Реферат на тему:

Адаптація дітей молодшого шкільного віку у творчому колективі та
критерії її визначення

В умовах постійних змін, які відбуваються в сучасному суспільстві,
проблема адаптації особистості виступає на перший план. Хоча питання
адаптації не є новим, але за умов швидкого зростання ритму і темпу
життя, що спричинює підвищення вимог до людини як члена суспільства
загалом і як творчої, активної особистості зокрема, дослідження процесу
адаптації набуває актуальності. Ця проблема є суттєвою і для освітніх
установ, які вимушені реагувати на зміни, оскільки працюють із
підростаючим поколінням, найбільш відкритим для усього нового. Освітні
процеси мають бути спрямовані на забезпечення гармонійного розвитку
дитини, вважати її активним суб’єктом життєдіяльності з певним
соціальним досвідом комфортного існування в соціумі [4; 7].

Вивчення психологічних особливостей адаптації дітей молодшого шкільного
віку у творчих колективах дає змогу поглибити знання про структуру,
фази, механізми процесу адаптації, отримати нові дані для створення
умов, що позитивно вплинуть на успішність процесу адаптації до
шкільного, позашкільного навчання й узагалі сприятимуть адаптації дитини
в суспільстві. “Опанування наукою життя – основна потреба маленької
дитини, яку вона прагне задовольнити. Це вимагає від неї вміння не лише
виживати за швидкоплинних умов оточуючого середовища, а й жити в повну
силу, реалізувати свій потенціал, досягати злагоди з довкіллям,
знаходити своє домірне місце в суперечливому світі” [4, c.5].

Важливою сферою для прояву самоактивності, а водночас і для
особистісного самовизначення дитини виступає позашкільна діяльність,
спрямована на забезпечення потреб особистості у творчій самореалізації,
на здобуття дітьми додаткових знань, умінь, навичок за інтересами, а
також сприяє їх інтелектуальному розвитку [8, с.121-126].

Треба зазначити, що позашкільні заклади, які діти відвідують у вільний
від навчання в школі час, також є закладами освіти й мають спільні мету
й завдання, а саме: мають сприяти різнобічному розкриттю творчого
потенціалу зростаючої особистості, формуванню її базових психологічних
якостей, створенню умов для повноцінного самовираження дитини. Саме тому
для формування активної особистості необхідно створювати певні умови не
тільки в школі, а й у позашкільний час у різноманітних творчих
колективах: хореографічних, театральних, музичних, образотворчих тощо. У
сучасній педагогіці і психології діяльність цього напряму називають
позашкільною.

Незважаючи на значні потенційні можливості позашкільної діяльності, ця
діяльність поки що не стала об’єктом належної уваги науковців. Не були
предметом психологічного дослідження, зокрема, питання адаптації дітей
молодшого шкільного віку у творчих колективах, які забезпечують
діяльність цього напряму. Майже не зверталась увага на визначення
психологічних особливостей адаптації дітей молодшого шкільного віку у
творчих колективах. Ми вважаємо, що саме адаптація є важливим чинником
подальшої зацікавленості дитини в обраній нею справі. Від того, як
дитина сприйматиме колектив, вимоги керівника, труднощі, які виникають в
оволодінні певною діяльністю, тобто від рівня адаптації, багато в чому
залежать самопочуття дитини, рівень професійних досягнень,
самореалізація дитини в творчості. Взагалі адаптацію в творчому
колективі можна розглядати як складову частину загальної адаптації
дитини в суспільстві. Адже адаптаційні процеси, починаючи з дитинства,
займають більшу частину людського суспільного життя. Успішність процесу
адаптації, який приводить до комфортного існування людини в суспільстві,
передбачає формування в дитини готовності до виконання необхідних
функцій та прийняття соціальних ролей у групі, колективі, суспільстві,
вміння пристосовуватися до життя та адекватно поводитися в нових
соціальних умовах.

Виходячи з актуальності проблеми, метою статті є обґрунтування
теоретичних основ процесу адаптації та визначення критеріїв, які
допоможуть визначити рівень адаптації дітей у творчому колективі.
Основні принципові підходи нашого дослідження випливають із сучасних
положень про адаптацію та специфіку роботи колективів позашкільної
освіти, до яких ми відносимо і творчі колективи позашкільної діяльності.

У проблематиці, яка стосується адаптації, а саме: сутності; механізмів
проходження цього процесу і взаємодії всіх чинників, ми орієнтуємось на
погляди Л.Виготського, І.Вайнера, Г.Балла, А.Петровського, З.Білоусова,
Л.Дзюбко, Р.Немова та інших, які розуміють адаптацію як складний і
багатогранний психологічний процес на шляху становлення особистості.
Більшістю авторів адаптація розглядається як процес активного
пристосування індивіда до умов соціального середовища, а також як
результат цього процесу. Її пов’язують із періодами кардинальної зміни
діяльності та соціального оточення людини.

Сучасна точка зору українських учених щодо процесу адаптації така, що це
процес або результат процесу, який передбачає гармонійне, з точки зору
індивідуальних прагнень людини, задоволення її потреб, створення умов
для її здорового, щасливого життя в суспільстві, або адаптація –
взаємодія з оточуючим середовищем з приводу опанування нової життєвої
ситуації [2, с.12].

У дітей молодшого шкільного віку нові життєві ситуації пов’язані не
тільки зі вступом до школи, зміною головного виду діяльності, а і з їх
участю в позашкільній діяльності, в різних творчих колективах, до умов
успішного існування в яких дитина теж адаптується.

Шляхи вирішення проблеми успішності адаптації знайшли відображення не
тільки в теоретичних, а й у емпіричних дослідженнях (І.Ревасевич,
Є.Клімов М.Рокіч, А.Фурман).

Для нас цікавою є інноваційна модульно-розвивальна система освіти,
запроваджена А.Фурманом, яка дає змогу глибше пізнати внутрішній світ
особистості кожного школяра. Визначена автором структура особистісної
адаптованості (ставлення, оцінка й самооцінка, внутрішнє прийняття,
психологічна ситуація, психічний образ, Я-концепція) та запропонована
методика “Наскільки адаптований ти до життя?” дозволяє чітко
диференціювати основні різновиди адаптаційних процесів і визначити
ступінь їх безпосередньої наявності у психічній життєдіяльності дитини.
Досліджуючи особливості адаптації школярів, автор доходить висновку, що
процесуально-результативні параметри перебігу цього процесу відчутно
розширюються й ускладнюються під час кардинальної зміни напрямів
діяльності індивіда, соціального оточення або власного внутрішнього
світу особистості. Ми згодні з автором у тому, що успішність адаптації
визначається характеристиками середовища та психічного світу
особистості, що основний напрямок розвитку адаптивної активності школяра
безпосередньо пов’язаний з процесами становлення, оцінки і прийняття ним
норм і цінностей того основного соціального середовища, до якого він
входить, у нашому випадку це творчі колективи. Одним із факторів
успішності адаптації дитини А.Фурман уважає її особистісний розвиток
[10].

Наше дослідження полягає у виявленні психологічних особливостей
адаптації дітей молодшого шкільного віку у творчому колективі художньої
самодіяльності. Ми зробили припущення, що успішність адаптації залежить
від рівня самооцінки дитини, її ставлення до себе, до обраної справи.
Тому ми вважаємо, що названу А.Фурманом структуру особистісної
адаптованості, й методику “Наскільки адаптований ти до життя?” ми можемо
використовувати в своєму дослідженні в певному обсязі.

Аналіз робіт В.Поліщук, Т.Богутської Л.Галагузової, Т.Жаровцевої,
О.Кононко, Т.Науменко, Л.Царегородцевої, Ж.Юзвак, С.Саханюк, С.Кулік,
спрямованих на вивчення процесу адаптації дітей до школи, шкільного
колективу, приводить нас до висновку, що для вивчення особливостей
адаптації молодших школярів у творчому колективі доцільно звернутись до
психолого-педагогічних джерел, у яких розкриваються психологічні
особливості цього вікового періоду. Молодший шкільний вік займає
особливе місце у віковій та педагогічній психології.

Л.Виготський вказував, що “перше питання, на яке ми повинні дати
відповідь, вивчаючи динаміку певного віку, полягає у визначенні
соціальної ситуації розвитку” [2]. Під соціальною ситуацією розвитку він
розумів специфічне для даного віку відношення між дитиною і оточуючою її
дійсністю. У молодшому шкільному віці вона полягає у постійному
спілкуванні з учителями, однокласниками та іншими значущими дорослими й
дітьми. У процесі позашкільної взаємодії зростає значущість саме
міжособистісних взаємин дитини з однолітками, засвоюється навчальна
діяльність, формується довільність психічних функцій, виникає рефлексія,
самоконтроль, а дії починають відповідати внутрішнім планам. Ці
досягнення пов’язані зі змінами у потребно-мотиваційній сфері, розвитком
психічних процесів (особливо в інтелектуально-пізнавальній сфері),
обумовлені навчальною діяльністю, особливостями соціальної ситуації
розвитку.

Результати досліджень В.Поліщука свідчать про те, що діти цього вікового
періоду переживають процес дорослішання, їм хочеться бути старшими.
Дослідник наголошує на тому, що дуже важливим є психологічний комфорт,
можливий за умов: дозволу дитині відмовлятись від дискомфортної
діяльності; уникнення практики примусу; надавання права на власний
вільний час; надавання змоги доводити розпочату справу до кінця й бачити
кінцевий результат своєї діяльності; забезпечення спокою вдома, відмови
від авторитарних дій, стимулювання бажання самостійно проявляти
творчість, ініціативу. Дитина, яка зростає в умовах психологічного
комфорту, вміє власними зусиллями організувати себе, сприймати
навколишній світ оптимістично, здатна вийти зі складної ситуації,
мобілізуватись на подолання труднощів, у неї розвинене почуття власної
значущості й цінності.

Л.Божович. М.Басов, А.Залкін уважають, що молодший шкільний вік
пов’язаний з появою нового, стрижневого для особистості дитини
системного новоутворення внутрішньої позиції, яка виявляє новий рівень
її самосвідомості.

Отже, теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив нам
визначити такі основні психологічні, особливості цього вікового періоду:
а) формування довільної поведінки, вміння контролювати себе в різних
ситуаціях; вміння підпорядковувати власні безпосередні поведінкові
реакції соціальним вимогам; вказівкам дорослих, власним цілям, унаслідок
чого у поведінці дитини відзначається більша організованість,
зібраність, дисциплінованість; б) формування свідомої орієнтації на
соціальні норми й вимоги, поява внутрішніх ідеалів, авторитетів; в)
бажання здійснювати соціально значущу й оцінювану діяльність; г)
диференціація зовнішнього і внутрішнього життя, усвідомлення існування
себе з іншими, формування самооцінки, рефлексії, рівня домагань.

На основі названих психологічних особливостей дітей молодшого шкільного
віку ми дійшли висновку, що процес адаптації дитини до творчого
колективу буде успішним, якщо будуть враховуватись вікові особливості
дітей, а також специфіка роботи позашкільних закладів.

Специфіка роботи позашкільних закладів освіти полягає в тому, що перед
ними не ставиться завдання опрацювати стандарт загальної освіти. У них
педагогічний процес відбувається на основі соціально-психологічної
взаємодії, в якій найважливішу роль відіграють феномени співтворчості,
емпатії, рефлексивної саморегуляції тощо. У творчому колективі розвиток
і навчання особистості, формування соціального досвіду дитини
здійснюються на основі її власного бажання, особистих прагнень.
природних нахилів і задатків. Принципами роботи є індивідуалізація,
добровільність, пріоритет виховання, співтворчість, єдність розвитку й
саморозвитку, емоційна привабливість спілкування. У творчих колективах
діти теж навчаються, але творчої справи за власним бажанням. І тому
психолого-педагогічний процес цих закладів можна вважати
нерегламентованим. Він будується з урахуванням психічного стану й
настрою дитини і залежить від конкретної ситуації. Тому
найхарактернішими особливостями цієї сфери є невимушене спілкування й
самовиявлення, вільний вибір форм і засобів діяльності, використання їх
на свій розсуд, керуючись внутрішніми мотивами. Цільова установка
творчого колективу – захопити дітей цікавою творчою діяльністю, створити
їм максимальні умови для всебічного самовиявлення й самоствердження [8].

Завданням першого етапу нашого емпіричного дослідження було визначити
рівень адаптації дітей в певному творчому колективі. Для вивчення
використовувався метод анкетування. Респондентами виступили керівники,
діти, батьки дітей, які є учасниками різноманітних творчих колективів
(хореографічних, театральних, музичних тощо). Педагоги, батьки підлягали
анкетуванню для отримання більш точних даних. Анкетуванням були охоплені
колективи трьох областей України: Запорізької (місто Бердянськ),
Донецької (місто Маріуполь), Дніпропетровської (місто Новомосковськ).
Усього дослідженням було охоплено 200 дітей, 160 батьків, 10 керівників.
Анкета була спрямована на визначення механізмів адаптації, за допомогою
яких нами були визначені критерії та рівні адаптації дітей у творчому
колективі. При визначенні механізмів адаптації ми спирались на
дослідження Р.Немова, Н.Смелзера.

Р.Немов указував на те, що від того, як у дитини сформовані механізми
адаптації, залежить успішність проходження цього процесу. Сформовані в
процесі життєдіяльності адаптивні механізми переходять у сферу
автоматизованих навичок, звичок, підсвідомих регуляторів поводження,
причому перехід у сферу підсвідомості відбувається без зниження
регулюючої функції. Це відкриває практично необмежені можливості для
розвитку індивідуальності. Р.Немов дав класифікацію механізмів: 1.
Ідентифікація – це ототожнення індивіда з певними представниками групи,
що дозволяє засвоїти різні норми, форми поведінки. 2. Наслідування є
свідомим або несвідомим відтворенням індивідом моделі поведінки, досвіду
інших людей. 3. Навіювання – процес неусвідомлюваного відтворення
індивідом внутрішнього досвіду, думок, почуттів і психічних станів тих
людей, з якими спілкується індивід. 4. Соціальна фасилітація
(“полегшення”) – стимулюючий уплив поведінки одних людей на діяльність
інших з метою її інтенсифікації. 5. Комформність – усвідомлення
особистістю розбіжностей у поглядах з оточуючими та зовнішня
узгодженість з ним, яка реалізується через поведінку особистості. 6.
Ідентифікація дозволяє засвоїти різні форми стосунків, норм, стиль
поведінки.

Н.Смелзер за психологічні механізми соціалізації вважає такі:
1. Імітація – усвідомлення прагнення дитини копіювати (наслідувати)
конкретну модель поведінки. 2. Ідентифікація – засвоєння дітьми
батьківської поведінки, цінностей, настанов як своїх власних. 3. Сором –
переживання викриття та ганьби, пов’язаних з реакцією інших людей.
4. Відчуття провини – переживання викриття та ганьби, пов’язаних із
покаранням самого себе, незалежно від думки інших людей.

Названі класифікації механізмів процесу адаптації доводять, що серед
учених немає єдиного погляду щодо принципів класифікації. Ми спробували
узагальнити матеріал, врахували психологічні особливості дітей молодшого
шкільного віку й виокремити найбільш типові для них: 1. Наслідування:
відтворення, копіювання дитиною конкретної моделі поведінки, досвіду
представників соціальних груп, з якими вона контактує. 2. Імітація –
усвідомлення прагнення дитини копіювати (наслідувати) конкретну модель
поведінки. 3. Сором – переживання викриття та ганьби, пов’язаних з
реакцією інших людей. 4. Комфортність – усвідомлення особистістю
розбіжностей у поглядах з оточуючими та зовнішня узгодженість з ним, яка
реалізується через поведінку особистості. 5. Соціальна фасилітація
(“полегшення”) – стимулюючий уплив поведінки одних людей на діяльність
інших з метою її інтенсифікації.

За допомогою визначених механізмів до критеріїв адаптації ми віднесли:
1) бажання займатися творчою діяльністю; 2) діяльність не викликає
напруження, страху, невпевненості; 3) позитивне сприймання як
діяльності, так і колективу; 4) позитивний розвиток когнітивної сфери;
5) рівень досягнень у творчій діяльності; 6) рівень сформованості
комунікативних умінь; 7) рівень домагань.

Анкета включала питання, які відображали критерії адаптації дітей у
творчому колективі. Для прикладу наведемо деякі з них.

Для батьків: “Ваша дитина з бажанням ходить на заняття?”, “Після занять
ваша дитина охоче розповідає вам про них?”, “Ваша дитина охоче показує
вам те, чого вона навчилася на занятті?”. Пропонувались такі варіанти
відповідей: а) ні; b) скоріше ні, ніж так; c) скоріше так, ніж ні; d)
так.

Для дітей: “Я прийшов у колектив за власним бажанням?”, “Після занять я
приходжу завжди в гарному настрої?”, “Взаємини в колективі у мене
гарні?”. Варіанти відповідей: a) ні; b) скоріше ні, ніж так; c) скоріше
так, ніж ні; d) так.

Анкета для педагогів (табл. 1) відрізнялась від попередніх анкет, їм,
відповідаючи на питання, навпроти прізвища кожної дитини пропонувалось
поставити “+” у тій колонці, відповідь якої вони вважали правильною для
дитини, наприклад: “Дитина пристосувалася до ваших вимог?”, “Дитина має
високі успіхи?”.

Таблиця 1

Анкета для педагогів

Прізвища дітей Ні Скоріше ні, ніж так Скоріше так, ніж ні Так

Аналіз анкет дав нам змогу розподілити дітей на групи за рівнем
адаптації (табл. 2).

Таблиця 2

Розподіл дітей за рівнями адаптації у колективі художньої самодіяльності

Місто, загальна кількість дітей м.Бердянськ м.Маріуполь м.Новомосковськ
Всього

78 60 62 200

Рівні адаптації Розподіл за рівнями В середньому, у відсотках

Кільк. осіб % Кільк. осіб % Кільк. осіб %

Низький 8 10,2 6 10 7 11,3 10,5

Нижче середнього 11 14,1 10 16,7 10 16,1 15,5

Середній 28 35,9 20 33,3 22 35,5 35

Високий 31 39,8 24 40 23 37,1 39

Зі зведеної таблиці видно, що 10,5% дітей виявили низький рівень
адаптації (діти відчувають дискомфорт, часто виникає бажання піти з
колективу, інтерес до діяльності слабо виражений, досягнення в творчості
незначні); 15,5% – нижче середнього (діти частково пристосувались, але
часто відчувають дискомфорт, рідко – задоволення, досягнення в творчості
невеликі, у них періодично виникає бажання піти); 35% – середній рівень
(діти працюють у колективі з бажанням, негативні емоції бувають, але
переважають позитивні, частіше відчувають задоволення від роботи, мають
значні досягнення в творчості); 39% – високий (повна адаптація, діти
позитивно сприймають як діяльність, так і колектив, у дітей високий
рівень досягнень у діяльності).

Отримані нами результати є підтвердженням того, що проблема адаптації
дитини у творчому колективі існує і потребує вирішення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бобнєва М.И., Шорохов Е.В. Психологические механизмы регуляции
социального поведения. – М.: Наука, 1979. – 334 с.

2. Выготский Л.С Педагогическая психология / Под ред. В.В.Давыдова. –
М.: Педагогика, 1991. – 479 с.

3. Головин С.Ю. Словарь практического психолога. – Минск: Харвест, 1998.
– 800 с.

4. Закон України ”Про освіту” // Директор школи. – 2002. – №8 – С.7-10.

5. Кононко О.Л. Психологічні основи особистісного становлення
дошкільника (Системний підхід). – К.: Стилос, 2000. – 336 с.

6. Кононко О.Л. Шкільна адаптація та психологічний вік // Початкова
школа – 2002. – №4. – С.5.

7. Концепція загальної середньої освіти // Початкова школа. – 2002. –
№2. – С.3-5.

8. Сущенко Т.Г Творча спрямованість позашкільного педагогічного процесу
// Збірник наукових праць ЗОІУВ №4. – Запоріжжя, 1995. – С.135-139.

9. Фурман А.В. Методика визначення особистісної адаптованості школярів
// Психологія. Вип.41. – К.: Освіта, 1993. – С. 29-48.

10. Фурман А.В. Психодіагностика особистісної адаптованості вчителів і
учнів. – Тернопіль: Економічна думка, 2000. – 197 с.

11. Шапар В.Б. Психологічний тлумачний словник. – Х.: Прапор, 2004. –
640 с.

12. Щербань П.М. Прикладна педагогіка: Навчально-методичний посібник. –
К.: Вища школа, 2002. – 215 с.

Похожие записи