СТУДЕНТСЬКІ ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ У ВИЩІЙ ШКОЛІ: УСІ «ЗА» ТА «ПРОТИ»

У статті розглядається діяльність молодіжних громадських організацій та
їх внесок у виховання студентської молоді.

Постановка проблеми. Сучасний етап історичного розвитку України
характеризується істотними змінами в житті її народу, оновленням усіх
сфер діяльності людини, переоцінкою та утвердженням у свідомості нації
нових світоглядних орієнтирів. «Сьогодення потребує не просто підвищення
рівня професіоналізму випускників, а якнайшвидшого переходу до
підготовки фахівців якісно нового типу, спроможних ефективно і гнучко
реагувати на зміни соціальних, економічних і технологічних умов
виробництва» [4, с.15]. Запит суспільства до вищої школи актуалізує
проблему підвищення ролі студентських гуртків, товариств, об’єднань
клубів за інтересами, молодіжних громадських організацій у вихованні
студентської молоді.

Про це свідчить ціла низка сучасних законодавчих актів, які
спрямовані на розвиток громадського молодіжного руху. Це, зокрема,
основний закон держави Конституція України, Декларація «Про загальні
засади державної молодіжної політики в Україні», яка була прийнята як
Закон України 15 грудня 1992 року, Закон України від 5 лютого 1993 року
«Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні»,
Указ Президента України від 4 грудня 1996 року «Про додаткові заходи
щодо реалізації державної молодіжної політики» та інші. Але незважаючи
на великий перелік законів, декларацій та інших нормативних документів,
соціально-економічні труднощі не дають можливості ефективно розвивати
цей напрямок.

Аналіз актуальних досліджень. Організації процесу виховання у вищих
навчальних закладах присвячені роботи науковців, а саме В.Бондара,
Г.Єльнікової, Ю.Конаржевського, В.Маслова, В.Пікельної, М.Поташніка,
Г.Полякової, Т.Рогової та інших. Діяльність молодіжних громадських
організацій є предметом дослідження М. Видригана, О. Єригіна, Є. Мухи –
Шаєк, В.Мюнценберга, Н.Сокурянської, О.Панагушиної, В. Шаповал.

В Україні на сучасному етапі роль громадських дитячих та молодіжних
організацій у вихованні не є достатньо вивченою. Однак практика свідчить
про реальні дії та їх доцільність. Діяльність студентів у молодіжних
громадських організаціях несе у собі вагомий виховний потенціал.

Мета статті. Визначити соціально-педагогічні умови підвищення
виховного потенціалу діяльності студентських громадських організацій у
вищому навчальному закладі.

Виклад основного матеріалу. У сучасних умовах «соціокультурної
трансформації, яку переживає наше суспільство, роль вищої школи у
формування особистості, у становленні її соціальної суб’єктивності, в
підготовці до життєдіяльності в умовах постійних змін повинна зростати»
[4, с.113]. Саме вища школа має скеровувати виховний процес молоді у
межах вузу та поза ним шляхом організації діяльності молодіжної
громадської організації, метою якої має бути захист та розвиток
інтересів та потреб студентської молоді.

Практика сучасних вищих навчальних закладів переконує, що
«парадигма виховання в умовах діяльності молодіжних громадських
організацій ще тільки складається і набуває нового
соціально-педагогічного змісту» [4, с.114]. Зазначимо, що проведене у
ході дослідження анкетування свідчить, що переважна більшість
студентської молоді виявляє зацікавленість до участі у діяльності
молодіжних громадських організацій, що дає підстави стверджувати – існує
нагальна потреба державної підтримки і суспільного визнання молодіжних
організацій як повноцінного соціального інституту, одного з провідних
агентів соціалізації та виховання молоді, а також диктує необхідність
подальшого розгалуження і проникнення молодіжних організацій виховного
спрямування у молодіжне середовище та коректного педагогічного супроводу
їх діяльності з метою організації ефективного процесу виховання молоді.

Звернення дослідників до вивчення діяльності сучасних молодіжних
громадських організацій зумовлена «утратою духовних ідеалів у
суспільстві, поступовим нехтуванням загальнолюдськими та національними
цінностями виникло питання про педагогізацію дозвілля молоді;
недостатньо сформованою в умовах плюралізму є політична культура молоді;
відзначаються тенденції «суверенізації» масової свідомості, зростання
привабливості ідей національного відродження та еміграційні настрої,
бажання жити, навчатися та працювати за кордоном; постало питання про
недостатню поінформованість молоді про громадські організації, які могли
б задовольнити різноманітні потреби молоді; активізувалася ініціатива
молоді, яка за умов демократизації та гуманізації виявляє нові форми
громадсько-політичної активності» [2, с.10].

«Громадська організація – це об’єднання громадян для задоволення та
захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових,
національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів» [1,
с.5]. «Молодіжні громадські організації – об’єднання громадян віком від
14 до 28 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на
задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих,
духовних та інших спільних інтересів» [3, с.15]. Молодіжні громадські
організації об’єднують за інтересами спільними поглядами молодь країни.

«Молодь – це соціально-демографічна група, що виділяється на основі
сукупності вікових характеристик, особливостей соціального стану і
обумовлених тим чи іншим соціально-психологічних якостей, що
визначаються суспільним ладом, культурою, закономірностями соціалізації,
виховання даного суспільства» [2, с.13]. Необхідно особливо виділити те,
що «молодь як специфічна соціально-демографічна група суспільства
характеризується не лише і навіть не стільки за віковими межами, як тим
місцем, яке вона займає у соціальній структурі суспільства» [2, с.14].

Разом з тим, необхідно враховувати і те, що хоча молодь, з одного
боку, відіграє значну роль в житті суспільства, являється чи не
найактивнішою її частиною, з іншого боку, вона є однією з найбільш
незахищених, вразливих її верств. Основними проблемами сучасної
молоді, на думку О.Лісовець, є:

у соціально-економічній сфері – виникнення і розвиток безробіття,
соціальна незахищеність молоді;

у політичній сфері – байдужість до громадських справ, відсутність
прагнення до самореалізації, нігелізм стосовно будь-яких проблем
суспільства;

`

X

`

hq;

hq;

hA

hq;

hq;

hA

hq;

????F????????

`

b

d

j

hA

hA

hq;

hq;

OJQJ*у духовній сфері – криза свідомості, небажання займатися розвитком
свого інтелекту, самовдосконаленням [1, с.40].

«Громадські молодіжні організації накопичили значний досвід
виховання, який дозволяє певною мірою ці проблеми розв’язувати.
Організації та спорт «зрівнюють» статус бідних та багатої молоді,
сприяють їх інтелектуальному та професійному розвитку, розв’язанню
нагальних проблем молоді завдяки власній активності»[3, с.23].

Державні інститути українського молодіжного руху активно почали
формуватися в останнє десятиліття. Прикладом вагомого впливу у системі
виховної роботи вузу є Молодіжна організація студентів «Новий час» на
базі Конотопського інституту СумДУ та його структурних підрозділах.
Організація була створена у 2006 році з ініціативи студентських лідерів,
керівників, викладачів та працівників навчального закладу з метою
створення додаткових умов та можливостей самовдосконалення,
самореалізації студентської молоді. Основні направлення діяльності
організації: організація змістовного дозвілля, оздоровлення та
тимчасового працевлаштування молоді, розвиток молодіжної ініціативи,
формування громадянської свідомості молоді, співробітництво з органами
державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами,
організаціями, установами, закладами та об’єднаннями, розвиток
молодіжного руху в місті Конотоп, забезпечення представництва у
державних структурах та захисту законних прав та інтересів своїх членів,
участь у формуванні та реалізації молодіжної та культурної політики
держави, забезпечення координації дій членів організації, проведення
молодіжних акцій в місті Конотоп та за його межами, співробітництво з
міжнародними організаціями та їх об’єднаннями.

Члени МОС «Новий час» самостійно обумовлюють напрямки діяльності
організації, виходячи з власних здібностей, потреб та бажань. Так
благодійні акції та заходи; шефська робота з вихованцями інтернатів та
притулків; проведення культурних масових заходів; видавничо-інформаційна
діяльність; соціальна робота зі студентами, які потребують підвищеної
педагогічної уваги (сироти, інваліди, девіантної поведінки); соціальні
дослідження вихованості студентської молоді стали основними формами
діяльності «Нового часу».

Аналіз наукових досліджень з окресленої проблеми дозволяє визначити
сукупність соціально-педагогічних умов організації діяльності молодіжних
організацій у вищих навчальних закладах: орієнтація особистості студента
на гуманістичні і смисложиттєві цінності в нових соціально-економічних
умовах суспільства, визначення цілей життєдіяльності майбутнього
фахівця, підхід до молодіжної організації як до цілісної
саморозвивальної системи, розвиток молодіжної організації на основі
науково обґрунтованої моделі, змістом якої є суспільна діяльність,
наявність спільної мети виховної системи вузу та молодіжної організації,
узгодженість дій для здійснення колективної діяльності,
взаємоделегування відповідальності і повноважень між студентами та
членами молодіжної громадської організації, формування позитивної
спрямованості, сувора самооцінка діяльності організації.

Вищевказані соціально-педагогічні умови діяльності молодіжних
організацій у вищих навчальних закладах забезпечують ефективний розвиток
студентської діяльності у молодіжних організаціях як саморегулювальної
системи, а також формування у студентів професійно значущих якостей:
громадянської активності, управлінської компетентності, чесності,
відкритості, цілеспрямованості, відповідальності, демократичності,
професійного патріотизму, конкурентоспроможності, самоорганізованості,
прагнення до самовдосконалення і саморозвитку та ін. Наголосимо, що
створення молодіжних громадських організацій на базі навчального закладу
сприяє ефективності та результативності виховного процесу.

Аналіз наукових джерел з проблеми дослідження засвідчує, що
«діяльність неформальних молодіжних організацій (серед яких більшість
асоціального і антисоціального спрямування) має досить помітне
представництво у молодіжно-підлітковому середовищі – 25%. Їх значення
має переважно асоціальний характер, а процес соціалізації стихійний
(спонтанний, некерований), що посилює негативний вплив дезорганізуючих
(деструктивних) чинників на виховання молоді» [3, с.44]. Саме тому
необхідно визначити гнучку систему організації діяльності молодіжних
громадських організацій як скерований механізм виховання

Висновки. Проведений аналіз досліджень щодо роботи молодіжних
громадських організацій та вивчення їх практичної діяльності дозволяє
стверджувати, що потребує подальшого впровадження досвіду співпраці
молодіжних громадських організацій і вищих навчальних закладів задля
розвитку молодіжної ініціативи, формування громадянської свідомості та
підвищення виховного потенціалу молодіжних громадських організацій.
Таким чином, ми вважаємо, що виховний потенціал молодіжних громадських
організацій, створених на базі ВНЗ, залежить від цілеспрямованості
управління, його гуманізації та особистісного зорієнтування, рівня
автономності, саморозвитку та демократизації, наукової обґрунтованості
організації діяльності виховної системи вузу.

Сьогодення вищої школи вимагає нововведень, модернізації, доповнень,
а також уніфікації деяких форм і напрямків виховного процесу молоді, і,
зокрема, позанавчальної роботи. Створення молодіжних громадських
організацій на базі вузу сприяє покращенню якостей виховного процесу
вищого навчального закладу.

ЛІТЕРАТУРА

Лісовець О. В. Теорія і методика роботи у дитячих та молодіжних
організаціях України — Ніжин: Видавництво НДПУ ім. М. Гоголя, 2005.-58с.

Головонько В. А. Український молодіжний рух: історія та сьогодення. —
К.: Видавництво «Наукова думка», 1994 – 321с.

Панагушина О. Е. Неформальні молодіжні організації як специфічне
середовище соціалізації сучасної молоді /О. Е. Панагушина//зб.наук.
праць. Педагогічні науки. Випуск 41.- Херсон: Видво ХДУ, 2006.-193с.

Молодіжний дух України. Історія та сучасність. Збірник матеріалів.- К:
НВФ «Студцентр» / НІКА – центр.1998.-120с.

Довідка про авторів

Грищенко Тетяна Вікторівна

Місце роботи: Конотопський інститут Сумського державного університету

Посада: керівник позанавчального відділу

Домашня адреса: м.Конотоп Сумської області, пр.Миру, 24/208

Електронна пошта: HYPERLINK «mailto:[email protected]»
[email protected]

Конт.тел. (096)3534146

Похожие записи