Свята та народні традиції у навчально — виховному процесі (реферат)

Реферат на тему:

Свята та народні традиції у навчально — виховному процесі

Сьогоднішня тема — надзвичайно цікава, тому що в народних звичаях,
святах, традиціях ми черпаємо матеріал для виховання в наших дітей
інтересу до рідного краю, поваги й любові до тієї країни, у якій ми
живемо.

 Свят у нас дуже багато — і тих, які позначені в календарі, і тих, які
народ відзначає незважаючи ні на що.

 І відразу хочеться запропонувати вам назвати ті свята, які ви знаєте.

(робота з колективом ):

1.   Дорослі називають відомі їм свята, а ведучі позначають їх
відповідними символами-фішками.

2.   Згрупуйте ці свята за якою-небудь ознакою (порам року або
категоріям свят — державні, народні, професійні, міжнародні).

 Природно, що всі названі свята знаходять висвітлення в нашій роботі —
це й тематичні бесіди, і планування занять з образотворчої діяльності.

Нашою метою сьогодні було систематизувати знання про свята, показати, як
можна пояснити дітям такі непрості теми, як державні символи або
навчання орієнтуванню в календарі, навчання часовим поняттям.
Сподіваємося, що ті заняття, котрі ви сьогодні побачили, допоможуть вам
в проведенні своїх занять, тому що показані заняття були різними – і
просте робоче, і оздоблене традиційно святковими елементами.

 Виконане вами завдання на групування свят по певних ознаках, на нашу
думку, повинне стати нагадуванням про те, що розглядання теми свят у
розрізі сезонних змін дуже природно.

 Чергування пір року – незмінне явище природи. Народна традиція
святкування в Україні тісно пов’язана з циклом важливих господарських
справ. Основою життя староукраїнського суспільства були польові роботи.
Цілі покоління досвідчених і не дуже землеробів нагромадили унікальні
знання про властивості природи, що відображені в численних магічних
діях, народних прикметах, обрядах і способах святкування. Господарська
діяльність мала календарну періодичність, можна навіть сказати, що
людина відчувала ритми життя рослин і тварин.

 Важливо зауважити, що до впровадження християнства на Русі вже існувала
багата і своєрідна культура, був „реєстр” свят. Відбулося накладання
церковних традицій та народних, їх досить – таки органічне та своєрідне
злиття. Релігійний календар свят протягом століть співіснував із
народним календарем, а тому й відбулося своєрідне злиття двох дуже
різних систем. Можна навіть сказати, що християнські свята
„пристосувалися” до більш давніх, а тому й більш міцних язичницьких
свят.

 Що ще можна сказати? Що за часом проведення народні та церковні свята
поділяються на рухомі й нерухомі. До речі, національні (державні) свята
– усі нерухомі.. Нерухомі свята кожного року святкуються в один і той
самий день, тобто дата завжди та сама. Натомість числа рухомих свят
можуть мінятися щороку.

 Із плином часу нащадки забувають традиції своїх пращурів. Але ж існує
давня легенда (і її варіанти є у більшості народів світу), згідно з якою
суспільство буде покарано Богом, якщо забуде свою історію та звичаї
предків. На сучасному етапі розвитку нашого суспільства починають якоюсь
мірою відроджуватися деякі народні святкові звичаї.

 На початку нашої зустрічі ми вже казали про те, що в наших планах ,
звичайно, є місце для святкових тем, але вашої увазі ми хотіли б
запропонувати розширити коло тих свят, котрі є вже традиційними в нашій
роботі.

 Звичайно, ці свята теж повинні бути пов’язані із сезонною обрядовістю.
Таким чином, ми пропонуємо наступні свята.

 Осінні національні свята ми пропонуємо доповнити святом Покрови.

 Зимова обрядовість починається зі свята Андрія – 13 грудня , потім 19
грудня – День Св. Миколая, новорічні свята, різдвяні свята і інші. Дуже
цікавим є свято Масляної. Це – рухоме свято, воно залежить від того,
коли відзначається Великдень, але це дуже веселе, насичене різними
подіями свято, котре буде дуже цікавим для наших дітей.

 Весняні свята ми пропонуємо поповнити святом Олекси, тому що дуже
багато прикмет пов’язано з цім періодом, і все це може знайти
відображення у роботі з дітьми та їх батьками.

 Літню обрядовість ми пропонуємо доповнити святами Спаси., тому ще
головні святкові події серпня, і за всім цім діти можуть спостерігати
безпосередньо.

 Інформація про ці свята буде запропонована вам у спеціально
підготовлених папках матеріалів нашого круглого столу, і сподіваємося,
що ця інформація буде корисною, цікавою, і що ви скористуєтеся цім у
своєї роботі.

Масляна

Масляна (сирний тиждень, Масниця, Пущення або Сиропуст) — це останній
тиждень перед Великим постом, — колись велике язичницьке свято проводів
зими. І весь отой святковий розгул і гармидер — пісні й танці, катання
на конях, частування варениками і круглими, мов сонце, млинцями, — мав
на меті одне: наполохати, прогнати зиму.

Масляна складається із трьох частин: зустріч у понеділок, кульмінаційна
точка або «перелом» у «широкий» четвер і «прощальна неділя».

Заміжні жінки увесь цей тиждень святкують «колодку». «А вже ниньки не
неділя, а вже нині колодія, а вже нині колодка, бо горілка солодка», —
виспівували в корчмі вони, святкуючи «колодку». А все починається із
того, що, зібравшись у понеділок у корчмі, одна із жінок кладе на стіл
невелике, звичайнісіньке поліно. Інші беруть по черзі й сповивають її
шматками полотна й знову кладуть на стіл. Це значить, що «колодка»
народилася. Сідають за стіл навколо «колодки», п’ють горілку і вітають
одна одну із народженням.

Підпивши, жінки розходяться, а «колодка» залишається в шинку до
наступного дня. Так гуляють до суботи, бо ж у понеділок — «колодка»
«народилась», у вівторок «хрестилась», у середу похрестини, в четвер
«колодка» «помирає», у п’ятницю її «хоронять», а в суботу «плачуть».
Зрозуміло, ніхто не плакав, а пили й гуляли як при «народженні», так і
при «смерті». Підпивши, жінки співають:

Масляна, воротися!

До Великодня простягнися,

Від Великодня до Петра,

А від Петра та до тепла…

Крім цього, в понеділок на масляну заміжні жінки ще ходять по домівках,
де є дорослі хлопці або дівчата, й прив’язують матерям «колодку» до ноги
за те, що не одружили синів чи не повіддавали заміж дівчат упродовж
року. Все це робиться із жартами, сміхом і горілкою. Адже від «колодки»
(спочатку справжньої, а пізніше символічної — стрічки чи хустинки)
потрібно було відкупитись могоричем.

Дівчата теж в’яжуть «колодку», але тільки парубкам, і вже не до ноги, а
до лівої руки. Дівоча «колодка» оздоблюється барвистими стрічками та
паперовими квітами. Парубки повинні платити дівчатам викуп за «колодку»
грішми або подарунками: намистом, стрічками, шовковою хусткою тощо.

В четвер на цьому тижні господині збираються компаніями й спеціально
п’ють та гуляють — «щоб телята водились!» Вони ж і не прядуть на цьому
тижні — «щоб масло не гіркло!»

У п’ятницю — частунок тещі. Колись в Україні був звичай двічі на рік
частувати тещу — «щоб горло не пересихало». Хто одружився в осінні
м’ясниці, той урочисто віз тещу до себе в гості на другий день Різдвяних
свят — якщо добра, або на третій — якщо зла. Хто ж одружився у різдвяні
м’ясниці, той привозив тещу в п’ятницю на масляну. Разом із тещею
запрошувалися ще й інші родичі. Частуючи гостей, зять примовляв: «Пийте,
люди добрі, по повній чарці, хай у моєї тещі горло не пересихає!» (натяк
на сварливість).

Під кінець тижня гуляння затихало. Подекуди в Україні, зокрема на
Черкащині, наприкінці масляної спалювали опудало зими — Кострубонька.
Великий, розкудланий вітром і від того кострубатий сніп, який ставили
взимку на роздоріжжі, урочисто спалювали як уособлення зимових холодів,
сніговіїв: щоб не вертались більше.

Головною обрядовою їжею в Україні на масляну є вареники із сиром та
сметаною, млинці на маслі або на смальці, млинці — налисники із сиром,
запечені у сметані, вареники з картоплею чи капустою із засмажкою на
маслі, локшини на молоці. У бідні й неврожайні роки сумно жартували:
«Масляна — баламутка, обіцяла сиру й масла, та не хутко».

На цей тиждень припадає багато прикмет. Кажуть: «Яка погода у сиропустну
неділю, така й на Великдень буде», «Як сонце сходить рано, то й весна
рання буде».

Неділя, якою закінчувалась масляна, називалась ще й «прощеною неділею».
Готуючись до посту, люди поспішали очиститись морально, прохаючи одне в
одного пробачення за заподіяні кривди: «Прости мене!» — «Бог простить!»
У давнину вірили, що страшний суд відбудеться саме в цей недільний
вечір.

Богобоязливі люди в сиропусну неділю не виходили хати, горілки не пили,
а сиділи вдома й пригадували, чи багато гріхів наробили в цьому році…

На Слобожанщині чоловік не лягав спати разом із дружиною — «щоб вовк
поросят не з’їв».

На Черкащині на Масляну не пряли, «бо з прядива сиплеться терміття, тому
в сушні (сушених фруктах і родах) будуть погань, черв’яки заводиться».

В день Стрітення, прийшовши із церкви, запалювали «громичну» свічку —
«щоб весняна повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерева не побив!»
Ці свічки давали також у руки помираючим під час читання відхідної
молитви.

Цінувалась також «стрітенська» вода, набрана з-під Стріхи чи освячена в
церкві. В народі казали, що на Стрітення зима зустрічається з літом. При
зустрічі зима і літо сперечаються між собою — кому йти, а кому
вертатися? Якщо до вечора стане тепліше — літо переспорило зиму, а якщо
холодніше — зима.

День Олексія

30 березня — день святого Олексія, чоловіка Божого. Залишивши замолоду
батьківський дім, св. Олексій став проповідником і праведником, живучи,
як жебрак, на паперті. В народі це свято називають «теплого Олекси» й
пов’язані з ним повір’я і прикмети, в яких відбився народний досвід
спостереження природи.

«На Олекси щука розбиває хвостом кригу», — цей тріск можна почути,
прийшовши вранці на берег річки. Може, тому святого Олексія шанують
рибалки, сподіваючись за це доброго улову.

Цього дня «ворон дітей купає й випускає на самостійне життя», «крук
благословляє дітей — щоб чесно жили»… А як уже дітей купають, отже,
тепло весняне встановилось і тому навіть таку ніжну істоту, як бджола,
можна на світ Божий випускати. І виносили пасічники із зимівників
вулики, хоч ненадовго (як день не дуже сонячний), а при сонці — то на
цілий день, і замовляли бджіл на цілий рік: «щоб здорові були, і
роїлись, і меди носили, і з пасіки не втікали».

За повір’ям, вівсянка починала співати саме в день «теплого Олекси».
Цього дня ворожать; тепла сонячна погода обіцяє на врожай, достаток і
мед. Якщо ранок ясний, бджолині рої з вуликів будуть виходити ранками, а
як вечір ясний, рої будуть виходити вечорами. Для того, щоб вродила
ярова пшениця потрібно на Явдохи Сорок Святих і «теплого Олекси»,
вийшовши із церкви йти до комори й вибирати найкращі зерна для посіву:
«вродить добре і буде чисте, як золото».

Мисливці вважають, що в день «теплого Олекси» ведмеді покидають своє
лігво й ідуть шукати поживи. На Чернігівщині, наприклад, серед мисливців
побутувала думка, що в цей день переселяються лисиці із старих нір у
нові.

Спаси

Головними святковими подіями серпня є Спаси. 14 серпня церква відзначає
свято Походження (Ізнесення) дерева животворного хреста, більш відоме
серед віруючих як перший, мокрий чи медовий Спас. Слово «Спас» — це
скорочена народна вимова слова «спаситель» (рятівник), спасителем же
церква іменує Ісуса Христа.

Згідно з джерелами християнських богословів, це свято було встановлене у
Візантії 1164 року на честь перемоги імператора Мануїла над іновірцями —
мусульманами. В день цієї перемоги перед битвою нібито чудесно заблищала
— обновилась — ікона Божої Матері. У святкові богослужіння були введені
обряди виносу хреста, ходіння з ним по вулицях та урочистого водосвяття.

Руські князі прагнули надати місцевого характеру цьому явно завізному,
без слов’янських коренів святу. Адже вони не гірш од візантійських
Імператорів враховували вплив релігійних навіювань на народні маси. І
тому володимирський князь Андрій Боголюбський, побивши 14 серпня 1164
року іновірних волзьких болгар, оголосив це «справою Спасової та
Богородицької допомоги». Таким чином, богословське трактування свята
дістало й руське національне забарвлення.

0

2

A

A

?

o

° ? ¬

®

a!a!AE»E»L#N#e%i%,*:*<*?*iUeCµ©!’‡’‡’‡’‡’‡’‡’‡’‡’‡’‡’‡’‡’‡’n]’ h 1 h h h h ( h h h h 2 A o ? ® gd $a$gd IeIiI?J?J1/4K3/4K$L4LpMrM–M¬MAEOEOaOaOBRDR?S?SoVueVOZOeZ?\?\”\–\J]\]ue^t h^OeaOand~diaiaOaOaOaOaiaOaOaOaOaOaiaOaOaOaOaiaOaOaiaOaOaOaiaOaiaOAOaOaO aiaOaOAOaiaOaOai" h h h h gd h h h Sдобу — щоб очиститися від Нечистої сили. У церквах правили молебні про дарування врожаю, про щедрі дощі. Оскільки обряди були зв'язані з водою, свято першого Спаса стали називати ще й мокрим Спасом. Це свято збігається в часі ще й із другим вирізанням стільників із вуликів. Перший мед несли в церкву святити (медовий Спас). Оскільки в цей день у святцях згадуються ще й семеро мучеників — братів Маккавеїв: Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма й Маркелла, матері їх Соломонії та їх учителя Єлеазара, які в 166 році до н. е. прийняли мученицьку смерть, в Україні свято дістало назву «Маковія». До церкви несли святити квіти, мак, вірячи, що обсипання свяченим маком перешкоджає ходити до хліва відьмам, а до дому — ходячим покійникам. Після посвяти квіти й голівки маку кладуть за Іконами, де вони зберігаються до весни. Весною мак розсівають по городі, а сухі квіти на Благовіщення вилітали до своїх кіс, — «щоб не випадало з голови волосся». Обрядовою їжею на цей день є «щулики» (спечені коржі, поламані на дрібні шматочки в макітру й залиті медом та розтертим маком). Преображення Господнє — велике, одне з так званих двунадесятих свят церкви, присвячене Ісусу Христу, — відзначається 19 серпня І відоме в Україні під назвою другого, чи яблучного Спаса. Воно встановлене на честь однієї з подій земного життя Ісуса Христа — його чудесного Преображення, яке бачили його учні. Разом із Петром, Іоанном та Яковом Христос піднявся на гору. Тут на мить його обличчя засяяло, мов сонце, а одяг став білим, як сніг. З'явилися пророки Ілля та Мойсей, стали розмовляти із Христом. Світла хмара осяяла співрозмовників, і голос із неба промовив: «Це син мій улюблений» (Матвія 17, 1—8). Свідчення євангелістів стали основою запровадження свята на честь цієї події (встановлене в IV столітті). Свято прижилося далеко не зразу і не скрізь. Першими його запровадили в себе східні церкви, з'єднавши з місцевими язичницькими святами, присвяченими збиранню врожаю. Цікаво, що в долі цього свята (як і в історії першого Спаса) релігія тісно перепліталася з політикою. Відоме вже на Сході свято Преображення майже не відзначалося на католицькому Заході. Аж ось настало XV століття. Для Європи воно було страшним. Турецькі полчища захопили християнську Візантію. Одна за одною жертвами турків стали балканські та придунайські країни, де насаджувалася мусульманська віра. Небезпека загрожувала Центральній Європі. Однак під стінами Бєлграда 19 серпня 1456 року турецька армія зазнала нищівної поразки. Папа римський Калліст вирішив скористатися слушною нагодою й підняти свята. Щоб закріпити для християнського світу моральні наслідки цієї події, він оголосив її перемогою «християнської зброї», здобутою завдяки втручанню Ісуса Христа, а свято, яке припадало на 6 серпня за старим стилем, повелів вважати обов'язковим для всіх християн. На Русь свято Преображення було занесене з Візантії разом із християнством. О дій порі вже відчувається наближення осені. Це знайшло своє відображення в селянських прислів'ях — прикметах: «Із Спаса — Преображення погода преображається», «Після другого Спаса — дощ хлібогній», «Прийшов другий Спас — бери рукавиці про запас». До Спаса, як правило, закінчували збирати хліб, розпочинали копати картоплю, збирати яблука, груші. Спаса — це день поминання покійних родичів. За народним повір'ям, це третій вихід мерців на світ у весняно-літньому сезоні: вони з'являються на Страсний четвер, Зелені Свята І Спаса. 29 серпня відзначається свято Перенесення нерукотворного образу Спаса нашого Ісуса Христа із м. Едесси в Константинополь, у повсякденному житті віруючих відоме більше як третій Спас, чи Спас на полотні. Церковна версія походження свята така. В місті Едессі (Месопотамія) жив цар Авгар, який захворів на проказу. Почувши про чудесні зцілення, що їх творив Ісус Христос, Авгар послав до нього гінця з проханням приїхати в Едессу й вилікувати його. Христос відповів гінцеві, що після завершення своєї справи на землі він пришле до царя одного із своїх учнів, який його вилікує. Під час цієї розмови Ісус обмив своє обличчя і витерся рушником, на якому відбився його лик. Гінець доставив відповідь Ісуса Христа і чудесний рушник Авгарові. Й коли той витирався цим рушником, діставав велике полегшення. Після вознесіння Ісуса Христа на небо один із сімдесяти його апостолів — Фадей прийшов в Едессу й вилікував царя. Після такого дива жителі Едесси разом зі своїм царем прийняли християнство, а убрус (ікону на полотні) встановили у стіні над головними воротами міста, для всезагального поклоніння (від цієї події й пішов звичай вішати ікони над воротами фортець). Звідси, до речі, назва Спаської вежі Кремля. В Едессі ікона ця довго зберігалася як місцева святиня, поки мусульмани — сарацини не пограбували Едессу й вивезли убрус. 944 року візантійські імператори викупили ікону в мусульман. Вона була доставлена в Константинополь і 29 серпня урочисто посіла почесне місце в храмі. На честь цих подій і встановлене свято третього Спаса. У селянському побуті свято третього Спаса зв'язане із закінченням жнив та сівби озимини: «Третій Спас — хлібний»; «Третій Спас — хліба припас» тощо. Цього дня господарі, звільнившись від роботи в полі, переходили до торговельних справ. Починалася торгівля полотном. Покрова За народним календарем у жовтні закінчувалася осінь і тому він був перехідним від осені до зими. Початком зими в українському селі вважалося свято Покрова (14 жовтня) —Покров Пресвятої Богородиці і Пріснодіви Марії. Свято відзначається на честь події, що відбулася цього дня у Візантії в X столітті. Як повідомляють християнські автори, імперія в цей час вела війну із сарацинами. Константинополю загрожувала небезпека. І здавалося, становище його захисників уже безнадійне, якби не сталося чудо. Вранці 1/14 жовтня 910 року святий подвижник Андрій Юродивий, що молився всю ніч у Влахернському храмі, побачив у небі над містом Матір Божу Із сонмом святих. Богородиця опустила додолу омфор (покривало у вигляді широкого шарфа, котрий звичайно жінки носили навколо шиї) й накрила ним християн. Підбадьорені небесною підтримкою, греки-християни перемогли сарацинів. В Україні свято Покрови мало велику популярність. Із ним пов'язано чимало народних повір'їв, прикмет, приказок, прислів'їв. У цей час не залишалося жодного птаха, який прилітав із півдня. Закінчуються оранка, сівба, господарі ховають на зиму плуги, борони. З'являється можливість трохи перепочити від безперервної виснажливої праці. У зв'язку із цим в народі говорили: «Як прийшла косовиця, то й жінка кородиться», «як прийшли жнива, жінка як нежива», «а як прийшла Покрова, то й жінка здорова». За станом погоди в цей день намагались передбачити характер наступної зими: «Якщо на Покрову вітер з півночі, то зима буде дуже холодна, і з хуртовинами, якщо з півдня, — то тепла». Говорили також, що «Покрова покриває або листом, або снігом». Хто не встигав засіяти озимину до свята, про такого говорили: «Хто сіє на Покрові, той не має що дати корові». Звертаючись Із проханням, промовляли: «Покрово-Покрівонько, постели скатерку біленьку, не дай довго вороні крякати І ногам по болоті ляпати!» Дослідники вважають, що культ Покрови — покровительки й заступниці — сформувався на основі давніх культів слов'ян — язичників на честь жіночого божества продовження роду, плодючості (Лади, Живи). Відголоски цього культу добре простежуються в дівочих заклинаннях — молитвах, приурочених до цього свята. Жовтень був порою весіль. Якщо дівчину сватали до Покрови, то можна було ще протягом трьох тижнів (до Дмитра 8 листопада) зіграти весілля. Далі розпочинався піст — Пилипівка. І можливо, пісня, яку співали дівчата на Покрову на Харківщині, і є тією давньою й вічною жіночою молитвою: Покровонько, Покрівонько! Покрий мені голівоньку: Щоб я жінкою була, Щоб я весело жила З чоловіком молоденьким, З дитяточком веселеньким. На Поділлі свої прохання-молитви про заміжжя дівчата висловлювали і в Іншій формі, дотепно, з гумором: «Свята Покрово, почорніть мені брови, а личко біле єсть, якби іще був мені тесть». Або: «Святая Покрово, покрий голову, хоч хусткою, хоч ганчіркою, аби не лишилася дівкою. Сякий-такий аби був, аби хліба роздобув». Як покровительку І заступницю православного воїнства, Матір Божу Покрову шанували козаки, закладаючи церкви саме на честь цього свята. В Україні поширений апокриф про допомогу Богородиці будівничим Печерської лаври. Нібито 39 днів підряд клали стіни лаври монахи, а вони щоразу входили в землю. На сороковий день прокинувся старець печерський Феодосій і сказав братії; «Ходімо подивимось, якщо й сьогодні немає стін на землі, то покинемо будувати — значить, Богу це не вгодно». Вийшли вони на двір і побачили: стіни на місці! А на небі — Богородиця, яка каже їм: «Це я молила Бога, щоб стіни в землю входили,— щоб легше вам було будувати. Зводьте дах, Вробіть дзвіницю, а тоді і стіни із землі вийдуть». Так і сталося. Тому, коли починали будівництво хати, намагались закінчити його до 14 жовтня, щоб до свята увійти під дах — покров: «Тоді Покрова покриє всіх у новій хаті покровом, і всі нечисті духи щезнуть із хати, і весь рік буде спокійно», — так вважали на Київщині. Через те й закликали Покровительку в кожний дім: «Покрово коханко, ходи до нас в хатку. Будеш ти співати, та нас звеселяти». Ранній виліт бджіл - ознака теплої весни. Якщо бджоли до Покрови (14 жовтня) заліпили зовсім лотки - на сувору зиму. Вишня на Покрову має зелене листя - буде сувора зима. Прогнозування погоди за народним календарем Весна Якщо на Вiднайдення (9 березня) падає снаг - Пасха буде холодною. Якщо буде сухо - на Пасху дощ. Яка Євдокія (14 березня), таке буде i літо. Яка погода на Пущення, така буде i на Пасху, а яка на Пасху, то така i на всю осінь. Яке Благовіщення (7 квітня), така i Пасха. Яка погода на Гаврила (8 квітня), такою буде i 8 жовтня. Як на Мокія (24 травня) дощ - на мокре літо. Якщо на Трійцю йтиме дощ, то дощитиме до кінця місяця. Літо Коли на Петра (12 липня) сльота, буде ціле літо багато болота. Якщо на Петра спека - на Різдво мороз. Якщо на Мокрини (1 серпня) дощ з ранку - буде дощовим вересень, на обід - буде сльотавим жовтень, увечері - буде мокрим листопад. Яка погода на Iллi (2 серпня), така i на Чесного Хреста (27 серпня). Коли на Успiння праведної Ганни (7 серпня) ранок холодний - зима буде люта. Якщо сонячно i тепло - зима морозна, але спокійна, якщо дощ - зима снігова i мокра. Якщо на Михея (27 серпня) буря - буде сльотавий вересень. Осінь Яка погода на Кіндрата (4 жовтня), така буде чотири тижні. Якщо снаг на Богослова (9 жовтня) - зима ляже на Михайла (21 листопада). Яка погода на Покрову (14 жовтня), такою буде зима. Якщо на Покрову не випав сніг, то не буде його аж до січня. Якщо на Покрову сухо i тепло - зима буде пізньою. На Дмитра (8 листопада) без снігу - зима ще не скоро. Якщо ж на Дмитра випав сніг, то на Введення (4 грудня) буде снігу по коліно. Як вітер на Кузьми-Дем'яна (14 листопада), то буде зима санна. Якщо на святителя Іоанна Милостивого (25 листопада) йде дощ чи сніг, то буде ще тепло аж до Введення (4 грудня). Зима Коли на Фекли (3 грудня) сніг, то 3 червня буде дощ. Якщо на Введення (4 грудня) випаде сніг, то розтане. На Введення мороз - вся празники зимові будуть з морозами. Якщо на Митрофана (6 грудня) пiвнiчний вітер i сніг, то 6 червня буде такий же вітер i дощ. По погоді перших дванадцяти днів, що йшли за днем Спиридона (26 грудня), дізнавались про погоду кожного з 12 мiсяцiв наступного року: погода 27 грудня свідчила про погоду на січень, погода 28 грудня - про погоду лютого, 29 грудня - про березень i т.д. Якщо на Меланії (13 січня) вітер вночі з півдня - на тепле літо. Якщо на преподобного Григорія (23 січня) є iнiй на скиртах - літо буде мокрим. Коли ж багато iнею на деревах - на сухе i тепле літо. Якщо на Тетяну (25 січня) іде сніг - літо буде дощовим. Якщо на преподобного Павла Фiвейського (28 січня) вітер, то буде рік сирим. Яка погода на Макарiя (1 лютого), таким буде цілий лютий. Добре, якщо на Стрітення (15 лютого) до обіду іде сніг, а після обіду морозно i ясно, то i літо буде добрим. Якщо на Водохрещі (19 січня) погода ясна й погожа - на посушливе літо. Якщо Григорій (23 січня) скирти інеєм вкриє, чекайте сирого i холодного літа.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *