Чигирик Надія Миколаївна,

Чигирик Оксана Іванівна,

вихователі ГПД,

Боровицький НВК І-ІІІ ст.,

Чигиринської районної ради

Режим дня – запорука здоров’я вихованців початкових класів

в групі продовженого дня

Група продовженого дня є однією з форм виховання дітей і допомагає
організувати найсприятливіші умови для їхнього відпочинку, навчання і
виховання, поєднання навчально – виховної роботи на уроках і в
позаурочний час. Вона забезпечує, враховуючи вікові особливості, їхній
розумовий, моральний, естетичний, фізичний, духовний розвиток, створює
умови для організації продуктивної праці, відкриває можливості
всебічного виявлення і розвитку індивідуальних здібностей, запитів та
інтересів дітей.

Успішна робота групи продовженого дня залежить не тільки від того,
наскільки цілеспрямовано спрямована робота, але й наскільки правильно
організований у ній режим. Від раціонального, з точки зору педагогічної
і гігієнічної побудови, режиму залежить підвищення успішності,
збереження достатньої працездатності і попередження втомлюваності учнів.
Дотримання упродовж тривалого часу правильного режиму сприяє зміцненню
здоров’я, створює життєрадісний настрій і підвищує працездатність
школярів. Неухильне дотримання режиму виховує в учнів такі цінні якості
як дисциплінованість, акуратність, організованість.

Правильне чергування в режимі дня праці і відпочинку в свою чергу
сприяє збереженню в дітей найвищої працездатності.

Режим дня в групі повинен відповідати психолого – педагогічним,
гігієнічним і віковим особливостям учнів і сприяти перетворенню в
єдиний гармонійний процес навчально–виховну роботу, відпочинок і трудову
діяльність школярів.

При плануванні режиму роботи групи продовженого дня необхідно врахувати
такі вимоги:

відповідність режиму віковим особливостям школярів;

педагогічне забезпечення чергування режимних моментів;

раціональний розподіл часу на навчання, харчування, відпочинок,
позакласні і позашкільні заходи, в тому числі максимальне перебування
дітей на свіжому повітрі;

чітку організацію роботи дитячого колективу, єдність вимог до дітей і
контроль за їхньою діяльністю.

Найбільш типовими порушеннями режиму дня є недостатнє перебування дітей
на свіжому повітрі, обмеження занять фізичною культурою, відсутність
рухливих ігор. Для учнів 1- 2 класів, а також для ослаблених дітей 3 – 4
класів найкращим відпочинком є, по можливості, гігієнічно правильно
організований денний сон, після якого працездатність дітей 6 – 10 років
вища, ніж після інших видів відпочинку.

Режим дня погоджується з лікарем, обговорюється на педраді,
затверджується директором школи.

Режим будується диференційовано залежно від вікових та індивідуальних
особливостей, періодичності фізіологічних функцій; передбачає чергування
всіх видів діяльності, перебування на свіжому повітрі не менше 3 годин.

Правильно організована робота в групі продовженого дня дає можливість
гармонійно об`єднати навчання і виховання; організувати позакласну
діяльність та дозвілля дітей відповідно до їхніх інтересів і побажань;
надавати їм кваліфіковану допомогу у виконанні домашніх завдань.

Для першокласників є обов’язковим щоденний 1,5 – 2 годинний денний
сон. Тому кожному учневі потрібне постійне спальне місце. Під час сну
має бути присутній вчитель або вихователь.

Обов’язковим елементом режиму першокласників є 2,5 – 3 годинне
перебування на свіжому повітрі ( прогулянка, спостереження, рухливі
ігри).

Режим дня для першокласників не передбачає у другій половині дня часу
для самопідготовки. Тому в цей час проводяться заняття чи виховні заходи
за інтересами ( малювання, ліплення, рукоділля; настільні ігри, перегляд
телепередач; відвідування театрів, виставок; проведення цікавих
зустрічей, бесід, конкурсів, та ін.). Тривалість таких видів діяльності,
як читання, малювання, ліплення, настільні ігри тощо, не має
перевищувати 30 хвилин. Перегляд телепередач не потрібно проводити
частіше одного – двох разів на тиждень, з обмеженням перегляду
телепередач – 30 — 45 хвилин.

