Шляхи соціально-професійної адаптації студентів педагогічного університету в умовах загальноєвропейського освітнього простору (реферат)

Реферат на тему:

Шляхи соціально-професійної адаптації студентів педагогічного
університету в умовах загальноєвропейського освітнього простору

У сучасному світі, який увійшов у третє тисячоліття, розвиток України
визначається в загальному контексті Європейської інтеграції з
орієнтацією на фундаментальні цінності західної культури. Основними
напрямками культурно-освітньої і науково-технічної інтеграції визначено
впровадження Європейських норм і стандартів у освіті, науці, техніці.
Такі кроки сприятимуть підвищенню в Україні Європейської культурної
ідентичності та інтеграцію до загальноєвропейського
інтелектуально-освітнього середовища. Спеціально організоване освітнє
середовище має структуровану систему педагогічних чинників та умов
становлення людини. На етапі входження особистості в нове соціальне
середовище неможливо уникнути адаптації особистості до певних зразків
поведінки, які діють у даному мікросередовищі, прийняття соціальних
вимог і контролю з боку викладачів. У ході адаптації відбувається
перебудова психофізіологічних і психологічних властивостей студента.
Тому успіх адаптаційного процесу у професійній сфері залежить насамперед
від того, наскільки в процесі навчання можна розкрити, актуалізувати
потенційні можливості особистості. Зі вступом до освітнього закладу
студент проходить соціальну адаптацію, яка передбачає засвоєння молодою
людиною норм студентського життя, включення в систему міжособистісних
стосунків групи. Професійна адаптація студентів залежить від того,
наскільки значущі для них професія, робота, успіх у роботі, які вимоги
вони ставлять до себе, до своєї професійної підготовки, до майбутнього
місця роботи, як вони реагують на невдачі та труднощі у
навчально-професійній діяльності. Сьогодні недостатня ефективність
професійної педагогічної освіти обумовлена тим, що сучасна технологія
навчання не адаптована до запитів молоді; відсутня гнучкість і
варіативність навчання за терміном і змістом; не формуються стійкі
професійні цінності у педагогів; не реалізується у повному обсязі
адаптаційна функція професійної освіти.

На даному етапі розвитку науки виділяють більше десяти видів
адаптаційних процесів людини: 1) за видами адаптаційного середовища:
біологічна, соціально-психологічна, соціальна, професійна, дидактична,
соціально-професійна, виробнича адаптації тощо; 2) за структурними
компонентами адаптивного середовища: предметно-діяльнісна, технологічна,
особистісна адаптації та ін. (Е.Маркарян, А.Налчаджян, Д.Ольшанський,
Н.Сарджвеладзе, А.Фурман та ін.). Проблема соціально-професійної
адаптації не є новою. Вона знайшла відображення в чисельних публікаціях.
Низка авторів зосередили свою увагу на вивченні психологічної адаптації
(В.Кондрашова, А.Леонтьєв, Б.Ломов та ін.); соціальної адаптації
(Д.Ольшанський, К.Полянський та ін.); професійної (Т.Каткова,
Є.Павлютенков, О.Гура та ін).

Теорії розвитку особистості, запропоновані різними авторами, розглядають
адаптацію з різних точок зору. Педагогічний аспект полягає у спеціальній
допомозі студенту з боку педагогів у подоланні труднощів адаптації.
Труднощі адаптації майбутніх педагогів уже підлягали нашому аналізу в
попередніх статтях [2, с.110]. Специфіка адаптації студентів
педагогічного університету визначається умовами навчання, їх
індивідуальними особливостями, а також, що не менш важливо,
особливостями юнацького віку. Перед молодими людьми постають завдання
адаптації, обумовлені необхідністю досягнення більшої зрілості. Якщо
особистість не встигає пристосуватися до нових ситуацій, виникає
небезпека дезадаптації. Професійна підготовка стає провідною діяльністю
студента, а однією з проблем навчання в нових для студента умовах
виступає його соціально-професійна адаптація. Особливо гостро проблема
соціально-професійної адаптації студентів постає в умовах входження
вищої освіти України в єдиний загальноєвропейський освітній простір.
Сьогодні підвищення якості педагогічної освіти, забезпечення її
мобільності і привабливості, конкурентоспроможності на ринку праці
вимагають подальшого вдосконалення організації навчального процесу у
вищих навчальних закладах на засадах гуманності,
особистісно-орієнтованої педагогіки, розвитку й саморозвитку студентів
та передбачають: впровадження кредитно-модульної системи навчання;
використання інформаційно-комп’ютерних технологій та інтерактивних
методів навчання і мультимедійних засобів; індивідуалізацію
навчально-виховного процесу та посилення ролі самостійної роботи
студентів; впровадження електронних засобів навчання (підручників,
посібників, каталогів, словників тощо), комп’ютерних навчальних програм;
технічну й технологічну модернізацію навчальних лабораторій та засобів
навчання; використання сучасних систем контролю якості знань студентів.
Тому сучасна практика освіти потребує адаптації студентів до нових
ціннісних освітніх установок і прийняття ними нової освітньої парадигми.

У даній статті ми спробували з’ясувати шляхи соціально-професійної
адаптації майбутніх учителів до навчання й діяльності у педагогічному
університеті в умовах єдиного Європейського освітнього простору.
Підвищення адаптаційного потенціалу майбутніх учителів сприятиме
формуванню соціально-психологічної готовності індивіда до діяльності в
нових соціокультурних умовах. У ході реалізації мети нами вирішувалися
такі завдання: 1) проаналізувати напрямки інтеграції освіти Україні в
єдиний Європейський освітній простір; 2) встановити шляхи
соціально-професійної адаптації студентів педагогічного університету в
умовах загальноєвропейського освітнього простору.

Протягом 1995-2004 рр. Міністерство освіти і науки України на основі
міжнародних документів з питань демократії, гуманізації в галузі освіти
і прав людини здійснило масштабні заходи щодо створення нової
нормативно-правової бази національної вищої освіти України. У 2001 році
вступив у дію “Комплекс нормативних документів для розробки складових
системи стандартів вищої освіти”. Цим документом регламентуються нові
вимоги і принципи ступеневої освіти в Україні. Впровадження ступеневої
системи вищої освіти і введення нових освітньо-кваліфікаційних рівнів
“бакалавр” і “магістр” надає широких можливостей для задоволення
освітніх потреб особи, забезпечує гнучкість загальноосвітньої,
загальнокультурної та наукової підготовки фахівців, підвищення їх
соціального захисту на ринку праці та інтеграцію у світове освітянське
товариство.

Основні завдання та принципи створення зони Європейської вищої освіти
(шість цілей Болонського процесу): 1) введення двоциклового навчання; 2)
впровадження кредитної системи; 3) формування системи контролю якості
освіти; 4) розширення мобільності студентів і викладачів; 5)
забезпечення працевлаштування випускників; 6) привабливість європейської
системи освіти.

При здобутті вченого ступеня бакалавр або магістр мають видаватися
стандартизовані додатки до дипломів, які містять детальну інформацію про
навчання, призначену для навчальних закладів і потенційних роботодавців.
Задля впровадження стандартизованого додатка до диплома у вищій школі
України мають бути реалізовані кредитно-модульна система організації
навчального процесу та система об’єктивного педагогічного контролю
знань. Кредитно-модульній системі як невід’ємному атрибуту Болонської
декларації надаються дві основні функції. Перша – сприяння мобільності
студентів і викладачів та спрощення переходів з одного університету до
іншого. Друга – чітке визначення обсягів виконаної студентом роботи з
урахуванням усіх видів навчальної та наукової діяльності. Сума кредитів
визначає, на що здатний студент, який навчається за певною програмою.
Кредити ЕСТS відображають кількість роботи, якої вимагає кожен елемент
навчального плану відносно загальної кількості роботи, необхідної для
завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто лекції,
практична робота, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна
робота та екзамени або інші види діяльності, пов’язані з оцінюванням.
Кредити ЕСТS базуються на повному навантаженні студента, а не
обмежуються лише аудиторними годинами.

При кредитно-модульній системі організації навчального процесу у вищих
навчальних закладах зміст навчальних дисциплін розподіляється на
змістові модулі (2-4 за семестр). Змістовий модуль (розділ, підрозділ)
навчальної дисципліни містить окремі модулі (теми) аудиторної і
самостійної роботи студента. Кожен змістовий модуль має бути оцінений.
Підсумкове оцінювання засвоєння навчального матеріалу дисципліни
визначається без проведення семестрового екзамену (заліку), а
визначається як інтегрована оцінка засвоєння всіх змістових модулів з
урахуванням “вагових” коефіцієнтів. Студент, який набрав протягом
семестру необхідну кількість балів, може: 1) не складати екзамен (залік)
і отримати набрану кількість балів як підсумкову оцінку; 2) складати
екзамен (залік) для підвищення свого рейтингу за певною навчальною
дисципліною. Студент, який набрав протягом семестру менше від необхідної
кількості балів, зобов’язаний складати екзамен (залік).

Для того щоб забезпечити процес пристосування студентів до нових умов
навчання, пов’язаних із входженням України в Європейський освітній
простір, необхідно розглянути соціально-професійну адаптацію студентів
ВПНЗ як комплексну проблему, яка охоплює окремі рівні й ланки, кожна з
яких містить специфічні механізми, зумовлені рівнем розвитку студента,
групи, колективу. Враховуючи те, що процес соціально-професійної
адаптації студентів проходить на декількох рівнях: до нового колективу,
до зміни режиму праці й відпочинку, до нової системи навчання; нам
видається важливим окреслити основні шляхи соціально-професійної
адаптації студентів педагогічного університету:

1. Обов’язкове введення у навчальні плани студентів, які навчаються за
спеціальністю “Педагогіка та методика середньої освіти”
освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр, вивчення предмета “Вступ до
спеціальності”, адже основними завданнями цього курсу є: 1) допомогти
студентам адаптуватися до навчально-виховного процесу вищого закладу
освіти; 2) засвоїти зміст педагогічної діяльності; 3) сприяти здобуттю
знань, виробленню вмінь і навичок для успішної самореалізації в
майбутній педагогічній діяльності. Відповідно до вимог Болонської
декларації у Мелітопольському державному педагогічному університеті
предмет “Вступ до спеціальності” вивчається за кредитно-модульною
системою навчання. Він містить один заліковий кредит під назвою
“Загальні питання змісту педагогічної діяльності”. Заліковий кредит
включає два модулі: модуль 1 – “Педагогічна професія і особистість
педагога” та модуль 2 – “Сучасна система підготовки вчителя”. Кожний
модуль вміщує змістові модулі за окремими розділами навчальної
дисципліни й відповідними темами аудиторної і самостійної роботи
студента. Заліковий кредит становить 54 години у І навчальному семестрі,
з них: 12 годин лекцій, 10 годин практичних занять, 32 години
відводиться на самостійну роботу. Після вивчення кожного модуля
проводиться контроль знань студентів у вигляді написання контрольного
модуля, який містить два теоретичні питання, які оцінюються до 5 балів
за кожне і 15 тестових завдань, які при отриманні правильної відповіді
оцінюються по 1 балу за кожне. Максимально студент може отримати за
підсумками кожного модуля по 25 балів. Якщо предмет “Вступ до
спеціальності” включає два модулі, то результат студента визначається
сумою балів за два модулі, помноженою на 2. Шкала оцінювання виглядає
таким чином: 90-100 балів – “відмінно”; 75-89 – “добре”; 60-74 –
“задовільно”; 35-59 – “незадовільно”.

2. Використання інноваційних технологій і методик навчання, зокрема
організація проектної технології навчання студентів. Розробка та
реалізація творчих педагогічних проектів на практичних заняттях з
педагогіки і під час педагогічної практики в школі. Метод проектів –
педагогічна технологія, орієнтована не на інтеграцію фактичних знань, а
на їх застосування у набутті нових (інколи й шляхом самоосвіти).
Залучення студентів до створення тих чи інших проектів дозволяє
формувати певні особистісні якості, які розвиваються лише в діяльності.
Важливого значення у соціально-професійній адаптації студентів набувають
групові проекти, коли в процесі спільної діяльності формуються вміння
працювати в колективі, брати відповідальність, аналізувати результати
діяльності. Не менш важливою є здатність відчувати себе членом команди,
підкоряти свої запити інтересам загальної справи. Проектна діяльність
студентів забезпечує пріоритет надпредметних соціально значущих знань і
вмінь, що найбільше відповідає парадигмі особистісно орієнтованої
освіти, тому що саме ці знання й уміння дозволяють молоді упродовж життя
успішно реалізуватись у професійній діяльності.

3. Організація виховної роботи у вищому педагогічному навчальному
закладі. Важлива роль у вихованні студентської молоді належить куратору
академічної групи. Наставник покликаний забезпечити поступову адаптацію
кожного студента шляхом підбору відповідної системи заходів, зокрема,
ознайомлення з історією педагогічного університету, його структурою та
особливостями діяльності, традиціями, специфікою кафедр, змістом
позааудиторної роботи, характером навчального процесу за
кредитно-модульною системою, прийомами наукової організації праці
студента, методами самостійної роботи; ведення щомісячної атестації, що
дозволяє контролювати самостійну роботу й допомагати першокурсникам;
створення студентського самоврядування у студентський групі та надання
йому допомоги в організації культурно-масової роботи; своєчасне
інформування батьків про життя й діяльність студентів, їх навчальні
успіхи чи негаразди.

4. Запровадження системи соціально-психологічної підтримки студентів у
процесі професійної підготовки засобами соціального консультування,
тобто розвиток психологічної служби у вищому освітньому закладі. Система
психологічної підтримки має вирішувати такі завдання, як: оптимізація
засобів включення особистості у навчальну діяльність з урахуванням її
психологічного потенціалу; забезпечення умов виявлення активності,
спрямованої на формування своєї особистості; забезпечення умов для
повної самореалізації власних можливостей; робота щодо комплектування
академічних груп з урахуванням психологічних особливостей студентів та
їх психологічною сумісністю; зниження ступеня невизначеності ситуації;
формування психологічної основи професійної і соціальної мобільності;
підготовка молодих людей до реалізації професійного потенціалу в умовах
ринку праці; формування нового ставлення до ситуації праці. Відповідно
до реалізації цієї мети можуть бути використані різні психокорекційні і
релаксаційні заходи, консультації, тренінги.

5. Індивідуалізація професійного навчання. Індивідуалізація фахового
розвитку сприяє формуванню у студента індивідуального стилю навчальної
діяльності. Допомогти студентові сформувати індивідуальний стиль
навчальної діяльності – означає допомогти йому знайти свої специфічні,
оптимальні засоби адаптації до навчальних ситуацій. Основний ресурс для
цього – засвоєння студентами базового змісту освіти, але індивідуально
неповторним засобом. При цьому індивідуалізація навчання не повинна бути
спрямована на селекцію і добір найбільш талановитих студентів і надання
їм сприятливих умов розвитку. Необхідно створити таке навчально-формуюче
середовище, в якому студенти могли б розвивати свої здібності,
захоплення, творчий потенціал, реалізовувати потреби та інтереси.

6. Формування студентського колективу шляхом роз’яснення значущості
навчання, його мети і завдань, стимулювання активу до згуртування
колективу; розвиток свідомості, творчості, дружби, розуміння
взаємостосунків; забезпечення дружньої спільної діяльності; проявлення
турботи про студентів з боку викладачів; урахування їх запитів.

7. Встановлення суб’єкт-суб’єктних комунікативних зв’язків студентів із
професорсько-викладацьким складом, які мають на меті: розвиток творчого
потенціалу студентів; вироблення індивідуально-орієнтованого стилю
спілкування між викладачем і студентами; удосконалення техніки
спілкування. “Сучасному вищому навчальному закладу потрібний викладач з
іншою типологічною структурою особистості. Це повинен бути суб’єкт
лабільний, спроможний до саморозвитку і самовизначення в ситуації, що
постійно змінюється” [1, с.39].

8. Пожвавлення роботи органів студентського самоврядування. У контексті
входження України до Європейського освітнього простору основними
завданнями органів студентського самоврядування мають бути: забезпечення
і захист прав та інтересів студентів; забезпечення виконання студентами
своїх обов’язків; створення різноманітних студентських гуртків,
товариств, об’єднань, клубів за інтересами; організація співробітництва
зі студентами інших вищих закладів освіти і молодіжними організаціями;
сприяння проведенню серед студентів соціологічних досліджень; розробка
механізму здійснення студентського моніторингу якості освіти; участь у
вирішенні питань міжнародного обміну студентами.

Отже, існують дієві шляхи соціально-професійної адаптації студентів, які
певною мірою можуть сприяти успішному засвоєнню особистістю норм,
правил, традицій, системи взаємин, умов навчання у педагогічному
університеті, а також успішному входженню майбутнього вчителя у
педагогічну професію і, як результат, сформують фахівця, здатного
виявити свою індивідуальність і весь свій творчий потенціал у
професійній діяльності. Перспективи подальших розвідок в обраному
напрямку вбачаємо у розробці педагогічних проектів, які сприятимуть
соціально-професійній адаптації майбутніх вчителів у процесі вивчення
курсу “Вступ до спеціальності”.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вища освіта України і Болонський процес: Навч. посібник / За ред.
В.Г.Кременя. Авторський колектив: М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, В.Д.Шинкарук,
В.В.Грубінко, І.І.Бабин. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. –
348с.

2. Ізбаш С.С. Аналіз труднощів процесу адаптації
студентів-першокурсників // Збірник наукових праць Бердянського
державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №2. –
Бердянськ: БДПУ, 2004. – С.110-115.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *