Підвищення рівня педагогічної культури батьків щодо формування здорового способу життя дітей дошкільного віку (реферат)

Апробація психологічного компонента спеціального курсу підготовки
майбутніх аграріїв до реалізації міжнародних фахових програм

 

Сьогодення вимагає від студентів, які беруть участь в інтеграційних
процесах, не лише належної мовної підготовки, а й знання культури інших
країн, зокрема суспільних норм, достатніх соціокультурних фонових знань,
національних усвідомлень, а також уміння пристосовуватися до нового
середовища з тим, щоб досягти успіху в реалізації фахових програм,
формувати соціально важливу спрямованість особистості студента, сприяти
визначенню молоддю життєвих орієнтирів, виховувати любов до своєї
Вітчизни, почуття гордості за країну.

Відтак процес підготовки майбутнього фахівця аграрного сектору до
реалізації міжнародних фахових програм вимагає впровадження у практику
роботи ВНЗ заходів, які сприяють удосконаленню системи підготовки кадрів
в означеному аспекті.

Аналіз публікацій і досліджень, в яких започатковано розв’язання
розглядуваної проблеми. Проблема готовності особистості достатньо широко
репрезентована у психолого-педагогічних дослідженнях (О.О.Абдулліна,
А.М.Богуш, К.М.Дурай-Новакова, І.А.Зязюн, Н.В.Кічук, З.Н.Курлянд,
А.Ф.Ліненко, С.Д.Максименко, О.Г.Мороз, Г.А.Нагорна, В.А.Сластьонін,
Р.І.Хмелюк та інші). Підґрунтям вивчення психологічного компонента
готовності особистості стали також роботи сучасних науковців з проблеми
підготовки особистості до нових та надзвичайних ситуацій (І.І.Бойко,
С.А.Гура, М.М.Козяр та інші).

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою представленої
статті є обґрунтування психологічного компонента спеціального курсу з
підготовки майбутніх спеціалістів аграрного профілю до реалізації
міжнародних фахових програм. Завдання статті відповідно полягає у
такому: розглянути, проаналізувати та обґрунтувати психологічну
наповненість курсу підготовки студентів для ефективної реалізації
міжнародних фахових програм.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Психологічний блок розробленого курсу «Мій успіх за кордоном» включав 6
годин тренінгових занять і охоплював такі теми:

— соціально-психологічний тренінг «Компетенції взаємодії з людьми»;

— знайомства та представлення. Принципи доброзичливого спілкування;

— подолання бар’єрів спілкування. Релаксація;

— комунікативний тренінг. Усвідомлення механізмів і особливостей
спілкування: мета, етапи і види взаємодії; стратегії поведінки учасників
взаємодії; позиції і ролі; механізми сприйняття і розуміння партнерів у
спілкуванні.

У частині, присвяченій психологічним тренінгам, апробуються практичні
навички, з’ясовується не тільки сутність заданої соціально-психологічної
ситуації, але і власні соціальні настанови, відчуття і думки, пов’язані
з тією або іншою роллю; розвиваються вміння розуміти позиції і відчуття
інших людей; випробовуються нові ролі та форми спілкування в ситуаціях,
що моделюють реальне життя [2]. У підготовці студентів-аграрників до
реалізації міжнародних фахових програм нами застосовувалися тренінги
особистісного зростання.

Щодо психологічних якостей студента, учасника міжнародних фахових
програм, то його якості як людини, яка є представником певної країни,
порівнюємо з якостями посла. Соціальні здібності дипломата оцінюються
насамперед за трьома ключовими якостями: „вміння підтримувати стосунки з
колегами”, „схильність до співпраці”, „поведінка в конфліктній
ситуації”. Комунікативність оцінюється за такими якостями, як
контактність, відносини з оточенням, риторичні здібності, вправність на
переговорах, здатність досягати мети. При цьому найвища оцінка
комунікативних здібностей виставляється, якщо комунікант виявляє такі
якості і властивості:

1) швидко входить у розмову, глибоко розуміє думки та почуття оточення,
останнім часом був популярним співрозмовником у країні перебування, має
багато цінних контактів;

2) відмінно володіє правилами поведінки, дуже вправний і водночас
ввічливий, тактовний і співчутливий, має тонку інтуїцію;

3) майстерно володіє мистецтвом риторики; може переконувати та
привертати увагу навіть великої аудиторії; у контактах з мас-медіа
займає незалежну позицію, не боїться критичних зауважень; завжди
впевнено розмовляє „мовою співрозмовника”;

4) має невичерпне терпіння, витривалість і дар переконання; завжди дуже
точно розуміє міркування опонентів; може „рятувати” навіть важкі
ситуації; завжди впевнено відчуває, чого може досягти;

5) уміє досягати поставленої мети, навіть якщо спочатку оточення не
виявляє достатнього розуміння; змінює ситуацію на свою користь на основі
переконання; витривалий, упевнений у собі, вирізняється силою волі,
чесністю та громадянською сміливістю [1].

Головною метою розвитку психологічної компетентності особистості, вважає
І.Сигнаївська, є її здатність до активного, творчого опанування свого
внутрішнього світу і навколишніх соціально-економічних умов [3]. Авторка
виділяє складові психологічної компетентності особистості, які сприяють
особистісному зростанню:

1) позитивне сприйняття навколишньої дійсності, керування власним
психічним станом, настроєм;

2) подолання стереотипів негативного самосприйняття;

3) підвищення самооцінки, впевненості в собі, власних силах і
можливостях;

4) уміння викликати симпатію в тих, хто оточує, встановлювати позитивні
міжособистісні взаємини;

5) аналіз власних бажань, прагнень, потреб, домагань;

6) орієнтація на реальні життєві цілі, які можливо досягти.

Розвиваючи ці складові психологічної компетентності, людина зможе
стимулювати власне особистісне зростання, вдосконалюватися, а також
гармонізувати свою взаємодію з навколишнім світом, колегами.

І.Сигнаївська зазначає, що психокорекційна робота у формі тренінгів
особистісного зростання впливає на розвиток таких якостей людини:

1) уміння розумітися в людях: здатність швидко і правильно оцінити їхні
психологічні особливості, сильні та слабкі сторони; розуміти їхні
настрої, думки, почуття; розподіляти доручення відповідно до інтересів і
можливостей кожного;

2) морально-комунікативних: доброзичливості, поваги до інших, емпатії,
вміння помічати в людях позитивне, справедливості, такту, доступності,
комунікабельності тощо;

3) лідерських: уміння переконувати, бути лідером;

4) ініціативності: активності, самостійності, сміливості,
заповзятливості, винахідливості, підприємницького хисту;

5) уміння співпрацювати в колективі: рахуватися з думкою колективу,
прислухатися до людей, розвивати їхню ініціативу, формулювати спільні
завдання.

Наявність цих якостей особистості в учасників тренінгів закріплює їхній
статус у системі міжособистісних стосунків, сприяє професійному
зростанню, розвитку психологічної і життєвої компетентності кожного [3].

„yy]„yygda*?

QaQaeQaeQuQthQooooooeeoooooUeeeeeeeee??

и співрозмовника, вести конструктивну бесіду з проблеми, розуміти
вербальний і невербальний характер реакції людини. Одночасно в учасників
занять розвивалися якості, що сприяють позитивному вирішенню конфліктних
ситуацій, навички співпраці, вміння виразити себе, свою думку,
сформулювати проблему, а також підвищувалася культура емоцій
особистості, покращувалося її ставлення до інших, формувалося вміння
прогнозувати майбутнє. Вважаємо, що розвиток саме цих якостей допоможе
студентам бути активними і конкурентноздатними учасниками міжнародних
фахових стажувань.

Для покращення психологічної адаптації у процесі експериментальної
підготовки студентів-аграрників до реалізації міжнародних фахових
програм застосовувалися різні види тренінгів: аутотренінг, тренінг
ділового спілкування, психодрама, тренінг активної релаксації тощо;
тестування; бесіди; групові дискусії; інтелектуальна гімнастика; рольові
ігри.

Наприклад, тренінг-діалог є одним із видів завдань психологічної
підготовки. У його ході учасники діляться на пари; оголошується діалог у
режимі «так»: партнер повинен у всьому погоджуватися, відображаючи думку
учасника розмови. Потім розмова проводиться у режимі «ні». Ввічливо, але
наполегливо партнер не погоджується з ідеями і висновками свого
співрозмовника.

Третя форма діалогу – захоплення ініціативи в розмові: один учасник 
починає цікаву для нього тему, інший повинен захопити ініціативу і
перевести розмову на тему, що цікавить його, використовуючи перемикання
уваги, різку зміну теми розмови, контрпитання, повторення реплік,
збереження емоційної стійкості тощо.

На побудову діалогу кожного виду дається певний час, потім партнери
міняються ролями.

Для подолання культурного шоку студентам пропонувалися заходи на
майбутнє, відображені в таблиці 1.

 

Таблиця 1

 

Методи запобігання культурному шоку

 

Особиста підтримка: способи мислення і відчуття Соціальна підтримка
Фізична підтримка

Усвідомте стадії культурного шоку.

Проаналізуйте ситуації культурного стресу і власні реакції.

Виявіть, що допомагає у керуванні стресом.

Визначте нові способи позитивного мислення (самотренування).

Дослідіть реальні факти, що викликають зазначені ситуації, та
запобігайте їм Ідентифікуйте свої джерела підтримки (програмовий штат,
інші учасники, друзі і сімейство вдома, академічні консультанти, інші)
та види підтримки, які можуть запропонувати інші.

Плануйте наперед, як ви будете підтримувати зв’язок із сім’єю, друзями
вдома.

Не ізолюйте себе! Знайдіть друзів і групи, які  розділяють ваші інтереси
і змушують вас бути соціально активним Їжте здорову їжу, багато
відпочивайте.

Ідентифікуйте власні слабкості (наприклад, алкоголь, нездорова їжа, і
т. п. ) і плануйте, як цим керувати.

Ідентифікуйте безпечні і веселі способи постійної активної діяльності.

Переконайтеся в тому, що ви привезли достатньо  необхідних ліків з дому.

Якщо ви «не можете жити»  без специфічних предметів туалету, візьміть їх
з собою!

  Корисними порадами у подоланні культурного шоку є також такі:

1. Не віддаляйтеся від проблеми.

2. Не виключайте себе з частини проблеми.

3. Не чекайте, що проблеми міжкультурної комунікації будуть очевидними.

4. Не пробуйте зрозуміти все негайно.

5. Майте на увазі, що люди думають, поводяться і відчувають по-іншому,
ніж ви.

6. Готуйтеся для набуття досвіду міжкультурної комунікації.

7. Знайдіть культурних інформаторів, які можуть допомогти вам навчитися.

8. Чекайте несподіваного.

Наводимо окремі характеристики особистості, корисні для її розвитку:

— гнучкість;

— толерантне ставлення до двозначних ситуацій і до людей, які невпевнені
в собі;

— толерантність до відмінностей;

— уміння не засуджувати інших;

— терпіння;

— здатність маскувати відчуття;

— уміння програвати, терпимо  сприймати невдачі чи поразки;

— здатність планувати реальні завдання;

— відчуття гумору – не приймайте все серйозно;

— авантюрна поведінка.

У таблиці 2 наведено стратегії поведінки, які допоможуть особистості
пристосуватися до іншої культури.

Таблиця 2

Стратегії поведінки для пристосування до іншої культури

  Стратегії Ефективна форма Неефективна форма

1 2 3

Відхилення Тимчасове, випадкове вилучення, щоб подолати «культурну
втому» Часткове або повне вилучення; відсутність взаємодії з культурою

Участь Робота з вивчення сутності культури (ствердна поведінка) Боротьба
проти культури (агресивна поведінка)

Використання ресурсів Використання ресурсів з метою ґрунтовного вивчення
і  розвитку впевненості у власних силах Повна залежність від ресурсів

Використання стереотипів Користування стереотипами лише під час
попереднього вивчення культури; постійне їх відхилення Користування
стереотипами як надійним путівником до культури; відсутність перевірок
стереотипів

Вивчення культури Бажання сприйняти культурні цінності; вивчення нових
перспектив Унесення нової культури у власну структуру; відхилення нових
цінностей, перспектив

Використання культури Розроблення власних ефективних стратегій
пристосування до нової культури; набуття досвіду; підтримка власної
ідентичності Вживання у культуру – повне сприйняття культури як своєї
власної; втрата власної ідентичності. Більшість культур не хочуть, щоб
ви вживалися – вони хочуть, щоб ви вивчали і поважали культуру інших

  

Вважаємо, що настанови такого характеру сприяють підготовці студентів,
учасників міжнародних фахових програм, до ефективної реалізації цих
проектів, дають уявлення молоді про ймовірні міжкультурні проблеми, і,
таким чином, уможливлюють їх подолання.

Висновки з дослідження і перспективи подальших розвідок з цього напряму.
Ефективність занять, побудованих у системі психологічних тренінгів з
використання описаних ситуацій, виявилася більшою порівняно з
викладанням матеріалу вчителем і складанням діалогів. Несподіваність,
враження від мовної ситуації слугує вдалим тренінгом для вивчення такого
матеріалу в процесі формування готовності студентів до реалізації
міжнародних фахових програм.

Наступним етапом дослідження є обґрунтування та експериментальна
перевірка громадянського компонента спеціального курсу з формування
готовності майбутніх аграріїв до реалізації міжнародних фахових програм.

 

  

Список використаних джерел

1. Гуменюк Б. І. Сучасна дипломатична служба : навч. посібник /
Б. І. Гуменюк, О. В. Щерба. – К. : Либідь, 2001. – 255 с.

2. Кузьмина М. Ю. Социально-психологический тренинг как условие
диагностики ролевого репертуара руководителей / М. Ю. Кузьмина //
Вестник Московского университета. – Серия 14. – Психология. – 2003. –
№ 3. – С. 24–33.

3. Сигнаївська І. Соціально-психологічний тренінг особистісного
зростання як метод розвитку життєвої компетентності особистості // Кроки
до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний
збірник [ред. кол. Н. Софій (голова), І. Єрмаков (керівник авторського
колективу і науковий редактор) та ін.]. – К.: Контекст, 2000. –
С. 122–125.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *