Практичне заняття та його аналіз
Практичне заняття ставить за мету на основі засвоєних системних знань
включати учнів у різні види самостійної діяльності – практичної,
інтелектуальної, предметної
Практична діяльність учнів забезпечує використання знань, умінь і
навичок у різних ситуаціях. Наприклад, предметна – це маніпуляція
матеріальними об’єктами (робота з мікрокалькулятором, обладнанням,
вимірювальними приладами, реактивами та ін.). Інтелектуальна діяльність
учнів у процесі виконання практичної роботи – це бачення та виправлення
своїх помилок, перенесення знань з одного предмета на інший,
діагностування й моделювання навчально-пізнавальної діяльності.
Практична робота проводиться відповідно до навчальної програми і її
виконання є обов’язковим. Вона має велике значення для політехнічної
освіти, розкриття дидактичного принципу зв’язку теорії із практикою,
розвитку пізнавальних здібностей та самостійності учнів, формування в
них умінь і навичок, необхідних для майбутнього життя та самоосвіти,
впливає на конкретизацію й закріплення знань, розвиває вміння
спостерігати та пояснювати явища оточуючого світу.
Цілями практичного заняття можуть бути: розширення уявлень учнів про
явища оточуючого світу, у т. ч. тих, що вивчаються, глибоке проникнення
в їх сутність; формування в них умінь виявляти об’єктивні зв’язки та
взаємообумовленість явищ; озброєння учнів спеціальними навичками,
необхідними не тільки в навчальній, а й у виробничій праці.
Практичне заняття передбачає попередню теоретичну підготовку учнів, збір
фактичного матеріалу для узагальнення, систематизації, аналізу. На
практичне заняття відводиться, як правло, дві академічні години
(тривалість визначається навчальною програмою, але може коригуватись
учителем); завдання, які винесені на практичне заняття, виконуються всім
класом, при цьому форма організації їх діяльності може бути
індивідуальною, груповою, фронтальною, змішаною.
Основні вимоги до організації проведення практичного заняття: визначення
його місця в системі уроків з даної теми; чітка постановка цілей та
завдань; відбір змісту матеріалу та підготовка обладнання; проведення
інструктажу з дотримання техніки безпеки вчителями та учнями; виконання
випереджувальних завдань; ознайомлення з технікою безпеки; підготовка й
обговорення форм звіту про виконану роботу; вивчення тих елементів
практичних знань, умінь і навичок учнів, які вимагають подальшого
формування та розвитку, відпрацювання на даному практичному занятті;
раціональне поєднання форм навчальної діяльності учнів (репродуктивної,
раціоналізаторської, творчої); розробка критеріїв оцінки
результативності виконання практичної роботи, уведення в самостійну
роботу учнів елементів гри та змагань як важливого фактора її
стимулювання; здійснення контролю та корекції навчально-пізнавальної
діяльності учнів; підбиття підсумків практичного заняття. Зміст
практичного заняття зумовлюється специфікою навчальних предметів (хімія,
фізика, математика, біологія, географія), теми, мети та завдань. Воно
може проводитись у класі, навчальному кабінеті, майстернях, на
місцевості, на виробництві.
З метою забезпечення ефективності практичного заняття учителю треба:
підготувати учнів до виконання практичної роботи, тобто щоб вони не
тільки добре знали зміст теоретичного матеріалу, на основі якого
виконуватиметься практична робота, а й були ознайомлені з прийомами її
виконання; забезпечити всіх учнів посібниками, приладами, інструментами,
довідниками; контролювати хід виконання роботи, вчасно приходити на
допомогу учням, не обмежуючи їхньої активності та самостійності;
аналізувати та оцінювати виконання практичного завдання. Практичні
завдання мають, як правило, тренувальний характер. При цьому інструктаж
учителя повинен бути конкретним і зрозумілим, можливі неодноразові
повторення, нагадування у процесі поетапного виконання практичної
роботи. У міру набуття учнями практичних навичок і вмінь завдання
ускладнюються, а інструктаж спрощується.
.
0
? 0
асах після завершення великих розділів курсу та має переважно
повторювально-узагальнюючий характер. Участь у ньому відкриває великі
можливості для прояву та розвитку індивідуальних інтересів і нахилів
учнів. На практикумі з’являються можливості для здійснення диференціації
навчання. Учням можна доручити виконання неоднакових за змістом і
характером завдань. При цьому одним слід дати повний інструктаж, іншим –
лише короткі відомості, для третіх обмежитись постановкою цілей та
завдань, для розв’язання яких учні повинні самостійно розробити план та
алгоритм дій, підібрати обладнання. Практикум може складатись із
декількох завдань і дослідів, після виконання яких учні обробляють
результати спостережень та експерименту, складають письмовий звіт.
Практикум є найбільш складною формою організації самостійної роботи
учнів. Активна участь у практикумі сприяє оволодінню учнями методикою
спостереження, постановки та проведення лабораторного експерименту,
формуванню вмінь і навичок узагальнення, робити висновки, розробляти
пропозиції щодо перевірки гіпотез. Цінність практикумів безперечна, тому
що при цьому в учнів є реальна можливість працювати у власному темпі та
ритмі, просуватись у навчанні в міру засвоєння та відпрацювання
відповідних завдань і засобів діяльності. Наявність диференційованих
завдань дозволяє переводити учнів на більш високі рівні навчальних
досягнень і розвитку. Основні вимоги до практикуму: визначити місце
практикуму в системі уроків з курсу навчального предмета, скласти план
роботи із проведення практикумів у різних класах, підготувати необхідні
інструкції, диференційовані завдання з урахуванням рівнів навчальної
підготовленості учнів; розробити методики спостереження та лабораторного
експерименту; перевірити матеріальне забезпечення практикумів,
доукомплектувати обладнання, необхідне для індивідуальної та групової
роботи учнів; визначити термін проведення практикуму; продумати та
забезпечити систему безпосереднього й опосередкованого керівництва та
контролю діяльності учнів під час практикуму; створити комфортні умови
проведення заняття, забезпечити радість творчості, емоційне задоволення,
засвоєння етичних норм колективної діяльності.
На практикумі доцільно широко використовувати електронно-обчислювальну
техніку, дисплеї, сучасні методи наукових досліджень з урахуванням
специфіки конкретного навчального предмета.
У процесі спостереження та аналізу практичного заняття слід зосередити
увагу на таких параметрах:
відповідність теми практичної роботи змісту навчальної програми,
визначення її місця в системі уроків;
постановка цілей та завдань практичної роботи, їх відповідність змісту
теми, моделювання подальшої навчальної діяльності учнів;
підготовка до практичної роботи (виділення найбільш значущих знань,
умінь і навичок учнів, які будуть використані при проведенні практичної
роботи; відбір змісту дидактичного матеріалу, вибір форм і методів
виконання практичної роботи; підготовка посібників, інструментів,
приладів для виконання роботи);
процес виконання практичної роботи (ознайомлення з метою та завданнями
роботи, інструктаж із подальшої діяльності, тобто ознайомлення з
прийомами та засобами виконання роботи; забезпечення всіх учнів
посібниками, приладами, інструментами для виконання практичної роботи;
оформлення результатів роботи; поділ учнів класу на групи; поетапний
контроль і корекція процесу виконання завдання);
результативність виконання практичної роботи (уміння учнів застосовувати
теоретичні знання при виконанні практичних завдань, користуватись
приладами, інструментами, здійснювати проміжні записи, аналізувати та
узагальнювати їх, робити висновки; констатувати, скільки учнів виконали,
скільки не виконали роботу, характер утруднень; озброєння учнів
спеціальними та загальнонавчальними вміннями та навичками, які мають
важливе значення для навчальної та виробничої праці).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
