Реферат на тему:

Аналіз стану фахової підготовки студентів-фізиків до дослідницької
роботи в школі

Інноваційні зміни, які сьогодні відбуваються в системі освіти,
потребують нових підходів до структури, змісту та методів підготовки
вчителів-предметників шкіл нового типу.

Тенденція розвитку шкільної фізичної освіти орієнтована на рівневу й
профільну диференціацію навчання, вимагає від учителя вмінь проектувати
навчально-пізнавальний процес у школі та сприяє максимальному розвитку
творчих здібностей учнів. Таке проектування неможливе, якщо в учителя не
сформовані уміння, навички організації та проведення досліджень
індивідуальних особливостей особистості й творчих здібностей учнів.

У своїй практичній роботі вчитель фізики спирається на наукові розробки
окремих учених-методистів, власний досвід, досвід учителів-новаторів.
Такі загальні рекомендації орієнтовані на деяку абстрактну модель учня з
визначенням рівня його здібностей. За рівнем підготовки до навчальної
діяльності, частіш за все, учнів поділяють на учнів з низьким рівнем
знань, середнім та високим. Проте, вчителі працюють з конкретними
учнями, і їх досвід роботи повинен бути спрямований саме на них.

Безперечно, узагальнення досвіду й проектування його на ідеального учня
– дії необхідні і корисні. Цей досвід є деяким наближенням до реального
навчального процесу в конкретних умовах. У своїй практичній роботі
учитель може взяти за основу запропонований досвід і метод навчання, але
просте, механічне перенесення не забезпечує максимального ефекту та
результату навчального процесу. Навчання фізики передбачає не просту
передачу певного обсягу знань та інформації учням, а всебічний розвиток
їх творчих здібностей. При плануванні навчального процесу вчитель
повинен враховувати велику кількість чинників і параметрів.

Забезпечити високоефективний продуктивний навчальний процес може тільки
вчитель, який володіє навичками дослідницької роботи, вміє виявити і
правильно оцінити творчі здібності учнів, знайти найбільш раціональні та
достатньо ефективні методи, прийоми організації і проведення навчального
процесу. Без знань основних особистісних якостей учнів, їх здібностей,
основних принципів побудови навчального процесу неможливо забезпечити
високу якість навчання. Розвиток творчих здібностей на уроках фізики
передбачає побудову навчально-виховного процесу таким чином, щоб учень
виступав в ролі дослідника. Такий підхід до навчального процесу сприяє
більш глибокому засвоєнню матеріалу, що вивчається, та пробуджує
інтерес до творчої діяльності.

Формування у випускників вузів навичок організації дослідницької,
творчої роботи з учнями, здатності щодо творчого мислення необхідно
розглядати як одне з основних завдань підготовки сучасного
вчителя-дослідника.

Проведений нами пошуковий експеримент показав, що у студентів
недостатньо сформовані навички організації дослідницької роботи з
учнями, вони не вміють організувати достатньо ефективний творчий
навчально-пізнавальний процес у школі. Під час дослідження було
виявлено, що педагогічні інститути не в повному обсязі використовують
свої потенційні можливості щодо формування вчителя як провідника
передової наукової думки й організатора дослідницької роботи в сучасній
школі. Виникає відомий розрив у підготовці студентів до дослідницької
та викладацької діяльності, внаслідок чого в учителів виникають труднощі
стосовно вміння організовувати роботу, пов’язану з дослідницькою,
пошуково-творчою діяльністю учнів.

Спостереження за процесом навчання фізики учнів і студентів показали, що
традиційні методи вивчення навчального матеріалу не дають глибоких та
міцних знань. Вивчення предмету за навчальною літературою та
використання словесних методів дає, в основному, тільки певний обсяг не
усвідомленої остаточно інформації. Незначна частина цієї інформації
переходить у навчальному процесі в знання. Основний етап переходу
певного обсягу інформації в знання відбувається у випускника дещо
пізніше, як правило, після закінчення навчального закладу і за умови, що
у своїй практичній діяльності він використовує раніше вивчений матеріал.
Глибокі знання набуваються в процесі практичної, активної
пошуково-творчої діяльності, без неї вони залишаються формальними.

Для забезпечення процесу переходу інформації в знання необхідно в рамках
навчального процесу створити умови для виникнення в них потреби. Такі
умови можна забезпечити через дослідницьку діяльність учнів і розглядати
її як ефективний метод отримання міцних знань та вмінь, або як метод, за
допомогою якого можна створити умови переходу інформації в знання. До
того ж, навички організації та проведення дослідницької роботи ми
розглядаємо як необхідний компонент у фаховій діяльності вчителя фізики.
Він повинен бути включений до переліку вмінь та навичок як обов’язковий
елемент фахової підготовки учителів фізики.

Під дослідницькою діяльністю, метою якої є матеріалізація знань у
кінцевому продукті фахової діяльності, ми розуміємо діяльність, яка
спрямована на процес перетворення отриманої інформації в знання,
придбання нових для студента знань і навичок, нової інформації щодо
досліджуваного об’єкту.

Участь студентів в організованій науково-дослідницькій,
навчально-пізнавальній роботі відіграє провідну роль у формуванні
особистості майбутнього вчителя.

На нашу думку, студенту необхідно оволодіти теоретичними й
експериментальними методами дослідження, навичками аналізу й опрацювання
отриманих у ході досліджень даних. На період проходження педагогічної
практики необхідно створити умови для збору емпіричного матеріалу, із
наступним його опрацюванням і формулюванням висновків. Майбутньому
вчителю фізики необхідно, насамперед, опанувати системою знань і умінь,
пов’язаних із:

– проектуванням процесу навчання в школі;

– розрахунком показників, за якими необхідно сформувати задані види
діяльності;

– добором вправ, що розвивають визначені види діяльності;

– вибором методів, засобів та визначенням їх послідовності;

– добором параметрів для одержання інформації про хід засвоєння знань і
придбаних навичок та умінь;

– конструктивним описом цілей навчання.

Ми вважаємо, що особлива увага повинна приділятися формуванню у
студентів умінь, котрі пов’язані з визначенням індивідуальних здібностей
учнів, з адаптацією і корекцією процесу засвоєння знань, розвитком
пошуково-творчих здібностей та оцінкою результатів
навчально-пізнавальної діяльності.

Аналіз результатів проведеного нами анкетного опитування вчителів
фізики, викладачів середніх і вищих навчальних закладів дав нам
можливість виділити декілька типів дослідницьких завдань, які повинен
вирішувати кожен випускник педагогічного вузу в практичній роботі. До
них ми відносимо:

– визначення здібностей та нахилів учнів;

– діагностику ефективності та результативності навчального процесу;

– визначення методів і прийомів розвитку творчих здібностей учнів;

– вміння організувати дослідницьку та конструкторську роботу учнів.

Таким чином, наукова творчість студентів перетворюється в обов’язковий
елемент фахової підготовки майбутніх учителів фізики.

Перевірка професійних знань студентів на міцність як така відсутня.
Оцінюються, в основному, теоретичні знання безпосередньо після вивчення
відповідного предмету. Тільки на п’ятому курсі, при виконанні
комплексних кваліфікаційних завдань, перевіряється єдність теоретичних
знань та практичних умінь випускників. Як показали результати
проведеного нами експерименту, така перевірка теоретичних і практичних
знань необхідна після вивчення визначених комплексів дисциплін протягом
усього періоду навчання студентів в інституті.

З метою вивчення рівня підготовки випускників до організації
дослідницької роботи в школі нами було проведено науково-методичне
дослідження.

Перед дослідженням були поставлені такі завдання:

1. Оцінити необхідність і важливість формування навичок організації
дослідницької роботи з учнями в рамках фахової підготовки вчителів
фізики в педагогічних інститутах.

2. Визначити рівень підготовки випускників педагогічних інститутів до
дослідницької роботи в школі.

3. Оцінити вміння вчителів фізики організувати дослідницьку роботу з
учнями.

4. З’ясувати основні чинники та причини, що впливають на рівень
підготовки студентів до даного виду фахової діяльності.

5. Розробити методику підготовки студентів педагогічних інститутів до
організації дослідницької роботи з учнями.

Застосування точних математичних методів опрацювання даних педагогічного
дослідження ускладнено кількісною оцінкою навчального процесу. У
педагогічних дослідженнях частіше за все використовуються методи
математичної обробки результатів дослідження, які застосовуються для
потреб інших наук. А деякі математичні методи, які корисні для
педагогічних досліджень, залишаються не використаними. Застосовані в
соціології такі методи, як теорія оцифровування, регресивний та
факторний аналіз, багатомірне шкалування, можуть бути успішно
використані в педагогічних дослідженнях.

Вибір того або іншого методу визначається обраною математичною моделлю,
за допомогою якої описуються конкретні педагогічні процеси або об’єкти.
У зв’язку з цим, необхідно визначити основний набір тих математичних
моделей, за допомогою яких можна описувати педагогічний процес
формування дослідницьких навичок студентів та розвиток їх творчих
здібностей. У свою чергу, кожну із запропонованих моделей можна розбити
на підмоделі, які описують окремі етапи фахової підготовки студентів до
дослідницької роботи. Необхідність створення подібних моделей методами
математичної формалізації обумовлена потребою керування процесом
цілеспрямованого розвитку визначених якостей, умінь і навичок майбутніх
учителів фізики.

Використання різних методів педагогічних досліджень знайшло своє
відображення в педагогічній кваліметрії. Значна увага серед даної групи
методів дослідження приділяється методу групової експертної оцінки
(ГЕО). Цей метод є найбільш надійним засобом опрацювання у випадках,
коли інформація не формалізується.

На першому етапі дослідження була сформована експертна група, до якої
увійшли вчителі фізики середніх шкіл, викладачі середніх і вищих
навчальних закладів, яким було запропоновано оцінити зміст анкет
опитування студентів та вчителів. При формуванні експертної групи ми
дотримувалися основних вимог, які пред’являються до експертів у галузі
педагогіки [3, 30]. Оцінка валідності анкет проводилася методом ГЕО.
Експертам було запропоновано висловити свою думку з приводу включення в
анкету студентів 12 показників, в анкету вчителів – 7. Основні
показники, включені в анкети, визначалися пілотажним дослідженням.

Методами анкетного опитування з’ясовували ставлення вчителів фізики
середніх шкіл, середніх спеціальних навчальних закладів,
студентів-фізиків до необхідності фахової підготовки майбутніх учителів
до організації дослідницької роботи з учнями.

Рішенням робочої групи була встановлена валідність, яка дорівнює 0,63 (У
= 0,63). Валідність анкет розраховувалася за формулою (1) [3, 59].

У = ((1 + (2 + (3 … + (n) / 100(n (1)

де n – число показників в анкеті, (1; (2; (3; … (n – відсоткове
відношення числа експертів, що висловилися за включення ( i ) показника
в анкету. Дана формула може бути використана, оскільки кожна з величин
(i > 50 %.

Оцінка показників анкети опитування студентів проводилася шість разів.
Середнє значення валідності анкети одержали рівним 0,95. Подібна оцінка
проводилася також для анкети опитування вчителів. Середнє значення
валідності даної анкети одержали рівним 0,93.

Оскільки отримані значення валідності більш граничного (У = 0,63), дані
показники можуть бути включені в анкети для подальших науково-методичних
досліджень.

За допомогою анкети опитування студентів вивчався вихідний рівень їхньої
підготовки до організації дослідницької роботи в школі, кореляційні
зв’язки між окремими компонентами навчального процесу. Результати
діагностики використовувалися для планування навчального процесу та
розробки методики формування основних умінь і навичок студентів-фізиків
до даного виду фахової діяльності.

В анкетуванні взяли участь 205 студентів I – V курсів Бердянського
педагогічного інституту. Анкети опитування студентів включали 12 питань,
які були складені таким чином, щоб можна було з’ясувати:

– здібності студентів до фізики, їх зацікавленість дослідницькою
методичною роботою;

– бажання і нахили до пошуково-творчої роботи;

– причини участі або неучасті в дослідницькій та пошуково-творчій роботі
в інституті;

– рівень фахової підготовки до організації дослідницької роботи з
учнями.

Більшість відповідей на питання анкети оцінювалися за 9-бальною шкалою.
У деяких випадках, для спрощення опрацювання отриманих даних, відповіді,
оцінені від 1 до 3 балів, приймалися за низький рівень, від 4 до 6 – за
середній і від 7 до 9 – за високий.

Аналіз стану підготовки майбутніх учителів фізики до пошуково-творчої
роботи в школі ми починали із з’ясування причин вступу студентів до
педагогічного інституту та їх ставлення до професії вчителя.

Серед причин вступу студентів до вузу найбільша їх кількість відзначає
прагнення одержати вищу освіту (50,7%). Другою причиною вступу студенти
називають бажання отримати більшій обсяг знань (25,4%). Бажання знати
фізику висловили тільки 9,3%. Бажання стати вчителем виявили 6,3% усіх
опитуваних студентів, що є вкрай низьким показником престижності
професії вчителя.

? O ~

~

>ризує стійку потребу в знаннях.

Розрахунок середнього балу кількості запитань, що ставлять студенти
різних курсів, складає: на I курсі – 3,58; на II – 3,78; III – 3,45; на
IV – 2,53; V – 4,32. Середній бал з всіх курсів складає 3,53.
Статистична значущість розходження оцінок IV і V курсів розраховувалася
за формулою:

Отже, достовірність виявлення розходження є статистично значущим для
довірчої ймовірності 0,95.

курсів збігаються (мал. 1).

Малюнок 1. Діаграма активності студентів I і IV курсів

Збіг у розподілі активності спостерігається також для студентів IІ і III
курсів (мал. 2), але розбіжність активності набагато нижча, ніж для I і
IV курсів.

Малюнок 2. Діаграма активності студентів II, III і V курсів

За даними нашого дослідження, 32% студентів I курсу визначили свою
активність на рівні 4 балів, що нижче середнього рівня. Біля 20%
студентів не ставлять запитань взагалі. Ці результати потребують певного
психологічного аналізу. Необхідно враховувати, що першокурсники – це в
недалекому минулому старшокласники, для яких властиві такі якості, як
допитливість, незалежність суджень і висновків. У цьому віці
виявляється зацікавленість новим, схильність до рішення творчих завдань,
до пояснень і міркувань, пошуку причинно-наслідкових зв’язків,
переключення з однієї розумової операції на іншу. Для першокурсників
нові умови навчального процесу (зміст навчання, методи, а також зміна
колективу та викладачів) призводять до того, що на перший план
виступають комунікативно-творчі здібності, вміння працювати в колективі.

Протягом усього періоду навчання кількість запитань, що ставлять
студенти, знижується. Біля 40% студентів IV курсу вважають, що вони
ставлять запитання вкрай рідко та активність їх низька. З огляду на
психологічну адаптацію студентів першого курсу до інститутської системи
навчання, необхідно відзначити, що до четвертого курсу пізнавальна
активність студентів зменшується. На п’ятому курсі спостерігається
значне підвищення рівня активності до середнього. Ми пояснюємо таке
підвищення фаховою зацікавленістю випускників.

Рівень зацікавленості студентів фізикою ми оцінювали з урахуванням думки
викладачів, батьків, знайомих. Якщо оцінювати рівень зацікавленості
студентів фізикою як низький (1 – 3 бали), середній (4 – 6 балів) і
високий (7 – 9 балів), то отримаємо такі результати: низький рівень
зацікавленості мають 37,5% від загальної кількості студентів I – V
курсів; середній рівень – 45,5%; високий рівень – 17%. Динаміку
розподілу рівня зацікавленості студентів, оцінену за 9 – бальною шкалою,
можна подати у вигляді діаграми (мал. 3).

Схильність до творчої діяльності досліджувалася нами за допомогою
аналізу відповідей на питання, що стосуються бажання студентів займатися
в перспективі науково-дослідною роботою, а також на такі питання, як:
ступінь захопленості творчою роботою при навчанні в школі; само-оцінка
рівня підготовки до організації та проведення дослідницької роботи;
рівень зацікавленості підготовкою до малознайомих тем (написанням
рефератів, доповідей тощо).

При опрацюванні анкети оцінку бажання студентів займатися
науково-дослідною роботою ми характеризували за трьома рівнями: низьким,
середнім і високим.

Малюнок 3. Рівень зацікавленості студентів фізикою

Динаміку зміни інтересу студентів до дослідницької роботи можна
простежити на діаграмі (мал. 4).

Малюнок 4. Зміна інтересу студентів до дослідницької роботи

Аналіз результатів опрацювання анкети показує, що істотних розходжень в
інтересах щодо дослідницької роботи серед студентів різних курсів не
спостерігається. Відзначаємо деяке зростання інтересу до цього виду
діяльності в студентів випускного курсу (45,4%) у порівнянні з середнім
значенням 42%. Порівняльний аналіз бажання студентів займатися
дослідницькою роботою показує, що низький рівень зацікавленості в
порівнянні з I курсом зростає.

Початкові навички творчої діяльності формуються в школі. Для того, щоб
простежити динаміку їх подальшого розвитку, нами було запропоноване
питання анкети, метою якого було виявлення ставлення студентів до
творчості під час їх навчання в школі.

Відсоток студентів, що оцінюють свою захопленість творчою роботою при
навчанні в школі як низьку, складає 22,9% від загальної кількості
опитуваних, середню – 35,1% , високу – 42%.

Порівнюючи результати опитування студентів щодо їх ставлення до
творчості при навчанні в школі та інституті, можна побудувати діаграму
(мал. 5).

Малюнок 5. Відношення студентів до творчої діяльності

Аналіз діаграми показує, що при навчанні в інституті відбувається певне
зниження інтересу студентів до творчої дослідницької роботи (з 42% до
18,5%). При цьому зростає число студентів, що не виявляють інтересу до
даного виду діяльності з 22,9% до 39,5% у порівнянні з періодом навчання
в школі.

Зазначене, на наш погляд, свідчить про недостатній рівень педагогізації
навчального процесу. Схильність та початкові навички творчої
діяльності відбиваються в умінні опрацювати теоретичні питання на
малознайомі теми. Для оцінки сформованності початкових навичок творчої
діяльності студентам було запропоновано дати самооцінку своїх умінь і
бажання готувати доповіді, писати реферати, курсові та дипломні роботи.

Аналіз результатів опрацювання анкет дозволяє зробити висновок про те,
що 40,5% студентів приваблює робота з написання рефератів, підготовки
питань на малознайомі теми, з’являється інтерес до їх вивчення. У 35%
студентів не сформовані навички самостійної роботи з літературою.

Невміння самостійно працювати є однією з причин, за якою ця частина
студентів не залучається до пошуково-творчої діяльності при навчанні в
інституті. Приблизно такий же відсоток (36,6%) студентів, за їх оцінкою,
не мають достатньо повної програми самоосвіти та самовиховання. Біля 24%
загальної кількості студентів, які були опитані, не виявляють інтересу й
нахилів до цього виду роботи.

На необхідність змін у структурі підготовки майбутніх учителів до
дослідницької роботи з учнями вказує результат аналізу самооцінки
підготовки студентів до цього виду фахової діяльності. Звертає на себе
увагу той факт, що високий рівень підготовки до дослідницької роботи з
учнями (8 – 9 балів) не відзначив ні один студент. Спостерігаються деякі
відмінності в самооцінці студентів різних курсів.

Для наочності уявлення динаміки зміни самооцінки студентів щодо рівня їх
підготовки до дослідницької роботи результати опрацювання анкет подамо у
вигляді діаграми (мал. 6).

Малюнок 6. Самооцінка студентів щодо рівня їх готовності

до дослідницької роботи в школі

Аналіз результатів показує, що спостерігається збільшення числа
студентів, що оцінюють рівень своєї підготовки близько до середнього
балу (5). Максимальна кількість студентів, що оцінюють свою підготовку
на середньому рівні, припадає на V курс (29,5%), що є цілком природним.
Проте такий показник для студентів-випускників є вкрай низьким.

Середній рівень підготовки, оцінений 4 – 6 балами, визначають 51,3% від
загальної кількості студентів, які були опитані, низький рівень
підготовки (1 – 3 бали) – 46,4% студентів, високий рівень (7 – 9 балів)
– тільки 2,3% студентів. Рівень підготовки випускників до дослідницької
роботи можна оцінити за результатами самооцінки студентів V курсу й
уявити у вигляді діаграми (мал. 7).

Низький рівень підготовки випускників до дослідницької роботи потребує
ретельного аналізу причин. З цією метою ми провели анкетування, де
з’ясовували причини участі та неучасті студентів у дослідницькій роботі.

Малюнок 7. Рівень підготовки випускників до дослідницької роботи

Залученню студентів до дослідницької роботи сприяють наступні чинники:
індивідуальні завдання дослідницького характеру (34,6% загального числа
студентів, серед яких було проведено анкетування); бажання займатися
дослідницькою роботою на спеціально організованих заняттях (23,9%);
робота в наукових гуртках або товариствах (17,1%); за пропозицією
викладача (14,6%). Небажання займатися цим видом діяльності висловило
9,8% студентів.

Найменший інтерес до творчої діяльності виявляють студенти IV курсу
(74,5%), найбільший – III курсу (98%). Студенти всіх курсів, крім III,
перевагу віддають індивідуальним завданням дослідницького характеру.
Студенти III курсу віддають перевагу роботі в наукових гуртках під
керівництвом викладачів.

Для порівняльного аналізу причин участі або неучасті студентів у
науково-дослідній і навчально-творчій роботі в анкеті було запропоноване
питання, що розкриває причину участі студентів в пошуково-творчій
роботі.

Аналіз результатів опрацювання анкет показує, що частіше за все студенти
залучаються до пошуково-творчої роботи під час написання курсових робіт
та рефератів (24,8% загальної кількості студентів). Необхідно
враховувати, що даний вид діяльності передбачається навчальними планами
і він, значною мірою, є обов’язковим, що не залежить від бажання
студентів. До іншого важливого чинника відноситься зацікавленість
студентів запропонованою темою дослідження. Такий чинник залучення
студентів до пошуково-творчої діяльності відзначають 16,7% опитаних.
Студенти-випускники серед основних причин, що спонукали їх до творчої
діяльності, називають зацікавленість запропонованими їм темами (20,5 %)
і виконання дипломних робіт (18,2 %).

Звертає на себе увагу низький відсоток залучення студентів до
пошуково-творчої роботи через співробітництво з викладачами. Якщо, за
даними опитування, кількість студентів, які бажають займатися творчістю
разом із викладачами, складає в середньому 14,6%, то фактично
залучаються 9,8 % загальної кількості. При переході студентів з III на
IV курс відбувається значне зниження інтересу до творчої діяльності з 98
% до 74,5 % (мал. 8). Отже, необхідно особливу увагу приділяти підтримці
інтересу до цього виду діяльності на даному курсі. Оскільки 29,8 %
студентів III курсу висловлюють бажання займатися творчістю за
пропозицією викладача, то цьому засобові залучення студентів до
творчості необхідно приділяти особливу увагу. Такий підхід дозволить не
допустити зниження інтересу до творчості на IV курсі.

Не залучається до різноманітних видів творчої діяльності 15,2 %
студентів, у той час як кількість небажаючих займатися складає тільки
9,8 %. На діаграмі (мал. 8) подане співвідношення між студентами, які
бажають займатися творчістю, і тими, що до неї не залучаються.

Малюнок 8. Співвідношення бажаючих займатися творчістю і тими, що до
неї не залучаються

Аналіз діаграми показує, що в цілому кількість студентів, що залучаються
до творчої роботи, нижча з числа бажаючих займатися. Виняток складають
студенти IV курсу, де 83,7 %, що залучається до творчості, припадає на
74,5 % бажаючих займатися творчою діяльністю. Таке становище ми
пояснюємо залученням студентів IV курсу до обов’язкового виконання
курсових робіт.

На підставі аналізу анкетного опитування студентів ми робимо висновок
про те, що студентів приваблює у творчій діяльності робота в наукових
товариствах і групах, виконання індивідуальних завдань, які викликають
інтерес. Важливу роль у формуванні інтересу до творчої діяльності
відіграє спілкування з викладачами під час навчального процесу.

Формування дослідницьких навичок у випускників педагогічних інститутів
варто розглядати як обов’язковий елемент фахової підготовки. Проведені
нами дослідження показали, що такі навички не формуються автоматично
на підставі вивчення визначеного комплексу дисциплін, передбачених
навчальними планами інституту. Їх необхідно цілеспрямовано та
систематично розвивати протягом усього періоду навчання студента.

Дослідження дозволило виявити, що для успішного формування в студентів
фахової готовності до організації дослідницької роботи з учнями
необхідні такі дидактичні умови: орієнтація фахової підготовки та
формування особистості учителя фізики на узагальнену структурно-рівневу
модель готовності до організації дослідницькій роботі зі школярами;
забезпечення взаємозв’язку навчальної й наукової роботи студентів на
змістовно-інформаційному, операційно-діяльнісному та особистісному
рівнях; розробка та здійснення наскрізної програми поетапного залучення
студентів до діяльності дослідницького характеру, поєднання
індивідуальних, групових, колективних форм евристичного пошуку;
озброєння студентів теоретичними знаннями та початковим досвідом
науково-обгрунтованої організації дослідницької роботи з учнями.

Підготовка студентів повинна здійснюватися на всіх видах навчальної
роботи в інституті, на аудиторних та позааудиторних заняттях. До цього
необхідні спеціальні заняття з розвитку загальних здібностей та
спеціальні курси з формування навичок проведення науково-методичних
досліджень.

ЛІТЕРАТУРА

Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса:
Методологические основы. – М.: Просвещение, 1982. – 192 с.

Грабарь М.И., Краснянская К.А. Применение математической статистики в
педагогических исследованиях. (Непараметрические методы). – М.:
Педагогика, 1977. – 136 с.

Черепанов В.С. Экспертные оценки в педагогических исследованиях. – М.:
Педагогика, 1989. – 152 с.

Похожие записи