Реферат на тему:

Інформаційно-методичне забезпечення тренінгу

Інформаційно-методичні матеріали та їх дидактичні функції

Проведення тренінгових занять вимагає забезпечення певних, досить
специфічних умов навчання із використанням відповідних ресурсів. Такі
умови ми можемо розділити на кілька найважливіших груп: засоби навчання,
у тому числі й інформаційно-методичне забезпечення процесу, приміщення
та обладнання для проведення навчальних занять.

Збірник інформаційно-методичних матеріалів (ІММ) – це сукупність джерел
інформації, настанов та навчальної документації, що забезпечує
оптимальні умови для активної пізнавальної діяльності студента. (Табл.
1.7.1.)

Таблиця 1.7.1.

Основні види ІММ

Інформаційно-методичні матеріали

Основні Додаткові

Підручники Навчальні посібники Інформаційні матеріали Інструкції та
рекомендації Навчальна документація

Комплекти навчальних книг, серії підручників, Навчально-методичні
посібники, наочні посібники, додатки до підручників, лабораторні
практикуми, збірники задач і вправ, тексти лекцій, хрестоматія, альбом,
інші Конспекти лекцій, збірник завдань-задач для самостійної роботи,
пам’ятка, роздаткові матеріали (таблиці, графіки, схеми, тексти), копії
статей, збірники схем, таблиць, монографії, журнали, анотовані каталоги
Інструкції, методичні рекомендації, методичні вказівки, графіки
виконання робіт, плани і програми предмета, плани семінарів Робочі
зошити, журнали, пояснювальні записки, бланки

Хочемо підкреслити, що саме інформаційно-методичні матеріали
забезпечують основу для ефективного проведення тренінгу. Вони
висвітлюють базові теоретичні положення, містять описи випадків та
практичних ситуацій, є своєрідними віхами на шляху засвоєння інформації,
надають статистичні дані, висвітлюють результати діяльності самих груп у
ході тренінг-занять.

Зупинимось на кількох найважливіших аспектах інформаційно-методичного
забезпечення тренінгу: створення інформаційно-методичних матеріалів та
їх використання.

У розробці інформаційно-методичних матеріалів для тренінгу можуть бути
різні підходи. Як основні матеріали використовуються відомі, апробовані
й науково обґрунтовані підручники й навчальні посібники. Вони є основою
для розробки програми та виконання замовлення по тренінгу. Головним
питанням, яке має вирішити викладач-тренер, — це узгодити вибір
підручників та концептуальних теоретичних положень із баченням та
розумінням стратегії діяльності замовника. Так, наприклад, при
проведенні тренінгу прийняття рішень викладач може відштовхуватися від
теорій ринкового або гуманістичного управління, в той час як базовою для
організації є концепція бюрократичного управління. У результаті навчання
може виникнути конфлікт або в середині групи (коли група не сприйме
настанови тренера) або в процесі перенесення нових знань у практичну
діяльність (коли працівник побачить суперечність існуючих методів
адміністрування), що навіть може спричинити звільнення працівника. Для
запобігання таким проблемам, викладач може запропонувати загальний
перелік авторитетних видань і зробити їм коротку анотацію, зазначивши,
прихильником яких ідей він є сам.

Підготовка навчальних посібників та інших видів додаткових
інформаційно-методичних матеріалів повністю покладається на самого
керівника тренінгу. Для проведення бізнес-тренінгів використовуються
навчальні матеріали, які відповідають певному стандарту – брошура
формату А4/А5, яка має таку орієнтовну структуру:

– вступна частина: план тренінгу, структура проведення занять,
інформація про учасників;

– основа програми, концепція, актуальність, основні цілі та завдання;

– описи занять (основи теорії);

– вправи для виконання на заняттях;

– практичні завдання для індивідуальної роботи;

– блок текстів, тестів, ситуацій;

– опитувальники, оціночні аркуші, анкети;

– перелік літератури.

Перші два блоки цієї структури обов’язково узгоджуються із замовником
тренінгу. Інші — викладач складає сам, відповідно до цілей занять.

Запропонована структура має, як бачимо, гнучкий модульний підхід. Це
дозволяє вносити зміни, робити вдосконалення, доповнення до кожного
окремого блоку у разі потреби, комбінувати у різних варіаціях окремі
елементи методичних блоків залежно від умов навчання. Такий підхід
відповідає найважливішим принципам побудови модульних програм: цільове
призначення інформаційних матеріалів, повнота навчального матеріалу в
кожному модулі, відносна самостійність окремих елементів модуля,
можливість реалізації постійного зворотного зв’язку. А самі структурні
компоненти навчального модуля у відповідності з дидактичними цілями
можуть перебувати в ієрархічній підпорядкованості, як це показано на
рис. 1.7.2. Навчальний модуль може об’єднувати декілька елементів за
змістом, взаємозв’язком чи результатами, що забезпечують повноцінне
засвоєння матеріалів через опрацювання слухачами певного кола
теоретичних питань і практичних завдань під час аудиторної чи
самостійної роботи за відповідним графіком. При побудові навчального
модуля викладач має також визначити, яким чином перевірити засвоєння
знань студентів.

Рис. 1.7.2. Піраміда навчальних модулів, які відповідають освітнім
цілям.

