Реферат на тему:

Інноваційні технології у підготовці військового фахівця

Концептуальними основами розвитку та реформування Збройних сил України
до 2005 року, Концепції розвитку військової освіти в Україні
передбачається підготовка в системі військової освіти фахівців усіх
рівнів та ланок військового управління з творчим мисленням, здатних
пізнавати об’єктивні закони і закономірності природи і суспільства через
самостійне конструювання і вирішення навчально-наукових проблем,
прийняття рішень, керування особовим складом та бойовою технікою в
складних навчально-бойових умовах сучасного бою. Це передбачає набуття
ними знань, навичок та умінь діяти за загальносвітовими напрямками
розвитку військової сфери (військове мистецтво, інформатика, лазерна
техніка, нові матеріали, біотехнології та ін.), а також за якісно новими
воєнно-технічними пріоритетами, що не мають аналогів в світовій
практиці, і здатних забезпечити надійну обороноздатність і національну
безпеку Української держави, створення якісно нових зразків бойового
озброєння і техніки.

Сучасні особистісні орієнтовані педагогічні технології є тим засобом,
що, на нашу думку, ефективно допомагає сформувати творчий потенціал
військових фахівців, підвищити якість їх підготовки до майбутньої
професійної діяльності. В психолого-педагогічній літературі за останній
час цій проблемі приділяється значна увага (4; 7; 8).

Найбільш актуальними інноваціями, на наш погляд, є сучасні технології
навчання, у тому числі й інформаційних, застосування яких ґрунтується на
таких положеннях:

– орієнтація цілей вищої військової освіти з на розвиток особистості та
її здібностей до військово-професійної, соціально-інноваційної та
науково-технічної діяльності;

– оновлення змістовного компоненту підготовки військових фахівців;

– оптимізація військового навчального процесу, його спрямованість на
досягнення мети підготовки спеціалістів з оптимальними затратами сил
суб’єктів цього процесу, коштів, ресурсів і одночасним досягненням
високої якості їх знань, умінь та навичок творчої діяльності;

– зміщення акцентів з процесу викладання, особливо на старших курсах, на
процес самостiйного учіння майбутніх військових фахівців, засвоєння ними
знань і досвіду під керівництвом викладача на основі збільшення
аудиторної та позааудиторної самостійної роботи курсантам, що дозволить
майбутнім військовим фахівцям разом з професорсько-викладацьким складом
брати участь в діяльності провідних наукових військово-технічних шкіл, а
учіння зробити творчим процесом;

– всебічне навчально-матеріальне, комп’ютерне та дидактичне
забезпечення,

– ефективна діагностика та контроль.

Загальними пріоритетними напрямками розвитку таких технологій, що
сприяють формуванню творчої особистості військового фахівця, мають бути:

– створення педагогічних умов для творчості;

– звільнення тих, хто навчається, від надмірної регламентації дій,
шаблонів;

– запровадження системи самостійного оволодіння знаннями,
особистісно-орiєнтованого навчання;

– розробка навчальних завдань на достатньому рівні складності;

– збільшення питомої ваги занять з розвитку аналітико-прогностичного
мислення; застосування ігрового, ситуативного та віртуального
моделювання; поширення комунiкативно-діалогічних видів та форм
організації навчального процесу;

– всебічне інформаційне, комп’ютерне, матеріально-технічне та
навчально-методичне забезпечення підготовки фахівців (6, 16-17).

В системі військової освіти накопичено чималий досвід застосування
інформаційних комп’ютерних технологій. З їх допомогою продуктивно
вирішується ряд задач. По-перше, здійснюється пошук інформації через
автоматизовані інформаційно-пошукові системи в інтересах усіх суб’єктів
навчального процесу. По-друге, оптимізується процес підготовки
військових фахівців за допомогою розробки та застосуванні відповідних
програмних продуктів. По-третє, інтенсифікується виконання
воєнно-наукових розрахунків, які, як відомо, у дослідників,
конструкторів, командирів, інженерів забирають майже третину робочого
часу; при цьому можливими є помилки в обчисленнях, які можуть привести
до надзвичайно важких наслідків у військовій сфері; виконання ж
розрахунків за допомогою ЕОТ здійснюється набагато швидше і практично
без помилок, гарантує економію часу на творчий пошук. По-четверте,
сучасні інформаційні технології дозволяють здійснювати автоматизоване
оформлення мап, завдань, креслень, різноманітної документації, на що, за
деякими оцінками, у військових спеціалістів витрачається біля 20%
робочого часу; завдяки ж застосуванню ЕОТ цi терміни скорочуються в
десять і більше разів. По-п’яте, вирішуються проблеми створення
динамічних моделей систем різного призначення та оцінки їх
функціонування.

