Розділ І.
Військово-історичні, правові та політичні основи захисту Вітчизни
Тема: «Конституція, Закони України про військову службу та військовий обов’язок»
Мета уроку:
- Сформувати в учнів поняття про законодавчу базу військової служби, розуміння необхідності підготовки кожного юнака до військової служби.
1 питання:
Конституція, закони України про військову службу
Основними документами, які регулюють питання у військовій сфері є Конституція України, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України».
Стаття 17 Конституції України визначає:
Захист суверенітету і територіальної цілісності України,
забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Конституція України визначає:
Обов’язки (громадянина) військовослужбовця:
- виконувати закони держави;
- виконувати правила суспільного життя;
- додержуватись загальнодержавної ідеології та законів;
- не можуть приймати участь у страйках та ін.
Права та свободи військовослужбовців:
- недоторканність особистості;
- гідне матеріальне забезпечення;
- право на освіту, житло, охорону здоров’я;
- свободу совісті, віри тощо;
- можуть бути обраними на суспільні посади…
Закон України «Про оборону України» встановлює:
засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов’язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов’язки громадян України у сфері оборони.
Закон України «Про Збройні Сили України» визначає:
функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними.
Стаття 1 Закону гласить:
Збройні Сили України – це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України.
2 питання
Закон України «Про військову службу та військовий обов’язок».
Цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв’язку з виконанням ними конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни.
Стаття 1 Закону проголошує:
- Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов’язком громадян України.
- Військовий обов’язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
- Військовий обов’язок включає:
– підготовку громадян до військової служби;
– приписку до призовних дільниць;
– прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;
– проходження військової служби;
– виконання військового обов’язку в запасі;
– проходження служби у військовому резерві;
– дотримання правил військового обліку.
Види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки (далі – вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до статті 5 Закону військовослужбовці та військовозобов’язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад та офіцерський склад.
Встановлюються такі військові звання:
Армійські Корабельні
Рядовий склад
солдат матрос
старший солдат старший матрос
Армійські Корабельні
Сержантський і старшинський склад
молодший сержант старшина 2 статті
сержант старшина 1 статті
старший сержант головний старшина
старшина головний корабельний старшина
прапорщик мічман
старший прапорщик старший мічман
Армійські Корабельні
Офіцерський склад
Молодший офіцерський склад
молодший лейтенант молодший лейтенант
лейтенант лейтенант
старший лейтенант старший лейтенант
капітан капітан-лейтенант
Старший офіцерський склад
майор капітан 3 рангу
підполковник капітан 2 рангу
полковник капітан 1 рангу
Армійські Корабельні
Офіцерський склад
Вищий офіцерський склад
генерал-майор контр-адмірал
генерал-лейтенант віце-адмірал
генерал-полковник адмірал
генерал армії України
У статті Закону 15 визначено:
На строкову військову службу в мирний час призиваються придатні для цього за станом здоров’я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.
Строки проведення призову (призовів) громадян України на строкову військову службу на наступний рік визначаються Указом Президента України, який публікується в засобах масової інформації не пізніш як за місяць до закінчення поточного року.
Після набрання чинності Указом Президента України щодо проведення чергового призову:
призовники, яким надійшла повістка районного (міського) військового комісаріату на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії, зобов’язані прибути в пункт і у строк, зазначені в повістці;
у разі якщо за будь-яких обставин повістка не надійшла, громадяни призовного віку зобов’язані з’явитися до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову, визначеного Указом Президента України;
У разі неявки призовника без поважних причин за викликом районного (міського) військового комісаріату на призовну комісію він несе відповідальність, установлену законом.
Поважними причинами неприбуття призовників до призовних дільниць у строк, установлений військовим комісаріатом, які підтверджені відповідними документами, визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба призовника або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
