Задачі-жарти та їх роль у розумовому розвитку дитини (урок)

Задачі-жарти та їх роль у розумовому розвитку дитини

Зародження математичних розваг у вигляді жартівливих і цікавих задач,
головоломок, відгадування чисел та інших різноманітних завдань на
кмітливість сягають глибокої давнини. Перші посібники з математики, що
їх використовували у Вавилоні, Стародавньому Єгипті, Індії та Китаї,
школах великих латиноамериканських, африканських і тихоокеанських
острівних цивілізацій, були збірниками цікавих задач і повчальних
історій. Ця форма залишалася чи не єдиною навіть і тоді, коли
накопичився вже достатній запас знань з математики.

Виник цей жанр дуже давно. Коли потрібно було вчити і вчитися
математиці, люди перш за все зверталися до жартівливих задач і
загадкових історій; «вчитись граючись» — було перше методичне гасло,
перша методична вказівка.

Сліди жартівливих і цікавих задач можна знайти в давньоєгипетських,
китайських, грецьких, індійських та інших старовинних документах і
книгах. Ще в так званому папірусі Ахмеса 4000 років тому були записані
подібні задачі. Цей старовинний документ мав такий заголовок: «Способи,
за допомогою яких можна дійти до розуміння всіх темних речей, всіх
таємниць, які містяться в речах».

Розвиток цього типу задач йшов поряд із загальним розвитком математики й
обумовлювався різними чинниками, серед яких були допитливість людського
розуму та інтерес до чудасій, почуття гумору, задоволення і радість, яка
виникає в результаті вдалої розумової діяльності.

Десятки і сотні математичних задач на кмітливість переходили з покоління
до покоління, з вуст у вуста, від народу до народу, з одних книжок в
інші. Одна з перших цікавих книжок з математики «Задачі для
вдосконалення розуму юнацького» приписується вченому монаху VIII ст.
Алькуіну з Йорка, який працював директором школи при дворі франкського
короля Карла Великого. Ця книга користувалася великим успіхом протягом
майже цілого тисячоліття. З неї взято багато цікавих задач, які
користуються популярністю і тепер (серед них — задача «про переправу
через річку вовка, кози і капусти» та інші).

В Україні теж відомий цілий цикл цікавих задач, в яких використані
математичні поняття. В них виявляється розум, кмітливість і
спостережливість нашого народу, відбито його щоденне життя. Нерідко такі
задачі, що прийшли до нас з глибини віків, прикрашені добрим народним
гумором, забарвлені національним колоритом.

Відомий методист математики К. М. Щербина, який у 1929 р. у Харкові
опублікував статтю «Народна математика і школа», вважав, що народні
задачі, що їх найбільше використовують у побуті, можуть привчати дітей
уважно, з інтересом ставитися до оточення.

Прихильником використання народних задач у навчальному процесі у 60-х
роках XX ст. в Україні була Л. М. Граціанська. У своїй праці «Нариси з
народної математики України» вона зазначає, що саме в народних задачах і
загадках відображаються певні математичні поняття, і наводить приклади
таких задач. Ось одна з них:

«Скільки нас є?»

Сім, сімнадцять, без двох двадцять, семеро, троє, ще й малих двоє.

?

gd.,U з них повністю витримана зовнішня форма арифметичних задач: дано
умову, є числові дані й запитання. Побудова, зміст, запитання в цих
задачах незвичні. Вони лише побічно нагадують математичну задачу. Суть
задачі, тобто основне, завдяки чому можна здогадатися про розв’язок,
дати відповідь, замасковано зовнішніми, другорядними умовами. Для
правильного їх розв’язання не вимагається виконати арифметичні дії, вони
базуються на здогадці, кмітливості.

Дітям дошкільного віку доступні задачі-жарти як один з видів
математичних розваг. Вони є корисним засобом розвитку у дітей логічного
мислення, вміння проводити аналіз і синтез, узагальнювати, абстрагувати,
порівнювати, зіставляти і конкретизувати, розкриваючи зв’язки, що
існують між явищами. 

Це питання нерозривно пов’язане з розвитком пізнавальних здібностей та
інтересів, з певним емоційним ставленням до пізнаваного об’єкту, явища.У
процесі роботи над цим видом задач відбувається розвиток правильної,
точної, лаконічної математичної мови, а це також одне з важливих завдань
формування елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку.

Для розвитку інтелекту дошкільнят треба створити такі умови, які б
викликали у них інтерес до розумової діяльності, бажання міркувати.
Інтерес і бажання — це ті імпульси, без яких мислення не стає потребою.

Різноманітні за формою і змістом задачі-жарти можуть бути використані
вихователем для пожвавлення заняття, зняття втоми, посилення або
переключення уваги, при переході від однієї частини заняття до іншої. В
цьому випадку вони повинні створити у дітей позитивний емоційний стан,
інтерес до наступної діяльності на занятті, активності. З метою
уточнення, конкретизації знань дітей вихователь може використати їх і в
ході заняття з математики. При цьому задачі підбираються з врахуванням
мети заняття і розвитку дітей.

Використовуються задачі-жарти і в повсякденному житті у ході
спостережень за певними ситуаціями, про які йдеться в умові задачі, під
час розмов та бесід. Використовуючи різноманітні ситуації, дорослий
спрямовує пошукову діяльність дитини, коригує її.Успіх у роботі залежить
від того, наскільки діти розуміють жарт, вміють послідовно і доказово
мислити, акумулювати розумові зусилля.Вихователю необхідно враховувати
вікові особливості дітей, їхні нахили, індивідуальний темп розвитку,
здійснювати індивідуальний підхід.

Важливо навчити дітей доводити правильність розв’язку і відповіді. Це
привчає дітей не тільки висловлювати свої судження, а й доводити їх.
Підбираючи такі задачі, треба виявити достатній педагогічний такт, щоб
жарт був справді пов’язаний з математичним боком справи, а не з якоюсь
нісенітницею. Задача-жарт не повинна бути безглуздою. Така задача не
може бути корисною для математичного розвитку дитини. Необхідно
формувати у дітей здатність критично ставитися до змісту задачі, її
розв’язку.

Зміст задач-жартів не має бути занадто простим. У такому випадку дитина
не докладатиме пізнавальних зусиль, тобто активністьїї буде мінімальною.
Якщо ж вони будуть дуже складними, то дитина навіть не зможе приступити
до її розв’язання і, природно, втратить пізнавальний інтерес. Необхідно
дотримуватися відомого дидактичного правила «від простого до складного»,
з логічною побудовою змісту завдань, з поступовим зростанням складності.
Вони повинні бути невеликими, з відтінком легкого й тактовного гумору.

Роботу над цим видом задач доцільно здійснювати не від випадку до
випадку, а систематично. Тоді вона призведе до підвищення ефективності
навчання математики загалом.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *