День Перемоги
Звучать фанфари. Виходять ведучі.
Корчевська Т.: 65 років відділяє нас від буремних воєнних подій. Для
історії це небагато, а для людини – це майже все життя.
Власик Н.: Та люди самі творять історію. А тих, хто поліг у горнилі
боїв, хто кров’ю своєю скропив землю, тим, хто пройшов крізь бої,
лихо, голод і холод, хто вижив у тій смертельній війні, всім –
мертвим і живим – присвячується …
Яківчук І.:
Весна настала, сонце сяє,
Своє проміння посилає,
Трава у полі шовковиста,
Виблискує, немов намисто.
Корчевська Т.:
Уже до рідної землі
Летять у небі журавлі.
Усе немовби сон…
А пам’ятаєте у 41 колись…
Звучить голос Левітана. Ведучі виходять. З’являється Україна, потім
ведучі.
Лящук Ю. (в українському костюмі):
На нас напали серед ночі,
І почали палить, вбивать,
Топтати наші ниви,
Вогнем і кров’ю поливать
Наш рідний край щасливий.
Корчевська Т.:
1941 рік – найтяжчий. Гіркі шляхи відступу, згарища на місці сіл, чорні
руїни там, де зовсім нещодавно вирувало щасливе життя.
Яківчук І.:
19 41 – рік небаченої людської мужності. Неповторна повість людської
стійкості…До останнього патрона , до останнього подиху.
Власик Н..:
Право відкрити мітинг, приурочений 65-річниці з Дня Перемоги, надається
селищному голові – Шепеленку Олександру Васильовичу.
Виступ селищного голови, представлення гостей, виступ закінчується
словами: «Мітинг, присвячений Дню Перемоги, оголошую відкритим».
Звучить Гімн України.
Яківчук І.:
Немає у нас сім’ї на Україні,
Якої б не торкнулася війна,
Де б не вбивала, крала чи палила
Фашиста-нелюда загарбницька рука.
Корчевська Т.:
Уже стільки літ минуло,
Як постріли скінчились,
А в пам’яті й сьогодні
Страшні й сумні картини.
Шепеленко О.В.:
До слова запрошується свідок тих страшних подій, ветеран ВВВ
________________________________________________________________________
_____________
Далі ідуть виступи гостей.
Власик Н.:
Ми правнучата – воїнів – героїв,
Що подвиги вершили кожен день.
Дивились смерті прямо в очі,
Назад не відступали , йшли вперед.
Корчевська Т.:
Щасливі всі , що сонечко сміється,
Що шелестять навкруг гаї,
Що про війну з книжок лиш дізнаємось
Або із фільмів про страшні бої.
Пісня
_______________________________________________________________________
Яківчук І.:
Роки минають. Небагато,
На жаль, лишилося солдатів,
Що вибороли Перемогу
У другій Світовій війні.
То ж поки маємо ще змогу –
Розважим думи їх сумні.
Власик Н.:
Запевнимо, що пам’ятати
Їх подвиг будемо довічно,
І мир у світі зберігати
На честь загиблих героїчно!
”@Bii?o?
?
b d @
B
Z
?
1/4
i
“$Bj??io?
?
Oe
І біля Вічного вогню
Ми покладем червоні квіти
І зробим так, щоб наші діти
Завжди вклонялися йому.
Корчевська Т.:
Погляньте в очі ветеранів –
Ті сльози – відблиски війни,
А, може, й нашої вини –
Бо що ж то, люди, за пошана
До тих, хто наше майбуття
Ціною власного життя
В боях пекельних боронив?
9-те Травня… Привітання…
Хто б їх буденне існування
Від негараздів захистив?
Щодня хоч трохи теплоти
Надаймо їм – і я, я ти!
Лящук Ю.:
Тож пам’ятаймо про тих, що безвісті пропали…
Пам’ятаймо про тих, що не встали як впали…
Пам’ятаймо про тих, що згоріли як зорі,-
Такі чисті і чесні, як повітря прозоре…
Пам’ятаймо про тих, що за правду повстали…
Пам’ятаймо про тих, що лягли на заставах…
Пам’ятаймо про тих, що стрибали під танки…
Корчевська Т.:
Є в місцях невідомих невідомі останки.
Є в лісах, є у горах, і є під горою –
Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.
Пам’ятаймо про них і у праці, і в пісні –
Хай відомими стануть всі герої безвісні.
Яківчук І.:
Перед трагічною хвилиною мовчання
Словами говорити неможливо.
Оця хвилина більше нам розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.
Власик Н.:
Про подвиги солдатів не вимовить словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Але воно, на жаль, немає мови,
Лиш має біль. І тому я прошу
Солдатів пам’ять вшанувати хвилиною мовчання.
Звучить метроном, потім голос Левітана про капітуляцію німців, потім
мінус пісні «Журавлі».
Лящук Ю.:
Я прийшла, Перемога,
Як свято із свят.
Я вклоняюсь тобі,
Перемоги солдат.
Я прийшла із опалених літ,
І принесла з собою
Весняний цей цвіт.
Я іду з травнем крізь хвилини, дні і роки,
Несу нащадкам спогади свої.
Буяють мирно квіти на могилах,
До сонця красного метелики летять,
А ті, кому війна зламала крила,
Священним, вічним сном в могилах сплять.
(іде до пам’ятника та кладе квіти)
Яківчук І.:
Шумлять вітри в знаменах синьо-жовтих
Сміється щиро небо голубе
В святкових, пишних, радісних обновах
Ще більш люблю, Глевахо , я тебе.
Корчевська Т.:
Любі наші ветерани!
Хай ці квіти весняні чудові
Подарують вам подих краси,
Щоб жилося у щасті й любові,
Благ усіх вам з роси і води!
Власик Н.:
Всю доброту, яка існує в світі,
Всю радість, що живе серед людей,
Найкращі всі, що до вподоби, квіти
Даруєм ми вам у цей святковий день.
Діти вручають квіти ветеранам. Шепеленко О.В. оголошує продовження
концертної програми, а у кінці покладання квітів до пам’ятника.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter