Реферат на тему:

Формування у студентів навичок самостійної роботи при вивченні предметів
естетичного циклу

У Державній програмі “Вчитель” наголошується, що саме вчителю належить
ключова роль у суспільстві та освіті. Завдяки його діяльності
відбувається становлення підростаючого покоління, відтворюється й
зростає інтелектуальний та духовний потенціал нації. Реалізація
державної національної програми “Освіта. (Україна ХХІ століття)”
передбачає підготовку фахівців нового типу, здатних відродити
національну школу, збагачену передовою світовою педагогічною думкою.

Місце самостійної роботи студентів у їх професійній підготовці важко
переоцінити. На думку провідних учених, на сучасному етапі найбільш
суттєва проблема – це оптимізація самостійної роботи студентів.
Оволодіння навичками самостійної роботи активізує пізнавальну діяльність
майбутнього спеціаліста, полегшує пошук науково-методичної інформації,
робить більш усвідомленим засвоєння навчального матеріалу. Все це
позитивно впливає на формування творчої особистості педагога, на
прагнення до саморозвитку, самонавчання. Низка дослідників уважає, що на
зміну школярській методиці викладання приходить прагнення розвинути у
студентів уміння працювати з численними джерелами інформації. Тобто
основне завдання вищої освіти тепер полягає не стільки в тому, щоб дати
випускникам певні знання та навички, а скільки в тому, щоб навчити їх
учитися, завдяки чому вони далі, протягом усього життя, зможуть
поповнювати свої знання та вдосконалювати свій досвід, аналізувати й
використовувати у своїй професійній діяльності досягнення науки і
техніки. Доведено, що тільки ті знання, які студент здобув самостійно,
завдяки власному досвіду, думці і дії, будуть насправді міцні. За даними
ЮНЕСКО, у процесі викладання навчального матеріалу засвоюється 15%
інформації, що сприймається на слух, і 65% – на слух і зір. Якщо ж
навчальний матеріал людина опрацьовує сама, самостійно виконує завдання
від його постановки до аналізу результатів, то засвоюється не менше, ніж
90% інформації [8].

Навчити студентів самостійно вчитись – одне з важливих завдань
викладання дисциплін естетичного циклу. Щоб реально сформувалось уміння
мислити, треба певним чином будувати самостійну навчальну діяльність
студента, виключивши завчання, механічне запам’ятовування навчального
матеріалу з книг [1].

Дидактика вищої школи визначила поняття “самостійна робота студентів”.
Воно включає в себе наявність самостійної пізнавальної діяльності,
головним мотивом якої є самостійне оволодіння новим змістом; опора на
вміння, навички, які є; систематичність і планомірність організації
самостійної роботи з урахуванням підготовленості студентів та їх
психологічних особливостей; виконання під керівництвом викладача або на
основі методичних розробок системи завдань (навчальних, дослідницьких),
які сприяють засвоєнню різних знань, набуттю вмінь, навичок, досвіду
творчої діяльності та вироблення самостійності у поведінці (І.Зимняя,
В.Кисленко, Т.Кулікова та ін.).

Самостійне навчання, як система, має свою структуру: читання конспекту
лекцій; читання, коментування та конспектування навчальної та наукової
літератури; виконання контрольної роботи, тестових завдань; підготовка
до складання залікових кредитів [1].

Наукові досягнення, зміна інформаційних технологій вимагає від
спеціаліста будь-якого профілю постійного оновлення, вдосконалення
знань, які вже є, професійно-особистих якостей. Для цього необхідно
систематичне вдосконалення своєї майстерності. При цьому визначеним
будуть не закладені вищим навчальним закладом знання, вміння, навички, а
здібність самої особистості до самовдосконалення (Є.Тесля).

Автори низки робіт уважають, що подальше самовдосконалення можливе, якщо
вже в стінах вищого навчального закладу студент оволодіє навичками
самостійної роботи, яка розвиває активність мислення. Критеріями її
ефективності деякі дослідники визнають: суб’єктивне відчуття зміни в
собі самому; вміння працювати з поняттями; здібність проектувати нові
форми дії, бачити власні труднощі в досягненні поставлених цілей та
готовність вирішити ці труднощі [3; 6].

Існує також думка, що активізація мислення учнів можлива за умови, якщо
їм передається узагальнене поняття про механізми застосування засвоєного
способу діяльності в різних ситуаціях [7]. У цьому зв’язку велике
значення має самостійна підготовка та організація круглих столів,
дискусій, ділових ігор, консультацій. Виконуючи ту чи іншу роль
(суспільність, батьки, дослідники, репортери та ін.), студенти з різних
позицій розглядають проблеми естетичного виховання, естетичної культури.

Аналіз літератури дозволив зробити висновок про те, що “самостійна
робота” – поняття інтегративне, яке включає готовність самого студента
до самостійної діяльності, а також і вміння викладача розвивати цю
діяльність у тих, хто навчається. При цьому головне – не оптимізація її
окремих видів, а розвиток у студентів активності, самостійності, бажання
проявити себе.

Чому питання про організацію самостійної роботи студентів стало
актуальним саме тепер? В.Черних пояснює це тим, що сьогодні навчання за
традиційними спеціальностями ґрунтовно й методично забезпечено: створено
навчально-методичні комплекси з усіх дисциплін, розроблено тестові
завдання. Автор виділяє стимули для розвитку самостійної роботи та
вважає, що на зміну тому становищу, коли студент залишався сам на сам з
численною кількістю запитань, приходить інше: тепер студент, маючи
доступ до літератури, може готуватися до практичних занять, семінарів
або складання модулів, покладаючись на власне вміння засвоювати подану
інформацію. Ще одним стимулом для розвитку самостійної роботи стало
широке розповсюдження комп’ютерних технологій і розгалуження Інтернету,
коли відповіді на запитання можна отримати за допомогою споріднених
сайтів вищих навчальних закладів не тільки України, але й усього світу.

Як стверджують провідні вчені, одна з особливостей
модульно-кредитно-рейтингової моделі організації навчального процесу у
вищих навчальних закладах є питома вага часу, що планується на
самостійне вивчення курсу. Тому природно постає питання, як оптимізувати
самостійну роботу студентів, запобігти невиправданим перевантаженням,
уникнути одноманітності видів завдань, що виконують майбутні фахівці в
процесі професійно-педагогічної підготовки (М.Степко, Я.Болюбаш,
К.Левківський, Ю.Сухарніков) [5]. Концепція самостійної роботи студентів
в умовах упровадження кредитно-модульної системи організації навчального
процесу (КМСОНП) спрямована на особистісно орієнтований розвиток
майбутнього фахівця.

На думку вчених, успішність самостійної роботи в багатьох випадках
залежить також і від психологічної готовності студента до самостійного
навчання та пізнання. І це складає одну з проблем, з якою ми
зустрічаємось на перших порах. Як показує досвід, до моменту вступу у
вищий навчальний заклад у більшості випускників не сформовані ні
психологічна готовність, ні стійкі навички самостійної роботи. Студенти
не вміють самостійно працювати як з науковою, так і з методичною
літературою. Студенти мають набувати самостійно максимально можливий
обсяг знань, працюючи з різноманітною літературою, проводячи певні
дослідження, тобто стати активними суб’єктами навчання. Методичні
рекомендації студентам щодо самостійного вивчення окремих тем
представлені великою різноманітністю видів робіт: робота з підручником,
довідником, науково-популярною літературою, конспектування прочитаного
тощо; розв’язання вправ, спрямованих на набуття практичних навичок і
вмінь, вправ підвищеної складності.

Як вважають авторитетні дослідники, при прослуховуванні лекції, читанні
літератури студенти постійно подумки співвідносять отриману інформацію з
власними знаннями, почуттями. Це означає, що на матеріалі, який
вивчається, розвивається мислення студентів, котре дозволяє їм краще
вчитися в подальшому, не заучувати теорію, а аналізувати з її допомогою
життєві факти.

Заслуговує на увагу висновок учених про те, що найважливіше завдання
викладачів – сформувати у студентів відповідну мотивацію до глибокого
вивчення дисциплін естетичного циклу. Тому перш за все студенти
вирішують: “Для чого їм знадобиться ця дисципліна, задля чого вони
будуть її вивчати?” Викладачі дають студентам зрозуміти, де, коли, для
чого їм у житті знадобляться знання цих дисциплін. У цьому студентам
допомагає перша лекція, яка розкриває предмет і завдання дисципліни. При
подальшому вивченні дисциплін поглиблюється розуміння необхідності
вивчення цих предметів. Це й означає, що сформувався реально діючий
мотив навчальної діяльності – пізнавальний інтерес, заснований на
усвідомленні особистісного значення оволодіння науковими естетичними
знаннями.

h

h

h

h

h

h

h

A“thЗ метою дослідження проблеми вдосконалення професійно-педагогічної
підготовки майбутнього вчителя, а саме: формування навичок самостійної
роботи щодо вивчення естетичних дисциплін – на практиці було проведено
опитування викладачів вищих навчальних закладів. З цією метою їм були
запропоновані питання, відповіді на які дали можливість проаналізувати,
як викладачі формують навички самостійної роботи, які методи і прийоми
використовують у своїй роботі тощо.

Як показали результати опитування, щоб вирішити проблеми, які виникають
під час навчання та підвищити інтерес до вивчення наукової,
монографічної, мистецтвознавчої літератури, викладачі дають студентам
різного роду завдання: відповісти на питання за змістом роботи,
запропонувати свої питання для обговорення, виписати етапи та методику
дослідження, намітити шляхи впровадження наукових результатів у
практику, скласти рекомендації для вчителів-хореографів тощо.

Спеціалісту з вищою освітою необхідні аналітичні навички достатньо
високого рівня. Формування їх успішно проходить у процесі самостійної
роботи з літературою, коли перед студентом постає завдання виділити
провідні ідеї автора, виразити своє до них ставлення (позитивне або
негативне), відстояти власну точку зору. Аналіз одержаних даних показав,
що викладачі, обговорюючи роботу, пропонують студентам зайняти позицію
автора дослідження або його опонента. Такі елементи ділової гри сприяють
самостійності мислення, формують навички ведення наукової дискусії.

Частіше за все аудиторні заняття проходять у формі діалогу студента та
викладача, в основі якого лежить проблемний підхід до навчання. Як
свідчать результати опитування викладачів зі спеціальності
“Хореографія”, одним зі складних видів роботи для студентів є самостійне
проведення порівняльного аналізу творів, наприклад: балетів “Горбоконик”
композитора Ц.Пуіньї та Р.Щедрина, змісту казки “Попелюшка” Ш.Перро та
балету “Попелюшка” С.Прокоф’єва. У відповідях було відмічено, що
студенти самостійно досить поверхово проводять порівняльний аналіз
виконання ролей танцюристів. Так, наприклад, даючи порівняльну
характеристику виконання ролі Сильфіди в балеті “Сильфіда” танцюристками
М.Тальоні та К.Санковською, майбутні хореографи більше розповідають про
життєвий шлях танцюристок.

Як показали відповіді викладачів, у рамках позааудиторної самостійної
діяльності, яка сприяє творчому потенціалу студентів, головне місце
відводиться реферативній роботі, самостійному дослідженню, аналізу
монографічної літератури та публікацій з конкретної теми. Більшість
студентів-хореографів самостійно готують доповіді, повідомлення,
добирають теоретичний матеріал до тем, які самостійно вивчають. Студенти
самостійно складають і перелік сучасних фестивалів хореографічного
мистецтва, картотеки крилатих висловлювань, віршів, епіграфів зі словами
“танець”, “балерина” тощо. Як показує аналіз дослідження, використання
цікавих фактів творчого та життєвого шляху балетмейстерів та хореографів
(наприклад, видатного українського та французького балетного діяча
С.Лифара або М.Баришнікова та ін.) формує у студентів уміння самостійно
аналізувати та узагальнювати мистецтвознавчий та емоційно-пізнавальний
матеріал, що вкрай необхідно педагогу-хореографу.

Важливу роль у навчальній діяльності відіграють підручники і учбові
посібники. Викладачі стверджують, що саме на лекціях студенти постійно
отримують установку і методичні рекомендації щодо самостійної роботи з
основною та додатковою літературою, спрямовані на залучення студентів до
періодичної літератури і формування вміння здобувати та грамотно
інтерпретувати мистецтвознавчу інформацію. Це, наприклад, анотація на
підручник А.Ваганової “Основи класичного танцю”, рецензування, складання
есе, аналіз монографічної літератури і публікацій з конкретної теми,
самостійне опрацювання робіт видатних балетмейстерів (наприклад, “Листи
про танець і балети” Ж.Новерра, “Проти течії” М.Фокіна).

Підготовка до проведення практичного заняття з теми “Ритм і пластика у
танці ХХ століття”, як зазначають викладачі, починається заздалегідь і
полягає в самостійному знаходженні та узагальненні матеріалу в
мистецтвознавчій літературі, визначенні індивідуальних завдань із
підготовки колективного журналу “Зарубіжний театр”. У зв’язку з
презентацією цього журналу “головний редактор” (староста групи)
розподіляє між “редакційною колегією” (студентами групи) написання
статей.

Наступним завданням, яке стимулює самостійну пошуково-пізнавальну
діяльність студентів, є робота з творами художньої літератури. Окремі
викладачі нарікають на погане знання студентами творів художньої
літератури, де може бути опис танцю, наприклад, у творі “Дитинство”
М.Горького. На жаль, для того щоб глибше вивчити тему „Створення
національної самобутності в кріпацькому балетному театрі”, не всі
студенти звертаються до художньої літератури ХІХ століття (наприклад,
О.Герцен “Сорока-воровка”, М.Лесков “Тупейный художник” тощо), пояснюючи
це тим, що дуже багато часу треба на читання. Недостатньо підготовлені
студенти до вивчення теми “Класика українського балету”. Провідною
думкою цієї теми є органічний зв’язок балетного театру з українською
літературною класикою, що вимагає від студентів знання змісту
драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня”, або драми М.Старицького
“Маруся Богуславка”.

Одним із видів позааудиторної роботи студентів, який успішно
використовується викладачами у практичній діяльності, стало ведення
кожним студентом щоденника художніх фактів і вражень. Як свідчать
педагоги, не всі студенти, займаючись збором захоплюючого матеріалу з
хореографічного мистецтва, вивчають та переробляють мистецтвознавчі
літературні джерела (книги, журнали), складають для дітей програми свят
тощо. Але саме в цьому виді діяльності наочно виявляються вміння
студентів самостійно відбирати та аналізувати необхідний матеріал,
логічно будувати думку, аргументувати її. На нашу думку, ці самостійні
завдання найяскравіше демонструють професійні якості студента, вміння
використовувати знання, отримані при вивченні інших предметів,
можливість застосувати їх у нових умовах.

Окремі викладачі зазначали, що протягом усього вивчення курсу майбутні
керівники хореографічних колективів здобувають, накопичують,
систематизують історико-хореографічні знання, створюючи “хореографічні
скарбнички”. Так, до “Скарбнички меломану” належать: добірки цитат,
крилатих висловів, віршів про музику та композиторів; перелік видатних
композиторів і музикантів, педагогів-композиторів, всесвітньо відомих
театрів опери і балету; ребуси, кросворди, шаради; лібрето балетів тощо.

Аналізуючи отриману інформацію, ми встановили, що в практиці вищих
навчальних закладів предмети естетичного циклу сприяють розширенню
творчого потенціалу особистості студента, її гармонійному розвитку;
допомагають набуттю педагогічної майстерності майбутніх хореографів;
підвищують рівень художньої культури студентів, який виявляється в
інтересі до хореографічного мистецтва, у захопленості художньою
творчістю; в емоційно-моральному відгуку на художні твори, в наявності
знань про мистецтво, вмінні застосовувати їх у практичній діяльності, в
розвитку спеціальних художніх здібностей. Застосування різних форм
навчання дозволяє виробити у майбутніх учителів хореографії творчий
підхід до своєї роботи, навчити їх працювати самостійно.

Ми вважаємо, що таке застосування різних форм навчання дозволяє виробити
у студентів творчий підхід до своєї професії. Тільки самостійна робота,
скерована викладачем, дає позитивні наслідки та можливість свідомого
використання студентами інформації з різних джерел у їх роботі та
потребує подальшого дослідження.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бадмаев Б.Ц. Методика преподавания психологии. – М., 2001.

2. Гусак Т.М., Малінко О.Г. Підвищення самостійності студентів під час
вивчення іноземних мов // Педагогіка і психологія. – 2000 – №4.

3. Дудченко В.С. Основы инновационной методологии. – М., 1996.

4. Ковалевский И.Г. Организация самостоятельной работы студентов //
Высшее образование в России. – 2000. – №1.

5. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес / Уклад.
М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, К.М.Левківський, Ю.В.Сухарніков. – К., 2004.

6. Сорокина Н. Инновационные методы обучения: проблемы внедрения //
Высшее образование в России. – 2000. – №1.

7. Щедровицкий П.Г. Очерки по философии образования. – М., 1993.

8. Черних В.П. Організація самостійної роботи в сучасній фармацевтичній
освіті // Педагогіка і психологія. – 2002 – № 3.

Похожие записи