Бузенко Світлана Анатоліївна, Лук’ященко Валентина Іванівна, Капленко
Ольга Миколаївна, Коломієць Ольга Андріївна, учителі математики та
фізики Золотоніської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №3
Золотоніської міської ради

Проблеми міжпредметних зв’язків, зокрема математики і фізики, у
навчально – виховному процесі сучасної школи є дуже важливою.

Дана робота містить аналіз деяких неузгодженостей у викладання цих
предметів та пропозицій щодо їх вирішення, бо здійснення систематичного
зв’язку між різними навчальними предметами впевнює учнів у тому, що
шкільні предмети не відірвані один від одного, а з різних боків, кожний
своїми методами вивчає матеріальний світ.

НЕУЗГОДЖЕНІСТЬ ПРОГРАМ ПРИРОДНИЧО – МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН ТА ПРОПОЗИЦІЇ
ЩОДО ЇХ ВИРІШЕННЯ

Раніше люди вважалися різносторонньо розвиненішими у тому розумінні, що
зналися на багатьох галузях наук. Виходячи з цього, можна сказати, що до
недавна не поставало гострої проблеми розділення наук саме тому, що вони
взаємопов’язані. Але прогрес не стоїть на місці. тому протягом століть і
тисячоліть здійснювалось безліч відкриттів, що зумовило поділ наук на
галузі і розділи.

Проблема міжпредметних зв’язків у ті роки розв’язувалося таким чином:
усі навчальні програми з різних дисциплін скоординували, узгодили і
об’єднали, вилучили «чисто математику», подбали про застосованість усіх
знань на практиці. І все ж вирішення проблеми у такий спосіб не
виправдали надій, що на них покладались. З’ясувалось, що отримані учнями
знання були не систематичні, надто примітивні і не забезпечували
глибокого володіння основами наук. Після невдалої реалізації комплексних
прогарам у шкільній освіті відбувся значний ухил в інший бік. Навчальні
програми, а серед них математика і фізика, стали занадто
формалізованими. Особливо гостро постала проблема міжпредметних зв’язків
у період модернізації шкільного курсу математики.

Саме невдачі у здійсненні модернізації шкільного курсу математики
спричинили розробку нових навчальних програм і підручників, а з 1992
року починається розробка національних програм і підручників з усіх
навчальних дисциплін. Зокрема визначається, що математика один із
опорних предметів середньої школи, який забезпечує успішне вивчення
інших дисциплін, насамперед предметів природничо – наукового циклу».
Можна виділити три суттєві ситуації, в яких проявляється зв’язок фізики
і математики:

1. Фізика ставить завдання, розв’язок яких призводить до появи нових
математичних ідей і методів, а вони в свою чергу, стають базою для
розвитку математичних теорій.

2. Математична теорія з її ідеями і апаратом застосовується для вивчення
і аналізу фізичних явищ, що призводить до створення нової фізичної
теорії.

3. Математичний апарат, на який спирається фізична теорія, розвивається
по мірі його використання в фізиці, відбувається паралельний прогрес
фізики і математики.

Тому проблема міжпредметних зв’язків у навчально виховному процесі
сучасної школи є дуже важливою. Від успішного її розв’язання багато в
чому зале6жить підвищення ефективності навчання і виховання учнів. Адже
курс фізики тісно пов’язаний з математикою, оскільки в процесі
дослідження структури і властивостей матерії, фізичних явищ та їх
взаємозв’язків у фізиці поряд з експериментальним методом широко
використовується метод математичного моделювання.

В умовах розробки нових навчальних планів і програм, підготовки
підручників і їх методичного забезпечення проблема узгодженості між
шкільними предметами стає особливо актуальною. Але, нажаль, частіше
проблему розглядають однобоко і зводять до того, щоб задовольнити
потреби однієї з дисциплін.

Тепер у школі вивчають основи сучасної математики з її новими ідеями,
математичним апаратом, сучасною термінологією і символікою. Тому вчитель
фізики повинен докладно ознайомитися із змістом програми з математики,
підручниками їх навчальними посібниками математики, обов’язково знати
сучасну термінологію і символіку для тогою, що використовувати
міжпредметні зв’язки для формування в учнів міцних і глибоких знань з
фізики.

Міжпредметні зв’язки обумовлюють:

поглиблення та розширення сприйняття учнями фактичних даних;

ефективне формування наукових понять;

свідоме засвоєння теорії, яку вивчає кожна дисципліна природничого
циклу.

Зв’язки математики та фізики мають місце у тому випадку, коли на уроках
математики вивчають поняття, які застосовуються в конкретних ситуаціях
на уроках з цих предметів.

Викладаючи математику та фізику у школі, ми стикаємось із такою
проблемою неузгодженості програм природничо-математичних дисциплін,
зокрема: під час введення поняття густини, як характеристики тіла у 5
класі з природознавства учні не мають уявлення про десятковий дріб та
дії над ними, тому поняття густини можна вилучити із матеріалу.

.

У 7 класі вже з перших уроків фізики знайомство з мікро-, макро- та
мегасвітом потребує знань запису числа у стандартному вигляді. А учні
користуються здебільшого громіздкими числами, що викликає труднощі і з
виконанням дій за допомогою калькулятора. Фізика вимагає ж уже з 7 класу
знань про степінь з цілим показником для запису кратних і частинних
одиниць, а даний матеріал вивчається згідно програми у 8 класі.

У 7 класі при вивченні закону заломлення світла у підручнику під
редакцією Генденштейна формулюється відносний показник заломлення через
відношення синусів кутів, а поняття тригонометричних функцій вивчається
у 8 класі з геометрії, хоча автор підручника фізики для 7 класу дає
тлумачення поняття синуса кута, але дітям це важко зрозуміти. Без
попередньої підготовки з математики.

.

У 8 класі з фізики на початку першого семестру вивчається період
коливань пружинного та математичного маятників, де застосовується
поняття квадратного кореня, який з алгебри вивчається у другому семестрі
цього ж класу.

Вивчаючи характеристики механічного руху, сили в природі учителі фізики
відчувають потребу у більш глибокому розумінні учнями поняття вектора,
проекції вектора на координатні осі, дії над векторами. Це зумовлено
недостатньою кількістю годин, яка відводиться з математики для вивчення
даного матеріалу.

Поняття абсолютної і відносної похибки необхідні при виконанні
лабораторних робіт з фізики, а в курсі математики за нинішньою програмою
вони відсутні.

b l n ~ E I N

P

&

F

ії наближених обчислень, а ці навики потрібні при виконання лабораторних
робіт з фізики з самого початку.

Несформованими виявляються уміння використовувати різномасштабні осі при
побудові графіків залежностей фізичних величин, знаходити кутовий
коефіцієнт побудованої прямої. А недоліки математичної підготовки
нерідко спричиняють невміння оформити результати своїх досліджень при
виконанні лабораторних робіт чи розв’язуванні задач.

Згідно вимог розв’язування задач з фізики потрібно виконувати розв’язок
задачі у загальному вигляді, зробивши розрахунок найменувань фізичних
величин. А це, на думку вчителів математики, є суперечністю
диференційованого підходу до навчання, набагато простіше громіздкі
задачі розв’язувати «по діях».

Виявлені проблеми неузгодженості навчальних програм та підручників з
математики та фізики, на нашу думку, могли б бути усунені таким чином:

1. Вчителям математики уже з 5-6 класів проводити підготовчу роботу,
направлену на знайомство учнів з природничими науками, що саме вони
вивчають та що їх об’єднує.

2. Знайомство з фізичними величинами вводити тоді, коли вже вивчений
необхідний математичний апарат ( наприклад, поняття густини вводити вже
в 7 класі з фізики, коли діти володіють діями з десятковими дробами).

.

4. В курсі алгебри ввести вивчення понять абсолютної та відносної
похибки, завдяки введенню додатка до підручника алгебри 9 класу.

5. Дії з наближеними обчисленнями пропонуємо помістити у розділ
«Нерівності» алгебри 9 класу.

6. У 7 класі другий закон заломлення світла формулювати через відношення
швидкостей двох середовищ, не використовуючи поняття синуса кута.

7. Поняття оберненої пропорційності необхідно вивчати у 6 класі у темі
«Відношення і пропорції. Відсоткові розрахунки».

8. При вивченні теми «Вектори на площині» у 9 класі з геометрії включити
формування понять «проекції вектора на координатні осі», «дії з
проекціями та векторами» як обов’язкові.

9. Удосконалювати використання єдиної фізико-математичної термінології і
символіки, узгодженого формулювання деяких фізичних і математичних
понять.

10. При складанні програм з математики та фізики врахувати вимоги
узгодженого вивчення цих шкільних дисциплін.

11. На шкільних, районних і міських методоб’єднаннях обговорювати
питання узгодженого викладання фізики і математики в школах.

Здійснення систематичного зв’язку між різними навчальними предметами
впевнює учнів у тому, що шкільні предмети не відірвані один від одного,
а з різних боків, кожний своїми методами вивчає матеріальний світ.
Сукупність результатів, набутих у процесі вивчення матеріального світу,
дає нам загальне уявлення про нього.

Взаємозв’язок між математикою і фізикою сприяє гармонійному розвитку
мислення учнів. Між предметні зв’язки забезпечують формування цілісних
уявлень школярів про явища природи, поглиблюють знання учнів як із
фізики, так і з математики.

В «Концепції державної цільової соціальної програми підвищення якості
шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року»
говориться, що «поліпшення якості шкільної освіти, зокрема природничо –
математичної, є необхідною умовою формування інноваційного суспільства
та підвищення конкурентномпроможності економіки.

Розвиток системи шкільної освіти потребує постійного оновлення
технологій, прискореного впровадження інноваційних технологій, її
швидкої адаптації до політичних, економічних та технологічних змін у
світі.

В умовах створення і розвитку високотехнологічного інформаційного
суспільства в україні виникає необхідність підвищення якості та
пріоритетності шкільної природничо – математичної освіти, включення
природничо – математичних предметів до навчальних планів усіх рівнів
освіти, поліпшення природничо – математичної підготовки учнів.

Фундаментальна природничо – математична освіта є одним і з основних
факторів розвитку особистості, що потребує оновлення її змісту з
урахуванням суспільних запитів, потреб інноваційного розвитку науки та
виробництва, запровадження сучасних методів навчання, поліпшення якості
підготовки та видання навчально – методичної літератури, удосконалення
механізмів оцінювання результатів навчальної діяльності. Реформування
потребує також підготовка та система підвищення кваліфікації вчителів
природничо – математичних предметів.

Отримання якісної шкільної природничо – математичної освіти є однією з
найважливіших гарантій реалізації громадянами їхнього інтелектуального
потенціалу, вирішальним фактором утвердження соціальної справедливості
та політичної стабільності».

ЛІТЕРАТУРА

Природознавство 5 – 6 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних
закладів (авт. О.Г.Ярошенко, Т.Г.Гільберг, В.Р.Ільченко, Т.В.Сак, І.П.
Крячко, В.В.Курсон) /Міністерство освіти і науки України. – Київ. Перун.
Ірпінь – 2005.

Фізика. Астрономія. 7 — 12 класи. Програма для загальноосвітніх
навчальних закладів (О.І.Ляшенко, О.І.Бугайов, Є.В.Коршак, М.Т.Мартинюк,
М.І.Шут; М.І.Дзюбенко, В.Г.Каретніков, І.А. Климишин, В.Г.Кручиненко,
І.П.Крячко) /Міністерство освіти і науки України. – Київ. Перун. Ірпінь
– 2005.

Математика 5 – 12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних
закладів (М.І.Бурда, Г.В.Апостолова, В.Г. Бевз, А.Г.Мерзляк, В.В.
Грінчак, Ю.І.Малюваний, Є.П.Нелін, Н.А.Тарасенкова, Г.М.Янченко,
С.Є.Яценко) /Міністерство освіти і науки України. – Київ. Перун. Ірпінь
– 2005.

Науково – методичний журнал «Фізика в школах України» №19 (167). Жовтень
2010, ст. 6.

Генденштейн Л.Е. Фізика. 7 кл.: Підручник для середніх загальноосвітніх
шкіл. _ Х.: Гімназія, 2007. – 208с.: іл.

Генденштейн Л.Е. Фізика. 8 кл.: Підручник для середніх загальноосвітніх
шкіл. _ Х.: Гімназія, 2008. – 256с.: іл.

Коршак Є.В. Фізика.: 9 кл.: підруч. для загально освіт. навч. зал. /Є.В.
Коршак, О.І.Ляшенко, В.Ф. Савченко. – К.: Ґенеза, 2009. – 160с.: іл.

Бар’яхтар В.Г. Фізика. 10 клас. Академічний рівень: Підручник для
загальноосвіт. навч. закладів /В.Г. Бар’яхтар, Ф.Я.Божинова. – Х.:
Видавництво «Ранок», 2010. – 256с.: іл.

Бевз В. Між предметні зв’язки як необхідний елемент предметної системи
навчання // Математика в школі. – 2003. — №6. – с. 6 – 11.

Харченко Марія Миколаївна, Житомирський державний університет імені
І.Франка. Фізичний матеріал на уроках математики.

Янченко Галина, Кравчук Василь Математика. Підручник для 6 класу. –
Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. – 272 с.

Кравчук Василь, Підручна Марія, Янченко Галина, Алгебра: Підручник для 9
класу. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2009. – 256 с.

Геометрія: 9: дворівн. підруч. для загальноосвіт. навч. закл./
Г.В.Апостолова. – К.: Ґенеза, 2009. – 304 с.: іл.

Кравчук Василь, Підручна Марія, Янченко Галина, Алгебра: Підручник для 7
класу. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. – 224 с.

PAGE

PAGE 4

Похожие записи