Правова культура школяра

 

Правова культура людини  унікальна і полягає в тісному зв’язку основних
її частин (знання законів – відношення до закону – поведінка).

Оволодівши в шкільні роки основами правових знань, учні протягом усього
свого подальшого життя будуть збільшувати їхній обсяг, поглиблювати їх,
тісніше зв’язувати з життям, з трудовою і суспільною практикою.

У школах має бути розроблено наскрізну систему бесід та тематичних 
годин з морально-правового, патріотичного виховання учнів. Правове
виховання учнів у школах не повинно зводитись до ознайомлення їх з
деякими питаннями кримінального права, з «літерою” закону. Працівники
правоохоронних органів, виступаючи перед дітьми, не тільки висвітлюють
конкретні злочини, механізми їх скоєння і розкриття, а й аналізують їх,
дають морально-правову оцінку негативним вчинкам, підкреслюють
невідворотність відповідальності за скоєння.

Особлива увага приділяється  проблемі виховання в учнів поваги до тих,
хто охороняє порядок і закон. З цією метою доцільно було би проводити
екскурсії учнів у відділок міліції, на пост ДАІ, організувати зустріч з
представниками правоохоронних органів (кримінальної міліції,
прокуратури).

Здійснення правовиховної  роботи з дітьми вимагає використання
негативних прикладів, щоб показати недоцільність їх наслідування:

– По-перше, важливо не зловживати такими прикладами, щоб в учнів не
сталося враження про навколишнє середовище як про сукупність тільки
негативних явищ.

– По-друге, треба домагатися колективного осуду негативних проявів, які
мають місце в класі чи школі.

– По-третє, якщо учні не розуміють суті негативного вчинку, є потреба
розвінчати його на конкретних прикладах, зокрема зрозумілих і відомих
їм, показати його аморальність.

– По-четверте, необхідно  розкрити учням шкідливість і аморальність
окремих звичок, які призводять до окремих негативних вчинків.

– По-п’яте, особлива виховна цінність у залученні школярів до посильної
діяльності у боротьбі з проявами морального зла. Така орієнтація дає
можливість формувати у школярів «імунітет” проти морального зла.

Крім того, слід зазначити, що «імунітет” проти морального зла формується
також у дітей, що потребують підвищеної педагогічної уваги та схильні до
правопорушень.

Складовою правового виховання є превентивне виховання школярів.
Профілактика правопорушень неповнолітніх вимагає своєрідного підходу і
до вибору методів та форм виховної роботи. У превентивній роботі
рекомендується застосовувати такі методи, що сприяють формуванню у
школярів умінь та навичок правомірної поведінки. Досвід переконує, що
часто учні в певних ситуаціях діють неправомірно тому, що не мають
досвіду, а  теоретичні знання не спрацьовують. Тому дітей частіше треба 
ставити в ситуацію всеобучу того чи іншого типу поведінки,
організовувати різноманітні рольові ігри привчати дотримуватись правил
людського співжиття.

Слід наголосити на ще одному профілактичному аспекті діяльності учнів.
Вони повинні розуміти користь знань, вмінь, отриманих у школі, для свого
майбутнього. Це розуміння дасть можливість подолати такі моральні явища,
як шпаргалки, намагання обманути педагога, обікрасти самого себе.

Попередження правопорушень серед школярів це справа не тільки дорослих,
а й самих школярів. Вони повинні, по змозі, залучатися до цієї справи. 
Це реалізується в діяльності дитячого самоврядування, комісії з
попередження правопорушень, де беруть участь діти. Випадки неадекватної
поведінки, які трапляються в учнівському колективі, обговорюються на
класних зборах, на робочих шкільних лінійках.

З дітьми, що потребують підвищеної педагогічної уваги вихователем,
соціальним педагогом, педагогом-організатором проводиться індивідуальна
робота згідно з планом (додаток № 1).

Правовиховна  робота з учнями не може не враховувати тих умов, які
склалися в їхніх сім’ях. Виявлення сімей, які продукують цю категорію
неповнолітніх, вивчення стилю стосунків між батьками та дітьми, між
подружжям, морально-психологічного клімату сім’ї допоможе налагодити
контакти між членами сім’ї.. відновити її виховні можливості. Робота
вихователя з такими батьками надто складна і вимагає окремої розмови. Ця
робота не завжди дає  бажані результати і тоді доводиться вдаватися до
радикальних заходів.

Формує відповідну правомірну поведінку в учнів стиль педагогічної
діяльності і ставлення до них вчителя, вихователя. Якщо педагог не
поспішає на заняття, якщо на уроці, на занятті дітям нудно, нецікаво, то
чи можна  чекати від учнів сумлінного ставлення до навчання,
дисциплінованості, відповідальності? Якщо педагог недоброзичливий,
нетактовний, то й учні негативно ставитимуться до нього, чинитимуть опір
його виховному впливові. Цей негативний досвід вони переносять на
ставлення до батьків і старших взагалі. Звідси і напрошується
необхідність розробити своєрідний кодекс правил для вчителя, вихователя
(додаток 2).

У межах шкільного співуправління необхідно розробити  правила поведінки
для учнів, а також правила внутрішкільного розпорядку та положення про
чергування, затверджені Радою школи (додаток 3).

Слід зазначити, що часто правопорушення скоюються не через велике
бажання зробити щось недобре, не через нестаток  матеріальних благ в
сім’ї, а через те, що підліток не вміє організувати свій вільний час, не
може реалізуватися в навчальній та позаурочній діяльності. Виховну
роботу в школі можна організовувати за методикою колективної творчої
діяльності, коли діти самі планують, самі готують, розробляють хід свят,
виховних заходів, їх сценарії, проводять їх та аналізують досягнення і
невдачі, результати. Особливістю проведення таких заходів є зайнятість
кожного учня в тій чи іншій мірі, відповідальність кожного учня за якусь
окрему ділянку роботи, що сприяє вихованню в учня соціальної активності,
допомагає йому реалізувати себе, самоствердитися, вчить правильно і з
користю для себе організувати свій вільний час.

Похожие записи