Реферат на тему:

Особливості розвитку професійно-значущих якостей студентів психологічних
спеціальностей

Актуальність дослідження проблеми розвитку професійно значущих якостей
у студентів психологічних спеціальностей визначається зростанням у
нашому суспільстві потреби в ефективній психологічній допомозі різним
верствам населення, насамперед молоді та дітям шкільного віку. Зростання
попиту на такі послуги підвищує рівень вимог до професіоналізму
майбутніх фахівців – практичних психологів. Саме тому у професійній
освіті в межах ВНЗ необхідно застосовувати інноваційні технології,
активні методи навчання, надавати більше (порівняно із теперішнім
станом) уваги прикладним та практичним дисциплінам, які сприяли б
формуванню професійно-значущих якостей майбутніх практичних психологів.

Проблемою дослідження особистісних якостей педагогів та психологів
присвячені роботи Н.Амінова, Л.Косевської, А.Маркової, Л.Мітіної.
Критерії оцінки особистості й діяльності психолога на сучасному етапі
соціально-економічного розвитку нашого суспільства визначаються змістом
його роботи, до основних видів якої відносять: психопрофілактичні,
психодіагностичні, психокорекційні, а також консультаційні види
професійної діяльності. Складний зміст діяльності практичного психолога,
в свою чергу, обумовлює необхідність ретельного дослідження
професійно-значущих якостей особистості практичного психолога.

Предметом дослідження виступили особливості розвитку професійно значущих
якостей студентів психологічних спеціальностей.

Перш ніж аналізувати професійно значущі особистісні якості студентів
психологічних спеціальностей, зазначимо, що, на думку Г.Олпорта, якості,
або риси, особистості – це схильність поводитись певним чином у широкому
діапазоні ситуацій, схильність до поведінки, яка відрізняється як
стійкістю (тобто є тимчасово узгодженою), так і широким діапазоном
(тобто є міжситуативною узгодженістю) [4].

Як професійно значущі особистісні якості практичних психологів Комітет з
нагляду й підготовки консультантів США визначає такі: довіра до людей;
повага до цінності іншої особистості; проникливість; відсутність
упереджень; саморозуміння; розуміння професійного обов’язку [4].

Р.Кочюнас уважає, що для успішної професійної діяльності практичному
психологу необхідні: відкритість власному досвідові; автентичність;
розвиненість самосвідомості; сила особистості й ідентичності;
толерантність до невизначеності; прийняття особистої відповідальності;
глибина відносин з іншими людьми; постановка реалістичних цілей;
емпатія.

K.Шнедер підкреслює важливість таких загальних рис, як особиста та
соціальна зрілість.

Узагальнюючи численні дослідження професійно значущих особистісних рис
психотерапевтів і психологів (А.Косевська, 1990, С.Кратохвил, 1973;
М.Либерман, 1966; К.Роджерс, 1954; Ялом, 1973 та ін.), можна виділити
риси, бажані для практичного психолога [5]: концентрація на клієнті;
відкритість до поглядів і суджень, які відрізняються від власних;
емпатійність; автентичність поведінки; ентузіазм та оптимізм; високий
рівень саморегуляції; впевненість у собі; інтелект; позитивне ставлення
до себе.

Виходячи з цих теоретичних положень, протягом 2003-2006 років ми провели
цикл емпіричних досліджень особливостей розвитку професійно важливих
якостей студентів психологічних спеціальностей на базі Мелітопольського
державного педагогічного університету, в якому взяли участь близько 400
юнаків та дівчат – студенти денного відділення психологічних
спеціальностей.

У ході дослідження було отримано такі результати.

1. Спрямованість особистості є цілісною характеристикою, “кардинальною
рисою”, що, як вектор, задає й визначає напрямок усього психічного
розвитку людини, простір особистісних значень. Діагностика спрямованості
особистості проводилася за методикою Т.Данилової “Визначення типу
спрямованості особистості”. Результати дослідження показали, що такий
вид професійно несприятливої спрямованості, як егоцентрична, при якій
цілі, інтереси, потреби особистості сконцентровані на собі,
спостерігається у 8% випробуваних. Прагматична спрямованість, при якій
домінуючим мотивом є результати планування й успіхів виконуваної
діяльності, домінує в 38% випробуваних.

Тільки 54% опитаних притаманна глибинна професійна мотивація надання
допомоги іншим та інтерес до їхнього внутрішнього світу. Гуманістична
спрямованість домінує у 37% випробуваних, це означає, що цілі, інтереси
та потреби інших людей мають першорядне значення. Екзистенціальна
спрямованість переважає у 17% випробуваних і означає, що домінуючою
потребою виступає потреба у внутрішній діяльності, яка характеризується
високим рівнем самоаналізу, рефлексії, прагнення до самовдосконалення й
самореалізації.

2. Дослідження процесу саморозвитку студентів психологічних
спеціальностей, яке проводилося за допомогою методики “Готовність до
саморозвитку” В.Павлова [6], показало, що 98% опитаних прагнуть
саморозвитку, тобто розширення власних можливостей, надбання нових
умінь, наближення до “Ідеального Я”. Але серед них 12% не хочуть
пізнавати себе, і 20% таких, які вважають, що вони не можуть змінитися.
Тобто 32% опитаних студентів психологічних спеціальностей, прагнучи
саморозвитку, мають низьку його ймовірність, не реалізують, ігнорують
можливості власного розвитку. Цю тенденцію пояснюють і підтверджують
результати методики “Діагностика реалізації потреби в саморозвитку”,
згідно з якими 58% студентів активно й систематично реалізують свої
потреби в саморозвитку, а у 41% опитаних сформована система саморозвитку
відсутня. Таким чином, можна констатувати недостатню сформованість
системи саморозвитку студентів психологічних спеціальностей і нагальну
потребу в психологічній підтримці і психологічному супроводі
саморозвитку студентів психологічних спеціальностей.

3. Що ж стоїть на перешкоді саморозвитку студентів-психологів? Аби
відповісти на це питання, ми застосували “Шкалу дисфункціональності”
Вейсмана (адаптація Д.Бернса) і визначили неконструктивні настанови, які
призводять до ригідності системи відносин і поведінки та заважають
формуванню системи саморозвитку. Такими перешкодами є настанова на
бездоганність (прагнення бути повністю досконалими й уникати помилок),
характерна для 72% респондентів, настанова “ярлики” (схильність до
оцінної поляризації об’єктів сприйняття й очікування обов’язкової
винагороди власних зусиль), характерна для 62% опитаних; та настанова
“самотність” – “щастя і задоволення можливі лише у близьких стосунках”,
– характерна для 40% опитаних. Тобто саморозвиток наших респондентів
мотивується переважно такими зовнішніми факторами, як здобуття
максимального соціального схвалення, а не прагненням розкрити й
реалізувати власний потенціал і приховані можливості.

4. Подібна картина характерна і для мотивації навчання у ВНЗ. Для 57%
опитаних мотивація на здобуття знань, умінь і навичок, необхідних для
подальшої професійної діяльності, є провідною. А 43% навчаються
переважно заради отримання диплому. Виразність мотивації “Одержання
диплома” корелює з егоцентричною спрямованістю, і залежність ця пряма –
чим сильніше виражена спрямованість на одержання диплома, тим більше
виражена егоїстична спрямованість особистості. І, навпаки, виразність
гуманістичної спрямованості тим вища, чим більше виражена мотивація
“Оволодіння професією”.

Також виявилося, що мотивація на “Одержання диплома” перебуває у
зворотній залежності від виразності гуманістичної спрямованості
особистості, тобто, чим більше виражена мотивація на одержання диплома,
тим менш виражена гуманістична спрямованість особистості.

5. Уявлення випробуваних про психологічну зрілість, яка є умовою
успішності професійної діяльності практичного психолога, ми з’ясували з
їх відповідей на відкрите питання: “Які якості, по-вашому, свідчать про
те, що людина є психологічно зрілою особою?” [1; 2]. Контент-аналіз
відповідей показав, що: 1) психологічно зріла людина у спонтанних описах
студентів постає як самостійна, врівноважена, самокерована,
відповідальна, товариська, цілеспрямована, як така, що самореалізується,
має чіткі життєві цілі; 2) за нормативно заданими критеріями студенти
описують психологічно зрілу людину перш за все як таку, що вміє радіти
життю, здатна його планувати, піклується про самореалізацію, поважає
себе, здатна отримувати користь від своїх помилок і є творчою людиною.
Таким чином, у свідомості студентів представлені перш за все
інструментально-вольові аспекти психологічної зрілості і меншою мірою
ті, що пов’язані з переживанням радості й самоцінності життя. Результати
самооцінки за критерійними якостями психологічної зрілості і оцінки
“зрілої людини” статистично значущо відрізняються, тобто зрілість для
наших випробуваних є важкодосяжною “зоною віддаленого розвитку”.

6. Для діагностики самооцінки професійно значущих особистісних якостей
нами був розроблений “Семантичний диференціал практичного психолога”
[3].

Як шкали семантичного диференціала ми застосували 27 пар прикметників –
назв професійно значущих особистісних якостей практичного психолога,
об’єднаних у 9 шкал, виходячи із наведених вище рис, бажаних для
практичного психолога: 1) концентрація на клієнті, бажання та
спроможність йому допомогти (шкали “зацікавлений іншими – зацікавлений
собою”, “індивідуалістичний – альтруїстичний”, “піклується про інших –
піклується про себе”); 2) відкритість до поглядів і суджень, які
відрізняються від власних, гнучкість та терпимість (шкали “відкритий –
замкнений”, “мінливий – незмінний”, “терпимий – нетерпимий”);
3) емпатійність, сприйнятливість, здатність створювати атмосферу
емоційного комфорту (шкали “співчуваючий – відсторонений”; “вразливий –
незворушний”; “теплий – холодний”); 4) автентичність поведінки, тобто
здатність пред’являти справжні емоції та переживання (шкали “відвертий –
формальний”; “дипломатичний – невдаваний”; “унікальний – звичайний”);
5) ентузіазм та оптимізм (шкали “оптимістичний – реалістичний”;
“енергійний – млявий”, “радісний – збентежений”); 6) урівноваженість,
терпимість до фрустрації (шкали “врівноважений – неврівноважений”;
“терплячий – нетерплячий”; “витривалий – тендітний”); 7) упевненість у
собі, позитивне самоставлення (“впевнений у собі – не впевнений у собі”;
“рішучий – нерішучий”; “той, що поважає себе, – самокритичний”);
8) багата уява (“творчий – нетворчий”; “оригінальний – звичайний”;
“фантазер – реаліст”); 9) інтелектуальність (“інтелектуальний –
практичний”; “з почуттям гумору – серйозний”; “освічений – поверховий”).

Рис. 1 Самооцінка професійно значущих особистісних якостей практичного
психолога

Аналізуючи отримані за допомогою цієї методики результати, слід
зазначити, що максимальна кількість балів по кожній шкалі складає
21 бал, низькими ми вважали показники від 1 до 6 балів, середніми –

7-15 балів, високими – 16-21 бал (див. рис. 1).

Випробувані загалом показали високі результати за всіма шкалами методики
(М=15,1). Це, на наш погляд, свідчить про завищену самооцінку професійно
значущих особистісних якостей, притаманну нашим випробуваним, і
необхідність її корекції засобами практичної психології.

Отже, в ході дослідження ми дійшли таких висновків.
1. Професійно-значущими особистісними якостями практичного психолога є
такі: інтелект; концентрація на клієнті; відкритість до поглядів і
суджень, які відрізняються від власних; емпатійність; автентичність
поведінки; ентузіазм та оптимізм; високий рівень саморегуляції;
впевненість у собі; позитивне самоставлення. 2. Глибинна професійна
мотивація надання допомоги іншим та інтерес до їхнього внутрішнього
світу притаманний лише половині випробуваних. 3. Система саморозвитку
студентів психологічних спеціальностей є недостатньо сформованою і
потребує психологічного супроводу. 4. Саморозвиток наших респондентів
мотивується переважно такими зовнішніми факторами, як здобуття
максимального соціального схвалення, а не прагненням. 5. Психологічно
зріла людина у спонтанних описах студентів постає як самостійна,
врівноважена, самокерована, відповідальна, товариська, цілеспрямована
особистість, як така, що самореалізується, має чіткі життєві цілі. 6.
Психологічна зрілість для наших випробуваних є важкодосяжною “зоною
віддаленого розвитку”. 7. Самооцінка професійно-значущих якостей
студентів психологічних спеціальностей завищена й потребує корекції
засобами практичної психології. 8. Формування професійно-значущих
якостей у майбутніх практичних психологів вимагає використання
інноваційних методів навчання, перш за все психологічних тренінгів та
інших методик практичної психології.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бондарь Н.Е. Представления студентов о психологической зрелости //
Вісник Харківського університету. – №599. – Харків, 2003. – С.37-40.

2. Бондар Н.Є. Бондар І.В. Самооцінка особистісної зрілості в юнацькому
віці // Наука і освіта. – 2004. – №3. – С.15-18.

3. Бондар Н.Є. Психологічний тренінг як засіб розвитку
професійно-значущих якостей особистості практичного психолога //
Науковий вісник МДПУ. Серія: Педагогіка. – Випуск 5. – Мелітополь, 2006.
– С.53-59.

4. Корсини Р., Ауэрбах А. Психологическая энциклопедия. – М., 2003. –
1797 с.

5. Косевска Л. Личность психотерапевта // Групповая психотерапия. – М.,
1990. – С.163-183.

6. Прокоф’єва О.О. Проблема готовності до особистісного росту і
реалізації потреби в саморозвитку у студентів психологічних
спеціальностей // Студентський меридіан. – Випуск 4. – Ч.2. –
Мелітополь, 2006. – С.109-112.

Похожие записи