Форми і методи керівництва сюжетно-рольовою грою як засобом формування
життєво-компетентної особистості Будовська Оксана Володимирівна,
вихователь-методист Смілянського ДНЗ №24, Черкаська обл., м.Сміла, вул.
40 років Перемоги, б.14, кв.58.
т. 096-59-50-824
“Якою дитина в грі, такою переважно вона буде в роботі, коли виросте.
Тому виховання майбутнього діяча проходить саме в грі”.
А.С.Макаренко
Зміни в житті суспільства зумовили зміни в соціальному замовленні щодо
дошкільної ланки освіти як основи становлення життєвої компетентності
дитини.
Сьогодні освітяни в усьому світі зорієнтовані на те, щоб виростити
життєво компетентну особистість. Не лише поінформовану, обізнану, вмілу,
а й гнучку, здатну адекватно діяти, приймати самостійні рішення,
пристосуватися до різних умов життя, визнавати свої помилки, відстоювати
власну гідність, реалізовувати природні можливості,
самовдосконалюватися.
Показниками життєвої компетентності дошкільника є оптимальний для віку
ступінь сформованості провідної діяльності, всіх форм активності та
базових якостей (самостійність, працелюбність, людяність, самолюбність,
спостережливість, відповідальність, розсудливість, справедливість,
самовладання, креативність).
Оскільки поняття «життєвої компетентності» є суттю особистісно
орієнтованої моделі освіти, воно проходить червоною лінією у Базовій
програмі розвитку дітей дошкільного віку «Я у Світі». У ній зазначено,
що «головна мета національної дошкільної освіти – створити сприятливі
умови для особистісного становлення і творчої самореалізації кожної
дитини, формування її життєвої компетентності, розвитку в неї цілісного
ставлення до світу Природи, Культури, Людей, Самої Себе». Програма саме
й відкриває дитині світ в єдності чотирьох сфер – природи, культури,
людей, власного Я. На виході “Базова програма розвитку дітей дошкільного
віку” спрямована на збалансований розвиток дитини, формування
елементарних форм її життєвої компетентності, реалізацію природного
потенціалу, індивідуалізацію особистісного становлення..
Науковий керівник Програми О.Л. Кононко зазначає: «Дошкільна ланка
освіти в сучасних умовах має бути зорієнтована на становлення життєво
компетентної особистості, створення сприятливих умов для оволодіння нею
наукою й мистецтвом життя».
Формування життєвої компетентності дітей дошкільного віку відбувається
насамперед через активне залучення дитини до участі в ігровій,
предметно-практичній діяльності.
Німецький вчений Гросс вважав, що гра є несвідомою підготовкою молодого
організму до життя. Дійсно, саме в грі дитина вчиться адекватно
поводиться в різноманітних ситуаціях, проявляє власне Я; набуває нові
знання, вміння, розширює уявлення про світ; розвиває ті здібності, які
їй потрібні, щоб вирости успішною людиною.
А.С.Макаренко писав: “Гра має важливе значення в житті дитини, має таке
саме значення, як для дорослих діяльність, робота, служба. Якою дитина в
грі, такою переважно вона буде в роботі, коли виросте. Тому виховання
майбутнього діяча проходить саме в грі”.
Гра має характер моделювання, оскільки, розігруючи той чи інший сюжет,
діти відтворюють, моделюють взаємини дорослих. Як зазначав Л.Виготський,
«центральним і характерним для ігрової діяльності є створення уявної
ситуації, яка полягає в прийнятті вигаданої дитиною на себе ролі
дорослого та здійснення її в ігровій обстановці».
У педагогічній роботі з дітьми старшого дошкільного віку передбачається
організація ігор двох основних груп – творчих ігор, зміст яких вільно
розвивається за ініціативою дітей, та ігор із фіксованим змістом і
заздалегідь визначеними способами ігрових дій, які прийнято називати
іграми за готовими правилами. Чим більший вибір ігор, тим легше розкрити
індивідуальні можливості та обдарування кожної дитини, створити умови
для формування її життєвої компетеності.
Творчі ігри – це самодіяльні ігри дітей, в яких вони, самостійно
задумавши певний сюжет, за власною увагою творчо його реалізують. До цих
ігор належать сюжетно-рольові, будівельно-конструкторські,
ігри-драматизації та театралізовані ігри, ігри з елементами праці та
ігри-фантазування.
У сюжетно-рольових іграх діти зображають людей, тварин, роботу лікаря,
будівельника тощо. Усвідомлюючи, що гра — не справжнє життя, малюки тим
часом по-справжньому переживають свої ролі, відверто виявляють своє
ставлення до життя, свої думки та почуття, сприймають гру як важливу
справу. Насичена яскравими емоційними переживаннями, сюжетно-рольова гра
залишає в свідомості дитини глибокий слід, який позначається на її
ставленні до людей, їхньої праці, взагалі до життя. До сюжетно-рольових
ігор належать також ігри з елементами праці та художньо-творчої
діяльності.
В таких іграх дитина розвивається як особистість, у неї формуються ті
сторони психіки, від яких будуть залежати в майбутньому успішність
навчальної і трудової діяльності, її відносини з людьми.
Саме в процесі сюжетно-рольової гри діти мають найбільше можливостей
для розвитку життєвих компетентностей, оскільки виховний вплив творчих
ігор зумовлюється взаємодією двох важливих факторів. Перший із них –
наслідування в уявній ситуації поведінки та діяльності дорослої людини.
У такий спосіб дошкільники долучаються до соціокультурного життя, в
якому вони зростають. Творчо наслідуючи дорослих, їхню поведінку,
особистісні вияви, ставлення до діяльності, дитина засвоює моральні
норми, які регламентують соціальні відносини, на суттєвому рівні
залучаються до культури середовища, яке її оточує. Другий фактор, яким
зумовлюється виховний вплив творчих ігор, – реальні міжособистісні
стосунки старших дошкільників у процесі гри. Вони мають величезне
значення для подальшого розвитку особистості, засвоєння норм поведінки
на практичному підгрунті.
Виховне значення гри багато в чому залежить від професійної майстерності
педагога, від знання їм психології дитини, обліку його вікових і
індивідуальних особливостей, від правильного методичного керівництва
взаєминами дітей, від чіткої організації і проведення всіляких ігор.
Методика керівництва творчими іграми спирається на визнання гри
пізнавальною діяльністю дитини, яка охоплює змістовий, мотиваційний,
процесуально-операційний та контрольно-оцінний компоненти.
Розпочинаючи творчу гру, діти самі або за допомогою вихователя обирають
тему гри, розвивають її сюжет, розподіляють між собою ролі, добирають
потрібні іграшки. Усе це має відбуватися в умовах тактовного керівництва
вихователя, спрямованого на активізацію ініціативи дітей, розвиток
їхньої творчої фантазії.
Ні в якому разі не варто нав’язувати щось дітям, викликаючи тим самим у
них спротив, вихід з гри або її припинення. Тут доречними будуть
запитання, поради, рекомендації. Важливий і спосіб організації дітей.
Наприклад, вони можуть обрати ведучого в грі самі за допомогою лічилки
або його призначить вихователь.
?
?
I
?
?
??wwww
„@
]„E^„@
¶>
N
ldmessesseeeeeeeeeeeeeeeeeeeee
h»
h»
h»
їхнє розпорядження: розташування меблів, іграшок підпорядковується грі.
Вихователь спрямовує дитячу самодіяльність, сам бере участь, ознайомлює
дошкільнят з новою грою. Якщо вони грають у різні види ігор, виховні
завдання урізноманітнюються та індивідуалізуються. Вихователь має
коригувати проведення всіх видів ігор. Зокрема, керівництво творчими
іграми полягає в збагаченні уявлень та вражень дітей, доборі відповідних
іграшок та матеріалів, збереженні безпосередніх переживань дітей,
розвитку їхньої ініціативи тощо.
Педагогу варто заохочувати під час гри прояв активності, ініціативи і
вигадки дітей. Якщо вихователь сам вміє і любить грати, він розуміє
настрій граючих, спілкується з ними щиро, зацікавлено, не користується
стандартними заученими фразами і словами. Досвідчений вихователь уважно
спостерігає за граючими дітьми. Він може ходити, стояти, сидіти, але
завжди займає таку позицію, щоб, звертаючись до однієї чи декількох
дітей, не випускати з поля зору решту. Під час проведення гри
неприпустимі розмови вихователя на сторонні теми з помічником вихователя
й іншими співробітниками.
Вихователь має слідкувати, щоб у груповій кімнаті і на ділянці були
створені умови для різноманітної самостійної ігрової діяльності малят.
Кожен вид іграшок і посібників варто зберігати у визначеному порядку. Це
дозволить дітям знайти потрібний предмет, а після гри забрати його на
місце. Важливо продумати, як найбільш раціонально розподілити ігровий
матеріал, щоб діти могли зайнятися різноманітною діяльністю, не
заважаючи один одному.
Розвиток самостійної діяльності дітей залежить від змісту і форми
безпосереднього спілкування педагога з кожною дитиною. Це спілкування,
якими б педагогічними прийомами воно не здійснювалося, повинне протікати
у формі рівноправної доброзичливої співпраці дорослого з дітьми. Воно
мусить направляти малят на самостійне відтворення знань, умінь, способів
дії з предметами, отримане на заняттях і в спільній діяльності з
дорослим.
