Киричок В.А.

ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ І МЕТОДИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У
ПОЗАУРОЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Актуальність патріотичного виховання обумовлена процесом становлення
України як єдиної політичної нації. При цьому слід враховувати, що
Україна є поліетнічною державою. Тому об’єднання різних етносів України,
розбудова суверенної правової держави і громадянського суспільства має
здійснюватись на основі демократичних цінностей, які мають об’єднувати
усіх громадян, що проживають на теренах України. У цьому плані
патріотизм набуває особливого значення в умовах сучасних модернізаційних
змін.

На сьогодні серйозне занепокоєння викликає споживче ставлення молоді до
рідної землі, прагматичне бажання влаштуватися комфортніше. Відсутність
належного патріотичного виховання дітей, шкільної молоді може спричинити
серйозну духовно-моральну деформацію суспільства. Таким чином,
сформувати в учнів почуття патріотизму як найважливішої
духовно-моральної й громадянської цінності – нагальне завдання
загальноосвітньої школи, починаючи з першого року навчання дитини у
школі.

Кризу у вихованні патріотизму молодших школярів на сьогоднішній день
поглиблює ряд суперечностей, що виникли на суспільному, особистісному та
родинному рівнях. До них належать: стан вихованості сучасної молоді та
недостатнє використання у педагогічній практиці сучасних інноваційних
форм та методів патріотичного виховання молодших школярів; суперечність
між вимогами педагогів до виховання патріотизму у дітей молодшого
шкільного віку та відсутністю сучасних виховних програм патріотичного
спрямування; між цінностями сім’ї і соціуму.

Враховуючи вікові особистісні новоутворення дитини,за І.Д.Бехом, процес
патріотичного виховання розпочинається вже з першого року її навчання у
школі [1, с.99-101]. При цьому слід обов’язково спиратись на здобутий
особистістю морально-духовний фундамент в дошкільному віці та в процесі
родинного виховання.

Основними завданнями патріотичного виховання молодших школярів є
формування здатності дитини пізнавати себе як члена сім’ї, родини,
дитячого об’єднання; як учня, жителя міста чи села; виховання у неї
любові до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи; до
рідного слова та державної мови, побуту, традицій, культурних
особливостей як рідного, так й інших етносів українського народу.

Нами були визначені з урахуванням вікових особливостей критерії та їх
показники патріотичної вихованості молодших школярів:
емоційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісно-поведінковий. На основі
критеріїв були визначені три рівні сформованості патріотичної
вихованості: високий, середній, низький. До високого рівня патріотичної
вихованості в ході констатувального експерименту були віднесені в
експериментальних класах 8% учнів, у контрольних – 7,6%. До середнього
рівня в експериментальних – 31,3%, в контрольних – 31,2% учнів; до
низького в експериментальних – 60,7%, а в контрольних – 61,2% учнів.
Проведений констатувальний експеримент дає підстави стверджувати, що
формувати патріотизм у молодших школярів потрібно з першого класу. Для
цього необхідно: оновити його зміст, урізноманітнити форми та методи
більш сучасними (метод проектів, інтерактивні технології), які б давали
можливість залучити школярів до відповідної діяльності, забезпечували
процес спілкування з однолітками з питань патріотизму, сприяли вияву
інтересу до історії свого народу, своєї родини, залучала родини учнів до
участі у виховній роботі школи; розробити програму, яка б дозволяла
систематично використовувати елементи народної педагогіки, традиції
національного виховання; сприяла розвитку творчості молодших школярів,
дозволила оновити матеріали музеїв або куточків історії своєї родини,
населеного пункту, як результат проведеної роботи з патріотичного
виховання.

Враховуючи основні напрямки експериментально-дослідної роботи з проблеми
дослідження, яку здійснюють експериментальні школи Звенигородського,
Чигиринського та Корсунь-Шевченківського районів Черкаської області,
нами були визначені наступні напрямки проведення дослідження: 1)
виховання поваги до героїко-патріотичного минулого українського народу,
героїко-патріотичне виховання засобами історичного краєзнавства (на
прикладах історії козаччини); 2) виховання поваги до культурної спадщини
українського народу, зокрема його мови (на прикладі спадщини
Т.Г.Шевченка); 3) використання в патріотичному вихованні молодших
школярів засобів народознавства (народні символи, ігри, фольклор тощо).

Визначити зміст, форми і методи, які б сприяли зростанню патріотичної
вихованості молодших школярів нам допомогло вивчення практичного досвіду
кращих вчителів шкіл Черкаської області. Проведене нами анкетування
вчителів виявило їх недостатню обізнаність (до 40%) у сучасних
інноваційних формах та методах патріотичного виховання учнів 1-4-х
класів, невміння їх використовувати у навчально-виховному процесі
початкової школи. Вчителі, в основному, називають традиційні усталені
форми і методи: розповіді, бесіди, свята, конкурси, змагання, зустрічі з
односельцями, ветеранами ВВв, екскурсії, перегляд фільмів, участь в
акціях, читання та обговорення книг з патріотичної тематики тощо. Серед
сучасних форм і методів названі метод проектів, КТС, метод ситуацій,
відвідування і перегляд художніх виставок, музеїв, диспути, ігрові
методики, участь в акціях (добродійних, екологічних) тощо. Але, нажаль,
ці вибори часто поодинокі і названі не всіма вчителями.

Це відбулося тому, що за найбільш поширеними в педагогічній літературі
класифікаціями методів виховання розподіл відбувався за ознакою
спрямованості на сфери особистості і, головним чином, цей термін
пов’язувався виключно з діяльністю педагога (М.І.Болдирєв, М.К.Гончаров,
Ф.Ф.Корольов, Т.А.Ільїна, І.Т.Огородніков, Г.І.Щукіна).

Однак, в сучасних умовах, коли реалізується гуманістичний та
особистісно-орієнтований підходи у вихованні не можна не враховувати
участі самого вихованця в цьому процесі. В сучасній школі поняття „метод
виховання” має означати спосіб спільної діяльності, спільний шлях
партнерства, співробітництва між вихователем і вихованцем, досягнення
бажаної мети виховання. Цілком згодні з такою точкою зору М.Фіцули [4],
Н.Мойсеюк стосовно методів виховання: „Під методами виховання слід
розуміти найважливіші способи взаємопов’язаної діяльності вихователя і
вихованців, які спрямовані на усвідомлення школярами сутності суспільних
цінностей, розвиток позитивних ставлень до них, вироблення відповідних
навичок і звичок поведінки, їх корекцію і вдосконалення, підтримку
розвитку індивідуального потенціалу особистості” [2, с. 458-459].

В ході формувального експерименту нами були використані наступні методи
і форми роботи: розповідь вчителя, бесіда, міні-дискусія, опитування,
інтерв’ювання, анкетування учнів, інтерактивні технології (мозковий
штурм, обговорення по групам), метод проектів; ігрові методики
(ігри-мандрівки, козацькі забави, історичні подорожі у часі, змагання
тощо), творчі завдання та роботи учнів (вікторини, складання ребусів,
кросвордів, конкурси малюнків, міні-оповідань, казок).

Враховуючи недостатньо розкритий потенціал інноваційних методів у
патріотичному вихованні в ході розробки і проведення формувального етапу
дослідження ми особливу увагу приділили сучасному методу проектів.
Зокрема, ми спирались на практичний досвід опанування цим методом у
Шендерівському НВК ДНЗ – ЗОШ І-ІІІ ступенів та Корсунь-Шевченківській
ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 Черкаської області, які є послідовниками
педагога-гуманіста, великого патріота О.А.Захаренка. Важливим напрямком
реалізації програми патріотичного виховання молодших школярів в цих
школах стали теми проектів „Я і моя родина” та „Мій родовід”.

В ході експерименту по апробації методу проектів, присвяченого проблемі
родоводу, ми відмітили, що саме завдяки застосуванню цього методу в
учнів виховуються такі якості, особливості характеру як повага і
відданість батькам, сім’ї, родині, готовність до взаємодопомоги,
шанування традицій, звичаїв свого народу, культивується усвідомлення
власної національної гідності, честі, внутрішньої свободи, гордості за
свою землю і народ, формується високомовна культура.

В ході створення цих довгострокових (на рік) проектів ми виходили з
того, що метод проектів – одна з педагогічних технологій, яка сприяє
реалізації особистісно-орієнтованого підходу в патріотичному вихованні
дітей. Як показало проведене нами експериментальне дослідження, одним з
провідних методів виховання патріотизму у молодших школярів у
позаурочній діяльності є метод проектів, який дозволяє їм в майбутньому
адаптуватись до вимог постійно змінюваного суспільства і життя в ньому.
Саме в цьому ми вбачаємо переваги даного методу і можливості його
застосування в виховній роботі з учнями початкової школи. Особливо це
стосується не короткочасних, а багаторічних довготривалих проектів.

a$gd~V0

????????????#?нних умов життя людини постіндустріального суспільства,
сприяє виявленню нею патріотичних почуттів (любові до своєї країни,
Батьківщини, своїх рідних, родини, гордості і шанобливого ставлення до
своїх пращурів, бажання бути гідним їхнього славного минулого).

Так, у спеціалізованій експериментальній школі № 43 Солом’янського
району м. Києва нами був реалізований на практиці творчо-пошуковий,
міжпредметний вид проекту з патріотичного виховання учнів „Я – дитина
України” в рамках нашого наукового дослідження.

Довготривалий проект, який тривав усі роки навчання дітей в початковій
школі (з першого по четвертий клас) мав наступні підпроекти по класах:
Перший клас – „Ми – маленькі українці”. Його метою було ознайомлення
шестирічок зі своєю Батьківщиною, рідним краєм, рідною мовою, залучення
дітей до історії та культури українського народу, сприяння їхньому
усвідомленню себе частинкою великого українського народу. Другий клас –
„Книга – мій кращий друг”. Основними формами роботи з дітьми були:
екскурсії до музеїв, читання дитячої літератури, розповідь вчителя,
участь в усних журналах до Дня української писемності та мови,
конкурсах, виставках творчих робіт, зустрічі з відомими українськими
дитячими поетами та письменниками тощо. У третьому класі підпроект мав
назву – „Як тебе не любити, Києве мій!”. У рамках цього підпроекту діти
відвідували музей історії Києва, етнографічний музей під відкритим небом
у селі Пірогово, знайомились зі своїми славетними земляками, які
прославили рідне місто, Україну; брали участь у дитячих конкурсах
поезії, пісні, художнього слова, виставках малюнків, присвячених темі
підпроекту.

У спеціалізованій експериментальній школі № 43 Солом’янського району м.
Києва завдяки творчим зусиллям колективу вчителів початкових класів
(чотири класи однієї паралелі – 6 вчителів та вихователів ГПД, близько
120 учнів 1-4-х класів) нами був реалізований на практиці
творчо-пошуковий, міжпредметний вид проекту з патріотичного виховання
учнів „Я – дитина України” в рамках нашого наукового дослідження.
Керівниками проекту були вчителі початкових класів Кметь Л.М., Шелег
С.В., Костюченко Н.А.

Довготривалий проект, який тривав усі роки навчання дітей в початковій
школі (з першого по четвертий клас) мав наступні підпроекти по класах:

Перший клас – „Ми – маленькі українці”. Його метою було ознайомлення
шестирічок зі своєю Батьківщиною, рідним краєм, рідною мовою, залучення
дітей до історії та культури українського народу, сприяння їхньому
усвідомленню себе справжніми українцями – частинкою великого
українського народу.

Другий клас – „Книга – мій кращий друг”. В ході цього підпроекту
протягом року діти шукали цікаву інформацію в літературі по темі проекту
(художні твори з патріотичної тематики), знайомились із роботою шкільної
та районної дитячих бібліотек, вчились здійснювати свої перші
міні-дослідження – пізнавальні розвідки. Завдяки цьому підпроекту під
керівництвом вчителів, вихователів, бібліотекарів, батьків, діти охоче
брали участь у святкуванні Дня української писемності та мови, конкурсах
імені Петра Яцика. Основними формами роботи з дітьми були: екскурсії до
музеїв, читання дитячої літератури, розповідь вчителя, участь в усних
журналах до Дня української писемності та мови, конкурсах, виставках
творчих робіт (малюнки, вірші, поробки), зустрічі з відомими
українськими дитячими поетами та письменниками тощо.

У третьому класі підпроект мав назву – „Як тебе не любити, Києве мій!”.
Даний підпроект був присвячений вивченню історії, культурних пам’яток
столиці України – місту-герою Києву, особливо невідомих сторінок
Київської давнини. У рамках цього підпроекту діти відвідували музей
історії Києва, етнографічний музей під відкритим небом у селі Пірогово,
знайомились зі своїми славетними земляками, які прославили рідне місто,
Україну; брали участь у дитячих конкурсах поезії, пісні, художнього
слова, виставках малюнків, присвячених темі підпроекту.

Для учнів четвертого класу спеціалізованої школи № 43 по темі „Пізнай
Україну” в рамках проекту учителями початкових класів усієї паралелі був
складений список об’єктів для дослідження дітьми: „Сім чудес України”,
„Сім природних чудес України”. За бажанням діти разом з батьками могли
створити власний проект, відшукавши невідому дітям даного віку пам’ятку
історії, культури або природи України. На останньому, підсумковому етапі
виконання проекту – четверокласники за допомогою вчителів, вихователів
та батьків презентували свої учнівські міні-дослідження різних
мальовничих куточків України перед своїми однокласниками на паралелі.
Найприємніше те, що інколи діти, не зважаючи на свій вік, обирали цікаві
невідомі об’єкти для дослідження, створювали разом з батьками і
презентували виконаний проект із застосуванням мультимедійних засобів.

Як показали експериментальні дослідження по апробації методу проектів, у
формуванні особистості учнів були помічені позитивні зрушення: значно
зросла активність, ініціативність дітей, позитивна мотивація до даного
виду діяльності; діти навчились працювати самостійно, досягаючи мети
проекту; навчились дослухатись до порад однокласників, дорослих в ході
обговорення етапів виконання проекту; навчились робити власний вибір
відносно вибору об’єктів для дослідження; нести відповідальність за
взяте на зобов’язання. В учнів поступово намітились позитивні тенденції
у вихованні ціннісного ставлення до своєї рідної землі, країни, держави,
почуття гордості за свій народ, шанобливе ставлення до його історії і
культури, бажання бережливо ставитись до них, значно поповнюючи свої
знання про Україну протягом усього періоду навчання в початковій школі
тощо.

Використання методу проектів (складного сучасного методу у патріотичному
вихованні) вже, починаючи з першого року навчання дитини в школі,
реалізоване в виховній практиці вчителями спеціалізованої школи №43 м.
Києва переконливо засвідчило, що: 1) участь, навіть маленької дитини в
нескладних видах проектної діяльності (із врахуванням її
психофізіологічних особливостей, нахилів, здібностей) в майбутньому, при
переході дітей до наступної ланки освіти, дозволить їм краще
соціалізуватись, адаптуватись до оточуючого світу, який постійно
змінюється; 2) керівною залишається роль вчителя у цій діяльності, який
залишається авторитетною особистістю в житті дитини разом із авторитетом
однокласників.

Саме ж проектування в навчально-виховному процесі стає необхідним, коли
вчитель відчуває відповідальність за результати своєї праці з дітьми.
Результатом такої спільної роботи з батьківською громадою і стануть
спільно підготовлені „родинні” презентації дитячих проектів, спільна
участь в екскурсіях, святах, виставках. Як результат успішно проведеної
експериментальної роботи по впровадженню методу проектів стає зміна ролі
батьків у виконанні дитячих проектів: вони стають їхніми співавторами
разом із власними дітьми, розширюють свої власні межі пізнання,
відчувають відповідальність за результати спільної праці, інколи
переглядають власні позиції і почуття у ставленні до своєї Батьківщини.

