Основні завдання педагогіки

Наукові дослідження — шлях до розв’язання проблем педагогіки

Педагогіка як наука може розвиватися лише за умови поповнення новими
фактами, здобутими у процесі пошуково-дослідницької роботи, тобто
здійснення наукових досліджень.

Наукове дослідження — особлива форма процесу пізнання, систематичне
цілеспрямоване вивчення об’єктів, в якому використовують засоби і методи
науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об’єкт.

У педагогіці використовують фундаментальні та прикладні наукові
дослідження.

Фундаментальні дослідження покликані розкрити сутність педагогічних
явищ, знайти глибоко приховані засади педагогічної діяльності, дати її
наукове обґрунтування.

Прикладні дослідження охоплюють питання, безпосередньо пов’язані з
практикою.

Фундаментальні й теоретичні дослідження в галузі педагогічних наук
здійснюють науково-дослідні інститути, об’єднані в Академію педагогічних
наук України, прикладні дослідження — науково-методичні центри вищої,
середньої освіти Міністерства освіти і науки України.

Дослідження педагогічних явищ і процесів мають ураховувати такі їх
характерні риси: а) неоднозначність їх перебігу: результати навчання,
розвитку і виховання залежать від одночасного впливу багатьох чинників;
б) неповторність педагогічних процесів: під час повторного дослідження
педагог має справу вже з іншим «матеріалом», навіть попередні умови не
вдається зберегти; в) участь у педагогічних процесах людей усіх вікових
категорій (тому експерименти, що суперечать моральності й етичним
нормам, забороняються); г) об’єктивні висновки у процесі дослідження
можливі лише за умови багаторазових спостережень, в усередненій,
узагальненій формі.

Головними критеріями ефективності науково-педагогічного дослідження є
отримання нового наукового результату, збагачення теоретичних знань, які
сприяють удосконаленню процесу виховання, навчання й розвитку дітей,
дають змогу ефективно та якісно вирішувати конкретні навчально-виховні
завдання.

Результати науково-педагогічних досліджень повинні відповідати таким
вимогам: суспільна актуальність; наукова новизна; теоретична і практична
значущість; наукова об’єктивність і достовірність; доступність висновків
і рекомендацій для використання їх в інших конкретних наукових
дослідженнях або в практичній діяльності;

визначення міри, меж і умов ефективного застосування отриманих
результатів.

За роки незалежності України вчені-педагоги зробили вагомий внесок у
розвиток національної педагогіки і системи освіти. Однак через складні
економічні умови в суспільстві наявні негативні явища в організації
педагогічних досліджень. Серед них — надмірна зосередженість наукових
досліджень в адміністративному центрі, Недостатня мобільність
вітчизняної дослідницької системи, ізольованість її від зарубіжної
педагогічної науки через обмежені можливості особистих контактів між
науковцями та обміну науковою інформацією, слабке матеріально-технічне
забезпечення досліджень, недостатнє втілення у шкільну практику їх
результатів.

Методологія педагогіки

Методологія науки — вчення про принципи, форми і методи наукового
пізнання.

Методологічна засада педагогіки — наукове підґрунтя пояснення основних
педагогічних явищ і розкриття їх закономірностей.

Методологічна основа е багаторівневою системою, яку утворюють:

1. Філософська методологія, що виражає світоглядну інтерпретацію
результатів наукової діяльності, форм і методів наукового мислення у
відображенні картини світу.

2. Опора на загальнонаукові принципи, форми, підходи до відображення
дійсності (системний підхід, моделювання, статистична картина світу).

3. Конкретна наукова методологія (сукупність методів, форм, принципів
дослідження в конкретній науці).

4. Дисциплінарна методологія, що стосується частини науки (дидактика).

