Готуємо дітей до життя

через гру Шевченко Лариса Миколаївна

вихователь ДНЗ № 11 м. Сміла

вул. Кам’янська, 8 тел. 4-25-97

моб. тел. 0636199379

«Гра – це велике світле вікно,

через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень,
понять про оточуючий світ. Гра – це іскра, яка запалює вогник
допитливості…»

В. О. Сухомлинський

Найбільш доступним видом діяльності для дітей являється гра, під впливом
якої розвиваються духовні та фізичні якості дитини. Крім цього, гра – це
своєрідний, притаманний дошкільному віку спосіб засвоєння суспільного
досвіду. В грі формуються всі сторони особистості дитини, відбуваються
значні зміни в її психіці, які готують перехід до нової, більш високої
стадії розвитку. Цим пояснюється велика виховна можливість гри, яку
психологи вважають провідною діяльністю дошкільника.

Вже в ранньому дитинстві дитина має найбільшу можливість саме в грі, а
не в іншій діяльності, бути самостійною, за своїм вибором спілкуватись з
ровесниками, вибирати іграшки та використовувати різні предмети, долати
ті чи інші труднощі, логічно пов’язані з сюжетом гри, її правилами.
Дошкільний вік – першочерговий етап засвоєння суспільного досвіду.
Дитина розвивається під впливом виховання, вражень від оточуючого світу.
У неї рано з’являються зацікавлення до життя і праці дорослих. Гра – це
відображення життя. Вона відповідає образному характеру мислення дитини,
емоціональності, активності.

Під час гри відбувається важливий та складний процес засвоєння знань,
який мобілізує розумові здібності дитини, її уяву, увагу, пам’ять.
Граючись, відтворюючи ті чи інші події, діти замислюються над явищами.
Вони вчаться самостійно вирішувати ігрові завдання, знаходити кращий
спосіб здійснення запланованого ними, використовувати свої знання,
висловлювати думки. Часто гра являється основою для повідомлення
дошкільникам нових знань, для розширення їх кругозору. З розвитком
інтересу до праці дорослих, до суспільного життя у дітей з’являються
перші мрії про майбутнє, професії, з’являється бажання копіювати
улюблених «героїв». Все це являє нам гру важливим засобом створення
направленості особистості дитини, яка починає формуватись в дошкільному
дитинстві.

Цікава гра підвищує розумову активність дитини і вона може вирішити
більш складні завдання, ніж на заняті. Навчання вимагає застосування
різноманітних методів. Гра — один із них, і це дає добрі результати
тільки в поєднанні з іншими методами: спостереженнями, бесідами,
читанням художніх творів та інше. Граючись, діти навчаються
застосовувати свої знання та уміння в практичній діяльності,
використовувати їх в різних умовах. В грі відкривається широкий простір
для експериментування, вигадки; дитина самостійно обирає спосіб
вирішення поставленого завдання.

Також гра – це і самостійна діяльність, в якій діти спілкуються з
однолітками. Їх поєднує запальна мета, спільні зусилля для її
досягнення, спільні вболівання. Ігрові вболівання залишають глибокий
слід в свідомості дитини і сприяють формуванню добрих почуттів, високих
ідей, навиків суспільного життя. Діти граються тому, що це приносить їм
задоволення. Разом з цим, в грі є правила, яких потрібно дотримуватись.
Ось чому гра дисциплінує дітей, спонукає їх підкоряти свої дії, почуття
і думки поставленій меті.

Виховні, розвивальні, навчальні можливості гри неоцінені. Основа гри –
фантазія і творчість малюка, який сам створює образи, комбінуючи і
поєднуючи в уяві те, що бачив або переживав, з тим, що йому читали або
розповідали. В процесі гри, особливо сюжетної, дитина планує власну
діяльність, ставить запитання та самостійно на них відповідає, описує
послідовність виконуваних дій, спілкується з партнерами, що в свою чергу
являється підготовкою для розвитку зв’язного мовлення, збагачення та
уточнення словника, вдосконалення звукової виразності мовлення
дошкільнят. Самостійне творення ігрового сюжету відповідно до власного
задуму сприяє формуванню цілеспрямованості, самостійності,
наполегливості.

У грі формуються моральні якості дітей, вони вчаться порівнювати,
відрізняти добре від поганого, спираючись на приклад близьких людей,
намагаються бути турботливими, відповідальними і дисциплінованими.

Багаторазово повторюючи дії з предметами або іграшками, дитина стає
спритнішою, винахідливішою, вмілішою, впевненою у своїх силах. Вона
вчиться спочатку організовувати власну індивідуальну гру, а згодом – гру
з однолітками. У грі розкривається творчий потенціал дитини, вона
звільняється від комплексів, може задовольнити свою потребу бути
незалежною від дорослого. Дітям дуже хочеться бути дорослими, чинити, як
вони. І тільки один – єдиний вид діяльності допомагає усунути
суперечність між бажаним та можливим. Це – сюжетна гра. Природне бажання
бачити себе дорослим, бути схожими на них спонукає дітей шукати сюжети
своїх ігор у різноманітній діяльності дорослих. Пізнаючи довкілля,
спостерігаючи працю, спілкування, життя дорослих, їхні стосунки, діти
обов’язково відтворюють це в іграх з ровесниками, а це дає їм можливість
приміряти на себе безліч соціальних ролей (мами, тата, вихователя,
лікаря, тощо). Спостерігаючи за поведінкою дітей в грі, можна зробити
висновок про взаємовідносини дорослих в сім’ї, про стосунки з дітьми.
Такі ігри допомагають виховувати в дітей повагу до батьків, дорослих,
бажання піклуватись про малечу. Відтворюючи в грі обов’язки членів
родини, діти засвоюють навички господарської праці, турботливого
відношення один до одного.

?

?ww

gd?tI

nDnooooooooooooooooo

«опіюють їх, а комбінують свої уявлення, думки, почуття. Дуже важливо не
пропонувати дітям «шаблону» гри, а давати простір для дитячої
ініціативи. Важливо щоб діти самі задумували гру, ставили собі мету.
Коли діти граються разом, вони розподіляють обов’язки, приймають спільні
рішення, обстоюють свою думку, прислухаються до думки іншого, здобувають
свій перший досвід співіснування в суспільстві, житті. Дитячі ігри
найбільш яскраво представляють гру як форму практичних розмірковувань
дитини над реальним життям. Саме такою і має бути провідна діяльність у
дошкільнят. Особливу увагу слід приділяти збагаченню власного життєвого
досвіду малят, від чого залежить різноманітність ігрових тем та сюжетів.
Адже гра для дітей – це їхнє життя. І полюбляють ігри за те, що тут
можна реалізувати свої бажання, мрії: полетіти в космос, побудувати
будинок, вилікувати хворого. Для дітей гра являється засобом
самовираження, де діти по різному виявляють себе. Одні з них ініціативні
у виборі теми, ролі, розгортанні сюжету. Інші малята не так активно
проявляються в організації гри. Але відомо, що недостатня самореалізація
в одному виді діяльності, як правило, компенсується в іншому.

Діти люблять творити. Кожний здатний до творчості і має певні задатки,
які за сприятливих умов розвиваються у здібності. Від них залежить
успішне виконання обраного виду діяльності. Дітей потрібно навчати
вмінню творчо розв’язувати проблемні ситуації. В грі діти виявляють
дивовижну фантазію, вигадку. Вони створюють з підручних матеріалів
«меблі», «продукти харчування», «грошові купюри», «запрошення», «медичне
обладнання». Діти одночасно виступають і режисерами, і акторами, і
декораторами. Вони граючись, відображають свої мрії, думки, почуття, які
володіють ними. Отже, гра – найбільш дійовий засіб виховання дитини,
формування її особистісних якостей, творчих здібностей.

А ще гра – не тільки ефективний засіб всебічного розвитку дитини, а й
чудова можливість психологічного розвантаження. Це – своєрідні ліки для
дітей, бо програючи певні ситуації, пов’язані з відчуттям напруження,
невпевненості, страху, агресивності, збентеження, малюки виносять їх на
поверхню, а отже, позбавляються від негативу, набувають емоційної
стабільності, а від так – вчаться володіти собою, своїми емоціями, що їм
дуже знадобиться в подальшому житті. Сюжетна гра допомагає дітям
моделювати доросле життя, засвоювати його норми та правила. В процесі
гри дитини пізнає себе, усвідомлює власні можливості, свої зв’язки з
іншими. Цілеспрямований та усвідомлений характер гри допомагає добирати
товаришів по грі, реалізувати ігровий задум, вступати в різноманітні
стосунки з гравцями. Позитивні ігрові переживання залишають глибокий
слід у свідомості дитини, сприяють розвитку добрих почуттів, позитивно
впливають на її емоційну сферу. Під час гри дитина починає почувати себе
часткою колективу, суспільства, справедливо оцінює дії та вчинки свої
власні та однолітків. Це виховує дружні відносини, справедливість,
взаємну відповідальність. Творча гра є школою виховання почуттів
дошкільників. Моральні якості, сформовані під час ігор, впливають на
поведінку дитини в житті, в той же час, навички, що склалися в
повсякденному спілкуванні дітей один з одним та дорослими, знаходять
подальший розвиток в грі.

Гра тісно пов’язана з художньою творчістю дітей – малюванням, ліпленням,
конструюванням. Незважаючи на різні засоби зображення вражень життя,
думок, почуттів, ці види дитячої діяльності мають багато спільного:
можна побачити одні й ті ж теми в грі та малюнку; за змістом ігрового
сюжету діти співають, декламують вірші. Таким чином, гра – важливий
засіб всебічного розвитку дітей і пов’язана з усіма видами їх
діяльності. Цим визначається місце гри в педагогічному процесі.

Гра задовольняє соціальну потребу дитини в пізнанні навколишньої
дійсності й водночас дає їй змогу переноситись у чарівний світ фантазії.
Цей світ, очевидно, є надзвичайно принадним, бо спонукає дітей до
творення, прийняття й використання ігрових форм, для проникнення в
навколишнє і осягнення його розмаїття – предметів, діяльності,
стосунків, моралі. Гра як засіб навчання і виховання дітей несе їм
радість. Що ж радує малюка? Нові, незнані предмети, іграшки завжди
цікавлять і захоплюють дитину, спонукають її до дій з ними. Допитливість
викликають функціональні можливості предметів та іграшок, способи дій з
ними задовольняють дитячу допитливість, приносить дитині радість успіху.
Навіть найпривабливішу іграшку, предмет, малюк згоден проміняти на гру з
дітьми. Очевидно дітям легше порозумітися, одне з одним, живучи в світі
ігрових інтересів. В грі дитина отримує подвійну радість: від гри та від
спілкування. Гра вводить дитину у світ життєвих подій, допомагає їй
осягнути типові характеристики – добрий, злий, жадібний, товариський,
правдивий, тощо.

Слід пам’ятати, що звертаючись до гри як до засобу педагогічного впливу,
дуже важливо зберегти притаманну їй самостійність, невимушеність,
творчий характер. Адже з втратою цих властивостей гра зникає, а разом з
тим втрачаються і її дивовижний вплив на дітей. В грі діти вчаться жити,
створювати різноманітні життєві ситуації і найголовніше – шукати і
знаходити з них вихід. Адже проблемна ситуація являється посильним
випробуванням досконалості пізнавального та морального досвіду малюків.
Тільки в грі дитина «живе» дорослим життям, а отже, готується до
справжнього життя, від того, який досвід посіється в душі дитинства,
залежить те, що буде пожинати майбутнє.

Не будемо недооцінювати гру в дошкільному віці, як форму життя дитини.
Без неї дитинства просто немає. Бо саме гра позитивно впливає на
розвиток дітей: уміння спостерігати, мислити, пізнавати і розуміти
навколишній світ, висловлювати свої задуми, позитивно відгукуватись на
пропозиції однолітків, розуміти одне одного, уникати конфліктів.

Як стверджує народна мудрість:

Хочеш бути здоровим – грайся,

Хочеш бути розумним – грайся,

Хочеш бути щасливим – грайся!

Похожие записи