Розроблення змісту додаткових інформаційно-методичних матеріалів – це
досить трудомісткий процес, який у більшості випадків виконується самим
викладачем. Надзвичайно рідко таку роботу здійснюють працівники відділів
корпоративного навчання персоналу – у цьому разі запрошений тренер
зобов’язаний прийняти технологічні стандарти усталені в організації.
Частіше трапляються ситуації, коли замовник пропонує викладачу розробити
ексклюзивні матеріали (робочі зошити, збірники вправ і завдань), які за
умовами договору можуть бути використані лише у даному тренінгу, в даній
організації. Зрозуміло, що й авторські права на такі матеріали
переходять до замовника. Можливі й інші варіанти, кожен з яких доречно
наперед обумовлювати у договорі на проведення тренінгу.

Якість виготовлення навчальних матеріалів для тренінгу також значною
мірою впливає на його ефективність. Низькоякісні неструктуровані
матеріали більше зашкодять в роботі тренера, ніж їх відсутність.

Для подачі змісту інформації рекомендується використовувати так званий
структурно-логічний підхід.

Виготовлення матеріалів здійснюється за допомогою комп’ютерних або
презентаційних програм. Бажано, щоб у дизайні тексту враховувалися
психологічні особливості сприйняття дорослих та містилися вихідні дані
про автора й установу, де проходить тренінг.

Частіше за все виготовлені за допомогою комп’ютера матеріали тиражуються
і брошуруються в необхідній кількості для кожного слухача, плюс
примірники для тренера і замовника. Таку копітку технічну роботу
зазвичай виконує працівник фірми. Викладачу не слід брати її на себе,
тому що вона забирає багато часу і зусиль, та відволікає від змісту
заняття. Підготовку матеріалів може організувати й асистент тренера,
тоді останній здійснює контроль за термінами, якістю та кількістю
виготовлення роздаткових матеріалів. Негативним побічним ефектом такого
підходу є великі витрати викладача-тренера, які наперед мають бути
враховані у трудовому договорі. Позитивний наслідок – викладач повністю
забезпечує свою роботу необхідними матеріалами і може уникнути
несподіваних несправностей техніки, чи відсутності людини в час Х.

Отже для оформлення збірника роздаткових інформаційно-методичних
матеріалів викладачу потрібно: узгодити із замовником, на кого
покладається технічне виконання роботи, ретельно підготувати
оригінал-макет тексту, вказати посилання на використані першоджерела,
обумовити терміни і місце тиражування, передбачити додатковий час на
перевірку та репетицію роботи з матеріалами, по ходу тиражування робити
вибірковий контроль якості. Якщо виникають невідповідності між поданими
матеріалами і результатом тиражування (розміщення текстів на сторінці,
пропущення сторінок, збільшення – зменшення тексту, погана чіткість
шрифту тощо) обов’язково повідомте замовника, адже з неякісними
матеріалами ви не зможете добре виконати роботу і вам потрібно буде
якось це пояснити своїм слухачам. Ще одна рекомендація – докладіть
максимум зусиль для підготовки матеріалів, адже вони забезпечують
візуалізацію емоцій слухачів, пов’язаних з вашою особистістю, з
тренінгом, зі своєю роботою. Роздаткові матеріали залишаються у кожного
слухача і забезпечують стійкі асоціації між суб’єктами тренінг-занять та
змістом роботи.

Отже, збірник інформаційно-методичних матеріалів повинен виконувати такі
дидактичні функції:

Створювати мотиваційну основу навчання.

Забезпечувати інформаційну базу навчання відповідно до програми
дисципліни.

Формувати нові й закріплювати наявні вміння і навички.

Орієнтувати на проблемно-цілісне сприйняття змісту предмета.

Розвивати навички систематичного контролю та корекції ходу і
результатів навчання.

Сприяти розвитку навичок розуміння та аналізу інформаційних джерел:
розпізнавати поняття, наводити приклади, пояснювати зв’язки і
залежності.

Навчальні тексти та їх використання у ході тренінгу

Одним із різновидів інформаційно-методичних матеріалів для проведення
тренінгових занять є навчальні тексти. Це – спеціально відібрані та
упорядковані відповідно до цілей навчання писемні комунікативні
утворення, які можуть бути використані при вивченні теми у ході
навчальних занять або в індивідуальній роботі. За змістом навчальними
текстами можуть бути авторські праці, висловлювання, документи,
пам’ятки, ділові тексти, розповіді, наукові та науково-популярні
публікації.

Тексти мають значний соціальний та освітній потенціал. Текст створюється
для того, щоб функціонувати в соціумі, впливати на нього, входити в його
культурну та історичну пам’ять. Він відображає та документує соціально
закріплені форми спілкування. Крім того, писемне слово, порівняно з
усним, має вищий статус, характеризується авторитетністю, престижністю і
завдяки цьому впливає на соціальний процес

Дидактичні тексти можуть входити складовими частинами до основних або
додаткових навчальних матеріалів, що сприяють ефективності навчання та
забезпечують реалізацію відповідних цілей.

Серед вказаних цілей можна відзначити такі:

Забезпечення професійної змістовності навчання.

Розвиток мотивації самостійних дій учіння студентів, розвиток
професійних інтересів.

Активізація сприйняття навчального матеріалу через активну предметну
діяльність.

Управління увагою.

Управління пам’яттю.

Активізація та розвиток мислення.

Емоційне забарвлення процесу учіння.

Викладач може використати як навчальні тексти з таких джерел: преса
(статті, фейлетони, репортажі); професійні документи; дидактична
література, в якій подано приклади таких описів; художня, документальна
література; аналіз різноманітних навчальних курсів; опрацювання власних
проведених занять.

Фрагмент тексту повинен включати наступні елементи:

основний текст, що містить базову інформацію, необхідну для розв’язання
проблеми (об’єм — більше 1-ої сторінки машинописного тексту);

проблемні питання, бажано не більше 4-х;

перелік літератури, рекомендованої для розв’язання проблеми;

блок додаткової інформації (нормативні акти, фактичні дані, тощо).

Опис повинен бути представлений так, щоб створити можливість
багатоваріантності рішень проблеми, яка розглядається. Саме це дозволяє
спонукати студентів до дискусії. Важливо, щоб опис ситуації спирався на
дійсні факти, представлені у повній формі, відповідно до рівня
підготовки слухачів і тематики занять.

Об’єм опису і складність представлених там питань (проблем), кількість
часу, необхідного студентам для попереднього аналізу ситуації,
визначається відповідно до потреб конкретної навчальної аудиторії.

При використанні текстів дидактичних у навчальному процесі викладач може
зустрітися із деякими проблемами, серед яких такі:

Ефективність текстової комунікації, що визначається відповідною
підготовленістю аудиторії. Проблема полягає у тому, що зміст текстової
інформації та його сприйняття є несиметричними. Сприйняття одного і того
ж тексту може реалізуватися за багатьма моделями, що визначаються метою
звертання до даного тексту. Мета цього звернення, а також життєві
контексти цієї комунікативної ситуації можуть бути найрізноманітнішими:
читач може звернутися до тексту заради тексту (розваги, естетичного
задоволення, відпочинку); може читати у зв’язку зі своїми професійними
або іншими потребами, наприклад, для одержання окремих відомостей, для
створення іншого тексту, для конспектування з відкладеним відтворенням.
Адекватність сприйняття тексту, актуалізація саме тієї моделі
сприйняття, яка відповідає його функціональному типові, не зумовлені
автоматично самим текстом. Розв’язанню даної проблеми сприяє розроблена
викладачем система завдань до тексту, що націлює студента на відповідне
сприйняття навчальної інформації.

Створення умов для швидкого і адекватного сприйняття тексту. До цих умов
потрібно віднести наступні: можливість кожного студента ознайомитись із
текстом і опрацювати його; відповідність між змістом тексту, його
об’ємом, актуальністю і складністю теми, що вивчається, складністю та
різноманітністю завдань до тексту. При необхідності потрібно надати
студентам можливість попередньо переглянути текст та обговорити у малій
групі.

Обмеженість реального бюджету часу студента, що зумовлена цілим рядом
факторів. Результативність навчальних дій студента залежить і від того,
наскільки коректно задані норми. Завищення норм і вимог веде до
надмірної напруженості, викликає стан тривоги, невпевненості, відмову
від роботи. І навпаки, зниження норм паралізує активність, викликає стан
самозадоволення і неробства. Об’єм завдань до тексту повинен відповідати
реальному бюджету часу студента.

Так, наприклад, за 0,5 години аудиторного заняття студент здатний
засвоїти з відкладеним відтворенням близько 3-х сторінок текстового
матеріалу. Однак, коли заплановані й інші види роботи з теми, цей обсяг
має бути зменшений. Тому, в разі необхідності навчальний текст великого
об’єму доцільно попередньо опрацювати студентами самостійно в
позааудиторний час, для виконання потрібних завдань на занятті.

Об’єм опису (тексту) для роботи протягом однієї години заняття має
становити близько 1сторінки машинописного тексту (формат А4). Кожен
такий опис повинен бути закінчений одним або кількома питаннями, що
стосуються однієї теми, навколо якої точиться загальна дискусія.
Підготовлений опис отримує кожний учасник заняття. Вибираючи текст для
аналізу, потрібно детально ознайомитися з усіма можливими умовами,
пов’язаними з вибором інформації, яка буде подана студентам. Незалежно
від підготовленого опису викладач може, в разі потреби, додатково
використовувати в ході заняття інші джерела інформації, наприклад,
цитати з літератури, що стосується предмета вивчення, звіти й анонси з
практичної діяльності, аудіо-, телефрагменти, фрагменти відео
матеріалів, приклади описів випадків із спеціалізованих навчальних
курсів, приклади описів випадків із педагогічної літератури тощо (Текст
1.7.3., 1.7.4.).

Текст 1.7.3.

Текст № 1.7.4.

Методичні рекомендації

щодо роботи з текстами дидактичними

ПІДГОТОВКА

Підберіть навчальний текст відповідно до теми і мети заняття або
доручіть студентам виконати це завдання.

Підготуйте систему завдань до тексту, виконання яких сприятиме
реалізації дидактичних цілей теми заняття.

У разі потреби надайте студентам можливість попередньо ознайомитись зі
змістом тексту.

Детально продумайте модель роботи над текстами.

Спрогнозуйте, які висновки можна зробити з даної роботи.

Приклади різних типів завдань для роботи з текстами:

Ознайомтесь зі змістом тексту (статті).

Виділіть смислові частини тексту («острівці»).

Зобразіть у вигляді опорно-інформаційної схеми зміст тексту (статті).

Поставте запитання до кожного смислового фрагменту тексту.

Сформулюйте головну думку тексту.

Визначте головну проблему, описану в тексті, та її складові частини.

Знайдіть у тексті твердження, з якими ви погоджуєтесь. Обґрунтуйте свою
думку.

Визначте твердження, з якими ви не погоджуєтесь. Обґрунтуйте свою думку.

Розробіть модель аналізу ситуації, описаної в тексті.

Запропонуйте свої ідеї щодо вирішення головної проблеми, висвітленої у
статті, або її окремих аспектів.

Сформулюйте проблему на основі статистичних даних (суть, чия це
проблема, причини, що робити).

Знайдіть помилку в тексті.

Складіть словник понять, що зустрічаються в тексті.

Проведіть обговорення тексту з використанням активізаційних методів
навчання (дискусія, прес-конференція, мозкова атака тощо).

Застосування засобів навчання в аудиторній і самостійній роботі
учасників тренінгу

Різноманітні засоби навчання, у тому числі й наочні посібники, дають нам
можливості управління навчальною ситуацією, створюють ефект фізичної та
емоційної участі у процесі. У сучасному бізнесі знання приходять
звідусіль – із власного досвіду, від колег, суміжників, партнерів,
клієнтів. Проблема полягає у тому, щоб змогти отримати віддачу від цієї
інформації, створити можливості для її вільного циркулювання, зробити
процес обміну цікавим і захоплюючим для всіх учасників взаємодії.
Обійтися у цій справі без відповідних засобів навчання неможливо.

Засоби навчання ми розуміємо як усі матеріалізовані знаряддя, що
забезпечують цілеспрямовану взаємодію викладача і студентів у процесі
навчання і придатні для використання при проведенні усіх форм
навчальних занять, в аудиторний час чи в індивідуальній роботі
учасників.

Засоби навчання здійснюють потужний вплив на розвиток уваги, додають
емоційного забарвлення процесу пізнання. Завдяки одночасності бачення,
слухового сприйняття, переживання і мислення у свідомості слухача
формується запам’ятовування навчального матеріалу.

Наочні посібники повідомляють інформацію про предмет і викладача, про
те, що уже зроблено і що ми збираємось робити. Володіння навичками
користування засобами навчання й ефективне їх застосування є важливою
складовою професійної компетентності фахівця і елементом професійної
культури. Сучасні дидактичні посібники створюють величезні можливості
регулювати швидкість і обсяги інформації, яка подається, повертатися до
найважливішого і підкреслювати головне. Таке багатократне повторення
стає основою ефективного сприймання інформації. Практика засвідчує, що
студенти сприймають як основні ті матеріали, що представлені за
допомогою різноманітних дидактичних засобів.

Уміння викладача розробляти, добирати, комбінувати і використовувати
відповідні засоби навчання до тренінгових занять є необхідною умовою
ефективності роботи і важливою складовою його професійної
компетентності. При цьому важливо пам’ятати, що використання засобів
навчання не є самоціллю роботи викладача на тренінгу. Головне –
підготувати слухача до формування умінь діяти самостійно і приймати
рішення. Розрізняють такі основні форми використання дидактичних
матеріалів як презентація та демонстрація. Суттєва відмінність між ними
невелика: у презентації ви показуєте та пояснюєте особливості та ознаки
матеріалів теми за допомогою схем, графіків та слів, у демонстрації –
потрібно надати можливість випробувати зразки і дії (документи, бланки,
моделі поведінки, відеозаписи технологічного процесу або реальні
спостереження на об’єкті тощо).

Метою використання засобів навчання є організація ефективного сприймання
навчальної інформації із залученням усіх репрезентативних систем і
каналів у процесі спілкування (Рис. 1.7.5, 1.7.6).

Рис. 1.7.5 Модель процесу спілкування. (За Ф.Котлером, 1970 р.)

Відомий спеціаліст з маркетингу Філіп Котлер запропонував такі елементи
процесу спілкування:

Відправник — особа, що ініціює повідомлення.

Кодування — процес перетворення ідей повідомлення у сигнали для передачі
відповідним каналом зв’язку.

Канал — засіб передачі інформації.

¤

0

2

R

p

O

O

Oe

ae

ae

o

u

¤

R

p

$a$gd}oE

????E?u

ue

&

F

gd}oE

??4?R$?$u$>%’%3/4%O&r/?/?/>[email protected]/47„8z:[email protected]????????

gd}oE

gd}oE

gd}oE

&

F

[email protected]?X?XaX&YrYoeeeeeess*OooooCCCCCCC

&

gd}oE

&

gd}oE

gd}oE

gd}oE

gd}oE

4-інформація, закодована за допомогою символів.

Декодування — процес перетворення прийнятих сигналів у зрозумілу для
адресата форму, надання символам відповідного змісту.

Адресат — особа, якій призначена інформація і яка інтерпретує її.

Зворотний зв’язок — реакція адресата на отримане повідомлення.

Шум — викривлення змісту переданої інформації, перешкоди.

Педагогічне спілкування є провідною діяльністю викладача, що є складовою
будь-якої іншої його діяльності. Основними напрямками педагогічного
спілкування є: пізнання викладачем студентів у системі взаємодії з ними;
організація безпосереднього впливу на студента (регуляції його
поведінки, реалізація вербальних і невербальних форм взаємодії,
ціннісний аспект впливу); управління власною поведінкою (саморегуляція у
спілкуванні); організація процесу взаємостосунків; обмін предметною
інформацією.

У розвитку системи педагогічного спілкування виділяють такі найважливіші
рівні: емоційний контакт (рівень стосунків)– досягнення спільних
емоційних позицій та емоційних переживань партнерів стосовно змісту,
мети, способів спілкування і відносно один одного; пізнавальний (рівень
змісту)– досягнення спільності намірів, планів, практичних дій, спільних
поглядів на розуміння явищ природи, суспільства й психічної діяльності,
які становлять предметний зміст процесу спілкування.

Рис. 1.7.6. Склад повідомлення.

Людина сприймає інформацію по різних каналах. Канал сприйняття – це
пучки нервових волокон, які йдуть від органів чуттів до головного мозку.
Ефективність взаємодії головним чином залежить від того, наскільки
відповідно до репрезентативної системи студента викладач обирає канал
передачі інформації. У ході навчання використовуються такі канали:

слуховий – доповіді, бесіди, обговорення — він забезпечує близько 7%
сприймання інформації;

зоровий – схеми, діаграми, плакати, тексти – сприймання інформації з
його допомогою сягає 35%;

моторний – розв’язання задач, завдань, виконання конкретних предметних
дій – він включає сприймання інформації у синтезі через всі канали разом
і забезпечує засвоєння до 75 – 90%%.

Наша свідомість має своєрідний фільтрувальний пристрій: ми здатні
відфільтровувати небажані звуки і думати про своє, коли нам розповідають
щось не актуальне або нецікаво.

Інтенсивність дії зорових подразників

на увагу людини

Світло. Променева енергія є тим першоджерелом, для сприйняття якого
природа створила органи зору. Тому увага в першу чергу привертається
зміною інтенсивності світла.

Рух, переміщення предметів. Око сприймає будь-яку зміну концентрації
променевої енергії.

Загальна ситуація. Зовнішній вигляд сукупності об’єктів, що потрапили в
поле зору сприймається як розподіл променевої енергії різної
концентрації.

Колір. Відображення дії променів на зоровий аналізатор залежно від
довжини їх хвиль. Активні кольори мають властивість маскувати зорову
інформацію.

Форма. Відображення мозком статичного розподілу променевої енергії.

Елементи форми складної будови об’єкта.

Рис. 1.7.7. Закономірності впливу зорових подразників на увагу людини.
(За Дьоміним О.А.)

Тому важливо враховувати фактори впливу на увагу та сприйняття
інформації людиною. Дидактичні матеріали допомагають підтримувати
розумову чи фізичну залученість слухачів: запропонуйте їм розглянути,
проаналізувати, прочитати, порівняти, розв’язати, заповнити матриці,
закінчити твердження тощо.

Існує кілька класифікацій засобів навчання, які використовуються в
економічній освіті, зупинимось на деяких з них. (Табл.1.7.8). Так,
наприклад, за видами навчальних дій та призначенням навчально-наочні
посібники і ТНЗ розрізняють на: інформаційні (настановні) – вони
забезпечують наочність навчання, операційні – сприяють реалізації
пізнавальної діяльності, контрольні – забезпечують здійснення
контрольних заходів.

Таблиця 1.7.8.

Класифікація та коротка характеристика навчальних посібників

Групи засобів навчання Види Призначення

1.Інформаційні: Плакати, Макети, Підручники звичайні, роздаткові
матеріали Вони допомагають зорієнтуватися у навчальному матеріалі,
забезпечують ефективність сприйняття складних явищ і процесів,
прискорюють обробку інформації.

2. Операційні Підручники програмовані, Задачники, Роз даткові матеріали
для вправ, Методичні рекомендації до практично-семінарських робіт,
практики, Опорний конспект. Дозволяють ефективно виконати навчальні
вправи в аудиторний і позааудиторний час, обробити інформацію, закріпити
і систематизувати завдання, формувати практичні навички,
індивідуалізувати навчання з урахуванням особливостей кожного студента.

3. Контрольні Тести, Збірники вправ і завдань, Задачники. Містять широке
коло завдань різних типів і рівнів складності, виконання яких дозволяє
реалізувати навчальні цілі. Забезпечують систематичність і об’єктивність
контролю, надають можливості для самоконтролю.

Технічні засоби навчання

За переважаючим способом передачі інформації виділяють кілька основних
груп засобів навчання. Найпоширеніші з них такі:

Аудіальні – засоби для відтворення звуку і посилення мовлення викладача.
У великих лекційних аудиторіях вони дають можливість зменшити
навантаження на голос викладача, забезпечити добру гучність в аудиторії
при відстані від викладача до останнього ряду більше 20 м.

Візуальні – засоби для передачі інформації за допомогою зображень: а)
статичні: діапроектори, епідіаскопи; б) класні дошки: кодоскопи,
звичайні дошки: білі, булавкові

Діапроектори та епідіаскопи призначенні для отримання зображень на
великому екрані із слайдів, журналів, книг.

Значним недоліком візуальних засобів є необхідність часткового або
повного затемнення аудиторії, що ускладнює процес конспектування. Серед
недоліків зазначимо часто неефективну конструкцію екрана, що вимагає
альтернативного використання або дошки, або проектора.

Класні дошки найрізноманітніших видів зберігають своє поширення і
важливе значення, тому що вони є основним засобом евристичного навчання,
створюють можливості для співучасті студентів у творчому процесі, яким є
здобуття знань, та забезпечують використання такого потужного фактора
впливу як рух. Використання усіх видів дошки має суттєвий недолік:
викладач пише, обернувшись спиною до студентів, це обмежує можливість
коментування і пояснення записів. Розв’язання такої суперечності цілком
залежить від педагогічної майстерності викладача. Іншим недоліком є
відсутність можливості збереження записів з дошки, особливо у випадках
мозкового штурму або інших видів колективної творчості зі студентами. Ця
технічна проблема може бути розв’язана кількома шляхами: використанням
дошки-блокнота (коли аркуші з записами зберігаються для подальшого
аналізу і використання ідей), використанням спеціальної дошки із
можливостями копіювання записів (Panasonic) тощо.

Кодоскоп — оптична дошка з можливостями проектування на екран записів
на спеціальних плівках (транспарантах). Здійснення таких записів може
бути виконане викладачем заздалегідь до теми заняття або виконуватись по
ходу пояснення. Більш ефективним є 1-й варіант. Транспаранти успішно
замінюють традиційні плакати і є більш ефективними з точки зору
можливостей використання і змісту, який вони передають. За змістом це
можуть бути тези основних теоретичних положень, схеми, що розкривають
сутність питання, статистичні матеріали (таблиці, графіки, діаграми),
які допомагають проілюструвати практичні прояви економічних процесів,
виявити тенденції та закономірності. Зображення на транспарантах можуть
бути виконані за допомогою комп’ютера і видрукувані через принтер або
копір. Це має усі переваги технічного виконання. Іншим способом є
виконання зображень вручну спеціальними маркерами. Це, зрозуміло, більш
трудомісткий процес.

Технологія створення транспарантів

1-й спосіб: Набраний на комп’ютері зміст (текст, схеми, інші графічні
зображення) роздруковуємо за допомогою принтера не на звичайному папері,
а на спеціальних плівках формату А4, призначених для принтерів і
копіювальних машин.

2-й спосіб: За допомогою спеціальних маркерів виконуємо вручну
зображення (текст, схему, малюнок) на будь-яких придатних плівках,
призначених для проекторів, для видавничої діяльності, для виконання
технічних креслень тощо. У цьому разі потрібно оптимально підбирати
товщину риски маркера, щоб якісно виконати зображення.

3-й спосіб: Зображення можна виконати на папері вручну, за допомогою
комп’ютера або поєднуючи різні підходи. А потім робимо його копію на
спеціальну плівку для принтерів і копіювальних машин.

Кожен із названих способів має свої переваги і недоліки, а їх
використання залежить тільки від майстерності викладача і наявності
відповідного обладнання. В усіх випадках немає потреби у роздаткові
матеріали включати невеликі пояснення та приклади. Як наслідок – текст
захаращено і подано дрібним шрифтом, його важко читати і виділити
головну думку. Крім того наведені приклади можуть застаріти, пояснення
втратити актуальність, тому викладачу доведеться повністю змінювати усі
матеріали для слухачів.

Новим кроком у візуалізації навчального матеріалу є використання
презентацій MS Power Point. Вони дають змогу залучити усі фактори
активізації уваги студентів: світло, рух, зображення ситуації, кольори,
різні форми передачі змісту.

Суттєвою перевагою презентацій є можливість перегляду слайдів у
будь-якій послідовності, відповідної адаптації змісту зі зміною
тенденцій чи статистичних показників, зручність збереження матеріалів
(на дискетах чи СД), що не потребує багато місця. Головною умовою
використання презентацій є наявність комп’ютера і проектора у навчальній
аудиторії.

Використовувати матеріали доцільно одночасно у двох версіях:

за допомогою технічних засобів (проектор, аудіо-відео-техніка, комп’ютер
– демонстраційні програми) та у вигляді друкованих матеріалів. Бажано,
щоб обидві версії дублювалися і були в користування викладача та
учасників тренінгу. Надавати друковані тексти доречно перед кожним
заняттям за темою чи етапами роботи. При цьому пояснити учасникам, які
прагнуть зразу в усьому розібратися, що в ході роботи кожен фрагмент
матеріалів буде пояснено і проаналізовано.

Зазначимо, що підготовлені викладачем дидактичні матеріали демонструють
його власний стиль викладання, є складовою частиною презентабельності
тренера, посилюють його манеру вести себе і забезпечують активну
взаємодію учасників на всіх етапах тренінгу. Для цього потрібно також
ретельно планувати кожну презентацію і демонстрацію, пам’ятаючи, що
гострота сприйняття притупляється у слухачів через 17 хв. від початку
розповіді. Крім того, кожен викладач знає, що більше чи менше зацікавить
слухачів, — матеріали нецікаві, але вкрай важливі для подальшої роботи
учасників, можуть бути посилені через друковані засоби з тим, щоб до них
можна було повернутися та акцентувати увагу на можливостях використання.

Вибір конкретних способів представлення інформації залежить від складу
групи, характеру навчального матеріалу і матеріального забезпечення
тренінгу. Найкращим прикладом наочних посібників є проспект – підбірка
матеріалів, де викладено усі головні добре представлені факти про певний
вид діяльності. Такий комплект доповнюється і вдосконалюється щоразу
так, щоб ним можна було користуватися у наступних тренінгах. Підкреслимо
ще раз – якісні дидактичні матеріали та високоефективні технічні засоби
коштують дорого для замовника, а їх підготовка тренером забирає багато
часу (на годину заняття потрібно витратити 1-2 години на підготовку
матеріалів). Але справа того варта.

Підсумовуючи, зазначимо деякі загальні рекомендації щодо використання
дидактичних матеріалів: матеріали повинні бути надані аудиторії в
доступній і якісній формі; для різних видів інформації можна
використовувати різні засоби їх подачі (слайди, комп’ютерні програми,
схеми, графіки, ілюстрації тощо) – бажано не більше двох носіїв на дві
години заняття (пару); якщо в тексті є перерахування (цифри, описи,
факти) його потрібно роздати заздалегідь і по ходу пояснення робити
посилання; використання відео- матеріалів краще зробити основою для
обговорення і не поєднувати їх з іншими технічними засобами; для
збереження та подальшого аналізу записів, отриманих у результаті
мозкового штурму чи дискусії добре слугують дошки-мольберти, писати на
них потрібно чітко й акуратно, бажано друкованим шрифтом темними
активними кольорами (чорний, синій, темно-зелений). Основне для
викладача при використанні засобів навчання – досконало їх знати, але не
забути про себе та своє головне завдання. Надмірність дидактичних
матеріалів створює ефект метушливості і свідчить про те, що викладач не
має основної ідеї або не може її донести.

Рекомендована література

Авалян К. Как обеспечить высокое качество тренинга? // Отдел кадров. –
2003. — № 20. – С. 36-39.

Арредондо Л. Искусство деловой презентации: Пер.с англ. – Челябинск:
«Урал LTD», 1998. – 513 с.

Артюшина М.В. Групова навчальна діяльність студентів в підвищенні рівня
професійної підготовки фахівців // Неперервна професійна освіта: теорія
і практика // Науково-методичний журнал. – 2001. – Випуск 3. – С.96-104.

Бадалова М.В. Развитие метафоричности в рамках тренинга интеллектуальных
навиков консультирования. — Практична психологія і соціальна робота. –
2004. № 1. С. 1-10.

Бакирова Г.Х. Тренинг управления персоналом. – СПб.: Речь, 2004. – 400
с.

Бакли Р., Кэйпл Дж. Теория и практика тренинга. – СПб: Питер, 2002. –
352 с.

Барнс Л.Б., Кристенсен К.Р., Хансен Э.Дж. Преподавание и метод
конкретных ситуаций. – М.: Гардгрия, 2000.

Бишоп С., Тэйлор Д. Тренинг изменений в организации. – СПб.: Питер,
2002.

Детальніше див.: Козаков В.А. Самостоятельная работа студентов и ее
информационно-методическое обеспечение. – К.: Знание, 1985.

Детальніше див.: Ковальчук Г.О. Активізація навчання в економічній
освіті. — К.:КНЕУ, 2003. – С. 57-58.

Огнев’юк В.О., Фурман А.В. Принцип модульності в історії освіти. – К.:
УІПККО МО україни, 1995. – Ч.1. – С.29-32.

Радзієвська Т.В. Текст як засіб комунікації. – К., 1993.

Детальніше див.: Ковальчук Г.О. Активізація навчання в економічній
освіті. — К.:КНЕУ, 2003. – С. 202-212.

Фрагмент робочого зошита для проведення тренінгу для менеджерів
самоуправління “Керівництво по управлінню змінами” // др.. Фред Фішер. –
Ценр ООН з поселень в Африці, Азії, Європі та Латинській Америці. –
Центр Дослідження проблем самоуправління. – Клайпеда, 1994. – С.68-69

За матеріалами: Дмитренко Г. Фактори багатства і бідності // Персонал.
— №1. – 1998. – С. 7-11.

Савенкова Л.О. Педагогічне спілкування. – К.: КНЕУ, 1997.

Козаков В.А., Лісун Н.Р., Ковальчук Г.О. та ін. Сучасні тренінгові
методи. Проект за програмою TACIS…- К.,1996.- 460 с.

Торн К., Маккей Д. Полное руководство по тренингу: Пер. С анг. – М.:
ИНФРА-М, 2002. – С. 35-37.

Тема: Аналіз управлінської проблеми.

Заняття присвячене тому, щоб:

визначити суть проблеми,

перевести проблему у виміри кінцевого результату,

проаналізувати сили, що діють за і проти досягнення цієї мети.

Завдання:

Встановіть критерії визначення мети на основі взаємного обговорення у
своїх малих групах.

Наведіть приклад однієї конкретної проблеми та спробуйте визначити її в
показниках мети. Проведіть пленарне обговорення цього прикладу.

Об’єднайтесь у малі групи та обговоріть кілька власних проблем із
управлінської діяльності.

Проведіть представлення ідей груп та здійсніть їх критичну оцінку.

Проаналізуйте сили, які впливають досягнення названої мети.

Аналіз силового поля

Це інструмент оцінки потенціальної зміни середовища і сил, які здатні
впливати на ці зміни. Вирішення майже кожної проблеми вимагає певних
змін. Основоположником цього аналізу був Курт Левін. Він виявив, що
можна взяти будь-яку ситуацію, яку група хоче змінити, і встановити поле
сил – політичних, соціальних, організаційних, — тобто тих, які
зберігають ситуацію в наявному стані. Це сили двох видів: рушійні, які
підштовхують нас до наших цілей, і стримуючі, які виступають
перешкодами.

В центрі поля знаходиться точка рівноваги, місце нашого перебування, яка
означає, що ситуація підтримується напруженням протидіючих сил, але
цілком припускає зміни. Втрата балансу сил може змістити рівновагу або в
сторону мети, або у протилежному напрямку.

Для вирішення проблеми, потрібно вирішити, як вивести ці сили з
рівноваги та перемістити її у потрібному напрямку. Цей процес
складається з трьох частин:

Діагноз: визначення всіх сил, які підтримують існуючий стан ситуацій;

“Розморожування”: зміни індивідуальних сил, діючих за і проти;

Перерозподіл: стабілізація сил на новому, бажаному рівні.

Виділяють три основні стратегії для здійснення змін:

Зміцнити рушійні сили. Однак це не зовсім бажано , оскільки це збільшує
і число стримуючих сил, таким чином збільшуючи напруження.

Послабити стримуючі сили – це більш бажано, хоч і не очевидно.

Додати рушійних сил та послабити стримуючі. Ця стратегія застосовується
найчастіше.

Аналіз силового поля допомагає підготуватися до наступного етапу змін
планування дій за допомогою різних способів досягнення мети.

Фактори багатства і бідності:

концепція антропосоціального управління перехідним суспільством

Немає відсталих країн,

Є країни слаборозвинені.

Пітер Дракер.

Процвітання України та інших постсоціалістичних країн у XXI ст. буде
багато в чому залежати від тої моделі управління “людським капіталом”,
яку ми виберемо у найближчому майбутньому.

Нам необхідно будувати суспільство з “людським обличчям” і тут ми
можемо використати досвід розвиненого Заходу. Як відомо, протягом майже
усього ХХ ст. в багатих країнах Європи, США і в Японії тихо і безкровно
відбувалася п’ята управлінська (менеджерська) революція. ЇЇ найбільш
помітною стороною стала первинність “людського капіталу” перед ресурсами
фінансово-матеріального характеру.

Що стосується факторів багатства будь-якої країни, то їх всього два:
праця людей, які населяють країну, та природні ресурси. Оскільки,
менеджмент, по суті, вирішує проблему організації ефективної трудової
діяльності в усьому суспільстві та в кожній окремій його частині, то
корінна причина нашої злиденності практично на поверхні – ми не вміємо і
не знаємо, як раціонально організувати трудову діяльність своїх
співгромадян, «у більшості талановитих, але лінивого розуму». Глибинне
коріння такого невміння криються у нашій ментальності, через що
історично наші народи не могли жити у процвітаючих країнах. Що саме у
нашій ментальності заважає нам стати організованішими, працелюбними
націями, здатними увійти у світове співтовариство на рівних з
розвиненими країнами Європи? На це запитання давно дав відповідь
А.А.Чехов – ця причина «неповага до чужої праці». Значення цього факту
важко переоцінити, оскільки ця риса характеризує й рівень морального
розвитку нації та рівень цивілізованості оцінки праці тощо. Саме звідси
й прагнення дістати золоту рибку без праці, й зневажливе ставлення до
законів і правил, і забюрократизованість чиновницької діяльності, і
безвідповідальність, яка буквально дезорганізувала діяльність усієї
піраміди законодавчої та виконавчої влади, зумовивши відсутність
демократичного порядку в країні.

І все таки, якщо ми хочемо стати процвітаючою країною у ХХІ ст., у нас
немає іншого виходу, як зуміти організувати через відповідні механізми
трудову діяльність своїх співвітчизників у кожній частині суспільства на
принципах цілевідповідності й заінтересованості, одночасно змінюючи
ментальність трудових відносин.

Саме «людська» природа наших невдач в економіці повинна стати імпульсом
до оновлення економічних відносин через організацію людського фактора.
Його суть полягає у створенні механізму цільового управління будь-яким
соціальним об’єктом за кінцевими результатами його діяльності.

Комплексна мета

Інтегровані цілі

Конкретні дидактичні цілі

Відправник

Декодування

Повідомлення

Канал

Кодування

Шум

Адресат

Зворотний зв’язок

4. ЗАКЛИК

3. ВІДНОШЕННЯ ДО АДРЕСАТА

2. САМОПРОЯВ

1. ЗМІСТ

П

О

В

І

Д

О

М

Л

Е

Н

Н

Я

— безпосередньо інформація, що міститься у повідомленні

— інформація відправника

про себе

— інформація відправника про його відношення до адресата

— спроба відправника вплинути на адресата у процесі передачі
повідомлення

Похожие записи