Формування мовленнєвої компетентності учнів

 

Демократичні зміни, що відбуваються в суспільстві, безперечно,
позначаються на завданнях шкільної освіти. У Національній доктрині
розвитку освіти України передбачається постійне оновлення змісту та
навчально-виховного процесу. Він повинен будуватися відповідно до потреб
особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їхньої
самостійності й творчої активності, що в кінцевому результаті має
змінити демократичні основи громадянського суспільства й прискорити його
розвиток.

Опанувати основами суспільно значущої діяльності – одна з провідних
потреб молодших школярів. Це потребує від них набуття вмінь діяти на
психологічному оптимумі, реалізувати свій потенціал, досягати
гармонійних взаємин у колективі з однолітками, зі старшими, з довкіллям.

Переорієнтація суспільства на розвиток людини зумовила якісно нові
вимоги до вивчення шкільних предметів. Наразі робота вчителя спрямована
головним чином на формування національно мовної особистості – людини,
яка володіє вміннями і навичками комунікативно вправно користуватися
всіма засобами української мови, постійно виявляти увагу до культури й
естетики.

Важлива роль у цьому плані відводиться читанню – одному з основних
компонентів розвитку мовленнєвої компетентності школярів, одному із
важливих засобів формування особистості. Найважливіше завдання
початкової школи – навчити дітей вчитися, а це неможливо без уміння
читати і працювати з книгою.

Сучасними програмами навчання й виховання дітей молодшого віку
передбачена робота з текстами казкового змісту. В основному це аналіз
текстів казок, його переказ і складання нових казок на основі зміни
відомих.

Чудодійним методом розвитку мовлення дітей  називав В.О.Сухомлинський
казку. За його словами, це «свіжий вітер, що роздуває вогник дитячої
думки і мови». Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й
серцем, відкликається на події та явища навколишнього життя, висловлює
ставлення до них. Початкове духовне виховання дитини відбувається також
у казці. В.О.Сухомлинський акцентував увагу педагогів на використанні
казки як засобу розвитку творчого мислення. За його словами. казка – це
активна естетична творчість, що захоплює всі сфери духовного життя
дитини – її розум, почуття, уяву, волю. Без казки – живої, яскравої, що
оволоділа свідомістю і почуттями дитини, неможливо уявити дитячого
мислення і мови. Казка – це духовне багатство народної культури,
пізнаючи яке, дитина пізнає серцем життя народу. Створення казок – це
один із найцікавіших для дітей видів поетичної творчості. Водночас це
важливий засіб розумового розвитку. Як би не творчість, не складання
казок, мовлення багатьох дітей було б плутаним, а мислення – хаотичним.
Саме казка задовольняє жадобу дитячого пізнання, інтерес до
навколишнього.

Казки сприяють розвитку у дітей творчої уяви, логічного та образного
мислення. Слухаючи казки, діти й самі прагнуть їх складати.
В.О.Сухомлинський писав: «Якщо мені вдалось домогтись, щоб дитина, в
розвитку мислення якої  траплялись серйозні  затримки придумала казку,
пов’язуючи у своїй уяві декілька предметів оточуючого світу,- значить
можна сказати з упевненістю, що дитина навчилася мислити.» Отже великий
педагог націлював увагу педагогів на використання казки як засобу
розвитку творчого мовлення дітей. Казка, вводячи молодшого школяра у
світ фантазії, пробуджує їх до активної діяльності: спочатку до
співтворчості, а потім до творчості. Ознайомлюючись із чужими казками і
створюючи свої, дитина прилучається до мистецтва, як одного з видів
естетичної діяльності людей. Специфіка казки надає такому прилученню
природного і доступного характеру, дає змогу навіть малятам, створювати
речі, які мають певну художню цінність. Створення казок корисне для
дітей. Адже дитина відчуває свою єдність з художником, переживає
радість, почуття творця, а це дуже цінне в мовленнєвому розвитку.
Найважливіше те, що створюючи казку, дитина вільно висловлює свої думки,
враження, почуття.

Казка є одним із вирішальних факторів, що визначають розвиток словесної
творчості молодшого школяра. Саме до казки наближаються дитячі словесні
твори. Казки дітей відображають теми та зміст народних казок, герої
дітей діють у нових ситуаціях, але з типовими рисами народних героїв,
запозичуються специфічні елементи побудови сюжету.

Працюючи над проблемою «Формування мовленнєвої компетенції учнів» в
початкових класах я використовую такі прийоми складання казок:

?        Додавання у казку чарівних предметів;

?        Введення у казку нового героя;

?        «Салат із казок» (поєднання в одній казці героїв з різних казок
та придумування їх спільних історій);

?        «Казка навиворіт» (зміна характеру героїв на протилежні);

?        Зміна місця події казки;

?        Зміна кінцівки казки;

?        Самостійне створення казки.

?????????¤?¤?$????????

???????¤?¤?$??????

???????¤?¤?$??????

?Мовленнєвий розвиток дитини є головним інструментом, за допомогою якого
вона встановлює контакт із довкіллям, завдяки якому відбувається
соціалізація дитини. У молодшому шкільному віці закладається фундамент
культури мислення, мовлення і спілкування, розвиваються комунікативні
здібності, пізнавальна активність, образне творче мислення. Саме
початкова школа покликана сформувати в дітей інтерес до краси і мудрості
живого слова, його значущості у житті людини. Мовленнєва компетенція є
однією з провідних базисних характеристик  особистості. А своєчасний  і
якісний розвиток  зв’язного мовлення  — важлива умова повноцінного
мовленнєвого розвитку учня.

Наводжу приклади використання засобів з питань формування  мовленнєвої
компетентності учнів  на уроках читання.

Урок читання.

2 клас

Тема. Відчиняє двері казка. Іван Франко «Лисичка і Журавель».

Мета: ознайомити учнів із жанром літературної казки; вчити самостійно
визначати дійових осіб, творчо працювати над казкою;  розвивати навички
виразного читання, зв’язне мовлення, вміння інсценізувати частини казки;
виховувати почуття дружби, товариськості, культуру спілкування.

Обладнання: картки зі словами, маски лисички і журавля.

Хід уроку

                I.            Мовна розминка.

1.     Гра «Яке слово не таке, як інші»

Запам’ятати  і назвати слова без [ж].

«Жовторотий журавлик жадібно жував жуйку. – Журавлику  –  каже
журавлиха, –  жуйку жуєш? Страх! Жуй жучків, журавлику, жабку жирненьку.
Жуйку журавлики не жують. Чуєш?» (Страх, не, чуєш).

2.     З якої казки ці герої?

Що втікло від баби з дідом –

Не сиділо на вікні,

А зустрілось з зайченятком –

Й ну співать йому пісні?   («Колобок»)

 

Я бичок-третячок,

Смоляний в мене бочок.

Із соломи дід зробив,

Бік смолою засмолив.   («Солом’яний бичок»)

 

Що за хатка на узліссі?

Вся ворушиться, дрижить.

Де не взявсь, кабан біжить.

Тут і вовк іде, й ведмідь.

Й кожен в хатці хоче жить.   («Рукавичка»)

             II.            Повідомлення теми і мети уроку.

—         Хто автор цих казок? У якому розділі ми читали про деяких з
них? Казка народилась у сиву давнину. Вона виникла значно раніше, ніж
люди навчилися писати. Тому їх не могли записувати, а переказували один
одному. Згодом ім’я автора забувалось. Казка ставала народною. На
відміну від народних, є казки, автори яких відомі. Тому ці казки
називають авторськими, або літературними.

У новому розділі «Казки українських письменників» дібрано казки, які
були написані у різні часи. Перегляньте, твори яких письменників ми
будемо читати.

          III.            Опрацювання казки Івана Франка «Лисичка і
Журавель».

1.     Словникова робота.

Пояснення незрозумілих слів і виразів.

Призволяйся – пригощайся;

Облизня спіймавши – залишитися ні з чим.

2.     Самостійне читання казки учнями.

3.     Перевірка розуміння прочитаного тестуванням.

 

Тест

1.     Цей твір є …

                   а) оповіданням; б) казкою.

2.     Хто перший запросив приятеля у гості?

а) Лисичка; б) Журавель.

              3. На що сподівався кожен із гостей?

                   а) Що прийде у гості гарно поговорить.

                   б) Що прийде у гості і гарно поїсть.

             4. Чи підійде до казки такий заголовок: «Яке частування,
таке й   дякування»?

                   а) Так;           б) Ні.

             5. Від чого народ застерігає у цій казці?

                   а) Від скупості;  б) Від лінощів.

             6. Яка головна думка твору?

                   а) Роби комусь так, як хочеш, щоб робили тобі;

                   б) Комусь можеш робити як-небудь, аби тобі робили
добре.

Відповіді: 1)б; 2) а; 3) б; 4) а; 5) а; 6) а.

4. Порівняння казки І.Франка і народної.

—         Чи знайома вам була ця казка? коли ви її читали?

—         Порівняйте українську народну казку «Лисичка і Журавель» і
казку з такою ж назвою І.Франка. Чим вони подібні, чим – відрізняються?

5. Вибіркове читання казки.

 — Прочитайте, як лисичка частувала журавля.

 — Як журавель віддячив лисичці?

 — Чому лисичка зареклася дружити з журавлем.

6. Інсценізація казки.

7. Стислий переказ казки.

8. Творча робота над казкою.

     — Введіть в казку нового героя і пофантазуйте, що може відбутися.

(Діти усно складають казки і розповідають їх).

         IV.            Підсумок уроку.

—         Чи впоралися ми із завданнями уроку?

—         Хто з героїв казки вам сподобався? Чому? Чим?

—         Чого навчає нас ця казка?

Література:

1.     Л.О. Варзацька Активізація мовленнєвої діяльності учнів//
Початкова школа – 1991, №2

2.     К.Пономарьова Компетентнісний підхід до перевірка усних видів
мовленнєвої діяльності молодших школярів// Початкова школа – 2009, №10.

3.     А.Григорук  Інтегровані уроки мови як засіб формування
мовленнєвої компетенції учнів // Початкова школа – 2009, №3.

4.     І.В.Гузан  Створення ситуації успіху у молодших школярів через
комунікативну компетентність// Розкажіть онуку – 2008, №7.

Похожие записи