Взаємодія учнів, учителів та батьків

у патріотично спрямованій діяльності

Прізвище, ім’я, по батькові — Підпалько Валентина Олександрівна,

Місце роботи – Дирдинська загальноосвітня школа І – ІІ ступенів
Городищенської райради Черкаської області

Посада — директор школи

Адреса — с.Дирдин, пров.Черкаський, 21

Контактний телефон — 80989166894

Анотація

На сьогодні пріоритетним напрямом вітчизняної науки і практики є
особистісно спрямоване виховання національно свідомого громадянина –
патріота України, людини громадянського суспільства та правової держави
, орієнтоване на загальнолюдські цінності та найвищі світові культурні
стандарти. Але без взаємодії учнів, батьків та вчителів таке виховання
не раціональне.

«Усвідомлення і почуття батьківщини я формую в юних громадян,
розкриваючи перед ними істину, що кожна жменька рідної землі, кожний
камінь помитий кров сяю борців-патріотів, що щастя дитинства, щастя
мирної праці матерів і батьків, щастя мрії про майбутнє, завойоване
дорогою ціною»

В.О.Сухомлинський

Становлення української державності, побудова громадянського
суспільства, інтеграція України у світове і європейське співтовариство
ставлять перед школою надзвичайно важливе завдання – виховання
справжнього громадянина та патріота рідної землі. Щоб діти стали
творцями своєї долі, необхідно, аби вони за час навчання в сім’ї, у
школі міцно засвоїли духовність, культуру свого народу, глибоко
пройнялися його національним духом, способом мислення і буття.

Адже для становлення і утвердження незалежної України потрібно формувати
в масовій свідомості підростаючого покоління не підсвідомий патріотизм,
а духовно осмислений, рефлексивний, який поєднує пристрасну любов до
свого народу, нації, Батьківщини з тверезим почуттям міри і поваги до
інших народів. Лише такий патріотизм може вирішити реальні проблеми
Української держави. При цьому важливо не протиставляти підсвідомий
патріотизм усвідомленому, духовному. Значна кількість сучасних
науковців, розглядаючи проблему патріотизму, стоїть на позиціях
теоцентричного підходу. Підхід цей не новий. В Україні його коріння
сягає часів запровадження християнства. При цьому патріотизм трактується
як пріоритетне духовне служіння Батьківщині, поєднане з діяльним
богослужінням і таке, що збігається з благочестям [Энциклопедический
словар/под. ред..проф. Й.Е.Андреевского, — СПб, 1998]. Як свідчить
наведене визначення, зміст патріотизму як почуття доповнюється поняттями
моральної цінності й діяльності.

З патріотизмом органічно поєднується національна самосвідомість
громадян, яка ґрунтується на національній ідентифікації: вбирає в себе
віру в духовні сиди своєї нації , її майбутнє; волю до праці на користь
народу; вміння осмислювати моральні та культурні цінності, історію,
звичаї, обряди, символіку; систему вчинку, які мотивуються любов’ю,
вірою, волею, відповідальністю перед своєю нацією.

Якості свідомих громадян України потрібно виховувати в учнів тими
способами, методами, засобами, традиціями, мораллю, що вироблені народом
впродовж усього історико-культурного розвитку, тобто засобами
етнопедагогіки та народознавства.

Педагогічний колектив Дирдинської загальноосвітньої школи І – ІІ
ступенів Городищенської районної ради Черкаської області уже давно
використовує українознавство у навчанні й вихованні підростаючого
покоління. Поступово склалась ціннісна система виховання по формуванню
національного світогляду та самосвідомості учнів, батьків, учителів. За
основу береться як родина кожного учня, так і народний звичаєвий
календар. Щороку проживаючи український народний календар, учні готують
традиційні народознавчі свята звичаєвого характеру, засвоюють обрядові
дійства, народні пісні та вірші, вивчають минуле в традиціях свого
народу. Особливе місце в педагогічному процесі займає оволодіння
мистецтвом ведення екскурсів у минуле в спеціально обладнаній кімнаті
музейного типу «Українська світлиця», оволодіння мистецтвом випалювання
по дереву. Життєвою щоденною реальністю для школярів стала українська
обрядова дійсність: вони з бісеру виготовляють жайворонки, писанки,
різноманітні символи – обереги українського роду (павучки, підкови,
квіти). Традиційні обрядові дійства спонукають школярів не тільки до
засвоєння кращих надбань людства, але й до нагромадження їх у процесі не
награного, а справжнього життя й життєствердження.

Виходячи з такого принципу активно пізнавального дієтворчого засвоєння
народознавства в навчальному закладі за пропозицією батьків та учнів
створено центр відродження національних традицій «Берегиня», який
поєднує можливості різних видів діяльності у формуванні національної
самосвідомості учнів всіх класів – від 1 до 9. Гаслом центру є слова:

Міцна хай буде вся наша родина ,

Своє коріння і плекаймо й бережім.

Хай українська мова солов’їна

Підніметься і зазвучить як гімн.

А ми простягнем до ремесел руки ,

Відродим і традиції й пісні,

Мистецтв народних хай наука

Освятить наші душі й наші дні.

Змістом роботи центру є створення міні-проектів (які об’єднуються в один
загальний проект) – родинних свят звичаєвого характеру на основі давно
забутих українських традицій.

Шляхом реалізації завдань даного центру було вирішено питання,
пов’язані з вихованням дітей на звичаях та обрядах предків, «Берегиня»
допомагає налагодити довірливі стосунки між учнями, батьками та
вчителями, створює поле спільних інтересів, коли школа стає осередком
розвитку громади , її серцем і розумом. В таких проектах міститься
модель роботи, що спрямована на виховання учнів на основі традицій
народної педагогіки, яка з давніх-давен спонукає нас цінити надбання
славних предків, шанувати історію, бути людяними, милосердними,
працьовитими людьми, гідними називатися українцями. У проектах подані
напрямки діяльності, форми роботи сільської школи щодо забезпечення
фізичного, інтелектуального, психологічного та соціального розвитку
особистості школяра, спрямованих на формування загальнолюдських
цінностей на основі збереження традицій рідного краю. Провідними ідеями
даних проектів є ознайомлення учнів з багатством культурно-господарчої
спадщини українського народу, формування в учнів національного
характеру, прагнення до відродження національної культури. У матеріалах
міні-проектів висвітлено реалізацію теорії гуманно-особистісної
технології, в основу якої покладено формування гуманістично спрямованої
особистості.

Цільова група даного загального проекту: класно – родинні колективи 1
– 9 класів

Мета проекту:

Підняти престиж національних обрядів та традицій у вихованні дітей на
засадах народної педагогіки ( обряд «Братчини» – все про мед )

Формувати школу цінителів національних традицій ( обряд «Сповідь діжі»
, «Свято Касяна»)

Розробити систему народознавчих свят, які сприяють організації
змістовного дозвілля молоді, повернення до витоків народної іграшки
(«Українська символіка – павучки», «Березовий сік – напій здоров’я»).

¬

®

°

®

°

&

&

[email protected] орити педагогічно доцільні умови для організації дозвілля та
здобуття нових знань і вмінь їх застосовувати в повсякденному житті в
стилі традицій та звичаїв правобережної України («Посвіт у повсякденному
побутуванні українського народу» )

Методи та форми роботи:

Свята духовності

Фестивалі українських традицій

Свята відродження обрядів українського народу

Виставки – презентації

Години спілкування

Випуск стіннівок

Ярмарки – реклами

Тривалість проекту – один рік.

Ефективне інформування громадськості у рамках запронованого проекту —
це забезпечення низки класно-родинних проектів по святкуванні певних
народознавчих обрядів та дотримання традицій

Завдання:

1.Ознайомити учнів, батьків з національною культурою, віршами, піснями,
рольовими іграми на основі забутих звичаїв та традицій

2. Виховувати в учнів почуття гордості за свою батьківщину – Україну

3. Продовжувати примножувати традиції свого народу

4. Формувати в молоді риси громадянина Української держави, розвинену
духовність, моральну, правову, трудову та екологічну культуру

Ресурси:

Приміщення для проведення свят

Ігрові матеріали, атрибути українських народних костюмів

Обладнання для певних обрядів, комп’ютер, лави, столи, приміщення
музейної кімнати «Українська світлиця»

Прогнозований результат:

Створено центр відродження народознавчих традицій «Берегиня», який
об’єднує учнів, батьків та громадськість села

Створено кімнату музейного типу «Українська світлиця»

Налагоджено випуски газет для населення «Шкільні новини»

Залучено до співпраці волонтерів із числа батьківського комітету школи
та представників громади

Наш навчальний заклад, впроваджуючи міні-проекти народознавчого
характеру, взяв собі за мету стати школою цінителів національних
традицій, проблемною темою якої є формування загальнолюдських цінностей
особистості на основі вивчення і збереження історії і традицій рідного
краю. Метою створення такої школи є необхідність створити педагогічно
доцільні умови для самовдосконалення особистості на засадах народної
педагогіки

Завдання школи цінителів національних традицій:

1.Розглянути народознавчі чинники джерел формування пізнавальних
інтересів в умовах гуманізації навчально-виховного процесу

2. Підвищити виховний потенціал навчання

3. Спрямувати діяльність на формування національно свідомої
особистості, яка володіє вміннями й навичками комунікативно

4. Сформувати в молоді риси громадянина Української держави, розвинену
духовність, моральну, правову, трудову та екологічну культуру

Прогнозований результат:

сформована особистість з розвиненим почуттям збереження народних
цінностей

Напрямки діяльності школи цінителів національних традицій:

1.Українознавство, що має такі шляхи впровадження як створення разом з
батьками української світлиці – навчальної кімнати для учнів школи,
створення кімнати історії села, проведення народознавчих свят та
обрядів,

постійно діючі виставки малюнків «Наші обереги».

2.Державна та народна символіка, яка має такі форми роботи з учнями як

агентство історичних досліджень, краєзнавча конференція, бліц-турніри,

думки вголос, вернісажі, розмови з приводу, експрес – опитування,
інтелектуальне казино.

3. Національні ремесла, що реалізуються через родинні свята, екскурсії
на місцеві підприємства, пов’язані з виробництвом олії, борошна, круп

Форми роботи, використані при цьому – погостини, розмова за круглим
столом, мандрівки світлинами, школа народознавчих знань.

4. Безсмертний подвиг нашого народу, що має такі шляхи реалізації, як
робота пошукового загону «Паростки», створення історичної кімнати «Ніщо
не забуто, ніхто не забутий», дослідження історії виникнення пам’ятника
Невідомому солдату, зустрічі з ветеранами війни і праці, екскурсії в
музей воїнів-афганців, проведення міні-досліджень .

5. Місцями «Золотої підкови Черкащини», що має на меті відродити,
зберегти і примножити історичну спадщину українського народу,

виховувати школярів на здобутках національної слави, що здійснюється
через такі форми роботи як вікторини ерудитів – краєзнавців, анкети –
роздуми, краєзнавчі приймальні, вечори нерозгаданих таємниць.

Підбираючи такі форми роботи з учнями щодо виховання в учнів справжнього
патріотизму, колектив нашої школи впевнений, що становим хребтом
виховання патріотизму має бути виховання національно свідомого
громадянина-патріота, гуманіста і демократа, адже виховання патріотизму
підростаючого покоління України залежить від натуралістичних,
культурологічних та інших факторів. Їх об’єктивне врахування і
використання у виховній діяльності у поєднанні зі свободою особистості,
демократією, гуманізмом, відповідатимуть вимогам антропоцентризму, адже
антропоцентричний підхід, визначаючи первинність прав та інтересів
людини, передбачає одночасно їх узгодження з інтересами суспільства, бо
ця модель визнає існуючу в світі різноманітність інтересів окремих людей
і цілих народів. Адже зберегти і зміцнити нашу державу можуть громадяни,
які люблять свою батьківщину, свій народ, готові жити в Україні,
прагнуть розбудовувати її як суверенну, незалежну, правову, демократичну
і соціальну, готові відстоювати незалежність Батьківщини та успішно
самореалізовуватись. При цьому вони мають сформовану людську гідність,
національну самосвідомість, гуманістичну мораль члена громадянського
суспільства, культуру міжетнічних відносин, знають і вміють
цивілізованим шляхом відстояти свої права і свободи, сприяючи
громадянському миру і злагоді в суспільстві та дотримуючись законів.
Тому на основі таких форм роботи з учнями, які запроваджені в нашій
школі при допомозі батьків та учнів, можна виділити головні риси
сучасного патріотичного виховання:

у центрі виховання знаходиться людина як найвища цінність життя;

процес виховання особистості здійснюється в контексті загальнолюдської
культури;

навчання стає засобом виховання;

у вихованні гармонійно поєднуються інтереси особистості – вільний
саморозвиток і збереження власної індивідуальності; суспільства – щоб
саморозвиток особистості здійснювався на моральній основі, а виховання
сприяло репродукції культурних, соціалізованих людей; держави – щоб усі
діти стали національно свідомими громадянами-патріотами, здатними
забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі;

головна відмінність сьогоднішнього виховання від учорашнього –
формування ціннісного ставлення, яке виступає альтернативою вчорашнім
правилам поведінки з їх обов’язковим «правильно» і «мусиш».

Адже, як говорив видатний педагог В.О.Сухомлинський, кожен повинен
відчути себе сином Вітчизни, переживати особисте почуття гордості від
того, що він спадкоємець її тисячолітньої слави й тисячолітніх духовних
цінностей, творець її героїчного сьогодні.

Похожие записи