Керівництво іграми здійснює безпосередньо вихователь, причому воно має
бути тактовним, певною мірою інтуїтивним. Педагог ураховує індивідуальні
та вікові особливості дітей, конкретну ситуацію, дитячий та власний
досвід, формуючи у вихованців наполегливість, активність, готовність до
подальшої діяльності.
Визначаючи компетентність дошкільнят в ігровій діяльності згідно з
Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні, доцільно враховувати
такі показники: складність сюжету, його чіткість, наближеність до
реального життя, перспективність, логічну завершеність; визначеність
ролей, їх узгодженість, типізацію та індивідуалізацію їхніх основних
характеристик, адекватність ігрових дій; чітке визначення правил гри,
дотримання їх дитиною; збалансоване спілкування з товаришами,
оптимістичний настрій.
Щоб правильно організувати керівництво іграми, вихователь має, вивчивши
ігрові інтереси та рівень розвитку творчих ігор своїх вихованців,
скласти перспективний план розвитку ігор на місяць, квартал, півріччя,
рік, вказавши теми ігор, обсяг та шляхи їхнього розвитку.
Плануючи проведення творчих ігор, вихователь насамперед визначає
розвивально-виховну мету гри, яка спрямовується на розв’язання завдань,
визначених програмами навчально-виховної роботи зі старшими
дошкільниками. Упродовж усього дня організовуються різні види ігор з
урахуванням віку дітей, їхніх ігрових інтересів, місця гри в режимі дня,
місця проведення, змісту попередніх і наступних форм роботи, сезонних
умов, ступеня фізичного та інтелектуального навантаження на дітей.
Якщо гра цілеспрямовано організовується як засіб навчально-виховної
роботи з дітьми старшого дошкільного віку, вихователь застосовує
опосередковані засоби педагогічного впливу: попереднє читання художньої
літератури, перегляд відеофільмів, ілюстрацій, проведення бесід із
дітьми, екскурсій, організація ігрового середовища тощо. Важливо
налаштувати дітей на гру, розширити їхнє уявлення про ту сферу життя та
діяльності дорослих, яку вони будуть імітувати у грі.
Так, організовуючи гру в “Лікаря», вихователь може цікаво розповісти,
які бувають лікарі, які хвороби вони лікують. Свою розповідь педагог, як
правило, супроводжує демонстрацією відповідних малюнків. За можливості
потрібно провести цільові прогулянки до аптеки, поліклініки,
організувати екскурсію в медичний кабінет дитячого садка, влаштувати
зустріч з медпрацівниками.
Веселі віршики або пісеньки про лікарську працю, загартовування і
фізкультуру теж стануть у нагоді. Наприклад, можна запропонувати дітям
послухати вірш Марії Солтис «Лікар».
Лікар
Моя лялька захворіла.
Болить горло – це ангіна.
Їсти бідна геть не може.
Лише лікар допоможе.
Одягну халатик білий,
Лялька вже на карантині.
Візьму ложечку і гляну
Як там горлечко у лялі.
Чай з малиною зроблю,
Ним температуру зб’ю,
Покладу я меду ложку –
Хворій полегшає трошки.
Я укол робить не вмію,
Краще молока нагрію.
Все, пройшла уже ангіна.
Можемо гуляти сміло.
Важливо також створити відповідне ігрове середовище: запропонувати
маленьким «лікарям» одягнути білі халати, скористатися наборами для гри
в «Лікаря» або краще використати якісь звичайні предмети як лікарські
інструменти та ліки (це змусить працювати дитячу фантазію та уяву:
паличка стане чудовим градусником, а листок – пластиром тощо). Це гарна
гра для того, щоб вчити дітей поводитися в різних ситуаціях, поглибити
їхні знання і уявлення про людину, розширити дитячий кругозір. Старша
дитина «лікує» малюка, допомагає йому запам’ятати назви різних частин
тіла і процедур, які здійснює лікар. Якщо в дитини є страх перед
лікарями, гра допоможе їх побороти.
Отже, грамотна організація та керівництво педагогом ігровою діяльністю
дошкільників сприяє ефективному формуванню моральності та життєвих
компетентностей у дітей. Адже під час гри у спілкуванні з однолітками
розкривається сутність дитини: моральні уявлення, інтелект, ставлення
до навколишньої дійсності. Виявляючи свої знання, вміння,
дитина ділиться ними з ровесниками, тобто відбувається обмін соціальним
досвідом. У дітей формуються колективістські навички: вони вчаться
налагоджувати спілкування, домовлятися, узгоджувати свої бажання з
бажаннями й намірами інших, переконувати у правомірності своїх
міркувань, рахуватися з інтересами інших тощо.
Завдання педагогів використовувати всі можливості гри для виховання
людини-творця, здатної до активної життєтворчої діяльності, адже, як
зазначав В.О.Сухомлинський, «гра – це величезне світле вікно, через яке
в духовний світ дитини вливається живлющий потік представлень, понять
про навколишній світ».
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