Враховуючи вікові особливості дітей молодшого шкільного віку, їхній
потяг до ігрової діяльності ми у своїй експериментальній роботі з метою
формування усіх компонентів патріотизму дітей даної вікової групи
використали також різні види ігор: історичні ігри-подорожі у часі,
ігри-мандрівки, спортивні ігри-змагання, ігри-змагання, свята
(наприклад, „Козацькі забави”), ігри-драматизації „за змістом казок”,
навчальні ігри на уроках з виховним навантаженням патріотичного
характеру тощо.

Це позитивно позначилось на динаміці патріотичної вихованості учнів
1-4-х класів. Так, в ході формувального експерименту (із застосуванням
сучасних форм і методів виховання) кількість учнів, віднесених до
високого рівня в експериментальних класах зросла до 20,6% (контрольних –
до 12,5%), до середнього рівня в експериментальних – зросла до 54,4%
(контрольних – 12,5%); кількість учнів на низькому рівні знизилась в
експериментальних класах до 25% (контрольних – до 50%).

Як переконливо засвідчує проведене нами експериментальне дослідження,
патріотичне виховання школярів в сучасних умовах неможливе без
застосування інтерактивних (дискусійних методів). Як показав
формувальний етап дослідження найбільш дієвими виявились: 1)
інтерактивні технології, зокрема, міні-диспути, мозковий штурм,
обговорення по групам та метод проектів; 2) найбільш вдалими виявились
проекти: „Я і моя родина”, „Мій родовід”, „Я – дитина України”, „Пізнай
Україну” тощо.

Використання сучасних форм і методів патріотичного виховання дозволило
значно розширити формування когнітивного компоненту патріотичної
вихованості учнів: знань про свій родовід, усвідомлення себе членом
сім’ї, родини, учнем, жителем свого міста (села); знань про мову,
традиції, культуру українського народу, свій етнос; значно вплинуло на
формування емоційно-ціннісного компоненту – любові до батьків, своєї
родини, Батьківщини, відчуття гордості за неї, свій рід; терпиме
ставлення до представників інших національностей, шанобливе ставлення до
їх релігій, культури, традицій; сприяло формуванню
діяльнісно-поведінкового компоненту патріотичної вихованості учнів 1-4-х
класів – участь у громадській діяльності з метою зробити свій внесок у
розвиток рідного краю, оволодіння рідною мовою; ініціативність,
активність, участь у традиційних та сучасних святах.

Проведене дослідження підтвердило основні положення гіпотези, дозволило
зробити висновки і визначити перспективи подальшої розробки цієї
проблеми.

Література

Бех І.Д Виховання особистості: Сходження до духовності / Іван Дмитрович
Бех. – К.: Либідь, 2006. – 271 с.

Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: [навч. посібник] / Неля Євтихіївна Мойсеюк. –
К., 2003. – 615 с.

Сисоєва С.О. Особистісно зорієнтовані педагогічні технології: метод
проектів / С.О.Сисоєва // Метод проектів: традиції, перспективи, життєві
результати: [практико зорієнтований збірник] / ред. – канд. істор. наук
І.Г.Єрмаков. – К.: Вид-во „Департамент”, 2003. – С. 119-124.

Фіцула М.М. Педагогіка: [навчальний посібник] / Михайло Миколайович
Фіцула. – К.: „Академвидав”, 2006. – 560 с.

Анотація матеріалу

Даний матеріал розроблений Киричок Вірою Андріївною, кандидатом
педагогічних наук, провідним науковим співробітником лабораторії
морального та етичного виховання Інституту проблем виховання НАПН
України. В ньому розкриті сучасні інноваційні форми і методи (метод
проектів) патріотичного виховання молодших школярів у позаурочній
діяльності.

PAGE

PAGE 11

Похожие записи