Жашківська загальноосвітня школа № 4

І-ІІІ ступенів

Доповідь на тему:

«Виховання морально-етичної

культури в учнів початкових класів»

Вчитель початкових

класів: Полонська Т.В.

2008-2009 н. р.

«Виховати людину інтелектуально, але не вихвати її морально – це
значить виростити загрозу для суспільства »

(Т.Рузвельт)

Тема, над якою я працюю, — «Виховання морально-етичної культури в
учнів початкових класів».

Найголовнішим рішенням у моєму житті ще з дитинства був вибір професії.
Мама вихователь, прекрасні педагоги у школі. Ось тому і моє бажання було
– стати схожими на них.

Викладання – найшляхетніша справа, і я розумію, що,, незважаючи на всю
її трудність, вона може приносити велику радість тому, хто вміє
пробуджувати молоді уми.

Одна з найдавнішим проблем людства – це проблема виховання. Зараз
проходять зміни в соціально-економічній галузі, політичній. Але, нам
потрібно, незважаючи ні на що, знаходити правильний підхід до
розв’язання проблеми, яка пов’язана з вихованням молодого покоління.
Тому девізом у моїй роботі є слова Антона Чехова: «Учитель повинен бути
артистом, художником. Гаряче закоханим у свою справу».

Отже, як навчити і виховати в дитині добро, милосердя, чесність,
порядність, стриманість?

Невід’ємною складовою морально-етичної культури особистості виступає
культура поведінки – дотримання основних вимог і правил людського
співжиття , правил етикету, культури зовнішнього вигляду, наявність
гарних манер, уміння раціонально організовувати житло, правильно
поводитись в побуті.

Важливою складовою культури поведінки є культура мовлення – володіння
нормами усної і писемної літературної мови, а також уміння
користуватися виразними мовними засобами в різних умовах спілкування.
Найкраще це реалізується в ігровій діяльності, бо у процесі гри
відбувається позитивне зрушення до розвитку моральної культури
поведінки.

Але в дитині постійно борються три сили: «свідомість, почуття,
поведінка». Чи взаємопов’язані вони між собою і чи виберуть правильний
доброчинний шлях? Тому, я використовую такі прийоми роботи на протязі
всього навчання:

Демонстрація доброзичливості, де використовую «віддзеркалювання », коли
виявлення доброзичливості, позитивного ставлення значно підсилюється
емоційним настроєм.

Використання довірливих запитань з метою виявлення зацікавленості до
духовного світу дитини, співчуття і співпереживання. При цьому не
дозволю собі ставити запитання, які могли б принизити дитину,
спровокувати її на грубість. Стараюсь почути і правильно сприйняти її
біль і думки, хвилювання та переживання, радість, занепокоєння, відчай.

Надання допомоги. «Дозволь допомогти тобі …», «Давай допоможу…»,
«Дозволь тобі порадити…».

Підтримка оптимістичного настрою. «Нічого, у нас теж раніше не виходило.
Необхідно трохи потренуватись все буде як слід».

Оцінювання, що передбачає певне ставлення до соціальних явищ, до
людської діяльності, поведінки. Оцінка – це власна думка і ставлення до
вчинку – дії.

Постійно у своїй роботі використовую слова – прохання у вигляді
«Будь-ласка зверни увагу на обличчя своєї подружки…»; поради (найбільше
під час підготовки до свят, де використовую інсценізації казок);
рекомендації (як правильно передати характер дійової особи за допомогою
жесту, міміки, пози, погляду). Вже з цього діти дуже швидко оцінюють
характер дійової особи і вже можуть сказати хороша вона чи ні, і чи
хочуть бути схожими на нього.

«Ростити людину – це радість!» Кожен з них індивідуальність, і часто
дуже колоритна, яскрава… Трудні, в аналогіях, в дисгармоніях, але й з
них мають бути люди завтрашні, люди майбутнього! Хоч як важко буде з
ними, але тим повніше буде відчуття перемоги, якщо виявишся спроможною
навіть з дисгармонійного сформувати повноцінну людську особистість.»,
так писав О.Гончар.

І дійсно так, бо в роботі учителя завжди бувають конфліктні ситуації
із них потрібно знайти вихід. Я використовую в своїй практиці такі
засоби:

1. Вияв уваги і навіть ніжності, пробачення. Приклад: конфлікт між
учителем і учнем, який негативно зреагував на зауваження педагога щодо
поганої поведінки. Напругу було зняти словами вчителя: «На жаль, в мене
завжди так виходить: кого сильніше люблю, на того й більше сварюся. Ти,
будь-ласка, вибач мені».

