.

Бондаренко Т. М., Пустільнік В. І. Особливості психолого-педагогічного підходу до дітей з особливими потребами в умовах навчальних закладів тальнівсь

Язык: украинский
Формат: материал
Тип документа: Word Doc
133 1304
Скачать документ

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПІДХОДУ

ДО ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Бондаренко Т. М.,

Пустільнік В. І.,

практичні психологи навчально-методичного центру

практичної психології та соціальної роботи, м. Ватутіне

Останнім часом наше суспільство почало “вголос” говорити про
впровадження та реалізацію в нашій країні інклюзивної освіти. Деякі
регіони почали працювати над проектом “інклюзивна освіта для дітей з
особливими потребами”. Ця робота, насамперед, спрямована на розробку і
розбудову освітньої моделі, яка забезпечить спільне навчання дітей,
якими б різними вони не були. Зрозуміло, що для цього потрібна тісна
співпраця освітньої системи з громадським суспільством. Тобто перш за
все потрібно сформувати свідомість громади. Ця ідея вирішує багато
проблем, у тому числі і навчання дітей з особливими потребами разом з
своїми однолітками за місцем проживання, отримуючи при цьому всю
необхідну спеціальну підтримку.

Часи змінюються, а з ними змінюється й ставлення до дітей з особливими
потребами. Існує навіть думка, що вони можуть скласти гідну конкуренцію
кому завгодно. І це правда, адже з історії відомо, що інвалідність не
завадила багатьом людям: стати відомими вченими, політиками, суспільними
діячами. Якщо природа дитину у чомусь обділила, то вона обов’язково її
винагородила чимось іншим, згадаймо хоча б таких видатних людей, як
Бетховен (був глухим, але створював геніальну музику), Шопен ( хворий на
туберкульоз), Гріг (маленького зросту).

На сьогодні, серед багатьох “особливих” дітей є теж талановиті діти, які
гарно малюють, пишуть музику, вірші…. Тому, в першу чергу, люди
повинні навчитися помічати їхні чесноти, а не недоліки. Ці діти
потребують спілкування з однолітками і повноцінного, щасливого у всіх
відношеннях життя.

Життя серед дітей, допомагає таким дітям адаптуватись до нормальних
життєвих ситуацій, позбутися почуття ізольованості, відчуження. З іншого
боку, діти, які їх оточують, дорослі, вчаться спілкуватися та працювати
разом, завдяки чому формується почуття відповідальності за товаришів,
які потребують не лише допомоги, а, насамперед, прийняття та визнання.
Адже в людей з особливими потребами і їхніх родичів однією з головних
проблем є те, що суспільство не приймає цих людей, не розуміє їх, а
інколи й боїться.

Як свідчить практика передових європейських країн, більшість дітей з
особливостями психофізичного розвитку може навчатись та виховуватись у
навчальних закладах загального типу за умови відповідної системи
навчально-виховної роботи.

Навчання та виховання зазначеної категорії дітей передбачає використання
особистісно-орієнтованих підходів у навчально-виховному процесі,
застосування індивідуальних, групових форм роботи, враховуючи негативний
вплив різних видів розладів і хвороб на процес навчання. Пріоритетними
напрямками роботи є сприяння соціальному, емоційному та пізнавальному
розвитку кожної дитини з тим, щоб вона відчула себе неповторним,
повноцінним учасником суспільного життя.

Навчання та виховання дітей з особливими потребами базується на засадах:

доступність усіх форм навчання й освітніх послуг;

індивідуалізація та адаптація навчальних програм з урахуванням потреб і
можливостей дитини;

поєднання традиційних та інноваційних підходів до розвитку дитини;

створення сприятливих умов для соціалізації, самовизначення та
самореалізації дітей.

Така робота проводиться за такими напрямами:

психологічна діагностика дітей (психолог);

підбір методів та прийомів навчання та виховання (педпрацівники,
психолог);

підтримка батьків ( педагогічні працівники, психолог).

корекційна та розвивальна (індивідуальна робота, проведення занять)
робота з дітьми.

Правильно спрямована та систематично проведена навчально – виховна
робота забезпечить захист прав кожної дитини, а особливо дитини з
обмеженими можливостями на здобуття якісної освіти.

Якщо говорити про сучасну школу, то на сьогоднішній день в ній неможливо
побачити дитину в інвалідному візку, чи дитину з певними вадами
розвитку, тому що для таких дітей – існують спеціальні навчальні
заклади. Сьогодні потрібно говорити не лише про можливість навчання
таких дітей в звичайних закладах, але й про готовність до цього
вчителів, вихователів, батьків, діти яких відвідують звичайні школи.

Деякі вчителі будуть просто не готові до роботи з такими дітьми, а
батьки будуть проти того, щоб, що їхня дитина сиділа за однією партою з
дитиною, в якої є певні вади психофізичного розвитку. Між іншим в
Україні сьогодні близько 150 тис. дітей з особливими потребами і, як
наслідок, з обмеженими можливостями для навчання. А їм хочеться
навчатися і спілкуватися, хочеться просто жити нормальним життям, як і
всім людям без заборон і бар’єрів. Тому для вирішення цього питання
потрібно проводити громіздку роботу, яка займе багато часу та зусиль,
але все це того варте, головне впевнено йти до мети і не опускати рук.

Інклюзивна освіта – передбачає собою насамперед зміну ставлення
педагогів, дітей, адміністрації школи до самого процесу навчання
“особливих” дітей.

Для досягнення мети використовують наступні стратегії:

? ? O

?

????????O?початкових класів загальноосвітніх закладів, які працюють з
дітьми з особливими потребами.

консультації, спрямовані на вирішення конкретних проблем чи питань,
пов’язаних з реалізацією проблеми інклюзивної освіти.

розробка та видання інформаційних матеріалів, які базуються на потребах
та інтересах дітей з особливими освітніми потребами та їхніх сімей.

розробка та проведення досліджень.

розвиток партнерства з іншими організаціями, які працюють у соціальній і
медичних галузях щодо задоволення потреб “особливих” дітей.

Підвищення рівня освіченості молоді шляхом запровадження навчальних
курсів.

У впровадження інклюзивної освіти залучається велика кількість батьків,
яких об’єднує одне бажання: щоб їхні діти, які прийшли в цей світ не
такими як інші, мали рівні та гідні умови для проживання в суспільстві,
отримали хорошу освіту, мали друзів, були успішними в житті. А головне,
як і решта однолітків – жили повноцінним життям та залишалися в родинах.

В нашому житті ніхто ні від чого не застрахований. Всі батьки мріють про
те, щоб їхні діти були здоровими та щасливими. Але інколи все
складається не так, як хотілось би і в цей світ приходять люди, які
відрізняються від інших. Всі батьки близько приймають проблеми дітей,
особливо батьки дітей з особливими потребами. Тому цей проект всиляє
велику надію і віру в людей, які цього дуже потребують.

Інклюзія – це територія добра та захищеності дитини, крок до
майбутнього. Інклюзія —- це процес, тривалий за часом і не простий в
реалізації. Який змушує інакше дивитися на нашу дійсність з тим, аби її
вдосконалити. Заради цього – варто об’єднати наші зусилля!

Сучасний психологічний підхід до ефективного впровадження інклюзивної
освіти передбачає формування системи адаптації людей з обмеженими
психофізичними можливостями. Фундаментальне місце в даній системі займає
освіта, адже саме належний рівень освіти може забезпечити достойне
працевлаштування, яке надає змогу самоствердження особистості. Також для
даної категорії людей чималу роль відіграє соціальна адаптація в
суспільстві.

На жаль, в Україні існуюча система освіти на сучасному рівні не повною
мірою забезпечує доступність та рівність прав на отримання освіти
особами з обмеженими можливостями. Тому виникає гостра необхідність
реорганізації державної політики щодо надання освітніх послуг людям з
інвалідністю.

Аналіз стану сучасного суспільства спонукає до роздумів про роль у цьому
суспільстві дітей, які мають особливості психофізичного розвитку, тобто
тих, які «випадають» із нашого стереотипного уявлення про так звану
«нормальність». Саме тому на сьогоднішній момент в освіті виникає низка
питань, які включають в себе: адаптацію навчальних програм закладами
освіти, удосконалення методів та форм навчання, використання існуючих
ресурсів з метою забезпечення рівного доступу до якісної освіти. Важливу
роль відіграє розробка та реалізація механізму інтеграції дітей з
особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітні навчальні
заклади, ранньої інтеграції цих дітей у соціальне середовище з
урахуванням їхніх типологічних та індивідуальних особливостей.

Застосування психологічних знань в педагогічній роботі дає змогу вивчити
динаміку розвитку дитини та ступінь її досягнень в рамках інклюзивної
освіти. Ефективність впровадження інклюзивної освіти можна спостерігати
в класах, де діти з особливими освітніми потребами стають прихильніше
ставитися до оточуючих, зростає їх інтерес до навчальної діяльності та
спілкування, з’являється мотивація до самоконтролю, частіше виявляється
почуття гордості за себе та за продукт власної діяльності. Відбуваються
позитивні зміни в розвитку навчальних умінь і навичок, мистецькому та
творчому самовираженні.

Сучасність ставить перед педагогами вимогу, щоб навчально-виховний
процес в інклюзивних класах мав корекційно-реабілітаційну спрямованість.
Потрібно спрямовувати увагу на розробку методичних рекомендацій,
навчально-дидактичних посібників, сформулювати висновки та нормативи
практичного застосування моделі інклюзивної освіти.

Процеси інтеграції дітей з особливими освітніми потребами в
загальноосвітні навчальні заклади набудуть значного поширення і стануть
успішними за умови зміни ставлення в суспільстві до цих дітей та до ідеї
інклюзії, покращення матеріального забезпечення системи освіти,
здійснення необхідної фахової підготовки майбутніх педагогів і
проведення їх масової перепідготовки. Адже кінцевою метою інклюзивних
процесів має стати зміна свідомості суспільства, яка б пристосувалася до
індивідуальних потреб усіх його громадян.

Література

1. Прищепа Т. І. Психологічне здоров’я дошкільників. Харків: Основа. –
2010. – .239 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020