ПСИХОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ЕФЕКТИВНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

Харитонова С. М.

Практичний психолог

Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №3

Сутністю інклюзивної освіти є навчання дітей з особливими потребами в
загальноосвітній школі за умови пристосування освітнього простору до
індивідуальних особливостей дітей, надання якісних освітніх послуг таким
дітям. Навчання зазначеної категорії дітей передбачає використання
особистісно-орієнтованих підходів у навчально-виховному процесі,
застосування індивідуальних, групових форм роботи, враховуючи вплив
різних видів розладів і хвороб на процес навчання. Пріоритетними
напрямами роботи є сприяння соціальному, емоційному та когнітивному
розвитку кожної дитини, з тим, щоб вона відчувала себе неповторним,
повноцінним учасником суспільного життя.

З 2008 року в нашій школі функціонує єдиний в області інклюзивний клас,
у якому разом із здоровими ровесниками навчається троє дітей з
особливостями психофізичного розвитку. З цією категорією дітей працюють
кваліфіковані педагоги, логопед, психолог, соціальний педагог; у такому
класі працює асистент вчителя, який надає допомогу в опануванні учнем
навчального матеріалу.

Навчання в інклюзивних класах дітей з особливими потребами, з одного
боку, допомагає їм адаптуватися до нормальних життєвих ситуацій,
позбутися почуття ізольованості, відчуження, сприяє зникненню соціальних
бар’єрів та інтеграції в соціум, з іншого боку – вчить учнівську громаду
школи спілкуватися та працювати разом, формує в них почуття
відповідальності за товаришів, які потребують не лише допомоги, а
насамперед – прийняття та визнання.

Як же створити необхідні умови для розвитку дітей з особливостями
психофізичного розвитку? Що для цього має зробити психолог?

Необхідно мати чітке уявлення про рівень розвитку дитини, її актуальні
та потенційні можливості, потреби та життєві орієнтації. Психологу
потрібні не просто загальні знання про дитину, а конкретні, визначені,
які б дали можливість відповісти на запитання, чи є сприятливим шкільне
оточення для навчання і розвитку такої дитини, чи може вона успішно
розвиватися в шкільному оточенні, а якщо ні, то в чому причина. Якщо ми
не в змозі усунути цю причину, ми її повинні нівелювати.

Психологічний супровід – це система професійної діяльності психолога,
мета якої в тому, щоб організувати співпрацю з нею, спрямовану на
самопізнання, пошук шляхів саморегуляції внутрішнім світом і системою
стосунків.

Суть шкільної психологічної діяльності полягає в супроводі дитини в
процесі її шкільного навчання, що дає можливість впровадити шкільну
психологічну діяльність в навчально-виховну педагогічну систему. Стає
можливим об’єднання мети психологічної та педагогічної практики і
фокусування на головному – на особистості учня.

Знаючи дитину, ми маємо модифікувати шкільне оточення таким чином, щоб
воно було максимально прийнятне, сприятливе для реалізації освітніх,
розвивальних та виховних завдань. Необхідно допомогти дитині в
розв’язанні тих проблем, що виникають у неї у взаємодії з цим оточенням.

Завдання психолога – допомогти налагодити взаємодію дитини, що має
проблеми розвитку, з усіма учасниками навчально-виховного процесу. Роль
психолога набуває своєрідного посередництва у побудові
суб’єкт-суб’єктних стосунків.

Таким чином, супровід розглядається як цілісна діяльність, командна
взаємодія (вчителів, асистентів вчителя, батьків, практичного психолога,
соціального педагога, логопеда, медпрацівників), у рамках якої можуть
бути виокремленні три обов’язкові взаємопов’язані компоненти:

1. Систематичне дослідження психолого-педагогічного статусу дитини
(тобто відповідність з одного боку – тих вимог, які ставить перед
дитиною школа, з іншого – особливостей розвитку школяра), та динаміки її
психічного розвитку в процесі шкільного навчання.

2. Створення соціально-психологічних умов для розвитку особистості учнів
та їх успішного навчання.

