Гігієнічні вимоги до навчально-виховного процесу молодшого школяра

Зміст

1 Необхідність життя по режиму

2 Гігієнічні вимоги до робочого місця, освітлення, меблі, мікроклімат,
провітрювання

3 Руховий режим(зарядка, прогулянки, праця, фізкультхвилинки,
попередження гіподинамії і.т.д)

4 Харчування дітей

5 Вільні заняття

6 Організація сну

7 Режим дня на вихідні

Список використаної літератури

1 Необхідність життя по режиму

Принцип оздоровчої спрямованості фізичної культури полягає в
організації фізичного виховання і зокрема занять фізичними вправами,
таким чином, щоб вони сприяли профілактиці захворювань учнів зміцненню
їх здоров’ю. В ході фізичного виховання слід забезпечити таке поєднання
роз’яснювальної, виховної роботи і різних форм практичних занять
фізичними вправами, при якому фізична культура ста усвідомленим
обов’язковим компонентом режиму дня школяра. Згідно з «Положенням про
фізичне виховання учнів загальноосвітній школі система занять школярів
фізкультурою і спортом включає такі пов’язані між собою форми:

— уроки фізичної культури;

— фізкультурно-оздоровчі заходи протягом шкільного дня (гімнастика
перед уроками); фізкультурні хвилинки під час уроків, ігри та фізичні
вправи на перервах і в режимі продовженого дня;

— позакласна спортивно-масова робота (заняття в гуртках фізичної
культури і спортивних секціях спортивні змагання);

— позашкільна спортивно-масова робота та фізкультурно-оздоровчі заходи
за місцем проживання учнів;

— самостійні заняття учнів ф.в. вдома, на спортивних стадіонах.

Систематичні заняття фізкультурою позитивно впливають на розпорядок дня
учня в школі та сім’ї і спонукають його дотримання правильного режиму і
гігієни.

Уроки фізичного виховання є основною формою занять. Вони обов’язкові
для всіх школярів. Уроки повинні активно сприяти успішному здійсненню
позакласної і позашкільної роботи з фізичного виховання, формування
учнів інтересу і звички до занять фізичними вправами в повсякденному
житті.

Необхідно підвищувати вплив уроків фізкультури на вдосконалення інших
форм фізичного виховання. Відомо, що навіть при якісному проведенні
уроків їх безпосередній вплив на фізичний розвиток учнів недостатній.
Науковими дослідженнями встановлено, що урок фізкультури забезпечує в
середньому лише 11% гігієнічної норми рухової активності школяра. У
зв’язку з цим, необхідно збагачувати і правильно поєднувати різні форми
фізичного виховання учнів і фізкультурно оздоровчої роботи.

Особливо велика увага приділяється в школі оздоровчій роботі з
ослабленими та хворими учнями. У позаурочній час з ними проводяться
спеціальні заняття з лікувальної фізкультури.

Спрямованість навчальної і позакласної роботи з фізичної культури на
масове охоплення учнів систематичними вправами і заняттями фізичною
культурою і спортом великою мірою сприяє зміцненню здоров’я вихованців
школи, підвищенню рівня їх фізичної і розумової працездатності.

Гімнастика перед заняттями проводиться в школі за 20 хв. до початку
уроку. Вона сприяє розв’язанню певних виховних і організаційних завдань.
Лише за умови масового залучення дітей до повсякденного виконання
ранкової зарядки відпаде необхідність у гімнастиці перед заняттями.

Фізкультхвилинки під час уроку сприяють підвищенню розумової і фізичної
працездатності учнів. Видатний російський вчений педагог Е.Д. Ушинський
зазначив «Дайте дитині трохи порухатися і вона знову подарує вам 10 хв.
уваги, а десять хвилин жвавої уваги, якщо ви зуміли їх використати,
додадуть вам більше, ніж цілий тиждень напівсонних занять. У зв’язку з
цим вчені рекомендують відводити на кожному уроці. Особливо третьому і
наступних 1-2 хв. для проведення фізкультхвилинки. Перед її початком
провітрюється класна кімната. Потім під керівництвом вчителя учнів
виконують ряд фізичних вправ.

Організоване проведення ігор, змагань та ф.в. на великих перервах є
важливим фізкультурно-оздоровчим засобом у режимі шкільного дня. Відомо
що ефективність відпочинку учнів і підготовки їх до ефективності
навчання залежить від того, як вони проводять перерви. Під час великих
перерв рекомендується добирати фізичні вправи у відповідності з віковими
можливостями школярів.

Перерви мають проводитися на свіжому повітрі і взимку. При цьому дітям
слід постійно рухатись, а вправи виконувати більш інтенсивно. Бажано,
щоб всі фізкультурно-оздоровчі заходи на великих перервах здійснювалися
в ігровій формі.

Щоденне проведення в школі гімнастики перед заняттями, фізкультхвилинок
і рухливих перерв сприяє підвищенню не тільки фізичної, а й розумової
працездатності учнів.

Здоров’я людини також великою мірок залежить від обсягу її знань і
практичних умінь використанні оздоровчих сил природи (в тому числі й
холоду) для зміцнення здоров’я і профілактики захворювань. Свідоме
застосування загартовуючи процедур потребує від дитини певного рівня
фізичного виховання. Воно формується в учнів протягом усіх років
навчання в школі.

Вчителі і батьки повинні постійно підкреслювати роль загартовування у
запобіганні хворобам, зміцненню здоров’я дітей, спонукати їх до
систематичності використання загартовуючи процедур. Дані досліджень
учених та нагромаджений практичний досвід свідчать про те, що
ефективність таких загартовуючи процедур, яке обтирання, обливання
водою, прийняття душу, водні ванни в поєднані з сонячними та повітряними
ваннами дуже висока.

Серед засобів фізкультурно-оздоровчої роботи дуже важливе значення
мають гігієнічні вимоги і умови. Сюди відноситься твердий режим дня, під
яким розуміється строго складений розпорядок повсякденного життя,
раціонального розподілення часу праці і відпочинку, сну і харчування.

Точне виконання режиму дня виховує в людині такі цінні якості як
дисциплінованість, акуратність і організованість. В режимі дня також
передбачається строгий порядок і час для харчування, відпочинку і
підготовка до сну.

Таким чином із вище сказаного витікає, що формування у школярів
привички займатися фізкультурою включає:

— виховання в учнів інтересу до занять;

— озброєння їх знаннями по фізичній культурі фізіології і гігієни
людини і вироблення на їх основі переконань в необхідності систематично
займатись фізкультурою;

— практичне навчання учнів кожний день самостійно займатись фізичними
вправами в режимі шкільного і позашкільного часу. «Найкращі ліки в світі
– то фізичні вправи.

2 Гігієнічні вимоги до робочого місця, освітлення, меблі, мікроклімат,
провітрювання

Гігієнічні вимоги до освітлення класної кімнати

Серед факторів зовнішнього середовища, що впливають на організм, світло
займає одне з перших місць. Світло впливає не тільки на орган зору, але
й на весь організм у цілому. Ідея цілісності організму, яскраво виражена
в роботах І. П. Павлова, підтверджується й реакціями організму у
відповідь на вплив світла. Світло, впливаючи через орган зору, викликає
збудження, що поширюється до більших півкуль кори головного мозку.

Під впливом світла перебудовуються фізіологічні й психічні реакції
організму.

Численними дослідженнями впливу природного світла на організм людини
встановлено, що світло впливає на різноманітні фізіологічні процеси в
організмі, сприяє росту, активізує процеси обміну речовин, підвищує
газообмін.

Величезне значення світла в профілактиці зорового стомлення й
найпоширеніших розладів зору, зокрема короткозорості, тому що саме в
дитячому віці формується рефракція ока, що впливає на рівень зорових
функцій і зорову працездатність. Тому в приміщеннях для дітей і
підлітків повинні бути створені оптимальні умови освітлення.

Несприятливі умови освітлення викликають погіршення загального
самопочуття, зниження фізичної й розумової працездатності. Ще в 1870
році Ф. Ф. Эрисман переконливо довів, що розвиток короткозорості
школярів є наслідком систематичної напруги органа зору при недостатній
освітленості.

Особливе гігієнічне значення має бактерицидна дія ультрафіолетових
променів, що входять до складу спектра сонячного світла. Під впливом
ультрафіолетових променів затримується розвиток бактерій, а при досить
тривалому впливі бактерії гинуть.

Особливо велика роль променистої енергії сонця у формуванні зростаючого
організму. Активізуючи процеси обміну, вона сприяє правильному росту й
розвитку. Ультрафіолетові промені, переводячи провітамін D, що перебуває
в шкірі дитини, з недіяльного стану в діяльне, забезпечують нормальне
кісткоутворення. Світло робить і психологічний вплив; достаток світла
створює емоційно-припіднятий, радісний настрій.

При виборі орієнтації дитячих установ виходять із умов сонячної
радіації. Найбільш сприятливою орієнтацією у всіх кліматичних районах є
південна й південно-східна. При південній орієнтації інсоляція найбільш
тривала в осінній, зимовий і весняний періоди. При орієнтації приміщень
на захід у другу половину дня сонячні промені проникають глибоко в
приміщення й викликають значний перегрів.

Для усунення сліпучої дії прямій і відбитої блескости при інсоляції в
II, III, IV кліматичних районах у світлових прорізах навчальних і
виробничих приміщень варто передбачати сонцезахистне пристосування.

Незважаючи на те, що віконне скло в значній мірі затримує біологічно
найбільш активні промені сонячного спектра, що тонізує й бактерицидну
дію сонячних променів, що проникають у приміщення, досить велике.
Інтенсивність ультрафіолетової радіації в приміщенні підвищується при
широкій аерації, тому у всіх основних приміщеннях дитячих установ
повинні бути встановлені фрамуги

Повітряно-тепловий режим

Одним з найважливіших факторів, який впливає на працездатність і стан
здоров’я дітей, є повітряно-тепловий режим приміщення.

У закритих приміщеннях дитячих і підліткових установ за час перебування
в них дітей підвищуються температура й вологість повітря. Змінюється
хімічний склад повітря внаслідок виділень продуктів життєдіяльності, так
званих антроповибросів (видихуване повітря, кишкові гази, виділення з
поверхні шкіри). Крім того, повітряне середовище забруднюється
виділенням хімічних речовин з оздоблювальних матеріалів, у процесі
учбово-виробничої діяльності. Міняються біологічні властивості повітря
(бактеріальна обмеженість), іонний склад (збільшується кількість важких,
позитивно заряджених часток).

Основним джерелом мікрофлори в приміщеннях є флора носоглотки й пил.
Дослідження, проведені в школах показали, що кількість колоній в 1 м3
повітря від початку навчального дня до кінця другої зміни зростає в 6-7
разів. Поряд із сапрофітною мікрофлорою втримується й патогенна.

Найбільш ефективний шлях боротьби з бактеріальним забрудненням повітря
в дитячих установах — санація носоглотки дітей і боротьба з пилом, що
включає ряд заходів щодо благоустрою й санітарного змісту будинку й
ділянки й особистій гігієні (озеленення території, волога збирання
приміщень, очищення й зміна взуття).

У повітрі приміщень з’являється домішка органічних речовин — аміаку,
летучих жирних кислот, сірководню, що роблять несприятливий вплив на
організм.

Іонний склад повітря змінюється тому, що легені іони адсорбуються
дихальними шляхами, парами води, пиловими частками. Дослідження
показали, що кількість легких іонів у повітрі класних кімнат перебуває у
зворотних відносинах із запиленістю повітря, його вологістю й змістом
вуглекислоти. При широкій аерації відбувається сприятлива зміна іонного
складу повітря приміщень.

У результаті життєдіяльності організму в навколишнє середовище
виділяється значна кількість тепла. За спостереженням багатьох авторів,
температура в класній кімнаті до кінця занять підвищується на 2,
5-3,50З, а при несприятливих умовах (відсутність вентиляції) – на 4-60З.

Про якість повітря в приміщенні прийнято судити за кількістю
вуглекислого газу в ньому, тому що зміст останнього змінюється
паралельно до змін хімічного складу й фізичних властивостей повітря, що
відбуваються за рахунок видихуваного повітря. Звичайно, зміст двоокису
вуглецю є лише непрямим показником забруднення повітря й не завжди
відбиває ступінь його чистоти. У дитячих установах зміст ІЗ2 може
залишатися низьким при значної запиленості й бактеріального забруднення
повітря, забрудненні його виділеннями різних хімічних домішок у зв’язку
з використанням сучасних будівельних і оздоблювальних матеріалів.

Однак і в цей час зміст вуглекислоти в повітрі в сукупності з
характеристикою температури, вологості повітря широко використовується
як показник повітряного середовища закритих приміщень. Шляхом
спостережень установлена гранично припустима концентрація вуглекислоти в
приміщеннях для дітей 0,1%. Ця величина й лягла в основу розрахунку
необхідного обсягу повітря на одну дитину в годину й наступний зразковий
розрахунок кратності повітрообміну в окремих приміщеннях.

Головна проблема гігієни — взаємовідношення організму й зовнішнього
середовища — трактується в цей час як взаємодія середовища й організму.
І. М. Сєченов писав, що «організм без зовнішнього середовища, що
підтримує його існування, немислимий. Тому в наукове визначення
організму повинна входити й середовище, що впливає на нього, тому що без
останньої існування організму неможливо». Ця ідея єдності організму й
навколишнього середовища була також основною ідеєю И. П. Павлова.

Єдність організму й середовища підтверджується спільністю хімічного
складу, а також що безупинно протікають між ними процесами обміну
речовин і енергії. Вплив зовнішнього середовища на організм проявляється
у вигляді змін так званих рослинних процесів організму: подих,
терморегуляція й т.д. Цими впливами зовнішнього середовища, їхньою
якістю й кількістю визначаються найглибші життєві процеси організму.
Фактори зовнішнього середовища можуть робити сприятливий і несприятливий
вплив на організм.

Дитина проводить у школі близько 3/5 свого дня, тому гігієнічний зміст
кімнати, як стан навколишнього середовища, має величезне значення в
розвитку дитини. Завдання кожного вчителя не тільки в тім, щоб
ознайомитися із санітарно-гігієнічними вимогами до класної кімнати, але
й зробити умови навчального приміщення оптимальними для дітей. Фактори
зовнішнього середовища класної кімнати повинні робити тільки сприятливі
впливи на організм дитини.

Найбільше увага вчителя повинне приділятися на висвітлення й
повітряно-тепловий режим класної кімнати, тому що це основні компоненти
гігієнічного змісту навчального приміщення й саме вони впливають на
дитячий організм.

З початком систематичного навчання в діяльності дітей переважної стає
статичний компонент. Учні проводять за партою (столом) від 4 до 6 років
у молодших класах і від 8 до 10 у старших класах. Разом з тим статична
витривалість у дітей і підлітків невелика, стомлення організму
розвивається відносно швидко, що пов’язане з віковими особливостями
рухового аналізатора.

Так, у першокласників через 5-7 мін, а в другокласників через 9-10 мін
скорочені м’язи переходять зі стану напруги в стан розслаблення. Зовні
це проявляється в зміні пози, руховому занепокоєнні. Важким завданням
для школярів є й нерухливий стан. Учні молодших класів не можуть
удержати стійку «сумирно» більше 5-7 мін (Р. А. Шабушин). Для підлітків
також досить стомлююче стояння, що є основною позою при проведенні
різних лінійок у школі, піонерському таборі, а також робочою позою при
обробці деревини й металу.

Більше статичне навантаження ще більше зростає, якщо учень сидить за
меблями неправильної конструкції або не відповідає своїми розмірами
довжині й пропорціям тіла школяра. У цих випадках учень також не може
зберігати правильну робочу позу, у результаті чого порушується постава.

Вимоги до меблів

Навчальний процес пов’язаний з більшими розумовими й фізичними
навантаженнями. Заняття за партою, креслярською дошкою, стояння за
верстатом пов’язані з певним, переважно статичним положенням тіла, що
викликає напругу м’язів спини, шиї, живота, верхніх і нижніх кінцівок. У
систему керування позою входять ЦНС ( сегменти спинного мозку ) і
переферичні рецептори в м’язах ; керування позою здійснюється через
м’язовий апарат , завдяки тремору — незначне дражання м’язів. Пози з
невеликим нахилом більше вигідні з погляду статики й біомеханіки — менше
коливання центра ваги. При більших нахилах у роботу утягуються додаткові
рухові одиниці, частішає пульс, знижується амплітуда подиху, можливі
порушення зору, виникають застійні явища в кровоносному руслі ніг і
малого таза, відбувається здавлювання хребетних дисків.

Установлено, що ступінь нахилу корпуса збільшується з віком школярів: у
початкових класах між нахилом голови й горизонтальною площиною становить
45 градусів, грудний відділ хребта — 55 градусів. У школярів середніх і
старших класів відповідно — 39 — 33 і 53 -48 градусів. Вікові
особливості сидячого положення пов’язані з анатомо-фізіологічними
параметрами організму. Менш зроблений пристрій нервово-м’язового апарата
в молодшому шкільному віці, обьясняет труднощі подолання статичних
навантажень, незважаючи навіть на більше вертикальне положення тіла.

3 Руховий режим(зарядка, прогулянки, праця, фізкультхвилинки,
попередження гіподинамії і.т.д)

Установлено, що рухова активність у 9 – 10 класі менше, ніж у 6- 7
класі, дівчинки роблять у добу менше кроків, чим хлопчики; рухова
активність у неділі більше, ніж у навчальні. Відзначено зміну величини
рухової активності в різних навчальних чвертях. Рухова активність
школярів особливо мала узимку; навесні і восени вона зростає.

Школярам не тільки приходиться обмежувати свою природну рухову
активність, але і тривалий час підтримувати незручну для них статичну
позу, сидячи за чи партою навчальним столом.

2

t

Мало рухливе положення за чи партою робочим столом відбивається на
функціонуванні багатьох систем організму школяра, особливо сердечно
–судинної і дихальний. При тривалому сидінні подих стає менш глибоким
обмін речовин знижується, відбувається застій крові в нижніх кінцівках,
що веде до зниження працездатності всього організму й особливо мозку :
знижується увага, послабляється пам’ять, порушується координація рухів,
збільшується час розумових операцій.

Негативні наслідок гипокинезии виявляється так само опірності молодого
організму «простудним і інфекційним захворюванням”, створюються
передумови до формування слабкого, нетренерованого серця і связаного з
цим подальшого розвитку недостатності сердечно – судинної системи.
Гипокинезия на тлі черезмірного харчування з великим надлишком
вуглеводів і жирів у денному раціоні може вести до ожиріння.

У малорухомих дітей дуже слабкі м’язи. Вони не в змозі підтримувати
тіло в правильному положенні, у них розвивається погана постава,
утвориться сутулость.

У печатці були опубліковані довольно цікаві спостереження впливу
обмеження рухової активності на фізичний розвиток молодого організму.
Вчені утановили , що 6 – 7 літні діти, уже прийняті в школу, відстають у
росту і масі тіла і мозків від однолітків, що не відвідують навчальних
закладів. Різниця під кінець року виявляється значною: у хлопчиків
розходження в росту складає 3,2 див. у масі тіла 700 гр. А у дівчинок –
відповідно 0,9 див. і 1 кг. 300 гр.

Єдина можливість нейтралізувати негативне явище, що виникає в школярів
при тривалій і напруженій розумовій праці, — це активний відпочинок від
школи й організована фізична діяльність.

Руховий режим школяра складається восновном з ранкової фіззарядки,
рухливих ігор на шкільних змінах, уроках фізичної культури, заняття в
кружках і спортивних секціях, прогулянок перед сном, активного
відпочинку у вихідні дні.

При систематичних заняттях фізичною культурою і спортом відбувається
безупинне удосконалювання органів і систем організмі людини. У цьому
головним чином і полягає позитивний вплив фізичної культури на зміцнення
здоров’я.

Середні показники росту і розвитку , а так само деякі функціональні
показники в юних физкульнурників значно вище, ніж у їхніх однолітків, що
не займаються спортом : довга тіла юнаків 16-17 років більше на 5,7 – 6
див. , маса тіла – на 8- 8,5 кг, а окружність грудної клітки на 2,5 – 5
див. , сила стиску кисті руки – на 4,5 – 5,7 кг, життєва ємність легень
– на 0,5 – 1,4 літри.

У літературі описані наступні спостереження : у школярів не займаються
фізичними вправами станова сила в плині року збільшувався на 8,7 кг.; у
підлітків того ж віку, що займалися фізичною культурою, — на13 кг., а в
що займалися , крім уроків физвиховання , ще і спортом на 23 кг. Наочне
пояснення цьому дає наступний експеримент. При расмотренні під
мікроскопом ділянки м’язів тварини було виявлено, що в одному мм
квадратному м’язів , що знаходиться в спокої, нараховивається від 30 до
60 капілярів.

На цій же ділянці після посиленої фіз. роботи м’язу нараховувалось до
30 000 капілярів тобто в десятки разів більше. Крім того, кожен капіляр
збільшився майже в 2 рази в діаметрі. Це свідчить про те, що в стані
спокою вони не беруть участь у кровообігу, а під час м’язової нагрузки
капіляри наповняються кров’ю, сприяють надходженню в м’язи живильних
речовин. У такий спосіб обмін речовин при м’язовій роботі з порівняння
зі станом спокою зростає в багато разів.

М’язи складають від 40 до 56 % маси тіла людини і чи навряд чи можна
мати гарне здоров’є якщо добра половина складових організм кліток не
одержують достатнього харчування і не мають гарну працездатність.

Під впливом м’язової діяльності відбувається гармонічний розвиток усіх
відділів центральної нервової системи. При цьому важливо, що фіз.
нагрузки були систематичними, різноманітними і не викликали перевтоми.
Висший відділ нервової системи надходять сигнали від органів почуттів і
від скелетних м’язів. Кора головного мозку переробляє величезний потік
інформації і здійснює точну регуляцію діяльності організму.

Физ вправи благотворно впливають на розвиток таких функцій нервової
системи як сили, рухливість і урівноваженість нервових процесів. Навіть
напружена розумова діяльність неможлива без руху. От учень сіл і
задумался над складною задачею і раптом відчув потребу пройтись по
кімнаті – так йому легше працювати, думати. Якщо взглинуть на думаючого
школяра, видно , як собранна вся мускулатура його обличчя, рук тіла.
Розумова праця вимагає м’язових зусиль, тому що сигнали від м’язів
активізують діяльність мозку.

