Визначні педагоги, теоретики дитячої літератури неодноразово
підкреслювали педагогічну цінність малих фольклорних жанрів для дітей.

Загадки і прислів’я, які К.Д. Ушинський рекомендував для читання дітям,
є першою сходинкою для розуміння переносного значення слів і сприяють
формуванню образного мислення.

Прислів’я мають значення при початковому навчанні мови, по-перше, своєю
формою і, по-друге, своїм змістом.

За формою – це животрепетний вияв рідного слова, що вилетіло
безпосередньо з його живого, глибокого джерела вічно юної душі народу,
яка вічно розвивається. Ці прислів’я і приказки, самі дихаючи життям,
пробуджують до життя й насіння рідного слова, що завжди корениться, хоч
і несвідомо, в душі дитини. Німецькі педагоги також вміщують у свої
азбуки народні прислів’я; але не сліпий патріотизм змушує мене сказати.
Що наші прислів’я різноманітніші і глибші, і головне більш художні
формою і поетичні духом. У німецьких прислів’ях переважає розсудковий,
утилітарний елемент, і крім того їх переписували педагоги, пристосовуючи
до дитячого розуміння й виправляючи стиль за граматикою. Ще більш наші
прислів’я суперечать нашій граматиці і майже кожне коріння прислів’я є
глузуванням з громадського правила.

Але, якщо наші прислів’я непридатні для граматичного розбору, навряд чи
є кращий засіб привести дитину до живого джерела народної мови і
виховати в душі дитини несвідомо такт цієї мови.

За змістом наші прислів’я важливі для початкового навчання тим, що в
них, як у дзеркалі, відбилося народне життя з усіма своїми мальовничими
особливостями. Можливо нічим не можна, так ввести дитину в розуміння
народного життя, як через пояснення їй значення народних прислів’їв. У
них відбилися всі сторони життя народу: домашня, сімейна, польова,
лісова, громадська; його потреби, звички, його погляди на природу, на
людей, на значення всіх явищ життя.

Але зауважать багато людей, чи не надто рано ознайомлювати дитину з
народним життям, коли йдеться поки про те, що навчити її добре читати і
писати? І справді, це було б надто рано, коли б я говорив тут про
ознайомлення критичне, але я розумію тут ознайомлення безпосереднє і
хотів тільки, щоб дитина подивилась на предмети по-дитячому зіркими
очима народу і висловила його влучним словом, вірним духові народної
мови, хоч воно часто розриває всякі граматичні пута. Звичайно у нас
багато розуміння, але багато й таких, які йому цілком доступні. Завдяки
багатій збірці Доля мені було з чого вибирати.

8

4-4 4z4TH4D5L5R5X5Z5uiiiiiiiiiiiiaa***iiii

&

их прислів’ях два змісти: один – зовнішній, мальовничий цілком доступний
дитині, а другий – внутрішній, недоступний, для якого зовнішній є
мальовничим одягом. У таких прислів’ях дитину слід ознайомлювати тільки
із зовнішнім змістом; так прислів’я: куй залізо, поки гаряче – можна
пояснити дітям тільки із зовнішнього боку; нехай діти скажуть, чому
треба кувати гаряче залізо, а не прохолоне – з них і досить. Або,
наприклад, у прислів’ї: горщик котлу не товариш – нехай діти пояснять,
чому не товариш. моральний зміст прислів’я можна не пояснювати.

Прислів’я ним самим й хороше, що в ньому, майже завжди, незважаючи на
те, що воно коротше за пташиний ніс є дещо, що дитині слід зрозуміти:
являє собою маленьку розмову задачу, яка цілком дитині під силу.

Приказки, примовки й скоромовки, іноді позбавлені змісту, я вмістив для
того, щоб поламати дитячу мову на російський лад і розвинути в дітей
чуття до звукових красот рідної мови. особливо я розрахував на дітей,
так званого освіченого класу, того класу, який зіпсував свою рідну мову,
позбавивши її кольору, барв поезії і життя.

Загадки в вміщував не для того, щоб дитина відгадала саму загадку, хоч
це може часто статися, бо багато загадок прості; а для того, щоб дати
розумові дитині корисну вправу; пристосувати відгадку, сказано можливо
вчителем, до загадки і дати привід до цікавої і корисної класної бесіди,
яка закріпиться в розумі дитини саме тому, що мальовнича й цікава для
неї загадка заляже міцно в її пам’яті, приєднавши до себе й усі
пояснення до неї пов’язані. Так, скільки цікавих і корисних для дитини
пояснень можна зв’язати з такою поетичною загадкою: зоря-зоряниця,
красна дівиця, по лісу гуляла, ключі загубила; місяць бачив не сказав,
сонце бачило підняло. Припустимо, що дитина не відгадає, що ключі
означає роса; але нехай вона пояснить чому зорю називають красною
дівицею, чому говориться що зоря губить росу, чому місяць не підняв
роси, як сонце піднімає росу? Яка жвава і корисна бесіда може бути
закріплена в душі дитини такою мальовничою загадкою! Словом, я дивився
на загадки, як на мальовничий опис предмета.

Жанрове багатство і різноманітність дитячого фольклору дає змогу
відбирати з народнопоетичної скарбниці саме ті твори, які найкраще
відповідають віком особливостям дітей та навчально-виховним цілям роботи
з ними.

Література:

К.Д. Ушинський. “Вибрані педагогічні твори”.

“Педагогічні ідеї К.Д. Ушинського”. Київ. 1974 р.

Укр. дит. літ. “Усна народна творчість для дітей”.

Похожие записи