2. Використання гумору. Тут прикладом є епізод з казки «Малюк і
Карлсон». Карлсон наговорив грубощів Малюку, але після пригощання
солодощами, він зауважив: «Я не встиг пообідати і тому вередував. Навіть
народна мудрість говорить, що шлях до серця людини лежить через її
шлунок». Діти обговорюють цей епізод і роблять відповідні висновки.

3. Компроміс. Вчу дітей бути дорослими, ставити себе на місце
співбесідника і тоді приймати правильне рішення.

4. Співпраця. Це пошук можливих рішень обома учасниками конфлікту,
самостійний вибір, але колективний аналіз. «Це не зовсім добре, коли
одна із сторін мусить іти проти свого бажання. Краще. Щоб кожна сторона
поважала інтереси і права іншої. Спробуйте разом знайти таке рішення,
яке задовольнило б обидві сторони. Ми певні, що це цілком можливо».

Отже, морально-етична культура є неодмінною частиною загальної культури
особистості. Чим вищий її рівень, тим більш розвиненою є здатність до
співпереживання, співчуття іншій людині. Атрибутом морально-етичної
культури є не тільки засвоєння відповідних знань, а й органічне
опанування нормами етикету, включення їх до загальної системи людських
моральних цінностей. Тому і актуальним на сьогоднішній день питанням є
введення предмету «Етика». Оскільки курс «Етика» має на меті формування
в учнів діяльних чеснот, практичних умінь та навичок (моральної
культури), то діяльнісному підходові слід надавати приорітетного
значення. Саме учитель вбачає свою роль у тому,щоб допомогти учням
сформувати своє розуміння добра і зла, моралі та справедливості, вчить
не гарно говорити про добро і зло, а чинити добро, стверджувати своїми
вчинками, життям, тобто бути добродієм.

Мені дуже подобається проводити такі уроки. На них я з своїми
школяриками можу і поплакати, і посміятися, і погратися в ігри, і
заглянути в душу кожному (завжди розкриваю дітям і своє серденько), і
відчути тривогу і біль кожного, і стати «квіткою-чарівницею». Тому
використовує не лише бесіди а й складання оповідей-мініатюр «Я хочу бути
кращим, тому що іноді…», «Сонце рідний батько нам, а земля –неначе мати,
тому, що …», «Щоб лисиця і Журавель стали друзями, потрібно…». Цікавими
для дітей є розгляд ситуацій: «Загубився собака», «На столі – розірвана
книжка», «Сміх та й годі». Часто ми проводимо ігри «Конкурс боягузів»
(сидять у колі і кожен розповідає про те, чого він боїться, але всі
гуртом відганяють страх). «Бюро добрих послуг», «Віночок» (кожна квітка
про себе розповідає, потім у колі співають пісні, розказують вірші),
«Конкурс на найдобріше запитання». Доцільно проводити й причитування
творів з обов’язковим обговорюванням. Наприклад оповідання
В.Сухомлинського «Навіщо говорять «спасибі»?», вірш Н. Григор’євої «Не
ім’я людину красить , оповідання В. Осєєвої «Сини», оповідання Ш.
Амонашвілі «Моє» і багато інших творів. Не менш властивим при проведенні
цих уроків є вправи, де діти самостійно знаходять вихід із ситуації і
приймають відповідне рішення. Це вправи: «Підкажи аптеку», «Коли дружба
заважає, а коли допомагає» (клас поділено на групи), «Піраміда любові»
(складають долоньки і говорять кого люблять), «Отримай сердечко»
(виконання завдань).

Ще великим плюсом у нашій роботі є акція, яку ми проводимо кожного року
у нашій школі. Це «Турбота» — під час якої учні дарують продукти
харчування людям похилого віку, які вже не можуть самостійно проживати і
потребують допомоги та «подаруй іграшку»- коли учні дійсно від душі
дарують іграшки дітям – інвалідам нашого району.

Таким чином, хочу зробити висновок, словами В.Сухомлинського, якого сама
дотримуюсь і хочу, щоб кожен з моїх колег дотримувався його, тому що на
цьому побудоване наше життя і життя наших вихованців: «Хай звучить у
наших школах лагідне слово. Торкаймося ласкою дитячого серця. Бережімо
людську гідність, утверджуймо в людині повагу до самої себе, виховуймо
тонку чутливість до добра і зла. Як зелений листок тягнеться до сонця,
так душа вашого вихованця хай тягнеться до ласки і добра. Не бійтеся
бути ласкавими!».

Етика (3клас)

Тема. Що таке є доброта? Це є серця висота.

„O

„Ae^„O

?

0-`O»iiiiiiicccccccccccUeUeUeUeUe?

&

„O

„Ae^„O

YiissssssssssssssssssssII???II?

&

пояснити, що таке добро і зло, та розрізняти їхні прояви в людських
стосунках; виховувати доброзичливість, бажання користуватися у
повсякденному житті «чарівними словами» , розвивати зв’язне мовлення,
цінувати товариськість.

Обладнання: плакати з прислів’ями, малюнки ситуації поведінки дітей,
квіти: ромашки і маки, текст-оповідання, чарівний мішечок.

Хід уроку

Організаційний момент

Дорогі учні! Хочу привітатись з вами такими словами

Мир, любов, добро всім, хто праворуч мене.

Мир, любов, добро всім, хто ліворуч мене.

Мир, любов, добро всім, хто попереду мене.

Мир, любов, добро всім, хто позаду мене.

Мир, любов, добро учням, які слухають мене.

А що ж ви мені скажете?

Мир, любов, добро вам, Тетяно Василівно!

Спасибі мої милі! Отже розпочнемо наш урок.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Раз такі прекрасні слова прозвучали, то давайте розв’яжемо таку
проблему:

Що ми розуміємо під словом «добро», а що під словом «зло»?

(На дошці вивішено 2 аркуші паперу і записую твердження учнів).

добро

зло

Допомога товаришів; обзивати учнів;

поміч бабусі; биття собачки;

повага до вчителів; рогатка в руці;

любов до тварин; крадіжка.

— Ми з вами багато почули тверджень.

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

А на сьогоднішньому уроці перевіримо чи праві ви, чи, можливі, ні, і чи
не знайдемо, ще більше властивостей до цих якостей.

IV. Організація вивчення нового матеріалу.

Розповідь учителя.

— Часто у своєму ще дитячому житті ви чуєте слова «добро» і «зло». Для
кожної людини вони щось уособлюють.

Добро – це те, що добре, корисне і потрібне людині, із чим
пов’язані надії і сподівання.

Зло завжди має негативне значення і визначає щось погане, небажане,
негоже для людей. Люди завжди закликали до боротьби зі злом, шукали
шляхи його подолання. Але зло нерозривно пов’язано з добром. Людина ж за
своєю природою ані добра, ані зла. Вона однакова здатна чинити добро,
так і зло. Зробити висновок, доброю чи злою є певна людина можна, лише
дізнавшись про її вчинки. Зараз я хочу, щоб ви прослухали оповідання
відомого українського педагога Василя Сухомлинського «Звичайна людина» і
можливо, вже змогли дати оцінку людям по твору. «Є в сухому степу
колодязь. Після колодязя – хатка. У ній живуть дідусь з онуком. Біля
колодязя на довгій вірьовці відро. Ідуть подорожні, п’ють воду, дякують
дідусеві. Стерлася вірьовка, перервалось, упало відро в глибокий
колодязь. Немає в дідуся другого відра. Нічим води витягти.

День не п’ють води дідусь з онуком, два не п’ють

На третій день уранці проїжджає повз дідусеву хатину подорожній з
настороженими очима. На возі в нього побачив дідусь відро під соломою.

Глянув подорожній на колодязь, глянув на дідуся з онуком, ударив
коней батогом, поїхав.

Що це за людина? – питає онук дідуся.

Це не людина, — відповідає дідусь.

Опівдні проїжджає повз дідусеву хату подорожній з байдужими
очима.

Дістав з воза відро, прив’язав до вірьовки, витяг води,
напився, дав попити дідусеві й онукові, решту води вилив у сухий пісок,
відро забрав і поїхав.

Що це за людина? – питає діда онук.

Це не людина, — відповідає дідусь.

Увечері проїжджає повз дідусеву хатину подорожній з добрими
очима. Дістав з воза відро, прив’язав до вірьовки, витяг води, напився і
поїхав, а відро так і стоїть на цямрині.

Що це за людина? – питає онук.

Звичайна людина – відповідає дідусь.»

Тож, скажіть, будь ласка, що ви можете сказати про подорожніх?
(відповіді дітей).

А по чому ви визначили, що перший і другий проїжджий були ворожими,
поганими (по їх виразу обличчя і по їх діях).

А чому ж їх дідусь на третього чоловіка сказав – «звичайна людина»?
(Тому що він не лише за себе переживав, а й за інших, чинив добро).

Робота в групах.

А зараз давайте поділимось на дві групи за допомогою квіточок (ромашки і
маків. (Діти підходять до вчителя і з чарівного мішечка вибирають квіти
Хто витягнув ромашку, той у команді «Ромашок», а хто мак – той у
«Маках»).

1 завдання. Розгляньте малюнки і скажіть, на яких малюнках
персонажі, на вашу думку, поводяться добре і чому? (Учні розглядають
1-2 хв., самостійно вибирають учня, який буде їхню думку і
відповідають).

V. Фізкультхвилинка.

— А зараз я вам всім пропоную трішки відпочити. Покладіть свої
голівки на парти,закрийте оченята і уявіть, як ласкаве сонечко пливе
повз наш клас. Ось воно побачило маленьких добрих школяриків. Пустило
свої теплі промінчики і пестять їх голівки, танцюють з їх мріями. А мрія
в них одна – що б їм всі дарували тепло і ласку у сердечка, як сонечко у
промінчики. Та на жаль, потрібно прокидатися і втілювати свої мрії у
життя. А, отже, працюємо далі.

2 завдання. Розв’язування ситуації.

1). «Добрий хлопчик»

Вулицею йшла жінка з покупками. Та ось у неї упав один пакунок.
Що зробить хлопчик:

пройде, ніби нічого не сталось;

підніме пакунок і віддасть жінці;

скаже жінці «У вас упав пакунок» — і піде далі?»;

свій варіант.

3 завдання. Конкурс на найдобріше запитання. (Складають у групах і
пояснюють).

Наприклад:

Як можна допомогти людині похилого віку?

Як зробити так, щоб іграшок вистачало на всіх?

4 завдання. Етюд «Допоможемо П’ятачку» Вінні Пух, П’ятачок,
Віслючок Іа та Сова йдуть на свято. У всіх, крім П’ятачка, є повітряні
кульки. П’ятачку дуже хочеться мати кульку. На очі набігають сльози…

— Продовжіть розповідь (Діти в групах працюють 1-2 хв. І захищають свої
відповіді).

VI. Закріплення вивченого.

Ми з вами вже стільки говорили про добрі вчинки людей. То зробіть
висновок, для чого нам «творити добро», а можливо; це не потрібно
робити?

Ні, потрібно. Тому, що від добрих вчинків на душі стає тепло, радісно,
приємно. Люди, які нас оточують тоді завжди усміхаються і нам добре від
цього.

2. Обговорення прислів’їв – скарбнички народу.

а) Добра людина добру вчить.

б) Будеш творити добро – щасливим будеш.

в) Добре діло роби сміло.

3. Читання та обговорення оповідання В. Осаєвої «До першого дощу».

«Тетяна і Марічка були добрими подружками і завжди ходили до школи
разом. То Марічка заходила до Тетянки, то Тетянка – за Марічкою. Якось
дівчатка йшли вулицею, і почалася злива. Марічка була в плащі, а Тетянка
– в одному платячку. Дівчатка побігли.

Зніми свій плащ, ми накриємось разом! – крикнула біжучи Тетянка.

Я не можу, я намокну! – нагнувши голову у каптурі, відповіла їй Марічка.

У школі учителька сказала:

— Дивно, у Марічки платтячко сухе, а у тебе Тетянко, зовсім
мокре. Як же так сталося? Адже ви йшли разом?

— У Марічки був плащ, а я йшла в самому платті, — сказала
Тетянка.

— Так ви ж могли накритися одним плащем,- промовила учителька і,
подивившись на Марічку, похитала головою:

— Певно, ваша дружба до першого дощу!

Обидві дівчинки зашарілися: Марічці стало соромно за себе, а
Тетянці за Марічку.

(Діти складають продовження цього оповідання і висловлюють свої
думки щодо поведінки обох дівчаток).

Гра «Добрий друг».

Діти під музику крокують по колу. Коли стихає музика, учитель дає
м’ячик одній дитині, і та, називаючи ім’я свого друга, говорить про його
добрі справи й вчинки.

V. Підсумок уроку.

— Хороша людина — не тільки ввічлива, а й добра, чуйна. Про доброту
людини можна судити з її добрих вчинків. Перевіримо, чи правильно
зрозуміли ви це.

Запитання учням.

1.Чи добре це, коли хлопчик дбає про своє кошеня: годує, прибирає за
ним?

2. Дівчинка загортає у хустку кошеня замість ляльки. Чи добре це?

3. Як же вчинити, коли зустрінеш ровесників у лісі, що рвуть проліски?

4. Як краще вчинити, коли бачиш пташеня, яке випало з гнізда?

5. Як поводиться, коли захоч узяти додому бездомне цуценя чи кошеня?

— А тепер давайте заглянемо до наших тверджень, що створили на початку
уроку. То чи праві ми були? Отже, ми з вами люди мудрі і добрі. Тому я
хочу закінчити наш урок такими словами

Ти добро лиш твори повсюди,

Хай тепло твої повнять груди.

Ти посій і доглянь пшеницю,

Ти вкопай і почисть криницю,

Волю дай, нагодуй пташину,

Приласкай і навчи дитину

Бо людина у цьому світі

Лиш добро повинна творити.

Похожие записи