5. Методологія міждисциплінарних досліджень. Розглядаючи перший рівень
методології (філософський), українська національна педагогіка передусім
спирається на праці українських філософів К. Ставровецького, Г.
Сковороди, С. Гогоцького, П. Юркевича, Д. Чижевсь-кого, В. Лосевича, О.
Потебні, філософські ідеї Т. Шевченка, П. Куліша, І. Франка та ін. Певну
цінність мають ідеї української народної філософії: нескінченність
світу, вічна змінюваність життя, людина — центр світобудови; природа як
матір — її треба любити; земля — наша годувальниця; хліб — усьому
голова; свобода — найбільша цінність для людини; кожна людина має жити
по праці та ін. Українська народна філософія утверджує культ людини і
природи.

Компонентами методологічних рівнів є: загальні закони філософії, зокрема
теорії пізнання; закони логіки, закономірності психології; закони і
закономірності педагогіки; методи дослідження; вчення класиків
педагогіки.

Зазначені рівні методології утворюють систему, в межах якої наявна певна
супідрядність, причому філософський рівень є змістовою основою
будь-якого методологічного знання, визначаючи світоглядні підходи до
процесу пізнання й перетворення дійсності.

Етапи педагогічного дослідження

Розпочинаючи педагогічне дослідження, важливо з’ясувати його вихідні
положення, а саме: актуальність проблеми, об’єкт, предмет, мету,
гіпотезу та завдання дослідження»

Проблема дослідження в широкому значенні—складне теоретичне або
практичне питання, що потребує вивчення, вирішення.

Проблема має бути відображена насамперед у темі дослідження.

Сутність цих вихідних положень далі проілюстровано на матеріалі
кандидатської дисертації «Особливості морального виховання неповнолітніх
засуджених у виправно-трудових колоніях», яку захистив у Тернопільському
державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка пошукувач
П.В.Вівчар.

Об’єкт дослідження — частина об’єктивної реальності, яка на цьому етапі
стає предметом практичної» теоретичної діяльності людини як соціальної
істоти (суб’єкта).

Об’єктами педагогічних досліджень можуть бути діяльність педагогів,
учнів, педагогічні стосунки між суб’єктом і об’єктом навчально-виховної
роботи, особистістю та колективом, між вихованням і самовихованням,
організація пізнавальної діяльності учнів, навчально-виховний процес
тощо.

Предмет дослідження — зафіксовані в досвіді, включені в процес
практичної діяльності людини сторони, якості та відносини досліджуваного
об’єкта з певною метою за даних умов.

Предмет дослідження вужче поняття, ніж об’єкт дослідження. Об’єктами,
наприклад, можуть бути методи виховання, а предметом — тільки одна група
цих методів, наприклад, методи стимулювання виховання.

Мета дослідження — ціль, яку поставив перед собою дослідник.

Формулюючи мету дослідження, дослідник з’ясовує, який результат
передбачає отримати і яким він має бути.

Гіпотеза дослідження-наукове передбачення його результатів.

Вона повинна формулюватися так, щоб з цього формулювання проглядалися
положення, які потребують перевірки у процесі дослідження.

Завдання дослідження — його конкретизована мета.

Завдання дослідження: а) вирішення певних теоретичних питань, що є
загальною проблемою (наприклад, з’ясування сутності дидактичного явища,
вдосконалення його визначення, дослідження ознак); б) експериментальне
вивчення практики вирішення проблеми, виявлення її типового стану,
типових недоліків, їх причин, типових рис передового досвіду та ін.; в)
обґрунтування системи заходів, необхідних для вирішення поставленого
завдання; г) експериментальна перевірка пропонованої системи заходів
щодо відповідності її критеріям оптимальності; ґ) вироблення методичних
рекомендацій для тих, хто використовуватиме результати дослідження на
практиці.

Нижче наведено приклад формулювання вихідних положень конкретного
педагогічного дослідження.

Реформування діяльності виховно-трудових колоній відповідно до
міжнародних норм виконання покарання потребує підвищення ефективності
процесу морального перевиховання неповнолітніх засуджених, зведення до
мінімуму рецедиву після відбуття ними покарання. Цим визначається
актуальність проблеми дослідження.

Оскільки головною причиною повторної злочинності неповнолітніх є їх
моральна невихованість, постає потреба посилення морального виховання
неповнолітніх засуджених під час відбуття ними покарання. Звідси
формулювання теми дослідження: «Особливості морального виховання
неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях».

Об’єктом дослідження є процес морального виховання неповнолітніх
засуджених у виховно-трудовій колонії. Предмет дослідження — оптимізація
змісту, форм, методів і засобів морального виховання неповнолітніх
засуджених. Мета дослідження — розробити, теоретично обґрунтувати і
експериментальне перевірити оптимальніше зміст, найефективніші форми,
методи й засоби морального виховання неповнолітніх засуджених у
виховно-трудовій колонії. Гіпотеза дослідження — підвищенню ефективності
морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудовій колонії
сприяє така його організація, яка передбачає: відповідність змісту,
форм, методів і засобів цієї роботи специфічним особливостям особистості
даної категорії неповнолітніх; урахування режимних умов їх утримання;
систематичні контакти вихованців з батьками, представниками
громадськості, яким притаманні високі моральні якості; організацію життя
й діяльності неповнолітніх згідно з нормами моралі та права. Завдання
дослідження — проаналізувати стан педагогічної теорії та практики
морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових
колоніях; виявити моральні особливості неповнолітніх засуджених і
встановити типові труднощі в їх моральному перевихованні; визначити
специфіку змісту морального виховання неповнолітніх засуджених
відповідно до їх індивідуальних особливостей; виявити умови підвищення
виховної ефективності провідних засобів перевиховання в процесі
морального виховання неповнолітніх засуджених і шляхи їх реалізації;
визначити критерії рівня морального виправлення неповнолітнього
засудженого; розробити методичні рекомендації для вчителів щодо
використання навчальних предметів у моральному вихованні неповнолітніх
засуджених.

Організовуючи дослідження конкретної педагогічної проблеми, дотримуються
певної послідовності, а саме:

1. Визначення проблеми дослідження, яка має актуальне, життєве значення.

2. Ґрунтовне, всебічне і глибоке-вивчення встановлених наукою фактів,
положень, висновків.

Під час вивчення літературних джерел з’ясовують головну ідею, позицію
автора та особливості наукового доробку з досліджуваної проблеми.
Важливо також простежити причину та логіку полеміки автора з іншими
дослідниками, особливості його аргументації, виробити власну думку щодо
його позиції. Аналіз проблеми, яка не знайшла відображення в його праці,
допоможе чіткіше сформулювати завдання щодо глибшого вивчення проблеми.

3. Вивчення шкільної практики.

У процесі аналізу літератури про досвід школи слід з’ясувати: що у
вирішенні цієї проблеми вчитель здійснює найуспішніше, з якими
труднощами він стикається; типові недоліки в його роботі з цього
питання, головні причини труднощів і недоліків. Важливо знати, чи
досягає вчитель успіхів у роботі, раціонально витрачаючи час, чи вони
пов’язані з перевантаженням його роботою в якомусь одному напрямі на
шкоду іншим.

4. Формулювання гіпотези, тобто наукового припущення, ймовірного
висновку з дослідження.

5. Здійснення експериментальної роботи.

6. Вивчення передового досвіду.

7. Зіставлення експериментальних даних з масовою практикою.

8. Узагальнення результатів дослідження, формулювання наукових
висновків, доведення або спростування гіпотези.

9. Оформлення результатів дослідження, їх упровадження в життя.

Процес і результати науково-педагогічного дослідження фіксуються
багатьма способами. Для цього вироблено певні типи документації: анкети,
плани спостереження, здійснення педагогічних експериментів, втілення
результатів дослідження в практику, магнітофонні записи, фотокартки,
кінострічки; протоколи обговорення уроків, виховних заходів та ін.;
конспекти опрацьованої літератури, архівних матеріалів; описи досвіду
роботи шкіл та інших виховних закладів; статистичні дані, математичні
обчислення.

Похожие записи