Формування творчої особистості військового фахівця відбувається, в першу
чергу, в умовах організованого навчального процесу. Цьому повинні
сприяти організаційні форми занять. Важливим тут є переосмислення
технології проведення усіх без винятку видів занять, застосування
інноваційних підходів. Професійно-творча підготовка майбутніх військових
фахівців стає більш реальною і цілеспрямованою, коли застосовуються не
репродуктивні, а проблемні технології, основою для яких слугує
моделювання навчально-бойових дій та ситуацій, повсякденної діяльності,
їх розгляд , аналіз та оцінка, проведення семінарів, дискусій, «мозкових
штурмів», проблемно-діалектичне вивчення фундаментальних та
військово-технічних дисциплін, що дозволяє курсантам і слухачам побачити
предметні і соціальні аспекти процесу їх майбутньої професійної
діяльності, ту систему відносин і проблем, які характерні для Збройних
сил України. Проблемні технології створюють обстановку реальної практики
розв’язання конкретних воєнно-технічних задач, і ставлять курсантів в
реальну роль спеціалістів майбутнього посадового призначення, дозволяють
їм самостійно i творчо засвоювати необхідні знання, приймати
обґрунтовані рішення, уміти брати на себе відповідальність за їх
виконання та наслідки (6, 18).

Важливою тенденцією інноваційних дидактичних пошуків є поєднання різних
видів надпредметної навчальної діяльності не лише в процесуальних
виявах, як способи вибудови учiння, але i в змістовному, тобто як
об’єкти засвоєння, опанування (вiд дослідницького учіння – до учіння
досліджень, вiд учiння через дискусiю – до учiння дискусiї тощо) (5, 5).

На нашу думку, найбільш ефективними складовими технологій навчання в
системі вищої військової освіти є такі методи активного навчання, як
проблемно-пошукові, ігрове моделювання та проектування, застосування
віртуальних методик, аналіз конкретних ситуацій, розв’язання ситуаційних
проблем і задач, самостійна пізнавальна діяльність, спрямованість на
реальне курсове і дипломне проектування.

??»?оваційних технологій в підготовці військового фахівця на кафедрі
автоматизованих систем управління (АСУ) Військового інституту Київського
національного університету імені Тараса Шевченка розроблені
автоматизовані навчальні програми (АНП), які імітують роботу комплексу
засобів автоматизації 86Ж6.

Автоматизовані навчальні програми імітують зовнішній вигляд пристроїв
апаратури, органів керування ними, сигналів взаємодії між пристроями.
Використання АНП дозволяє підвищити інтенсивність і якість навчання та
зменшити час роботи на бойовій техніці, що значно зменшує енергетичні
затрати.

У навчальному процесі на кафедрі АСУ використовуються такі програми:

1. «Імітація робочого місця оператора» дозволяє імітувати роботу РМ у
режимах «КОНТРОЛЬ» та «БОЙОВА ГОТОВНІСТЬ» РМ. Крім того, завдяки цій
програмі є можливість проводити контроль функціонування, тренування
особового складу для здачі нормативів.

2.«Контроль функціонування спеціалізованого спец обчислювача» дозволяє
контролювати працездатність СВ-1 за повним та урізаним складом тестів,
моделювати несправності пристроїв СВ та виконувати їх пошук, імітувати
виконання логічних операцій за допомогою пульта оперативного управління
ПОУ-СВ.

3. «Контроль функціонування пристрою первинної обробки» дозволяє
проводити контроль функціонування пристрою УПО, оцінювати уміння
студента оцінювати його працездатність.

4. «Розрахунок змінних величин» дозволяє реально знімати дані в системі
Гауса-Крюгера, виконувати розрахунок констант та реформувати карту
місцевості. Слід підкреслити, що на сьогодні існує в апаратурі тільки
ручний спосіб розрахунку. До того ж при ручному розрахунку помилку видно
тільки під час запису інформації в касету (це 12-20 годин роботи), тоді
як при автоматичному розрахунку помилка виявляється вже під час вводу
інформації. Студенти на занятті отримують навички розрахунку змінних
величин та можливість перевірити їх на ПЕОМ.

5. «Імітація пульта контролю та управління» дозволяє контролювати обмін
вхідної та вихідної інформації спецобчислювача з іншими пристроями.
Студент може самостійно, використовуючи допомогу, вивчити порядок
роботи, а потім перевірити свої знання.

Використовування програм даного зразка показало, що за їхньою допомогою
студенти швидше й краще засвоюють пройдений матеріал. Відпрацювання
технічних елементів відбувається більш цікаво і без ризику пошкодити
апаратуру. Дане програмне забезпечення є сучасним, ефективним і
прогресивним методичним інструментом освоєння техніки.

Крім того, на кафедрі АСУ на базі ПЕОМ розроблені і впроваджені
рейтингова система набору студентів у Військовий інститут та система
модульно-рейтингового контролю успішності студентів.

Конкурс при зарахуванні студентів у Військовий інститут (при умові
позитивної здачі психологічних тестів і позитивного рішення медичної
комісії) проводиться за сумою балів, набраних при оцінюванні фізичної
підготовленості і балів, набраних за навчання протягом I-III семестрів
(середній бал * 30).

Рейтинг нараховується за формулою:

R = (Сб*30 + Ф)*cт *cф, (1)

де, Сб – середній бал успішності за I-III семестри,

Ф – сума балів фізичної підготовленості;

cт = – характеристична функція тестів;

cф – характеристична функція фізичної підготовки (2, 13 ; 3, 38).

Введення фахових вступних випробувань і впровадження рейтингової системи
дозволяє відібрати найбільш підготовлених студентів, спроможних успішно
оволодіти професією військового спеціаліста, офіцера запасу Збройних сил
України.

Результати, отримані в процесі дослідження, свідчать про переваги
впровадження рейтингової системи набору, а також указують на помітне
зростання середнього рівня як фізичної підготовки, так і всієї
підготовки студента (3, C.39).

При впровадженні модульно-рейтингової системи контролю успішності
студентів розроблено такий алгоритм розрахунку рейтингу студента при
вивченні окремої дисципліни (1, 7-11; 2, 6-12):

– кожна дисципліна розбивається на модулі;

– визначається ваговий коефіцієнт модуля;

– визначається рейтинг студента за вивчення модуля;

– визначається рейтинг студента за вивчення дисципліни;

– визначаються оцінки за традиційною чотирьохбальною шкалою;

– визначається рейтинг студента за вивчення дисципліни з урахуванням
екзамену.

При розрахунку рейтингу за результатами навчальної роботи за семестр,
навчальний рік, період навчання рекомендується такий алгоритм:

– визначення дисципліни відповідно за семестр, рік, період навчання;

визначення вагового коефіцієнту дисципліни;

визначення рейтингу студента за результатами навчальної роботи за
семестр, навчальний рік, період навчання.

Математична модель модульно-рейтингового контролю успішності студентів
розглянута в роботах (1, 7-11; 2, 6-12).

Введення модульно-рейтингової системи контролю знань у значній мірі
усуває негативні боки зрівняльної системи навчання. У результаті
зникають усереднені групи відмінників, хорошистів і т.д. Замість них
з’являються «перший», «п’ятий», »сотий». Визначення рейтингу дозволяє
також знижувати можливість одержання незаслуженої (випадкової) оцінки по
досліджуваній темі, оскільки рейтинг ураховує роботу студента протягом
півріччя.

Упровадження модульно-рейтингового контролю суттєво впливає на зростання
мотивації навчальної діяльності студентів, зумовлює зростання значущості
у студентів таких мотивів, як бажання самореалізуватись у навчанні,
стати лідером, не заспокоюватись на досягнутому, та їх відповідальність
перед суспільством.

Література

Безносюк О. О. Модульно-рейтинговий контроль успішності студентів //
Наук. записки: Зб. наук. ст. Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова. –
К.: НПУ, 2000. – С. 3-12.

Безносюк О.О. Рекомендації щодо розробки та впровадження
модульно-рейтингової технології навчання – К.: ВІКНУ, 2000. – 27 с.

Безносюк О.О. Система набору студентів у Військовий інститут Київського
національного університету імені Тараса Шевченка // Вісник Київського
університету. Серія: військово-спеціальні науки. -1999.- Вип. 1. – С.
35-41.

Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологиии. – М.: Педагогика,
1989. – 190 с.

Зязюн I.A. Сучаснi дидактичнi моделi i логiка учiння // Сучаснi
iнформацiйнi технологiї та iнновацiйнi методи навчання у пiдготовцi
фахiвцiв: методологiя, теорiя, досвiд, проблеми: Зб. наук. пр. – Київ —
Вiнниця, 2000. – С.4-7.

Нещадим М.І. Сучасні педагогічні технології і формування військового
фахівця як творчої особистості // Сучаснi iнформацiйнi технологiї та
iнновацiйнi методи навчання у пiдготовцi фахiвцiв: методологiя, теорiя,
досвiд, проблеми: Зб. наук. пр. – Київ — Вiнниця, 2000. – С.16-20.

Педагогічні технології. Навчальний посібник для вузів // Укр. держ. пед.
університет ім. М. Драгоманова; Падалка О.С. (ред.) та ін. К.:
Українська енциклопедія, 1995. – 253 с.

Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие. –
М.: Народное образование, 1998. – 256 с.

Похожие записи