Орієнтуючись на рекомендовані режими і беручи до уваги місцеві умови
(черговість проведення дозвілля і прогулянок на території школи, час
роботи загальношкільних гуртків і секцій), вихователь розробляє режим
конкретної групи продовженого дня, враховуючи пропозиції вчителів,
побажання батьків.

Після уроків учням пропонується перебувати на свіжому повітрі 30 – 60
хвилин.

Обід — 30 хв.

Прогулянки, ігри, суспільно корисна праця – 1,5 – 2 год.

Полуденок – 10 хв.

Самопідготовка – 1 – 1,5 год.

Робота в гуртках, заняття за інтересами – 1- 1,5 год.

Режим дня є законом життя і діяльності всього педагогічного та
учнівського колективів школи. Психолого – педагогічне значення режиму
полягає в тому, що він забезпечує чітку організацію життя і діяльності
педагогів і учнів, виробляє в них відповідний стереотип, сприяє
піднесенню якості навчально — виховної роботи.

Дбаючи про виконання режиму, слід пам`ятати , що зайва регламентація
діяльності вихованців стримує їх ініціативу й самодіяльність. Діти
повинні мати час побути на самоті або в невеликому колі друзів.

Режим дня не може бути постійним, він динамічний, і як динамічне саме
життя школи. Періодично, залежно від змін місцевих умов, удосконалення
навчально – виховного процесу, педагоги переглядають раніше вироблений
режим.

Правила внутрішнього розпорядку складають на основі загально –
педагогічних вимог до організації і проведення навчально – виховної
роботи, місцевих умов і можливостей.

Важливим організаційним та педагогічним завданням, від якого залежить
успіх навчально – виховної роботи вихователя, є комплектування груп.
Вони можуть комплектуватися :

з учнів одного класу ( клас — група);

з учнів двох або декількох паралельних класів ( збірна група );

з учнів різних класів ( різновікова група).

Труднощі виникають при складанні режиму для різновікової групи:
навчальні заняття закінчуються неодночасно, на самопідготовку
відводиться різний термін. Тому вихователь разом з вчителями повинні
продумати, як збирати дітей так, щоб ті, у кого заняття закінчуються
раніше, брали участь у гуртковій роботі. У спортивній і суспільно –
корисній діяльності, у малорухливих іграх.

При плануванні режиму роботи групи продовженого дня необхідно
враховувати наступне:

вікові особливості дітей;

чергування режимних моментів;

раціональний розподіл часу на відпочинок, позашкільні заходи, на
навчання і харчування;

перебування на свіжому повітрі;

заняття за інтересами.

I варіант режиму дня

Режим дня для учнів 1 класу

( Група працює 5 днів по 6 годин)

12: 30 — 13: 00 — Перебування на свіжому повітрі.

13: 00 — 13: 30 — Обід.

13: 30 — 15:30 — Прогулянки, ігри, екскурсії, спортивні змагання,
суспільно-

корисна праця.

15: 30 — 15: 45 — Полуденок.

15: 45 — 18 : 00 — Робота в гуртках. Заняття за інтересами.

Перебування на свіжому повітрі.

18: 00 — 18: 30 — Індивідуальні співпраця. Співпраця з батьками.

ІІ варіант режиму дня

Режим дня для учнів 2 – 4 класів

(Група працює 5 днів по 6 годин)

12:30 – 13:00 — Перебування на свіжому повітрі.

13:00 — 13:30 – Обід.

13:30 – 14:30 — Екскурсії, спортивні змагання, конкурси, прогулянки,

суспільно – корисна праця.

14:30 — 15:15

15:40 — 16:00- Самопідготовка.

16:00 — 18:00 — Прогулянки, заняття за інтересами , робота гуртків.

18:00 — 18:30 — Індивідуальні консультації .Співпраця з батьками.

Високе сумарне навантаження учнів шкіл з групою продовженого дня
потребує постійного контролю за станом здоров`я і організації заходів,
які сприяють покращенню життєдіяльності різних органів і систем їх
організму.

Невід`ємною частиною навчально – виховного процесу і загального режиму
для учнів цих груп є фізичне виховання.

Основними завданнями фізичного виховання в школі є зміцнення здоров`я
дітей і забезпечення правильного фізичного розвитку; успішний розвиток
рухових якостей і формування навичок і вмінь; сприяння високому рівню
розумової і фізичної працездатності; виховання морально – вольових
якостей; виховання інтересу дітей до організованих і самостійних занять
фізичними вправами.

Відомо, що недостатня рухливість дітей молодшого шкільного віку є
однією з причин порушення постави, погіршення дієздатності стопи, появи
надлишкової ваги та інших порушень фізичного розвитку; недостатня рухова
активність знижує функціональні можливості серцево – судинної і
дихальної систем дитини, в результаті чого з`являється неадекватна
реакція серця на навантаження, зменшується життєва ємність легень,
сповільнюється моторний розвиток. Малорухома дитина володіє меншим
об`ємом рухових навичок, їй властивий нижчий рівень розвитку рухових
якостей. Діти з дефіцитом рухів володіють меншою силою і витривалістю,
не такі швидкі і спритні, частіше хворіють. В умовах гіподинамії
неможливе вирішення задач фізичного виховання.

Сорокахвилинний урок фізичного виховання компенсує в середньому 11% , а
максимально – 40% необхідного добового числа рухів.

Це говорить про те, що три уроки фізичного виховання в тиждень можуть
компенсувати тільки 18% рухів від норми. Навіть щоденні уроки фізичного
виховання не можуть ліквідувати дефіцит рухів.

Відомо, що потреба дітей молодшого шкільного віку рухатись на 18 – 22%
задовольняється самостійними, спонтанними рухами. До таких належать рухи
рук, ніг, повороти тулуба, голови, рухи рук під час письма, праці,
малювання, піднімання руки; вихід до дошки, вставання під час відповіді;
пересування по класу, коридору під час перерви, прибирання робочого
столу, яке супроводжується нахилами, присіданнями; переходи в їдальню і
назад, із школи додому, самостійні рухливі ігри і т. п.

На сучасному етапі розвитку шкіл, особливо шкіл з групою продовженого
дня, недопустиме обмеження рухової активності учнів тільки уроками
фізичного виховання.

В умовах школи гіподинамію можна повністю ліквідувати тими видами
фізичного виховання, які є щоденними, масовими і обов`язковими для всіх
здорових дітей молодшого шкільного віку. Велику роль тут відіграють всі
види фізкультурно – оздоровчої роботи в режимі шкіл з групою
продовженого дня. Вони є основними постачальниками необхідних дитині
рухів. В школах де фізкультурно — оздоровча робота представлена всіма
своїми видами, де вона є обов`язковою для всіх здорових дітей, не
стоїть проблема «рухового голодування».

Фізкультурно – оздоровча робота в режимі школи з молодшими школярами
складається з таких видів:

гімнастика до занять;

фізкультхвилинки на уроках і під час самопідготовки;

спортивна година на відкритому повітрі;

ігри на перервах;

розваги на прогулянках.

Як і в якому об`ємі планувати фізкультурно – оздоровчу роботу в режимі
навчального дня?

Знаючи добовий об`єм необхідних для молодших школярів рухів (в
середньому 2 години), можна правильно розрахувати їх руховий режим.

Ось приклад планування рухів дня учнів 1- 4 класів шкіл з групою
продовженого дня, складеного відповідно до норм природної потреби дітей
в рухах.

Гімнастика до занять – до 10 хв.

Фізкультхвилинки на кожному уроці і під час самостійної роботи – до 6 –
12 хв. в сумі.

Ігри і вправи на перервах – до 15 хв. в сумі.

Спортивна година – година активного відпочинку на відкритому повітрі –
до 45 хв.

Рухливі ігри і спортивні розваги під час прогулянки – до 40 хв.

: ?

?

Ue

TH

l ? ~

-8 ¦!3/4″@’oeoeoeoeoeoeiiaeaeaeaeaeUUUUIaeaeaeaeaeae

&

:F:t: :O://////////eeaaae/OOOOO//

&

&

&

&

@х процесів, підвищена збудливість кори головного мозку, чітко виражена
недостатність внутрішнього активного гальмування. В цьому причина
швидкого вломлення молодших школярів. За даними багатьох науковців
молодших школярів в семирічних школярів швидко знижується
працездатність, погіршується увага і пам`ять після 30 – 35 хвилин
безперервного заняття. Значно погіршуються показники працездатності від
початку до кінця четвертого уроку.

Найкращим шляхом оптимізації рухового режиму в ГПД в сучасних умовах є
використання фізкультхвилинок (2 – 3 хв.), фізкультпауз (10 – 15 хв.).
Фізкультхвилинки організовуються під час приготування домашніх завдань в
групах продовженого дня, в домашніх умовах.

Провести їх слід через 45 – 60 хв. навчальної роботи .

В зміст комплексу фізкультпаузи включаються загальнорозвиваючі вправи,
біг, стрибки, рухливі ігри. Підбір і послідовність виконання вправ
комплексу базуються на тих же принципах, що і фізкультхвилини, але
кількість вправ зростає до 6-8 разів, виконуються в повільному і
середньому темпі.

Складаючи комплекси фізкультпауз потрібно врахувати, що перші вправи
даються, в основному, для м’язів спини і плечового пояса (вправи для
виправлення хребта – потягування), потім для м’язів ніг і тулуба. На
завершення повинні бути заспокоюючі вправи, ходьба.

В групах подовженого дня проводити фізкультпаузи можна в класі,
спортивному і актових залах, а якщо дозволяє погода то на свіжому
повітрі під керівництвом вихователя. Підбирати і складати комплекси йому
допомагає вчитель фізичної культури.

Під час фізкультпаузи необхідно звернути увагу дитини на правильне
виконання вправ, дотримання послідовності і кількості повторень кожної
вправи. Такі нетривалі заняття сприяють підвищенню працездатності,
знімають фізичне і емоційне напруження. До фізкультхвилинок і пауз
включаються вправи для збереження зору, корекції плоскостопості,
постави. Діти можуть виконувати вправи індивідуально або групами під
керівництвом старших учнів. Можна виконувати вправи за малюнками або
просто танцювати під музику. Якщо в групі є килимок, можна виконувати
вправи лежачи – це дуже корисно для розвантаження хребта.

Стопа людини має безліч біологічних точок, які відповідають за певні
внутрішні органи. Спеціальні масажери, ходіння по мотузці, ребристій
дошці, камінцях, килимках з нашитими ґудзиками є масажем підошви і
активізують діяльності нервової системи та внутрішніх органів,
підвищують працездатність. Бажано проводити фізкультхвилини кожні 45 –
60 хвилин, фізкультпаузи – 1,5 – 2год.

Більш тривалі заняття організовуються на прогулянці або спортзалі.
Щоденне перебування на свіжому повітрі обов’язкове. Тривалість
прогулянки та вибір діяльності школярів залежить від погодних умов,
попередньої діяльності, стану їхнього здоров’я, навіть від одягу. За
несприятливих погодних умов краще поділити прогулянку на дві меншої
тривалості. Фізкультурні заняття на прогулянці (або в спортзалі)
включають вправи і рухливі ігри для закріплення навичок, здобутих на
уроці фізкультури, для розвитку швидкості, спритності, орієнтування в
просторі тощо. Щоб заохотити учнів, бажано проводити спортивні години як
естафети, змагання, тематичні рухливі ігри ( «Підготовка в космонавти»,
«Малі Олімпійські ігри», «Козацькі розваги» тощо ). У тематичні заняття
можна включити питання про спорт, гігієну. На початку заняття
навантаження більше, потім поступово зменшується. Раз на місяць бажано
проводити спортивне свято з участю батьків, учнів, вчителів.

Корисно відвідувати спортивні змагання старших школярів.

Ходьба – найприродніший вид руху .Вона дає роботу майже всім м’язам,
задовольняє потребу в русі, дозволяє диференціювати навантаження , не
потребує особливих умов. Тому для ГПД можна рекомендувати 1 – 2 рази на
тиждень пішохідний перехід, цільову прогулянку або екскурсію.

Особливо це доречно в міжсезоння.

Пішохідний перехід – прогулянка, метою якої є певне фізичне
навантаження та формування навичок правильного ходіння. Для пішохідних
переходів розробляються спеціальні маршрути (затверджені директором
школи) з визначенням часу, відведеного на них, і навантаження.
Урізноманітнити пішохідні переходи можна рухливими іграми,
спостереженнями. Збиранням природного матеріалу.

Цільова прогулянка – прогулянка (орієнтовна довжина маршруту – 2,5 км)
до якогось об’єкта, щоб знайти відповідь на конкретне питання
(наприклад, до парку: яких птахів там можна побачити або яких дерев там
більше тощо ). Тобто метою прогулянки є не тільки фізичне навантаження,
а й певні знання. Залежно від місцезнаходження об’єкта прогулянку можна
збагатити рухливими іграми. Бажано вести щоденник цільових прогулянок і
екскурсій. Цільова прогулянка, як і екскурсія, передбачає підготовчу
роботу (вихователь відвідує обраний об’єкт, готує учнів до сприйняття
матеріалу, нагадує відповідні правила поведінки).

Під час самопідготовки учні можуть самостійно виконувати вправи
фізкультхвилини, а ті хто цього потребує, — корегувальні. Перерва (їх
має бути 2 – 3) робиться, коли це зручно дитині (по закінченню певної
роботи, навчального завдання), але не рідше, ніж через кожні 40 хвилин.
Деякі завдання (читання, заучування напам’ять) можна виконувати стоячи –
для цього бажано мати 2 – 3 високі парти, конторки, трибуни.

Діти, що легко стомлюються, можуть 8 – 10 хвилин відпочити лежачи на
килимку (для цього використовуються маленькі килимки, що легко
перуться).

Під час перерв доцільно використати кулькові масажери, гумову стрічку,
ручні тренажери, походити з мішечком, кільцем, дощечкою на голові,
виконати дихальні вправи. По закінченні завдань рекомендується зробити
вправи для збереження зору.

Такі ж перерви роблять під час ручної праці, читання, сидячих ігор.

Можна повістити малюнки з вправами для виконання. Це також дає
можливість диференціювати навантаження.

Спортивна година.

Згідно з орієнтовним режимом дня, «спортивну годину» доцільно проводити
після закінчення уроків. Вона проводиться з метою відпочинку дітей після
розумової діяльності. Загартування і зміцнення організму, фізичного їх
розвитку, закріплення навичок поведінки у колективі.

Особливістю цих занять є те, що вони проводяться у невимушеній
обстановці, здебільшого у формі гри. Тривалість цих занять залежить від
багатьох обставин: втоми, попереднього виду діяльності, активності
учнів, погодних умов. При ознаках перевтоми необхідно перейти до легких
вправ чи ігор або припинити їх виконання на деякий час. Оскільки
перебування дітей на свіжому повітрі – важливий фактор загартування,
зміцнення здоров’я, підвищення працездатності дітей, тому незалежно від
пори року ці заняття слід проводити на свіжому повітрі. Лише в разі
негоди (дощ, сильний мороз, завірюха) їх переносять у спортивний зал,
актовий зал, коридори. При проведенні години дозвілля на відкритому
повітрі широко використовують м’ячі, скакалки, обручі, санчата, лижі,
ключки.

«Спортивну годину» доцільно проводити після закінчення уроків. Час
фізкультурних занять визначається режимом групи продовженого дня з
урахуванням конкретних умов школи. У план кожного заняття, як правило,
включають від 3 до 5 основних видів фізичних вправ з ходьби, бігу,
стрибків. Метання, лазіння, а також рухливі ігри чи естафети.

Вправи мають бути нетривалими і чергуватися з короткочасним
відпочинком. Інтенсивні фізичні вправ і рухливі ігри слід чергувати із
спокійними. Заняття починаються з організації групи і пояснення його
змісту. Після шикування в шеренгу, колону, чи коло й усвідомлення
завдань заняття діти роблять невеличкий пробіг у повільному темпі (можна
чергувати з ходьбою), виконують загальнорозвиваючі вправи і переходять
до основних вправлянь – бігу, стрибків, метань, рухових ігор тощо.

У режимі групи продовженого дня бажано організовувати змагання,
фізкультурні свята, спортивні вечори.

«Спортивна година» може бути дуже різноманітною, але обов’язково
доступною віковим особливостям і можливостям школярів. До доступних
можна віднести наступні види рухів:

ходьба звичайна і з різними рухами рук, ніг, тулуба, ходьба на носочках
і п’ятках;

біг повільний і швидкий, з виконанням завдань по сигналу, з подоланням
нескладних перешкод;

стрибки на двох ногах і на одній, стрибки через скакалку, обруч;

кидання і ловля м’ячів на дальність, у різні цілі ;

лазіння, пере лазіння через обручі, драбини;

вправи в рівновазі: ходьба по вузькій лінії, лавочці;

вправи з предметами: з м’ячами, з обручами, зі скакалкою.

Естафети з ходьбою, бігом, стрибками, метанням;

У «спортивній годині» як одній із форм організації фізичного розвитку
можна виділити три умовні частини.

Перша частина – «Підготовча» (10-15хв.) – починається зразу після
приходу дітей на ігровий майданчик. Її зміст : шикування, організаційні
вказівки вихователя, ходьба, повільний біг 300 – 500 метрів по
майданчику в колоні по одному; загально розвивальні вправи або під час
ходьби, або в крузі, або в грі. Ходьба і біг на початку «спортивної
години» використовується як ефективний засіб, активізуючий і такий, що
тренує діяльність серцево-судинної і дихальної системи, сприяє більш
швидкому насиченню крові киснем, знімає застійні явища за рахунок
покращення крово- і лімфообігу. Крім цього ходьба, біг, загально
розвивальні вправи є засобом підготовки організму до наступних рухових
дій дітей.

Другу частину «спортивної години» (20-30хв.) можна назвати основною для
активного відпочинку дітей. Вона складається, в свою чергу, із загальних
для всіх дітей ГПД рухливих ігор, естафет, спортивних розваг дітей.

Проведення зі всім класом рухливих ігор і естафет, які несуть у собі
великий емоційний заряд, сприяє більш швидкому і повному переключенню
дітей на другий вид діяльності, а, відповідно, і більш повному
відпочинку.

Активні рухи цієї частини сприяють розвитку швидкості, спритності, сили
і витривалості, швидкісно-силових якостей; збагачують руховий досвід
дітей та знання про рухливі ігри.

Самостійні ігри дітей і спортивні розваги в парах, невеликих групах
повніше задовольняють індивідуальні нахили дітей до різних рухових дій,
сприяють подальшому їх відпочинку.

Третя частина – заключна ( 5 – 7 хв.) направлена на організаційний
кінець активного відпочинку учнів. У неї входять загальне шикування,
спокійна ходьба по майданчику або декілька вправ на увагу з тим, щоб
привести організм дітей у відносно спокійний стан, при якому можлива
ефективна наступна навчальна діяльність (самопідготовка).

«Спортивна година» обов’язково передбачає організаційний прихід дітей
на ігровий майданчик і вихід до школи.

Методична і медична література пропонує нетрадиційні засоби фізичного
розвитку: масажі, вправи за східними методиками. Запроваджуючи такі
вправи, слід погодити це з лікарем.

Використані джерела

1.Голубенко М. Абетка вихователя ГПД. – К.: 2004.

2.Борисенко А. Ф. , Цвек С.Ф. Руховий режим учнів. Посібник для
вчителя. – К.: Радянська школа , 1989.

3.Морозова З.В. Група продовженого дня .Методичний посібник для
вихователя. – Харків. ТОРСІНГ Плюс. 2006.

4. Захарова А.В. , Слободчиков В.І. Світ дитинства. Молодший школяр. –
Москва, Педагогіка, 1988.

5.Шурухіна В. К. Фізкультурно – оздоровча робота в режимі навчального і
продовженого дня школи з учнями 1 – 4 класів. Посібник для вчителя.
Москва, 1997.

6. Журнал « Здоров’я та фізична культура».№36, 2006

7. Шуль Я. М. Робоча книга вихователя групи продовженого дня. –
Тернопіль: Астон, 2004.

PAGE

PAGE 1

Похожие записи