Мазурок Світлана Іванівна,

вчитель Жашківської ЗОШ І-ІІІ ст.№4

Ефективні практики, форми і методи профілактики професійного
(емоційного) вигорання та професійної деформації педагогічного
працівника.

Профілактики професійної деформації є одним з найбільш важливих завдань,
які покликана вирішувати психологія управління і робота з персоналом.

Дослідження свідчать, що професійна деформація найбільш характерна для
представників професії типу «людина — людина». Саме до такого типу
професії і належать педпрацівники («вчитель — учень»).

Професійна деформація — це досить небезпечне явище, яке веде до
негативних змін в структурі особистості, збіднює можливості і її
самореалізації і саморозвитку.

Цілком очевидно, що саме робота з людьми через високі вимоги, які
ставляться перед педагогами особливу відповідальність та емоційні
навантаження потенційно містить в собі небезпеку тяжких переживань,
пов’язаних з робочими ситуаціями, і ймовірність виникнення професійного
стресу. Саме тому багато зусиль науковці спрямовують на дослідження
взаємодії між людьми, виявлення впливу професійних факторів на
особистість, зокрема до деформації особистості.

На сьогоднішній день синдром згорання розглядається як довготривала
реакція, яка виникає як наслідок дії на людину хронічних професійних
стресів середньої інтенсивності. У зв’яку з цим розглядається синдром
згорання як «професійне згорання», що викликає деформацію особистості
педагога.

Згорання на роботі – цілком реальний психологічний стан, з усіма
симптомами. Це виробнича травма. І ми спостерігаємо це після кількох
років напруженої роботи. Першими ознаками є виснаженність, перевтома,
нездатність зконцентрувати свою увагу. Працездатність педагога падає, а
особливо це жахливо для нас, педагогів, які працюють з дітьми.
Дратівливість, відчуття тривоги тощо передається учням.

Методів які допоможуть вберегтися від професійного вигорання та
професійної деформації є чимало. І нам варто ними зкористатися. Що
цікаво, що найбільш схильні до «вигорання» найвідповідальніші
педпрацівники, на яких керівники звикли покладатися. Вони впевнені, що
відповідальні педагоги не підведуть. Важливо звернути увагу і
приглядатися до людей, аби не втратити свою головну опору.

А нам — педагогам насамперед потрібно навчитися поважати свої бажання і
потреби. Любити себе, зрозуміти які життєві цілі є особистими, а які –
нав’язані оточенням. Бути впевненим, що тебе люблять таким, яким ти є і
не завдяки успіхам. Намагатися не залежати від схвалення оточуючих.

Раціональна організація часу, поєднання роботи з відпочинком, вчасне
переключення на інші види діяльності, реалізація себе одночасно в
декількох напрямках – ось що потрібно для профілактики професійного
вигорання, та професійної деформації педпрацівника.

” o

o

: |

&

2тому що краще попередити, ніж потім доводити ситуацію до стресу, знайти
фактори, що обумовлюють виникнення такого стану, проаналізувати ситуацію
яка склалася.

Метод самоаналізу ідентифікує деякі сигнали, які попереджують стрес. На
мою думку, якщо педагог визнає що робота для нього є важливою, але
відчуває «вигорання», то потрібно взяти для себе певні зобов’язання,
укласти контракт самим з собою, що до використання певних прийомів
подолання стресу, визначити для себе певну систему винагород або
покарань. Зробити перші кроки: звернутися до керівництва школи з
проханням зменшити навантаження, тимчасово обмежити педагогічну
творчість, доцільно відпочити – доручати справу іншим вчителям. В деяких
випадках навчитися відмовляти, казати «ні, не зараз». Проаналізувати
позитивні сторони, які сприяють досягненню нами успіху.

Однією із причин професійного вигорання є дуже великий обсяг роботи.
Навіть якщо робота дуже подобається – спробуйте змінити свій імідж
«трудоголіка». Потрібно вчитися використовувати свій час, не дозволяти
часу використовувати нас, залишати вільний час у своєму робочому
розкладі. Намагатися не забувати приємних моментів своєї роботи,
визначитися і з часом для сімейного відпочинку.

Які ж прийоми можна використати для профілактики професійного вигорання,
та професійної деформації?

Не давати негативним думкам опанувати нас.

Аналізувати ситуації, які нас турбують, знайти в них щось позитивне.

Згадати все гарне і приємне що відбулося.

Змінити звичні способи дій: маршрут до місця роботи, форми проведення
уроків,семінарів, педрад, взаємодії з учнями тощо.

Подружитися з гумором, переглянути кінокомедії.

Звернутися з проханням до адміністрації – скорегувати розклад так, щоб
були вільні уроки для відпочинку.

Цілеспрямована турбота про свій фізичний стан (здоровий спосіб
життя,постійні заняття спортом).

Висока самооцінка, впевненність в собі.

Висока мобільність.

Відвертість, товариськість, самостійність.

Прагнення спиратись на власні сили.

Здатність формувати і підтримувати у собі позитивні, оптимістичні
настанови і цінності.

Вміння приймати допомогу.

Серед ефективних технік профілактики та подолання синдрому професійного
згорання відокремлюють такі:

Аналіз власної професійної ситуації.

Розвиток вміння керувати власним часом.

Свідома організація дозвілля.

Створення групи соціальної підтримки.

Використання відпочинку від роботи, та інших навантажень.

Отже, профілактика синдрому згорання повинна охоплювати широкий спектр
заходів, з одного боку тих, що пом’якшують дію організаційних стрес –
факторів, а з іншого тих, що дозволяють активізувати особисті ресурси
педагога, щоб ефективно долати негативні наслідки професійних наслідків.

Похожие записи