Як правильно та ефективно впливати на людей? (реферат)

Реферат на тему

Як правильно та ефективно впливати на людей?

Д.Карнегі вчить нас тому, що «На світі є тільки один спосіб спонукати
кого-небудь що-небудь зробити.

Чи задумувалися Ви коли-небудь над цим? Так, тільки один спосіб. І він
полягає в тому, щоб примусити іншу людину побажати це зробити.
Пам’ятайте іншого способу не існує».

Кожен з педагогів вже фактом свого існування, в тій або іншій мірі,
здійснює вплив на оточуючих людей, на колег та дітей. Для педагога це
вміння є професійно важливим. Давайте розглянемо розвиток здатності
впливу на людей як плекання унікальної якості. Вам пропонується ряд
факторів Вашого пливу на навколишніх. Позитивна відповідь – рівень
Вашого успіху, негативну відповідь віднесіть до власних обмежень.

Фактор Питання Враження

Одяг та зовнішність Чи відповідає Ваш одяг даному випадку?

Наскільки відповідає моді Ваш одяг?

Чи справляє позитивне враження Ваша зовнішність? Модний одяг, що пасує
Вам та конкретному випадку підсилює загальне позитивне враження про Вас.

Постава Чи вмієте Ви поводити себе?

Чи спокійні Ви?

Чи вмієте Ви поводити себе з гідністю? Твердий, впевнений вигляд
примушує припускати наявність у Вас великої внутрішньої сили.

Поведінка Чи знаєте Ви, чого бажаєте?

Ви впевнені в собі чи поводите себе з викликом?

Чи зможете Ви постояти за себе? Вміння справляти враження, впевненість
в собі збільшують вірогідність отримання бажаного для Вас.

Особисте спілкування Чи є у Вас контакт з оточуючими?

Чи доступні Ви для оточуючих? Легкість, з якою Ви вступаєте в контакт,
підсилює позитивне враження про Вас.

Винагорода Чи буде їм якась користь від мене?

Чи будуть у мене неприємності, коли я погано обійдуся з ними?
Очікування винагороди робить педагога більш податливим для впливу.

Поширена думка про підвищену увагу жінок до своєї зовнішності була
спростована шведськими психологами. В одному з великих універмагів
Стокгольма було встановлено дзеркало та прихована камера. Протягом
одного дня в дзеркало заглянуло 412 жінок, головним чином – поправити
зачіску та одяг, та 778 чоловіків, щоб помилуватися своїм власним
відображенням.

В психології менеджменту в освіті існує поняття «ентропія*» – міра
інформаційної невизначеності ситуації. Це той випадок, коли педагогу
доводиться приймати рішення за відсутності достатньої інформації про
суть того, що відбувається. Наприклад, директор школи отримує телефонне
запрошення «завтра о 10-00 прибути до завідувача відділом освіти»… Або,
коли вчителя запрошують до директора без пояснення причин.

Коли люди не знають, що на них чекає, їм властиво передбачати саме
гірше.

Поради по входженню в контакт

Давайте програємо Ваш прихід до керівника відділу освіти. З чого
починати?

Передбачте всі можливі випадковості. Розробіть «свій» план зустрічі,
врахуйте те, що під час зустрічі можуть виникнути непередбачені
ситуації. Щоб не попасти в пастку, передбачте можливості альтернативної
поведінки. Не допускайте, щоб випадок поклав Вас на лопатки.

Завчасно, в міру можливості, більше дізнайтеся про ділові якості,
особливості спілкування з особою, яка призначила Вам зустріч. Нічого не
спрощуйте і ні в чому не покладайтеся на успіх.

І ось Ви заходите до кабінету керівника.

Заходьте з впевненим виглядом, а він створюється поставою, темпом рухів,
безпосередністю, Вашою «свободою». Стан прямий, але не задерев’янілий.
Підборіддя підняте, голова піднята, Ви здаєтеся вище ростом,
встановлюється контакт поглядом, краще звучить голос.

Заходьте не поспішаючи. Людина яка поспішає здається збудженою та
метушливою. Наближайтеся до керівної особи звичайним для Вас кроком.

Як потиснути руку? Дружній потиск руки означає дуже багато. Це один з
перших, часто єдиний фізичний контакт з іншим. Потиск руки повинен
«вийти» міцним та сильним.

Кисті рук, потиснувши одна одну, завмирають на мить. Не допускайте
довгої «тряски» або тривалого стискання. Міцність потиску руки –
свідчення впевненості, а ні в якому разі не «армреслінг».

Дещо про Ваш голос. Потиск руки супроводжуйте простим «Добрий день!» Ці
слова повинні бути добре чутними, в них звучить Ваша безпосередність та
довіра.

Як і хода, Ваша мова повинна бути ритмічною. Скоромовка свідчить про
Ваше хвилювання. Примусьте себе говорити з швидкістю, зручною для
сприйняття, виразним, але не монотонним голосом. Не тільки вдумуйтеся в
те, що Ви говорите, але й вслухайтеся в те, як Ви це вимовляєте.

«Будь ласка, сідайте».

Отримавши запрошення сісти, зверніть увагу на крісло, запропоноване Вам.
У м’якому кріслі Ваші коліна будуть підпирати підборіддя: безглузда поза
– незручне положення.

Якщо вибору немає – сядьте на стілець, випрямтеся та неодмінно
зберігайте правильну поставу, сидіть вільно, невимушено.

Ситуація: керівник – жінка, а Ви чоловік. Як Вам себе поводити в такому
випадку? Так само! Все, що доречно стосовно керівника-чоловіка, доречно
і відносно керівника-жінки.

Маючи час для аналізу ситуації, в якій Вам належить діяти, точно
визначивши мету, яку Ви прагнете досягти в процесі спілкування, Ви
отримаєте значну перевагу. Напевно, успіх буде на Вашій стороні не за
будь-якої ситуації, але в середньому «загальний рівень» Ваших перемог
зросте.

Не забувайте – більшість педагогів не роблять цих приготувань, цих
попередніх кроків, які тепер робите Ви. А тому – з самого початку
перевага за Вами! Використайте її.

Що заважає Вам бути впевненим в собі? Для кожного педагога знаходяться
свої причини, з яких у нього зменшується впевненість в собі. Серед
названих нижче перешкод, спробуйте знайти «свої»:

недостатня практика. Це означає, що Ви недостатньо часто в практиці
педагогічної (управлінської) діяльності виявляєте свої обмеження та не
намагаєтеся встановити, чи допоможете Ви собі стати більш впевненим;

виховання, яке сформувало Вас. Часто буває, що батьки та всі, хто
турбувалися про Вас y ранні роки, зменшили Вашу здатність постояти за
себе;

неясні уяви. У Вас, з певних причин, немає чітких орієнтирів і тому Ви
самі не знаєте, чого бажаєте;побоювання ворожнечі. Ви побоюєтеся виявів
гніву та негативних реакцій, бажаєте, щоб Вас сприймали за розсудливого;

недооцінка самого себе. Ви чомусь не відчуваєте за собою права займати
тверду позицію та вимагати коректного, толерантного, чесного ставлення
до себе;

погана самопрезентація. Це означає, що Ви викладаєте свої думки
непереконливо, суперечливо або дуже емоційно.

Необхідні для себе особисто та для педагогічної (управлінської)
діяльності навички впевненості можна розвивати, спостерігаючи за тим, як
Вашим колегам вдається поводитися впевнено. Тут Вам зможуть допомогти ще
такі прагматичні, але корисні ради:

1) уникайте заплутаних емоцій. Коли Ви скривджені або емоційно вражені,
то від учнів, колег, керівництва чекайте реакцію на Ваші емоції, а не на
те, що Ви хотіли донести до них. Це може заплутати справу та направити
зусилля в бік від вирішення проблеми;

2) «будьте простішими». Іноді важливість того, що педагог прагне донести
до учнів, втрачається через велику складність або через спробу мати
справу відразу з декількома питаннями;домагайтеся свого. Працюйте над
вирішенням питань, незважаючи на можливу необхідність довго пояснювати
свої наміри поки Ви не будете задоволені можливістю вирішити проблему;

3) не «втрачайте себе». Якщо щось важливе для Вас, домагайтеся, щоб всі
навколо Вас знали про Вашу позицію з цього питання;

4) стежте, щоб Вас не збивали. Колеги часто намагаються збити Вас з
того, що Ви їм хочете сказати. Це може бути викликане тим тиском, який
на них здійснюється. Слухайте їх, але стійте на своєму;

5) помилки не послабляють. Якщо сталося так, що Ви допустили помилку, не
допускайте виникнення почуття невідповідності своєму місцю. Інакше Ви
послабите власну позицію;

6) йдіть від перемоги до перемоги. Створюйте для себе оточення,
сприятливе для успіху та перемоги (але не за рахунок інших). Деякий час
вивчайте варіанти, де та в чому зможуть виграти Ваші колеги або
опоненти.

Шість парадигм взаємодії між людьми

«Виграв ( Виграв»

«Виграв ( Програв»

«Програв ( Виграв»

«Програв (Програв»

«Виграв!»

«Виграв ( Виграв або не зв’язуватися»

Для поліпшення навичок особистих взаємовідносин звернемося до мудрого
Дейла Карнегі.

8 розумних порад для спілкування

Комунікативні навички набуваються, а не наслідуються. Ви навчилися
розмовляти, успадковуючи інших, це навчання ніколи не повинно
закінчуватися.

Допустіть, що наступне повідомлення, яке Ви відправите, буде неправильно
сприйняте. Тоді Ви будете складати інформацію більш вдумливо,
прогнозувати зворотний зв’язок та екзаменувати себе доти, доки не
отримаєте бажаних результатів.

Не бійтеся, що Ви висловлюєтеся просто, краще потурбуйтеся про те, щоб
Вас правильно розуміли.

У словнику Ви можете не знайти значення слова. Ми ж передаємо не
значення, а повідомлення (слово та поведінка), які відображають для
людей значення цих слів.

Люди розуміють значення сказаного в більшій мірі завдяки тому, яким
чином Ви це говорите, а не тому, що Ви говорите. 90% з того, що Ви
передаєте, сприймається завдяки тону Вашого голосу та рухам Вашого тіла.

Коли дві людини знаходяться разом, вони спілкуються. Ви не можете не
спілкуватися.

87% інформації, прихованої в головах у людей, можна отримати,
подивившись їм в очі. Якщо Ваші слова вступають в суперечність з
вчинками, Ваш співрозмовник повірить останнім.

Спілкування – це складний поведінковий, динамічний та змінний процес. Це
не просто обмін словами, як вважає більшість людей. Ви багато можете
зробити неправильно, багато чого можете не помітити, якщо вчасно не
зрозумієте цього.

Винагорода та заохочення

І знову порада Д.Карнегі: «Вдавайтеся до заохочень. Виражайте людям
схвалення з приводу найменшого їх успіху та відмічайте кожний успіх.
Будьте щиросердими в своїй оцінці та щедрими на похвалу».

Педагог, бажаючи вплинути на учнів, повинен намагатися зробити взаємодію
вигідною для обох сторін. У руках вчителя не дуже великий арсенал
засобів та форм винагороди і заохочення дітей (крім канонізованих
оцінок). А пам’ятаєте нездійсненне «оціночне судження» Ш.Амонашвілі?!
Велике значення це питання займає в системі «керівник школи – вчитель».
Причому ми розглядаємо його не в плані поліпшення матеріального
добробуту вчителя (куди вже…), а як спектр нічого не вартих моральних
заохочень, які Е.Берн називає «підстьобуванням».

Заохочення допомагає вчителеві відчувати себе краще та більш упевнено –
це акт підтримки та визнання. Заохочення необхідне для зміцнення
психологічного здоров’я педагогів.

Форми управлінського впливу в школі

(комунікаційно-вербальні)

Туманні накази (не ведуть до корисних результатів). «Ти повинен вчитися
краще», «Ви повинні краще турбуватися про дисципліну на своїх уроках».

Умовляння (звернення до внутрішньої логіки вчителя, учнів). «Якщо Ви не
організуєте ефективний вплив на 10-Б клас, то в учнів виникнуть серйозні
проблеми по оволодінню знаннями з фізики (хімії…)».

Погрози (установка – страх як основний мотив поведінки). «Якщо ти не
отримаєш позитивну оцінку на цій контрольній роботі, то до екзамену не
будеш допущений».

Прохання (звернення до кращої сторони природи учня, вчителя). «Будь
ласка, добре підготуйтеся до завтрашнього «відкритого» уроку».

Підкуп та загравання (гарантія пільг за певні зміни у ставленні до
праці). «Якщо Ви будете сьогодні добре себе вести на уроках, то завтра я
дозволю Вам взяти участь у шкільній дискотеці».

В.А.Кан-Калік [28] писав: «Спілкування-загравання виникає в результаті:

а) нерозуміння педагогом тих відповідальних педагогічних завдань, які
стоять перед ним;

б) відсутність навичок спілкування;

в) боязні спілкування з класом та одночасного бажання налагодити контакт
з учнями».

Вимоги (жорстке використання владної субординації). «Я вимагаю, щоб Ваші
уроки закінчувалися не раніше за дзвоник на перерву».

Чіткі вказівки (за змістом функціональних обов’язків вчителя). «Пишіть
конспект обов’язково до кожного уроку». «Приходьте в школу до дзвінка».

Тільки для керівників учбових закладів

320-й Закон Мерфі. Десять правил Спарка для керівника проекту

Намагайтеся виглядати більш значущим.

Намагайтеся, щоб Вас бачили в оточенні значущих людей.

Говоріть впевнено та спирайтеся тільки на очевидні факти.

Не вступайте в суперечку. А якщо вже попали в складне положення, то
задавайте питання, які абсолютно не стосуються справи і, поки Ваш
опонент намагається зрозуміти, що відбувається, швидко змініть предмет
розмови!

Уважно слухайте, коли інші обговорюють проблему. Це дасть Вам можливість
прискіпатися до якого-небудь банального твердження та знищити суперника.

Якщо підлеглий задає Вам питання по суті, «вирячтеся» на нього як на
божевільного. Коли він відведе погляд, задайте йому його ж питання.

Отримуйте, на здоров’я, щедрі винагороди, але не розголошуйте їх.

Вийшовши з кабінету, завжди крокуйте так, начебто Ви дуже поспішаєте. Це
захистить Вас від запитань підлеглих та начальства.

Тримайте зачиненими двері до кабінету. Це ускладнить проникнення до Вас
відвідувачів та справить на них враження, що у Вас постійно проходять
важливі наради.

Всі накази видавайте лише усно. Не залишайте записів та документів, які
можуть обернутися проти Вас.

Роль дотику в спілкуванні

При спілкуванні на інтимній дистанції (за класифікацією Холла) часто
доцільними бувають невербальні* засоби (дотику, погладжування) з метою
зменшення рівня формалізації та психофізіологічної напруженості дитини
(учня). Дотики та погладжування необхідні людині, так само, як їжа та
тепло.

любові дорослих до дітей – дотик. Інколи замість слів досить
доторкнутися до дитини. І навіть коли «мова дотиків» це не той шлях, що
веде до серця вашої дитини, адже ласка потрібна кожному.

За дослідженнями американських психологів дитина у віці до одного року
не може обійтися без постійного відчуття тепла рук рідних йому людей.

У п’ять років дитина повинна відчути за добу не менш як 200 лагідних
дотиків батьків, рідних, вихователя.

Доросла жінка… Якщо за добу вона відчула менше 15 лагідних дотиків з
боку чоловіка, дітей та подруг, то вона відчуває себе невпевнено,
роздратовано, у неї розвивається підозра, невроз.

Дорослий чоловік… Упевнено відчуває себе при 8-12 дотиках за добу.

Треба пам’ятати, що, доторкуючись до людини, ми при цьому проникаємо в
його біополе, в чужий життєвий простір. Як писала Аушра Аугустінавічуте:
«Напевно, ми більш усього наближаємося до істини, стверджуючи, що всі
види стосунків гарні при дотриманні безпечної дистанції». Тому дотик має
свої певні правила:

перше не намагайтеся доторкуватися до учня, особливо до підлітка, коли у
нього немає настрою;

друге не дозволяйте собі високомірних та фамільярних дотиків, а саме:
поплескування по плечу або щоці, покуйовдження по голові… Це,
щонайменш, – нетактовно;

третє лагідний, покірливий дотик до дитини в кінці неприємної для неї
«виховної» бесіди додасть дитині приємної впевненості у Ваших
«батьківських» намірах.

Вплив на групи та системи в школі

Витримуючи стратегію впливу на педагогічний та шкільний колектив*, на
мікрогрупи, дотримуйтесь таких інструкцій:

допомагайте всім у самооцінці. Зміни в собі сприяють усвідомленню їх
необхідності. Учитель повинен переоцінити своє дійсне положення,
побачити недоліки та забажати виконати роботу в напрямку «поліпшення».
Мета цієї акції – бажання управляти майбутнім;

починайте з невеликих змін, розвивайте їх. Програми великих змін дуже
рідко отримують повну реалізацію. Невеликі зміни приносять успіх,
заохочують подальший саморозвиток та самоорганізацію;

показуйте на власному прикладі. Доведіть, що Ви вірні слову та собі;

винагороджуйте просування в правильному напрямку. «Наші люди» – праведні
вчителі, занадто схильні поводитися відповідно до вимог оточення;

дуже просто не визнавати «важких» членів колективу та не звертати уваги
на позитивні в них зміни (не робіть цього);

домагайтеся узгодження в цілях. Вчителям та учням необхідно бачити своє
майбутнє та брати участь у визначенні змін;

жорсткість у встановленні цілей породжує ворожнечу, яка не сприяє
досягненню ефективного впливу;

передбачайте потенційну небезпеку. Будьте реалістичними, пам’ятайте про
«Закон маятника» – «якщо Вам сьогодні добре, то завтра…». Це допоможе
не тільки приготуватися до невдач, але й запобігти деяких з них.

Роль референтних груп в освіті

У соціальній психології виділяють важливе поняття «референтна група».
Референтними, або еталонними, називають групи, чиї норми, установки та
орієнтацію не тільки приймаються людиною до уваги при організації своєї
соціальної поведінки, але й стають мотивами її поведінки.

Будучи одночасно членом декількох груп приналежності, педагог або учень
намагається ідентифікувати себе далеко не з усіма. Є такі групи, з
думкою яких вони рахуються особливо (клас, секція, гурток…). Роль
референтних груп у школі полягає в тому, що вони дають певний стандарт
(критерій), за допомогою якого педагог (учень) може оцінювати себе та
інших, формують його соціальні цінності та установки. Приймаючи
стандарти певної групи за еталон своєї поведінки, людина разом з тим
претендує на визнання його референтною групою.

Референтні групи можуть бути не тільки реальними, але й уявними. В
останньому випадку може виникнути побоювання одностороннього розвитку
учня, оскільки за таких умов практично відсутній зворотний зв’язок між
референтною групою та середовищем, що оточує учня. Він буде жити та
розвиватися в сфері ідеалів, а не реальності.

Референтними можуть стати й асоціальні групи. Тому, вивчаючи особистість
учня, важливо з’ясувати, які групи є для нього референтними, яка
спрямованість цих груп.

Учасникам референтної групи звичайно властиво приписувати позитивне
своїй групі, а негативне – чужій. У той же час група не встановлює норми
для кожної можливої ситуації, а тільки для значущих, важливих.

У ряді випадків учень може бути членом декількох референтних груп
відразу. Це може привести до внутрішнього конфлікту його особистості, до
її роздвоєння, якщо спрямованість цих груп різна. Наприклад, учень бажає
займатися спортом, члени секції, де він тренується, є для нього
референтною групою. Але й батьки для нього також – еталонна група, а
вони – проти його захоплення спортом. У дитини виникає роздвоєння
власної позиції, яка боляче переживається.

ЛІТЕРАТУРА

Альтшуллер Г.С., Зусман А.В., Филатов В.И. Поиск новых идей: от озарения
к технологии. (Теория и практика решения изобретательских задач). –
Кишинев: Карта Молдовеняскэ, 1989. – 381с.

Амонашвили Ш.А. Личностно – гуманная основа педагогического процесса. –
Мн.: Университетское, 1990. – 560с.

Амосов Н.М. Алгоритмы розума. – Киев: Наукова думка, 1979. – 223с.

Амосов Н.М. Разум, человек, общество, будущее. – К.: Байда, 1994. –
184с.

Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.1. – М.:
Педагогика, 1980. – 232с.

Ангеловски К. Учителя и инновации: Кн. для учителя: Пер. с макед. – М.:
Просвещение, 1991. – 159с.

Аникеева Н.П. Психологический климат в коллективе.- М.: Просвещение,
1989.-224с.

Арват Ф.С., Коваленко Є.І. та ін. Культура спілкування:
Навч.-метод.посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 328с.

Бараева О.Ю. Стратегическая деятельность директора школи.- Н.Новгород:
МП «Балахинская типография», 1994. – 71с.

Бэрн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих
взаимоотношений; Люди, которые играют в игры: Психология человеческой
судьбы: Пер. з англ. / Общ.ред. М.С.Мацковского. – М.: Лист-Нью; Центр
общечеловеческих ценностей, 1997. – 336с.

Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. – М.: Изд-во
Моск. ун-та, 1982. – 200с.

Бодалев А.А. Личность и общение: Избранные труды. – М.: Педагогика,
1983. – 272с.

Бойделл Т. Как улучшить управление организацией: Пособие для
руководителя. – М.: АО «ИНФРА-М» – АОЗТ «Премьер», 1995. – 204с.

Веснин В.Р. Практический менеджмент персонала: Пособие по кадровой
роботе. М.: Юрист, 1998. 496с.

Воспитание чувств у детей по методу Марии Монтессори: Дидактический
материал / Сост. и ред. З.Н.Борисова, Р.А.Семерникова. К., 1995. 132с.

Вудкок М., Френсис Д. Роскрепощенный менеджер. Для
руководителя-практика: Пер. с англ. – М.: Дело, 1991. – 320с.

Головаха Е.И., Папина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. –
К.: Политиздат Украины, 1989. – 189с.

Давыденко Т.М. Рефлексивное управление школой: теория и практика. –
Москва-Белгород, 1995. 251с.

Давыдов Н.А., Бойченко Н.А. Как быстро научиться интересно и эффективно
обучать специалистов. – Симферополь: Таврия, 1992. – 112с.

Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Кн. для
учителя и руководителей. – М.: Просвещение, 1987. – 207с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *