Трудове навчання. Деякі проблеми співвідношення теоретичної та практичної складової практикуму в навчальних майстернях (реферат)

Реферат на тему:

Трудове навчання. Деякі проблеми співвідношення теоретичної та
практичної складової практикуму в навчальних майстернях

Трудова підготовка майбутніх вчителів трудового навчання здійснюється
на заняттях з практикуму в навчальних майстернях. Ця дисципліна вирішує
такі завдання:

формування у студентів знань, умінь та навичок з ручної та механічної
обробки матеріалів;

формування умінь планувати свою роботу, розробляти та використовувати
технічну документацію на вироби, що виготовляються;

виховання сумлінного ставлення до праці, працелюбства та дбайливості;

розвиток творчих здібностей, самоконтролю й самооцінки.

Виконання поставлених завдань можливе, в першу чергу, при визначенні
співвідношення теоретичної та практичної складових практикуму в
навчальних майстернях.

Типовою програмою практикуму передбачено не більше 15-20% навчального
часу на повідомлення техніко-технологічних відомостей. Незважаючи на це,
існує нагальна потреба розглянути ті чинники, які впливають на
співвідношення теорії та практики.

Насамперед, потрібно врахувати, що навчальний план передбачає тільки
лабораторні заняття з практикуму в навчальних майстернях. Той обсяг
навчального матеріалу, який передбачено програмою, необхідно виконати в
рамках відведеного часу, тобто на лабораторних заняттях. Ці заняття
мають теоретичну і практичну частини, кожна зі своїм змістом. Обсяг
змісту теоретичного матеріалу по розділах (їх чотири) різний, а
кількість годин, відведених на вивчення кожного розділу, однакова.

Тематичний план практикуму передбачає такі розділи:

Розділ 1. Ручна обробка металів — 8 тем.

Розділ 2. Механічна обробка металів — 13 тем.

Розділ 3. Ручна обробка деревини — 8 тем.

Розділ 4. Механічна обробка деревини — 4 теми.

Виникає суперечність: критерій розподілу навчального часу один, він
загальний і стосується кожного розділу, але обсяг теоретичного матеріалу
по розділах різний. Таким чином, ті розділи практикуму, які передбачають
більший обсяг теоретичного матеріалу, але обмежені в часі на його
розгляд, вивчаються стисло й поверхово, що неминуче призводить до
зниження рівня і якості знань студентів, а в кінцевому результаті
відбивається на рівні підготовленості майбутніх учителів.

Ці розбіжності були б менш суттєвими за умови, що студенти отримали
базові знання з ручної та механічної обробки матеріалів на заняттях у
школі. Саме це передбачає програма практикуму, бо вона складена з
урахуванням програми трудового навчання середньої загальноосвітньої
школи. Але досвід свідчить про дуже низький рівень трудової, а тим більш
графічної підготовки учнів. Це наслідки боротьби з «технократизмом», яка
розпочалася у 1988 році на Всесоюзному учительському з’їзді. Зменшуються
часи на «технократичні» дисципліни, з навчального процесу
загальноосвітньої школи фактично зникає предмет «Креслення». Крім
кількісного показника, знижується якісний, у першу чергу, з економічних
причин.

Нині діючий базовий навчальний план середніх закладів освіти на вивчення
предмета «Трудове навчання» в основній школі передбачає дві години на
тиждень. Курс «Креслення» віднесено до шкільного компонента, тому за
рішенням керівництва школи креслення як предмет, частіше не вивчається.

Нові експериментальні програми з трудового навчання для 5-9 класів
передбачають обов’язкове вивчення дівчатами і хлопцями «Основ графічної
підготовки», з різною кількістю годин [1]. Таке інтегрування трудового
навчання і креслення лише частково сприяє підвищенню рівня графічної
підготовки учнів. Залишається сподіватись, що на основі Концепції 12-
річної середньої загальноосвітньої школи буде розроблено новий
навчальний план, в якому знайдуть своє місце предмети «Трудове навчання»
і «Креслення».

Враховуючи диференціацію змісту трудового навчання у школі, потрібно
відзначити, що дівчата, на відміну від хлопців, не отримують належної
трудової і графічної підготовки. Стартові умови при вступі до вищого
навчального закладу у хлопців і дівчат неоднакові. Останні вимушені
засвоювати навчальний матеріал практично «з нуля», але їм це вдається не
гірше від хлопців за рахунок більш наполегливої праці під час
проходження практикуму в навчальних майстернях.

Таким чином, низький рівень трудової і графічної підготовки учнів є
досить суттєвою перешкодою при підготовці вчителів трудового навчання.
Мабуть, такої ж думки були учасники конференції деканів факультетів та
завідувачів відділень вищих навчальних закладів, які готують вчителя
трудового навчання. Конференція проходила в Полтаві 12-14 квітня 2000
року. У своєму рішенні учасники конференції записали: «Під час
підготовки вчителя трудового навчання першочергового значення набуває
рівень трудової та графічної підготовки учнів. Тому, як показує досвід
роботи ряду ВНЗ, слід вважати доцільним вступний екзамен з трудового
навчання та креслення» [5].

Введення вступного екзамену з трудового навчання та креслення не вирішує
загальної проблеми рівня трудової і графічної грамотності, але,
безумовно, сприятиме підвищенню рівня підготовки абітурієнтів, які
обрали професію вчителя трудового навчання.

Одне з головних завдань практикуму — навчити студентів самостійно
розробляти та використовувати технічну документацію на вироби, що
виготовляються. І це цілком зрозуміло, оскільки на заняттях у навчальних
майстернях здійснюється підготовка майбутніх вчителів трудового навчання
до організації і проведення занять з технічної праці в основній школі.
Ця робота виконується при проведенні практичної частини занять, що є
визначальним чинником у питанні співвідношення теорії та практики.
Підготовка технічної документації відноситься до практичної частини
заняття, більш того, розробка технологічних карт є складовою трудового
завдання.

Навчити студентів самостійно розробляти технологічні карти на вироби, що
виготовляються, — дуже важлива і досить важка справа. Важлива з кількох
причин.

ioaOeIOeEOe?Oe?Oe- h9

h9

h9

h9

— h9

h9

gd9

gd9

gd9

\¶a?c??????????????????ae??????

gd9

gd9

По-перше, під час виконання цієї роботи, більш вдало втілюється
дидактичний принцип зв’язку теорії з практикою. Розробка технологічних
карт є проміжною ланкою, що зв’язує теоретичну частину заняття з
практичною роботою.

По-друге, технологічна діяльність сприяє розвитку «невербального
інтелекту» студентів [2].

По-третє, самостійна розробка технологічного процесу сприяє розвитку
творчих здібностей студентів.

По-четверте, технологічна карта регламентує діяльність студентів, що
сприяє розвитку самоконтролю і формуванню умінь планувати свою роботу.

Неважко переконатися у важливості цієї справи, бо саме в процесі
навчання розробки технологічних карт вирішуються майже всі завдання
практикуму в навчальних майстернях. Отже, ця робота є ключовою, хоч і
важкою.

Складність полягає в причинах, які вже згадувались, але до низької
графічної та трудової підготовки треба додати ще майже зовсім відсутню
технологічну підготовку школярів. Частіше, для розвитку технічної
творчості учнів у процесі трудового навчання вчителі організують
конструкторську діяльність школярів, а технологічна залишається поза
увагою. Це пов’язане з тим, що питання методики навчання учнів складання
технології виготовлення виробів розроблені значно менше [4].

Останнім часом відбувається відродження методу проектів, і хоча це лише
один із методів навчальної роботи, він має певні переваги, заслуговуючи
на увагу. Одна з цих переваг полягає в тому, що в процесі виконання
творчих проектів учні відображають свої проекти майбутніх виробів у
графічних документах і планують технологію виготовлення. На думку
О.М.Коберника, «саме розробка та виконання творчих проектів школярами
сприяє технологічному навчанню, формуванню технологічної культури кожної
підростаючої особистості…» [3].

До речі, нові експериментальні програми з трудового навчання 5-9 класів,
які побудовані за модульною системою, передбачають, що всі технологічні
модулі реалізують проектно-технологічний підхід. Як вказують
Л.І.Денисенко і Г.С.Левченко, «крім безпосереднього виготовлення
виробів, програми передбачають виконання учнями таких проектних робіт:
вибір об’єкта проектування, обґрунтування цього вибору, складання
ескіза, добір матеріалів, розробку конструкції, вибір технології обробки
деталей виробу, їх з’єднання, оздоблення, розробку конструкторської і
технологічної документації, елементи екологічного й економічного
аналізу, нескладні маркетингові операції, елементи менеджменту проекту»
[1].

Підсумовуючи вище сказане, треба зробити висновок, що
предметно-операційна система трудового навчання, за якою побудовано
програму практикуму в навчальних майстернях, не відповідає сучасним
вимогам підготовки вчителя трудового навчання. Враховуючи концепцію
Державного стандарту освітньої галузі «Технології» виникає нагальна
потреба закласти у структуру навчального матеріалу програми практикуму
конструкторсько-технологічну систему трудової підготовки. Впровадження
такої системи забезпечить сучасний розвиток технологічної діяльності
студентів і сприятиме залученню до конструкторської діяльності.

Впровадження системи ступеневої освіти передбачає зміну навчального
плану з підготовки вчителя трудового навчання. Згідно з новим навчальним
планом, спеціальні технічні дисципліни вивчаються на першому та другому
курсах. Отже, термін проведення практикуму в навчальних майстернях
скоротився з трьох курсів до двох, і це призвело до автоматичного
скорочення кількості годин, відведених на опанування цього курсу.

Зміна кількості часу на проведення практикуму у бік зменшення ще більш
ускладнює вирішення питання співвідношення теорії та практики. Оскільки,
з одного боку, є проблеми, вирішення яких потребує збільшення часу на
вивчення теоретичного матеріалу, а з іншого — неможливо скорочувати
практичну частину. Зменшення загальної кількості часу призводить до
зменшення кількості годин теоретичної та практичної складової.

На практиці кожний викладач самотужки визначає співвідношення
теоретичної та практичної частин практикуму, виходячи із загальної
кількості відведених годин, рівня підготовки студентів і конкретних умов
роботи навчальних майстерень.

Враховуючи сучасні задачі підготовки вчителя трудового навчання, і той
рівень підготовленості учнів, який вони повинні отримати у школі,
потрібно обґрунтовано визначити кількість часу окремо для теоретичної і
практичної частин практикуму, а загальну кількість визначити як суму цих
двох складових. Обґрунтування повинно бути технічним та педагогічним і
враховувати загальну мету — підготовку вчителя трудового навчання.
Неможливо, щоб і надалі дисципліна «Практикум в навчальних майстернях»
ототожнювалася зі шкільним предметом «Трудове навчання». Дублювання чи
повтор шкільного матеріалу не сприяє підвищенню рівня підготовки вчителя
трудового навчання, бо мета у цих предметів різна, хоча завдання почасти
збігаються.

Розглядаючи проблеми співвідношення теоретичної та практичної складової
практикуму в навчальних майстернях, треба відзначити, що вирішення цих
проблем неможливе лише в рамках самої дисципліни. Їх вирішення
знаходиться на рівні загальної системи підготовки вчителів трудового
навчання.

ЛІТЕРАТУРА

Денисенко Л.І., Левченко Г.С. Про нові експериментальні програми з
трудового навчання для 5-9 класів // Трудова підготовка в закладах
освіти. — 2001. — №2. — С.44-53.

Ільченко О.Г. Технологізовані знання та інтелект підростаючих поколінь
// Шлях освіти. — 1999. — №3. — С.18-23.

Коберник О.М. Розробка творчих проектів на уроках технічної праці //
Трудова підготовка в закладах освіти. — 2002. — №1. — С.41-45.

Тхоржевський Д.О. Методика трудового та професійного навчання. — 4-е
вид., перероб. та доп. — К.: РННЦ Дініт, 2000. — Ч. 1. Теорія трудового
навчання. — 248 с.

Тхоржевський Д.О., Курок В.П. Про підготовку вчителя трудового навчання
// Трудова підготовка в закладах освіти. — 2000. — №4. — С.6-7.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *