першої сторінки тексту
даного розділу (частини).

Фронтиспіс – це малюнок, розташований поруч з титулом, на лівій
сторінці. Він відображає характер усієї книги або є ілюстрацією до
найважливішого епізоду. Це можу бути також і портрет автора або
головного героя твору.

Є в книзі й вихідні дані. Це паспорт книги. Тут можна знайти ім’я та по
батькові автора, його прізвище, прізвища видатних працівників, які
доклали рук і вміння до створення книги (редактор, художній редактор,
технічний редактор, коректор, відповідальний за випуск). Тут знайдемо,
коли книжку здано до набору в друкарю, коректор, відповідальний за
випуск). Тут знайдемо, коли книжку здано до набору в друкарню і коли її
почали друкувати, який її форма, тираж та ціна, а також – адреса
поліграфічного підприємства, де виготовляли книгу.

Анотація до книги, зазвичай, розміщується на звороті титула і слугує для
попереднього ознайомлення читачів зі змістом книги. Іноді в анотації
містяться елементи оцінки книги і короткі відомості про автора. Таким
чином, анотація – це один із важливіших компонентів довідникового
апарату книги.

Часто наприкінці книги можна знайти бібліографію. Це список книжок та
статей на тему, о розглядається, або покажчик використаної літератури.
За літературою, вказаною у бібліографії, можна більш докладно розглянути
питання, що цікавлять читачів.

Така інформація допоможе зорієнтуватися школярам у виборі літератури.

Похожие записи