3. Забезпечення спеціальних соціально-психологічних умов для надання
допомоги дітям, що мають проблеми в розвитку та навчанні.

Супровід навчання та виховання дітей з особливими потребами базується на
таких засадах:

— доступність усіх форм навчання й освітніх послуг;

— запровадження спеціальних технологій та адаптивних технічних засобів
навчання;

— індивідуалізація та адаптація навчальних програм з урахуванням потреб
і можливостей дитини;

— поєднання традиційних та інноваційних підходів до розвитку дитини з
особливими потребами;

— створення сприятливих умов для соціалізації, самовизначення та
самореалізації школярів;

— професійна орієнтація, підготовка до вибору майбутньої професії.

Психологічний супровід спрямований на підвищення ефективності навчання
шляхом вирішення психологічних проблем через набуття навичок, що
забезпечують адаптацію дитини з особливостями психофізичного розвитку до
навчання та соціуму загалом.

Психологічний супровід дітей з особливими потребами передбачає:

1. Психологічну діагностику дітей. Первинне діагностування з вступом
дитини до школи з метою вивчення сильних і слабких сторін розвитку
особистості, виявлення і вирішення проблем, що виникають у процесі
інтеграції її в освітній простір. Проведення діагностичних мінімумів на
різних етапах навчання дитини в школі з метою вивчення динаміки її
розвитку та вирішення можливих проблем під час кризових періодів.

2. Надання психологічної підтримки педагогам. Створення на основі
отриманих даних індивідуальних карт учнів та розробка індивідуалізованих
навчальних планів. Адаптації та модифікація для дітей з особливостями
психофізичного розвитку.

3. Психологічну підтримку батьків.

4. Корекційну роботу з дітьми, які мають проблеми розвитку.

Дамо коротку характеристику кожному з напрямків роботи.

— психологічна діагностика дітей з особливостями

— психофізичного розвитку

Збирання інформації про дитину

1. Знання особливостей соціального оточення дитини.

Дуже важливим є аналіз особливостей дитини, які формуються у її
взаємодії із соціальним оточенням, наприклад, особливостей сімейного
спілкування, внаслідок якого формуються певні звички та риси характеру.
У дитини вже вироблений певний стереотип поведінки, спілкування. І тому,
спілкуючись з батьками, ми отримуємо досить повну інформацію для того,
щоб у подальшому швидше налагодити більш ефективну взаємодію з дитиною і
полегшити процес адаптації її до школи. Батькам можна пропонувати різні
шляхи спілкування, головне, щоб вони усвідомили, наскільки для нас є
цінною і необхідною ця інформація і як вона сприяє визначенню ефективних
способів допомоги дитині.

2. Особливості пізнавальної діяльності учнів

— Співвідношення рівня розумового розвитку і вікової норми.

— Рівень розвитку когнітивної сфери.

— Індивідуальні особливості.

Розумова працездатність і темп розумової діяльності. Вивчення дитини має
на меті встановити не тільки сильні і слабкі сторони її психіки, ай дати
якісні характеристики сформованості у неї пізнавальних процесів і дій.
Лише за такої умови навчання може бути адекватним, а корекційна робота –
ефективною. Вся інформація фіксується в індивідуальній картці дитини.

Проведення діагностичних мінімумів на різних етапах шкільного навчання.
Під час навчання в школі дитина зустрічається з низкою труднощів,
пов’язаних із переживанням кризових періодів, які характеризуються
змінами в психофізіологічному розвитку та формуванні вікових
новоутворень. Підвищеної уваги потребують діти з особливими потребами,
які мають більший ризик потрапити до категорії дезадаптованих учнів.

Такі діагностичні мінімуми проводяться поетапно:

1. Діагностика дошкільників на етапі вступу до школи.

2. Діагностика першокласників на етапі адаптації в шкільному оточенні.

Для зручності фіксації результатів діагностичних мінімумів нами була
розроблена карта психолого-педагогічного супроводу, яку заводять на
кожного школяра і ведеться протягом всього періоду шкільного навчання. У
карті також фіксується динаміка рівня навчальних досягнень учня.

Надання психологічної підтримки педагогам

h

h

h

дуалізований навчальний план (ІНП).

Складання індивідуального навчального плану (ІНП)

Основу індивідуального навчального плану складає:

1. Інформація про дитину:

— від батьків;

— від всіх спеціалістів, що працюють з дитиною;

— власні спостереження вчителя в процесі роботи з дитиною.

2. Зміст навчальних програм.

Інформація про стратегії навчання (засвоєння) та надання будь-якої
спеціальної підтримки (умови засвоєння, звикання та пристосування),
включаючи шляхи корекції, адаптацію та модифікацію навчання. Інформація
про хід процесу учіння та якість засвоєння знань. ІНП підсумовує
особисті дані про дитину та її потреби (у позитивному сенсі).

Отже, ми описуємо дитину не з точки зору її неспроможності, а з позиції
того, що дитина може робити.

В індивідуальному навчальному плані відображені довгострокові завдання у
сферах, важливих для розвитку дитини (вони переглядаються раз на півроку
з позиції досягненого прогресу), і короткострокові завдання (маленькі
кроки) відповідно до довгострокових завдань.

Адаптація та модифікація для дітей з особливими потребами

Складова супроводу дитини полягає також у тому, що психолог, детально
вивчивши індивідуальні особливості учня, його проблеми, допомагає
створити оптимальні умови його розвитку, а саме: фізичне середовище,
адаптація навчального процесу, створення сприятливого мікроклімату.

Вчителі ретельно планують гнучкі і цікаві заняття; враховуючи стадії
розвитку дітей, розробляють такі завдання, які гарантують успішність
процесу навчання кожної дитини.

Ефективність навчання залежить від варіювання викладання – характеру
подачі матеріалу, завдань, очікувань і оцінювання, врахування сильних
сторін та потреб учнів. Серед найбільш оптимальних методів і прийомів
диференційованого навчання є адаптації та модифікації навчального
матеріалу. У їх використанні відбувається зміна методів навчання з тим,
щоб учитель міг задовольнити потреби учнів та забезпечити доступ дитини
до навчального змісту програми. Різниця полягає в тому, що:

— адаптація навчання змінює характер навчання, не змінюючи при цьому
зміст або понятійну складність навчального завдання; використовуються
засоби підтримки, які дають можливість дітям обійти перешкоди;

— модифікація навчання змінює характер навчання, змінюючи зміст або
понятійну складність навчального завдання; вона полягає у спрощенні або
видозміні самого навчального завдання.

Працюючи з такою категорією дітей, ми здійснили такі види адаптацій:

Пристосування середовища (модифікація фізичного середовища). Збільшення
інтенсивності освітлення в класних кімнатах, де є діти з порушеннями
зору. Зменшення рівня шуму в класі, де навчається дитина зі слабким
слухом, забезпечення її слуховим апаратом. Створення відокремленого
блоку в приміщенні школи для учнів початкової ланки.

Адаптація навчальних підходів. Використання навчальних програм
відповідно до рівня розвитку дитини. Унаочнення змісту навчального
матеріалу. Зміна темпу занять для дітей із затримкою психічного
розвитку. Залучення асистента вчителя в організацію навчально-виховного
процесу.

Адаптація матеріалів. Модифікація навчальних посібників, іграшок та
інших матеріалів. Використання друкованих текстів з різним розміром
шрифтів для дітей з вадами зору, картки — підказки для дітей з розумовою
відсталістю тощо.

Адаптація навчального плану. Модифікація навчального плану або завдань,
прийнятних для конкретної дитини, корекція завдань, визначення змісту,
який необхідно засвоїти.

Підсумовуючи, зазначимо, що в навчально-виховному процесі вчителі
аналізують відповідність вимог навчальної програми та методів, що
використовуються на уроці, актуальним і потенційним можливостям дитини.
У такий спосіб учитель досягає ефективності організації навчальної
діяльності дітей з особливостями психофізичного розвитку.

Психологічна підтримка батьків

Основним елементом інклюзивного навчання є залучення батьків до
навчально-виховного процесу, участі у розробці навчальних планів своїх
дітей. Це дає їм змогу відчути, що вони не одинокі, що вони є членами
команди, яка підтримає їхню дитину й допоможе у подоланні труднощів.
Налагодження партнерських стосунків з батьками, врахування культурних
традицій, інтересів сім’ї дає можливість подолати стереотипи у роботі з
сім’ями, які мають дітей з обмеженими можливостями. Лише за умови, що
батьки, вчителі, асистенти й інші фахівці працюють разом, можна
сподіватися на успіх у складній справі – адаптації до звичайного життя
дітей з особливими потребами. Самореалізація батьків – у самореалізації
дітей. Саме тому завдання психолога полягає у допомозі самореалізації
батьків через розвиток рефлексії особливостей виховання і навчання
дитини у процесі спілкування з нею. Важливим є позитивне прийняття
дитини, корпорація у вирішенні проблем.

Часто виникають труднощі у спілкуванні з батьками через неприйняття ними
проблеми, а в більшості випадків – через зневіру у власних силах.
Подоланню власних стереотипних понять батьків допомагає проведення
тренінгових занять.

Одним із таких прикладів є проведення нами чотириденного тренінгу для
батьків.

Представництво в соціальній сфері – це процес захисту прав окремих осіб
чи груп населення вповноваженими представниками з метою отримання
доступу до послуг установ, на які клієнт має право, але не в змозі їх
отримати. Це, в першу чергу, стосується людей з особливими потребами та
їхніх сімей, які не можуть представити і захистити власні права та
інтереси через обмежені можливості. Тому метою проведення тренінгу було
забезпечити розуміння концепцій відстоювання та представлення інтересів.
Створити можливості для оволодіння практичними навичками лобіювання.

Під час заняття учасники визначили основні поняття, пов’язані з
розвитком спільноти, утвердженням віри в себе; ознайомилися з методами
відстоювання та захисту прав, з ролями адвоката та основними
інструментами лобіювання. Форма проведення такої зустрічі є ефективною
для створення можливості оволодіння практичними навичками лобіювання,
проведення зустрічей з ключовими особами, написання та проведення
презентацій, підготовки й розповсюдження прес-релізів, відпрацювання
навичок проведення ефективних зборів та прес-конференцій.

Учасники тренінгу наголосили на актуальності теми на необхідності
формування позитивної думки громадськості про дітей з особливими
потребами. Адже в людей з особливими потребами і їхніх родичів однією з
головних проблем є те, що суспільство не приймає цих людей, не розуміє
їх, а інколи й боїться. Головною причиною цього є недостатність
інформації.

Завдяки залученню батьків до інтерактивних методів роботи, вони
безпосередньо відчули ту відповідальність і свободу, що несе в собі
взаємопідтримуюче, демократичне навчання, за якого всіх зацікавлених
заохочували висловлювати своє ставлення і погляди. Приклади
індивідуальних, родинних чи громадських заходів можуть стати як
підставою, так і рушієм до дії.

Досвід роботи нашого закладу освіти дає змогу стверджувати, що у
плануванні та реалізації навчальних програм дітей з особливостями
психофізичного розвитку необхідно забезпечити співпрацю між педагогами,
працівниками школи, родинами, громадськістю. Основну увагу необхідно
звернути на те, щоб ця співпраця (а в кінцевому результаті успіхи учнів
з особливими потребами) здійснювалася систематично і на регулярній
основі.

Зроблені перші кроки та аналіз навчальних досягнень та
соціально-психологічної адаптації дітей з особливими потребами в
Черкаській спеціалізованій школі №3 є свідченням покращення життя дітей
та їх сімей.

Неможливо уявити процес створення відкритого демократичного суспільства
без інноваційних освітніх систем, які є віддзеркаленням цього процесу.
Однією з основ такого демократичного бачення є рівні права на отримання
якісної освіти усіх дітей.

Література

1 Синьов В., Шевцов А. Нова стратегія розвитку корекційної педагогіки в
Україні / В. Синьов, А. Шевцов // Дефектологія. – 2004. – № 2. — С.11.

Похожие записи