Форми методи керівництва сюжетно-рольовою грою як засобом формування життєво-компетентно особистості

Форми методи керівництва сюжетно-рольовою грою як засобом формування
життєво-компетентно особистості Козаренко Ольга Валеріївна, учитель
англійської мови, Тальнівської загальноосвітньої школи – І-ІІІ ступенів
№1, т. (04731)3-35-26,

097-187-99-53

Досліджено, що для дітей дошкільного віку одним із основних вид в
діяльності є гра. Дітки активно граються, але навіть характер гри може
змінюватися під впливом навчання. Діти пізнають оточуючий світ у процесі
сюжетно-рольової гри. Цей різновид гри слід вважати діяльністю. Як
навчаюча, або дидактична гра, вона поєднує в собі риси ігрової та
навчальної діяльності. А так як я є учителем англійської мови і мені
часто доводиться навчати дошкільняток саме цьому предмету, то я
говоритиму про використання ігор під час навчання англійської мови.

У навчанні іншомовного усного мовлення рольова гра і насамперед
мовленнєвою діяльністю учнів, в ході якої вони програють різноманітні
соціальні та міжособистісні ролі, реалізуючи при цьому як вербальні, так
і невербальні засоби спілкування (жести, пози, міміку, контакт очей
тощо). Зміст навчання іноземної мови дозволяє побачити різні аспекти
іншомовної культури. Основу оволодіння культурою складає внутрішня
позиція, менталітет, світогляд людини. Чим раніше відбувається занурення
в іншомовну культуру, тим ближче вона стає людині і тим глибше її
проникнення в її свідомість. Тому перехід до раннього ознайомлення дітей
з іншомовною культурою обумовлює потребу в розробці ігрових педагогічних
технологій, відповідних віковим особливостям дітей і здатних формувати
особистість, що володіє загальнолюдською культурою і творчим мисленням.

З позиції вчителя рольова гра є формою організації навчального процесу,
зокрема процесу навчання діалогічного мовлення. Метою рольової гри
вчитель вважає формування й розвиток в учнів мовленнєвих навичок і
вмінь. Рольова гра є керованою, її навчальний характер вчителем чітко
усвідомлюється. Таким чином, педагогічна мета використання рольової гри
в навчанні діалогічного мовлення реалізується в завуальованій формі.

Ролі, які діти програють на занятті, можуть бути соціальними та
міжособистісними. Перші обумовлюються місцем індивіда в системі
об’єктивних соціальних відносин (професійних, соціально-демографічних),
другі — місцем індивіда в системі міжособистісних взаємин (лідер,
товариш, суперник). Добирати ролі для навчання діалогічного мовлення
слід таким чином, щоб формувати у дітей активну життєву позицію, кращі
людські якості: почуття колективізму, взаємодопомоги, милосердя,
співчуття тощо.

Навчально-мовленнєва ситуація є засобом організації рольової гри. З
розвитком діалогічного мовлення учнів ступінь розгорнутості кожного з
компонентів НМС — 1) суб’єкта, 2) об’єкта (предмета розмови), 3)
відношення суб’єкта до предмета розмови, 4) умов мовленнєвого акту —
може зменшуватись. Як показали спостереження, характер НМС змінюється
поступово, відповідно до набутих учнями діалогічних умінь. НМС можуть
подаватися на трьох рівнях, коли 1) розкриваються всі 4 згадані вище
компоненти (найповніша НМС); 2) пропонуються реальні обставини та
стосунки між комунікантами (через розподіл ролей), при цьому мовленнєвий
стимул (комунікативне завдання) менш повний; 3) реальні обставини і
мовленнєвий стимул подаються у найзагальнішому вигляді, а стосунки між
партнерами діти встановлюють самі (самостійний вибір ролей).

Відповідно до зазначених рівнів розгорнутості НМС змінюється і ступінь
самостійності діток у рольовій грі. У першому випадку рольова гра буде
керованою, у другому — спрямованою, а в третьому — вільною.

Навчально-мовленнєві ситуації здебільшого подаються за допомогою
вербального опису, який може бути усним (зі слів наставника) або
письмовим (зображеним на картках). Картки дають змогу подати інформацію
по секрету від партнера або групи дітей, що сприяє непідготовленому
діалогічному спілкуванню на занятті.

Отже, ми бачимо, що навчально-мовленнєва ситуація спонукає діток до
спілкування, керує їхньою мовленнєвою поведінкою, «запускає» механізм
рольової гри.

»

$

N

P

X

Z

?

?

?

?

?

O

i

i

iiU…???ttth

gdE’0

»

*

,

h

ae

e

o

o

Uм компонентом рольової гри. Як різновид ігрових дій, рольові дії
органічно пов’язані з роллю — головним компонентом рольової гри —
складають разом з нею нерозривну основу, суть гри. Вони включають
вербальні та невербальні дії, використання бутафорії тощо.

Ми спираємося на ідею цілісності людини у всіх її проявах: у поведінці,
у діяльності. Тому, створюючи умови, що сприяють самореалізації
особистості, слід пам’ятати про одночасний ф зичний, інтелектуальний і
духовний розвиток людини; а також проектування ігрових ситуацій
здійснювати з урахуванням провідних і значущих видів діяльності дітей
дошкільного віку. Процес ознайомлення дітей з іншомовною культурою
відбувається на ґрунті урахування видів діяльності, яким віддається
перевага щодо кожної дитини. Психологи, що займалися проблемами гри
(Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, О.В. Запорожець, О.М. Леонтьєв, С.Л.
Рубінштейн), називають гру провідною діяльністю в дошкільному віці.
Показуючи роль і значення дидактичної гри у виховані і навчанні дітей
дошкільного віку сучасні педагоги рекомендують використовувати її поруч
з іншими прийомами навчання дітей. Саме в грі, на думку О.Й.
Негневицької та О.М. Шахнаровича, дитина досягає максимально можливого
ступеня самоврядування. Гра є засобом побудови моделі навколишнього
світу, а отже, інструментом його оволодіння і навіть його перетворення.
Гра в дошкільному віці не тільки не втрачає свого психологічного
значення як бажана діяльність, але продовжує розвивати психічні функції
дитини, перш за все уявлення та навички спілкування. У перші місяці й
навіть роки просуванням у навчальній діяльності дитиною може керувати
виключно ігровий мотив. У цьому випадку важливо проконтролювати характер
мотив в та організувати умови для формування саме навчальних. Навчальний
мотив, прагнення опанувати способами навчальної діяльності, контроль та
інші навчальні дії поступово стають надбанням дитини, і вона
психологічно переходить до нового виду діяльності. Дитина шести років
одночасно тяжіє до двох вид в діяльності: ігрової й навчальної.
Своєрідність цієї ситуації в тому, що нерозвинені пізнавальні можливості
дітей цього віку підкріплюються сильними ігровими мотивами, потребою
емоційного контакту і підтримки дорослого. Отже, як засвідчу О.Я.
Савченко, навчальна діяльність визріває в надрах ігрової ї лише
поступово стає провідною.

На практиці рольову гру можна ще використовувати для перевірки засвоєних
дитиною знань, умінь та навичок. Проведення сюжетно — рольових ігор і
дуже важливим. Діти охоче перевтілюються у різні образи, і процес
навчання можна побудувати так, щоб задовольнити дитячу потребу гратися,
пропонуючи спеціальні ігри. Саме цю особливість дитячих інтересів ми —
вчителі маємо широко використовувати під час навчання. Гра має стати
невід’ємним компонентом навчальної діяльності діток. Як один із
ефективних видів діяльності на уроці рольова гра може відбуватися
успішніше, якщо учням запропонувати наочний матеріал, який спрямовував
би хід рольової гри у найбільш оптимальному для оволодіння навчальним
матеріалом напрям. Це можуть бути яскраві сюжетні малюнки, відеофільми,
електронні навчальні засоби.

Учитель має враховувати, що молодшим школярам так само як і дошкільникам
досить важко зосереджуватись тривалий час на одному вид роботи. їхню
увагу може привернути лише незвичайний, сильний подразник. Ним є засоби
навчання, спеціально розроблені для маленьких учнів із урахуванням
їхніх вікових особливостей. Стійкість уваги учнів початкової школи
пов’язана з значущістю навчального матеріалу, доступністю пропонованих
завдань. Тому визначальною умовою привернення уваги у цьому віці широке
застосування ілюстрацій, їх яскравість та образність, різноманітність
засобів навчання, що впливають на мимовільну та вторинну увагу, особливо
через яскраве зорове унаочнення. Саме так засоби слід вважати цілком
адекватними цілям і завданням навчання дошкільнят.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *