Формування життєвої компетентності дошкільника через провідну діяльність
— гру Семчук Людмила Володимирівна, Ладижинський дошкільний навчальний
заклад » Зірочка «, вихователь 1 категорії, Черкаська областіь,
Уманський район , село Ладижинка, тел. 04744 97 1 34

» У грі найбільше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні
можливості, нахили , здібності дітей .»

Максим Горький

Базова програма виховання дітей дошкільного віку » Я у світі» ставить
гру в центр життя дитячого дошкільного закладу і зобов’язує педагогів
використовувати всі види ігор , як важливу форму організації занять
дітей і виховання навичок суспільної поведінки . Досвід роботи з дітьми
показує , що педагогічним колективом слід правильно , систематично і
цілеспрямовано організовувати ігрову діяльність . Для цього слід
здійснювати методичне керівництво ігровою діяльністю , воно передбачає
контроль за правильною організацією ігрової діяльності в кожній віковій
групі, допомогу вихователям , а також виявлення , узагальнення і
поширення передового досвіду.

Готуючись до проведення ігор, педагоги повинні виявляти творчий підхід,
поновити в пам’яті найважливіші програмне методичні рекомендації до
змісту іграми дітей у всіх вікових групах ( за програмою і методичними
настановами ) , ознайомлюватися з новою методичною літературою, статтями
у фахових виданнях, щоб проводити ігри на рівні сучасних вимог .

Чіткій організації проведення ігор допоможе план , перелік, використаних
ігор . На протязі дня повинні спостерігатися всі види ігор з
відповідними атрибутами . Для проведення ігор потрібно використовувати
такі головні напрямки:

створення умов для правильної ігрової діяльності (обладнання

ігрових осередків і розміщення їх у груповій кімнаті );

зміст ігор дітей відповідно віку;

керівництво іграми з боку вихователя .

Для організації ігрової діяльності слід передбачити яке місце посідає
гра у режимі дня і чи відведено для неї постійний час ; чи є зручне
місце для ігор у приміщенні і на ділянці; як забезпечені групи іграшками
і ігровим матеріалом ; чи уважно ставляться усі працівники до ігор дітей
; як педагоги збагачують пізнавальну активність дитячих ігор . важливу
роль відіграє добір ігрового матеріалу і іграшок для кожної вікової
групи ( за інструкцією » Підбір іграшок .») Іграшки — матеріальна база
для гри, яка дає можливість пізнавати світ, активізувати дитячі уявлення
та знання, поєднувати реальність і фантазію, моделювати свій образ
світу, тренувати всі фізичні і душевні ресурси , мову, мислення ,
цілеспрямованість , вчитися приймати самостійно рішення і керувати
своїми почуттями , увагою . Набір іграшок для ігор дітей завжди повинен
бути якісним, цікаво розміщеним і мати виховне значення для їх
збереження . Добре , коли в групах є зручні, затишні куточки , де можуть
гратися діти невеликими групками і мати вільний доступ до іграшок.

Під час ігор дітей можуть виникати найрізноманітніші ігрові ситуації. В
ігровій ситуації дитину легше навчати , виховувати , розвивати в ній
самоповагу, здібності, зміцнювати моральні, духовні зв’язки з нею .
створювати можливості показати себе .

Починаючи з раннього дитинства , діти хочуть пізнати , що їх цікавить, а
не те , що дорослі хочуть їм розказати , показати і пояснити . Ось це
завдання ми повинні виконати за допомогою гри і іграшок . Дорослі
повинні вступати у гру з дитиною , повністю входячи в роль, віддаватись
грі цілком , тільки тоді ми можемо розраховувати на цілковиту
відвертість у стосунках дітей під час гри . Для цього слід
використовувати такі види ігор :

сюжетно — рольові (побутові, природничі, казкові, соціальні ) ;

рухливі;

спортивні;

дидактичні;

будівельне — конструктивні;

ігри з природним матеріалом ;

ігри з предметами ;

настільне — друковані ігри ;

народні;

ігри — драматизації;

музичні ігри;

ігри — естафети .

Під час сюжетно — рольових ігор у дітей розвиваються взаємини з
однолітками , товариськості і почуття колективізму . В дошкільній
педагогіці термін » дитячий колектив» характеризується дитячими
стосунками, як взаємини колективного характеру . Ще з раннього дитинства
виражається соціальна потреба дитини у спілкуванні, яка проявляється
перш за все в емоційній чутливості дитини, в прагненні встановити
контакти з близькими для неї дорослими , з ровесниками і в перших
спробах спільної дії. Розгортаючи сюжети ігор , діти привчаються
поважати працю дорослих, професії своїх батьків, взаємини в родині,
сприймати реально оточуючу дійсність, і перш за все себе .

Велику роль у формуванні життєвої компетентності дошкільника відіграють
дидактичні ігри . З раннього віку дітям пропонуються дидактичні ігри у
сенсорному вихованні. Сенсорне виховання спрямоване на формування у
дитини відчуттів , сприймання, наочного уявлення , з самого малечку
зміцнювати і розвивати органи чуття : зір , слух , дотик, бо саме за
допомогою цих органів людина пізнає навколишній світ . Охорона і
виховання дитячого голосу — є одним із важливих завдань педагогів
дошкільних закладів . В умовах ДНЗ де не рідко одночасно знаходяться
багато дітей, природно, багато галасу . Діти нібито й не кричать, але
якщо з двадцяти дітей говорить лише десять, то і це створює гомін .
Дитина намагається говорити голосніше , щоб її було чути.

Створюється звичка говорити голосно у підвищеному тоні. А це завдає
великої шкоди голосу і слуху дитини . А тому вихователі повинні давати
дітям ігри, які сприяють охороні голосу дітей, виховують їх слухову
увагу і уяву . Враховуючи все це при проведенні дидактичних ігор
поступово ускладнюється їх програмовий зміст . Відповідальність за життя
кожної дитини зобов’язує нас формувати у дітей навиків БЖД .

З молодшого віку вихователі знайомлять дітей з окремими правилами
ходіння по вулиці, вчить орієнтуватися в просторі. Діти повинні знати
своє прізвище , домашню адресу, а в старших групах своє повне ім’я ,
прізвище , адресу дитячого садка . Діти повинні знати про навички
поведінки дітей на вулиці, знати про рух транспорту, поводження в
громадських місцях . Вдалим прийомом формування навичок правильної
поведінки на вулиці — є напіврухливі дидактичні ігри в тісному зв’язку з
іншими заняттями . Це багато ролеві ігри.

Дуже важливим є наявність різноманітних дидактичних посібників у кожній
віковій групі, які дозволяють розв’язувати дидактичні завдання в цікавій
, доступній для дітей наочній формі. Дидактичні ігри досягають мети ,
коли в них є основні елементи : ігровий задум, ігрова дія , правила і
пізнавальний зміст. Наприкінці гри необхідно оцінювати результати — як
діти виконували вказівки вихователя , тобто правила . Цінність
дидактичних ігор полягає в тому, що в ході гри в процесі виконання
правил, діти вправляються в потрібних, практичних навиках .

?

3/4 R

ae

використовуються рухливі ігри з урахуванням змісту наступного заняття
. В іграх під час денної та вечірньої прогулянок використовується
різноманітне обладнання на ігрових майданчиках . Для успішного
проведення рухливих ігор важливо чітко виконувати правила . Для
підвищення інтересу до рухливих ігор слід використовувати різні
посібники, атрибути , фізкультурне обладнання , будівельний матеріал .
Рухливі ігри позитивно впливають на виконання рухових навичок. Ці ігри
мають також велике виховне значення: більш загартовується дитячий
колектив, виробляються вольові якості, навички самостійності, спритність
, винахідливість . В іграх дошкільнята пізнають одне одного, стараються
вибрати ведучими спритних дітей , які чесно грають дотримуючись правил ,
залучають до гри соромливих .

Слово » гра » ми додаємо майже до кожного дитячого заняття . Нова Базова
програма передбачає виховання дитини від народження . Ми поведем мову
про розвиток шестимісячної дитини, яка грається своїми ручками ; грою ми
називаємо складання пірамідки; кидають малята один одному м’яч або
грають у піжмурки — це теж гра … Пізніше , в дошкільному дитинстві
головним і типовим стає особливий вид гри — рольова гра. Відтворюючи
ролі у дітей починають розвиватися психічні процеси і ті види
діяльності, які називаються продуктивними, — малювання , ліпка,
конструювання . Але це не значить, що до тих пір, поки малюк не
переступив межу 3 роки, в його житті немає задатків рольової гри,
бажання зобразити що — небуть на аркуші паперу, та будування веж із
кубиків . А саме , це розпочинається якраз в ранньому дитинстві, і
батьки повинні приділяти всім сторонам життя малюка належну увагу.

Серед іграшок, які ми даємо малюку, є ляльки, ведмедики, м’ячики,
іграшкові меблі, посуд і т.д. Правду кажучи, спочатку ці іграшки тільки
для дорослих — дитина відноситься до них , як до любого іншого предмета.
Гра її з іграшками на початку другого року життя дуже примітивна. Може
здатися, що малюк колише ляльку, вкладає її спати . Але ні — просто
малюк наслідує дії дорослих, які він побачив . Але вже дуже швидко ,
приблизно після року і чотирьох місяців, малюки починають виконувати не
тільки ті дії, які їм показали дорослі, але й ті які вони спостерігали
самі: вони чепуряться , причісуються , притискають до себе ляльку ,
цілують її. З’являється багато нових ігор : діти миють ляльку, обливають
її , примушують її стрибати з дивана, скочуватися з гірки, йдуть з нею
на прогулянку . В той же час дитина починає зображувати різноманітні
дії, реально їх не виконуючи . Дитина » п’є » із порожньої чашки , »
пише » паличкою по столі, » читає «.

Після півтора року доповненням до сюжетної іграшки діти починають
залучати різноманітні предмети . Головне, щоб предметом — «дублером »
можна було діяти так, як реальним , а схожість у кольорі, формі,
величині не обов’язкова. Приблизно в той час , коли появляються предмети
-» дублери'» , діти починають зображувати в іграх дії конкретної
дорослої людини.

Ігри малюків стають все більш самостійними , але дорослі повинні
пам’ятати, що ваша допомога, ваш інтерес до гри , ваші вказівки
залишаються дуже необхідними . Час від часу самі приймайте участь в грі
дитини , при цьому показуючи позитивний приклад . Не тільки похваліть
її, але й задайте запитання , яке заставило б малюка ускладнити гру,
зробити її цікавою . Потрібно, щоб малюк учився доводити розпочату гру
до кінця, долати невеликі перешкоди , які виникають у ході гри .
Потрібно потурбуватись , щоб серед іграшок, якими грається дитина, було
достатньо таких, за допомогою яких вона могла б відтворити оточуючий її
світ в реальному житті і жити в тій атмосфері , в якій дитині добре .
Адже оточуючий світ дає дитині взнати багато цікавого , невідомого ,
загадкового . Що допоможе дитині в подальшому засвоєнні знань .

Педагог Антон Семенович Макаренко писав : » Гра має важливе значення в
житті дитини , має таке ж значення , як у дорослого його діяльність,
робота. Яка дитина в грі, така вона буде в роботі коли виросте, тому
виховання майбутньої особистості проходить перш за все в грі.»

В житті дошкільного закладу гра займає одне з провідних місць, педагоги
турбуються про те , щоб діти грали не просто багато , але й добре . З
турботою підбирають іграшки , створюють таку атмосферу, при якій дитина
могла гратися з друзями і сама. Знайомлять дітей з явищами дійсності
відповідно до їхнього віку , збагачують зміст дитячих ігор які
допомагають росту якостей особистості. Звичайно в дошкільному закладі
краще створити атмосферу для ігор , краще налагодити гру. А що можуть
зробити батьки вдома ? Як вони можуть використовувати гру для розвитку
своїх дітей ? Як потрібно керувати дитячими іграми в умовах сім’ї ?

Перш за все , безпосередній вплив на зміст дитячих ігор мають сімейні
відносини і характер життя в сім’ї . Життя в сім’ї і відносини старших і
молодших в цій сім’ї, відношення до своїх обов’язків є для дітей
прикладом , який находить відображення в іграх . Але сюжети ігор не
повинні вичерпуватись не тільки сімейними відносинами . Для розширення
сюжетів дитячих ігор і збагачуючи їх зміст важливе значення має
знайомство дітей з навколишнім життям . В загальному, в основу
знайомства з навколишнім життям повинно мати місце соціальна значимість
праці; дитина повинна знати, що люди працюють для блага всієї громади ,
що кожен працюючи , думає про людей, для яких він трудиться . Дітям в
доступній для них формі необхідно пояснити, що блага створюються великою
працею . Звичайно, втручання дорослого в дитячу гру потребує великого
такту . Втручатись в дитячу гру, слід тільки в тих випадках , коли вона
стає небажаною і не має виховного значення . Тому Базова програма » Я у
світі » передбачає важливе місце для роботи з батьками . Батькам
надається великий обсяг інформації про розвиток дітей дошкільного віку
через гру ( бесіди, консультації, вікторини, анкетування, батьківські
збори, дні відкритих дверей , ділові ігри, родинні свята, виготовлення
наочних посібників з рекомендаціями ).

Не менш важлива роль гри у формуванні моральних якостей дитини
дошкільника. Звичайно самі по собі моральні якості дитина отримує не в
грі, а з безпосереднього спілкування з дорослими. Виховуючи дитину,
дорослі ( батьки і педагоги ) передають її ряд моральних норм поведінки
і потребують їх виконання . Моральні норми і правила дитина засвоює не
зразу, для цього їй необхідний час . Дорослим ще і ще доводиться
пояснювати дитині правила поведінки і з дня на день контролювати їх
виконання . Таким чином гра стає джерелом розвитку моральних якостей
дитини . Можна сказати , що для дошкільника гра — школа моралі. Саме в
цьому полягає значення гри у формуванні і вихованні моральних норм
дитини — дошкільника.

Можна повторювати ще не раз : гра дитини — це важлива частина його життя
, і відноситись до гри потрібно дуже уважно . Знайомлячи дітей з
діяльністю дорослих, допомагаючи і’м організовувати гру, роблячи її
більш змістовною і організованою , батьки і педагоги забезпечують
найбільш сприятливі умови для всебічного розвитку дитини .

Тому над цією проблемою працювало і працює багато педагогів, які в свою
чергу розробляють багато конспектів ігор, методичних посібників, наочних
посібників для ігор, статей . Керуючись цими розробками , складаються
нові програми до яких вносяться певні зміни пов’язані із життям дітей в
сучасному світі. Саме такою програмою , є Базова програма » Я у світі»,
яка вносить корективи в освітній процес дошкільного закладу .

Похожие записи