«Ходьба оживляє і надихає мої думки. Залишаючись у спокої , я майже не
можу думати; необхідно, щоб моє тіло знаходилося в русі, і тоді розум
теж починає рухатися”, — визнання великого французкого мислителя Ж.Ж.
Руссо як не можна краще показує взаємозв’язок мозку з рухом.

Достатня рухова активність є необхідною умовою гармонійного розвитку
особистості.

4 Харчування дітей

Шкільні роки – час бурхливого росту, безупинного фізичного і розумового
розвитку. Швидкий ріст, постійний рух, напружена розумова діяльність –
все це ставить перед організмом підвищені вимоги, спричинюючись до
великих витрат енергії. Для росту і забезпечення нормальної
життєдіяльності організму серед інших факторів неабияке значення має
режим харчування. Під режимом харчування слід розуміти дотримання
помірності, різноманітності їжі, регулярності прийняття її.

Велике значення для травлення і засвоєння поживних речовин – джерел
енергії – має чіткий розпорядок у прийманні їжі. Інтервали між
прийняттям їжі мають бути не меншими і не більшими ніж 3,5…4 год. Якщо
дитина регулярно в ті самі години їсть, то умовнорефлекторне виділення
соків у неї починається ще до приймання їжі, що значно активізує процес
травлення. Навпаки, в разі несистематичного приймання їжі кількість
соків, що виділяється травними залозами, значно менша: всі умовні
рефлекси на час харчування не виявляються. Іноді діти, які зголодніли,
не чекають звичайного обіду або вечері, а щось на ходу «перехоплюють”.
Кількість їжі, яку вони при цьому з’їдають, виявляється недостатньою для
задоволення потреб організму. Така шкідлива звичка порушує нормальний
режим харчування, оскільки це погіршує апетит під час наступного
прийняття їжі.

Ще однією умовою режиму харчування є помірність його. Надмір їжі дуже
шкідливий для дитячого організму. Переїдання призводить до розвитку
різних захворювань (наприклад, ожиріння), а також знижує розумову
діяльність дитини. При складанні раціонів харчування слід враховувати,
що їжа має бути достатньою за кількістю, поживною і смачною.

Поживна цінність різних харчових продуктів. Кожний продукт харчування
має особливості, пов’язані з його хімічним складом. Розрізняють продукти
рослинного і тваринного походження. Рослинна їжа є переважно
вуглеводною, тобто має у своєму складі багато вуглеводів і мало білків.
Тваринна їжа, навпаки, містить багато білків, а вуглеводів дуже мало або
й зовсім не має їх. Знання властивостей того чи іншого продукту дає
змогу якомога раціональніше використовувати його.

Найбільша кількість білків міститься в м’ясі, рибі, яйцях. Для дітей
рекомендуються нежирні сорти м’яса. Багато білка містять різні молочні
продукти. Проте і в продуктах рослинного походження також є білки.
Особливо багато їх у бобових (боби, квасоля, горох, сочевиця, соя).
Вуглеводи людина дістає, вживаючи хліб, крупи, картоплю й цукор.

Жири організм дістає з рослинного і вершкового масла, сала. Багато жиру
є в м’ясі, сирі, яйцях, сметані.

Норми харчування. Норми харчування людини залежать від її віку,
професії, способу життя. При фізичній праці норми харчування вищі,
оскільки їжа для нашого організму є основним джерелом енергії. Отже, чим
більше енергії витрачає організм, тим більше їжі потрібно для покриття
енергетичних витрат.

Види енергії, з якими пов’язана діяльність організму, різноманітні:
електрична, хімічна, механічна, енергія руху молекул. Загальна
енергетична цінність їжі умовно вимірюється кілоджоулями.

При складанні норм харчування для дітей слід враховувати таке. Їжа
дітей повинна мати відносно більшу енергетичну цінність, оскільки на
кожен кілограм маси тіла дитині потрібна більша кількість енергії, ніж
дорослій людині. Наприклад, дитині у віці до 1 року на 1 кг маси тіла за
добу треба 460,5 кДж; дитині молодшого шкільного віку – 293,1; юнакові
18 років – 209,3 кДж.

Проте задовольнити потребу організму в енергії – це ще далеко не все.
Наприклад, людині досить з’їсти 1,5 кг білого пшеничного хліба, щоб
дістати 14 235 кДж. Така одноманітна їжа не може задовольнити потреби
організму: йому потрібна різноманітна тваринна й рослинна їжа, які
містить у необхідних кількостях білки, жири і вуглеводи (таблиця 1).

Таблиця 1. Орієнтовні норми продуктів харчування для добового раціону
школярів 6…16 років

Назва продукту Кількість харчових продуктів, г Назва продукту

Кількість харчових продуктів, г

6-12 років 13-16 років 6-12 років 13-16 років

Хліб житній 40 100 М’ясо 80 100

Хліб пшеничний 100 150 Риба 50 75

Картопля 200 300 Молоко 500 500

Овочі різні 175 300 Олія 10 10

Фрукти і ягоди 215 220 Масло вершкове 30 40

Цукор 60 60 Яйця (шт.) 1 1

5 Вільні заняття

Групова діяльність є однієї з форм роботи вчителі з учнями. Групова
діяльність має на увазі створення колективу, у якому вона безпосередньо
й відбувається.

Слово «колектив” походить від латинського colligo, що в перекладі на
росіянин означає «поєдную”, а латинське collectivus- збірний. Таким
чином, поняття колективу вказує на об’єднання людей, на існування між
ними сполучних відносин. «Колектив — це контактна сукупність людей,
заснована на наступних принципах: загальна мета; загальна діяльність;
дисципліна; органи самоврядування; зв’язок даного колективу із
суспільством.” (М.П. Павлова, «Педагогічна система А.С. Макаренко»)

Колектив виступає як важлива форма організації виховання, як потужний
педагогічний інструмент.

Розвиток і формування особистості можна успішно здійснювати тільки в
колективі й через колектив, що є однієї з найважливіших закономірностей
виховання. Осмислюючи важливість цієї закономірності, варто мати на
увазі два наступні положення.

Перше з них полягає в тому, що важливою метою виховання є формування
особистості в дусі колективізму, розвитку в неї товариських рис і
якостей. Зазначена мета може бути досягнута тільки за умови, що
особистість буде виховуватися в добре організованому й здоровому в
соціальному й духовному відношеннях колективі.

Друге положення пов’язане з тим, що виховання не може бути обмежено
лише особистим впливом педагога на кожного вихованця. Воно обов’язково
повинне підкріплюватися різнобічним впливом колективу, що не тільки
забезпечує волю й захищеність особистості, але й виступає як носій
здорової моралі й акумулює в собі багатство моральних і художньо-
эстетических відносин. Тому в процесі педагогічної роботи необхідно
створювати здоровий і згуртований виховний колектив і вміло
використовувати його для різнобічного розвитку особистості. Без такого
колективу важко розраховувати на високу ефективність виховання.

Форми групової діяльності відрізняються від інших форм насамперед
характером постановки виховних завдань і освоєння досвіду учнями. У
процесі групової діяльності вихователь теж ставить завдання перед
учнями, але робить це непомітно. Школярі як би самі «відкривають» їх,
разом з дорослими й під їхнім керівництвом створюють новий досвід,
застосовують раніше засвоєні знання й уміння, здобуваючи нові.

Основу, сутність цієї методики становить тісне співробітництво, спільна
діяльність всіх членів колективу — старших і молодших, дорослих і дітей,
педагогів і школярів. При цьому вони спільно планують, готовлять,
проводять і оцінюють роботу, віддаючи свої знання, уміння й навички на
загальну користь. На кожній стадії групової діяльності члени колективу
ведуть пошук кращих шляхів, способів, засобів рішення практичних
завдань, знаходячи щораз новий варіант.

До форм групової діяльності в поза навчальний час відносять колективні
творчі справи, чергування традиційних доручень (ЧТП), сюжетно — рольові
ігри, колективне планування, колективний аналіз і ін.

Найпоширенішими є колективні творчі справи (КТД), організація яких
передбачає шість стадій (И. П. Іванов, «Методика коммунарского
виховання»).

6 Організація сну

Під час глибокого сну в дітей підвищується вироблення гормону росту. У
цей час також відбуваються відбудовні процеси й заміняються мертві
клітини. Під час швидкого сну повністю розслаблюються постуральные
м’яза.

Людина, бодрствующий довгий час, проходить періоди сильної утоми, але
може переборювати їх і продовжувати функціонувати без сну. Однак люди,
протягом довгого часу позбавлені сну, стають усе більше дезорієнтованими
й стомленими ментально й фізично.

Після приблизно 10 днів повної відсутності сну наступає смерть.
Очевидно, ми спимо не тільки по тому, що наше тіло має потребу у
відпочинку. Для цього досить було б просто полежати. Насправді протягом
сну тіло регулярно ворушиться, щоб запобігти затіканню м’язів. Якщо ми
не спимо кілька днів підряд, автоматичні процеси в нашім організмі
можуть продовжувати функціонувати досить рівно. Видимо, мозок також
здатний адаптуватися до періодів без сну, що триває 2-3 дні. Але згодом
недолік сну приводить до дратівливості, ірраціональності, галюцинаціям і
божевіллю. Мозок під час сну не відпочиває. Деякі нейрони, щоправда,
дезактивируются при цьому, але зате в справу вступають інші. Діяльність
мозку триває.

Думають, що одна з функцій сну — дозволити відбутися змінам у мозку,
щоб увімкнулися механізми навчання й запам’ятовування. Крім того,
здається, що наші відчуття фізичної утоми створюються мозком через його
небажання продовжувати управляти тілом.

Ці ідеї, втім, є лише гіпотезами. У міру продовження дослідження мозку
можуть бути відкриті й функції сну.

Традиційно вважається, що потреба в сні зменшується з віком, і що люди
старше 65 років сплять у середньому не більше 5 з половиною годин. Однак
дослідження показують, що потреба в сні залишається постійної із часу
настання полової зрілості.

Тривалість сну не зв’язана ні з підлогою, ні з фізичною активністю, ні
з дієтою, ні з інтелектом. Це глибоко особиста характеристика, зв’язана,
можливо, з дитячими звичками або психологією.

Щоб сон міг щонайкраще виконати свою життєво важливу функцію, необхідні
сприятливі умови. Намагайтеся лягати спати завжди в одне й теж час, не
їжте багато на ніч. За годину до сну припините всякі серйозні розумові
заняття й важку фізичну роботу, краще прогуляйтеся, хоч небагато.

Всім, а особливо дітям, спати потрібно в як можна більше спокійній
зупинці. Спите обов’язково в добре провітреній кімнаті, а ще краще при
відкритій кватирці. Не закривайте особу ковдрою або подушкою й взагалі
не вкривайтеся занадто тепло. Виконуючи ці нескладні ради, ви навчитеся
швидко засипати, і сон ваш буде глибоким і повноцінним.

7 Режим дня на вихідні

У літературі описані наступні спостереження : у школярів не займаються
фізичними вправами станова сила в плині року збільшувався на 8,7 кг.; у
підлітків того ж віку, що займалися фізичною культурою, — на13 кг., а в
що займалися , крім уроків физвиховання , ще і спортом на 23 кг. Наочне
пояснення цьому дає наступний експеримент. При расмотренні під
мікроскопом ділянки м’язів тварини було виявлено, що в одному мм
квадратному м’язів , що знаходиться в спокої, нараховивається від 30 до
60 капілярів.

На цій же ділянці після посиленої фіз. роботи м’язу нараховувалось до
30 000 капілярів тобто в десятки разів більше. Крім того, кожен капіляр
збільшився майже в 2 рази в діаметрі. Це свідчить про те, що в стані
спокою вони не беруть участь у кровообігу, а під час м’язової нагрузки
капіляри наповняються кров’ю, сприяють надходженню в м’язи живильних
речовин. У такий спосіб обмін речовин при м’язовій роботі з порівняння
зі станом спокою зростає в багато разів.

М’язи складають від 40 до 56 % маси тіла людини і чи навряд чи можна
мати гарне здоров’є якщо добра половина складових організм кліток не
одержують достатнього харчування і не мають гарну працездатність.

Під впливом м’язової діяльності відбувається гармонічний розвиток усіх
відділів центральної нервової системи. При цьому важливо, що фіз.
нагрузки були систематичними, різноманітними і не викликали перевтоми.
Висший відділ нервової системи надходять сигнали від органів почуттів і
від скелетних м’язів. Кора головного мозку переробляє величезний потік
інформації і здійснює точну регуляцію діяльності організму.

Физ вправи благотворно впливають на розвиток таких функцій нервової
системи як сили, рухливість і урівноваженість нервових процесів. Навіть
напружена розумова діяльність неможлива без руху. От учень сіл і
задумался над складною задачею і раптом відчув потребу пройтись по
кімнаті – так йому легше працювати, думати. Якщо взглинуть на думаючого
школяра, видно , як собранна вся мускулатура його обличчя, рук тіла.
Розумова праця вимагає м’язових зусиль, тому що сигнали від м’язів
активізують діяльність мозку.

Список використаної літератури

1. В.Ф. Новосельський «Фізична культура і здоров’я школярів” Київ.
Знання. 1984 р.

2. В.М. Качашкін. «Методика фізичного виховання” Москва «Просвіта”.
1987 р.

3. Н.А. Козленко. «Школьникам в привычку занимающехся физкультурой”.
Київ Радянська школа. 1985 р.

4. В.К. Бальсевич. «Физическая культура для всех и для каждого”. Москва
ф/с 1988 р.

Похожие записи