Формування інформаційної компетентності в молодших школярів

Сучасний розвиток суспільства диктує нові підходи до оцінювання якості
шкільного навчання.Незважаючи на те, що в педагогіці поняття
«компетенції», «компетентності» ще не є стійкими й немає однозначного
визначення, вони вже міцно зайняли своє місце. В основу формування
компетентної особистості лягає такий результат утворення, що виражається
в оволодінні певним набором (меню) способів діяльності. Учень,
опановуючи яким-небудь способом діяльності, одержує досвід інтеграції
різних результатів утворення (знань, умінь, навичок, цінностей і т.д.),
і постановки (або присвоєння) мети. Так відбувається усвідомлення
процессу керування своєю діяльністю — «компетенції».

Сьогодні існує багато різних думок з питання класифікації й виділення
найважливіших компетенцій. Інформаційна компетентність не залежно від
авторів і способів класифікації завжди висувається, як одна з
найважливіших. При аналізі досліджень PISA було встановлено, що наші
учні не вміють працювати з інформацією: зіставляти розрізнені фрагменти,
співставляти загальний зміст із його конкретизацією, цілеспрямовано
шукати відсутню інформацію; не володіють навичками цілісного, творчого
аналізу, постановки гіпотез.

Інформаційна компетентність (готовність до використання інформаційних
ресурсів) заснована на інформаційних компетенціях, як і інші, включає
освоєння досвіду діяльності на основі емоційно-ціннісної орієнтації
особистості. Нові принципи компетентнісно орієнтованого утворення,
індивідуального підходу, суб’єктності вимагають нових методів навчання.
Провідне місце серед таких методів, виявлених в арсеналі світової й
вітчизняної педагогічної практики, належить сьогодні методу проектів, що
лежить в основі концепції компетентнісно орієнтованого навчання. В
основу методу проектів покладена ідея про спрямованість навчально —
пізнавальної діяльності школярів на результат, що виходить при рішенні
тієї або іншої практично або теоретично значущої проблеми. Зовнішній
результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній
діяльності. Внутрішній результат – досвід діяльності – стає безцінним
надбанням учня, поєднуючи в собі знання й уміння, компетенції й
цінності.

Найбільш прогресивний спосіб застосування комп’ютера в навчальному
процесі має на увазі його інтенсивне використання вчителями й учнями як
інструмент, що має величезний потенціал можливостей.

Це більш живий і цікавий шлях, що дає нові можливості для творчості.

Для реалізації такої роботи ми використовуємо навчально-розвиваюче
середовище Логомири, відкрите для занять будь-яким шкільним предметом.

При вивченні Логомирів за методикою Пейперта основною формою організації
навчальної діяльності учнів є проект. Головна мета проекту — створення
закінченого фрагмента. Основним методом є дослідницька діяльність,
спрямована на розвиток пізнавальних інтересів, творчих здібностей
дитини. Вона вчиться аналізувати навчальну проблему, шукає шляхи
корекції власних помилок і, як наслідок, створює власний проект. На
уроках інформатики застосовуються як індивідуальні, так і колективні
проекти. У колективному проекті вчитель має можливість дати більш
слабким учням легке завдання, надаючи їм можливість активно
реалізуватися в загальній роботі. У той же час творчо активні діти
можуть не тільки робити більш складні елементи, але й створювати кілька
елементів, або, закінчивши свою роботу, допомагати товаришам. Адже тут
усі роблять одну спільну справу, і, зацікавлені у виконанні не тільки
свого завдання — це важливий виховний момент колективного проекту.

Інформаційна компетентність — системне утворення знань і вмінь в області
інформаційно — комунікаційних технологій і досвід їхнього використання,
а також здатність удосконалювати свої знання, вміння приймати принципово
нові рішення в мінливих умовах або непередбачених ситуаціях з
використанням нових технологічних засобів, таких, як комп’ютер, принтер,
факс, модем і т.п.

Спираючись на теорію організації змісту утворення, у складі
компетентності на будь-якому етапі формування можна виділити чотири
загальні елементи:

Мотиваційно-цільова складова вказує на наявність мотиву досягнення мети,
готовність й інтерес до роботи, постановку й усвідомлення цілей
інформаційної діяльності.

Когнітивна — розкривається як наявність інформаційних знань, умінь і
здатність застосовувати їх у професійній діяльності; уміння аналізувати,
класифікувати й систематизувати програмні засоби.

Операційно-діяльнісна — демонструє ефективність і продуктивність
інформаційної діяльності, застосування інформаційних технологій на
практиці.

Рефлексивна — забезпечує готовність до пошуку вирішення проблем, до
їхнього творчого перетворення на основі аналізу своєї інформаційної
діяльності, у зв’язку з тим, що обсяг знань, умінь, засвоєних за
зразком, не забезпечують необхідний розвиток потенціалу особистості.

Інформаційна компетентність, яка пов’язана з формуванням уміння
самостійно шукати, аналізувати, відбирати необхідну інформацію,

трансформувати, зберігати та транслювати її. Ця компетенція забезпечує
навички роботи учнів з інформацією, що міститься в навчальних предметах
і освітніх галузях, а також в оточуючому світі.

1. Стимулювання роботи з різними джерелами інформації.

2. Використання завдань, пов’язаних з аналізом таблиць, схем, діа-

грам, графіків тощо.

3. Консультація учнів.

Залучення учнів до роботи з інформацією з подальшим виходом на

навчальні та виховні заходи, зокрема в молодших класах.

Так, вивчати тему «Інформатика та інформаційні технології» молодші
школярі починають з 1-го класу. Учитель входить до класу…

®

#Учитель. Здрастуйте діти! Скажіть, будь ласка, навіщо ви прийшли до
школи?

Діти (радісно, хором).Ми прийшли до школи, щоб учитися!

Учитель. А навіщо вам учитися?

Діти. (Здивоване мовчання!)

Як правило, немає відповіді на це питання. Іноді боязке: «Щоб навчитися
писати і читати». Тоді нове питання вчителя. А навіщо вам читати й
писати? Колись у давнину селяни не читали й не писали. Навіть деякі царі
не вміли читати й писати! І нічого, жили — не сумували!

Чергове здивування… Хтось боязливо: «Щоб книжки читати».

Учитель. А навіщо вам книжки читати?

Діти. А там казки… Цікаво… А там про вовка…

Учитель. Чудово! Там про вовка! А навіщо вам знати про вовка? Ви що, до
лісу часто ходите?»

Діти. І ще в казках про інших звірів, про лисицю, про зайця, про
ведмедя.

Учитель. Правильно, молодці! А що ж ви довідаєтеся про всяких звірів?»

Діти. Як лисиця зайця з будинку вигнала!

Учитель. А як лисиця зайців з будинку вигнала?

Діти навперебій розповідають казку.

Учитель. Треба ж… яка погана лисиця! А як ви думаєте, у лісі насправді
лисиці виганяють зайчиків з будинків?

Діти (як правило, здивоване мовчання або боязка відповідь). Ні. Це
тільки в казках!

Учитель. Тоді навіщо ж у казках пишуть те, чого немає насправді?

Діти. Казка — неправда, та в ній натяк, добрим молодцям урок!

(Черга вчителя дивуватися, що діти це знають!)

Учитель. Хто це сказав? Олена сказала! Молодець, Олена! Хто думає, як
Олена?

Ліс піднятих рук.

Учитель. А хто думає інакше?

Іноді одна, дві руки.

Учитель (звертається до тих, що думають інакше). А як ти думаєш? А чому
ти так думаєш?

Учитель. Які ж ви всі молодці! Усі правильно розуміють, що казка вчить
маленьких хлопчиків і дівчаток, що добре, що погано, як треба і як не
треба. А зараз ми з вами пограємо. Я буду починати, а ви будете хором
закінчувати мою думку!

Учитель. Казки нас учать, що є зло й що є…?

Діти. Добро!

Учитель. Казки вчать, що є люди добрі і є люди…?

Діти. Злі!

Учитель. Казки вчать нас, що є світло і є…?

Діти. Тьма!

Учитель. Молодці! Я бачу, що ви не марно читаєте казки!

Учитель, А зараз ми підіб’ємо підсумок. Можемо ми сказати, що казки — це
для нас джерело інформації про життя?

Діти (з ентузіазмом). Так!

Учитель. А хто раніше чув слово «інформація»? Хто чув, підніміть руку!

Як правило, майже весь клас піднімає руку.

Іноді хтось (боязливо). А я не чув!

Учитель. Які ви молодці! Хто раніше не чув, тепер почув. Виходить, ви не
тільки слухаєте, але й чуєте! А скажіть, діти, будь ласка, можна
дивитися, але не бачити, слухати, але не чути? (Питання ставиться із
«загадковим видом».)

Діти (перебиваючи один одного). Так, можна!.. Ні, не можна!

Учитель. От дивіться: хтось чув слово «інформація», а хтось не чув?
Зараз це слово дуже часто говорять по радіо, у телепередачах, у
розмовах? Справа в тому, що якщо людина чує незнайоме слово, то вона
його начебто й не чує! Тобто чує, звичайно, але не звертає увагу!

І тоді говорять: слухає, але не чує!

Учитель. Ми з вами прийшли до школи, щоб навчитися пізнавати світ, у
якому ми живемо. Раніше ви про це дізнавалися з казок. А тепер ви
подорослішали, і ми можемо разом вивчати різні науки: математику,
історію, географію, біологію, інформатику й багато чого іншого!

Тобто ми будемо вивчати світ, у якому живемо. На різних уроках станемо з
ним знайомитися, але кожен предмет дасть змогу дивитися на цей самий
світ «різними очима».

Це діалог на одному з перших уроків, а в 4-му класі учні самостійно
заповнюють базу знань з тем « Мої улюблені книжки», «Мої найкращі
друзі», «Країни та їх столиці».

Про виховання в школі інформаційної культури мова може йти тоді, коли
учень має можливість застосувати свої знання й уміння з галузі
інформатики під час вивчення інших дисциплін. В умовах інформатизації
утворення такі застосування стають усе ширше й різноманітніше. Це й
інструментальне використання комп’ютера для роботи з інформацією, і
робота з педагогічними програмними засобами навчальними, контролюючими,
і використання комунікаційних та інформаційних можливостей комп’ютерних
мереж. Сюди можна віднести навички систематизації інформації, роботи з
інформаційними масивами (таблицями, списками, словниками), навички
оптимального пошуку інформації, вміння працювати з комп’ютерними
інформаційними моделями з різних дисциплін, розвинене процедурне
мислення.

Так, вивчаючи тему «Робота з таблицями», учні 4-го класу заповнюють
таблиці, використовуючи набуті знання з різних предметів.

Завдання. Заповни таблицю, не повторюючи однакові літери ні в

стовпчиках, ні в рядках.

Квіти К

Міста Л К

Імена М

Тварини Н Л

Інтегровані уроки з математики, російської мови дозволяють
використовувати навчальні та контролюючі програми на цих уроках. Учні

мають змогу вставити потрібні букви в слова за допомогою програми «Буква
загубилась», завдання до якої готує вчитель початкової школи
заздалегідь. На уроках математики діти наводять приклади за допомогою
комп’ютера.

Вітчизняний і закордонний досвід свідчать про те, що вік, з якого діти
починають знайомство з комп’ютером, постійно зменшується, й найкращі
результати досягаються там, де впровадження комп’ютерів не є одиничним
актом, а являє собою цілісний і безперервний процес, що пронизує всю
систему шкільної освіти.

Похожие записи