Зарубіжна література. 7 клас: методична лоція (реферат)

Зарубіжна література. 7 клас: методична лоція

Слово до колег

Важливою особливістю курсу «Зарубіжної літератури» у 7 класі є те, що це
завершальний етап власне пропедевтичного блоку програми 12-річної школи.
Адже, згідно з «Концепцією профільного навчання в старшій школі», «у 8-9
класах з метою професійної орієнтації учнів, сприяння у виборі ними
напряму профільного навчання у старшій школі здійснюється допрофільна
підготовка» – важливий етап у підготовці учнів до профільного,
поглибленого вивчення літератури. Отже те, оберуть чи не оберуть
семикласники в старшій школі саме філологічний напрям (а звідси – чи
матимуть повноцінне виробниче навантаження словесники, які працюють у
10-12 класах) прямо пов’язано з тим, наскільки якісною буде їх
допрофільна підготовка із «Зарубіжної літератури».

Тому саме в 7 класі особливо важливо виконати усі без винятку вимоги
програми, звертаючи виняткову увагу на блок «Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів» як елемент майбутнього куррикулуму
(curriculum) предмета «Зарубіжна література». Зразу підкреслю: у своїх
підручниках, що побачили світ у видавництві «Грамота» (колеги з усієї
України з теплотою називають їх «корабликами», бо на їх обкладинках
зображені кораблі із екіпажами – персонажами програмових творів), ми вже
зараз закладаємо ключові вимоги майбутнього куррикулуму нашого предмета.

Отже, виконання програмових вимог до рівня загальноосвітньої підготовки
семикласників дозволить легше перейти до наступного –
«гіперпропедевтичного», перехідного (8 клас) – блоку програми, де
пропедевтичний, тобто підготовчий (5-7 класи) блок буде м’яко переходити
у систематичний. Зокрема, у 8 класі з’являться чіткіші, у порівнянні з
5-7 класами, хронологічні орієнтири, про що свідчить уже самі назви
розділів програми: 1) «Людина та її світ у давніх літературах» ? 2)
«Жанрово-тематичне розмаїття Середньовічної літератури» ? 3) Злет
людського духу в літературі доби Відродження. В свою чергу, це дозволить
школярам у 9 класі легше перейти на власне систематичну (з
історико-хронологічною домінантою) основу вивчення літератури.

Як сказав відомий західний футуролог, «аби не розбитися об Майбутнє,
треба готуватися до зустрічі з ним уже сьогодні». Тому колеги, які
готуватимуться до переходу на предметний куррикулум вже зараз, матимуть
значно менше проблем і стресів завтра, під час запровадження зовнішнього
незалежного оцінювання навчальних досягнень учнів із зарубіжної
літератури, та ще й за умови можливої прив’язки оплати праці вчителя не
до звичних сьогодні стажу роботу і/або кваліфікаційної категорії, а до
уже згаданих досягнень його учнів, як це прийнято в розвинених країнах
Заходу.

Тож, готуймося до відповідей на виклики Майбутнього вже сьогодні.

***

Вступний Розділ Програми – «Роль художньої літератури у формуванні
життєвих цінностей людини”(на нього відведено 2 уроки) має яскраво
виражений виховний характер і зорієнтований передовсім на реалізацію
аксіологічної наскрізної змістової лінії чинного «Державного стандарту
базової і повної середньої освіти» (Держстандарту). Ця тема ніби
завершує низку вступних тем попередніх класів: “Література і фольклор –
скарбниця духовних багатств людства” (5 клас) і “Пізнавальне значення
літератури: зображення в ній життя, побуту, звичаїв, світогляду,
духовних і моральних цінностей різних народів світу” (6 клас). Доречно
випереджально дати учням завдання (на рівні їх можливостей, звичайно)
скласти тези вступної статті «Душа тисячоліть себе шукає в слові…»
(Підручник-7, с. 5), а потім опрацювати їхні записи на уроці, тим самим
перевіривши виконання домашнього завдання.

Водночас на вступних уроках доцільно починати також реалізацію
літературознавчої наскрізної змістової лінії Держстандарту. Так, плідною
може виявитися робота, спрямована на відпрацювання в учнів навичок
«розрізнення художнього світу твору і реального світу життя». Це можна
зробити, наприклад, на матеріалі зіставлення художнього образу та його
прототипу (прообразу).

Передовсім, таку роботу можна провести на прикладі творів, вивчених
раніше. Так, плідним може виявитися зіставлення школярами образу
Робінзона Крузо, вигаданого персонажа вивченого в 6 класі роману Даніеля
Дефо, із прототипом цього героя, реальною історичною особою Александром
Селькірком, риси якого втілилися в Робінзонові. За 4 роки лише,
проведених на безлюдному острові, куди його висадили за наказом капітана
корабля за підбурювання матросів до бунту, Селькірк ледь не здичавів:
він став замкненим, уникав людського товариства тощо. На відміну від
нього Робінзон, теж, як і Селькірк, потрапивши на безлюдний острів не з
власної волі, та ще й провівши там цілих 28 років (вчетверо більше, ніж
прототип) завдяки своєму тверезому розумові, сильному характерові і,
головно, постійній важкій буденній праці, не лише не здичавів, не
деградував, а й удосконалився: став чистішим морально, став філософом,
замислився над проблемами, які геть не обходили його в рідній Англії. На
цьому прикладі учні ще раз яскраво побачать як схожість, так і
принципові відмінності між, з одного боку, художнім образом, і, з
другого боку, — його прототипом.

Крім того, можна випереджально задіяти й твори, які вивчатимуться в 7
класі. Так, продуктивним може виявитися порівняння «двох іпостасей»
короля Ричарда Левове Серце, з одного боку – як історичної особи,
невгамовного войовника і жорстокого визискувача англійського народу, і,
з другого боку – як ідеалізованого персонажа роману «Айвенго». Така
робота сприятиме реалізації принципу наступності у виконанні програми,
дозволить здійснити своєрідну методичну «антиципацію» (забігання
наперед) – хай навіть деякі учні або й їх більшість не прочитала роману
«Айвенго» (хоча наприкінці шостого класу вони мали отримати завдання на
літо, та й останній форзац Підручника-6 спонукає їх до цього), попри це
вчитель може наперед дати короткі відомості про одного з головних героїв
роману В.Скотта – Чорного лицаря (короля Ричарда). Крім того, цей вид
роботи сприятиме здійсненню міжпредметних зв’язків, адже на уроках
«Всесвітньої історії» саме в 7 класі вивчаються відомості і про хрестові
походи (а король Ричард був їх найактивнішим учасником), і про
норманське завоювання Англії (а конфлікт між норманами й саксами є одним
із головних у романі В.Скотта), і про «католицькі чернечі ордени» (а
один із головних персонажів роману Бріан де Буагільбер є саме
рицарем-тамплієром).

Можна акцентувати увагу учнів ще й на тому, що вигадані літературні
герої іноді впливають на життя людей або сприймаються ними як не меншою
мірою реальні, ніж конкретні історичні особи. Гарною ілюстрацією цієї
тези може стати згадка про те, що багатьом літературним героям
встановлюють пам’ятники, як і реальним історичним особам (наприклад,
Тому Сойєру і Гекльберрі Фінну в містечку Ганнібал у США, Робіну Гуду в
Ноттінгемі, бравому воякові Швейку у Львові (там їх аж два) або героям
п’єси М.Старицького «За двома зайцями» в Києві).

Наведені приклади є яскравою ілюстрацією тези про схожість/відмінність,
з одного боку, реального світу і, з другого боку, світу художнього
твору. Така робота сприятиме тому, щоб, згідно з «Державними вимогами до
рівня загальноосвітньої підготовки учнів», семикласники вчилися
«розрізняти художній світ твору та реальний світ життя, наводили
приклади їхньої невідповідності» . Така робота, зокрема, сприятиме
подоланню т. зв. «наївного реалізму», ще притаманного деяким учням 5-7
класів, і який, на жаль, іноді не покидає людину (особливо – естетично
недорозвинену, нечутливу) навіть після закінчення школи.

Підручник у процесі викладання «Зарубіжної літератури» в 7 класі

На по-справжньому ефективних уроках повинен на повну силу працювати
підручник, усі його компоненти: обкладинка, форзаци, апарат орієнтування
(навігатор), структурні елементи конкретних розділів: вступні (доцільно
пропонувати учням випереджально складати їх тези) та узагальнюючі блоки
(які розраховані на опрацювання за 30-35 хвилин, тобто протягом одного
уроку), біографічні довідки про письменників і відомості з теорії
літератури, художні тексти та «ключі-підказки» до їх аналізу та
інтерпретації, Моніторинг навчальних досягнень школярів: запитання і
завдання, зорієнтовані на можливе майбутнє зовнішнє незалежне
оцінювання, ілюстративний матеріал, додатковий матеріал
культурологічно-довідкових плашок, «Літературознавчий словник» тощо.

Як зазначено вище, на обкладинці Підручника-7 (як і в Підручнику-5 та
Підручнику-6) зображений корабель, екіпажем якого є персонажі
програмових творів. Тобто, це своєрідна карта змісту, створена майстрами
пензля. Тож під час роботи над обкладинкою доцільно акцентувати увагу
школярів на взаємозв’язку художньої літератури з іншими видами
мистецтва. Відомий український художник Віталій Мітченко, який очолює
роботу з ілюстрування навчально-методичних комплектів (НМК) із
зарубіжної літератури в столичному видавництві «Грамота», достойно
завершив велику роботу, розпочату ще два роки тому, коли на обкладинці
підручника із «Зарубіжної літератури» для 5 класу вперше з’явився образ
летючого корабля, на палубі якого знаходилися Попелюшка зі своїм принцом
і соболевим черевичком, Мауглі з Багірою, а також інші герої програмових
творів, а за штурвалом стояв «морський вовк», «Чорний Месник Іспанських
Морів» Том Сойєр… До слова, учні й у Підручнику-7 (с. 292, розділ
«Перевірте себе»), як і в Підручнику-6, можуть побачити Тома Сойєра –
незмінного стернового «кораблів зарубіжної літератури». На це теж
доречно акцентувати увагу школярів як на символ неперервності світового
літературного процесу, а також літературної освіти в 5-7 класах.

Семикласники впізнають на палубі корабля з обкладинки Підручника-7 і
славетного київського богатиря Іллю Муромця, який сидить на
богатирському коні поруч зі шляхетним лицарем Айвенго, і героя
англійських народних балад Робіна Гуда, і уславленого козацького
полковника Тараса Бульбу, що саме слухає лірника, і двох чарівних дам –
Ровену і Ребеку, героїнь роману «Айвенго». А знизу на обкладинці, як
ілюстрація до відомого роману Джонатана Свіфта, поруч із капелюхом
Гуллівера стоїть маленький ліліпут.

Вчитель, що працює за Підручником-7 видавництва «Грамота», як і в 5-6
класах, вже на першому уроці зможе поставити питання учням: яких із
зображених на обкладинці літературних героїв ви знаєте? А на наступних
уроках (аж до останнього) може опитувати, що нового про цих героїв
дізналися школярі протягом навчального процесу.

***

Розділ ІІ називається «Героїчні пісні й балади у світовій літературі».
На нього відведено 11 уроків (у разі необхідності, вчитель може додати
години за рахунок резервного часу). У контексті цього розділу вивчається
багато творів малого обсягу: билини про Іллю Муромця, балади про Робіна
Гуда, сербська епічна пісня «Смерть матері Юговичів», балади Франсуа
Війона, Ф.Шіллера, Й.В.Гете, О.Пушкіна, Р.Л.Стівенсона і А.Міцкевича.

Тут починається одна зі стрижневих ліній програми 7 класу: література
народів світу є носієм і оберегом їхньої історичної пам’яті. Адже одним
із домінантних, стрижневих векторів роботи в 7-му класі буде реалізація
акумулятивної (накопичувальної та «зберігаючої» /як електричний
акумулятор зберігає накопичену електроенергію/) функції художньої
літератури. Як і в попередніх «дорожніх картах» (для 5 і 6 класів),
наголошую, що однією з методологічних підвалин програми для 12-річки є
репрезентація функціонального розмаїття художньої літератури. Водночас,
акцент на тій або іншій з-поміж цих функцій аж ніяк не знімає або не
применшує інших її функцій, передовсім – естетичної (література – один
із видів Мистецтва, словесне втілення Прекрасного) або гедоністичної
(читання літературних творів для інтелектуально і емоційно розвиненої
людини є насолодою).

Тому важливо з першого до останнього уроку постійно підтримувати певний
баланс між різними функціями літературних творів. З одного боку,
постійно акцентувати увагу учнів на тому, що література є видом
мистецтва, тому сприйняття художніх тестів приносить справжньому
читачеві естетичну насолоду, так само, як, скажімо, споглядання
довершеної картини або прослуховування чарівної мелодії. Але водночас
літературний твір є носієм і оберегом історичної пам’яті народів світу.

Вже зі шмуцтитулу Підручника-7 (с. 7) видно, що в цьому розділі мова
піде про твори різних народів світу. Тут є фрагменти відомих картин
Віктора Васнєцова, на яких зображено славетного київського богатиря Іллю
Муромця, знаменитого київського князя-войовника Віщого Олега, а також
створений талановитим українським художником В. Кушніренком спеціально
для Підручника-7 образ англійця Робіна Гуда з його неодмінним луком. А
об’єднує ці образи полотно того ж таки Васнєцова «Боян», де зображено
натхненного сивого гусляра, який саме підніс догори правицю. А навкруг
нього сидять давньоруські воїни в бойовому обладунку, а також сивий
чоловік поруч із юним отроком. Отже, зміст пісень старого Бояна не помре
разом із славетним гуслярем. Вони збережуться в пам’яті цього отрока,
який, своєю чергою, передасть їх наступним поколінням. Таким чином, уже
на шмуцтитулі, засобами живопису (культурологічна лінія Держстандарту),
підкреслена провідна думка всього розділу – епічні співаки (гуслярі,
лірники, кобзарі, бандуристи) завжди йшли пліч о пліч із воїнами, і не
лише збройно боронили свої народи від усіх ворогів і нещасть, а й
збирали, акумулювали, зберігали та творчо опрацьовували досвід цієї
боротьби в своїх піснях (билинах, думах). А потім передавали цю
історичну пам’ять не лише своїм сучасникам, а й наступним поколінням.
Тобто допомагали своїм народам ще й силою мистецтва, не давали їм
розчинитися в морі Історії, у хвилях завойовників, яких наша земля знала
чимало.

Ще одне загальне зауваження щодо візуального ряду Підручника-7: в ньому
немає жодної не функціональної ілюстрації. Усі ілюстрації виконують
дидактичну функцію. Так, в билині «Ілля Муромець і Соловей розбійник» є
рядок про те, що Ілля, потрапивши до Києва, «…Спасу молиться із
Пречистою». До цього рядка там-таки є пояснення: 1) «Спас – тут: ікона
із зображенням Ісуса Христа, Спасителя людства (скорочено – «Спаса»); 2)
«Пречиста – тут: Ікона із зображенням Богородиці, матері Ісуса Христа.
Цю ікону дуже шанували в Київській Русі» (Підручник-7, с. 13). Але для
більшості сучасних школярів усе сказане – абстракція, тому все це
доцільно проілюструвати. Тож ми спеціально, аби творчий учитель зміг
спертися на візуальний ряд, репрезентували ці знамениті ікони на
шмуцтитулі (с. 107) до розділу «Україна та її історія в літературі», а
також на с. 158, адже в обох творах, які входять до цього розділу
(повісті М.Гоголя «Тарас Бульба» і оповіданні Р.М.Рільке «Пісня про
Правду»), згадуються ікони. Завершує цю стрижневу лінію іконопису в
Підручнику-7 сучасна ікона із зображенням преподобного Іллі Муромця,
подана в зіставленні з картиною відомого художника Євгена Кібріка «Ілля
Муромець». Робота над усіма цими ілюстраціями сприятиме реалізації і
культурологічної, і аксіологічної наскрізних змістових ліній Державного
стандарту освіти.

***

Розділ «Героїчні пісні й балади у світовій літературі» починається
вивченням давньоруських билин. В Україні, спадкоємиці історії і культури
Київської Русі, ці героїчні пісні здавна називали «стaринами» або
«стaринками» (тобто піснями про старовину, про старовинні діяння
героїв-богатирів), але згодом, у ХІХ ст., була запропонована назва
«билини» («те, що колись було, бувальщини»), яка й прижилася в науці й
культурі.

Доцільно випереджально дати учням завдання скласти тези вступної статті
«Героїчні пісні у світовій літературі» (Підручник-7, с. 8), а потім
опрацювати їхні записи на уроці, тим самим перевіривши виконання
домашнього завдання.

Слід звернути увагу школярів на те, що сюжетною основою багатьох билин
(т. зв. «київський цикл») є легендарна історія Київської Русі. Цей
матеріал школярі вчили у курсі «Історія України (Вступ до історії)» ще в
5 класі, де на розділ «Княжа Русь-Україна» відведено 6 уроків. А в 7
класі, паралельно із билинами, вони вивчають низку тем у курсі «Історії
України»: «Виникнення та розвиток Київської Русі»(4 уроки); «Київська
Русь наприкінці Х – у першій половині ХІ ст.» (4 уроки); «Київська Русь
у другій половині ХІ – першій половині ХІІІ ст.» (5 уроків). Отже, про
історію Київської Русі, її князів, боротьбу із загарбниками школярі вже
чули.

Словеснику можна акцентувати їхню увагу на тому, що видатні пам’ятки
літератури є в водночас і історичними джерелами. Так, «Повість минулих
літ» літописця Нестора є щонайціннішим документом для істориків, але
водночас її сюжети використовували письменники для творчості. Можна
випереджально сказати учням, що далі вони вивчатимуть «Пісню про віщого
Олега», під час написання якої О.Пушкін використав епізод «Повісті
минулих літ», створеної відомим середньовічним літописцем Нестором, про
загибель київського князя від його власного коня.

Особливу увагу слід приділити образу Іллі Муромця як улюбленого народом
билинного богатиря, якого по праву можна назвати оборонцем Київської
Русі. Передовсім, чому він улюблений?

Безумовно, в багатьох билинах іде мова про його надзвичайну силу. Так,
дійсно він був сильнішим як за наймогутніших ворогів Київської Русі, так
і за майже всіх наймогутніших давньоруських богатирів. Але все-таки не
наймогутнішим: є, наприклад, билини про те, як він зустрічався з багато
сильнішим за нього Святогором. І, якби народна любов була «закріплена»
виключно за богатирською силою, то улюбленцем став би значно сильніший
за Муромця Святогор. Але сталося навпаки. Отже, попри те, що Ілля
Муромець був надзвичайно могутнім фізично, улюбленцем він став не
виключно за свою силу (хоч вона дуже цінувалася народом в усі часи).

Може, всенародну любов Ілля здобув через те, що був сміливим і обороняв
рідну землю – Київську Русь, тобто був патріотом? Безумовно, і ці його
риси дуже імпонували народові. Водночас інші богатирі також робили те
саме, й не менш сміливо й мужньо. Досить згадати хоча б відому картину
В.Васнєцова «Богатирі», де поруч із Іллею на бойових конях сидять
могутні богатирі – охоронці Київської Русі Добриня Микитич і Альоша
Попович. Значить, сміливість і патріотизм теж були не єдиною причиною,
яка обумовила особливу любов народу до образу Іллі.

Тоді в чому ж секрет такої любові? Однозначно і швидко на це питання
відповісти неможливо (як і у випадку з відповіддю на питання «чому
Геракл став улюбленим героєм давньогрецьких міфів» /6 клас/). Але сам
пошук відповіді може багато дати школярам в плані виховання і навчання.

Ілля Муромець захищав слабких і знедолених, а це для народу було, є й
буде дуже важливим. Звідси мрія простого люду про заступника – захисника
від сваволі й несправедливості «сильних світу цього», мрія «ягняти» про
захисника від «вовка». Це об’єднує ставлення до образів, з одного боку,
Іллі, з другого боку – Геракла, Робіна Гуда, Устина Кармалюка, Олекси
Довбуша та ін.

Він, селянський син (а отже всього в житті добивався сам, а не
успадкував від батьків-можновладців), тонко відчував несправедливість і
будь-якої миті був готовий вступитися за свою та чужу честь і гідність.
Це чітко простежується за текстом билини «Ілля Муромець і Соловей
Розбійник» (Підручник-7, с.10-15), де описано, як Ілля не лише звільнив
Чернігів від облоги «сили вражої», не лише переміг Солов’я Розбійника, а
й суворо покарав пихатих «гостей-бояр, купців, крамарчуків і богатирів»,
які не «вповажили гостя з приїзду, не вшанобили перед виїздом».

Розширюючи літературний контекст, можна згадати і про билини, де описана
сварка Іллі з князем Володимиром, коли захисник землі Київської опинився
у князівських підземеллях. Сварка богатиря з пихатою владою є
традиційним епічним мотивом у європейському героїчному епосі. Під час
навали ворогів на Київ князь вимушений згадати про опального богатиря,
іде до нього на уклін і просить захистити Київ і княжу владу, та Ілля
його й слухати не хоче. І аж коли до богатиря прийшли з проханням
захистити їх від ворога бідні вдови й сироти, він погодився постояти за
них (а не за князя) і відбив навалу грізних нападників. Звичайно, народу
потрібен був заступник надійний, який не зрадив би за будь-яких
«політичних розкладів». І таким заступником в народній уяві став Ілля
Муромець (чи в реальній історії був його прототип?). Ось із таких та
подібних рис та «штрихів» і складався протягом століть портрет народного
улюбленця.

Для вчителів, які не обмежуються обов’язковими (мінімальними) вимогами
програми, а хочуть дати школярам більше матеріалу, як і в попередні
роки, у видавництві «Грамота» як складова навчально-методичного
комплекту для 7 класу (НМК-7) видана «Книга для додаткового читання із
зарубіжної літератури. 7 клас». У ній представлено ще одну билину – про
звільнення Іллею Муромцем від ворогів славного міста Києва. Опрацювання
цієї билини розширить коло читання школярів, доповнить їхнє уявлення про
славного билинного богатиря.

Корисною для учнів може бути робота в групах, які досліджують і билину
«Ілля Муромець і Соловій Розбійник», і додаткові, згадані й не згадані
тут. На уроці можна заслухати їхні повідомлення і відтворити
узагальнено-збірний портрет народного улюбленця. Тим більше, що тут
можливе використання резервного часу, який можна присвятити вивченню
додаткових билин. Робота над цими та подібними питаннями дає вчителю
великі можливості щодо реалізації аксіологічного потенціалу програм.

Звідки родом Ілля Муромець?

Окреме цікаве й важливе питання – хто був прототипом билинного богатиря
Іллі Муромця, і де ця історична особа народилася. До такої роботи
семикласники вже готові, оскільки на вступних уроках вчилися «розрізняти
художній світ твору та реальний світ життя, наводити приклади їхньої
невідповідності». До того ж, із таким видом роботи вони знайомі ще з 5
класу, де на уроках історії їх вчили «відрізняти… справжні історичні
факти та постаті від вигаданих» (Програми, с.17). Ось і прийшов час
семикласникам виявити свою компетенцію в цьому виді роботи.

Передовсім, щодо самого факту існування прототипу (прототипів)
уславленого богатиря сумніватися не доводиться. По-перше, Київська Русь,
як і будь-яка інша держава, не могла «стояти пусткою», мала вона своїх
оборонців, і з-поміж них, звісно, були особистості непересічні, які в
народній уяві згодом героїзувалися, ідеалізувалися, перетворилися на
билинних богатирів. По-друге, навіть у іноземних джерелах (наприклад,
німецьких поемах ХІІІ ст.) згаданий славний воїн «Ілля Руський» (Ілля з
Київської Русі), схожий на билинного богатиря. По-третє, нетлінні мощі
преподобного Іллі Муромця і зараз можна побачити в ближніх печерах
Києво-Печерської Лаври, куди вони були перенесені з богатирського
кургану Софіївського собору в Києві. А це вже є доказом матеріальним,
тобто неспростовним.

А ось питання щодо місця народження його прототипу є непростим, і пошук
відповіді на нього може виявитися і цікавим, і корисним для школярів.
Щодо цього існує кілька версій. Однією з них (звісно, в СРСР вона була
єдиною офіційно визнаною і посилено підтримуваною) є та, що прототип
київського богатиря Іллі народився в місті Муромі, яке нині знаходиться
у Володимирській області Російської Федерації, а колись було далекою
окраїною Київської Русі. Назва цього міста походить від назви первісного
тамтешнього населення – фінно-угорського племені м?роми, яке «платило
данину Київській Русі» і нарешті аж у «ХІІ ст. було асимільовано
східними слов’янами». Отже, якби Ілля походив з тих країв, він мав би
бути не слов’янином, а фінно-угром, з відповідними ознаками зовнішності.

Але наукові дослідження фрагментів мощей Іллі Муромця, проведені ще за
радянських часів фахівцями АН СРСР, довели його слов’янське (а не
фінно-угорське) походження. Про це цікаво, аргументовано й переконливо
пише в своїй книзі, присвяченій історії Києво-Печерської Лаври, сучасний
науковець-подвижник, лауреат Золотої медалі й Почесного диплома Академії
наук СРСР, нині старший науковий співробітник Інституту історії України
Національної академії наук України, автор понад ста наукових і
науково-популярних історичних робіт Сергій Хведченя. І хоч у самому
російському Муромі образові богатиря приділяється значна увага (від
гранітних зображень на вулицях міста до будинку, де мешкають, начебто,
його далекі-далекі нащадки), це ще нічого не доводить.

Насамперед, Муром знаходиться аж за 1500 км від Києва. Тож навряд чи
зміг би богатир сподіватися «заутреню стояти в Муромі, / А к обідні
встигнути хотів у стольний Київ-град». Адже денний перехід навіть для
неозброєного вершника на найпрудкішому коні та ще й по рівній дорозі не
перевищує 100-120 км. Тобто, щоб доїхати з Мурома до Києва, Іллі
знадобився б щонайменше місяць. Правда, можна сказати, що це гіпербола –
богатирський скок у півтори тисячі верст (як три кроки Вішну – див.
матеріали розділу «Міф і література» Підручника-6). Звісно, можна
сказати й так, але існує й друга, до того ж значно вірогідніша версія.

Літописи ще від ХІ ст. згадують місто Моровійськ (за іншими джерелами –
Муромеськ), нині це село Морівськ Козелецького району Чернігівської
області. Воно знаходилося на південній окраїні Чернігівського
князівства, якраз на півшляху від Києва до Чернігова. До слова, обидва
згаданих міста часто згадуються в билинах, є навіть два билинних цикли –
Київський і Чернігівський. Саме в Моровійську/Муромеську часто збиралися
київські і чернігівські князі для вирішення своїх питань. Тобто, тоді це
містечко було відомим місцем, сказати б, князівських «самітів». Багато
вчених (ще від ХІХ ст.) поділяють думку, що прототип Іллі Муромця (Іллі
Муромлянина) походить не з російського Мурома, а саме із нині
українського Морівська (колишнього Моровійська/Муромеська) .

Сама по собі ситуація суперечки кількох міст (іноді країн) за право
називатися батьківщиною видатних особистостей (і навіть вигаданих,
міфічних персонажів) не є унікальною. Вона лише зайвий раз підкреслює
значущість цих особистостей. Так, шість грецьких міст змагаються за
право називатися батьківщиною міфічного Геракла, сім – напівлегендарного
Гомера. До цього часу точаться суперечки, до якої нації належить автор
«Тараса Бульби»: він українець Гоголь чи поляк Яновський? Нині за право
називатися батьківщиною видатного польського поета Адама Міцкевича
сперечаються Польща, Литва і Білорусія. Схожа ситуація склалася й
навколо «прообразу» славетного Іллі Муромця. Звичайно, остаточні крапки
над «і» в питанні про місце народження прототипу славного київського
богатиря розставлять науковці а, може, вони так ніколи й не будуть
розставлені. Але в будь-якім разі українські школярі повинні знати усі
версії, а не лише російську.

Під час аналізу билини „Ілля Муромець і Соловей Розбійник” слід звернути
увагу на її жанрову своєрідність. Провідна тематика – боротьба богатиря
проти ворогів за рідну землю (епізод побиття вражої сили під Черніговом,
а також перемоги над Соловієм Розбійником, який перекрив прямий шлях із
Києва до Чернігова і нищив людей).

Тут же треба активізувати культурологічний контекст. Так, не можна
обійти питання про те, що образи Київської Русі, її славних богатирів і
зокрема Іллі Муромця надихали багатьох митців. Можна згадати відому
картину російського художника Віктора Васнєцова «Богатирі» (її
репродукція є на с. 15 Підручника-7), а також зв’язки російського митця
з Україною: він жив у Києві, оздоблюючи знаменитий Володимирський собор
(нині бульвар Т.Шевченка), тут тривала робота над згаданою картиною, про
що свідчить меморіальна дошка по вул. Володимирській, 29 (Підручник-7,
с. 11).

Композитори теж віддали данину образу славного богатиря. Так, Рейнольд
Гліер створив симфонію-фантазію «Ілля Муромець» (1943). Увага до образів
билинних богатирів втілилися і в класичній симфонії № 2 («Богатирська»)
Олександра Бородіна, яка «відкрила героїко-епічний напрям у російському
симфонізмі», а також вважається «вершиною епічного симфонізму».

Щодо роботи над теоретико-літературними поняттями, то учні опрацьовують
формальні ознаки билини як літературного жанру. Це і т. зв. «билинний
вірш», який виконувався речитативом, без рими, з двома закріпленими
наголосами: на третьому складі від початку і третьому складі від кінця
рядка. Це і сталі зачин і кінцівка, це і гіперболізація («скок на п’ять
верст»), і вживання постійних епітетів («кінь добрий», «рученьки білі»),
і рефрени.

Доцільно буде також прокреслити зв’язки з іншими жанрами усної народної
творчості. Наприклад, як і в казках, у билинах наявні вже згадані сталі
зачин і кінцівка, вживання магічних чисел: «3» («три скоки богатирського
коня», «три царевичі»); «7» (сім крайків у батозі Іллі); «9» (дев’ять
дубів, на яких сидить Соловей Розбійник) тощо.

А визначення терміна «билина», як і усіх без винятку інших програмових
понять і термінів, знання яких закладено до розділу «Державні вимоги до
рівня загальноосвітньої підготовки учнів», учні знайдуть у розділі
Підручника-7 «Літературознавчий словник» (с. 294-295). До слова, цей
розділ допоможе вчителеві й учням краще підготуватися до будь-якої форми
контролю стану викладання «Зарубіжної літератури», в т.ч. і зовнішнього
незалежного оцінювання навчальних досягнень школярів.

Особливістю розділу «Літературознавчий словник» у 7 класі (на відміну
від Підручників для 5 і 6 класів) є немов своєрідне «дорослішання»
довідкових матеріалів – адже й учні підросли й подорослішали. Про це
свідчить уже сама його назва – саме «Словник», а не «Словничок» (як у 5
і 6 класах) – надмірне сюсюкання з учнями недоречне. Більш науковим (але
водночас і не нудно-сухим) став сам стиль репрезентації
літературознавчих понять і термінів. Наявні також узвичаєні в
«дорослій», довідковій літературі скорочення термінів при їхньому
повторному вживанні, що привчає учнів до користування в майбутньому
академічними довідковими виданнями (це сприятиме реалізації однієї з
компетенцій — «учитися вчитися»). Як і в Підручнику-6, ми подали не
простий передрук термінів із різноманітних довідкових видань (як це, на
жаль, не рідко робиться в інших підручниках), а спеціально дібрали й
опрацювали найкращі визначення саме до Підручника-7, з опертям на його
конкретні сторінки, що, по-перше, значно полегшить роботу учнів щодо
ілюстрування конкретних теоретико-літературних понять і термінів, і,
по-друге, сприятиме закріпленню вивченого матеріалу.

Отже, «Билини (старини, старинки) – жанр літератури, епічні пісні, які в
Київській Русі виконували народні співці-музики, гуслярі. В них
оспівувалися подвиги богатирів – оборонців батьківщини, захисників
слабких і знедолених. Улюбленим героєм Б. був київський богатир Ілля
Муромець. Внаслідок завоювання Київської Русі татаро-монголами, Б. краще
збереглися на її відносно спокійних окраїнах (в т.ч. на землях, які
зараз належать Росії), аніж у центрі, в т.ч. у дощенту знищеному Києві.
В XVІ–XVІІ ст. в Україні на зміну Б. прийшли козацькі думи й епічні
пісні про боротьбу з турками, татарами та польськими загарбниками [с.
8-25, 38 Підручника-7].

Моніторинг навчальних досягнень учнів 7 класу із «Зарубіжної літератури»

Однією з найважливіших у освіті сьогодні є проблема об’єктивної і
прозорої не лише для вузького кола експертів, а й для усього
суспільства, оцінки результатів навчальної діяльності учнів. Під час
розробки програм 12-річної школи (в т.ч. і нашої) використовувались
відповідні інструктивно-нормативні документи МОНУ, а також напрацювання
вітчизняних і зарубіжних педагогів. Усе це лягло в основу ключового
розділу нашої програми – «Державні вимоги до рівня загальноосвітньої
підготовки учнів» (фактично, це було одним із перших кроків на шляху
переходу програм предмета «Зарубіжна література» від застарілого типу –
syllabus до сучасного типу – curriculum).

Крім того, під час написання підручників (у т.ч. блоку «Запитань і
завдань») ми використовували напрацювання центрів моніторингу якості
освіти, а також творчий доробок світових «класиків» моніторингу якості
освіти, зокрема – Б.Блума (Велика Британія), який розробив «систему
(таксономію) діагностованих цілей навчання для загальної освіти».

До «Переліку навчальний цілей і їх діагностованих результатів» Б.Блум
відносив: 1) Знання ? 2) Розуміння ? 3) Застосування ? 4) Аналіз ? 5)
Синтез ? 6) Оцінку.

Усе сказане вище, зрештою, викристалізувалося в чотирьох основних типах
запитань і завдань наших Підручників: 1) «Пригадайте»; 2) «Перевірте
себе»; 3) «Поміркуйте разом»; 4) «Працюйте творчо».

Тож, на допомогу колегам-практикам пропоную вимірювачі (Моніторинг
навчальних досягнень школярів: запитання і завдання) до ключових
розділів Програми 7 класу.

Моніторинг навчальних досягнень школярів:

запитання і завдання до билини «Ілля Муромець і Соловей розбійник»

Перевірте себе

1. Що називається билиною? 2. Чи можна віднести билину до епічних
героїчних пісень? Аргументуйте свою точку зору. 3. Назвіть історичні
джерела билин. 4. За яким принципом билини об’єднуються у цикли? Назвіть
улюблених билинних героїв. 5. В билині „Ілля Муромець і Соловей
Розбійник” визначте зачин (заспів) і кінцівку. Поясніть їхню роль у
будові твору.

Поміркуйте разом

1. Яку роль в житті нації відіграють епічні героїчні пісні? 2. Чи можна
билини назвати художньою історією народу? Аргументуйте свою точку зору.
3. За що воює і що захищає Ілля Муромець? Відповідь аргументуйте
посиланням на текст. 4. Чи згодні ви з твердженням: „Давньоруські билини
– “енциклопедія” давньоруського життя, уславлення боротьби богатирів
проти ворогів Руської землі”? Аргументуйте свою точку зору. 5. Хто є
головним героєм давньоруських билин? Які риси притаманні богатирю?

Працюйте творчо

1. Чи вдалося художнику В.Васнєцову у картині „Богатирі” відтворити
образ Іллі Муромця, захисника київської землі? Аргументуйте свою точку
зору.

***

Наступними вивчаються балади про Робіна Гуда. У них, як і в багатьох
героїчних піснях різних народів світу (в українців – про Устима
Кармалюка чи Олексу Довбуша), втілилися мрії англійського народу про
захисника від несправедливості. Тут варто зв’язати цей матеріал із
попереднім, нагадавши учням про ту саму роль заступника простих людей,
слабких і знедолених, яку в давньоруських билинах виконував улюблений
богатир Ілля Муромець. Під час вивчення балади «Робін Гуд і гончар» слід
звернути увагу учнів на її історичне тло. Як і в билинах про Іллю
Муромця, в її тексті є багато прикмет тієї історичної епохи: це і
рицар-шериф Ноттінгему, і змагання лучників (у яких, звичайно ж, з
Робіном ніхто не зрівняється) як улюблена середньовічна розвага, і
багато іншого. Опрацювання таких прикмет часу (художніх деталей) є
початком великої роботи над поняттям «історичний колорит», яка на повну
силу розгорнеться під час вивчення історичного роману В.Скотта «Айвенго»
та історичної повісті М.Гоголя «Тарас Бульба». В свою чергу, це
підготовка до опрацювання в наступних класах ключового поняття мистецтва
романтизму – «кульор локаль», «місцевий колорит».

Особлива увага акцентується на образах Робіна Гуда, а також його друзів
і ворогів. Невипадково друзями героя були люди невисокого чину: велетень
«Крихітка» Джон, монах Тук, Скарлетт, Аллан та ін., а ворогами, навпаки,
– високопосадовці: шериф Ноттінгема і єпископ. Отже, вже сама
розстановка друзів і ворогів Робіна Гуда свідчить про любов до нього
саме простих англійців, народу.

Відтак учні (якщо треба – за допомогою вчителя) відзначають
багатогранність образу Робіна, визначають конкретні риси його характеру:
незлобливість (побратався з гончарем, який переміг його в чесному
двобої, хоча поруч знаходилася вся ватага Гуда, готова за першим знаком
свого ватажка виконати будь-який його наказ), щедрість і шляхетність
(під час продажу горщиків і факт подарунків шерифовій жінці), сміливість
(не побоявся приїхати фактично в пастку – в місто Ноттінгем, де жив
шериф, який полював на Робіна) тощо. Тут слід організувати роботу
семикласників безпосередньо з художнім текстом, що сприятиме формуванню
їхньої читацької і життєвої («приборкання» значного обсягу інформації)
компетенцій. Це може бути пошук і коментування цитат до характеристики
образу Робіна Гуда (наприклад, такого плану: «Відважний, мужній Робін
Гуд / Був рицар, а не панок, / Він честь свою ставив понад усе / І
шанував жінок…» (с. 16, Підручника-7).

У вже згаданій «Книзі для додаткового читання із зарубіжної літератури.
7 клас» є ще одна балада: про конфлікт Робіна з єпископом. Учні можуть
розвинути свою творчу уяву, прочитавши її текст, а потім звернувши увагу
на ілюстрації в Підручнику-7, де увесь текст балади «Робін Гуд і гончар»
супроводжується гравюрами в давньоанглійському стилі, які спеціально для
цього підручника намалював талановитий художник О.Литвинов (с. 16-23).
На них зображені різні герої та сценки з балади «Робін Гуд і гончар»,
але одне залишається незмінним – усі події відбуваються на тлі
величезного дуба в Шервудському лісу. Можна запропонувати учням такі
запитання на знання тексту (вони також вчать уважно опрацьовувати
підручник):

Який дуб зображено на розворотах Підручника-7? Аргументуйте свою думку.

А який дуб і чому у баладах про Робіна Гуда називали єпископським?

Зазираючи наперед, принагідно зауважу, що чим краще учні опрацюють
балади про Робіна Гуда, тим легше й ефективніше вони зможуть опрацювати
історичний роман «Айвенго», де Вальтер Скотт використав матеріали цих
балад, а образ Локслі є «плоттю від плоті» народного улюбленця – Робіна
Гуда. Такий вид роботи сприятиме формуванню ще однієї читацькою
компетенції сучасної Людини Культури – сприйняття окремо взятого
художнього твору в контексті розвитку світового літературного процесу
(середньовічні балади про Робіна Гуда + історичний роман Вальтера
Скотта, створений у ХІХ столітті). А якщо хтось із дітей прочитав повний
текст «Пригод Тома Сойєра» Марка Твена, тоді вони зможуть пригадати, що
бешкетник Том частенько грав у Робіна Гуда, а отже цей образ «переїхав»
разом із англійцями до далекої Америки. Така робота над «культурним
відлунням» англійських балад сприятиме реалізації як культурологічної,
так і аксіологічної ліній Держстандарту.

Моніторинг навчальних досягнень школярів:

запитання і завдання до балад про Робіна Гуда

Перевірте себе

1. Чому Робін Гуд побратався з гончарем? Відповідь аргументуйте
посиланням на текст.

Поміркуйте разом

1. Чому Робін Гуд подарував дружині шерифа коня? Відповідь аргументуйте.
2. Які мрії англійського народу втілилися в образі Робіна Гуда? 3. Чи
можна назвати розбійника Робіна Гуда народним месником і заступником?
Аргументуйте свою відповідь. 4. Чому розбійника Робіна Гуда в баладі
називають рицарем? Аргументуйте свою відповідь. 5. Чому балади про
Робіна Гуда набули такої популярності у світі? Аргументуйте свою
відповідь.

Працюйте творчо

1. Яким ви уявляєте «ідеальний» пам’ятник Робіну Гуду? Опишіть його
детально (фотографію реального пам’ятника англійському герою, який
знаходиться в Ноттінгемі, можна знайти у Підручнику-7 на с. 294).

***

Наступним важливим блоком програмового матеріалу є сербські епічні
пісні, зокрема – перлина південнослов’янського фольклору епічна пісня
„Смерть матері Юговичів”. Її ліризм, стримано-напружений драматизм
неодноразово підкреслювався діячами української культури, зокрема Лесею
Українкою. І зовсім невипадково чудовий переклад цього твору здійснив
видатний український поет ХХ ст. Максим Рильський.

Коротка історична довідка про часи виникнення таких пісень, про трагічну
для сербів після Косовської битви (1389) подана в Підручнику-7 (с.24).
Далі доцільно почати підводити учнів до думки (краще не давати їм
готових висновків зразу), що трагедія усього народу втілена в
узагальненому образі матері загиблих на Косовому полі дев’яти її синів,
Юговичів. Крім синів там загинув і її чоловік – сивий Юг-Богдан. На
відміну від звичніших для читача героїчного епосу жіночих голосінь і
плачів над загиблими, мати Юговичів не голосила й не плакала, маючи
нібито «тверде» серце. Рефрен «Та тверде старенька мала серце, / І
сльози гіркої не зронила» повторено аж тричі, що вже саме по собі
свідчить про його важливу роль у втіленні концепції твору. І з кожним
повтором цієї фрази внутрішня напруга сербської епічної пісні зростає. А
коли закривавлений ворон кинув їй відсічену на Косовому полі руку її
молодшого сина Дем’яна (про його загибель старенька вже знала), то
«серце тут напружилося в неї, / з болю серце в неї розірвалось…»
Можливо, в школярів виникне питання – а чому ж вона не заплакала? Адже,
ймовірно, ці сльози врятували б життя їй самій, недаремно ж психологи
радять, що краще виплакатися або розповісти про своє горе кому-небудь,
ніж тримати його в собі. Однозначної відповіді на це питання знайти
неможливо. Але сербський народ – творець пісні – саме так побачив долю
матері Юговичів та й самої Сербії після фатальної поразки сербів на
Косовому полі. І не можна не помітити, що таке закам’яніння старої жінки
замість звичніших для такої трагічної ситуації сліз багатократно
підвищує драматичну напругу твору. А далі, пригадавши з курсу історії
важку майже пів тисячолітню історію сербів під турецьким ігом після
трагічної поразки на Косовім полі, можна зробити висновок, що образ
матері Юговичів є уособленням стражденної Сербії, поневоленої
турками-османами.

Учні побачать схожість історичної долі різних слов’янських народів, яким
довелося витримати криваві випробування Історії буквально на виживання.
Для Київської Русі це була моторошна й спустошлива монгольська навала,
для сербів – жахливе й тривале турецьке іго, для українців – криваві
спустошливі й руйнівні турецько-татарські набіги. Але усі ці тяжкі
випробування слов’яни, зокрема українці, витримали з честю, не
розчинившись у океані інших етносів, не загубившись у пустелі часу. А
вижити їм допомогла не лише мужність, сміливість і збройний спротив
(хоча усе це вони вповні продемонстрували всьому світові), а й
Словесність, Художня література, яка акумулювала й зберігала історичний
досвід і самобутнє національне обличчя дідів і батьків і передавала все
це дітям і онукам. Так, відомості про боротьбу наших пращурів-русичів
проти її численних ворогів акумулювалися і зберігалися в билинах;
інформацію про боротьбу південних слов’ян проти турків знаходимо в їх у
епічних, юнацьких піснях; а відомості про страждання українців під час
навал турків, татар і інших загарбників, а також про героїзм козаків –
оборонців України знаходимо в невольничих плачах, думах та історичних
піснях. До слова, саме вони стали основним джерелом повісті Миколи
Гоголя «Тарас Бульба» (див. нижче).

На матеріалі епічної пісні «Смерть матері Юговичів» можна плідно
попрацювати над характерними ознаками фольклорних балад. Це вже згадане
використання рефренів, зокрема – постійних звертань («Невістонько,
Дем’янова мила !..»; «Ой, свекрухо, Дем’янова нене !..»); магічних цифр
(дев’ять синів – коней – списів – левів – соколів…); анафора
(принагідно можна згадати вірш Ш.Петефі «Коли ти муж, будь мужнім…»,
вивчений у 6 класі, в якому широко використано цей прийом), постійних
епітетів (кінь добрий, дім білий). Все це свідчить про генетичну
(«кровну») спорідненість різних жанрів фольклору і зокрема балади як їх
різновиду.

Можна також акцентувати увагу школярів і на традиційному фольклорному
мотиві польоту жінки (часто – перевтіленої в пташку) на поле бою, де
б’ються/гинуть їхні чоловіки. У сербській юнацькій пісні це моління і
політ (фантастичний, казковий елемент) матері Юговичів на Косове. І тут
(за бажання вчителя, звичайно) можна провести випереджальну міжпредметну
роботу. Адже на уроках української літератури у 8 класі вивчатиметься
знамените «Слово о полку Ігоровім», де «плаче-тужить вранці в Путивлі на
валу»Ярославна, дружина князя Ігора, який пішов у небезпечний військовий
похід проти половців.

Дивовижну близькість двох слов’янських літературних шедеврів (зокрема –
на образному рівні: сокіл – лебідь – чайка – зозуля) добре видно з
наведеної нижче порівняльної таблиці. Для творчого вчителя, як
випереджальний матеріал до майбутнього вивчення повісті Гоголя «Тарас
Бульба», пропоную компарабельний (плідний для порівняння) матеріал –
сцену фактичного прощання матері Остапа і Андрія з синами напередодні їх
від’їзду на Січ. У наведених у таблиці фрагментах трьох творів виділена
лексика двох лексико-семантичних полів: 1) «птах», 2) «війна»:

«Смерть матері Юговичів»

(Переклад Максима Рильського; Підручник-7, с. 24) «Слово про Ігорів
похід»

(Переклад Максима Рильського) М.Гоголь. «Тарас Бульба»

(Підручник-7, с. 114)

…Молить Бога Юговичів мати,

Щоб він дав їй очі соколині,

Та ще й білі крила лебедині,

Полетіти на Косoве рівне

І побачить Юговичів дев’ять,

Десятого – батька Юг-Богдана.

Як просила, вимолила в Бога:

Дав їй Бог і очі соколині,

Дав їй Бог і крила лебедині,

Тож вона майнула на Косoве,

Бачить мертвих Юговичів дев’ять,

Десятого – батька Юг-Богдана… …Ярославни-княгині чути голос.

Як та чайка-жалібниця,

Стогне вона вранці-рано:

«Полечу, – каже, зозулею по Дунаю,

Умочу бобровий рукав

У Каялі-ріці,

Обмию князеві криваві рани

На тілі його дужому!»… «…Вона гаряче, палко, слізно, як та степова
чаєчка-небога, схилилася над своїми дітьми. Її милих, коханих чаєнят
тепер беруть від неї – беруть на те, щоб ніколи, ніколи вона їх більше
не побачила! Хтозна, може у першім бою татарин зрубає їм голови, і вона
не буде навіть знати, де лежатимуть їхні білі тіла, покинуті на поталу
хижому птаству; а за кожну краплину крові їхньої вона віддала б себе
всю».

Можна звернути увагу учнів на те, що схожість образів, настроїв,
ситуації (попри хронологічну, етнічну, жанрову розбіжності) є свідченням
впливу тематики літературних творів на вибір їхніми творцями засобів
художньої виразності.

А визначення терміна «балада» (в т.ч. – «фольклорна балада») учні
знайдуть, знову-таки, у «Літературознавчому словнику»: «Балада (прованс.
ballar – „танцювати”) – жанр літератури, невеликий ліро-епічний твір
фантастичного (напр., „Вільшаний король” Й.В.Гете),
легендарно-історичного (напр., «Вересовий трунок» Р.Л.Стівенсона),
героїчного (напр., англійські Б. про Робіна Гуда) чи
соціально-побутового змісту з драматично напруженим сюжетом. Б.
притаманні невелика кількість персонажів, відсутність деталізації,
стислість викладу. Драматична гострота, часто трагізм сюжету поєднуються
в ній із виразно ліричним забарвленням оповіді. Існує два різновиди Б.:
фольклорні (створені народом) і літературні (створені конкретними
письменниками). Серед найвідоміших майстрів зарубіжної балади слід
насамперед згадати француза Ф.Війона, німців Й.В.Гете і Ф.Шіллера,
поляка А.Міцкевича, росіянина О.Пушкіна, шотландця Р.Л.Стівенсона.
Чудові українські літературні Б. створив Т.Шевченко [с. 26-38
Підручника-7]».

Моніторинг навчальних досягнень школярів:

запитання і завдання до сербської епічної пісні «Смерть матері Юговичів»

Пригадайте

1. З уроків української літератури пригадайте ознаки народної пісні. 2.
Що таке епітет та метафора?

Поміркуйте разом

1. Знайдіть у тексті епітети й повтори та поясніть їх роль. 2. Чому у
пісні постійно повторюється цифра „9”? В якому фольклорному жанрі ми
зустрічаємося з подібним явищем? Чи випадковим є цей збіг? Аргументуйте
свою відповідь.

***

Далі слід перекинути місток від фольклорної (створеної народом) до
літературної (авторської) балади. Можна зразу визначити особливості
жанру літературної балади, її типологічне розмаїття. Учні можуть
спиратися на матеріали Підручника-7: нарис «Балада у світовій
літературі» (с.26-27), а також «Словник літературознавчих термінів». Як
і раніше, варто випереджально дати учням завдання скласти тези вступної
статті «Балада у світовій літературі» (Підручник-7, с. 26), а потім
опрацювати їхні записи на уроці, тим самим перевіривши виконання
домашнього завдання.

Першою літературною баладою, яка вивчається текстуально, є знаменита
«Балада прикмет» Франсуа Війона. Принагідно зауважу, що в програмі з
історії для 7 класу теж передбачено знайомство з її автором – «визначною
постаттю /середньовічної/ європейської культури» (с.93). Отже, ім’я
Франсуа Війона добре запам’ятається семикласникам. Слід організувати
роботу щодо виразного читання балади учнями. Адже відомо, що виразне
прочитання твору з розстановкою всіх пауз, логічних наголосів і акцентів
– це вже свого роду інтерпретація тексту. Під час аналізу балади слід
звернути увагу на її глибокий філософський сенс, відчуття складності,
суперечливості людської індивідуальності, внутрішнього світу людини.

Хто практикує поглиблену роботу з текстом, може акцентувати увагу
школярів на його філологічному коментуванні, на поясненні згаданих в
ньому історичних реалій (це продовження реалізації домінанти програми 7
класу – взаємозв’язку літератури і історії). Так, під час аналізу твору
увагу учнів варто звернути на згадку Війона про «гуситську провину»,
пояснивши дітям, що саме в ті часи з прихильниками вчення Яна Гуса
воювала вся католицька Європа, і звичайно ж, Франція як оплот
католицизму. Про це семикласники дізнаються також на уроках історії, де
також розглядається матеріал про гуситські війни (програма, с.95).

Щодо опрацювання літературознавчої наскрізної лінії Держстандарту
освіти, то слід опрацювати з учнями роль вживання в тексті засобів
художньої виразності: антитези, анафори (єдиного початку віршів – “Я
знаю…”), епіфори (єдиної кінцівки – “…я знаю все й не знаю лиш
себе”) та ін., які сприяють емоційності й композиційній стрункості
твору, підкреслюють завершеність думки. Оскільки уся «Балада прикмет»
буквально тримається на «каркасі» протиставлень, семикласників слід
зорієнтувати на виділення і ній антитез (“шляхи” – “манівці”, “небо
щастя” – “сліз долина”, “палац” – “хатина” та ін.), а також поясненні
їхньої ролі в творі: створення протилежних образів, які є втіленням
багатогранності і суперечливості буття; надання віршовому рядку
особливої енергійності.

Моніторинг навчальних досягнень школярів:

запитання і завдання до балади Франсуа Війона «Балада прикмет»

Пригадайте

1. Що називається «анафорою», «рефреном», «антитезою»?

Поміркуйте разом

1. Чи однакова роль відіграє рефрен у побудові пісні „Смерть матері
Юговичів” і „Баладі Прикмет” Франсуа Війона? Аргументуйте свою
відповідь. 2. Поясніть роль анафори і епіфори в „Баладі прикмет”. 3. Чи
могли б ви услід за ліричним героєм балади сказати : „Я знаю все й не
знаю лиш себе…”? Аргументуйте свою відповідь. 4. Яка роль антитези в
баладі Франсуа Війона? Аргументуйте свою відповідь.

***

Під час розгляду балади Ф. Шіллера «Рукавичка» слід звернути увагу на
утвердження автором самоцінності людського життя. Звісно, для цього
треба організувати роботу над характеристикою поведінки Кунігунди і
Деларжа. Спочатку можна розповісти учням про кодекс лицарської честі,
їхнє служіння чарівній дамі, дамі серця (це лише «увертюра» до великої
роботи, яка буде продовжена під час вивчення роману В.Скотта «Айвенго» і
далі: середньовічна лицарська лірика, сонети Петрарки, і навіть, хай і
чудернацьки трансформованим чином – Дон Кіхот і Дульсинея Тобоська…).
Так, лицар Деларж, виконуючи вимоги кодексу лицарської часті, не міг
відмовити дамі свого серця і виконав жорстокий наказ красуні, Але
вирвана в хижаків рукавичка летить їй в лице…

Тут доречна ціла низка запитань, які учитель і учні знайдуть у
Підручнику-7 (с.29). Слід також окремо попрацювати над висловом «кинути
рукавичку», тим більше, що вони вже зустрічалися з ним у 6 класі, де в
біографічному нарисі про Стівенсона є епіграф: «Я з честю підняв
рукавичку, яку кинуло мені життя» (Підручник-6, с. 206). Та й балада
називається саме «Рукавичка».

Що ж означають фразеологічні вислови «кинути рукавичку» і «підняти
рукавичку»? 1) «Кинути рукавичку – вступати в боротьбу з ким-,
чим-небудь, викликати когось на поєдинок»; 2) «Підняти рукавичку
(застаріле) – прийняти виклик на дуель, поєдинок». Взагалі-то, ці
вислови фразеологізувалися з плином часу, а виникли вони в добу
середньовіччя, коли рицарі дійсно кидали рукавицю до ніг (кидали вони її
також у обличчя, що вважалося найвищою образою), або передавали через
зброєносця тому, кого викликали на двобій. Цей звичай учні ще побачать у
щойно згадуваному історичному романі В. Скотта «Айвенго», де завдяки
йому врятувала своє життя Ребека. А поки що можна поставити учням такі
проблемні питання: Невже мужній Деларж, кинувши рукавицю (та ще й в
обличчя!) чарівній дамі, дійсно викликав на поєдинок тендітну Кунігунду?
А може це був виклик її пихатості, презирству до цінності людського
життя як такого? Хай учні поміркують над цим.

Можна також запропонувати учням спробувати самостійно довести, що твір
Шіллера “Рукавичка” за жанром є саме баладою.

Формування вітальності учня засобами літератури

Принагідно зауважу, що балада Ф.Шіллера «Рукавичка» продовжує наскрізну
лінію нашої програми – формування вітальності (від латин. Vita – життя),
любові учнів до життя, здатності «тримати удар» долі, життєспроможності
й навіть виживання в цьому світі попри все але й, водночас, залишаючись
справжньою Людиною (це випадок конкретної реалізації терапевтичної
функції літератури). Сьогодні, коли часто чуємо про зневіру в житті,
депресію або навіть суїциди наших співгромадян і особливо учнів, тобто
зовсім юних людей, суспільство не може залишатися байдужим до
щонайгострішої проблеми формування вітальності як окремого індивідууму,
так і цілої української нації. І унікальні можливості щодо цього надають
насамперед предмети літературного циклу, де в художніх, життєподібних
образах подані ненав’язливі життєві приклади: особистісні й поведінкові.
Дійсно, як сказав російський поет, «словом можно убить, словом можно
спасти, словом можно полки за собой повести…».

Оце формування вітальності, життєлюбства, поваги до людського життя як
найвищої життєвої цінності закладена до нашої програми вже самим добором
творів. Лише одна засторога – слід утримуватися від прямолінійного
дидактизму, який зазвичай відторгається учнем; треба впливати на
школярів не примітивно-спрощено (ad absurdum: «Ану, хто там у 7-А на
кінець семестру ще не щасливий або недолюблює життя?»), а інтелігентно,
ненав’язливо, тонко).

До низки таких «життєствердних» творів, крім балади Ф.Шіллера
«Рукавичка», входять, наприклад, оповідання Джека Лондона «Жага до
життя» (6 клас) або новела О.Генрі «Останній листок». Але не слід
спрощувати й тут – життєствердний пафос, рецепти боротьби за життя в
екстремальній ситуації, навіть на межі виживання є в багатьох творах,
варто лише придивитися уважно. Це і «Мауглі» Редьярда Кіплінга (хлопчик,
який вижив і став володарем джунглів), і «Пригоди Тома Сойєра» (Том і
Беккі в печері), «Пригоди Робінзона Крузо» Даніеля Дефо або «Мандри
Гуллівера» Джонатана Свіфта (моряки, які вижили в найскрутніших і
найнеймовірніших обставинах), і «Останній дюйм» Джеймса Олдріджа (Бен,
який вижив, аби врятувати Деві), і той самий лист до сина – вірш «Якщо»
(«If») того ж таки Кіплінга, і ще безліч творів.

Узагальнюючи, скажу, що в курсі «Зарубіжна література», де один шедевр
витісняє інший шедевр, вивчаються переважно «літературні твори, які
вижили», тобто буквально прорвались до нас крізь товщу тисячоліть, крізь
полум’я пожеж сотень книгозбірень, із-під мільярдів копит мільйонів
ординців. Тож ці життєспроможні твори неначе спеціально написані для
влиття вітальності, «animal spirit», жаги до життя до душ наших
школярів.

***

Містком між баладами, з одного боку, Ф.Шіллера «Рукавичка» і, з другого
боку, Й.В.Гете «Вільшаний король» може стати згадка про так званий «рік
балад» (1797-1798), коли два генії німецької та світової літератури
вирішили позмагатися в написанні балад. Внаслідок такого змагання і
з’явилася балада «Рукавичка» («Вільшаного короля» опубліковано раніше,
1782 року). Слід також акцентувати увагу учнів на фольклорних і
літературних джерелах балад. Так, сюжет «Рукавички» походить із
історичних хронік. А для написання «Вільшаного короля» Гете використав
міфологію давніх германців, яка втілилася в їхньому фольклорі. До слова,
дуже доречною тут буде згадка про розділ «Міф і література», вивчений
школярами в 6 класі (Підручник-6, с. 8-41). Адже саме міфічний світогляд
германців утілений у творі Гете – образ Вільшаного короля родом звідти.
Навколо цього міфічного персонажа можна організувати цікаву роботу, під
час якої доречним буде звертання до матеріалу 5 класу, яке сприятиме
повторенню і закріпленню вивченого матеріалу. Маю на увазі версію про
те, як «король ельфів» внаслідок чиєїсь помилки перетворився на
«вільшаного короля». Ось як про це написано в Підручнику-7 на с. 30:
«Існує й версія, що на вільшаного короля “перетворився” король ельфів –
герой перекладеної Гердером данської народної балади. Мовляв, данське
слово “Eller” (“ельф”) випадково сплутали з німецьким “Erle”
(“вільха”)…». Та й у 5 класі школярі вже зустрічалися з подібним
випадком: соболевий черевичок Попелюшки через помилку перекладачів
«ставав» кришталевим, а тому міг би запросто травмувати красуню
осколком, якби, не доведи Господи, десь тріснув і розбився (детальніше
див. Підручник-5, с. 32).

Під час аналізу балади увагу школярів слід звернути на переплетіння,
співіснування в ній реального і фантастичного елементів. Далі учні
шукають у тексті конкретні приклади переплетіння двох світів: реального
(батько з сином верхи в лісі, вітер, шум дерев, – все це факти реального
життя) та фантастичного (образи вільшаного короля, його доньок –
персонажі міфології чи казок). Слід також організувати виразне читання
балади, в тому числі в особах: “від імені” батька, сина й вільшаного
короля. Це теж своєрідна інтерпретація твору. Звісно, як і кожен
справжній шедевр, балада Гете не вичерпується однозначною, а тим більше
спрощеною інтерпретацією (та й сама по собі інтерпретація літературного
твору не може бути вичерпною і вичерпаною – час міняє все). В такої
роботи інше завдання – корисною є сама спроба школярів заглибитися в
авторську концепцію, визначити головну думку твору, різні варіанти її
інтерпретації. Така робота сприяє формуванню читацьких компетенцій
семикласників. Ось можливі варіанти інтерпретації балади Гете: за
страхом хлопчика, його мареннями криється: а) одвічна боротьба життя зі
смертю, їхній коловорот (згадаймо символи «Уроборос» та «Ян» і «Інь»,
репрезентовані в Підручнику-6 на с. 18); б) зіткнення романтичного
(фантастичного) та реалістичного світосприйняття тощо. Це не лише
мобілізує інтелект учнів, а й формує їх життєві компетенції: вміння
орієнтуватися в притаманному демократичному суспільству розмаїтті точок
зору, толерантності в сприйнятті цієї розмаїтості на відміну від
властивої тоталітаризмові унітарності («одноголосності») і нетерпимості
до інших точок зору («інакомислія»), але водночас здатність виробляти
свій власний погляд на конкретні проблеми. Це і буде конкретним виявом
реалізації вимоги чинної програми предмета «Зарубіжна література» для
12-річної школи, сформульованої в її Пояснювальній записці: «…Виховувати
повагу до духовних скарбів людства і, зокрема, українського народу;
расову, етнічну, соціальну, гендерну, релігійну, індивідуальну
толерантність водночас із принциповим нонконформізмом, здатністю
формувати й активно відстоювати власну точку зору, свою систему життєвих
цінностей і пріоритетів, прагненням мати ніким не нав’язане
світобачення, не бути об’єктом маніпуляцій, зберігати й продовжувати
кращі національні традиції, не сприймати культу сили й переваги
матеріальних цінностей над духовними».

Моніторинг навчальних досягнень школярів:

запитання і завдання до балади Й.В.Гете «Вільшаний король»

Пригадайте

1. Що називається міфом і міфічним світоглядом?

Перевірте себе

1. Як в баладі переплітається реальний світ із фантастичним? Відповідь
аргументуйте посиланням на текст.

Поміркуйте разом

1. Чому батько і син навколишній світ сприймають так по-різному?
Аргументуйте свою відповідь. 2. Чому саме син (а не його батько) бачить
таємничого вільшаного короля? 3. Хто з героїв балади є носієм міфічного
світогляду? Відповідь аргументуйте посиланням на текст.

***

Плідним для реалізації аксіологічної, культурологічної і
літературознавчої наскрізних змістових ліній Держстандарту освіти може
стати вивчення «Пісні про віщого Олега» Олександра Пушкіна. Передовсім,
учням доцільно нагадати, що з творчістю відомого російського поета вони
вже почали знайомство в 5 класі, коли вивчали вступ до поеми «Руслан і
Людмила» — «Край лукомор’я дуб зелений…». У Підручнику-5 лаконічно, але
доволі чітко позначено стрижневу лінію програми – «Україна в житті й
творчості Олександра Пушкіна». Зокрема, там випереджально згадано про
роль відвідин російським поетом Києва в створенні балади «Пісня про
віщого Олега»: «Плідним для російської літератури стали його (Пушкіна. –
Ю.К.) прогулянки старовинною горою Щекавицею, де, за переказами,
поховано славного київського князя Олега, якого Пушкін так майстерно
зобразив у «Пісні про віщого Олега» (Підручник-5, с. 45).

У сучасних наукових розвідках знаходимо навіть конкретні прив’язки подій
сивої давнини до топографії сучасного Києва: «Перш, ніж написати свою
знамениту «Пісню про віщого Олега», Пушкін побував у Києві, відшукав
Щекавицю і довго вивчав її схили, сподіваючись знайти могилу
давньоруського князя. Але так і не знайшов. Хоча Нестір-Літописець у
своєму історичному літописі про смерть Олега говорить досить чітко:
«Оплакували його всі люди плачем великим… і поховали на горі, яку
називають Щекавицею»… Довгі роки Щекавицю називали Олеговою могилою або
Олегівкою. Вважалося, що поховання князя перебуває в районі нинішньої
Олегівської вулиці, але після ретельного вивчення гряди щекавицьких
пагорбів деякі історики XIX століття, зокрема, Лебединцев, висунули
гіпотезу, що Олегова могила — це височина, що замикає вулицю
Обсерваторну в тім місці, де розташована університетська астрономічна
обсерваторія». Як то кажуть, Історія співіснує із Сучасністю.

Тож учитель зможе актуалізувати вивчений у 5 класі матеріал низкою
запитань:

Що ви пам’ятаєте про О.Пушкіна та його творчість із 5 класу?

Який конкретно вплив справило відвідування України і передовсім Києва на
творчість російського поета?

Чому у Підручнику-5 художник зобразив Пушкіна на тлі знаменитої
Андріївської церкви, що в Києві? Чи перебував там Пушкін насправді?

І учні, які пам’ятають матеріал 5 класу, легко поновлять відомості
Підручника-5: так, дійсно, Пушкін неодноразово відвідував Київ, бував
там на знаменитих січневих ярмарках (які проходили на Контрактові площі,
якраз під Андріївською церквою), а також на Щекавиці, бував і в
Кам’янці, і в Одесі, і в Чернігові, і в Катеринославі (нині
Дніпропетровськ) і т.д.

На допомогу колегам пропоную уривки книги «Олександр Сергійович Пушкін»
(глава ІІІ – «Південь. 1820-1824») відомого радянського літературознавця
і семіолога, професора Юрія Лотмана:

«…Маршрут поэта пролегал в стороне от московского тракта — через Лугу,
Великие Луки, Витебск, Могилев, Чернигов и Киев…»

«…В середине мая (1820) Пушкин проехал через Киев. Здесь он встретился с
рядом петербургских знакомых, в частности с семьей известного генерала,
героя 1812 года Николая Николаевича Раевского. С Раевским Пушкин
познакомился, видимо, через Жуковского, а с его сыном, Николаем
Николаевичем «младшим», дружески сошелся еще в Петербурге. 17 мая он
прибыл в Катеринослав (нині Дніпропетровськ. – Ю.К.), место своей новой
службы…»

«…Пушкину не сиделось в Кишиневе, и генерал Инзов, относившийся к нему с
трогательной заботливостью, охотно отпускал его в отлучки. Местом частых
посещений Пушкина было имение В.Л. Давыдова Каменка вблизи Киева, бывал
он и в Тульчине, проезжал через Васильков…» (Кам’янка, Тульчин і
Васильків – центри руху декабристів. – Ю.К.)

«…25 августа 1823 года Пушкин сообщает о своем переводе в Одессу
(известии, как казалось тогда, весьма радостном)…Светскими знакомствами
и театром Одесса напоминала Петербург, непринужденным обществом военных
либералов — Киев, Кишинев и Каменку, а морем, французской и итальянской
речью на улицах, бесцензурным пропуском французских газет и беспошлинным
привозом вин – Европу. Жизнь эта охватила Пушкина… 1 августа 1824 года
Пушкин в сопровождении крепостного дядьки Никиты Козлова выехал из
Одессы…»

Як бачимо, текст розвідки Юрія Лотмана буквально насичений українськими
топонімами. Отже, учнів можна підвести до думки про вагому роль відвідин
Києва, України (тоді – частини Російської імперії) для творчості
О.Пушкіна, зокрема – для написання “Пісні про віщого Олега”. Адже в
цьому творі підкреслено опоетизована, емоційно оспівана саме київська,
давньоруська минувшина.

Враховуючи те, що школярі вже вивчали відомості і про Нестора-літописця,
і про князя Олега на уроках української літератури (5 клас), а також
вивчають на уроках історії в 7 класі, вони без особливих труднощів
зможуть розповісти, що в основу “Пісні про віщого Олега” лягла давня
легенда про смерть київського князя від свого коня, переказана монахом
Києво-Печерського монастиря Нестором у славетній пам’ятці середньовічної
давньоруської культури «Повісті минулих літ».

Далі учні виразно читають і аналізують текст “Пісні про віщого Олега”,
звертаючи увагу на її підтекст (з цим поняттям вони знайомі з курсу
української літератури) – про це детально написано в Підручнику-7
(с.31), в біографічній довідці про О.Пушкіна. В тому ж-таки Підручнику-7
(с. 33) запропонована низка запитань і завдань для учнів, з-поміж яких
хотілося б виділити одне: «Напишіть твір-мініатюру «Легендарна історія
Київської Русі у творчості О.Пушкіна і В.Васнєцова». Така робота
сприятиме усвідомленню семикласниками того, що художня література так
само є видом мистецтва, як і живопис або інші його види. До того ж,
розгляд літератури в культурологічному контексті сприятиме формуванню в
школярів цілісної, універсумної картин світу.

Моніторинг навчальних досягнень школярів:

запитання і завдання до «Пісні про віщого Олега» О.Пушкіна

Пригадайте

1. З уроків української літератури пригадайте, що таке підтекст. 2. Що
ви знаєте про княжу добу з історії України? Хто такий київський князь
Олег? 3. Уривок якого твору О.Пушкіна, де дія також відбувається у
Києві, ви вивчали в 5 класі?

Перевірте себе

1. Які історичні події, пов’язані з діяльністю київського князя Олега,
втілені в баладі Пушкіна? Відповідь аргументуйте посиланням на текст. 2.
Доведіть, що „Пісня про віщого Олега” – літературна балада. 3. За
допомогою яких засобів у баладі створюється історичний колорит Київської
Русі?

Поміркуйте разом

1. Яку роль в тексті балади відіграють архаїзми (застарілі слова)?
Відповідь аргументуйте посиланням на текст. 2. Чому свій твір Пушкін
називає „піснею”? Чи пов’язана ця літературна балада з епічними
героїчними піснями? Аргументуйте свою відповідь. 3. Як ви розумієте
відповідь волхва („Волхви не бояться міцних владарів…) князю Олегу?
Аргументуйте свою точку зору. 4. Спробуйте визначити основну думку
„Пісні про віщого Олега”. Аргументуйте свою точку зору. 5. Чому, на вашу
думку, історія Києва, столиці України, цікавила російського поета О.
Пушкіна?

Працюйте творчо

1. Напишіть твір-мініатюру „Легендарна історія Київської Русі в
творчості О.Пушкіна і В.Васнєцова”.

***

Розпочинаючи роботу над баладою Адама Міцкевича «Альпухара», слід дати
учням відомості про її автора, які досить повно подані у Підручнику-7
(с. 34-35). Якщо щиро, творчість Міцкевича (крім вузького кола
експертів-літературознавців, звичайно) у нас значно краще знають в
Галичині, ніж на всій іншій території України, особливо на її сході.
Парадокс: за життя у дуеті поетів-суперників «поляк Міцкевич – росіянин
Пушкін» як старший (і – хочу це особливо підкреслити – зовсім не
виключно за віком, адже що таке різниця в один рік: Міцкевич – 1798,
Пушкін – 1799?) вважався саме поляк, у нас же значно більше знають
росіянина. А втім це «парадокс» лише на перший погляд, адже творчість
О.Пушкіна у СРСР посиленого пропагувалася на державному рівні, в т.ч. і
шляхом обов’язкового вивчення в усіх навчальних закладах. А Міцкевич
якщо прямо й не заборонявся, то його вивчення в школі офіційною
радянською ідеологією не віталося, в шкільній програмі його не було,
оскільки був він патріотом Польщі, а отже «самостійником», ворогом якщо
не Росії як такої (він приятелював із Пушкіним і низкою російських
інтелігентів), то її імперсько-шовіністичної політики стосовно Польщі.
Відтак батьки нинішніх українських школярів, особливо на сході України,
незрівнянно більше знають про творчість росіянина, ніж поляка, і з цим
учителю теж слід рахуватися. Тому час виправляти ці деформації і
поставитися до вивчення творчості А.Міцкевича не менш серйозно, ніж до
вивчення творчості О.Пушкіна. Тим більше, що це перше знайомство учнів
із великим польським поетом у межах шкільної програми, а наступна
зустріч із автором «Балад і романсів» (1822), «Гражини» (1824), “Конрада
Валленрода” (1828), «Дзядів» (1823-1832), «Пана Тадеуша» (1834) та інших
відомих творів відбудеться аж у 9 класі.

Тож школярам зразу слід пояснити, що видатного поета Адама Міцкевича
поляки шанують як свого “національного пророка”, так само, як шотландці
– Роберта Бернса, угорці – Шандора Петефі, росіяни – Пушкіна, а українці
– Тараса Шевченка. Жив він у часи, коли Польща була поділена між
сусідніми Росією, Австрією і Пруссією. У “російському” її шматкові
навіть самe слово “Польща” було забороненим, і в офіційних документах
колись могутню Річ Посполиту називали “привiсленським краєм” («краєм
біля Вісли»). Та й Україну росіяни тоді офіційно називали… “Малорoсією”,
себто «маленькою Росією» – що й казати, принизливий «комплімент» (якось
український поет Євген Маланюк тих українців, які погоджуються з такою
своєю «історичною роллю», назвав «здрібнілими мікромалоросами» – тобто
далі вже дрібніти нікуди). І Міцкевич почав боротися за незалежність
Польщі усіма доступними йому засобами, зокрема – поетичною творчістю
(хоча згодом він навіть формував збройні об’єднання для боротьби за
незалежність Польщі). І поема (віршована «історична повість») “Конрад
Валленрод” (1828) була в цій його боротьбі однією з ключових. В ній
описана доля патріота-литовця, що дитиною потрапив у полон до
хрестоносців – рицарів німецького Тевтонського ордена. Він не пам’ятає
навіть свого справжнього імені, в його дитячій свідомості залишилися
лише уламки тьмяних спогадів про Литву, рідну сім’ю, й усе це залите
криваво-червоним відсвітом пожежі, яка палала в його домі під час
страшного нашестя хрестоносців, коли в нього відібрали і свободу, і
батьків, і батьківщину. Отримавши в німців ім’я Вальтер Альф, бранець
згодом став майстерним вояком. Повернувшись до Литви, він почав захищати
її від тевтонців. Але тим допомагала вся Європа, тому Литва, попри
мужність своїх синів, у відкритій боротьбі з могутнім орденом була
приречена на неминучу поразку, і Вальтер Альф це добре розумів.

Як епіграф до поеми «Конрад Валленрод» Міцкевич використав відому фразу
Нікколо Маккіавеллі: «Позаяк повинні ви знати, що є два способи
боротьби… тому треба бути лисом і левом». І Вальтер Альф, ураховуючи
нерівність сил між Литвою і тевтонським орденом, змушений був
“перетворився з лева на лиса”, тобто пустити в хід хитрощі.

Ця ситуація нагадує співвідношення сил між могутньою тоді Російською
імперією і знекровленою пошматованою Польщею. Саме думка про
необхідність боротьби за звільнення Польщі, навіть попри могутність
Росії, і закладена до підтексту (прихованого змісту) поеми «Конрад
Валленрод». Слід сказати, що це тонко відчув тогочасний ворог незалежної
Польщі, російський чиновник М.Новосильцев, який негайно написав на
бунтівного поета донос, в якому зазначав, що поема Міцкевича має на меті
«стремление согревать угасающий патриотизм, питать вражду и приготовлять
будущие происшествия, учить нынешнее поколение быть ныне лисицею, чтобы
со временем обратиться во льва». І вже з того, що цей донос потрапив до
рук не кому-небудь, а самому цареві, можна судити про те, як боялися
російські окупанти оцього самого «стремления согревать патриотизм»
поневолених поляків.

І справді, через два роки після виходу поеми в світ, поляки повстали, а
сигналом до загальнонаціонального повстання став штурм у Варшаві
Бельведерського палацу, де перебували російські урядовці. Про величезну
роль Адама Міцкевича і його поеми у підготовці польського
національно-визвольного повстання 1830 року один із його учасників писав
так: «Слово стало ділом, а «Валленрод» — Бельведером» (там само, с.
709).

Але повернімося до тексту твору. Назвавшись німецьким графом Конрадом
Валленродом і виявивши чудеса сміливості у хрестових походах проти
мусульман, литовець Вальтер Альф очолив Тевтонський орден і привів до
його до нищівної поразки. Литовський герой загинув, але й “стоголова
німецька гідра” була знищена.

У поемі “Конрад Валленрод” балада “Альпухара” займає особливе, ключове
місце. Вона лунає, коли литовський князь Вітольд, засліплений жагою
влади, сам прийшов до рицарів-тевтонців і закликав німців іти війною на
Литву. Серце литовця Вальтера Альфа, змушеного грати роль ворога Литви
німця Конрада Валленрода, якого до того ж щойно було обрано Великим
Магістром Тевтонського рицарського ордена, розривається від болю за
батьківщину. Адже могутній князь Вітольд, надія і опора Литви, замість
боронити батьківщину, сам кличе німецьких круків на її погибель. Але
«Валленрод» змушений грати свою роль до кінця. Не маючи змоги
відкритися, він заспівав баладу “Альпухара”, яку, буцімто, чув під час
хрестових походів проти маврів (саме тому події цієї вставної балади і
розгортаються не в Литві чи німецьких землях, а в далекій Іспанії).
Недаремно ж у «Альпухарі» йдеться саме про жертовний патріотизм мавра
Альманзора, який гине, але нищить своїх ворогів. Цим гаданий «граф
Конрад Валленрод» примусив князя Вітольда схаменутися, неначе раптом
прокинутися, відмовитися від особистих владних амбіцій і повернутися до
Литви. А по дорозі його загони ще й нищили німецькі замки, куди вільно
входили за допомогою документів, які Вітольдові, як «зраднику Литви й
другові Ордена», видали тевтонці.

У 6 класі на уроках української літератури вивчалася поема Миколи
Вороного «Євшан-зілля», де описана загалом схожа ситуація. Майже те
саме, що в «Альпухарі» зробив своїм співом Конрад Валленрод, у творі
Вороного зробив старезний, чимось схожий на волхва із Пушкінської «Пісні
про віщого Олега», половецький музика-віщун («гудець») за допомогою
євшан-зілля – степового полину, звідси і назва твору. Понюхавши цього,
здавалося б, «бадилля», ханський син, якому добре й безтурботно жилося в
розкішних палатах київського князя і який до тієї миті ніяк не реагував
на умовляння старого половця повернутися додому, до старого батька-хана,
раптом «…затремтів, очима блиснув / І зірвавсь на рівні ноги. // Рідний
степ – широкий, вільний, / Пишнобарвний і квітчастий – / Раптом став
перед очима, / З ним і батенько нещасний!.. // Воля, воленька кохана! /
Рідні шатра, рідні люди… / Все це раптом промайнуло, / Стисло горло,
сперло груди. // «Краще в ріднім краї милім / Полягти кістьми й сконати,
/ Ніж в землі чужій, ворожій / В славі й шані пробувати!..» Подібна
реакція була й у Вітольда, щойно він почув «Альпухару»: «…Князь Витольд,
что просил себе защиты, / Чтоб сообща отвоевать столицу, – / Вдруг после
пира, со своею свитой / Решил, союз нарушив, возвратиться…»

Останні з наведених рядків поеми «Євшан-зілля» є майже дослівною
цитатою уривку з літопису за Іпатіївським списком: «Да луче єсть на
своїй землі костю лечи, ине ли на чюже славну быти» («Краще на рідній
землі лягти кістьми, ніж на чужій жити в славі»), який Микола Вороний
обрав за епіграф до своєї поеми.

Тож учням можна нагадати про вивчену поему «Євшан-зілля», запропонувавши
поміркувати на такими питаннями та завданнями (як додаток до блоку
запитань і завдань, розміщених у Підручнику-7 на с. 35):

в чому конкретно виявляється схожість між творами і авторською позицією
Миколи Вороного і Адама Міцкевича? Відповідь аргументуйте.

чи можна епіграф до поеми «Євшан-зілля» використати як епіграф до
«Альпухари» (або й до всієї «історичної повісті» у віршах «Конрад
Валленрод»)? Відповідь аргументуйте.

висловіть своє особисте ставлення до теми патріотизму, яка розробляється
в обох творах.

Для найдопитливіших учнів (а такі, на щастя, є завжди) можна розповісти,
що Міцкевич гарно знав історію Речі Посполитої. Протистояння, боротьба
за владу між двома литовськими князями: Вітольдом (Вітовтом або
Вітаутасом) і Ягайлом, – дійсно мала місце. «У 1382-1384 і 1390-1392
(Вітольд. – Ю.К.) воював разом із Тевтонським орденом проти Владислава
ІІ Ягайла; з 1392 під зверхністю останнього правитель Литви…» За скупими
рядками і сухим стилем словника – таємниця, справжнісінька драма, гідна
пера Шекспіра. Отже, цілих чотири роки – боротьба разом із тевтонцями
проти Ягайла, і раптом крутий поворот – боротьба з Ягайлом, визнаним за
старшого, проти тевтонців. Більше того, саме Вітольд, «командувач
литовсько-руських військ під Грюнвальдом» (т.с.), фактично очолив
розгром німців-хрестоносців у знаменитій Грюнвальдській битві (1410),
після якої орден тевтонців уже ніколи не оговтався.

Історики й до сьогодні до кінця не з’ясували – чому раптом з Вітольдом
сталася така докорінна метаморфоза. То, може, Міцкевич мав рацію,
висунувши версію «перевиховання» зрадника Конрадом Валленродом? Може і
тут Література виявилася сильнішою за Історію? А може, хтось із нинішніх
семикласників колись таки проллє світло на це питання?

До слова, можна звернути увагу сильних учнів ще на одну обставину: саме
тевтонці завоювали свого часу землі слов’янського племені прусів –
майбутню Пруссію (про трагічну долю цього племені Міцкевич згадує в
своїй поемі). Відтоді Пруссія стала символом войовничості, колискою
агресії, звідти по світу неодноразово розтікалося полум’я війни. Учням
можна повідомити наперед, що події оповідання німця Генріха Белля
«Подорожній, коли ти прийдеш і Спа…», яке буде вивчатися в другому
семестрі, відбуваються саме в Пруссії, і це зовсім не випадково.

Отже, учні виразно читають баладу “Альпухара”, а потім, у процесі її
аналізу, доходять висновку, що провідною думкою в ній є уславлення
мужності, нескореності, патріотизму і вірності своїй батьківщині в
боротьбі проти ворога. Зокрема вони звертаючи увагу на історичну основу
твору (події реконкісти в Іспанії) та їх художнє переосмислення,
зміщення звичних акцентів. Взагалі-то, мусульмани-маври – загарбники
іспанських земель, а іспанці – борці за визволення, відвоювання
(«реконкіста») своєї батьківщини. Але в баладі все наче змінено: іспанці
ведуть себе непривабливо: влаштовують “бенкет між трупів”, “здобич
паюють, поділюють бранців” та ін. А мусульманський король Альманзор
виявив неабияку силу духу. І вмер за свою батьківщину. Тобто ідея
вірності батьківщина притаманна як усій поемі «Конрад Валленрод», таку і
її фрагменту – баладі «Альпухара».

Моніторинг навчальних досягнень школярів:

запитання і завдання до балади А.Міцкевича «Альпухара»

Перевірте себе

1. Як поводять себе іспанці в завойованім місті? 2. Чому Альманзор
добровільно віддався в руки своїх ворогів? 3. Знайдіть у тексті
антитези, епітети та метафори та поясніть їхню роль у баладі. 4.
Визначте провідну думку балади „Альпухара”.

Поміркуйте разом

1. Чому і яке саме особливе місце в поемі „Конрад Валенрод” займає
балада „Альпухара”? Аргументуйте свою точку зору. 2. Чому поляки
вважають Адама Міцкевича національним пророком? Відповідь аргументуйте,
послуговуючись текстом довідки підручника про А.Міцкевича. 3. Іспанці
відвойовували свої землі в маврів-завойовників (йшла реконкіста –
„відвоювання”). Чому ж тоді симпатії автора й читача на боці
мавра-Альманзора?

***

Схожа ідея – поетизація рідного краю і уславлення його незалежності, а
також подвигу в непримиренній боротьбі з іноземними загарбниками
пронизує наступний твір – героїчну баладу Р.Л.Стівенсона «Вересовий мед»
(в іншому перекладі – «Вересовий трунок», тобто «напій із вересу»).
Можливо, урок за нею доцільно почати з повідомлення учням того, що верес
є національним символом Шотландії так само, як калина – України або клен
– Канади). Після такої попередньої роботи назва балади заграє по-новому,
а її події сприйматимуться крізь призму патріотизму, а також величі духу
маленьких тілом піктів. Адже не «кулінарний рецепт вересового напою»
захищали вони від жорстоких завойовників ціною власного життя, а свій
національний дух, право самостійно жити на своїй вільній землі.

Увагу учнів доцільно звернути й на те, що Стівенсон, автор вивченого в 6
класі роману “Острів скарбів”, був ще й майстром балади. Він добре знав
рідні історію і фольклор, тож і поклав у основу “Вересового трунку”
шотландську легенду про піктів – загадкових малорослих людей, які,
буцімто, споконвіку мешкали в шотландських горах, але були винищені
завойовниками.

Про нищення (але цього разу римлянами) маленьких і слабких фізично, але
сильних духом піктів писав у вірші “Заповіт піктів” також англієць
Р.Кіплінг, автор вивчених у 5 класі оповідок про Мауглі. Вчитель і учні
можуть знайти цей твір у «Книзі для додаткового читання із зарубіжної
літератури для 7 класу», яку видавництво «Грамота» видало як складову
НМК-7. На допомогу колегам подаю ці два твори в таблиці:

Р.Л.Стівенсон. «Вересовий трунок»

(переклад Євгена Крижевича)

Дж.Р.Кіплінг. «Заповіт піктів»

(переклад Максима Стріхи)

Маріє Григорівно, скиньте, будь ласка, із Підр-7 текст Заповіт піктів

Римлянин вбік не зверта —

Марно нещасний вола.

Чавить залізна п’ята

Піктів маленькі тіла.

Та легіони підуть —

Ми встаємо, як трава,

Тільки жалка наша лють

Здатна лише на слова.

Що ж, хай негідно людьми

Зватися піктам малим,

Ще підкопаємо ми

Ваш набундючений Рим!

Ми непомітні, ми всі, —

Як хробаки лісові,

Ми — наче скалка в нозі,

Ми — як трутизна в крові!

Корінь гноїтиме цвіль,

Висушить дуб омела,

Гризтиме дірочки міль —

Впертих ніщо не здола.

Хай нас не видно, та час

Камені точить тверді.

Ви ще помітите нас,

Пізно лиш буде тоді!

Хай ми занадто слабкі

Вибороть волю свою —

Прийдуть народи, які

Вас подолають в бою.

Пікти, одвічні раби,

Скрізь проведуть вражу рать,

Стануть на римські гроби

Й будуть на них танцювать!

З історії відомо, що Британські острови дійсно були населені племенами
піктів, які зазнали навали загарбників. Тож учні зможуть розповісти про
історичне тло балади (боротьбу піктів проти іноземних загарбників). І
хоча вчені доводять, що пікти нікуди не зникали, а стали пращурами
сучасних шотландців, злившись із войовничими кельтськими племенами –
скoттами (звідси “Scotland” – Шотландія, букв. “земля скoттів”), як
видно з двох щойно наведених балад, література й тут виявилася сильнішою
за історію. Про все це детально написано в Підручнику-7 (с. 36).

Шотландія взагалі оповита серпанком таїни. Стрімчасті урвища, оповиті
туманами, загадкові друїди, чарівні кельтські оповідки… Саме там, у
озері Лох-Несс, мешкає загадкове чудовисько з лагідним ім’ям Нессі. Саме
там виникали й легенди про якісь таємні чарівні напої-трунки, які давали
людям надзвичайні можливості. Можливо, учні дивилися популярні нині
фільми про двох симпатичних галів (кельтів) Астерікса і Обелікса, де є
ціла сюжетна лінія, пов’язана із варінням жерцями-друїдами якого
загадкового напою, який забезпечував їм перемоги над римлянами? І чи не
є цей напій Астерікса і Обелікса «рідним братом» вересового трунку, який
теж варився на тій самій землі? Навіть якщо це лише смілива гіпотеза,
можна запропонувати її учням, хай вони поміркують над нею, виявлять свою
творчість, пофантазують. Адже творча уява – необхідна умова не
репродуктивної, а саме креативної діяльності.

Та Стівенсона передовсім цікавила яскрава антитеза: з одного боку –
“мале, мов дитяче тіло” піктів, але, з другого – їхній величний дух,
завдяки якому вороги так і не дізналися таїну вересового трунку. Бажано,
щоб учні не лише виразно читали і аналізували баладу, а й висловили
власне судження про поведінку старого пікта, який пожертвував сином і
своїм власним життям, але не відкрив іноземцям таємниці вересового
трунку. Виховним висновком уроку може стати думка, що народ, який має
таких патріотів, як цих два пікти, ані знищити, ані підкорити неможливо.

Для виявлення глибини розуміння учнями вивченого матеріалу, можна
поставити питання: що об’єднує вивчені балади: 1) Пушкіна і Стівенсона
(відповідь – джерело сюжету, адже в обох творах ним є легенди: про
смерть князя Олега від коня і про вересовий напій піктів); 2) Міцкевича
і Стівенсона (патріотизм, служіння батьківщині до останнього подиху).

Слід також організувати виразне читання балад напам’ять (можна
організувати конкурс читців, нагородити переможців, запросити на нього
батьків, учнів паралельних класів тощо). Можливо, є сенс із резерву
годин виділити урок на читання та обговорення улюблених учнями
літературних балад.

А щодо теоретико-літературного матеріалу (учні повинні дати визначення
поняття літературна балада), то його можна знайти як в Узагальненні за
розділом «Героїчні пісні й балади у світовій літературі», так і в
Літературознавчому словнику (Підручник-7, с. 38 і с. 294 відповідно).

Моніторинг навчальних досягнень школярів:

запитання і завдання до балади Р.Л.Стівенсона «Вересовий трунок»

Пригадайте

1. Що називається баладою? 2. Чим літературна балада відрізняється від
народної? 3. Якими є джерела літературної балади? Відповідь аргументуйте
посиланням на тексти конкретних балад.

Перевірте себе

1. Доведіть, що „Вересовий трунок” – літературна балада. 2. Що лягло в
основу балади „Вересовий трунок”? 3. Чим був невдоволений „можновладець
похмурий”? 4. Чому старий пікт погодився розкрити таємницю трунку лише
після смерті сина? 5. Знайдіть у творі антитезу і поясніть її роль у
побудові балади. Відповідь аргументуйте посиланням на текст.

Поміркуйте разом

1. Чи вартий кулінарний рецепт (а саме ним є технологія приготування
вересового трунку) того, щоб віддати за нього життя? 2. Символом чого у
цій баладі є вересовий трунок? Відповідь аргументуйте посиланням на
текст. 3. Хто вийшов переможцем, а хто – переможеним із протистояння
піктів і шотландського короля? Аргументуйте свою точку зору. 4. Що
об’єднує між собою балади: 1) Пушкіна і Стівенсона? 2) Міцкевича і
Стівенсона?

Працюйте творчо

$

&

2

?????????C??????N?2

4

^

`

b

d

°

E

O

O

0 8 L d ? ¬ ? I Oe a ae e *

,

0

2

>

@

H

J

V

`

z

U

a

a

ae

hO

hO

hO

hO

hO

h

h

hO

h

hm

hm

hm

hm

hCA

hCA

hC

hC

3/4

A

E

E

occUUOOOOOOOOOcCc»»»»

gd·<7 gddmF gd—!Ue gd#Dt ^ ` o u $ & ‚ „ 3/4 A E E oe ooeeUeUeOOOOOOOOOEEEeeeee gd'*n gd'*n gd·<7 & hae hae hae hQ hQ hnm hnm hnm ?F????&? a gda'‰ hI jaqaeq8rErqeeeYMM „A`„Aa$gd'*n gd°DUe ?F????&? ? h¶3 h¶3 h¶3 1¤‹¦‹E‹a?a?e?i??”?—o?TH?a?@ B E§:«„±O?O?Ue?TH?////essssssssOCCC»»»»ssCss gd(-0 „A`„Aa$gd?lA c gdF/u h A h A h A haH–/TH?uA?O?OTHOTOVOlOIOIOiOAOeAOeaeOeoeOoOUU?ssZcococoUUOOOOOOOOOoCo»? ? gdF/u ¶ gd'*n „A`„Aa$gd'*n hO hO hO hO hO gd'*n „A`„Aa$gd'*n gdd,X gdOeF? & gd Gq gdF/u & hO h h hO hO h h h h h P R ? ? & t h h h hu" hu" hu" hu" hae ?????????! ?????????? B* ue“°–e?„xl`TTH gdy.8 gd k1 gd?Xv h?XvB* ooccssssssssssssssssssssssssoOC»C W ? ? -1. За змістом вивчених балад напишіть твір „Заради чого варто жертвувати своїм життям?” 2. Напишіть відгук про епічну героїчну пісню чи баладу, яка вам сподобалася найбільше. Опрацювання розділу закінчується виконанням тематичної контрольної роботи. *** Розділ ІІІ називається «Героїчне минуле в літературі». На нього програмою відведено 8 уроків, але в разі необхідності, вчитель може додати години за рахунок резервного часу. В цьому розділі вивчається об’ємний твір – історичний роман Вальтера Скотта «Айвенго». Звертаю увагу колег, що саме робота з художнім текстом значного обсягу передовсім і дозволяє формувати у школярів актуальну зараз компетенцію щодо життя в інформаційному суспільстві. У Пояснювальній записці до Програми 12-річки сказано про це сказано так : «… Це є відповіддю на нагальну вимогу сучасності: формувати школяра не як пасивного споживача певного обсягу раз і назавжди даної інформації (яка чимдалі частіше застаріває майже одночасно з виходом підручників у світ), а як особистість, здатну самостійно її здобувати, поновлювати, коригувати та інтерпретувати протягом усього свого життя. Адже будь-який, в т.ч. художній, текст є головною одиницею передачі інформації, тому робота сaме з повним твором (передовсім великого обсягу) вчитиме школярів “приборкувати” значний обсяг інформації, тим самим готуючи молодь до відповіді на “виклики ХХІ століття”, комп’ютеризованого “інформаційного суспільства”, що є необхідним для кожної сучасної людини». Як і раніше, доречно випереджально дати завдання учням скласти тези вступної статті «Героїчне минуле в літературі» (Підручник-7, с. 40), а потім опрацювати їхні записи на уроці, тим самим перевіривши виконання домашнього завдання. На першому уроці передовсім слід розповісти учням про непересічну особистість і геніального письменника – Вальтера Скотта, якого ще за життя компліментарно називали «шотландським чарівником». І цей комплімент був заслуженим, адже цей письменник у своїх творах він створив чарівний світ історії, чого до нього не робив ніхто. При цьому він був непересічною особистістю: допомагав слабким і бідним, був шляхетним у відносинах із діловими партнерами, незалежним і вільнолюбним. Чого варта була хоча б його відмова стати поетом-лауреатом, як це пропонував йому король Великої Британії. Ця посада, крім слави, приносила тоді й чималі кошти. Але він відмовився навідріз, не бажаючи потрапляти в матеріальну залежність від уряду. Колись у подібну ситуацію потрапив французький письменник Жан Жак Руссо, і він також відмовився від грошей короля (пенсії), бо, якби він ці гроші взяв, то змушений був би, за його власним висловом, «або хвалити короля, або мовчати». Тобто втратив би свободу творчості. Тут можна згадати вже опрацьований уривок «Пісні про віщого Олега»: «Волхви не бояться міцних владарів, волхвам – за пророче їх слово – не треба багатих князівських дарів, правдива і вільна їх мова”. І зовсім уже на далеке майбутнє: схожу тему («митець і матеріальна нагорода», «митець і влада») учні будуть опрацьовувати у старших класах, під час роботи над романом М.Булгакова «Майстер і Маргарита», де поет Іван Бездомний продав свій талант владі, і за це покараний божевільнею, а «божевільний» Майстер, навпаки, свого таланту не продав, відмовившись від «дарів» радянського режиму, і був за це винагороджений спокоєм. Звісно, семикласникам про це казати не треба, це пишеться для колег, щоб вони вже сьогодні закладали підвалини завтрашньої ефективної роботи. В.Скотт - засновник жанру історичного роману. Він написав чимало творів на історичну тематику. Але сам він своїм першим справді історичним романом вважав роман „Айвенго” (1819).У великій передмові до роману він пояснює читачам його задум і джерела. Передовсім, це фольклорні балади, у т.ч. про Робіна Гуда. Тут доречно запропонувати учням пригадати все, що вони знають про Робіна Гуда, і виявити конкретні випадки втілення впливу народних балад на образну систему твору (Робін Гуд – Локслі). Головним героєм твору В.Скотт робить не значну історичну особу (короля Ричарда або принца Джона), а пересічну людину. Звичайно, лицар Айвенго – це образ сміливого, благородного воїна, ідеального лицаря. Але з точки зору історичного процесу він – людина звичайна, від якої в історії нічого не залежить. Це і було великим відкриттям В.Скотта. Бо в своїх історичних романах він вперше показав, що справжніми творцями історії є не видатні особистості, а простий народ: чи це буде саксонський дворянин, такий як Айвенго, чи навіть кріпаки Гурт і Вамба. Саме від їхньої вправності і відданості залежить доля короля Ричарда. Тож рятуючи його, вони тим самим впливають на історію Англії і людства. На думку В.Скотта, історичний роман повинен поруч зі значними історичними подіями показати приватне життя звичайних людей. І воно може бути не менш цікавим і захоплюючим, ніж життя короля. В його романах історія вривається в життя людини і несе її за собою у бурхливому потоці. Одним із секретів неймовірного успіху історичних романів В.Скотта було майстерне відтворення історичного колориту. Ось яке визначення ми помістили в Літературознавчому словнику Підручника-7: «Місцевий колорит (Національний к., Історичний к.) – відтворення в літературному творі характерних особливостей нац. побуту, пейзажу, мови, а також прикмет епохи, яке надає художньому тексту більшої правдоподібності. Так, опис рицарського турніру в романі В.Скотта „Айвенго” відтворює І.К. Середньовіччя, а опис лірника чи православних ікон в „Пісні про правду” Р.М.Рільке створює Н.К. України доби Козаччини. Відкритий у ХІХ ст., М.К. є важливою складовою історичного роману [с. 40-106 Підручника-7]. Учням буде цікаво дізнатися про те, що успіх роману „Айвенго” був таким, що перший наклад розійшовся за тиждень. Публіка з нетерпінням чекала кожного нового роману письменника. На популярних тоді європейських маскарадах більшість гостей з’являлась, переодягнена в героїв В.Скотта. Король, визнаючи заслуги В.Скотта, дав йому звання баронета, і він мав право тепер називатися сером Вальтером Скоттом. Перебуваючи в зеніті слави, письменник був достойним сином свого народу. У своєму маєтку він відтворив не лише атмосферу середньовічного шотландського замку, а перетворив його на осереддя шотландської історії, старожитностей і культури. А коли до Единбургу приїхав король Англії, то багато хто здивувався, адже монарх, під впливом В.Скотта, гуляв по шотландській столиці у картатій спідниці і пледі, національному вбранні чоловіків-шотландців. У біографічній довідці про В.Скотта в Підручнику-7 (с. 42-43) описано ще багато цікавих фактів із життя і творчості «шотландського чарівника». Починаючи роботу, можна спертися на відомості, отримані учнями на уроках історії, де однією з програмових вимог є така: «Учень називає час норманського завоювання Англії..., правління Плантагенетів". Відтак їм легше буде відтворити в уяві історичне тло роману «Айвенго», краще уявити романтику пригод героїв, а також визначити головну тему твору: зображення боротьби англосаксів з норманами в XII ст. і усобиць норманів (принц Джон і король Ричард, усобиці феодальної знаті, які дійсно мали місце в історії). Учні також наводять приклади зображення панорами життя середньовічної Англії (історичного колориту) в романі; висловлюють судження про вплив реальних історичних подій, соціального статусу і національності на долю людини; характеризують образи Айвенго, Седріка Сакса, Бріана де Буагільбера та ін., а також пояснюють втілення у тексті ідеї віротерпимості й національної толерантності. Крім того, вони переказують близько до тексту його ключові епізоди. Під час роботи над образами рицарів можна пограти словами: рицар (середньовічний воїн) і лицар (шляхетна, благородна людина). Доречні такі питання: хто в романі є рицарем? Чи всіх рицарів можна назвати лицарями? і т.п. У Підручнику-7 запропоноване завдання: «Відтворіть кодекс лицарської честі, послуговуючись текстом роману» (с. 105). Саме під час або після його виконання можна поговорити про образ Айвенго як ідеального лицаря: мужнього, чесного, щирого, захисника слабких (епізод з порятунком Ребеки). Особливу увагу на уроках слід звернути на проблему національної самосвідомості і боротьби за національну незалежність і її впливу на долі конкретних людей. Згодом це допоможе краще зрозуміти проблематику історичної повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба», написаної під відчутним впливом Вальтера Скотта. Ключовим у цім сенсі є образ Седріка Сакса, якому притаманні почуття національної гордості і власної гідності, простота побуту і щире служіння батьківщині. Всі ці риси учні згодом побачать у козацькому полковникові Тарасі Бульбі. Не менш важливою є проблема віротерпимості та національної толерантності, втілена передовсім у двох яскравих жіночих образах - Ровена та Ребека, яким судилися дві різні долі. Далі слід організувати роботу щодо підготовки до написання твору за романом „Айвенго” (теми див. у Запитаннях і завданнях, блок «Працюйте творчо». Моніторинг навчальних досягнень школярів: запитання і завдання до роману В.Скотта «Айвенго» Пригадайте 1. Що називається баладою? 2. Про що розповідають епічні героїчні пісні і хто є їхніми героями? 3. Ким постає Робін Гуд у народних баладах? 4. Що ви знаєте про хрестові походи і про короля Ричарда Левове Серце? Перевірте себе 1. Що таке історичний роман? Кого вважають засновником історичного роману і чому? 2. Які історичні події покладені в основу роману „Айвенго”? 3. Розподіліть персонажів роману на головних і другорядних. Аргументуйте свій вибір. 4. Знайдіть в романі епізоди, в яких іде мова про життя Англії в 13 ст., і підготуйте розповідь „Англія за часів короля Ричарда”. 5. Знайдіть в тексті епізоди, в яких показана роль мови у формуванні національної свідомості людини. У який спосіб письменник показує соціальну нерівність у становищі саксів і норманів? 6. Чому Седріка Сакса називають оборонцем англійських прав? Відповідь аргументуйте посиланням на текст. 7. Схарактеризуйте Седріка Сакса за планом: I. Втілення в образі Седріка Сакса ідеї національної самосвідомості і боротьби за національну незалежність. II. Седрік Сакс – палкий прихильник усього саксонського: а) ставлення до рідної мови; б) дотримання законів саксонської гостинності; в) ставлення до історичного минулого свого народу. III. Готовність битися проти норманської тиранії в передніх лавах. IV. Домінування національних інтересів (громадських) над особистими. 8. Як персонажі роману ставляться до Айвенго? А він до них? Відповідь аргументуйте посиланням на текст. 9. Проаналізуйте поведінку Лицаря, Позбавленого Спадку, на рицарському турнірі. Як вона характеризує Айвенго? Аргументуйте свою відповідь. 10. Про кого у романі сказано: „І ніколи ще вінець лицарства не увінчував гіднішого чола”? Чи згодні ви з цим твердженням? Аргументуйте свою відповідь. 11. Складіть план характеристики образу Айвенго. 12. Посилаючись на текст роману, складіть рицарський кодекс честі. 13. Про кого з персонажів роману сказано: „людина з жорстоким серцем, що не боїться нічого на світі, назвіть суду Божого”? Чи згодні ви з такою характеристикою цього героя? 14. Знайдіть і порівняйте портрети Айвенго і Буагільбера, Ровени і Ребеки. Де письменник використав зіставлення, а де протиставлення? Аргументуйте свою відповідь. 15. В якій обстановці зростали леді Ровена та Ребека? До якого суспільного стану вони належать? Як це позначилося на їхніх характерах? Назвіть риси характеру, що притаманні героїням. В яких епізодах вони розкриваються? Як ставиться до своєї віри Ребека, чому вона не сприймає прохання Ровени відмовитися від “хибної віри”? Як до жінок ставляться герої роману, автор, а ви? 16. Знайдіть в романі епізоди, де діють герої народних балад. Спробуйте за цими епізодами реконструювати сюжети балад, якими користувався В.Скотт. Поміркуйте разом 1. Що спонукає письменників звертатися до жанру історичного роману? 2. Чому жанр історичного роману набув такої великої популярності? Аргументуйте свою відповідь. 3. Доведіть, що „Айвенго” – історичний роман. 4. Чи вдалося В.Скотту передати історичний колорит середньовічної Англії? Відповідь аргументуйте посиланням на текст. 5. Чому головним героєм свого твору Скотт робить не значну історичну особу, а звичайну людину? 6. Чи впливають історичні події, в центрі яких опиняються персонажі роману, на їхню долю? Відповідь аргументуйте посиланням на текст. 7. Як почуття національної самосвідомості у Седріка Сакса впливає на долю близьких йому людей? 8. Седріка Сакса називають охоронцем традицій свого народу. А як ми мусимо берегти наші національні традиції? 9. Хто з рицарів, героїв роману, дотримується рицарського кодексу, а хто – ні? Відповідь аргументуйте посиланням на текст. 10. Чому під час Божого суду Буагільбер спочатку відмовився битися з Айвенго? Відповідь аргументуйте посиланням на текст. 11. Як би могли скластися стосунки Айвенго і Ребеки, якби остання була дворянкою і християнкою? 12. Чи можна міняти віру батьків, „як міняють одяг залежно від клімату”? Аргументуйте свою відповідь. 13. Чи могла у ту історичну епоху доля Ребеки скластися інакше? Аргументуйте свою відповідь. 14. Порівняйте характер і вчинки Робіна Гуда з балади „Робін Гуд і гончар” і Локслі з роману „Айвенго”. Чого, відмінного чи тотожного, у цих персонажах більше? Аргументуйте свою відповідь. Працюйте творчо 1. За романом В.Скотта „Айвенго” спробуйте скласти порадник „Як писати історичний роман” і напишіть невеликий твір на історичну тему. 2. За романом В.Скотта „Айвенго” напишіть твір на одну з тем: „Плекання національних традицій і рідної мови – шлях до збереження самоідентифікації нації”; „Чи можна Айвенго назвати ідеальним лицарем?”; „Ровена і Ребека – дві різні долі”; „Завжди шануй сліди минулого” (Стацій). Опрацювання розділу закінчується виконанням тематичної контрольної роботи. *** Розділ ІV називається «Україна та її історія в літературі». У ньому вивчаються повість Миколи Гоголя «Тарас Бульба» і оповідання Райнера Марії Рільке «Пісня про Правду». На розділ програмою відведено 10 уроків (у разі необхідності, вчитель може додати години за рахунок резервного часу). Варто знову дати випереджальне завдання учням скласти тези вступної статті «Україна та її історія в літературі» (Підручник-7, с. 108), а потім опрацювати їхні записи на уроці, тим самим перевіривши виконання домашнього завдання. Можна почати вивчення творчості Гоголя традиційно – з вивчення біографічних відомостей про письменника (вони досить повно представлені у статті «Микола Гоголь» (Підручник-7, с. 110-111). Адже учні повинні розповісти зокрема про зв’язки Гоголя з Україною та її культурою. Але, враховуючи домінанти курсу «Зарубіжної літератури» в 7 класі (акумулятивна функція літератури; література як оберег історичної пам’яті народу; взаємозв'язок «історія + художня література»), слід підкреслити те, що Микола Гоголь, хоч і нетривалий час, але був професійним істориком, читав лекції в університеті і навіть задумав написати багатотомну історію України, але, на жаль, свого задуму не здійснив. Отож, його зацікавленість історичними творами є закономірною, і це втілилося зокрема у написанні історичної повісті “Тарас Бульба”. Починаючи роботу над нею, він написав статтю “Про викладання загальної історії”, де є кілька рядків, істотних для розуміння цієї повісті: “Усе, що є в історії: народи, події - повинні бути неодмінно живі і неначе жити перед очима слухачів або читачів, аби кожний народ, кожна держава зберігали свій світ, свої барви, щоб народ з усіма своїми подвигами й впливом на людство проносився яскраво, точно в такому ж вигляді й костюмі, у якому був він у минулі часи. Для того потрібно зібрати не багато рис, але такі, які б висловлювали багато, риси найоригінальніші, найрідкісніші з-поміж тих, які мав лише зображуваний народ”. Як бачимо, наш земляк шукав того самого, що й Вальтер Скотт - засобів відтворення «місцевого колориту». Він захотів описати не точно хронометровану історію козацтва, а, сказати б, дати «духовну біографію» України, схопити й зберегти, акумулювати в слові найневловиміші особливості нашого національного менталітету (що, зрештою, блискуче й здійснив). Ось чому його не влаштовували історичні хроніки й літописи, у яких усе було наче й з наукової точки зору правильно, але занадто вже сухо, нудно, мляво. Образно кажучи, митець хотів квітучого духмяного лугу, а йому пропонували упорядкований сухий гербарій. Звідси і його невдоволення першою редакцією, хоча була вона абсолютно розкішною, і багато творчих знахідок із неї, на жаль, так і залишилися за кадром у редакції другій, канонічній. Звідси також його довготривала робота над текстом, яка тяглася близько дев’яти років: з 1833 до 1842. Уперше твір з’явився у відомій збірці «Миргород» (1835), а остаточна, суттєво перероблена його редакція вийшла 1842 року у другому томі «Сочинений» М.Гоголя. Саме вона вважається канонічною, тому саме її ми й дали в Підручнику-7, хоча, правду кажучи, була велика спокуса дати перший варіант цього твору в чудовому новому перекладі В.Шкляра. У листі до І. Срезневського (1834) Гоголь скаржився на неспроможність літописів стати основним матеріалом для написання історичної повісті, на те, що ці літописи, створені не безпосередньо після подій, а “тоді, коли пам'ять поступилася місцем забуттю”, нагадують йому “хазяїна, що прибив замок до своєї конюшні, коли коня вже були украдені”. То де ж було Гоголю, образно кажучи, «шукати коня»? Лише в народній пісні, у цьому оберегові («акумуляторові») історичної пам’яті українців. Тому-то й знаходимо ми в творі багато образів, сюжетних схем і навіть фрагментів із козацьких дум, українських історичних пісень. Так, драматичний епізод про Мусія Шила, який потрапив до турецького полону, а потім обдурив турків і визволив із ворожої неволі усіх своїх товаришів, навіяна Гоголю відомою українською думою про Самійла Кішку. Слід підкреслити, що інтерес Гоголя до української історії після друку першої редакції «Тараса Бульби», не лише не слабшав, а й розгорався. Так, у середині серпня 1839 року він писав Погодіну року з Марієнбаду: “Українські пісні зо мною... Запасаюся й сподіваюся наскільки це можливо надихатися старовиною”. А наприкінці серпня він пише Шевирьову: “Переді мною висвітлюються і проходять поетичною лавою часи козацтва, і якщо я нічого не зроблю із цього, то я буду великий дурень. Чи то українські пісні, які зараз у мене під рукою, навіяли, чи то на душу мою знайшло саме собою ясновидіння минулого, тільки я чую багато того, що нині рідко трапляється. Благослови!”. Оцим відомим кожному творцеві осяянням, «ясновидінням минулого» і завдячує Гоголь народним героїчним і історичним пісням, думам, саме в них він черпав своє натхнення. Хоча, не всі вважали такий хід письменника вдалим. Так, відомий український письменник, автор історичного роману «Чорна рада» Пантелеймон Куліш прямо критикував Гоголя за порушення канону написання історичної прози, який започаткував Вальтер Скотт. І дійсно, у Гоголя, немов у народному епосі (згадаймо билини, де разом діють богатирі, чиї прототипи віддалені одне від одного цілими століттями), є хронологічні похибки: там наявні реалії і 15, і 16 і 17 століття. Але саме завдяки виражальній силі народної героїчної пісні Гоголь зміг не лише відтворити «місцевий колорит» України і козаччини (хоча в творі є абсолютно шедевральні картини побуту і звичаїв запорозьких козаків, а також їхнього бойового товариства, і учні повинні розповідати про все це з опорою на текст), а й надати творові суто епічного, монументального звучання (згадаймо хоча б останні слова козаків, які гинули в бою). Учитель підводить школярів до висновку, що провідною темою і ідеєю твору є зображення любові до України, героїзму, мужності й ратної звитяги українського народу в боротьбі за рідну землю. Учні також порівнюють відомості про козацьку добу, отримані на уроках «Історії України» та «Зарубіжної літератури». Дуже важливо також підвести учнів до думки, висловленої на с. 15 Підручника-7. Як у билинах, за влучним висловом В.Васнєцова «втілено цільний образ народу, внутрішній і зовнішній, з його Минулим, Теперішнім, а можливо, і Майбутнім», так і в повісті Гоголя є не тільки ретроспектива, а й перспектива. Не може український народ, здатний подарувати світові таких велетнів як Тарас, Остап і інші козаки-патріоти, не мати самостійного щасливого Майбутнього. Слід звернути увагу школярів на персонажів повісті, передовсім – центральну її постать – козацького полковника Тараса Бульби, в образі якого втілені кращі риси запорозького козака. На уроці треба організувати роботу над характеристикою образ Тараса, звертаючи увагу на втілення в ньому вже згаданих кращих рис запорозького козака і визначення цією домінантою інших його якостей: ставлення до синів, побуту, дружини. Образ Бульбихи не в центрі повісті, але відіграє в ній важливу роль, немов відтіняючи суворість Тараса, вносячи в оповідь ліричний струмінь. Один зі стрижневих мотивів програми 7 класу – трагедія жінки, яка втрачає на війні чоловіка і/ або дітей. Про нього йшлося, зокрема, у розділі про «Смерть матері Юговичів» (див. вище). Один із надзвичайно важливих видів роботи – порівняльна характеристика персонажів (зокрема тому, що це важливий крок до читацьких компетенцій, формування навичок компаративного аналізу літературних творів, які гостро знадобляться в наступних класах). А образи Тарасових синів – Остапа і Андрія – як спеціально для цього створені (згадаймо біблійний прийом – найкраще порівнюються, найконтрастніше сприймаються саме рідні брати – Каїн і Авель). У Державних вимогах чітко окреслено, що повинен робити учень: він порівнює образи Остапа (“добрий козак”) і Андрія (неоднозначність: з одного боку нестійкість моральних позицій, зрада, а другого – любов до матері, ставлення до коханої, усвідомлення злочину і прийняття смерті як справедливої кари). Але хотілося б застерегти колег від спрощення: творчість будь-якого геніального письменника (а саме таким був Гоголь) ніколи не лягає в спрощені схеми на кшталт «Остап – молодець, а Андрій - нікчема». Зовсім ні: молодший син Тараса здатен на вчинок, на високе поривання. Він палко захопився гарною полячкою, прагненням особистого щастя і став зрадником батьківщини, знехтував священний обов'язок і перейшов на сторону ворогів Січі. “А що мені батько, товариші й вітчизна?” - каже він. Хоча, не можна сказати й того, що Андрій геть утратив голову від кохання, адже навіть під час цього полум’яного пориву він досить тверезо перелічує свої (та й не лише свої) статки: «…У мене три хутори, половина батьківських табунів – мої; все, що принесла батькові в посаг моя мати і що навіть ховає від нього, - все моє (хочеться спитати: а як же Тарас і Остап? – Ю.К.). Такої ні в кого тепер у козаків наших зброї, як у мене, нема: за самий держак моєї шаблі дають мені найкращий табун коней і овець три тисячі…» Водночас Гоголь зовсім не хотів виставити його ганебним нікчемою: Андрій мужній, красивий козак. Навіть скупий на похвалу Бульба казав: “І цей добрий - ворог би не взяв його - вояк!” І тут учням, які постануть перед проблемою аналізу і оцінки вчинків Андрія і синовбивці Тараса, слід нагадати, що провідною ідеєю “Тараса Бульби” є абсолютне злиття особистих інтересів людини з загальнонародним інтересом. Усі козаки живуть не для себе, а заради побратимства, Січі й України. Сам лише Андрій випадає з цього патріотичного загалу, тому й гине «без слави, як поганий пес». Загибель Андрія є моральною відплатою за його відступництво і ще раз підкреслює центральну ідею твору: зраду Батьківщині не можна виправдати ніколи і нічим. (Принагідно можна нагадати учням про повість Івана Франка «Захар Беркут», де розглянуті схожі проблеми. Цей твір вивчається на уроках української літератури теж у 7 класі). Ось де витоки розбіжності творчих позицій Вальтера Скотта і Миколи Гоголя (за усієї схожості їх творів: Седрік – Тарас; Айвенго – Андрій, Ісак – Янкель тощо). Адже Айвенго, як і Андрій, зрадив національну ідею, пішовши на службу до завойовників-норманів. Але Седрік Сакс врешті вибачив його. Натомість Тарас до зрадника нещадний. Це – тверда позиція Гоголя, наявна в обох редакціях повісті. Після опрацювання Підручника-7 і відповідної роботи на уроках учні готуються і пишуть твір – порівняльну характеристику образів Остапа і Андрія. Окрема розмова на уроках – про роль пейзажу в творі. Адже учень має пояснити цю роль з опорою на текст. Про пейзаж учні чули вже неодноразово, зокрема він розглядався на уроках зарубіжної літератури в 5 класі (розділ «Література і світ природи»). , Микола Гоголь – видатний пейзажист. У Підручнику-5 (с. 131) ми зовсім не випадково дали уривок його повісті «Майська ніч, або Утоплена» - «Чи знаєте ви українську ніч?» на тлі класичного полотна Куїнджі. Хотілося, щоб учні побачили диво української ночі в двох шедеврах різних видів мистецтва. Уривок зі «Страшної помсти» «Чуден Днепр при тихой погоде…» здавна вважається пейзажною класикою. Те саме щодо «Тараса Бульби», де є шедевральні описи природи, зокрема українського степу. Пейзаж у Гоголя ліричний, майже віршований. Крім того, він допомагає читачеві повніше осягнути психологічний стан героїв твору. Так, Бульба із синами після важкого прощання з Бульбихою залишають рідний хутір, Гоголь замість розлогого опису їхнього пригніченого стану обмежується одним реченням: “День був сірий; зелень блискуче яріла; птаство щебетало якось не в лад” (Підручник-7, с. 115). І все – внутрішній стан персонажів змальовано. Тобто, природа в творах Гоголя жива, і живе вона таким самим напруженим і багатогранним життям, як і його герої. Окрема цікава й безмежна розмова – про культурне відлуння «Тараса Бульби». Його ставили на сцені й ілюстрували. До слова, у Підручнику-7 ми дали просто-таки розкішні ілюстрації відомого художника М.Дерегуса. А поруч із ними – колажі з фотографій острова Хортиці-2006, звідки вилітали горді, як орли, козаки. Учням буде цікаво дізнатися, що видатний український кінорежисер Олександр Довженко мріяв зняти фільм про Тараса Бульбу. Але Сталін заборонив і порадив зняти фільм про Щорса (Мирослав Попович). Відомий французький актор Жерар Депардьє мріяв зіграти козацького полковника… Щодо відомостей з теорії літератури, то визначення поняття повість учні можуть знайти і в матеріалах розділу, і в Літературознавчому словнику Підручника-7: «Повість - розповідний твір, що за обсягом, кількістю дійових осіб і широтою зображених подій знаходиться між оповіданням як “малим” жанром і романом як жанром “великим”. Цікаво, що англійці називають оповідання “short story”, роман – “novel”, а для позначення П. терміна не придумали, послуговуючись або “зменшенням” поняття “роман” (“short novel” /“короткий роман”/), або “збільшенням” поняття “оповідання” (“long short story” /букв. “довга коротка історія, оповідка”/). Так, твір М.Гоголя “Тарас Бульба” є П. Його обсяг значно перевершує обсяг оповідання “Доля людини”, але й значно поступається обсягу роману “Айвенго”. У зазначеному творі Шолохова описана доля переважно однієї людини, Андрія Соколова, а в романі В.Скотта – життєві шляхи багатьох персонажів (Айвенго, Седріка Сакса, короля Річарда, Ровени, Ребеки і багатьох ін.). А в П. Гоголя – кілька головних персонажів: більше, ніж в оповіданні, але менше, ніж у романі [с. 119-154 Підручника]. Моніторинг навчальних досягнень школярів: запитання і завдання до повісті М.Гоголя «Тарас Бульба» Пригадайте 1. Що називається історичним романом? 2. Що ви знаєте про побут і звичаї запорозьких козаків? 3. З курсу української літератури повторіть відомості про повість І.Франка „Захар Беркут”. Перевірте себе 1. Знайдіть у повісті епізоди, що розповідають про життя України доби козаччини і підготуйте розповідь на цю тему. 2. Як ставляться запорожці до України? Свою відповідь аргументуйте посиланням на текст. 3. Визначте основну думку повісті „Тарас Бульба”. Свою відповідь аргументуйте посиланням на текст. 4. Якою постає Запорозька Січ у творі? Аргументуйте свою точку зору. 5. Виберіть з тексту повісті слова, що характеризують побут і звичаї козаків і поясніть їх значення. 6. Складіть козацький універсал, в якому перелічуються закони, за якими живе Січ у військовий та мирний час. Свою відповідь аргументуйте посиланням на текст. 7. Схарактеризуйте образ Тараса Бульби, використовуючи цитати з тексту. 8. Проаналізуйте звернення Тараса Бульби до козаків у ІХ та ХІІ розділах. Як вони характеризують старого полковника? Аргументуйте свою точку зору. 9. Доберіть цитати до порівняльної характеристики Остапа і Андрія. 10. Знайдіть в тексті повісті пейзажі. Які зображально-виражальні засоби використовує письменник для опису української природи? Яку емоційну картину вони створюють? Аргументуйте свою точку зору. Поміркуйте разом 1. Відомий український письменник П.Куліш вважав головним недоліком повісті Гоголя те, що це „не історичний роман, а козацька поема”. Чи згодні ви з оцінкою Куліша? Аргументуйте свою точку зору. 2. Повість „Тарас Бульба” називають найбільш «вальтерскоттівським» його твором. Знайдіть спільні елементи в сюжеті і будові роману В.Скотта „Айвенго” і повісті М.Гоголя. Свої висновки підтвердить посиланням на текст. 3. Що було основою життя і найвищою цінністю для козака? Свою відповідь аргументуйте посиланням на текст. 4. Чим є Запорозька Січ для українця? Аргументуйте свою точку зору. 5. Порівняйте образ Тараса Бульби з образом Седріка Сакса („Айвенго”) та Захара Беркута. Що об’єднує цих літературних персонажів? Аргументуйте свою точку зору. 6. Чим можна пояснити різну долю синів Тараса Бульби? Чому Андрій став зрадником? Аргументуйте свою точку зору. 7. Образ славного козака Мусія Шила Гоголь списав з народної козацької думи про морські походи Самійла Кішки. Історії яких літературних персонажів, з якими ви познайомилися у 7 класі, нагадує вам доля Мусія Шила? Свою відповідь аргументуйте посиланням на текст. 8. Порівняйте долю старої Бульбихи і матері Юговичів („Смерть матері Юговичів”). 9. Яким постає український характер у повісті М.Гоголя „Тарас Бульба”? Аргументуйте свою точку зору. 10. У своїй повісті Гоголь поєднує події, що розділені у часі десятиліттями, а той століттями. Чому він це робить? В якому фольклорному жанрі зустрічається цей прийом? 11. Прочитайте опис бою козаків з ляхами у ІХ розділі. За законами якого фольклорного жанру він побудований? Що дає письменнику використання цього прийому? Аргументуйте свою точку зору. Працюйте творчо 1. Використовуючи думи про Самійла Кішку, „Ой був у Січі старий козак...”, „Що се в полі забіліло...” тощо доведіть, що джерелом написання повісті „Тарас Бульба” стали козацькі думи. 2. Напишіть твір за повістю „Тарас Бульба” на одну з тем: „Тарас Бульба і Захар Беркут – захисники рідної землі”; „Втілення в образі Тараса Бульби найкращих рис запорозького козака”; „Уславлення патріотизму і служіння Батьківщині в повісті „Тарас Бульба”. *** Тема «Рільке і Україна» (учні готують повідомлення, а також розповідають про зв’язки Рільке з Україною) може послужити місточком між творчістю Гоголя і австрійського письменника. Увагу учнів зразу слід акцентувати на тому, що іноземець Рільке відчув, провидів український національний дух тоді, коли Україна входила до складу Російської імперії. Як нам зараз важко зразу відрізнити німця від австрійця, так і Рільке важко було визначити тоді, де росіянин, а де українець у величезній іноземній державі. І все-таки він це зробив. І уславив у оповіданні «Пісня про Правду» боротьбу українців за незалежність. Під час роботи над характеристикою образу головного героя особлива увага звертається на роль народної пісні в оповіданні, а також особливості композиції твору (три кратність як одна з ознак фольклорного твору). Крім того, школярі знаходять ознаки українського національного колориту в творі; наводять приклади художніх образів, пов’язаних з Україною і характеризують їх, а також висловлюють судження про роль народної пісні в оповіданні. Важливим є опрацювання взаємозв’язків «Рільке – Гоголь», увагу учнів слід звернути на безумовний вплив українця на австрійця. Учням можна запропонувати знайти в тексті оповідання «Пісня про Правду» героїв Гоголевого твору: Бульбу, Кирдягу, Кукубенка. Це ще раз засвідчить глибинну зацікавленість видатного австрійського митця Україною, її історією та культурою. Окремо увагу доречно звернути на роль ікон в оповіданні. Спеціально для ілюстрації цієї ролі талановитий художник Віталій Мітченко, справжній метр, який керував підготовкою макету Підручника-7, створив чудовий колаж, де репрезентував у візуальному ряді фактично всю концепцію «Пісні про Правду»: тут і православні ікони (Богородиця (в т.ч. «знаменіє»), Святий Миколай Чудотворець), і лірник в оточенні українських селян – тобто український «місцевий колорит» відтворено засобами живопису. Щодо відомостей з теорії літератури, то визначення поняття національний колорит учні можуть знайти і в матеріалах розділу, і в Літературознавчому словнику Підручника-7 (див. вище про «місцевий колорит» у романі В.Скотта «Айвенго»). Моніторинг навчальних досягнень школярів: запитання і завдання до оповідання Р.М.Рільке «Пісня про Правду» Перевірте себе 1. Що називається національним колоритом? Назвіть твори, в яких ми зустрічаємося з національним колоритом. Яким чином він відтворюється? 2. Хто був героєм пісень сліпого кобзаря? Де ви вже зустрічали цих персонажів? 3. За допомогою яких виражально-зображальних засобів показує письменник появу і зникнення кобзаря? Яку роль виконують вони у характеристиці образу сліпого бандуриста? Свою відповідь аргументуйте посиланням на текст. 4. Який голос має кобзар? Скільки разів і з якими інтонаціями виконував він свою пісню? 5. Як реагують слухачі на кожне виконання цієї пісні? Свою відповідь аргументуйте посиланням на текст. 6. Яку роль зіграла пісня кобзаря в долях героїв твору? Поміркуйте разом 1. Яку роль у творі виконує обрамлення? Аргументуйте свою точку зору. 2. Що уособлює образ кобзаря в оповіданні Рільке? Аргументуйте свою точку зору. 3. Складіть асоціативний ряд „Україна в зображенні Рільке”, що виникає після прочитання оповідання „Пісня про Правду”: Україна – кобзар – дванадцятиструнна бандура – ..?. 4. Чому замість того, щоб співати про героїв і козацьку вірність, кобзар заспівав про Правду і Кривду? Аргументуйте свою точку зору. 5. Чому в назві твору слово „Пісня” пишеться з великої літери? Аргументуйте свою точку зору. 6. Чому хлопчик-каліка сприйняв сліпого кобзаря як уособлення Бога? Аргументуйте свою точку зору. 7. Якою бачить Україну австрієць Р.М.Рільке? Свою відповідь аргументуйте посиланням на текст. Працюйте творчо 1. Напишіть твір-мініатюру на одну з тем: „Православна ікона – верстовий камінь Бога”; „Україна в оповіданні Р.М.Рільке”. Опрацювання розділу закінчується виконанням тематичної контрольної роботи. *** Розділ V називається «Пригоди та фантастика». В ньому вивчаються роман Джонатана Свіфта «Мандри Гуллівера» і детективна повість Артура Конана Дойла «Собака Баскервілів». На розділ програмою відведено 7 уроків (у разі необхідності, вчитель може додати години за рахунок резервного часу). Доречно випереджально дати учням завдання скласти тези вступної статті «Пригоди та фантастика» (Підручник-7, с. 162), а потім опрацювати їхні записи на уроці, тим самим перевіривши виконання домашнього завдання. Під час роботи над романом Джонатана Свіфта «Мандри Гуллівера» (І частина) увага учнів звертається на сатиричне зображення в ньому англійської дійсності XVIII ст. У 6 класі школярі вже зустрічалися з поняттям «сатира», вивчаючи байку (Підручник-6, с. 42-51), а також оповідання А.Чехова «Товстий і тонкий» і «Хамелеон» (Підручник-6, с. 52-63). Отже в 7 класі відбувається поглиблення цього поняття на матеріалі роману про мандри Гуллівера, де висміяні вади не лише Англії, а й будь-якої з європейських країн і багато недоліків є актуальними і в наш час). Події твору стають смішними не в останню чергу через Свіфтову, сказати б, «гру масштабами», адже Ліліпутію можна умовно визначити як «Англію крізь зменшувальне скло сатири». Учні завжди жваво реагують на сцени, коли ліліпути підкреслюють свої «величейзні розміри». Слід також запропонувати учням самостійно знайти у тексті приклади сатиричного змалювання подій і героїв. Учні готують розгорнуту розповідь про державний устрій та звичаї ліліпутів, а потім перед класом (треба вчити їх іще одній соціальній компетенції – вмінню виступати перед аудиторією) протягом 3-5 хвилин розповідають про державний устрій, закони та звичаї Ліліпутії, життя Гуллівера у ліліпутів, війну між Ліліпутією та Блефуску, і особливо про її причини. До слова, почуття гумору, вміння жартувати і розуміти жарт – це теж важлива життєва компетенція школярів. А «глобальні» причини війни між двома державами (деякі дослідники вважають, що це натяк на постійні конфлікти між Англією та Францією): «принципова» суперечка про те, яким чином – з тупого чи гострого кінця – правильно розбивати курячі яйця, – не може не викликати посмішки. Важливо, щоб учні зуміли пояснити, що в цій ситуації, власне, є смішним. Плідним є також порівняння старовинних і сучасних законів Ліліпутії; зазвичай деякі учні самостійно виявляють і проводять паралелі із сучасною Україною, і в цьому полягає непроминуща сила Свіфта – бути актуальним для будь-якої країни і епохи. Цікавою може виявитися робота й щодо полеміки Свіфта з Д.Дефо (див. Підручник-7, с. 162-163). У прикінцевому розділі «Перевірте себе» Підручника-7 є спеціальне завдання і ілюстрація № 8, які допоможуть учителю організувати цікаву дискусію щодо того, хто ж із двох полемістів: Свіфт чи Дефо, – цю полеміку виграв, і чи виграв узагалі (с. 293). Можливо, за рахунок резервних годин на уроках позакласного читання варто опрацювати позапрограмові розділи роману про подальші мандри Гуллівера, але це на розсуд учителя. Відомості з теорії літератури (визначення поняття «сатира») учні можуть знайти і в матеріалах розділу, і в Літературознавчому словнику Підручника-7: «Сатира (латин. satira – «суміш, мішанина») – художні твори різних жанрів (наприклад, байки Езопа, оповідання А. Чехова, роман Дж. Свіфта), у яких гостре викриття зображуваного поєднане з його різким, нищівним осміянням. Письменники-сатирики свідомо загострюють увагу на найнегативніших рисах вимірюваного, спеціально перебільшуючи його безглуздість. Так, кривав війна між Ліліпутією і Блефуску триває виключно через «надзвичайно важливу проблему»: з тупого чи гострого кінця слід розбивати курячі яйця («Мандри Гуллівера») [с. 295 Підручника]. Моніторинг навчальних досягнень школярів: запитання і завдання до роману Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера» Пригадайте 1. Що називається гумором, а що – сатирою? У чому полягає відмінність між сатирою і гумором? 2. Пригадайте роман Д. Дефо „Пригоди Робінзона Крузо”. Які проблеми піднімає письменник у своєму творі? В чому секрет популярності образу Робінзона? 3. Чи зустрічалися ви з образом Гуллівера до уроків зарубіжної літератури? Де і за яких обставин? Перевірте себе 1. Доведіть, що роман „Мандри Гуллівера...” є не гумористичним, а сатиричним твором. 2. Хто і чому був ворогом Гуллівера при імператорському дворі? Свою відповідь аргументуйте посиланням на текст. 3. Скільки часу тривало перебування Гуллівера в ліліпутів? 4. Чому імператор Ліліпутії не переслідував Гуллівера після його втечі? Чому імператори як Ліліпутії, так і Блефуску вирішили, що для них буде краще, якщо Гуллівер покине їхні країни? Аргументуйте свою точку зору. 5. Що спільного є в побудові романів Дефо та Свіфта? В долях Робінзона і Гуллівера? Аргументуйте свою точку зору. 6. Посилаючись на текст, підготуйте розгорнуту розповідь про державний устрій та звичаї ліліпутів. Чому в Ліліпутії не працюють давні закони? 7. У чому полягають причини війни між Ліліпутією і Блефуску? Який зображально-виражальний засіб використав тут Свіфт? Аргументуйте свою точку зору. 8. За допомогою яких алегоричних образів зображує Свіфт вади тогочасної Англії? Свою відповідь аргументуйте посиланням на текст. 9. Яку освіту отримують в Ліліпутії? 10. Чому Гуллівер спочатку активно втрутився у війну між Ліліпутією і Блефуску, а потім відмовився виконати наказ імператора Ліліпутії? Свою відповідь аргументуйте посиланням на текст. 11. Яким чином Свіфт доводить абсурдність будь-якого зазіхання на світове панування? Який засіб він при цьому використовує? Свою відповідь аргументуйте посиланням на текст. Поміркуйте разом 1. Роман Свіфта був написаний як відповідь на роман Дефо про Робінзона Крузо. У чому полягає полеміка двох письменників? Аргументуйте свою точку зору. 2. Які з давніх законів Ліліпутії ви б упровадили в життя в нашій країні? Аргументуйте свою точку зору. 3. Порівняйте образ Правосуддя в Ліліпутів і в європейських країнах (богиня Феміда). У чому полягає їх відмінність? Яке Правосуддя вам подобається більше і чому? Аргументуйте свою точку зору. 4. Чи вдалося сучасним європейським країнам подолати вади, які Свіфт висміяв у своєму романі? Аргументуйте свою точку зору. 5. Що з освіти Ліліпутії ви б перенесли у реальне життя, а що б беззастережно відкинули? 6. Чи можемо ми назвати Ліліпутію європейським суспільством крізь зменшувальне скло? Чому? 7. Чому письменники звертаються до сатири? Яку роль виконує сатира у суспільному житті? Аргументуйте свою точку зору. *** Місточком між попереднім твором і повістю А. К. Дойла «Собака Баскервілів» може стати згадка вчителя про те, що пригодницька і детективна література завжди приваблювали масового читача, тримали в напрузі, інтригували його. Звідси один крок до тези, що основою детективного твору є захоплююча інтрига, якась таємниця. Опис загальної схеми будови детективного твору учні знайдуть у статті «Пригоди та фантастика», а також Літературознавчому словнику Підручника-7 (с. 163; 292). Увага учнів акцентується на тому, що не кожен твір, у якім є опис злочину, є детективом. У багатьох сучасних тріллерах, «бандитських романах» і т.п. є опис величезної кількості злочинів, іноді з надмірним смакуванням жорстокості, але це не детективи. Адже суть детективу – не лише сам процес розкриття злочину і покарання злочинця. У «чорних детективах», наче б то, теж є покарання злочину, але задля цього частенько здійснюється інший злочин, можливо ще ганебніший і страшніший, ніж той, за який когось карають. Образно кажучи, «бруд відмивається брудом». А ось у справжніх, класичних детективах зображено як сам процес розкриття злочину і покарання злочинця, а також виявлення при цьому проникливості, кмітливості й сміливості сищиків-детективів, а й покарання зла, торжество справедливості та Закону. Школярів також слід підвести до того, що заслуга Дойла полягає в тому, що саме він, ввівши образи Шерлока Холмса і доктора Вотсона, започаткував популярний нині як у літературі, так і в інших видах мистецтва (кіно, театр) класичний детективний дует. Учень характеризує образи Шерлока Холмса і доктора Вотсона, звертаючи увагу на їхню взаємодоповнюваність (класичний детективний дует), робить і порівняльну характеристику цих образів (спираючись на компетенції, відпрацьовані в процесі порівняльної характеристики Остапа і Андрія Бульбенків). Слід також дослідити роль давніх родинних легенд роди Баскервілів у розвиткові сюжету повісті (це теж джерело детективу). Нарешті учні розмірковують про причини надзвичайної популярності героїв Дойла. Можна також провести урок позакласного читання за іншими творами А. К. Дойла або інших письменників («Мій улюблений детектив»). Відомості з теорії літератури (визначення поняття «літературний детектив») учні можуть знайти і в матеріалах розділу, і в Літературознавчому словнику Підручника-7: «Детектив (літературний) – різновид пригодницької літератури, в якому розкривається якась заплутана таємниця, пов’язана зі злочином. У Д. діють сищики-детективи (звідси назва Д.), виявляючи при цьому проникливість, кмітливість і сміливість. Визнаними майстрами Д. є А.К. Дойл, А.Крісті, Ж.Сіменон та ін.» [с. 162, 192-234 Рідручника-7] Опрацювання розділу закінчується виконанням тематичної контрольної роботи. Моніторинг навчальних досягнень школярів: запитання і завдання до повісті А.К.Дойла «Собака Баскервілів» Перевірте себе 1. Що називається детективом? Чи кожен твір, в якому змальовано кримінальний злочин, ми можемо назвати детективом? 2. Порівняйте образи Шерлока Холмса і доктора Вотсона. Яку роль відіграє Вотсон у розкритті злочину? 3. У чому секрет дедуктивного методу Шерлока Холмса? 4. Яку роль у творі займає родинна легенда роду Баскервілів? Як її сприймає доктор Вотсон, лікар Мортімер, а як – Шерлок Холмс? Поміркуйте разом 1. У чому секрет популярності детективної літератури? Аргументуйте свою точку зору. 2. А.К.Дойл своїми найкращими творами вважав історичні романи, а до історій про Шерлока Холмса ставився як до вимушеного заробітку. Чи згодні ви з такою оцінкою автора своїх детективів? Аргументуйте свою точку зору. 3. У чому причини неймовірної популярності історій про Шерлока Холмса? Аргументуйте свою точку зору. Працюйте творчо 1. За повістю А.К.Дойла „Собака Баскервілів” спробуйте скласти порадник „Як написати справжній детектив” і напишіть невеликий детективний твір. Опрацювання розділу закінчується виконанням тематичної контрольної роботи. *** Розділ VІ називається «Краса чистих людських взаємин», на нього програмою відведено 7 уроків (у разі необхідності, вчитель може додати години за рахунок резервного часу). В цьому розділі вивчаються новела О.Генрі «Останній листок» і оповідання Джеймса Олдріджа «Останній дюйм». Як і раніше, вважаю за доцільне дати учням випереджальне завдання скласти тези вступної статті «Краса чистих людських взаємин» (Підручник-7, с. 236), а потім опрацювати їхні записи на уроці, тим самим перевіривши виконання домашнього завдання. Нагадую, що новела О.Генрі «Останній листок» продовжує наскрізну лінію програми – формування вітальності, життєздатності, любові учнів до життя і навіть виживання в цьому світі попри всі негаразди й виклики життя (див. вище про терапевтичну функцію літератури). Учні переказують зміст твору і розмірковують про те, що взаєморозуміння та прагнення зробити добро іншому є важливим засобом подолання життєвих негараздів, висловлюючи особисте ставлення до проблем, що піднімаються в новелі та аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту. Важливо, щоб вони усвідомили, що таке гуманізм, людинолюбство, як риси, притаманні кожній нормальній людині. Важливою є також характеристика образу Бермана. Це якраз той випадок, коли перше враження про персонажа виявляється хибним. Спочатку це типовий невдаха, лузер, бридкий старий буркотун, який, здавалося б, приречений на те, щоб так ніколи й не створити свого шедевру. А потім виявляється, що саме його шедевр урятував життя Джонсі. Але за те, що вона на якийсь час схибила, поступилася слабодухості, втратила любов до життя («це гріх – хотіти вмерти»), своїм буттям заплатив Берман. Отже, в образі Бермана втілені найкращі людські риси: готовності до непоказної самопожертви та любові до ближнього. Сам тут доречно, щоб учні висловили своє власне судження про гуманізм твору. Доцільно також звернути їхню увагу на те, що за першим враженням про людину, за її зовнішністю ніколи не можна робити остаточних висновків про її сутність, душу. Про все це досить повно написано в Підручнику-7 (стаття «Краса чистих людських взаємин», с. 236-237; і в Узагальненні за розділом, с. 272). Відомості з теорії літератури (визначення поняття «новела») учні можуть знайти і в матеріалах розділу, і в Літературознавчому словнику Підручника-7: «Новела (від. італ. novella – “новина”) – жанр літератури, невеликий розповідний твір (і цим Н. нагадує оповідання) про якусь незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом (і цим Н. відрізняється від оповідання). Несподіваний фінал Н. нагадує про її давню, вже забуту спорідненість із анекдотом (спочатку Н. й була “розгорнутим анекдотом”). Визнаним майстром Н. є О.Генрі. Він посилив зазначену властивість Н., винайшовши її “подвійний фінал”. Так, у його Н. “Останній листок” є два фінали: а) листок плюща виявився намальованим, б) буркотун Берман виявився гарною людиною і ціною власного життя врятував Джонсі [с. 236-243, 234 Підручника-7]. Школярі також повинні знайти в тексті її характерні ознаки (напружений, динамічний сюжет; несподіваний фінал) новели, розказати про її жанрові особливості, а також про роль у творі художньої деталі. Поняття «новела» учням відоме з 6 класу, а в 7 класі відбувається його поглиблення. Зокрема, увага школярів акцентується на тому, що новела «Останній листок» має не один, а зразу два несподіваних фінали: по-перше, останній листок, із яким Джонсі так легкодухо пов’язала своє життя, і не міг упасти, бо був намальований на стіні Берманом; по-друге, «буркітливий дідок» Берман виявився чудовою людиною і таки намалював свій шедевр, ціною свого життя врятувавши життя дівчині. За рахунок резерву годин на урок позакласного читання можна винести інші новели О.Генрі, передовсім – «Дари волхвів». Вона є у вже згадуваній «Книзі для додаткового читання», що входить до навчально-методичного комплекту для 7 класу. Цей твір просякнутий такою теплотою, такою любов’ю до життя і людей, що давно увійшов до золотого фонду світової літератури. Тим більше, що там є багато автобіографічних елементів. Так, захворівши, дружина О.Генрі продала свою улюблену накидку, аби купити чоловікові Різдвяний подарунок – золотий ланцюжок для годинника. А він, одночасно з нею, продав годинника, аби купити квиток і приїхати до неї. Тобто, з суто раціоналістичної точки зору, її подарунок, начебто, втратив сенс – для чого ланцюжок до неіснуючого годинника? Але, з точки зору гуманізму, цей щирий жест вартує найвищого захоплення. Саме тому взаємні (на перший погляд, начебто, недоладні) подарунки чоловіка й жінки в новелі прирівнюються до подарунків трьох царів (волхвів) щойно народженому Ісусу Христу. Звідси і назва новели – «Дари волхвів». Недаремно ж розділ називається «Краса чистих людських взаємин». Моніторинг навчальних досягнень школярів: запитання і завдання новели О.Генрі «Останній листок». Пригадайте 1. Що називається новелою? Коли і де на уроках зарубіжної літератури ви зустрічалися з цим поняттям? (згадайте «Усмішку» Р.Бредбері). 2. Що таке художня деталь? Де ви вже зустрічалися з цим поняттям у курсі «Зарубіжної літератури»? (пригадати оповідання А.Чехова). Перевірте себе 1. Доведіть, що „Останній листок” є новелою. 2. Яку метафору і чому використовує письменник для зображення епідемії хвороби, від якої постраждала Джонсі? 3. Скільки фіналів має новела „Останній листок”? 4. Від чого залежало видужання Джонсі? Свою відповідь аргументуйте посиланням на текст. Поміркуйте разом 1. Чому письменника О.Генрі називають „великим розрадником”? Чи згодні ви з такою оцінкою його творчості? Аргументуйте свою точку зору. 2. Чому слово „Мистецтво” і „Література” в новелі написано з великої літери? Аргументуйте свою точку зору. 3. У Бермана – „тіло карлика”. Чи можемо ми сказати, що у цього невдахи-художника і душа карлика? Аргументуйте свою точку зору. 4. Чи вдалося Берману створити свій шедевр? 5. Чому Джонсі порівняла своє життя з листком осіннього плюща? 6. Чи вповні зрозуміла Джонсі, що „це гріх – хотіти вмерти”? 7. Чи є випадковим збігом згадка у новелі скульптури Мікеланджело „Мойсей”? 8. Чи змінює щось у сприйнятті твору наявність другого фіналу? Аргументуйте свою точку зору. 9. Для творів О.Генрі характерна іронічність. Чи знайшлося місце іронії у цій новелі? Свою відповідь аргументуйте посиланням на текст. *** Людина в екстремальній життєвій ситуації – це теж наскрізна лінія програми із «Зарубіжної літератури» для 12-річки. А щодо оповідання Джеймса Олдріджа «Останній дюйм», то ця тема переплітається із нелегкою і вічно актуальною проблемою стосунків батьків і дітей. Адже відчуження, непорозуміння між батьками і дітьми (тим більше, семикласники знаходяться в зоні сумнозвісної «кризи 13 років» - вчителі-практики знають, про що йдеться, адже тим з них, хто викладає в 7 і почасти 8 класах можна було б рахувати «рік за два). Отже, вивчення «Останнього дюйму» має, як кажуть психологи, значний «апперцептивний» підтекст і потенціал, і настрої Деві близькі багатьом семикласникам. Учні переказують текст оповідання, визначаючи його ключові епізоди і особливо епізод найвищої напруги – коли хлопчик вперше сідає за штурвал літака, а непритомний напівживий батько не в змозі йому допомогти. Важливо, щоб школярі не лише розумом, а й настроєво пережили всю довжелезну дорогу і від Акулячої бухти до Каїру, і від початкової фрази «Бен пожалкував, що взяв із собою сина» до кінцевої оцінки: «Молодець!» і далі: «Бен вирішив, що заради нього віддасть усе…» Доречне питання: чому ставлення батька до сина так різко перемінилося? Корисно також простежити за формуванням характеру Деві в надзвичайних обставинах. Школярів треба також підвести до висновку, що екстремальна ситуація допомагає розкрити сутність людини. Після аналізу учні формулюють головну думку твору: необхідно у будь-якій, навіть найекстремальнішій ситуації боротися “до останнього дюйма”. Розмірковуючи про своєрідність вирішення проблеми стосунків батьків і дітей в оповіданні, учні доходять висновку, що лише обопільними зусиллями як батьків, так і їх дітей можна подолати “останній дюйм, який розділяє всіх і все». Тут час обговорити назву оповідання і особливо різні значення словосполучення «останній дюйм» та їхній зв'язок із проблематикою оповідання. Моніторинг навчальних досягнень школярів: запитання і завдання до оповідання Дж. Олдріджа «Останній дюйм». Пригадайте 1. Що називається оповіданням? 2. Пригадайте твори, з якими ви знайомилися на уроках зарубіжної літератури і в яких персонажі потрапляли в екстремальну ситуацію. Що допомагало героям вижити? Свою відповідь аргументуйте посиланням на текст. Перевірте себе 1. Знайдіть у творі епізоди, що пов’язані зі словосполученням „останній дюйм”. 2. Складіть цитатний план „Стосунки Бена і Деві”. 3. Через що не склалися стосунки Бена і Деві? 4. Після нападу акул на Бена, про що йому „страшно було навіть думати”? 5. Чому для Бена найголовніше було „вижити до Каїра”? 6. Які почуття викликав у Бена Деві на початку оповідання, а які – в кінці? Свою відповідь аргументуйте посиланням на текст. Поміркуйте разом 1. Чи можемо ми сказати, що в Акулячій бухті ставлення Бена до Деві змінилося кардинально? Аргументуйте свою точку зору. 2. Який рецепт пропонує письменник для подолання відчуженості між батьками і дітьми, між людьми взагалі? Свою відповідь аргументуйте посиланням на текст. 3. Як можна зрозуміти назву оповідання „Останній дюйм”? Символом чого він став в оповіданні? Працюйте творчо 1. Напишіть твір на тему „Краса чистих людських взаємин” (за творами О.Генрі та Дж. Олдріджа). Опрацювання розділу закінчується підготовкою та написанням твору за темою «Краса чистих людських взаємин (за творами О. Генрі та Дж. Олдріджа). *** Розділ VІІ називається «Література проти війни», на нього програмою відведено 5 уроків (у разі необхідності, вчитель може додати години за рахунок резервного часу). В цьому розділі вивчаються вірші Олександра Твардовського, а також оповідання Генріха Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» і Михайла Шолохова «Доля людини». Варто випереджально дати учням завдання скласти тези вступної статті «Література проти війни» (Підручник-7, с. 264), а потім опрацювати їхні записи на уроці, тим самим перевіривши виконання домашнього завдання. Як мовилося вище, однією зі стрижневих ліній програми 7 класу є репрезентація літератури народів світу як носія і оберегу їх історичної пам'яті. Однією з непростих сторінок історії ХХ століття є світові війни, особливо найкривавіша в історії людства Друга світова війна (1939-1945), яка для нашого народу була Великою Вітчизняною. Для створення відповідного емоційного тла уроків (а ми спеціально планували вивчення розділу «Література проти війни» на травень, ближче до Дня Перемоги) доцільно організувати виразне читання (можна – напам’ять) віршів Олександра Твардовського “Я був вбитий під Ржевом...”, “На карб не ставте дотепер мені...”. Увага учнів звертається на те, що Твардовський описує війну від імені не великого воєначальника, генерала чи маршала, а простого «припалого дорожньою курявою солдата у вибіленій літнім сонцем і солоним потом гімнастьорці, звичайнісінького рядового якоїсь безіменної роти» (Підручник-7, с. 266). Це і є однією з особливостей утілення теми Великої Вітчизняної війни у творчості письменника (у сильному класі можна згадати також головного героя його відомої «песни про бойца, без начала без конца» – поеми «Василий Теркин» - простого рядового, який «догонял свой полк стрелковый, роту первую свою»). Отже, учні роблять висновок, що особливістю творчості Твардовського є поетизація подвигу у Великій Вітчизняній війні простих солдатів, які полягли “в безіменних болотах”, “на безіменних висотах”, але врятували від фашизму і Батьківщину (в т.ч. і нинішніх семикласників – слід нагадати їм про це), і все людство. Важливою для творчості поета є також проблема історичної пам’яті й моральної відповідальності перед тими, хто поліг на війні (“На карб не ставте дотепер мені...”). Школярі пояснюють провідні думки творів: “Я був вбитий під Ржевом” – воїн загинув, але врятував Батьківщину (“Та у мертвих безмовних є відрада одна: полягли за вітчизну – й врятувалась вона”); “На карб не ставте дотепер мені...” – ліричний герой (можна пояснити учням це поняття, адже воно вже пропонувалося учням у 5 класу за програмою предмета «Українська література») не винен у тім, що “інші полягли на тій війні”, але він, живий, відчуває якусь внутрішню провину перед ними (“але ж, але ж, але ж...”). Моніторинг навчальних досягнень школярів: запитання і завдання до віршів О.Твардовського Поміркуйте разом 1. Визначте провідну думку віршів Твардовського. 2. Від чого і чому страждає ліричний герой вірша „На карб не ставте дотепер мені...”? 3. Чому героєм свого вірша „Мене вбито під Ржевом...” поет зробив безіменного воїна, що поліг „в безіменнім болоті” і від якого не залишилося „ні петлички, ні лички”? 4. Знайдіть у творі антитезу і поясніть її роль. 5. Як ви розумієте вислів: „Полягли за Вітчизну – й врятувалась вона”? 6. Чому у вірші „Я був вбитий під Ржевом...” оповідь іде від імені загиблого солдата? Навіщо автор використав цей прийом у побудові свого твору? 7. Які почуття викликали вірші Твардовського особисто у вас? *** На попередньому уроці, вивчаючи вірші російського поета, учні розглядали війну, сказати б, з одного боку фронту. Вивчення оповідання німця Генріха Белля “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...” дає можливість подивитися на неї ще й з другого боку – з точки зору німця, адже саме Німеччина розв’язала Другу світову війну і була в ній головною ударною силою. В Підручнику-7 проблема не спрощується, а речі називаються своїми іменами: «Після Другої світової (а для нашого народу Великої Вітчизняної) війни, довгий час слова “німець” і “ворог” сприймалися в нас майже як синоніми. Це й не дивно, адже ця війна вщент зруйнувала країну, а українців у ній загинуло більше, ніж представників будь-якої іншої нації світу. В повоєнній Україні траплялося, що учні відмовлялися вивчати німецьку мову, бо асоціювали її з фашизмом. І потрібен був час, аби наші люди припинили ототожнювати поняття «німець» і «фашист». Але чи всі німці вітали прихід Гітлера до влади? Зовсім ні: «Прихід фашистів до влади родина Беллів сприйняла як велике нещастя. Старший син став підпільником-антифашистом, а Генріх так і не вступив до юнацької фашистської організації – гітлерюгенду. Це був дуже мужній вчинок. Після закінчення гімназії Генріх намагався продовжити навчання в університеті і не мати з Гітлером нічого спільного. Та це не могло тривати довго: спочатку його мобілізували на земляні роботи, а в 1939 р. він став солдатом вермахту. Побував на Західному і Східному фронтах, воював і в Україні, яка згадана в декількох його творах. Потім утік з фронту, потрапив у полон до американців і повернувся додому. Перші оповідання Белля вийшли 1947 року, і дуже скоро він став одним із найбільших письменників тогочасної Німеччини, лауреатом Нобелівської премії (1972)». На уроці доцільно підкреслити схожість творчих позицій двох письменників із ворожих під час війни країн: «Невипадково німець Белль, як і його сучасник росіянин Твардовський, зображував не видатних полководців, а передовсім “маленьких людей”, пересічних особистостей, яких пeкло війни обпеклo найбільше. Він казав: «Мене часто (і дещо зневажливо) називали письменником маленьких людей; я мушу зізнатися, що завжди сприймав такі обмовки як компліменти. Може, я і справді знаходив велич лише в маленьких людях ?» Та була ще одна причина таких уподобань. Адже й сам він був колись “маленьким німцем”, як і мільйони тих, кого доля силоміць затягла у воєнний вир. Дія “Подорожнього розгортається в будинку колишньої гімназії. А хто, як не колишній гімназист Белль, краще знав про фашистське виховання молоді, отруєння її гаслами про винятковість німців, їхнє право на світове панування. Уважний читач знайде в тексті цілу низку промовистих деталей. Таких, як наявність у гімназії зображення колишньої африканської колонії Того, яку німці втратили внаслідок поразки в Першій світовій війні, або власноручного напису колишнього гімназиста на кетягові бананів: “Хай живе Того!” Підтекст цього “виховання” такий – якби тоді краще воювали, то не втратили б Того і їли б “свої” банани... Але що це: розмірковуючи над тим, що могли б написати в шкільному календарі особисто про нього, герой “Подорожнього...” так і не зміг закінчити фрази “Пішов зі школи на фронт і поліг за...”. Бо він сам “ще не знав за що”. Так колишній фронтовик Белль виносить свій вирок фашизмові. Недаремно ж він уходив до групи німецьких письменників, які присвятили свої твори головній темі – “розрахунку з минулим”. Тож, учні переказують оповідання близько до тексту і аналізує його, звертаючи увагу на засудження жахів війни в творчості німця Белля (внутрішній монолог юнака про лжепатріотизм; причини, які спонукали його піти на фронт; картини смертей, поранень під час бою тощо), засоби зображення психологічного стану скаліченого юнака (повтори, поступове впізнавання добре знайомого приміщення і т.д.). Школярі визначають провідну думку оповіданні Белля „Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...”: війна протиприродна і антигуманна. Особливістю будови оповідання є широке використання в ньому внутрішнього монологу головного героя – мова йде від його імені вчорашнього гімназиста, а нині каліки, жертва війни, який поступово впізнає свою колишню гімназію. Тут можна попрацювати іще й над художніми деталями. Так, оповідання називається «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» (у Спарту), і в ньому згадана скульптура «Хлопчик (спартанський), що виймає терня». Чи випадково так багато згадок про Спарту і мужніх спартанців? Звичайно, ні. У Підручнику-7 про це написано чітко: “Спартанське виховання” – це формування терплячості, витривалості, мужності. Його символом стала неодноразово згадана в “Подорожньому...” статуя хлопчика-спартанця, що виймає з ноги тернину. За переказом, він загнав її на початку змагання з бігу. Але, переборовши страшний біль, прибіг першим і, лише перемігши, сів виймати колючку. Саме цей момент і відтворено в античній скульптурі, фотографії якої фашисти тримали в своїх гімназіях зовсім невипадково. Адже вони хотіли виховати мужніх вояків, переможців, володарів світу, які швидше обрали б смерть, аніж поразку. Так само, як це зробили триста спартанців на чолі з царем Леонідом. Саме тому вчитель і примушував героя “Подорожнього...” писати на дошці трагічно-горду епітафію Семоніда Кеоського, висічену на монументі еллінським героям у Фермопілах: “Подорожній, коли ти прийдеш у Спарту, передай спартанцям, // Що всі ми полягли тут, бо так звелів нам закон”. Ось тільки мета у фашистів була прямо протилежною спартанській. Греки загинули, зупинивши орди Ксеркса, що дозволило Елладі підготуватися до відсічі перським загарбникам і перемогти їх. Фашисти ж не захищали свою землю, а загарбували чужі, тому й зазнали нищівної поразки – наші діди-прадіди, за тогочасним висловом, “добили фашистського хижака-агресора в його ж лігві”. То, може, й добре, що герой оповідання “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...” так і не дописав цієї фрази?..» (с. 273). Моніторинг навчальних досягнень школярів: запитання і завдання до оповідання Генріха Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» Перевірте себе 1. Доведіть, що твір Белля – оповідання, а не новела. 2. Якою постає війна у зображенні Белля? Свою відповідь аргументуйте посиланням на текст. 3. Яким чином герой оповідання опинився на фронті? Скільки йому років? Звідки ви про це дізналися? 4. Які деталі підказують герою твору, що він у власній школі? 5. Які речення не вдалося закінчити герою оповідання? Поміркуйте разом 1. Чому практично всі школи Рейху були оздоблені одними і тими ж речами? Аргументуйте свою точку зору. 2. Чому герой оповідання „мусив, мусив дізнатися”, чи у своїй він школі і яка у нього рана? 3. Війна дійшла до вулиць рідного міста героя оповідання. Чому ж тоді він так і не зміг закінчити фразу: „Пішов зі школи і поліг за ...”? 4. Чи випадково герой оповідання не зміг дописати фразу: „Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...”? Аргументуйте свою точку зору. 5. Яку роль у будові твору виконують повтори? Аргументуйте свою точку зору. 6. Чому, дізнавшись про своє страшне поранення, герой оповідання просить саме молока? Аргументуйте свою точку зору. *** Розгляд антивоєнної літератури продовжується вивченням оповідання Михайла Шолохова «Доля людини». Безумовною знахідкою лауреата Нобелівської премії є те, що трагічна доля однієї людини в його творі сприймається як втілення трагедії усього народу під час Другої світової війни. Тож, після переказу близько до тексту і аналізу оповідання , школярі пояснюють сенс його назви Далі вони характеризують образ Андрія Соколова, акцентуючи увагу на випробуваннях, які йому довелося пройти, а також на тому, що в усіх найскладніших і найдраматичніших життєвих випробуваннях він залишився справжньою людиною і патріотом. Незважаючи на те, що доля Соколова поламана війною (загибель сім’ї, концтабір), оповідання просякнуте не лише трагічним, а й оптимістичний пафосом. Письменник вірить силу людського духу і вірить у людину. Адже Андрій Соколов дає шанс на майбутнє такій же скаліченій війною людині – Ванюші. Хочу звернути увагу на шмуцтитул Підручника-7 до розділу «Література проти війни». Коли ми розробляли макет, то найважче давався саме він – бо як поєднаєш однією сторінкою такі різні твори як оповідання Шолохова й Белля? Спочатку на роль шмуцтитула пропонувалася чудова картина відомого художника В.Савадова, де зображено дорослу людину з маленьким хлопчиком, явно обпалених війною, але перед якими лягла довга світла дорога, що впирається в небо. Але розділ виключно твором Шолохова не вичерпується. І тоді ми з головними художником (Віталій Мітченко) і редактором (Марія Жук) видавництва «Грамота» прийшли до ідеї колажу. Наприкінці знаданої дороги постала фігура царя Леоніда з відомого монументу трьомстам спартанцям у Фермопілах. Ідея: до цього священного монумента мають право підійти тільки ті, хто захищав свою землю (Соколов і Ванюша), а не той, хто загарбував чужу країни (німець – безіменний герой «Подорожнього…»). Але й після цього чогось бракувало. Адже Ванюша й його новий батько подолали багато перешкод, доки знайшли одне одного. Усі жахи війни, за нашим задумом, втілені у колючому дроті, що перетинав дорогу чоловікові й дитині. Перетинав, але був прорваний – зараз дорога до щастя вільна, і хочеться вірить у майбутнє щастя цих людей. Ось таким є творча історія і глибинний сенс однієї-єдиної сторінки 263 Підручника-7, а їх у нім біля трьохсот… Далі учні шукають спільне в оповіданнях німця Белля і росіянина Шолохова і приходять до висновку, що однією зі спільних рис є засудження війни. Увагу школярів можна акцентувати ще й на тому, що Твардовського, Белля і Шолохова цікавили передовсім “маленькі люди”. Адже герой «Подорожнього…» теж є простим солдатом, а не фельдмаршалом Вермахту, як і той, убитий під Ржевом радянський рядовий чи Андрій Соколов. Можливо, тут варто зробити висновок про вирішальне значення в розвиткові Історії саме «маленьких людей». Так, головним героєм історичного роману Вальтера Скотта був лицар «Айвенго». Звісно, це не раб або кріпак, але й далеко не король Англії. Та й пікти із балади Стівенсона «Вересовий трунок» – маленькі люди – і за суспільним станом, і на зріст («мале, мов дитяче тіло»). Але Айвенго, допомагаючи королю Річарду Левове серце, впливає на долю Англії і Європи; пікти, не скорившись завойовникам, провіщують майбутню незалежність «вересового краю», а рядові радянської армії (герої творів Твардовського, Шолохова та інших письменників) зламали хребта монстрові світового фашизму… Звідси повчальний висновок для дітей (краще, щоб вони прийшли до нього самі) про те, що саме вони, звичайнісінькі люди, є рушіями Історії, тому не варто жити за принципом «я людина маленька, від мене нічого в цім світі не залежить» або «моя хата скраю, я нічого не знаю». Моніторинг навчальних досягнень школярів: запитання і завдання до оповідання М.Шолохова «Доля людини» Перевірте себе 1. Підготуйте розгорнуту оповідь „Життя Андрія Соколова”. 2. Від чого очі Андрія Соколова стали „немов присипані попелом, сповнені такої невигойної смертної муки, що в них несила дивитися”? Відповідь аргументуйте посиланням на текст. Поміркуйте разом 1. Якою постає війна в оповіданні Шолохова? 2. За будовою цей твір є «оповіданням у оповіданні». Навіщо Шолохову знадобилося обрамлення? Якої мети він хотів досягти цим прийомом? Аргументуйте свою точку зору. 3. Чому своєму оповіданню автор дав узагальнюючу назву «Доля людини», а не, скажімо, „Доля Андрія Соколова”? Аргументуйте свою точку зору. 4. Чому, перш ніж почати розповідати історію свого життя, Соколов відправив Ванюшку погратися біля води? Аргументуйте свою точку зору. 5. Ким, переможеним чи переможцем у житті, постає перед нами Андрій Соколов? Аргументуйте свою точку зору. 6. Герої Белля і Шолохова були на одній війні по різні боки лінії фронту. Які почуття викликають вони у читачів? Чи сприймаємо ми їх як непримиримих супротивників? Чому? 7. Чи відрізняється фронтова правда росіянина Шолохова від правди німця Белля? Аргументуйте свою точку зору. Для уроку позакласного читання можна обрати відому (екранізовану) повість Бориса Васильєва «Світанки тут тихі», яка теж увійшла до Книги для додаткового читання (НМК-7). Опрацювання розділу закінчується підготовкою та написанням твору за темою «Що несе війна людству?»; «Література проти війни» (за вивченими творами). *** Розділ VІІІ називається «Мистецтво бути людиною». На нього програмою відведено 2 уроки (у разі необхідності, вчитель може додати години за рахунок резервного часу). В цьому розділі вивчаються лише один твір – вірш Джозефа Редьярда Кіплінга «Якщо». Цей розділ – своєрідна емоційна крапка програми 7 класу. Віршів такої емоційної і дидактичної сили, як Кіплінгів «If» («Якщо»), в світовій літературі не так багато. Недаремно його назву іноді перекладають як «Лист синові», адже він таким і є за змістом і суттю. Батько не лише вчить сина, а й принагідно висловлює свої погляди на життя і розуміння того, що таке справжня Людина. Учні виразно читають вірш напам’ять (це Державна вимога до рівня загальноосвітньої підготовки школярів) і аналізують його, звертаючи увагу на втілення в ньому складності і суперечливості буття, перевагу високих моральних і етичних цінностей над нетривкими матеріальними надбаннями. Сам непересічна людина, Кіплінг уславлює сильну особистості, здатну за будь-яких умов і обставин залишатися Людиною, протистояти ницим смакам і думкам юрби, залишатися гідним у стосунках із можновладцями, робити добрі справи, не хизуючись цим. Школярі також називають головні художні засоби втілення авторського задуму: а) анафору (“якщо”); б) антитезу, втілена передовсім у контрастивній лексиці (“вистоїш” – “упали духом”, “юрба” – “король” та ін.). Учні також визначають провідну думку твору: Людиною з великої літери має право називатися лише той, хто в будь-яких ситуаціях прагне і вміє залишатися самим собою, йти своїм шляхом у житті, не втрачати почуття гідності ані перед юрбою, ані перед королем, робити добрі справи, не хизуючись цим. Дуже важливий етап роботи – коли учні висловлюють особисте ставлення до проблем, що піднімаються у вірші, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту. А щодо теоретико-літературного матеріалу (учні повинні дати визначення поняття «анафора»), то його можна знайти в Літературознавчому словничку (Підручник-6, с. 294): «Анафора – єдинопочаток, повторення однакових співзвуч, слів чи синтаксичних конструкцій на початку віршованих рядків, строф або речень. Так, наприклад, кожна строфа вірша Ш.Петефі “Коли ти муж…” починається фразою “Коли ти муж – будь мужнім…”. Анафора використовується, як правило, для піднесення емоційної сили вірша». Моніторинг навчальних досягнень школярів: запитання і завдання до вірша Р.Кіплінга «Якщо» Пригадайте 1. Які твори Кіплінга ви читали? 2. Що таке анафора? Поміркуйте разом 1. Поясніть роль анафору у вірші. 2. Знайдіть у тексті антитезу і поясніть її роль у вірші. 3. Цей вірш неодноразово перекладався українською мовою. Як ви думаєте, чим цей вірш приваблює українських поетів-перекладачів? 4. В.Стус назвав свій переклад „Лист сину”. Чи мав він на це підстави? Аргументуйте свою точку зору. 5. Що, з точки зору Кіплінга, необхідно зробити, щоб мати право називатися Людиною? Чи згодні ви з цим? Аргументуйте свою відповідь. 6. Як ви розумієте вислів „Мистецтво бути людиною”? 7. Як ви розумієте роль літератури у формуванні шкали життєвих цінностей і пріоритетів людини? І, нарешті, два останніх, підсумкових уроки відведені на узагальнення та систематизацію вивченого протягом року. На них учні називають авторів вивчених протягом року творів і демонструють знання їхнього змісту, узагальнюють і систематизують вивчений протягом року матеріал, зокрема висловлюють власні судження про роль літератури у формуванні шкали життєвих цінностей і пріоритетів людини, у акумулюванні й збереженні історичної пам’яті народів. Звертаю увагу колег на прикінцевий розворот Підручника-7 «Перевірте себе» (с. 292-293). Цей матеріал (як текстовий, так і ілюстративний) розраховано рівно на один урок – 40-45 хвилин. За цей час, як показав педагогічний експеримент, семикласники встигають розглянути і виконати усі завдання. Але в разі необхідності учитель може додати собі урок за рахунок резервного часу. Щодо творів, рекомендованих до вивчення у наступному, 8 класі, то звертаю увагу колег на останній форзац Підручника-7: там є не лише повний перелік творів, яків вивчатимуться текстуально, а й твори для додаткового (позакласного) читання, і навіть для вивчення напам’ять. До того ж, твори для текстуального вивчення (вони знаходяться в колі посередині форзацу) подані саме в тому порядку, в якому вивчатимуться: від першого до останнього розділу. Тому восьмикласники в новому навчальному році вже на першому уроці знатимуть, що на них чекатиме в травні, наприкінці року, і плануватимуть свою роботу на перспективу. Це і є елемент тієї прозорості, відкритості для учнів та суспільства, а не лише для вузького кола експертів, «загально очікуваних результатів навчання», якої вимагає згаданий вище предметний куррикулум «Зарубіжної літератури». Більш того, ці форзаци допоможуть творчим учителям підготувати учнів не лише до зовнішнього незалежного оцінювання їх навчальних досягнень, а й до Міжнародного моніторингу у форматі PISA, але про це – в наступних «Дорожніх картах». Концепція профільного навчання в старшій школі // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – К.: Педагогічна преса, 2003. – № 24. – С.12-13. «Допрофільна підготовка – це система педагогічної, психологічної, інформаційної та організаційної підтримки учнів основної школи, яка сприяє їх самовизначенню після закінчення основної освіти» [Энциклопедия образовательных технологий. – В 2-х тт. – Т.1. – М.: НИИ школьных технологий, 2006. – С.342]. Інакше кажучи, якщо ми втратимо допрофільну підготовку (8-9 класи) – ми ризикуємо втратити і профільне вивчення літератури (до того ж за умови браку додаткового часу на поглиблення її вивчення). До слова, ще й через це видаються не лише непереконливими, а й деструктивними деякі заяви про «неможливість» вивчення вершинних творів літератури епохи Античності, Середньовіччя і Ренесансу вже з 8 класу. Ковбасенко Ю.І., Ковбасенко Ю.І. Зарубіжна література: Підручник для 5 класу 12-річної школи. – К.: Грамота, 2005. – 296 с. (далі – «Підручник-5»); Ковбасенко Ю.І., Ковбасенко Ю.І. Зарубіжна література: Підручник для 6 класу 12-річної школи. – К.: Грамота, 2006. – «Підручник-6»; Ковбасенко Ю.І., Ковбасенко Ю.І. Зарубіжна література: Підручник для 7 класу 12-річної школи. – К.: Грамота, 2007. – «Підручник-7». Зарубіжна література. Програми середньої загальноосвітньої школи з українською мовою навчання. 5–12 класи. – К.-Ірпінь: Перун, 2005 – С.27. Всесвітня історія. 7 клас // Історія України. Всесвітня історія: Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 5–12 класи. – К.: Перун, 2005 – С.93. Принагідно хочу висловити глибоку вдячність одному з авторів чинних програм із історії Костянтину Олексійовичу Баханову (м. Бердянськ) за плідну й ґрунтовну співпрацю з нашим колективом (Пухівка, 8-11.12.2003) щодо координації тоді ще проектів програм, з одного боку, «Історії України», «Всесвітньої історії» і, з другого боку, «Зарубіжної літератури». Саме завдяки такій співпраці зараз ці курси є оптимально когерентними. Зарубіжна література. Програми середньої загальноосвітньої школи з українською мовою навчання. 5–12 класи. – К.-Ірпінь: Перун, 2005 – С.27. Зокрема, відомий російський методист В.Маранцман дослідив це явище ще в 1970-х роках. Див., наприклад, автореферат його докторської дисертації «Анализ литературного произведения в соотношении с читательским восприятием школьников» (Ленінград, 1975, сс. 16, 23 і далі). Так, можна лише уявити собі, як могла б проінтерпретувати така естетично глуха, «наївно реалістична» людина, наприклад, такий рядок із відомої поезії вагантів «Геть книжки виснажливі…»: мовляв, ваганти закликали до невігластва, відкидали важливу роль книжок у житті людини і т.д., і т.п. Насправді ж мандрівні клірики (ваганти) були випускниками найкращих вищих навчальних закладів середньовічної Європи і чи не найосвіченішими людьми свого часу. Тому вони аж ніяк не відкидали книжок, а зовсім навпаки: цінували їх, та ще й були авторами багатьох книжок… Детальніше про поліфункціональність художньої літератури в сучасній Україні див. статтю: Слово на захист Слова (соціокультурні функції художньої літератури та літературної освіти в Україні) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – К., 2004. – № 1. – С.53-60. Історія України. Всесвітня історія: Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 5–12 класи. – К.-Ірпінь: Перун, 2005 – С.16-17. Большой энциклопедический словарь. – М.: Большая российская энциклопедия, 2001. – С.770. Хведченя С.Б. Святые и святыни Киево-Печерской Лавры. К 2000-летию Рождества Христова, 950-летию Киево-Печерской Лавры и 10-летию независимости Украины. – К.: Географика, 2001. – 188 с. Так само, як нічого не доводить те, що готель у російському місті Ярославлі називають "Анна де Франс", натякаючи на спорідненість київської князівни і згодом королеви Франції Анни Ярославівни (Анни де Франс – тобто "Анни Французької) не з київським князем Ярославом Мудрим, а з… російським містом Ярославлем (див.: Костенко Л.В. Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала // Світло, 1999. – № 4). Пора Україні вчитися чинити спротив будь-чиїм і будь-яким маніпуляціям, відмовлятися від ролі «бідного родича» в усіх сферах життя. Детальніше див. згадану роботу С.Хведчені, де наявна ґрунтовна бібліографія. Мені особисто поталанило весною 2007 р. познайомитися з нинішнім директором Козелецької гімназії № 1 Олексієм Олександровичем Матвієнком, який за радянських часів брав участь у підготовці енциклопедичного видання про історію населених пунктів Чернігівщини і таки докопався до інформації про походження прототипу билинного богатиря Іллі Муромця із Муромеська (Морівська). Але, за його словами, під час рецензування його матеріалів у Москві навіть згадка про це була вилучена з рукопису. Большой энциклопедический словарь. – М. – СПб., 2001. – С. 147. Советский энциклопедический словарь – М.: Советская энциклопедия, 1987. – С. 160. Детальніше див.: Энциклопедия образовательных технологий. – В 2-х тт. – Т.1. – М.: НИИ школьных технологий, 2006. – С.738-739. Деякі з них увійшли до Підручника-7, а деякі ні – за браком місця через санітарні вимоги МОНУ до обсягу навчальних видань. Тому пропоную їх тут колегам у повнім обсязі. Див. підрозділ «Туреччина» ("Завоювання османських султанів у Європі та Азії") // Історія України. Всесвітня історія: Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 5–12 класи. – К.-Ірпінь: Перун, 2005 – С.96. Для розширення кола читання з цієї проблеми можна використати текст роману болгарина (південного слов’янина) Івана Вазова «Під ігом», репрезентований у вже згаданій «Книзі для додаткового читання із зарубіжної літератури. 7 клас». Русичі – мешканці Київської Русі, не плутати з росіянами, які як нація сформувалися на кілька сот років пізніше. Українська література. 5-12 класи: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.-Ірпінь: Перун, 2005. – С. 59. «Слово о полку Ігоровім» у різних перекладах – «Слово про Ігорів похід», «Слово про похід Ігорів». Слово про Ігорів похід. – К.: Дніпро, 1982. – С. 29. Фразеологічний словник української мови: В 2-х кн. – Кн. 1. – К.: Наукова думка, 1993. – С. 370. Фразеологічний словник української мови: В 2-х кн. – Кн. 2. – К.: Наукова думка, 1993. – С. 638. Ще раз відсилаю колег, які цікавляться розмаїттям актуальних саме сьогодні функцій художньої літератури та літературної освіти, до статті «Слово на захист Слова…». Колись у курсі «Української літератури» вивчалося оповідання Олександра Довженка «Жага до життя». На жаль, зараз його немає в шкільній програмі, але, на щастя, воно залишилося в українській літературі, тож можна порадити учням прочитати його. Зарубіжна література. Програми середньої загальноосвітньої школи з українською мовою навчання. 5–12 класи. – К.-Ірпінь: Перун, 2005 – С. 3. Тут і далі виділення в цитатах моє. Літописні оповіді про князя Олега // Українська література. 5-12 класи: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.-Ірпінь: Перун, 2005. – С. 18. Виникнення та розвиток Київської Русі // Історія України. Всесвітня історія: Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 5–12 класи. – К.: Перун, 2005 – С. 20. Підтекст (прихований зміст) // Українська література. 5-12 класи: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.-Ірпінь: Перун, 2005. – С. 38. Зовсім не випадково пам’ятник цьому талановитому польському поетові стоїть у самісінькому центрі Львова. Єдність цих двох поетів-романтиків була, сказати б, екзистенційною: вони навіть закохані були в одну жінку – чарівну полячку Кароліну Собаньську (до слова, сестру Евеліни Ганської, дружини Оноре де Бальзака), яка справно писала політичні доноси як на Міцкевича, так і на Пушкіна (див. наведену роботу Ю.Лотмана).. Подібна ситуація описана в пісні про Самійла Кішку, який прикинувся другом турків, а потім звільнив з турецького полону козаків (див. матеріал за «Тарасом Бульбою»). Адам Мицкевич. Стихотворении и поэмы: Библиотека всемирной литературы в 200-т томах. – Т. 96. – М.: Художественная литература, 1968. – С. 708. Серйозна робота над цим матеріалом пов’язана з курсом історії, де вивчаються відомості про хрестові походи, а також знадобиться під час опрацювання роману В.Скотта «Айвенго», де теж діють хрестоносці (правда, не тевтонці, як у творі Міцкевича, а храмовники, тамплієри). Мицкевич А. Конрад Валленрод / Адам Мицкевич. Стихотворении и поэмы: Библиотека всемирной литературы в 200-т томах. – Т. 96. – М.: Художественная литература, 1968. – С. 194. Може, за асоціацією, найсильніші учні пригадають із курсу 5 класу прислів’я різних народів світу про любов до Батьківщини, які ми спеціально добирали до підручника: «Краще погоріти, ніж на чужині жити» (арабське), «Краще свій дідько, ніж чужий Будда» (японське), «Власна хатка миліша чужого палацу» (польське) і т. п. – див. Підручник-5, с. 16-18. Універсальний словник-енциклопедія. – К.: Ірина, 1999. – С. 269. Згодом, під час вивчення повісті А.К.Дойла «Собака Баскервілів», де дія відбувається на тлі вересового пустища, можна перевірити пам'ять школярів, міцність засвоєння ними матеріалу, поставивши питання щодо місця дії твору (Де ви ще зустрічалися з вересом? Чи згадали ви про баладу Стівенсона під час читання повісті Дойла?). До слова, імідж пірата, створений у романі «Острів скарбів», до цього часу сприймається широким загалом як своєрідний «еталон піратства», про що свідчить хоча б серія надзвичайно популярних нині поміж молоді кінострічок «Пірати Карибського моря», вплив на них Стівенсона видно неозброєним оком. Зарубіжна література. Програми середньої загальноосвітньої школи з українською мовою навчання. 5–12 класи. – К.-Ірпінь: Перун, 2005 – С.4. Всесвітня історія. 7 клас // Історія України. Всесвітня історія: Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 5–12 класи. – К.: Перун, 2005 – С.93. Українська література. 5-12 класи: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.-Ірпінь: Перун, 2005. – С. 26. PAGE PAGE 2 Ю.І.Ковбасенко. Дорожня карта-7 клас (посібник для вчителя зарубіжної літератури)

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *