.

Юридична психологія

Язык: русский
Формат: книжка
Тип документа: Word Doc
8 181261
Скачать документ

Юридична психологія:

Андросюк В. Г, Казміренко Л. І., Кондратьев Я. Ю., Костицький М. В.,
Тарарухін С. А, Юхновець Г. О. та ін.

ЗМІСТ

Вступ

Загальна частина

Розділ 1.

Теоретичні та методологічні засади юридичної психології

1.1. Поняття та основні категорії психології

1.2. Предмет, система та завдання юридичної психології

Розділ 2.

Історія розвитку юридичної психології

2.1. Рання історія юридичної психології

2.2. Розвиток юридичної психології у XX столітті

Розділ З.

Психологічна характеристика юридичної діяльності

3.1. Психологічна структура юридичної діяльності

3.2. Психологічні особливості юридичної діяльності

Розділ 4.

Психологія особистості. Особистість та діяльність

4.1. Сутність та структура особистості

4.2. Психологія діяльності. Будова та різновиди діяльності

Розділ 5.

Психічні пізнавальні процеси особистості

5.1. Відчуття та сприймання

5.2. Пам’ять

5.3. Мислення та уява

5.4. Увага

Розділ 6.

Емоційно-вольова сфера особистості працівників правоохоронних органів

6.1. Роль емоційно-вольових якостей особистості

в професійній діяльності

6.2. Характеристика основних типів емоційних станів та їх вплив на
ефективність вирішення професійних завдань

6.3. Вольові дії та їх місце у діяльності працівників

правоохоронних органів

Розділ 7.

Особливості соціально-психалогічних явищ у діяльності правоохоронних
органів. Психологія групової поведінки

7.1. Специфіка соціально-психологічних явищ, їх відмінність від явищ
індивідуально-психологічних ……………….

7.2. Типологія соціальних груп. Колектив як вищий рівень

розвитку групи ………………………………….

7.3. Урахування психології груп і колективів у діяльності

правоохоронних органів ………………………….

Розділ 8.

Психологія спілкування у діяльності правоохоронних органів ………..

8.1. Поняття та основні ознаки спілкування. Функції, види і засоби
спілкування …………………………

8.2. Особливості сприймання і розуміння людини людиною. Психологія
соціального сприймання в діяльності працівників правоохоронних органів
…………….

Розділ 9.

Психологія конфлікту в діяльності працівників правоохоронних органів
………………………….. 151

9.1. Поняття конфлікту та загальні характеристики його проявів .151

9.2. Характеристика причин виникнення

та основних стадій конфлікту ……………………… 154

9.3. Шляхи вирішення конфліктів та їх попередження ……… 158

Розділ 10.

Методи і прийоми психологічного впливу на овекти професійної діяльності
………………………..

10.1. Поняття і механізми психологічного впливу ………

10.2. Методи психологічного впливу на об’єкти

правоохоронної діяльності ……………………

Розділіі.

Психологічна характеристика дій працівника правоохоронних органів у
екстремальних умовах

11.1. Характер і види екстремальних ситуацій.

Психологічний вплив екстремальних ситуацій на особистість працівника
правоохоронних органів

11.2. Організація та здійснення психологічної підготовки працівників
правоохоронних органів до дій в екстремальних умовах
……………….Особлива частина

Розділ 12.

Психологія особистості правопорушника …..

12.1. Поняття особистості правопорушника (злочинця)

Зміст

12.2. Психологічна характеристика процесу формування

особистості злочинця …………………………… 197

12.3. Злочинна поведінка та механізми її формування ……… 204

12.4. Психологія потерпілого ………………………….211

Розділ 13.

Психологічні особливості злочинних груп ………

13.1. Поняття злочинної групи

та її психологічна характеристика …………….

13.2. Психологічні особливості різновидів злочинних груп

Розділ 14.

Характеристика масовидних форм поведінки

та врахування їх особливостей

у правоохоронній діяльності ………………….

14.1. Специфіка та основні види масовидних форм

активності громадян ……………………….

14.2. Психологічні особливості діяльності працівників правоохоронних
органів при попередженні та виникненні масових заворушень
……………

Розділ 15.

Використання психологічних знань у процесі розкриття злочинів
……………………

15.1. Психологічні особливості діяльності

по розкриттю злочинів ………………….

15.2. Застосування різних форм психологічних знань у діяльності по
розкриттю злочинів ………..

Розділ 16.

Психологія слідчої діяльності

16.1. Інформаційно-пошукові слідчі дії ….

16.2. Комунікативні слідчі дії ………….

16.3. Інформаційно-комунікативні слідчі дії

Розділ 17.

Судово-психологічна експертиза, її роль та місце у процесі розслідування
злочинів …………………..: 312

17.1. Загальна характеристика судово-психологічної експертизи .312

17.2. Особливості проведення комплексних

судово-психологічних експертиз …………………..319

17.3. Організаційні питання судово-психологічної експертизи . . 326

Розділ 18.

Пенітенціарна психологія

18.1. Психологічна характеристика особистості засуджених та їх
адаптаційних можливостей ……………….

18.2. Психологічні особливості мікросередовища засуджених

Вступ

Юридична психологія — науково-практична дисципліна, яка досліджує
психологічні закономірності системи «людина — право», розробляє
рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності цієї системи. Іншими
словами, юридична психологія досліджує психологічне опосередкування
правових відносин та правової поведінки. ЇЇ вивчення дозволяє
удосконалити діяльність правознавця, допомагає йому будувати та
регулювати взаємовідносини з людьми, поглиблено розуміти мотиви їх
вчинків і поведінки, пізнавати об’єктивну дійсність, вірно оцінювати її
та використовувати результати в практичній діяльності.

Юридична психологія вивчає поведінку, особистість і діяльність осіб, що
здійснюють правотворчість та правозасто-сування (суб’єкти юридичної
діяльності) та осіб, щодо яких норми застосовуються, чиї права
захищаються чи охороняються. Інакше кажучи, науковий інтерес юридичної
психології представлений людським фактором у його правовому смислі,
системою неподільних елементів (підсистем) юриспруденції і психології.
Зазначена система включає наступні дослідницькі напрями: 1) правові
норми, що регулюють суспільні відносини; 2) психологічний зміст
фактичного впливу права на суспільну та індивідуальну свідомість
(правосвідомість), формування ставлення до правоохоронюваних інтересів
(заборони, дозволу, відповідальності за недотримання правових приписів);
5) форми і види відповідальності за делікти,

ефективність застосування санкцій, правоохоронної і право-застосовної
діяльності в цілому, здійснюваної у відповідності з чинним
законодавством; 4) умови формування особи як правопорушника, механізми
вчинюваних правопорушень як вольових актів поведінки, що знаходяться під
контролем свідомості та волі індивіда.

У результаті вивчення юридичної психології слухачі повинні знати:

1) теоретико-методологічні її засади та принципи;

2) категорійно-понятійний апарат науки, його специфіку та закономірності
функціонування в сфері суспільно-правових відносин та правової
поведінки;

3) психологічні особливості особистості правопорушника та злочинних
груп; закономірності індивідуально- і соціально-психологічних явищ у
правоохоронній діяльності;

4) предмет, завдання, проблеми та методи кримінальної, судової і
пенітенціарної психології.

На рівні навичок і умінь слухачі повинні оволодіти:

1) уміннями складання психологічного портрета правопорушників
(злочинців) із різною антисуспільною спрямованістю особистості;
первісними уміннями та навичками оцінювання належності особи до
кримінального середовища; навичками діагностики поведінки особи, яка
знаходиться у небезпечному стані; прийомами виявлення агресивних станів
і намірів людини чи групи, впливу на них;

2) уміннями соціально-психологічного аналізу злочинної групи, визначення
статусу окремих учасників;

3) уміннями аналізу чинників та динаміки розвитку натовпу;

урахування психологічних аспектів при розробці системи профілактичних
заходів;

4) уміннями аналізу психологічного стану об’єкта професійного впливу,
вибору адекватних особистості та ситуації методів і прийомів;

5) уміннями аналізу витоків конфліктів, їх профілактики і вирішення у
професійній діяльності; особливостей виникнення і перебігу екстремальних
ситуацій; підтримання і ефективного використання стану готовності до
професійних дій у психологічно напружених умовах;

6) уміннями аналізу практичних ситуацій правоохоронної діяльності,
визначення їх психологічних чинників;

7) уміннями визначення психологічних особливостей слідчих дій,
необхідності призначення судово-психологічної експертизи та формулювання
запитань до психолога-експерта.

Викладання юридичної психології значною мірою ускладнюється відсутністю
науково-методичної літератури, насамперед підручників із даної
дисципліни. Запропонована робота є спробою систематизувати курс
юридичної психології, що викладався протягом багатьох років слухачам
вищих навчальних закладів Міністерства освіти та Міністерства внутрішніх
справ України.

Загальна частина

Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади юридичної психології

Розділ 2. Історія розвитку юридичної психології

Розділ 3. Психологічна характеристика юридичної діяльності

Розділ 4. Психологія особистості. Особистість та діяльність

Розділ 5. Психічні пізнавальні процеси особистості

Розділ 6. Емоційно-вольова сфера особистості працівників правоохоронних
органів

Розділ 7. Особливості соціально-психологічних явищ у діяльності
правоохоронних органів. Психологія групової поведінки

Розділ 8. Психологія спілкування в діяльності правоохоронних органів

Розділ 9. Психологія конфлікту в діяльності працівників правоохоронних
органів

Розділ 10. Методи і прийоми психологічного впливу на об’єкти професійної
діяльності

Розділ 11. Психологічна характеристика дій працівника правоохоронних
органів у екстремальних умовах

Розділ 1

Теоретичні та методологічні засади юридичної психології

Для нашого часу характерними є значний розвиток психологічної науки,
використання психологічних знань для вирішення прикладних проблем різних
напрямів людської діяльності, у тому числі — юридичної. Теорія і
практика потребує психологічного аналізу значної кількості складних
феноменів, що впливають на життєдіяльність людини, визначаючи її місце у
суспільстві, зокрема, соціальне корисну чи антисоціальну спрямованість
поведінки, дотримання чи порушення правових норм тощо.

Праця індивіда у будь-якій галузі діяльності визначається психічними
процесами, які сприяють пізнанню об’єктивних законів дійсності, взаємин
між людьми, їх мотивів та інтересів, структури та особливостей окремої
особи. Вивчення психологічних закономірностей, у свою чергу, сприяє
оптимальному регулюванню людської діяльності, становленню такої її
наукової організації, яка відповідає високому рівню суспільних відносин.

Кожна галузь праці має притаманні лише їй риси, які впливають на
характер діяльності і взаємин людей у процесі конкретних трудових
операцій Це певною мірою стосується і юридичної діяльності. Саме ця
обставина зумовила відокремлення із загальної психології специфічної
галузі наукового знання, яка вивчає закономірності психіки у сфері дії
права. Інтеграція юриспруденції та психології сприяла становленню нової
науки — юридичної психології, спрямованої

на науково-практичне забезпечення завдань правоохоронної та
правозастосовної діяльності.

Теоретичною базою для юридичної психології є загальна психологія,
оскільки використовується її понятійний і категоріальний апарат, знання
про загальні закономірності та закони психічної діяльності людини.

1.1. Поняття та основні категорії психології

Термін «психологія» в перекладі з грецької означає «вчення про душу»
(psyche — душа та logos — вчення, слово). У далекому минулому склалось
уявлення про те, що у людини є душа, яка відчуває, мислить та спрямовує
вчинки, поведінку. Психологія як наука про духовний світ людини виникла
понад дві тисячі років тому як складова частина загальнофіло-софського
вчення. Першим «підручником» з психології став трактат Арістотеля «Про
душу» (III ст. до н. е.).

Розглянемо деякі теоретичні аспекти, що визначають психологію як науку.

Природа, матерія розвиваються не завдяки надприродному, а за законами,
які закладені у ній самій. Цей розвиток відбувається від нижчих форм до
вищих. Психіка виникла на певному етапі біологічної еволюції людства і
являє собою необхідну умову подальшого розвитку життя. Змінюючись та
ускладнюючись, психічне відображення набуло у людини якісно нової форми
— форми свідомості. Виникнення свідомості як форми прояву психіки
можливе лише в суспільстві. Свідомість, однак, не охоплює всієї психіки.
Людині притаманні і неусвідомлені психічні явища та процеси, тобто такі,
про які вона не може звітувати перед собою.

Психічне та свідоме не можна ототожнювати. Відомий вчений І. М. Сеченов
писав: «…у минулі часи «психічним» було лише «свідоме», тобто від
цілісного природ нього процесу відривався початок (те, що відносилось
психологами до елементарних психічних форм в галузі фізіології) та
кінець»!.

Розвиваючи цю ідею, І. П. Павлов довів, що свідомість пов’язана з
нервовою діяльністю певних ділянок великих півкуль головного мозку, яким
притаманна оптимальна збудли-вість. Діяльність інших відділів мозку, що
перебувають у стані

‘ Сеченое И. М. Кому и как разрабатывать психологию? — Избр. соч. — М.,
1952. — Т. 1. — С. 208.

більш-менш зниженої збудливості, «є те, що ми суб’єктивно вважаємо
несвідомою, автоматичною діяльністю»’.

До неусвідомленого належать: дії, що вчинюються автоматично, рефлекторно
(наприклад, захисна наслідувана реакція — переляк); дії, що вчинюються
при відключенні свідомості (уві сні, під час гіпнозу, при психічних
аномаліях). Неусві-домленими є також ті психічні процеси, які в
конкретний момент не беруть безпосередньої участі у свідомому ставленні
особистості до дійсності (наприклад, навички). Не відки-даючи ролі
неусвідомленого у психічній діяльності людини, наукова психологія вважає
визначальним, провідним у ній свідоме.

Адекватне матеріалістичне розуміння природи психіки дозволяє
психологічній науці правильно вирішувати основні проблеми (про
виникнення та розвиток психіки, про закономірності та шляхи формування
особистості), визначати напрямки психологічного дослідження, відшукувати
шляхи впливу на людину та групи людей для їх розвитку, навчання,
виховання та психологічної підготовки до діяльності.

Отже, психіка людини — це особлива властивість, функція мозку, яка
полягає у здатності особливим чином відображати об’єктивну дійсність;
вона є продуктом суспільно-історичного розвитку, результатом і умовою
трудової діяльності та спілкування. Психіка як відображення дійсності
визначається різними рівнями, причому вищою, інтегруючою формою її
розвитку є свідомість і, з цієї позиції, вона — усвідомлення буття.

Які ж найважливіші психологічні характеристики свідомості?

Перша характеристика наведена в її назві: свідомість людини містить у
собі усвідомлені знання про навколишній світ. Набуття знань, досвіду
відбувається через пізнавальні процеси — сприймання, мислення, пам’ять,
уяву тощо. Порушення функціонування будь-якого з цих процесів неодмінно
викликає розлад свідомості.

Друга характеристика свідомості — закріплена у ній відмінність суб’єкта
та об’єкта, тобто того, що належить «Я» людини та її «не-Я». Людина —
єдина істота, яка може спрямува-

і Павлов И. П. Двадцатилетний опыт объективного изучения высшей нервной
деятельности животных. — Полн. собр. соч. — М., 1951 — Т. III. — С.248.

ти психічну діяльність на пізнання самої себе, тобто здійснювати
самопізнання. Результатом цього процесу є формування самосвідомості або
почуття «Я».

Третя характеристика свідомості — забезпечення та формування
цілеспрямованої діяльності. При цьому оцінюються мотиви майбутньої
діяльності, приймаються вольові рішення, до послідовності виконання дій
вносяться певні корективи. Будь-яке порушення цілеспрямування діяльності
(розуміння її мети) внаслідок хвороби або інших чинників розглядається
як порушення свідомості. Саме на цій характеристиці свідомості
грунтується, перш за все, висновок про неосудність людини, що скоїла
злочин.

Нарешті, четверта характеристика свідомості — наявність у ній певного
ставлення (до інших людей та самого себе). У свідомості людини закладено
певні емоційно-почуттєві оцінки складного світу стосунків. При деяких
душевних хворобах порушується виразність саме цієї характеристики
свідомості: хворий ненавидить рідних, яких він до хвороби щиро любив,
певні напрями стосунків гіпертрофуються або ж нівелюються тощо.

Обов’язковою умовою формування та вияву свідомості людини є мова
(мовлення). У процесі мовної діяльності відбувається накопичення знань
та досвіду. Мова є конкретною системою, в якій закріплено
суспільно-історичний досвід людства. Крім цього, саме за допомогою мови
формуються та виявляються всі інші характеристики свідомості
особистості. Засвоюючись конкретною людиною, мова певним чином стає її
реальною свідомістю.

Психіка — це складна реальність, яка виявляється цілісно та різнобічне.
У структурі психіки розрізнюють такі компоненти: психічні процеси,
психічні стани та психічні властивості.

Психічні процеси — це діяльність психічного відображення. До них
належать відчуття, сприймання, пам’ять, мислення та уява. Психічні
процеси забезпечують зв’язок особистості з дійсністю. За їх допомогою
формуються властивості особистості, які здійснюють зворотний вплив на
функціонування психічних процесів. Зокрема, у процесі відчуття виникає
цілісна сенсорна організація людини, яка визначає кількісно-якісну їх
характеристику. У процесі вирішення теоретичних та практичних завдань
формується вольова орга-

нізація, яка визначає не тільки прийняття рішень, а й їх втілення у
життя, а спрямованість особистості — вибірковість сприймання та
емоційних реакцій. Ось чому людина бачить насправді те, що хоче
побачити, залежно від потреб, установок, інтересів та уподобань. Хоча
відображення — об’єктивний процес, він ускладнений суб’єктивними
властивостями людини.

Психічними станами називаються своєрідні тимчасові вияви психіки залежно
від об’єктивних умов. Це, наприклад, стан радощів або горя, гніву або
співчуття, сну або неспання. Згідно з теорією С. Л. Рубінштейна, стан є
ефектом психічної діяльності та тлом, на якому діяльність реалізується.
Справді, відображення будь-якої події — складне явище. Воно включає у
себе багато різних процесів. Проте не стільки обсяг, скільки зміст того,
що відображається, має вирішальне значення для психічної активності.
Усвідомлення суспільної та особистіс-ної значущості впливу викликає
відповідні емоції, які знижують або підвищують рівень активності.

На грунті психічних процесів виникають психічні властивості — типові для
конкретної людини, стійкі особливості її психіки. До таких властивостей
належать: спрямованість, ідеали, характер, потреби, мотиви.

Отже, структура психічного життя особистості складна та різнобарвна. Усі
її компоненти взаємопов’язані та зумовлені. З розвитком особистості
відбуваються й зміни в її структурі. Разом з тим, структура кожної
особистості відносно стабільна. Вона вміщує типові для індивіда системи
властивостей, що визначають його як людину, від якої слід чекати за тих
чи інших обставин певних вчинків та дій. Тобто кожна людина — це єдність
стабільного (стійкого) та змінного, і лише така організація дозволяє
людині бути самій собою, виявляти гнучкість та пристосованість.

Свідомість, психіка не існують поза конкретним носієм — людиною,
особистістю. Свідомість особистості виявляється в її діяльності. Тому
основними категоріями (поняттями) психології є особистість, свідомість,
діяльність.

Отже, психологія — це наука про явища, закономірності та механізми
психіки як властивості головного мозку створювати суб’єктивні образи
об’єктивної реальності, на основі і за допомогою яких відбувається
управління діяльністю особистості.

Як будь-яка інша наука, психологія грунтується на певних теоретичних
положеннях (принципах), головними з яких є:

— принцип детермінізму, тобто причинної зумовленості — психіка
визначається способом життя людини та змінюється одночасно зі зміною
його;

— принцип єдності свідомості та діяльності. Свідомість — це внутрішній
зміст діяльності, а діяльність — це зовнішній прояв свідомості;

— принцип розвитку, згідно з яким усі психічні явища повинні
розглядатись як постійно якісно та кількісно змінювані та такі, що
розвиваються.

Предметом психологічної науки є факти, закономірності та механізми
психічних явищ, які нею вивчаються.

Об’єкт вивчення психології — жива істота як носій певних психологічних
особливостей та якостей.

Наприклад, при вивченні особистості на попередньому слідстві об’єктом є
конкретний правопорушник з індивідуально притаманними йому психічними
явищами, а предметом вивчення — конкретні психічні явища.

Залежно від спрямованості наукового вивчення якостей об’єкта і методів
дослідження, психологічна наука постає як система самостійних галузей
наукового знання, які можна класифікувати:

— за принципом розвитку — вікова психологія (дитяча, підлітка, юності,
дорослої людини, людей похилого віку — геронтопсихологія); психологія
аномального розвитку (патопсихологія, олігофренопсихологія,
сурдопси-хологія); порівняльна психологія (психіка людини та тварини);

— за видами діяльності людини — педагогічна, медична, військова,
космічна, психологія праці, спорту, торгівлі, творчості тощо. У цьому
переліку чільне місце займає юридична психологія, яка розглядає питання,
пов’язані з психологічними аспектами реалізації системи права.

1.2. Предмет, система та завдання юридичної психології

Юридична психологія — самостійна галузь знання на межі психології та
юриспруденції. Вона вивчає психологічні явища, механізми та
закономірності, пов’язані з правом, його виникненням, застосуванням і
впливом у цілісній системі «людина — суспільство — право». В центрі її
уваги знаходяться психологічні аспекти особистості, поведінки та
діяльності у сфері права, оскільки саме право — результат людської
діяльності, звернений, передусім, до особистості. Особистість —
безпосередній учасник реально існуючих суспільних відносин (економічних,
виробничих, службових тощо); вона стає стороною правових відносин у всій
їх різноманітності (цивільних, кримінальних, сімейних та ін.) у зв’язку
чи з приводу фактів, що набувають конкретного юридичного значення
стосовно даного випадку.

Юридична психологія, як будь-яка прикладна наука, має на меті
конкретизацію та поглиблення знань щодо певного виду діяльності, у
даному випадку — юридичної. Юридична наука і практика, користуючись
психологічними знаннями, не перестають бути юридичною галуззю. У
кримінальному праві, наприклад, на базі загальної психології
сформульовані такі поняття, як суб’єкт злочину, суб’єктивна сторона,
мотив і мета вчинення злочину та ін.; на основі соціальної психології
розробляється проблема співучасті та групової злочинної діяльності. Але
у будь-якій юридичній діяльності і, відповідно, її психологічному
забезпеченні, на перший план виступають формальні вимоги закону,
обов’язковість та необхідність його дотримання, правові поняття і
категорії, а не психологічні закономірності психіки і поведінки
безвідносно до їх соціального змісту. Юридична психологія, у свою чергу,
вивчає психічні явища, процеси, закономірності, що виникають у полі
правоохоронної та правозастосовної діяльності на базі чинного
законодавства, специфіку психологічного змісту права, його інститутів та
категорій. Психологічна предметність юридичної психології невіддільна
від предметності юриспруденції, вони інтегративне пов’язані між собою,
визначаючи різні аспекти одних і тих же явищ особистості, поведінки і
діяльності.

Інтеграція між юриспруденцією та психологією відбувається на трьох
рівнях: застосування психологічного знання у

юридичній діяльності у чистому вигляді; використання трансформованих
психологічних знань; синтез психологічних та юридичних знань.

Перший рівень — це безпосереднє використання психологічних знань як
методу експертно-психологічних оцінок. При цьому психолог виступає в
ролі експерта, спеціаліста або консультанта в кримінальному, цивільному,
адміністративному процесі або на стадії виконання покарання чи інших
заходів правового впливу.

Другий рівень — це розгалуження, уточнення, удосконалення юридичних
понять та інститутів за рахунок залучення психологічних категорій, а
також застосування юристами психологічних методів у наукових
дослідженнях або правоза-стосовчій, правоохоронній, профілактичній та
іншій юридичній практиці, використання даних психології в
оперативно-розшуковій і процесуальній діяльності, розслідуванні
злочинів, виправленні і перевихованні правопорушників, професійному
відборі і підборі тощо. При цьому уточнюються такі поняття, як «правова
свідомість», «провина», «осудність», «дієздатність», й^ «правопорушник»
тощо.

Третій рівень взаємодії психології і юриспруденції має ^) більш
виражений, ніж два попередні, двосторонній характер. Потреба
юриспруденції у психологічному знанні спричинила виникнення юридичної
психології, яка є наукою водночас і психологічною, і юридичною.
Виникнення такої науки стимулює розвиток і вдосконалення як
психологічного, так і юридичного знання.

Історично склалося так, що острах психологізації при вивченні соціальних
явищ, у тому числі правових, призвів до ігнорування досягнень психології
та догматичного застосування юристами певних психологічних реалій.
Образно кажучи, утворилась своєрідна порожнина, що заповнювалась
довільними трактуваннями одних і тих же явищ термінологічними
неточностями і протиріччями. Пограничні проблеми психології і права
тривалий час залишались поза сферою фундаментальних досліджень.
Найбільшого розвитку отримали прикладні аспекти юридичної психології, що
стосуються правозастосовної діяльності, зокрема, слідчої практики.
Значно пізніше почали розвиватися кримінальна і пенітенціарна
(виправно-трудова) психологія та методичні засади самої науки.

Юридична психологія забезпечує розгляд психологічного змісту сучасних
соціальних реалій, які стосуються права та його застосування; усе, що не
відноситься до юриспруденції — за її межами. Такий підхід є
визначальним, оскільки інакше втрачається предметність науки. Юридична
психологія синтезує психологічні знання у даному напрямі, створюючи
додаткові можливості для розвитку права і психології, психологічного
забезпечення юридичної практики.

Отже, юридична психологія — науково-практична дисципліна, яка вивчає
психологічні закономірності системи «людина — право», розробляє
рекомендації та шляхи підвищення ‘й ефективності; наука про факти,
закономірності і механізми людської психіки у сфері правових відносин і
правової поведінки.

Виходячи з двоєдиного характеру юридичної психології, вона включається в
систему як психологічних, так і юридичних наук водночас. Ми ввжаємо, що
цілісна побудова психологічної науки та безперервний її розвиток із
подальшим утворенням нових галузей призводить і до розвитку юридичної
психології, яка пов’язана з загальною, соціальною, педагогічною,
віковою, медичною, патопсихологією, психологією праці, спорту та ін. При
цьому зв’язки юридичної психології з певними галузями є досить чіткими,
з іншими — тільки окреслюються. Загалом можна вважати, що юридична
психологія як елемент цілісної системи психологічної науки більшою або
меншою мірою пов’язана та взаємодіє з усіма її елементами.

Загальна психологія при цьому є для юридичної психології теоретичною
базою, оскільки використовується її понятійний та категоріальний апарат,
знання про загальні закономірності психічної діяльності людини. Має
місце і зворотний зв’язок, оскільки розвиток юридичної психології
збагачує загальну психологію новим емпіричним та галузевим знанням.

Соціальна психологія вивчає психічні прояви різних соціальних груп, їх
настрої, суспільну думку, зв’язки, проблеми лідерства та конформізму,
сумісну діяльність. Це сприяє більш повному дослідженню суспільної та
індивідуальної правосвідомості, специфіки групової делінквентної
поведінки, психологічних особливостей правоохоронної, правозасто-совчої,
профілактичної та інших видів професійної діяльності. Дослідження в
галузі юридичної психології, в свою чергу, активізують розвиток
соціальної психології.

Педагогічна психологія досліджує психологічні основи навчання та
виховання і забезпечує юридичну психологію знаннями методів впливу на
правопорушника з метою перевиховання, підготовки слухачів до специфіки
подальшої професійної діяльності. Водночас набуті юридичною психологією
знання про особливості правопорушників, методи їх перевиховання можуть
використовуватися педагогічною психологією. Так, всесвітньо відома
система роботи А. С. Мака-ренка з неповнолітніми та молодими злочинцями,
безпритульними дітьми досі враховується загальною педагогікою та
педагогічною психологією.

Вікова психологія вивчає закономірності психічного розвитку людини,
становлення психічних процесів та станів особистості на різних вікових
ступенях її життя: в дитинстві, підлітковому віці, юності, зрілості та
старості. Використання юридичною психологією даних цієї науки дозволяє
більш точно диференціювати психологічні особливості правопорушника,
потерпілого, свідка залежно від їх віку, підбирати адекватні та
необхідні засоби впливу з метою забезпечення справедливого правосуддя.
Юридична психологія, зі свого боку, збагачує вікову даними щодо
особливостей та закономірностей делінквентної поведінки осіб
різновікових груп, що сприяє цілісному уявленню про особистість людини
взагалі.

Патопсихологія досліджує різні форми порушення нормальної психічної
діяльності людей, отже, може забезпечувати юридичну психологію даними
про психологічні особливості правопорушників із психічними аномаліями.
Одержані юридичною психологією відомості про суб’єктів юридичного
процесу з психічними аномаліями, тенденції вчинення правопорушень цими
особами, специфіку їх поведінки, перевиховання та виправлення в умовах
ізоляції можуть використовуватися медичною та патопсихологією з метою
‘їх лікування, соціальної та психологічної реабілітації.

Психологія праці вивчає психологічні основи трудової діяльності,
професійно важливі якості особистості, проблеми професійної орієнтації,
профвідбору, профпідбору, наукової організації праці. Пов’язана з нею
інженерна психологія досліджує питання взаємодії людини з машиною під
час трудової діяльності. Юридична психологія використовує знання,
одержані в цих галузях, з метою вивчення специфіки праці юристів,
забезпечення ‘їх психологічними знаннями для розслідування
правопорушень, пов’язаних з виконанням про-

Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади юридична! психолога

фесійних обов’язків, у тому числі, в промисловості і на транспорті.
Дані, одержанні юридичною психологією про психологічні фактори
правопорушень, які вчинені під час виконання професійних функцій, можуть
збагатити психологію праці та інженерну психологію.

Філософія для юридичної психології є своєрідною методологічною базою, що
допомагає пізнати, як державно-правова дійсність визначає перебіг
психічних процесів, а останні, в свою чергу, впливають на формування
особистості. Завдяки зв’язку і взаємодії з філософією юридична
психологія розглядає державно-правові явища в динаміці, історичному
розвитку, взаємозв’язку з іншими сферами пізнаня.

Зв’язок юридичної психології з загальною соціологією

дозволяє юридичній психології використовувати дані про функціонування
суспільних груп, статус особистості в них, вікові, культурні,
матеріальні протиріччя між групами та всередині них, вплив групових
позицій і установок на правомірну або протиправну поведінку її членів.

Юридична психологія взаємодіє з педагогікою як науково-практичним
комплексом, який розробляє питання навчання та виховання, а особливо —
досліджує генезис протиправної поведінки, зокрема неповнолітніх.
Проблема важковихо-вуваних підлітків є водночас об’єктом дослідження
педагогіки, кримінології та юридичної психології.

Юридична психологія пов’язана з медичними науками,

перш за все психіатрією та судовою медициною. Досягнення медицини з
метою пояснення поведінки людини як носія фізіологічних і
психофізіологічних процесів, зокрема патологічних, допомагає юридичній
психології розкрити зміст поведінки осіб з відхиленнями, характеризувати
та прогнозувати її.

Виходячи із вищезазначеного, систему психологічних наук та місце у ній
юридичної психології ми розглядаємо не як механічну суму психологічних
знань, що належать до різноманітних сфер людської діяльності, а як
процес, що має «внутрішню» логіку розвитку — поділ психології на галузі
або виникнення галузей на межі психології та інших сфер науки і
практики. Юридична психологія — це наука, що має «внутрішню» логіку
розвитку, під якою розуміють закономірну динаміку її принципів,
категорій, методологію, єдину для всіх галузей психологічної науки.

Об’єктом юридичної психології є особистість як свідомий індивід, що має
певний соціальний статус і виконує конкретні соціальні функції в системі
«людина — право».

Предмет юридичної психології — психологічні закономірності і механізми
правового опосередкування діяльності особистості та груп у сфері
правової діяльності.

Із розглянутих відправних позицій витікає, що юридична психологія
включає наступні напрями:

1) правову психологію, що досліджує психологічні аспекти правотворчості
і змісту права, його інститутів, принципів вини і відповідальності, їх
меж, загальної і спеціальної превенції закону, його впливу на формування
правосвідомості (суспільної та індивідуальної) та суб’єктів
правовідносин;

2) психологію правоохоронної та правозастосовної діяльності —
процесуальної (слідчої, судової, арбітражної, адвокатської та ін.) та
непроцесуальної (оперативно-роз-шукової, управлінської та ін.) і
психологію учасників цих різновидів діяльності;

3) кримінальну психологію, у тому числі — психологічні закономірності
виникнення і динаміки протиправних установок, мотивів учинення злочинів,
психологічних особливостей злочинної поведінки; психологію формування
злочинних груп, конкретних чинників і умов, що сприяють груповим
злочинним проявам; форми і способи діяльності щодо попередження
асоціальних тенденцій, корекції причин і умов формування антисуспільних
орієнтацій об’єктів професійної діяльності (особи, групи, натовпу тощо);

4) пенітенціарну психологію — система адаптації і ресо-ціалізації
особистості, виправлення і перевиховання засуджених, заходи
профілактичного впливу на особистість після її звільнення з установ
виконання покарань;

5) психологічні аспекти професійного відбору і психологічної підготовки
осіб для здійснення юридичної діяльності, розробка наукових і практичних
рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності професійної
діяльності;

6) судово-психологічну експертизу та інші форми використання спеціальних
психологічних знань в юрисдик-

цінному процесі (кримінальному, цивільному, адміністративному).

Визначені галузі і напрями юридичної психології пов’язані між собою
спільністю психологічного змісту соціально-правових реалій, що являють
інтегровану схему. Будь-який інший акцент або вступає у протиріччя з
самим собою, приписуючи зазначеній науці напрями, не сумісні з правом,
або ж характеризується неповнотою розгляду її юридичних аспектів.

Методологічними засадами юридичної психології як системи є три базисні
елементи:

1) загальнонаукові (фундаментальні) принципи, що визначають відправні
положення у сфері людинознавства в цілому;

2) принципи психології та права;

3) методи, що використовуються для вирішення завдань юридичної
психології.

Загальнонаукові принципи можна визначити як сукупність відправних
позицій — єдність діалектики, логіки і теорії пізнання, детермінізму,
причинної (каузальної) зумовленості явищ, коли одне з них за певних умов
обов’язково призводить до іншого, а також дотримання вимог
об’єктивності, цілісності, історизму, динамічності розвитку. Зазначені
принципи визначають використання загальнонаукових методів:

аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія, порівняння,
системно-структурний та функціональний, логічний, математичний тощо.

До другої групи відносяться принципи розвитку, взаємозв’язку
об’єктивного та суб’єктивного, єдності свідомості, психіки і активності
особи (поведінки і діяльності, оскільки ні перше, ні друге поза
свідомістю не існують) та ін.

Наука не може розвиватись, якщо не буде постійно поповнюватися все
новими фактами. Правильний та успішний її розвиток можливий лише в тому
випадку, коли вона використовує для накопичення фактів науково
обгрунтовані методи. Обгрунтування ж конкретних методів полягає у
встановленні зв’язків між методологією та методикою науки. Стосовно
психології це положення означає, що філософське тлумачення психіки
визначає головні вимоги до методів дослідження, до їх побудови,
організації та аналізу результатів.

Вибір того чи іншого методу зумовлюється предметом та завданнями
дослідження.

Методи юридичної психології можна поділити на дві основні групи: 1)
методи наукового дослідження; 2) методи психологічного впливу на
особистість.

1. Методи наукового дослідження. За допомогою цих методів вивчаються
психологічні закономірності суб’єктивних відносин у сфері права,
розробляються науково обгрунтовані рекомендації для оптимізації
професійної діяльності. До них належать, зокрема, психодіагностичні
методики визначення рівня розвитку професійно важливих якостей
працівників, встановлення психологічних характеристик особистості
правопорушника та ін.

2. Методи психологічного впливу на особистість.

Деякі з цих методів реалізуються працівниками правоохоронних органів при
боротьбі зі злочинністю. У цьому контексті вони орієнтовані на цілі
розкриття і розслідування злочинів, встановлення їх причин,
ресоціалізації засуджених, адаптації їх до відповідного соціального
середовища. Цим методам притаманна обмеженість діапазону застосування
рамками законодавства та професійної етики. Методи психологічного впливу
можуть також застосовуватись для формування, розвитку і тренінгу
відповідних професійно важливих якостей працівників правоохоронних
органів.

Основними методами наукового вивчення психіки є спостереження,
експеримент, вивчення продуктів (результатів) діяльності, тестування
(анкетування) та експертне оцінювання.

Спостереження — цілеспрямоване вивчення особистості на основі сприймання
її дій та вчинків за різних умов життєдіяльності. Дуже важливо, щоб
люди, за якими здійснюється спостереження, не знали цього, тому що
інакше може зникнути природність ‘їх поведінки. Наприклад, при
проведенні допиту слідчий чи дізнавач, окрім з’ясування фактів у справі,
фіксує особливості поведінки та проявів психіки допитуваного.

Експеримент — метод збирання фактів за спеціально створених умов, які
забезпечують активний прояв психічних явищ, що вивчаються. Створюючи
певні умови, юрист чи психолог дістає можливість чітко окреслити ті
фактори, які діяли в момент виникнення та перебігу психічного явища;
установити причини психічних явищ за рахунок розкриття впливу тієї чи
іншої умови; повторювати дослід і, таким чином, на-

копичувати кількісні показники, на основі чого можна дійти висновку про
випадковість або типовість явища. Зокрема, при допиті експериментальною
умовою є повідомлення допитуваному невідомих йому слідчих матеріалів,
варіювання тактики допиту.

Вивчення продуктів (результатів) діяльності — накопичення фактів при
аналізі матеріальних результатів психічної діяльності. Використовуючи
цей метод, юрист чи психолог має справу не з самою людиною, а з
матеріалізованими продуктами її психічної діяльності, що дозволяє
неодноразово до них повертатись, порівнювати результати, отримані у
різний час або за різних умов діяльності.

Тестування (анкетування) — це метод, за якого на основі виконання
людиною певних завдань або відповідей на конкретні запитання робиться
висновок про її психіку. Наприклад, перевірка можливості здійснювати ті
чи інші вчинки — це синтез методу тестування та експерименту. Тактично
спрямовані запитання слідчого на допиті також дають уяву про метод
анкетування.

Метод експертних оцінок полягає в одержанні відомостей про особисті
(психічні) якості людини від осіб, які можуть досить повно змалювати ці
якості та особистість взагалі. Наприклад, реалізацією експертного
оцінювання є одержання відомостей про способи вчинення злочину,
ймовірного злочинця, ознаки його поведінки за допомогою опитування
потерпілого, свідків, співробітників, рідних.

У якості відправної позиції системного підходу у юридичній психології
виступає дослідження взаємозв’язку структури особистості (її системи) із
системою права, що дозволяє достатньо глибоко аналізувати взаємодію цих
структур, з’ясувати основні психологічні закономірності та надати
достатньо повний опис усіх елементів даної системи у динаміці з
врахуванням процесу їх зміни та розвитку.

Слід зазначити, що психологічні і юридичні атрибути об’єктів дослідження
значною мірою співпадають, хоча й розглядаються з різних сторін. Це
викликає невиправдані утруднення, оскільки існують різні терміни для
визначення одного й того ж поняття. Наприклад, «особистість» —
«самостійний суб’єкт права», «правова поведінка» — «законослухняність»
тощо. Тому понятійний аппарат юридичної психології повинен орієнтуватись
як на власне психологічні категорії, так і на

юридичні дефініції. Останні своєрідно відображають узагальнені,
найбільш типові форми прояву людської активності, що потребують правової
регуляції («злочин», «делікт», «угода») і визначають сутність
правовідносин, які при цьому виникають. У праві є поняття, що
пересікаються і не мають аналогів у інших науках. Так, у кримінальному
праві йдеться про «групи осіб, що вчинили злочин за попередньою
домовленістю» та «організовані групи»,’хоча останні не можуть існувати
без попередньої домовленості, разом із тим — характеризуються і іншими
ознаками (згуртованістю, розподілом ролей, сталістю). Кримінальне
законодавство передбачає відповідальність за злочинні дії
(бездіяльність) і поведінку, що фактично складається із низки дій.
Перелік можна продовжувати, але зрозуміло, що автоматичне перенесення
психологічних понять у правову дійсність, і навпаки, може призвести до
непорозумінь.

Таким чином, системне уявлення про юридичну психологію, її принципи і
методи, проблеми (явища, процеси і закономірності, що вивчаються),
дозволяє розглядати її як єдине ціле у вигляді неподільних психологічних
і юридичних аспектів явищ, що вивчаються. Розробка теоретичних і
методологічних проблем юридичної психології не є самоціллю. Теорія
повинна забезпечувати практичне застосування отриманого знання. Теорія
юридичної психології (виходячи, з двоєдиного характеру цієї науки)
забезпечує приріст наукового знання завдяки саморозвитку юридичної
психології як науки, а також завдяки трансформації через неї знань інших
галузей психологічної науки. У чистому вигляді теоретичні знання цих
наук у правоохоронній та правозастосовні практиці використані бути не
можуть. Необхідною ланкою між ними є юридична психологія.

Література

1. Васильев В. Л. Юридическая психология. — С.-Пб., 1997.

2. Жалинский А. Э. Основы профессиональной деятельности юриста. —
Смоленск, 1995.

3. Коновалова В. Е. Правовая психология. — Харьков, 1997.

4. Костицкий М. В. Введение в юридическую психологию: методологические и
теоретические проблемы. — К., 1990.

5. Паніна Н. В. Технологія соціологічного дослідження. — К., 1995.

6. Розин В. М. Психология для юристов. — М., 1997.

Розділ 2

Історія розвитку юридичної психології

Становлення юридичної психології як науки зумовлювалося тим, що її
основні закономірності та часткові проблеми не могли бути пояснені на
рівні загальнопсихологічних понять, а потребували розробки
спеціалізованого методичного інструментарію вивчення та теоретичної
розробки проблематики на межі юридичної і психологічної науки. Юридичної
психології повною мірою стосується ствердження У. Гер-барта про те, що
психологія має давню передісторію і дуже коротку історію. Справді, ще в
трактаті давньогрецького філософа Теофраста (IV-III ст. до н. е.)
«Характери» є опис окремих асоціальних рис, притаманних певним типам
особистості.

Можна виділити такі основні етапи розвитку юридичної психології:

І — описовий (з давнини до початку XIX ст.);

II — порівняльно-аналітичний (XIX ст.);

Ill — природничо-науковий (початок XX ст.);

IV — сучасний (з 60-х років XX ст.).

2.1. Рання історія юридичної психології

Застосування психологічного знання з метою забезпечення правосуддя та
інших напрямів правоохоронної діяльності

має давню історію. Випробування учасників процесу, які інколи мали
містичний характер, але значною мірою синтезували емпіричний досвід
багатьох поколінь, відбувалися вже в античному та середньовічному
кримінальному процесі. Вони базувалися на застосуванні знань психології
людини, її різних проявів під час випробування. Примітивним тестуванням,
своєрідним емпіричним дослідженням було випробування рисом у китайців
або там-тамом у африканців. Однак і в античному, і в середньовічному
процесі основним доказом було особисте зізнання підозрюваного.

Розшуковий процес, як світський (більш вишуканий) варіант інквізиційного
процесу, не використовував даних психології. Він був заснований на
таємній письмовій основі. Особисте зізнання як основний доказ
діставалося (добувалося) будь-яким чином, у тому числі з використанням
катувань, тортур. Одночасно з фізичними, застосовувались і моральні
(психологічні) методи впливу на підозрюваних із метою отримання
зізнання, в основі яких були узагальнені емпіричні дані, життєва
психологія.

Щоб примусити людину дати свідчення, спеціально створювалася шокова
ситуація, обстановка, яка провокувала до вияву почуттів. Наприклад,
підозрюваного раптово вводили в погано освітлене приміщення, де
знаходився труп, і там умовляли сказати правду, використовуючи шоковий
стан.

На зміну інквізиційному середньовічному розшуковому процесу прийшов
процес змагальний (ідеї якого зароджувалися в філософії, соціології,
теорії права) з властивою йому гласністю та усним провадженням. Важливе
значення отримують показання свідків та дані щодо особистості
підсудного, потерпілого, позивача, відповідача тощо. Для правильної
оцінки свідчень злочинця, свідків та інших учасників процесу, отримання
даних про них як особистостей у кримінальному, а потім у цивільному
буржуазному процесах з’являється потреба залучення та використання
психологічного знання.

У Росії на необхідність враховувати психологію злочинців вказував І.
Посошков (1652-1726 pp.) у «Книзі про жадобу і багатство», де
запропоновано різні засоби допиту обвинувачуваного та свідків. Він
пояснював, як деталізувати показання лжесвідків, щоб отримати певний
матеріал для ‘їх викриття, рекомендував диференційовано утримувати
ув’язнених із метою попередження шкідливого впливу гірших на менш
зіпсованих.

Звертався до проблем судової психології відомий діяч російської
просвіти, автор «Історії Російської з найдавніших часів» В. Татищев
(1686-1750 pp.). Він вважав, що закони часто порушуються через незнання,
тому їх необхідно вивчати у ранньому віці, коли психіка дитини до цього
найбільш сприятлива.

Князь М. Щербатов (1753-1790 pp.), історик та філософ, автор «Історії
Російської з давніх часів», відзначав необхідність знання законотворцем
«людського серця» і створення законів із урахуванням психології народу.
Він одним із перших розглянув питання про можливості дострокового
звільнення виправленого злочинця та необхідність залучення в’язнів до
суспільної праці і.

Російський філософ-матеріаліст О. Радищев (1749-1802 pp.), автор
«Подорожі з Петербурга в Москву» та «Вольності», значну увагу приділяв
вивченню соціальних витоків злочинності, розробив програму їх
кримінологічного та психологічного аналізу. У трактаті «Про
законоположення» він виділив показники, які характеризують види
злочинів, осіб, які ‘їх здійснили, мотиви та причини вчинення злочинів,
запропонував обґрунтовувати шляхи попередження злочинності, виходячи з
психології злочинця.

Ф. Ушаков у роботі «Про право і мету покарання» розкрив психологічні
умови впливу покарання на злочинця. Головним він вважав схилення
злочинця до визнання своєї провини, щирого каяття.

Філософ-просвітник та юрист П. Лодій (1764-1829 pp.) у праці «Логічні
настанови, спрямовані на пізнання та розмежування істинного і
помилкового» (1815 р.) та в інших роботах намагався обгрунтувати
кримінально-правові поняття за допомогою психології. Він визнавав лише
ті покарання, які виступають як засоби психологічного примусу, вважав,
що покарання має відповідати духу злочину. Такої ж думки дотримувалися
В. Єлпатьєвський, Г. Гордієнко, X. Штельцер.

X. Штельцер у 1806-1812 pp. започаткував у Московському університеті
курс «Кримінальної психології» по Ф. Галло, аз 1812 p. ввів цей же курс
в Дерптському університеті.

Зародження та розвиток юридичної психології в Росії на-прикінці XVIII —
початку XIX ст. пов’язано з розумінням про-

‘ Владимиров Л. Е. Учение об уголовных доказательствах. — С.-Пб., 1910.
— С.295.

гресивними ученими і громадськими діячами необхідності розв’язувати
кримінально-правові проблеми із залученням психологічних даних. Таку
позицію підтримували ліцейні вчителі Олександра Пушкіна О. Куницин
(1783-1840 pp.) та О. Галич (1783-1848 pp.). 0. Куницин вважав, що метою
покарання повинно бути виправлення і перевиховання злочинця,
попередження злочинів. Свою позицію в галузі кримінології і психології
він виклав у роботі «Право природне», яка дещо пізніше була заборонена і
знищена. О. Галич написав одну із найперших у Росії робіт з
характерології, де зазначив, що карати злочинця повинні ті, хто знає
його психологію, характер. Таким чином, він вважав, що суддя повинен
бути і хорошим психологомі.

У Європі того часу судова психологія розвивалася також інтенсивно. У
1792 p. виходить робота К. Екартсгаузена «Про необхідність
психологічного анализу кримінально-правових понять». У першій половині
XIX ст. побачили світ роботи І. Гофбауера «Психологія та її застосування
до судового життя» та І. Фредрейха «Систематичне керівництво з судової
психології», де одночасно з висвітленням із психологічних позицій
особистості злочинця, питань провини та інших мали місце положення, які
безпосередньо належали до психології кримінального судочинства.

Значним явищем у розвитку психології у середині минулого століття в
Росії були експериментальні дослідження І. Сеченова, описані в його
праці «Рефлекси головного мозку».

Середина і друга половина минулого століття відзначалися значним
посиленням в Європі інтересу до кримінальної психології, що пов’язано з
антропологічним підходом до кримінології, заснованим італійським ученим,
професором судової психіатрії Чезаре Ломброзо (1835-1909 PP.) та його
послідовниками Енріко Феррі (1856-1928 pp.) та Рафаело Гаро-фало
(1852-1934 pp.).

У книзі «Злочинна людина, вивчена на основі антропології, судової
медицини та тюрмознавства» (1876 р.) Ч. Ломброзо намагався знайти
матеріальний субстрат злочину, висловивши думку про те, що злочинець —
це атавістичний тип, який має ряд фізичних та психічних рис, що
наближають його до дикунів, первісних людей або навіть тварин. На його

Лысков Б. Д., Курбатов Т. Н. Основы юридической психологии. — Л., 1986.
– С. 3.

думку, злочинця неможливо виправити, як неможливо приручити та
одомашнити хижака. Ч. Ломброзо, не заперечуючи значення
психофізіологічних та моральних факторів злочинності, провідними вважав
біологічні, тому засобом боротьби зі злочинністю він називав ізоляцію
злочинного типу від суспільства. Трактування злочинної поведінки як
патологічного явища призвело до того, що кримінальна психологія на довгі
роки з’єдналася з судовою психіатрією, ставши її другим найменуванням і.

Е. Феррі та Р. Гарофало доповнили перелік біологічних факторів
злочинності та злочинів соціологічними, але це не дозволило їм відійти
від позиції антропологічної школи. Е. Феррі в праці «Кримінальна
соціологія» сформулював поняття «небезпечного стану», яке містило
ломброзіанську ідею схильності злочинця (злочинної особи) до злочину з
моменту народження. Суб’єкта, що мав цю схильність, він назвав
«злочинним типом». В іншій роботі — «Злочин як соціальне явище» — Е.
Феррі визначив три групи факторів, що породжують злочинність:
антропологічні або індивідуальні, фізичні та соціальні. У групі
антропологічних він виділив фактори органічного складу злочинця,
психічної будови (розумові та психічні аномалії, особливо аномалії
відчуття громадськості), особисті ознаки (вік, стать,
біологічно-соціальні властивості:

громадянський стан, рід занять, місце народження, класовий стан, освіта
та виховання).

Р. Гарофало, слідом за Ч. Ломброзо, сформулював поняття злочину, не
пов’язане з правовим означенням. У книзі «Кримінологія» він розглядав
злочин як «образу альтруїстичних почуттів — милосердя та правдивості»,
що є необхідною умовою соціальної адаптації індивіда до суспільства. На
відміну від Е. Феррі, який вважав злочинців «хворими» і вимагав їх
лікування, він зробив спробу дати соціологічне означення злочинності,
виділити «природні» та «штучні» злочини. «Природні» злочини він
пов’язував із посяганням на два головних, за його думкою, людських
почуття: а) відразу до спричинення іншим людям страждань; б) повагу до
чужого права власності. Так само, як і Ломброзо він вважав, що злочинець
має риси «дикунів» та розумову недорозвиненість.

Праці Ч. Ломброзо та його послідовників почали розповсюджуватися в
Росії. Вони знайшли своїх прихильників, перш за все серед лікарів, які
визначили злочинність як біологічне

‘ РатиновА. Р. Судебная психология для следователей. — М., 1967. — С.
5.

явище і вважали, що злочинцями повинна займатися медицина, а не
юрисдикція. Однак широкої підтримки антропологічна теорія серед
російських юристів не знайшла. Такі відомі юристи-вчені та практики, як
Н. Сергієвський, В. Спасович, А. Коні виступили проти неї. До них
приєдналися психологи і деякі медики1.

У цей час психологія стала цікавити юристів як наука, що дозволяє знайти
закономірності, детермінуючі поведінку людини. Деякі юристи другої
половини XIX і початку XX століття в Росії вважали, що психологія
повинна скласти наукову основу кримінального права, тобто на її базисі
має будуватися вчення про суб’єкт злочину, осудність, зміст покарання.
Під впливом психології розвивалася ідея індивідуалізації злочинного
діяння, відповідальності за нього, виникло вчення про особистість
злочинця як об’єкт покарання.

Значне зростання інтересу до психологічних проблем злочинності та
злочинця мало місце в російській науці наприкінці XIX століття і було
пов’язане з практичною та науковою діяльністю Л. Владимирова, Д. Дриля,
С. Гогеля, Л. Пе-тражицького, А. Фрезе, В. Чижа, М. Ядринцева та ін.

У 1871 році побачила світ книга А. Фрезе «Очерк судової психології», у
якій вперше був визначений предмет судової психології — як застосування
до юридичних питань відомостей щодо нормального та ненормального прояву
психічного життя. Професор Л. Владимиров, викладач Харківського,
Московського та Петербурзького університетів у своїх працях «Про
значення лікарів-експертів у кримінальному судочинстві» (1870 p.),
«Психологічні особливості злочинця за новітніми дослідженнями» (1877
p.), «Психологічні дослідження в кримінальному суді» (1901 p.)
обгрунтував необхідність залучення до судочинства експертів-спеціалістів
із психології, які мали б право ознайомитися з матеріалами справи,
обстежувати підсудного, допитувати учасників процесу.

Д. Дриль у дисертаційній роботі «Неповнолітні злочинці» (1884 p.)
зазначав, що психологія та право досліджують одні й ті ж явища — закони
свідомого життя людини, а оскільки право не має власних засобів для
вивчення цих явищ, то повинне звертатися до психологічних знань.

Айхеіівальд Л. И. Криминальная психология. — Л., 1928; Бруханоский Н. П.
Очерк по социальной психопатологии. — М., 1927; Гаккебуш В. М, Зея-кинд
И. А. Курс судебной психологии. — Харьков, 1928.

Професор Петербурзького та Варшавського університетів Л. Петражицький у
книгах «Про мотиви людських вчинків» (1904 p.), «Вступ до вивчення права
і моральності. Емоційна психологія» (1908 р.) та інших стверджував, що
реально існують лише психічні процеси, а інші соціально-історичні
утворення є лише їх зовнішніми проекціями — «емоційними фан-тазмами».
Він вважав, що державно-правові та інші науки мають спиратися на аналіз
психологічних явищ. Соціальний прогрес, розвиток права, моралі, естетики
і навіть перехід від правової системи рабства до права вільної праці та
конкуренції — це все наслідки і продукти «прогресу людської психіки».

Право Л. Петражицький поділяв на позитивне та інтуїтивне. Позитивне —
нормативне право, яке санкціонується державою. Однак норма стає правом
не з моменту санкціонування, а після її осмислення, прийняття людиною,
вияву нею емоційного ставлення до права. Інтуїтивне право — на противагу
офіційному — є більш динамічним за своєю природою, несе в собі певний
емоційний код, смислову субстанцію. Це реальність, яка не сприймається
через сенсорні канали, а є системою усталених ціннісних орієнтацій,
типів переживань тощо. Інтуїтивне право є абсолютним, а позитивне —
відносним.

Психологічна теорія права Л. Петражицького тривалий час трактувалася
спеціалістами в галузі теорії держави та права як буржуазна, тобто
реакційна. Спроби її серйозного неуперед-женого аналізу зроблені
юристами лише останнім часом. Серед психологів спадщина Л. Петражицького
досліджується, перш за все, у Польщі, але, як правило, вузько,
наприклад, стосовно психології емоцій.

В. Чиж у книгах «Медичне вивчення злочинця» (1894 p.), «Злочинна людина
перед судом медичної науки» (1894 p.), «Кримінальна антропологія» (1895
p.) виступив як послідовник ідей Ч. Ломброзо, хоча його власні ідеї щодо
необхідності залучати обізнаних у психології та психіатрії осіб до
участі в кримінальному судочинстві виявилися обгрунтованими та цінними.

С. Гогель у книгах «Суд присяжних та експертиза» (1894 р.), «Роль
суспільства в боротьбі зі злочинністю» (1904 р.), «Курс кримінальної
політики у зв’язку з кримінальною соціологією» (1910 p.) зробив спробу
поєднати біологічний та соціологічний підходи щодо дослідження злочинів
і

злочинця, висловивши думку про необхідність залучення спеціальних
психологічних знань до кримінального судочинства. Н. Ядринцев висунув
ідею щодо перевиховання злочинців під впливом суспільної думки та
позитивного морального впливу.

Об’єктивна необхідність вивчення юридичних проблем, які не обмежуються
психічною патологією, а, головним чином, пов’язані з нормальною людською
психікою, стимулювала подальший пошук у галузі юридичної психології. Ю.
Фрід-ріх у роботі «Значення психології в боротьбі зі злочинністю»
намагався визначити предмет кримінальної психології, під якою розумів
психологію злочину, психологію покарання та психологію судової роботи.
Аналізу психології окремих категорій злочинців і психологічному вивченню
злочину та покарання присвячені роботи Ф. Вульфена «Психологія злочинця»
і П. Кауфмана «Психологія злочинності». Помітним досягненням у розвитку
юридичної психології була робота Г. Гроса «Кримінальна психологія» (1905
p.), яка стала продовженням його «Порадника для слідчих», присвячена
аналізу психології допиту свідків, звинувачуваних, психології судової
діяльності. Автор визначав судову психологію як сукупність психологічних
знань, що можуть стати в нагоді для криміналіста. Г. Гро-сом був
зібраний значний матеріал спостережень у різних сферах судової
діяльності. У структурі судової психології він виділив суб’єктивну
психологію, під якою розумів психічну діяльність судді, і об’єктивну —
психічну діяльність тих учасників процесу, які забезпечують судді
матеріал для остаточних висновків і суджень, необхідних для винесення
вироку. Сюди ж віднесена психологія свідків, звинувачуваного,
потерпілого.

Психічну діяльність судді Г. Грос ділив на сприймаючу і конструктивну.
Сприймаючу він пізніше розділив на три частини: перша — психологічне
спостереження в суді, друга — самодисципліна всіх учасників процесу (щоб
психологічне спостереження було точним), третя — феноменологічне
вивчення явищ (що дане у безпосередньому сприйманні і на підставі яких
принципів можна робити висновки про наявні психологічні процеси).
Конструктивна діяльність судді складається із умовиводів і висновків, а
також наявних у суді матеріалів конкретної справі. Зазначені міркування
Г. Гроса є надзвичайно цінними, оскільки вони дали початок теоретичному
обгрунтуванню юридичної психології. І хоч мова не йшла про судову
психологію як самостійну, обособлену науку,

а теоретичні викладки не підтверджувалися експериментальними
дослідженнями, роль Г. Гроса у розвитку юридичної психології безперечна
і значна.

Французький учений Е. Клапаред у 1906 p. зробив аналіз основних напрямів
використання психології у праві і виділив юридичну психологію як науку.
Він зазначив, що юридична психологія займається психологією судової
діяльності, а кримінальна психологія є наукою про психологію злочинця;
разом ці дві дисципліни складають судову психологію. Г. Райх у роботі
«Про напрями психології» (1912 р.), К Марбе у книзі «Принципи судової
психології» (1913 p.) і О. Ліпман у книзі «Основи психології для
юристів» (1914 p.) порушували теоретичні і практичні питання
використання психології в юриспруденції. Цій же проблемі були присвячені
і написані раніше «Свідомість звинувачуваного» П. Блюнеллі (1902 p.),
«Експериментальні дослідження достовірності свідчень» М. Борста (1907
р.) та інші.

2.2. Розвиток юридичної психології у XX столітті

На початку нинішнього століття юридична психологія набрала прискореного
розвитку. Видана значна кількість робіт, серед яких «Психологія показань
свідків» О. Гольдовського (1904 р.), «Про вплив навіювання на
достовірність показань свідків» А. Єлістратова (1904 р.), «До питання
про достовірність показань свідків» А. Єлістратова і Д. Завадського
(1904 p.), «До питання про психологію свідків» М. Хомякова (1903 p.),
«Психологія свідчих показань і судове розслідування» Є. Кулі-шера (1904
p.), «Про свідчі показання» Г. Португалова (1903 p.), «У пошуках судової
правди (судово-психологічний очерк для присяжних)» М. Бельского (1915
p.)1.

У теорії й на практиці все більш вагомого значення набували
експериментальні дослідження з юридичної психології. Під керівництвом В.
Бехтерева та з його ініціативи А. Щегло-вим було здійснене перше
експериментальне дослідження неповнолітніх злочинців, результати якого
викладені в роботі «Про розумову працездатність малолітніх злочинців»
(1903 p.). У 1907 р. у Петербурзі створений Психоневрологічний інститут,
де читався курс «Судова психологія». Роботи В. Бехтерева,

1 Васильев В. Л. Юридическая психология. — Л., 1974. — С. 9.

С. Корсакова, В. Сербського, В. Кандинського в галузі експериментальної
психології і психіатрії створювали умови для подальшої розробки проблем
юридичної психології.

Найбільший інтерес для науковців представляла особа злочинця і
злочинність як психологічне явище. До ‘їх вивчення з допомогою
експериментальних методів звертався В. Бехтерев. Отримані результати він
висвітлив у книзі «Про експериментальне психологічне вивчення злочинців»
(1902 p.), де поділив злочинців на групи за психологічними ознаками:

а) злочинці за пристрастю (поривчасті та імпульсивні);

б) злочинці з недостатньою чутливістю, без моральних критеріїв, які
вчинюють злочини навмисно; в) злочинці з інтелектуальними вадами; г)
злочинці з слабкою волею (лінощі, алкоголізм тощо). Через 10 років була
опублікована його друга робота «Об’єктивно-психологічний метод у
застосуванні до вивчення злочинності» (1912 p.), присвячена методиці
психологічного дослідження злочинців.

У 1904 p. під керівництвом В. Бехтерева проведений експеримент для
перевірки достовірності свідчень свідків. Навесні Московський художній
академічний театр ставив п’єсу «Юлій Цезар», після чого редакція
«Судового огляду» опублікувала звернення до глядачів з проханням
надіслати відповіді на 15 запитань, які стосуються сцени вбивства.
Надійшло 505 листів з відповідями, але цей масив був загублений, а
дослідження не завершене.

Питання щодо показів свідчень, особливо неповнолітніх, було предметом
вивчення багатьох вчених того часу. Результати, які засвідчували ‘їх
недосконалість (недостовірність), вели до пошуку інших можливостей
одержання доказової інформації!, зокрема, за допомогою експериментальної
психології (досягти істини, зробити «об’єктивну перевірку» свідчень
звинувачуваного, потерпілого, свідка).

Стали з’являтися роботи, присвячені використанню навіювання і гіпнозу в
кримінальному судочинстві. Гіпнозом користувалися при розслідуванні і
судовому розгляді лише в крайніх випадках. Так, за участю В. Бехтерева в
листопаді 1896 p. був застосований гіпноз до підозрюваної у вбивстві
свого чоловіка Марії Рум’янцевої, яка вчинила злочин у результаті
сугестії фельдшера І. Хрисанфова, її коханця і «домашнього лікаря».
Проведені з обвинувачуваною декілька сеансів гіпнозу дали можливість
експертній комісії зробити висновок, який

підтверджував версію слідства. Але в подальшій практиці слідства і суду
цей напрям не набув розвитку.

У дореволюційний період значний внесок у розвиток психології зробив
вчений і практик А, Коні (1844-1927 pp.). Його роботи, де розглядаються
питання юридичної психології, суттєво відрізняються від інших авторів.
Узагальнивши власний досвід, він підійшов до оцінки кожного явища з
погляду його використання в практичній діяльності юриста.

Він критикує висновки деяких представників експериментальної психології,
зокрема, В. Штерна за неправильний підхід до оцінки достовірності
показань свідків, вказуючи на різне сприйняття в умовах експерименту та
при вчиненні злочину. Найбільше уваги А. Коні приділив психології
судової діяльності, психології свідків, потерпілих і їх свідченням. Він
відмітив і необхідність аналізу психології судді як головної фігури в
кримінальному процесі. Від судді А. Коні вимагав знання не тільки права
і судової практики, а й філософії, історії, психології, мистецтва,
літератури, загальної високої культури, широкої ерудиції. Щоб займати
суддівське крісло, вважав він, необхідно мати тверду волю, вміти
протистояти натиску, проханням, тиску «громадської думки» тощо.

Прокурор, на його думку, повинен бути спокійним, не мати злоби проти
підсудного, вміти тримати себе; захисник — помічником і порадником, а не
слугою свого клієнта, пособником у бажанні уникнути заслуженої кари. Цей
учений різко засуджував адвокатів, які перетворювали захист у
виправдання злочинця, намагаючись представити його потерпілим. А. Коні
виділив особливості, які характеризують свідка: темперамент, стать, вік.
У роботі «Достоєвський як криминаліст» він вказав на важливість вивчення
внутрішнього світу злочинця, на необхідність цих даних для суду і
слідства’.

Вирішення методологічних проблем юридичної психології тривало у XX
столітті. Вивчалася проблема застосування психологічного знання в
дізнанні, попередньому слідстві і суді; у доказовому праві нової системи
правосуддя експертиза, в тому числі психологічна, посіла провідне місце.

Практичним втіленням законодавчих розпоряджень про можливість і
необхідність проведення різного роду експертиз з мстою надання допомоги
правосуддю було створення відповідних установ. Так, у 1918 р. в
Петрограді організований і Копи А Ф. Собр. соч. в 8 т. – М, 1967. – Т.
4. —Кабінет по вивченню злочинності і злочинця, головним завданням
якого було проведення судово-психологічних досліджень. Такі ж кабінети
пізніше відкриті у Саратові, Москві, Баку, Ростові, Києві, Харкові,
Одесі. За рішенням Наркомюсту УРСР кабінети, що знаходилися на території
республіки, були реорганізовані в обласні інститути науково-судової
експертизи, які, окрім криміналістичних, фізичних, хімічних та інших
експертиз, проводили кримінолого-психологічні дослідження.

У 1925 р. в Москві був створений Державний інститут вивчення злочинця і
злочинності, діяльність якого координувалася Народним комісаріатом
внутрішніх справ, закладами охорони здоров’я, освіти. В інституті
працювало чотири секції: 1) соціально-економічна, 2) пенітенціарна, 3)
біопсихоло-гічна, 4) криміналістична. Інститут став головним закладом
для Кабінетів вивчення злочинця і злочинності в Москві, Ленінграді,
Саратові, Ростові, які перетворилися в його філіали:

у Саратові це був Кабінет кримінальної антропології і судово-медичної
експертизи при управлінні місцями відбування покарання, у Москві —
Кабінет вивчення особистості злочинця і злочинності при
Мосздороввідділі, у Ленінграді — Кримінологічний кабінет при Леноблсуді,
Організовувалися спеціальні дослідницькі підрозділи і в навчальних
закладах. У 1920 p. при Московському державному університеті створений
Інститут радянського права, у складі якого вже наступного року був
виділений відділ кримінології, де функціонувала секція
судово-кримінального права з кабінетами кримінальної етнології і
статистики, судової експертизи і кримінальної антропології. У 1924 р.
при юридичному факультеті Київського інституту народного господарства
була організована кримінальна клініка.

Прикладні судово-психологічні дослідження у 20-ті роки мали
багатопрофільний характер, їх об’єктом були психологічні передумови
злочинів, побут і психологія різних груп злочинців, психологія показань
свідків, судово-психологічна експертиза, психологія засуджених,
психологія неповнолітніх злочинців. У 1927 p. створена лабораторія
експериментальної психології, в якій О. Лурія проводив досліди з метою
уточнення можливостей застосування методів експериментальної психології,
зокрема, асоціативного експерименту, для викриття злочинців і
розслідування злочинів. Він зробив спробу фіксації результатів на
приладі, який показував швидкість реакції досліджуваної особи на
слова-подразники. Застосування такої

апаратури, на його думку, допомагало б об’єктивному визначенню
ставлення людини до фактів, обставин, встановленню його належності до
вчиненого злочину. О. Лурія пропонував також вивчати за допомогою
експериментальних психологічних методів вплив обстановки судового
розгляду на свідка, суддю і слідство.

Проте ідеї О. Лурія не набули розвитку. Розроблений ним варіант
асоціативного експерименту із застосуванням фіксуючої апаратури був
узятий на озброєння американськими психологами. Вони сконструювали
спеціальний прилад «поліграф», який і донині використовується в
судово-слідчій практиці.

Внесок у розвиток юридичної психології зробили й інші видатні вчені.
Так, у створеному за пропозицією В. Бехтерева Інституті вивчення мозку і
психічної діяльності були лабораторії, де досліджувалися питання судової
психології. На ‘їх основі В. Бехтерев і його послідовники видали низку
робіт про використання принципів рефлексології для вивчення злочинця і
розкриття злочинів. Відомий учений, професор Московського університету
С. Познишев опублікував ряд робіт, присвячених пенітенціарному і
кримінальному праву, перевихованню ув’язнених. Його книга «Кримінальна
психологія. Злочинні типи» (1926 p.) стала підсумком проведених
досліджень щодо особи злочинця та причин злочинів.

С. Познишев вважав, що злочинність породжується і змінюється під впливом
певних умов, а також від того, що організм дістав у спадок від предків,
тому жоден злочин не можна пояснювати виключно зовнішніми причинами,
ігноруючи індивідуальні особливості злочинця. Він відкинув теорії Ч.
Ломброзо, Е. Феррі, Р. Гарофало та їх прихильників, зазначивши, що ідея
природженого злочинця нічим не обгрунтована, злочин завжди є проявом
складного психічного переживання, настрою людини, в якому знаходять
виявлення різні риси його характеру. Отже, природжена схильність до
злочинності психологічно і логічно неможлива.

Водночас він підкреслив, що основними елементами психічної конституції є
розумова здатність, світогляд і характер особи. С. Познишев визначив
злочинний тип як поєднання властивостей характеру і поглядів людини, які
схиляють її до злочину, через що одна людина стає на злочинний шлях,
тоді як інші категорично від цього відмовляються.

Існує два полярні підходи до спадщини С. Познишева. На думку А.
Петровського, концепція цього вченого близька до біологічного або
біологізаторського напряму, отже є неприйнятною і. І. Ной, навпаки,
зазначив, що позиція С. Познишева не завжди достатньо аргументована, але
його висловлювання про специфіку психологічних особливостей злочинців не
втрачають свого значення і сьогодні. Безумовно, можна погодитися з
автором у тому, що при сучасному аналізі проблем юридичної психології і
криминології без застосування історичного методу та вивчення теоретичної
спадщини обійтися не можна. Помилки у С. Познишева та інших учених його
періоду слід оцінювати не лише з позицій сучасного рівня розвитку науки,
а й рефлексивно — з точки зору «сучасника», тоді можна побачити
позитивне для нинішнього етапу розвитку кримінології, юридичної
психології та інших наукг.

На початку XX ст. опубліковані й інші роботи, присвячені
загальнотеоретичним питанням юридичної психології. Так, О. Ольгинський,
визначаючи предмет науки при здійсненні правосуддя, вказував, що її
можна називати «кримінальною психологією». До сфери її вивчення мають
входити психологія свідчень, психологія злочину і його причин,
психологія злочинця і психологія винесення вирокуз.

А. Брусиловський писав, що слід розрізняти кримінальну психологію і
судову психологію. Під кримінальною він розумів ту, яка вивчає злочин і
особу злочинця після винесення йому судового вироку. З цього часу
ув’язнений стає об’єктом психологічного і патопсихологічного
післясудового дослідження в спеціальних науково-пенітенціарних
установах. Судову психологію він визначав як сукупність
науково-психологічних знань, спрямованих на висвітлення, постановку і
експериментальну розробку процесуальних психологічних проблем, до яких
належить психологія показань свідків, психологія звинувачуваного,
психологія інших учасників процесу (захисників, експертів, секретарів,
цивільних позивачів тощо), психологія суду і судової роботи, питання,
які виникають у судовій аудиторії, межі дослідження у кримінальному
суді, презумпція невинуватості та її роль, форми і види сугестії при

‘ Петровский А. В. История советской психологии. Формирование основ
психологической науки. — М., 1967. — С. 183-

2 Ной И. С. Методологическией проблемы советской криминологии. —
Саратов, 1975.

3 Ольгииский О. К. К истории уголовной психологии // Рабочий суд. — М.,
1924. – № 4.

розслідуванні та судовому розгляді кримінальних справ то-щоі. А.
Брусиловському належать також роботи, присвячені доказам у кримінальному
процесі, психології показань малолітніх і неповнолітніх свідків.

Широта досліджень у галузі юридичної психології в 20-ті роки визначила
місце юридичної психології серед психологічних наук. На наукових
зібраннях того часу діяли спеціальні секції, присвячені розвитку і
досягненням юридичної психології. Так, на І Всеросійському з’їзді
психоневрологів, який відбувся в січні 1923 P. в Москві під головуванням
С. Познише-ва, працювала секція з кримінальної психології. На ній було
заслухано низку доповідей про застосування психології в різних напрямах
юриспруденції. У резолюціях з’їзду було вказано на необхідність
створення при пенітенціарних установах лабораторій для проведення
кримінально-психологічних досліджень, збільшення чисельності
криміналістів-психологів. На II Всесоюзному з’їзді психоневрологів, який
відбувся в січні 1924 р. у Петрограді, працювала секція з питань
криміналістичної рефлексології і психології.

На І Всесоюзному з’їзді, присвяченому вивченню поведінки людини
(січень—лютий 1930 p.), з доповідями щодо судової психології виступили
А. Брусиловський («Основні проблеми психології підсудного у
кримінальному процесі») і О. Тагер («Про висновки і перспективи вивчення
судової психології»).

У 20-ті роки видано низку книг і наукових статей із проблем юридичної
психології. Це вже згадувані роботи А. Бру-силовського, О. Лурії, О.
Ольгинського, С. Познишева, О. Таге-ра, а також А. Айхенвальда про
симуляцію психічних захворювань обвинувачуваними і загальні питання
кримінальної психопатології і психології поведінки, що має відхилення
від норми, М. Гернета про вплив на особистість тюремної неволі, М.
Гродзинського про одноманітність помилок у показаннях свідків, Я.
Канторовича про психологію і показання свідків, Я. Когана про
застосування асоціативного експерименту при вивченні особистості
злочинця, В. Куфарєва про неповнолітніх правопорушників, Л. Оршанського
про зв’язок патологічних відхилень у психіці і кримінальній поведінці
тощо.

На цьому етапі розвитку юридичної психології для неї була характерною,
як і для психології та юриспруденції того часу, боротьба думок,
підходів, методологічних засад. Юридична

Брусиловский А Е. Судебно-психологическая экспертиза. — Харьков, 1929.

психологія не уникла помилок, притаманних психологічній науці:
біологізм, рефлексологічні і реактологічні нашарування тощо. Вони для
такої молодої сфери наукового знання були неминучими, але поправними.
Однак на рубежі 20-30-х років відбулися значні політичні зміни, які
зашкодили подальшому позитивному розвитку юридичної психології.

Шквального удару зазнала материнська для юридичної психології наука —
психологія. 4 липня 1936 p. прийнята постанова ЦК ВКП(б) «Про
педологічні збочення у системі Нар-компросів», після чого були закриті
та реорганізовані психологічні науково-дослідні заклади, зупинена
розробка психологічних проблем у соціальній сфері, на виробництві, в
управлінні тощо. Психологія була фактично підпорядкована педагогіці і
перебувала в такому стані близько тридцяти років. Зрозуміло, що в цей
час ніякі психологічні дослідження на межі з юриспруденцією не
проводилися. Психологію ізолювали від питань слідчої і судової
діяльності. Її усунули навіть з криміналістики, яка протягом останнього
півстоліття розвивалася за допомогою психології.

Переслідування юридичної психології розпочалося з статті С. Булатова
«Відродження Ломброзо у радянській кримино-логії», опублікованій у
першому номері журналу «Революція права» за 1929 Р- У ній зазнала
критики діяльність кримінологічних установ у сфері дослідження
особистості злочинця, залучення психіатрів і психологів до
кримінологічних досліджень, після чого зроблено відповідні висновки:
кабінети вивчення особистості злочинця ліквідовані, а психологічні і
патопсихологічні дослідження заборонені.

Щоб виправити становище після завданих у 30-ті роки ударів по
кримінології і психології, знадобилося понад ЗО років. Тільки у 196 5
році до програми підготовки юристів у вищих навчальних закладах було
введено курс «Психологія (загальна та судова)»; розгорнуті прикладні
психологічні дослідження для правоохоронних цілей, правозастосовчої і
профілактичної діяльності; питання юридичної психології стали
розроблятися з метою забезпечення навчального процесу. У 1966 p.
відбувся Всесоюзний семінар із судової психології, на якому
обговорювалися питання викладання психології в вузах, а також проблеми
судово-психологічних досліджень. У цей час створювалися програми і
методичні рекомендації з судової психології для вузів і середніх
спеціальних навчальних юридичних закладів, де також вводився курс
психології.

У 1968 р. на III Всесоюзному з’їзді психологів заслухана значна
кількість доповідей щодо психологічних проблем боротьби зі злочинністю,
хоча окремої секції судової психології на з’їзді не було.

Відродження судової психології спочатку здійснювалось окремими
ентузіастами. Лише у 1969 р. у головному кримінологічному
науково-дослідному закладі країни — Всесоюзному інституті вивчення
причин і розробки заходів попередження злочинності (створеному в 1963
p.) — починає працювати сектор судової психології. Його завданням було
дослідження психологічних аспектів індивідуальної і суспільної
правосвідомості, вивчення психологічних факторів злочинності, психології
особистості правопорушника, психологічних основ слідчої та судової
практики.

Результати наукових пошуків знаходять своє відображення у монографіях,
навчальних посібниках, статтях учених і практиків: М. Алексеева, В.
Васильєва, А. Васильєва, Ф. Глази-ріна, Ю. Грошового, А. Дулова, М.
Єнікеєва, В. Коновалової, Д. Котова, М. Коченова, В. Кудрявцева, Г.
Міньковського, В. Пи-рожкова, О. Ратинова, Л. Філонова, В. Фокіна, А.
Екменчі, О. Яковлева, О. Ярмоленка та інших.

У 1971 р. в Москві відбулася І Всесоюзна конференція з судової
психології, в якій брали участь близько 300 вчених і практиків; вона
стала важливою віхою і стимулом на шляху розвитку юридичної психології.
Водночас у Тбілісі відбувся IV Всесоюзний з’їзд психологів СРСР, у межах
якого працював симпозіум із судової психології. Спеціалісти у сфері
юридичної психології брали участь у трьох наступних (V, VI, VII) з’їздах
психологів СРСР, які проходили в Москві в 1977, 1983 та 1989 роках. У
межах з’їздів працювали симпозіум «Виховання особистості і психологічні
питання боротьби з відхиленнями в її розвитку» та секція «Юридична
психологія».

У 1986 р. в Тарту відбулася II Всесоюзна конференція з юридичної
психології, де було визначено назву науки, її напрями, дидактику і
методику психологічної підготовки юристів у вузі. Проблеми юридичної
психології розглядалися на спеціальних секціях всесоюзних конференцій із
роботи психологічної служби у Москві (1984 p.), республіканських
конференціях із проблем підвищення добробуту (1987 p.), ролі соціальних
і психологічних наук у справі підвищення ефективності і культури
обслуговування (1988 р.) в Тарту, із експерименталь-

ної психології у Львові (1988 р.), на конференціях і нарадах, які
проводилися Прокуратурою СРСР, МВС СРСР та ін.

Становлення України як незалежної держави спричинило до подальшого
розвитку юридичної психології. Відповідно до переліку ВАК України, вона
ввійшла до кола психологічних спеціальностей (19.00.06), при
Національній академії внутрішніх справ України створена спеціалізована
рада по захисту дисертацій. У 1996 році проблеми юридичної психології
розглядалися на секції II Всеукраїнського з’їзду психологів. Дослідження
фахівців у теперішній час мають досить широкий діапазон. Це не тільки
проблеми використання судово-психологічної експертизи, психології
дізнання і слідства, психологічні проблеми профілактики правопорушень, а
й питання психології особистості правопорушника, психології судочинства,
правомірної поведінки, створення професіограм і психограм юридичних
професій та ін.

Розширяється горизонт психологічних досліджень та сфер практичного
застосування їх результатів у юриспруденції. Виявляється тенденція
використання психологічних знань для забезпечення виконання завдань
цивільного судочинства, профілактики адміністративних правопорушень, а
також їх застосування в законотворчому процесі. Позитивні зміни
спостерігаються і в плані організації наукових досліджень — останніми
роками визначилося прагнення до координації наукових досліджень,
кооперації з науковими пошуками у суміжних сферах — соціології,
педагогіці, медицині. Вказані процеси свідчать про вихід юридичної
психології в Україні на новий етап розвитку.

Література

І. Андросюк В. Г, Казміренко Л. /, Юхновець Г. О. та ін. Професійна
психологія в ОВС: Загальна частина. — К., 1996.

2. Васильев В. Л. Юридическая психология. — С.-Пб., 1997.

3. Костицкий М. В. Введение в юридическую психологию: методологические и
теоретические проблемы. — К., 1990.

4. Разин В. М. Психология для юристов. — М., 1997.

Розділ З

Психологічна характеристика юридичної діяльності

Однією з центральних проблем юридичної психології є вивчення і розкриття
закономірностей юридичної діяльності. Це потребує, насамперед,
встановлення психологічної структури діяльності, що дає можливість більш
повно і глибоко вивчити всі особливості діяльності, отже — ретельніше
підготуватись до її виконання. Виявлення та вивчення психологічної
структури є необхідною передумовою і для вирішення проблем наукової
організації цієї діяльності.

Виявити психологічну структуру — це означає, передусім, визначити
основні компоненти даного виду діяльності, що можна зробити, лише
розглядаючи людину як суб’єкт праці, пізнання і спілкування. Таке
розуміння сутності людини вперше сформульовано видатним російським
психологом Б. Г, Ананьєвимі. Будь-яка професійна діяльність людини у
всіх випадках складається з цих трьох елементів, тому й психологічна
структура діяльності повинна базуватись на їх аналізі. Але в різних
видах діяльності співвідношення цих елементів різне. Саме це й визначає
самостійність психологічної структури різних видів діяльності.

Будь-яка діяльність характеризується спрямованістю, наявністю
специфічних цілей; особливостями об’єктів діяльності;

конкретними методами і засобами досягнення мети; наявністю специфічних
умов діяльності. Сказане повною мірою стосується і юридичної діяльності.

Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. — Л., 1968.

Мета (чи сукупність цілей) юридичної діяльності визначається
необхідністю забезпечення умов для функціонування правової держави та
нормальної життєдіяльності (безпеки життя і здоров’я, права власності
тощо) кожного конкретного громадянина такої держави. Жоден з інших видів
діяльності не є носієм сукупності цілей, притаманних правоохоронній та
правозастосовчій діяльності, що власне й визначає специфічність її
психологічної структури.

Об’єкти діяльності — переважно особи, що перебувають у конфліктних
стосунках із законом, порушують правові норми чи є носіями інформації,
значимої для розкриття та розслідування злочинів, їх профілактики. Сюди
ж слід віднести специфічні емоційні стани об’єктів, специфічність
інформації, що збирається в процесі діяльності, особливості її
опрацювання та закріплення.

Особливі умови діяльності створюються тими психологічними відносинами,
які супроводжують її здійснення. Вони визначаються поведінкою осіб, що
порушили закон чи є носіями інформації про нього, їх ставленням до
суб’єкта діяльності — працівника правоохоронних чи правозастосовних
установ.

3.1. Психологічна структура юридичної діяльності

Юридична діяльність є різновидом трудової діяльності. Вона розрізняється
за профілем (правоохоронна, правозас-тосувальна, судова) та за
суб’єктами її реалізації (опера-тивно-розшукова, слідча, по здійсненню
правосуддя, пенітенціарна, прокурорська, адвокатська, нотаріальна).

За структурою юридична діяльність поділяється на:

1) пізнавальну;

2) конструктивну;

3) комунікативну;

4) організаторську.

Слід також виділяти два допоміжні види юридичної діяльності, які не
визначають змісту, але супроводжують її як невід’ємні частини: 1)
профілактична та 2) посвідчувальна.

При здійсненні діяльності у сфері правовідносин кожен із зазначених
різновидів (компонентів загальної структури) може виступати як
самостійний елемент, у тісному взаємозв’язку з іншими видами або ж як
допоміжний, що забезпечує інші види. Кожен із них може бути складовою
частиною психологічної структури будь-яких видів діяльності людини,
специфіка ж юридичної діяльності визначається саме змістовними її
характеристиками. Розглянемо докладніше кожен структурний компонент.

Пізнавальна діяльність. У психологічній структурі різних професій та
видів діяльності процес пізнання має різний зміст, що визначається його
метою, об’єктами, обсягом необхідної інформації, методами та засобами,
умовами реалізації пізнання, опрацювання і закріплення інформації тощо.
У юридичній діяльності всі зазначені елементи суттєво своєрідні, що й
надає їй специфіки. Щоб встановити істину, потрібно, насамперед, пізнати
значну кількість фактів, обставин, взаємозв’язків, що стосуються як
теперішнього, так і минулого. Пізнавальна діяльність необхідна для
встановлення факту наявності чи* відсутності правопорушення, причетності
до нього певної особи та ступеня її вини, адекватно до якої визначається
міра покарання. Для досягнення останньої мети потрібне глибоке вивчення
особи, її ставлення до вчиненого і лише після цього — планування заходів
її ресоціалізації.

Таким чином, пізнавальна діяльність не є самоціллю (хоча це можливе в
певних науках, на певних етапах тощо); вона є засобом реалізації інших
різновидів юридичної діяльності, водночас останні можуть стати засобами
для забезпечення пізнання. Сутність пізнавальної діяльності може бути
зрозуміла лише з урахуванням такого діалектичного взаємозв’язку між
різними видами діяльності. Це не тільки ускладнює процес пізнання, а й
призводить до його виняткової суперечливості. Здійснення воднораз із
пізнанням інших різновидів діяльності постійно виявляє нові факти,
зв’язки між фактами, змінює ставлення до них.

Характерною особливістю пізнання в юридичній діяльності є високий
ступінь невизначеності первісного, вихідного мислительного завдання.
Мета пізнання постійно уточнюється, змінюється, що призводить до
специфічного використання в пізнавальній діяльності мислених моделей.
Чим активніше здійснюється взаємодія з об’єктом, тим продуктивніший
процес мислення. Звідси можна зробити висновок, що одним

із засобів активізації процесу мислення є збільшення обсягу спілкування
фахівця з об’єктами, з приводу яких здійснюється процес мислення.

Але в пізнавальній діяльності у юридичному процесі можливість
безпосереднього контакту з об’єктом пізнання обмежена. Суб’єкт цієї
діяльності не спостерігає самої події (факту), він відтворює її за
окремими деталями, штрихами, створюючи мислену модель. Слід також
врахувати, що певні мислені моделі вже є у фахівця ще до початку
здійснення пізнавальної діяльності у конкретній справі. З ними весь час
порівнюється мислена модель події, що пізнається. Окрім того, існує
найбільш загальна мислена модель — модель закону, роль якої виняткова
при здійсненні пізнавальної діяльності.

Специфічною рисою пізнання у юридичній діяльності є спрямованість на
події (факти, явища) минулого, теперішнього й майбутнього часу. Якби в
ній пізнавалися тільки події минулого, не можна було б вирішувати
багатьох цілей кримінального судочинства: викривати тривалі у часі
злочини, здійснювати профілактичні функції, впливати на причини і умови,
що сприяють вчиненню злочинів. У цьому багатоплановому процесі пізнання
є певна закономірність: передусім, у процесі збору фактичних обставин
створюється мислена модель теперішнього, яка постійно змінюється та
доповнюється під впливом встановлення нових фактів, логічного пошуку
нових зв’язків між ними; через факти теперішнього пізнавальна діяльність
розповсюджується на явища і події минулого, а вже на базі пізнання
теперішнього і минулого здійснюється прогнозування майбутнього.
Побудована модель немов би пропускає через себе всю інформацію, що
надходить до суб’єкта. Відбір необхідної інформації для доповнення
моделі відбувається як свідомо, так і підсвідоме, коли особистість
навіть не концентрується на цих процесах.

Окрім побудування мисленої моделі, постійного її доповнення,
здійснюється й перевірка правильності як усієї моделі, так і окремих її
елементів. Це необхідно тому, що значна кількість елементів моделі
відтворюється зі слів інших осіб, у тому числі й тих, хто не
зацікавлений у досягненні істини. Тому на момент закінчення перевірки
опрацьовується декілька мислених моделей, що по-різному відображають
певні групи фактів.

Пізнавальна діяльність є безперервним процесом побудови ймовірнісних
моделей, доповнення ‘їх перевіреними фактами, новою інформацією задля
формулювання кінцевої, вихідної

моделі, яка цілковито відображає подію, що відбулася, причому в межах,
зазначених законом. Від цілої низки елементів та взаємозв’язків, що не
мають юридичного значення, у даному випадку свідомо абстрагуються. Це
зумовлює складне й специфічне переплетення пізнавальної діяльності з
конструктивною, організаторською та іншими видами, створює необхідність
застосувати методи впливу до інших осіб задля подальшого пізнання.
Наявність та необхідність психологічного впливу — ще одна специфічна
риса пізнавальної діяльності.

Суттєвою особливістю пізнавальної діяльності слід вважати надзвичайно
великий обсяг інформації, яку опрацьовує кожен суб’єкт. Тут завжди
присутня суттєва невизначеність у шляхах побудови мислених моделей із
відновлення дійсних фактів, подій, їх взаємозв’язків, що спричиняє
необхідність маніпулювання значною кількістю елементів при проведенні
мислительних операцій. У зв’язку з цим вся інформація, що надходить,
перевіряється ще раз із позицій її можливої приналежності до побудови
даних мислених моделей.

Складність процесів виявлення, переробки та відбору інформації полягає
також у тому, що вона не статична, а надзвичайно динамічна, постійно
змінюється. Це призводить до того, що сприйняття інформації в багатьох
випадках не може бути повторене. Отже, момент сприймання повинен бути
одночасно й моментом вирішення питання про значущість даної ситуації для
конкретної пізнавальної діяльності щодо встановлення певних фактів,
явищ, подій.

Уся інформація, що надходить у процесі пізнавальної діяльності, може
бути розподілена на таку, що процесуальне закріплюється, та іншу, що
цього не потребує. Цим визначаються можливості використання інформації у
різних галузях право-застосовної та правоохоронної діяльності. Так,
наприклад, для профілактичної діяльності не має значення, закріплена чи
ні процесуальне інформація, що є основою для виховного впливу. Але для
прийняття рішення, що змінює процесуальне становище осіб, необхідна лише
процесуальне закріплена інформація. Тому в кожному окремому випадку
попередньо оцінюється не тільки значимість інформації, а й способи її
одержання та форми закріплення для майбутнього використання.

Пізнавальна діяльність не тільки має пошуковий характер:

інформація почасти здобувається при протидії (явній чи замаскованій)
зацікавлених осіб та в емоційно забарвлених умовах. Емоційний стан може
полегшувати пізнання — при

наявності позитивних емоцій, чи утруднювати його — при негативних
емоціях. Тому пізнавальний процес має не тільки пізнавальну сторону, а й
емоційно-вольову, бо рішення приймається особистістю, на яку впливають
не просто факти, а факти, що мають певний емоційний фон (певне
сприймання та переживання дійсності, ставлення до підозрюваних,
потерпілих, свідків тощо). Причому умови та об’єкти пізнання здебільшого
впливають на суб’єкта негативним, а не позитивним чином.

Головним змістом конструктивної діяльності є відбирання та композиція
отриманого матераілу, а також планування послідовності та змісту дій
(поведінки).

Відбір та композиція матеріалу — це відновлення певної події за
матеріальними (зміни в матеріальному середовищі) та ідеальними (пам’ять
та мислення людей) слідами. Приміром, у слідчій діяльності це може
відбуватись як версифікація (висунення версії) події. Слідча версія,
перш за все, спрямована на створення модельного уявлення про подію
злочину. Але, окрім цього, версія відіграє важливу роль у визначенні
способів одержання інформації, спрямованої на з’ясування причин відомих
фактів та явищ, а також на встановлення зв’язків між подіями та
невідомих обставин події, що відбулася. Тобто, по суті, версія і є
планом розслідування, що складається з суттєвих інформаційних зон
(факти, особи, предмети, явища), на підставі яких визначаються засоби та
джерела додаткової інформації.

Суто планування складається з таких елементів:

планування змісту майбутньої діяльності — визначення предмета, його
змісту та меж фактичних обставин, захо–дів, які мають бути реалізовані;

планування організації перевірки версій;

планування системи та послідовності власних дій (що і в якій
послідовності потрібно виконувати);

планування системи та послідовності дій учасників розслідуваної справи —
підозрюваного, свідків, потерпілих, працівників правоохоронних та інших
органів, які сприяють розслідуванню.

Планування має кілька етапів:

перший — орієнтовного планування, коли усвідомлюються й оцінюються
можливості досягнення поставленої ме-

ти; другий — організаційного планування, на якому визначаються всі
умови, обставини та організаційні різновиди майбутньої діяльності;
третій — планування виконання (полягає в мисленій побудові системи
діяльності та її компонентів); четвертий — планування самоконтролю,
оцінювання та зіставлення одержаних результатів, регулювання подальшого
ходу розслідування.

Таким чином, у найбільш широкому смислі під конструктивною діяльністю
розуміють планування дій для досягнення мети. У зв’язку з цим
конструктивна діяльність завжди тією чи іншою мірою є попереднім
мисленим уявленням ходу і результатів дій та обов’язковим компонентом
будь-якого виду діяльності.

Але конструктивна діяльність у юридичній практиці має свої відмінності:
елемент передбачення завжди охоплює лише певний етап загальної мети.
Така особливість визначається пошуковим характером пізнання, де кожен
новий факт може змінювати, доповнювати уявлення, що склалося, змінювати
планування наступних дій.

Конструктивна діяльність нероздільно пов’язана з комунікативною.
Планування майбутніх психічних стосунків дозволяє завчасно вивчити їх,
встановити лінію власної поведінки, висунути гіпотези щодо можливої
поведінки інших осіб, визначити декілька варіантів своєї поведінки
залежно від можливих змін ситуації, деталізувати проміжні та кінцеві
цілі спілкування тощо.

У юридичній діяльності слід завжди мати на увазі необхідність
конструювання, враховувати його обов’язкове сполучення з іншими
компонентами психологічної структури. Без урахування цього не може бути
досягнута загальна мета. Під час аналізу помилок пізнання видно, що вони
значною мірою є результатом ігнорування чи неповного здійснення
конструктивної діяльності, яка може виявлятись як у мисленому
відтворенні майбутніх дій по досягненню результату, так і в прийнятті
рішення за результатами аналізу і синтезу зібраних фактів.

Юридична діяльність не обмежується лише пізнанням та комунікативними
зв’язками. Обов’язковими є розробка та вживання активних заходів для
ліквідації фактів порушень закону, покарання та ізоляції від суспільства
злочинця, для уне-можливлення повторення порушень закону. Усе це є
проявами конструктивної діяльності у юрисдикційному процесі,

спрямованої на прийняття позитивних рішень, зумовлених як правами, так
і обов’язками відповідної уповноваженої державою особи.

Особливість даного різновиду конструктивної діяльності виявляється також
у тому, що вона в усіх випадках регламентована законом. Для прийняття
рішення на провадження певних дій завжди необхідне попереднє з’ясування
їх порядку та умов відповідно до правових норм. Як стверджує А. В.
Дулов’, конструктивна діяльність являє собою мислене співставлення
ситуації з певною нормою закону, прийняття рішення про можливість
(необхідність) застосування передбачених нею повноважень. Найбільшою
мірою конструктивна діяльність знаходить застосування при співвідношенні
конкретної ситуації (пізнання обставин злочинних дій) з нормою
кримінального закону, при вирішенні питання про винність особи, при
визначенні міри покарання. Цей бік конструктивної діяльності у найбільш
завершеному вигляді реалізується у вироку суду.

Одним з обов’язків компонентів психологічної структури правоохоронної
діяльності є комунікація, під якою слід розуміти особливості взаємодії в
процесі спілкування людей. При вирішенні будь-яких складних завдань у
багатьох галузях науки і практики основною є взаємна, одночасно
здійснювана в спілкуванні взаємодія, результати якої можуть бути
досягнуті тільки завдяки спілкуванню. При спілкуванні люди обмінюються
інформацією, здійснюють необхідний вплив один на одного, навчаються та
обмінюються досвідом. Дуже часто досягнення мети неможливе без
попереднього впливу однієї особи на іншу, без попередньої складної
комунікативної діяльності. За словами О. О. Бодальова, «пізнання та
взаємний вплив людей один на одного — обов’язковий елемент будь-якої
свідомої діяльності»2.

У комунікативній діяльності можна виділити деякі загальні елементи,
пізнання яких дозволяє більш повно вивчати особливості комунікації в
конкретній галузі. Якщо комунікативні зв’язки між людьми розглядати за
загальними принципами процесу передачі та отримання інформації, то ці
елементи будуть такими:

1) джерела передачі інформації. У процесі спілкування кож-_на із сторін
є джерелом інформації для іншої, причому ця

‘ Дулов А В. Судебная психология. — Минск, 1975. — С. 75.

2 Бодалев А А Восприятие и понимание человека человеком. — Л 1982 — С
12.

4-9-562

інформація надзвичайно різноманітна — вона надходить не тільки від
мови, а й від зовнішнього вигляду людини, її одягу, міміки, пантомімики
тощо. У свою черу, мова теж містить у собі значні можливості для
передачі інформації через швидкість, модуляції, тембр голосу та ін.;

2) канали передачі інформації — згідно з раніше сказаним, залежно від
умов може використовуватись один або ж кілька з них. Так, фахівець може
прагнути сприйняти інформацію лише через зміст мови, або ж доповнює її
«зчитуванням» невербальних сигналів, або ж використовує ще й письмові
зображення, пред’явлення певних об’єктів тощо;

3) канали прийому інформації — людина здатна сприймати інформацію, що
надходить від різних органів відчуття, тобто активно і одночасно
користуватись одним каналом чи декількома. Повнота сприймання інформації
у даному випадку прямо зумовлюється кількістю каналів, через які йде
сприймання;

4) контроль як за передачею інформації, так і за її отриманням —
здійснюється за допомогою так званого «зворотного зв’язку». Зворотний
зв’язок при спілкуванні забезпечується одержанням інформації від особи,
що є партнером по спілкуванню. Це можуть бути реакції у формі словесного
підтвердження розуміння переданої інформації, а також певних
невербальних проявів. Причому зворотний зв’язок не обов’язково означає
згоду з інформацією, це може бути й негативне реагування;

5) переробка інформації, що здатна видозмінювати суть самого
спілкування, збільшувати чи зменшувати можливості взаєморозуміння один
одного, створювати умови для продовження спілкування або ж відмови від
нього.

Однією з характерних особливостей комунікації в юридичній діяльності є
та обставина, що вона реалізується не тільки в теперішньому часі, а й
значною мірою орієнтована на майбутнє. Це не тільки процес обміну
інформацією, взаємодія зараз, вона визначає певне ставлення до особи
надовго. З урахуванням теперішнього (чи минулого) ставлення відбувається
оцінювання конкретної поведінки, повідомлюваних фактів та доказів.

Проблема комунікативних зв’язків має велике значення для здійснення
правоохоронних та правозастосовних функ-

цій. Стосунки між підозрюваним та слідчим, між звинувачуваним і судом
та їх вплив на вирок повинні ретельно вивчатись, бо без цього неможливо
правильно зрозуміти всі особливості перебігу психічних процесів кожного
з учасників. Без вивчення відносин, що складаються на різних етапах
діяльності, не можна також достатньо обгрунтовано аналізувати весь
процес взаємодії та конкретні дії по встановленню об’єктивної істини,
шляхи і засоби ресоціалізації правопорушників (злочинців) та вирішувати
інші завдання правосуддя.

Комунікативний процес завжди є взаємовпливом, взаємодією людей, причому
стосовно юридичної діяльності в цілому йому притаманні прагнення
регламентації та контролю. Відносини регламентуються таким чином, щоб
забезпечувався в основному односторонній вплив, щоб найменшою мірою під
нього підпадали суб’єкти діяльності — фахівці-юристи. Цій меті слугують
певні процесуальні норми, у тому числі владні повноваження, та
відповідна психологічна підготовка, спрямована на формування моральних і
професійних якостей. З урахуванням зазначеного, процес взаємодії часто
свідомо регулюється в односторонньому порядку, що не виключає, а
навпаки, передбачає накопичення професійного досвіду, збагачення
позитивних якостей особистості фахівця в результаті спілкування з
особами — носіями негативних якостей, пізнання негативних аспектів
життя.

Специфічною особливістю спілкування в юридичній діяльності є також його
примусовий характер: об’єкти часто залучаються до взаємодії без
урахування наявності у них такого бажання, закон зобов’язує їх робити це
під загрозою застосування певних санкцій, що не може проходити
безслідно, особливо на початкових стадіях спілкування. На усвідомлення
примусовості впливає, підсилюючи його, наявність упередженого ставлення
до правоохоронних органів у цілому, причини якого ми не будемо тут
аналізувати. Упередженість, у свою чергу, зростає внаслідок
нерівноправності в спілкуванні, наявності утиску особистих прав, що
зумовлюється суттю слідчих, судових та інших дій, та залежності об’єктів
взаємодії від її суб’єктів.

Слід ураховувати, що в професійному спілкуванні відбувається не тільки
вивчення певною посадовою особою об’єкта, а й останній уважно слідкує за
поведінкою працівника (особливо це стосується підозрюваних,
звинувачуваних), інколи спеціально збираючи інформацію про нього.
Специфічний

стан цих осіб, специфічні цілі та умови спілкування, наявність
визначених процесуальне чи непроцесуально форм спілкування — все це
неминуче призводить до вельми загостреного сприйняття інформації і може
породжувати відповідний стиль і тактику взаємодії, що виявляється в
конфліктності.

Наявність у психологічній структурі конструювання не виключає такого
обов’язкового компоненту, як організаторська діяльність, що спрямована
на створення оптимальних умов для здійснення діяльності в цілому. Її
необхідність визначається такими особливостями юридичної праці:

1) множинність та багатоплановість — установлення фактів, їх аналіз,
прийняття рішення, здійснення виховних та профілактичних функцій тощо.
Усе це стає можливим лише за умови строгої організації, тобто узгодження
та координації дій усіх учасників цього процесу;

2) пошуковий характер пізнання — ніколи не можна точно визначити, яким
чином та які саме факти будуть установлені; факти не просто вивчаються,
їх спочатку потрібно віднайти, причому часто при протидії зацікавлених
осіб;

3) висока інтенсивність розумового процесу, що характеризується
необхідністю вирішення численних задач за короткий проміжок часу;

4) циклічність, різний ступінь напруженості й інтенсивності діяльності,
що призводить до нерівномірності повсякденного навантаження (розумового
та фізичного).

За відсутності організаторської діяльності зазначені умови можуть
призвести до небажаних наслідків, до змін в особистості та неможливості
ефективно здійснювати професійні функції.

Стосовно кожного компоненту юридичної діяльності організація
проявляється по-різному. Так, організація пізнання означає упорядкування
процесу сприймання і переробки інформації, створення умов для її
збереження і систематизації. Залучення інших осіб потребує забезпечення
їм відповідних умов та здійснення загального керівництва, оптимального
розподілу функцій. Особливої уваги потребує самоорганізація — визначення
загальної та спеціальної мети, оптимальної послідовності дій, врахування
індивідуально-психологічних особливостей динаміки процесу працездатності
тощо. Здійснення організаторської діяльності передбачає також наявність
умінь розчленувати кожну дію на відповідні складові

елементи, що є неодмінною умовою організації діяльності інших осіб,
контролю за їх діями. Організація виявляється також у керівництві
процесом комунікації на будь-якому етапі правоохоронної та
правозастосовної діяльності.

Одним з допоміжних компонентів структури юридичної діяльності є
профілактика — правове виховання громадян для попередження порушень
закону та вплив на правопорушників (злочинців) із метою недопущення ними
протиправних дій надалі. У більш загальному плані профілактична
діяльність може вважатись різновидом виховання, в якому цілі, умови та
об’єкт мають свою специфіку; відрізняються й принципи такої виховної
роботи. Це зумовлюється, насамперед, особливими якостями людей, що є
носіями негативних рис характеру, а також і носіями антисоціальних
установок.

При здійсненні профілактики вплив може спрямуватись на конкретну особу
(праворушника), на групу людей, на суспільство в цілому. Це потребує
збору та розробки певних матеріалів, здійснення загальнопрофілактичних
заходів, організації та керівництва діяльністю громадських організацій
тощо.

Усі види профілактичного впливу на осіб з асоціальною спрямованістю
можна поділити на такі групи:

1) вплив при проведенні дізнання, на стадії попереднього розслідування
та судового розгляду — здійснюється слідчим, працівником органу
дізнання, прокурором та судом, а також особами і соціальними групами, що
залучаються до даної діяльності, з обов’язковим врахуванням специфічних
умов та процесуальної регламентації;

2) вплив в установах виконання покарань;

3) вплив у трудових колективах, де перебуває особа після відбуття
покарання — як сукупність зусиль адміністративних органів, громадських
організацій, колективу в цілому та окремих його представників.

З урахуванням існуючих відмінностей на різних етапах здійснення
правосуддя і неоднакових можливостей по реалізації виховної функції,
слід розрізняти: загальні цілі профілактичної діяльності та конкретні
цілі профілактичної діяльності на даній стадії здійснення правосуддя. У
свою чергу, конкретні цілі характеризуються процесуальними умовами даної
стадії, кінцевими завданнями, тривалістю контакту з об’єктами
профілактичного впливу, умовами цього контакту та рядом інших обставин.
Виховна (профілактична) функція займає

різний обсяг у загальній діяльності різних посадових осіб, але вона
завжди має місце і є обов’язковим компонентом юридичної діяльності.

Суттєвою особливістю правоохоронної діяльності є те, що вона в усіх
випадках потребує відповідного закріплення, засвідчування (посвідчення)
одержаних у процесі пізнання фактів. Істина встановлюється не лише для
досягнення певної віддаленої мети чи задоволення власної зацікавленості,
але й для переконання інших осіб у існуванні певних фактів, для
можливості перевірки правильності прийняття певних рішень. Усі досягнуті
результати повинні бути закріплені, збережені для їх сприймання та
оцінки в подальшому: діяльність не завершується збором фактів, вони
переходять від однієї особи до іншої, від однієї стадії юридичного
процесу до наступної. Пізнання є не самоціллю, а лише засобом досягнення
мети.

Засвідчувальна (посвідчувальна) діяльність супроводжує не тільки процес
пізнання істини, а й прийняття та реалізацію рішень, пов’язаних з
правовими повноваженнями суб’єктів юридичної діяльності: обов’язковість
дотримання законів (Конституції України, КК та КПК України) при
обмеженні прав людини, у т. ч. позбавленні її волі, потребує виключної
уважності та виваженості. Письмове засвідчення (аналіз фактів та
співставлення їх з нормами закону) покликане гранично обмежувати
можливість прийняття помилкового рішення під впливом негативного
емоційного стану чи будь-якої іншої причини, а також полегшує наступний
процес перевірки його правильності.

Таким чином, засвідчувальна діяльність полягає в наданні всій одержаній
інформації спеціальних, передбачених законом форм (протокол, постанова
тощо), причому найбільше значення вона має в слідчій та судовій
діяльності як найбільш процесуальне регламентованій. У засвідчувальній
діяльності слід враховувати такі психологічні чинники:

1) надходження інформації відбувається, як правило, в ситуації
зовнішньомовної взаємодії та розуміння. Тому професійно значимою рисою
фахівця-юриста є професійна культура мови та мовлення, яка полягає в
чистоті мови, точності побудови речень, володінні тембровими та
інтонаційними характеристиками, відсутності формально-суттєвих,
лексичних та артикуляційних дефектів;

2) досить часто викривлення інформації, її спотворення виникає через
неправильне розуміння жаргонних висловів і

сленгів, притаманних певним соціальним прошаркам та групам. Необхідно
врахувати також національні діалекти, звичаї та ритуали спілкування;

4) особливі вимоги висуваються до процедури оформлення процесуальних
документів: а) бездоганність мислення у граматичному, стилістичному,
юридичному відношенні, лаконійність висловлювань; б) збереження
особливостей лексикону співбесідника, при можливості — коментування
інтонаційних характеристик мови та їх мімічного супроводу; в)
небажаність одночасного вислуховування та запису, оскільки графічне
оформлення думок не тільки потребує переключення уваги (це не
автоматична діяльність), але й перериває психологічний контакт.

3.2. Психологічні особливості юридичної діяльності

Юридична діяльність відноситься до професій, що передбачають виконання
службових обов’язків у напружених, екстремальних, стресогенних умовах.
Тому їй притаманні всі особливості, характерні для інших «критичних»
видів діяльності: 1) дефіцит часу; 2) вплив на особистість особливо
сильних подразників та домінування негативних емоцій при нестачі
позитивних; 3) підвищена відповідальність прийняття рішень та
необхідність невідкладного вжиття заходів. Усі вони набувають особистої
значимості та призводять (як кожен окремо, так і в сукупності) до
виникнення стану психологічної напруженості.

Дефіцит часу породжується такими чинниками: 1) неможливість повного
прогнозування змін оперативної обстановки та стану злочинності, що
призводить до нерівномірного навантаження фахівців у різні періоди часу;
2) наявність правової (процесуальної) регламентації термінів виконання
переліку дій; 3) значні відволікання фахівців на виконання непритаманних
їм функцій чи на участь у загальних заходах;

4) наявність проблем кадрового забезпечення, особливо на найбільш
складних ділянках (слідча та оперативно-розшукова діяльність), у тому
числі й через відсутність відповідної професійної підготовки та досвіду
роботи, неналежне матеріально-технічне забезпечення.

Вплив на особистість особливо сильних подразників із переважанням
негативних емоцій — похідна від екстремального характеру та високого
ступеня конфліктності діяльності. Вчинення правопорушення (злочину) не
тільки об’єктивно призводить до конфлікту конкретної людини з законом і
суспільством у цілому, а й усвідомлюється нею як протиборство і породжує
конфліктні стосунки з оточуючими. Вони можуть існувати протягом досить
тривалого часу і проектуватись на іншу особу — представника
правоохоронних органів, як свідчення раніш існуючої у правопорушника
негативної установки на взаємодію. Причому поведінка правопорушників
практично ненормована, вони можуть поводитися будь-яким чином, особливо
в слововиявленні, працівник правоохоронних органів повинен діяти
відповідно до норм закону, у певних визначених рамках. Конфліктність
призводить до виникнення стану емоційної напруженості та трансформації
особистості (переважання стереотипного реагування на ситуацію, втрата
пильності тощо), в подальшому — до переносу негативних новоутворень на
неслужбову сферу і суперечностей у найближчому оточенні.

Підвищена відповідальність та необхідність невідкладного вжиття заходів
призводить до екстремальності діяльності, що зростає внаслідок
необхідності приймати рішення в обмежений проміжок часу, причому ці
рішення забарвлюються елементами небезпеки й ризику, бо можуть мати
небажані осо-бистісні наслідки.

Юридична, у тому числі правоохоронна, діяльність має також перелік
особливостей, що визначаються специфікою взаємодії в системі «людина —
право». Вони пов’язані з тим, що рівень злочинності невпинно зростає, а
сама злочинність наповнюється новим змістом — це потребує від
працівників застосування спеціальних знань, інколи у дуже вузьких та
спеціфичних сферах людської діяльності, нових форм та методів роботи.

До чинників психологічного характеру слід, насамперед, віднести:

1) наявність правової регламентації діяльності — суворе правове
регулювання розкриття злочинів, піднесене до норми закону і обов’язкове
для виконання. Реалізація професійних функцій у інших сферах людської
діяльності регламентується загальними планами та інструкціями, які
дозволяють досить вільно тлумачити уявлення про найбільш

ефективну організацію праці. Діяльність фахівця-юриста
підпорядковується суворо встановленим нормам. Звичайно, з цього не
випливає, що її суб’єкт обмежений у своїх волевиявленнях щодо вибору
засобів виконання діяльності, її раціональної організації;

2) наявність владних повноважень, тобто права та обов’язку застосування
влади від імені закону. Психологічний стан підвищеної відповідальності,
поряд із необхідністю винесення обгрунтованих та виважених рішень, надає
юридичній діяльності напруженого характеру і може призвести до появи
негативних тенденцій. Перша з них полягає в надмірному застосуванні
владних повноважень, зловживанні службовим становищем, друга — в
нерішучому застосуванні владних повноважень, пов’язаному із сумнівами,
побоюваннями щодо можливої відповідальності;

5) наявність елементів небезпеки і ризику у тому числі й при прийнятті
рішень, які можуть мати небажані особистісні наслідки. Практика
свідчить, що «вдалий» ризик заохочується керівництвом, а «невдалий»
визнається невиправданим і спричиняє до відповідальності;

4) багатоплановість службових ситуацій, неможливість чіткого планування
й прогнозування результатів — у кожній ситуації можна виділити декілька
аспектів (правовий, психологічний, моральний, соціально-економічний та
ін.), кожен із яких потребує своєї оцінки, тому визначити власне
ставлення до конкретного об’єкта (підозрюваного, свідка, потерпілого) не
завжди просто. Неочевидність ситуацій (те, що «лежить на поверхні»,
часто не відображає суті) потребує складних інтелектуальних зусиль, а
малопрогно-зована зміна видів діяльності, одночасове вирішення декількох
завдань, у тому числі й таких, що формально є поза межами компетенції
(працевлаштування, внутрісімейна адаптація, оздоровлення дітей тощо)
може створювати передумови для розвитку у працівника стану фрустрації;

5) високі вимоги до навичок професійного спілкування — у тому числі
прогнозування можливих варіантів поведінки співбесідника, наявність
індивідуальних «технік» спілкування, вміння «дистанціюватись від
ситуації», «не вийти з ролі», хоч би яким складним не було завдання. У
цих умовах психологічні вимоги до особистості не тільки високі, а й
неоднорідні, бо передбачають наявність у фахівця сукупності якостей, що
рідко сполучаються в одній особі

(швидкість реагування та аналітичний склад розуму, розвинена
просторова уява та здібності до лінгвістики тощо). Звичайно, вони можуть
компенсуватися за рахунок індивідуального стилю діяльності, але не
завжди і не повною мірою (наприклад, професійна компетентність не може
врівноважити моральну нестійкість).

Таким чином, наявність специфічних для юридичної діяльності
психологічних особливостей дає нам змогу зробити висновок про
необхідність виділення нового самостійного напряму юридичної психології
— «Психологія юридичної діяльності». На наш погляд, її можна визначити
наступним чином: психологія юридичної діяльності — це галузь наукового
знання про психологічні закономірності діяльності у сфері
правозастосовних і правоохоронних відносин, відносин у зв’язку із
судочинством, та засновані на їх пізнанні вимоги до особистості
фахівця-юриста, психологічні методи і засоби удосконалення даного виду
діяльності.

Важливе місце в цьому визначенні займають психологічні закономірності.
Під закономірностями у гносеології розуміється суттєвий, сталий,
загальний, необхідний і повторюваний зв’язок між явищами природи,
суспільства і мисленням. У відповідності з цим предметом психології
юридичної діяльності є суттєві, сталі, загальні, необхідні і повторювані
психологічні взаємозв’язки в галузі юридичної праці. Розкриття цих
закономірностей не слід ототожнювати з простим використанням уже відомих
положень психологічної науки. Застосування психологічних знань у тому чи
іншому виді людської діяльності ще не складає самостійного напряму
науки. Знання психології необхідні в багатьох видах діяльності, і якщо
виходити лише з цього критерію, то можна виділити безліч психологічних
наук. Право на самостійне існування мають лише ті дисципліни, що
вивчають специфічні, тільки їм притаманні закономірності. Це повною
мірою стосується психології юридичної діяльності.

Можна виділити такі основні її проблеми:

1) закономірності впливу психіки суб’єктів на успішність ‘їх діяльності.
Слід відзначити, що залежності між психічними явищами і успішністю
діяльності потребують свого вивчення і кількісного виразу. Для розкриття
цих закономірностей недостатньо виділити особливості особистості, які
впливають на продуктивність роботи того чи іншого су-

б’єкта, необхідно визначити, якою мірою вони повинні бути виражені, щоб
він ефективно здійснював професійні функції. Так, спостережливість,
емоційна стабільність, творче мислення та інші властивості повинні бути
притаманні оперативному працівнику, слідчому і експерту-криміналісту,
прокурору і адвокату, але якісні та кількісні їх значення мають
різнитися. Отже, подальші дослідження слід спрямовувати на конкретизацію
названих у спеціальній науковій літературі професійно значущих якостей
та властивостей особистості юриста, визначення меж варіювання психічних
властивостей, що забезпечують продуктивне виконання професійних завдань;

2) закономірності впливу юридичної діяльності на психіку її суб’єктів,
причому він може бути як позитивним, так і негативним. З одного боку,
відбувається адаптація до особливостей роботи, набуваються необхідні
знання, формуються вміння і навички, виникають нові позитивні якості,
людина стає фахівцем своєї справи, з іншого — можливі небажані зміни
психіки суб’єктів, аж до виникнення професійної деформації та появи
психічних новоутворень.

Одні й ті ж чинники впливають на психіку людей по-різному, у залежності
від їх мотивації та індивідуально-психологічних особливостей. Як
зазначав С. Л. Рубінштейн, зовнішні причини завжди діють на людину
опосередковано, через внутрішні умови’. Чим вищий рівень мотивації, тим
більше особа захищена від негативних впливів. Разом з тим, якщо людині
притаманні низька емоційна врівноваженість, вразливість, імпульсивність
у діях і вчинках, невпевненість у собі, надмірна потреба в безпеці — це
показники низької витривалості до стресу і, відповідно, залежності від
чинників, які викликають психологічну напруженість. У цілому можна
зробити висновок, що стабільність щодо впливу негативних чинників
знаходиться у прямій залежності від відповідності
індивідуально-психологічних якостей особистості вимогам діяльності.
Невідповідність може стати причиною неадекватних дій, які не тільки
негативно впливають на ефективність роботи, але й роблять її небезпечною
для життя та здоров’я працівника.

Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. — М.-Л, 1959.

Література

1. Васильев В. Л. Юридическая психология. — С.-Пб., 1997.

2. Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии. — М., 1996.

3. Жалинский А. Э. Основы профессиональной деятельности юриста. —
Смоленск., 1995.

4. Коновалова В. Е. Правовая психология. — Харьков, 1997.

5. Розин В. М. Психология для юристов. — М., 1997.

6. Романов В. Юридическая психология. — М., 1998.

Розділ 4

Психологія особистості. Особистість та діяльність

Правознавець як представник професій «людина — людина» може ефективно
виконувати службові завдання лише за умови глибокого та всебічного
знання об’єкта своєї діяльності — психології іншої людини. Воднораз слід
враховувати психологію й тих осіб, з якими співробітнику потрібно
налагоджувати взаємини в роботі — колег, представників інших
правоохоронних органів, керівників тощо. Не менш важливе і знання
власної психології та управління своєю поведінкою. Остання може бути
зрозумілою, прогнозованою та керованою при реалізації особистісного
підходу до неї. Отже, кожному працівнику правоохоронних органів,
незалежно від службової спеціалізації та посади, вкрай необхідно
орієнтуватись у тому, що таке особистість, яка її структура, рушійні
сили формування та розвитку, вияв особистісних рис у діяльності тощо.
Тлумачення фундаментальних психологічних понять «особистість»,
«діяльність» орієнтоване на подальшу конкретизацію їх змісту, зокрема
при розгляді особистості працівника, правопорушника (злочинця),
визначенні правової поведінки особистості, проблем керівництва та ін.

4.1. Сутність та структура особистості

У процесі пізнання навколишньої дійсності, включення у суспільні
відносини, спілкування з оточуючими людина засвоює особливу соціальну
якість — бути особистістю. Вона на-

роджується як індивід, якому ще належить соціалізуватись, тобто
засвоїти, зберегти і примножити суспільний досвід, проявити себе як
особистість. Це забезпечується шляхом входження людини до історично
створеної системи соціальних відносин — трудових, національних,
сімейних, міжособис-тісних тощо.

Отже, особистість — це обов’язково людина як істота, що має специфічну
тілесну будову (розвинений мозок, руки, органи мовлення) та риси
приналежності до суспільства; індивід як продукт суспільного розвитку,
єдність наслідуваного та набутого, носій психіки як системи особливих
утворень; індивідуальність, що треба розуміти як своєрідне, неповторне
поєднання психологічних якостей та їх проявів у поведінці та діяльності,
емоційній, інтелектуальній та вольовій сферах.

Побутове розуміння особистості найчастіше поєднується з оригінальністю,
з «силою» виявлення тих чи інших якостей. У цих випадках звичайно
стверджують: «Так, це яскрава, неповторна людина, це — особистість!».
Поняття «особистість» виникло за часів римського театру, де маска, що
одягалась на обличчя актора та визначала зовнішній вияв
індивідуальності, звалась «личина».

До переліку обов’язкових ознак особистості слід віднести:

— свідомість та самосвідомість. Коли людина оволодіває мовленням,
навчається говорити, починає формуватись її свідомість, а з нею і
особистість. Це відбувається приблизно у віці одного-трьох років.
Мінімуму соціальної зрілості людина сягає у віці 14-16 років, що
пов’язане з формуванням засад суспільного досвіду та спрямованості. За
визначенням К. К. Платонова, особистість — це людина як носій
свідомості; найбільш суттєвими ознаками свідомості є пізнання,
переживання та активні відносини.

Важливим проявом особистості є образ «Я» — система уявлень людини про
саму себе, виходячи з якої будується взаємодія з іншими людьми. Знаючи
зміст та умови формування образу «Я» іншої особи, працівник
правоохоронних органів може успішно прогнозувати та певною мірою
впливати на її поведінку. Стрижень образу «Я» складає самооцінка людини.
Завищена самооцінка призводить до того, що людина починає переоцінювати
себе в ситуаціях, які не дають для цього жодного приводу. Внаслідок
цього

вона може натикатись на протидію оточуючих людей, які відкидають її
перетензії (феномен так званого «невизнаного генія»), що призводить до
агресивності, злісності, пихатості. Занадто низька самооцінка часто
свідчить про розвиток комплексу неповноцінності, стійкої невпевненості в
собі, тяжких психічних переживаннях. Значні відхилення самооцінки від
реального рівня можуть спровокувати порушення людиною моральних та
правових норм, сприяти вчиненню злочину;

— активність як особливий спосіб взаємодії з навколишньою дійсністю.
Активність особистості виявляється у сумісній із іншими людьми
діяльності, у тому числі — спілкуванні, але, разом з тим, може
спричиняти до злочинних проявів. Наприклад, діяльність організованих
груп так званих «наперстників», рекетирів, сутенерів, що останнім часом
є дуже розповсюдженим явищем. Засадами активності особистості є потреби
— різною мірою усвідомлена та емоційно забарвлена необхідність у чомусь.
Систему потреб людини складають органічні (в ‘їжі, самозбереженні,
продовженні роду тощо) та соціальні потреби. Останні за предметом свого
задоволення поділяються на матеріальні (побут, одяг та ін.) і духовні
(потреби у спілкуванні, естетичній насолоді та ін.). Потреби активізують
і надають цілеспрямованого характеру пізнавальним та емоційно-вольовим
процесам, які є засобами досягнення потреб, викликають певні психічні
стани, емоції та почуття (наприклад, працівник, успішно розв’язавши
завдання, яке вимагало активності професійної пам’яті та мислення,
вольових зусиль, закономірно відчуває радість і задоволення). Окрім
змісту, потреби розрізнюються за силою, стійкістю, ступенем
усвідомлення. В останньому випадку особистість може чітко уявляти, чого
вона прагне і добивається. Поряд із цим, потреба може виникати як потяг.
При цьому особистість відчуває невдоволення, неспокій, вона не має
чіткого уявлення, що й як треба зробити для їх усунення. Така поведінка
типова, наприклад, для періоду статевого визрівання підлітків. Потреби
особистості, відзначаючись певною стабільністю, можуть суттєво
змінюватися завдяки стихійному або цілеспрямованому впливу суспільства;

— система особистісних відношень до оточуючого світу та людей.
Відношення особистості являє собою

суб’єктивно-оціночну, свідому, вибіркову позицію, яка іноді називається
життєвою позицією. Працівнику правоохоронних органів важливо знати та
враховувати ставлення різних осіб до правових норм, злочинів, терміну
покарання тощо. Наприклад, ставлення засудженого до виховних заходів
розглядається як провідний чинник його виправлення та є основою для
застосування різних заходів покарання чи заохочення. Особа, яка
усвідомила свою провину за вчинений злочин, поводиться зовсім інакше,
аніж людина, яка цієї провини не визнає, намагається приховати злочин.
Особливе місце в системі відношень займають міжособистісні, тобто
ставлення людей один до одного. Вони визначаються установками,
орієнтаціями, очікуваннями особистості, крізь призму яких вона оцінює та
взаємодіє з конкретною особою, групами осіб. Так, керівнику підрозділу
для роботи необхідно знати систему не тільки службових, а й
позаслужбових, неформальних взаємин підлеглих; психологія злочинної
групи не може бути з’ясована без проникнення в особливості взаємин її
членів;

рольова поведінка, яка являє собою обов’язкову соціальну функцію
особистості. Виконувана особистістю сукупність ролей свідчить про її
належність (формальну або реальну) до різних суспільних груп та
прошарків, суспільства загалом. Роль — це нормативно визначений
соціальною групою та очікуваний від особистості спосіб її поведінки як
члена цієї групи. Особистість є носієм правових, моральних, естетичних,
професійних норм суспільства та групи. Вона підтримує ці норми або,
навпаки, порушує їх та несе за це відповідальність у формі певних
санкцій. У рольовій поведінці розрізняють, звичайно, ролі соціальні
(соціально-демографічні — батько, мати, громадянин; професійні —
слідчий, інспектор ДАІ, інженер тощо);

неофіційні, внутрішньогрупові (вигнанець, лідер, член) та
стихійно-ситуативні (пасажир, свідок події тощо). При аналізі рольової
поведінки працівнику правоохоронних органів важливо пам’ятати, що
особистість — не механічний виконавець багатьох ролей, як це вважається
багатьма закордонними дослідниками. Особистість «наповнює, насичує» роль
своїм суб’єктивним розумінням, відношенням та стилем виконання. Вона
може внутрішньо не приймати нав’язану їй групою роль і це стане приводом
до внутрішньоособистісного або міжособистісного конфлікту;

— наявність певної структури як сукупності ієрархічно взаємопов’язаних
та взаємовпливових якостей. Ці

якості, як і психіка взагалі, мають вторинний щодо об’єктивної дійсності
характер та відображають її. Воднораз, формуючись у життєдіяльності
особистості, вони починають виявлятись як своєрідна внутрішня призма,
внутрішня умова (за С. Рубінштейном), через яку переломлюються зовнішні
впливи та багато в чому залежить ефект цих впливів. Такий підхід до
аналізу поведінки людини як об’єкта діяльності дозволяє працівнику
правоохоронних органів долати однобічні тлумачення на зразок «винні
умови, а не особистість» або «винна лише особистість» тощо. За такого
підходу знімається протиріччя щодо чинників формування та розвитку
особистості, її діяльності, зокрема, розбіжність між потребами
(існуючими та виникаючими) та реальними можливостями їх задоволення
розуміється як своєрідний «двигун» психічного розвитку особистості.
Біогенетичний підхід визначає, що розвиток особистості грунтується на
біологічних, успадкованих засадах. Ці засади відіграють вирішальну роль
у психічному житті людини, програмують зміст її діяльності: піддатність
злочинній поведінці (Ч. Ломброзо); професійному успіху (Ж. Амар);
травматизму (К. Марбе). Фактично особистість не визначає власної
активності, а її життя — послідовне розгортання низки успадкованих рис.
Соціогенетична концепція розуміє особистість як буквальний зліпок із
суспільного середовища, а її активність — як спрямовану на максимальне
пристосування до оточення. Отже, маніпулюючи суспільним впливом, можна
досягти повної керованості поведінкою особи. Зрозуміло, обидві ці
концепції хибно тлумачать перелік усіх причин формування та розвитку
особистості.

Вищезазначене надає можливості сформулювати поняття особистості.
Особистість — активний носій свідомості, який має індивідуально-типову
структуру психологічних якостей, вибірково відноситься до оточуючої
дійсності та виконує певні соціальні ролі.

У вивченні особистості, розумінні її сутності та структури можна
відокремити три головних історичних періоди: філософсько-літературний,
клінічний та науково-експериментальний.

Перший бере свій початок від робіт античних мислителів та сягає аж до
початку XIX століття. Найбільш суттєви-

ми межами цього періоду є обгрунтування механістичного та дуалістичного
принципів розуміння психіки, гіпертрофія внутрішнього досвіду особи.
Характерною особливістю другого періоду є переважна розробка проблем
особистості лікарями-психіатрами. Було виявлено декілька особливостей
особистості (тривожність, збудливість та ін.), притаманних як психічно
здоровій, так і хворій людині, причому в останньому випадку ці
особливості існують у гіпертрофованій патологічній формі. Такий підхід
(норма — патологія) було розповсюджено на тлумачення рис особистості
взагалі. Це відповідає необхідності вирішення психотерапевтичних
завдань, але недостатньо для цілісного пояснення особистіс-ної
структури, наприклад, темпераменту, зацікавлень, здібностей.

Найбільш відомою тут є концепція особистості, розроблена відомим
австрійським психіатром 3. Фрейдом, де активність особистості
визначається двома головними інстинктами:

статевим та самозбереження. Не маючи можливості виявлятись безпосередньо
через обмеження, «цензуру» суспільства, ці інстинкти придушуються
людиною. Витісняючись зі сфери свідомсті як ганебні, вони переходять у
сферу підсвідомого, звідки й керують поведінкою особистості. Структура
особистості, за 3. Фрейдом, складається з трьох компонентів: «Воно», «Я»
та «Понад-Я». «Воно» — це несвідоме (те, що закладене в інстинктах), яке
постійно вимагає задоволення та скеровує поведінку особистості; «Я» —
свідомість, яка діє відповідно до вимог реальності; «Понад-Я» — це
результат впливу суспільства на особистість (її свідомість та
підсвідомість), те, що вимагає діяти згідно з загальноприйнятими
правилами поведінки. Джерело формування «Понад-Я» — люди, з якими
конкретна особистість спілкується і взаємодіє, а також елементи духовної
культури — мистецтво та література. Між «Воно» та «Понад-Я» постійно
існують суттєві протиріччя. «Я» намагається розумно мирити «Воно» та
«Понад-Я» таким чином, щоб були задоволені їхні потреби, а також не
порушувались норми моралі та права. Водночас «Я» використовує для
захисту від неприємних переживань конкретні механізми, такі, наприклад,
як раціоналізація, сублімація, витіснення, заміщення тощо. У тому
випадку, коли захисні механізми спрацьовують неефективно, «Воно»
проривається у дійсність у завуальованому вигляді як невротичні прояви,
сновидіння, обмовки, незвичність або неадекватність поведінки.

Концепція 3. Фрейда, за всіх її вад у гіпертрофії біологічного,
становить цінність щодо розробки проблеми несвідомого, захисних
механізмів, впливу дитинства на мотивацію поведінки тощо. Не випадково,
поряд із суттєвими критичними зауваженнями, ця теорія викликала появу
багатьох конструктивних теорій, які розвинулись на її тлі (В. Райх, Е.
Фромм).

Третій період дослідження особистості починається з перших десятиліть XX
століття. На Заході він пов’язаний з розробкою концепції «рис
особистості» (Г. Оллпорт, Г. Айзенк, Р. Кеттел), гуманістичною
психологією (А. Маслоу, К. Роджерс). Серед вітчизняних теорій цього часу
безсумнівний інтерес мають концепції О. Ковальова та К. Платонова.

Згідно з теорією О. Ковальова, в особистості слід відокремлювати основні
компоненти, психічні процеси та стани. Систему основних компонентів
складають чотири утворення: спрямованість, здібності, характер, система
управління «Я».

Спрямованість — інтегральна якість, яка визначає вибіркове відношення
особистості до дійсності. Вона вміщує потреби, інтереси, установки,
ідеали, життєві плани особи. Спрямованість визначається змістом
(професійна, суспільна, естетична тощо), широтою, інтенсивністю,
стійкістю.

Здібність — сукупність психологічних властивостей, які відповідають
вимогам певної діяльності та забезпечують її успішне виконання. За
рівнем розвитку та проявами здібності поділяють на обдарованість,
талановитість та геніальність. За видами здібності розрізнюються як
загальні та спеціальні, елементарні та складні. Абсолютна більшість
професій в правоохоронних органах передбачає наявність у виконавців
комплексу складних спеціальних та специфічно розвинених загальних
здібностей.

Характер — своєрідний психічний склад особистості, її кістяк, який
виявляється у стилі поведінки та діяльності. Своєрідність характеру
багато в чому залежить під темпераменту особистості. Зміст характеру
складають моральні, вольові, емоційні риси.

Система управління «Я» — самосвідомість особистості, яка здійснює
саморегуляцію поведінки та діяльності. Цей компонент за змістом близький
до образу «Я», який ми розглянули у зв’язку з проблемою свідомості та
самосвідомості.

Система психічних процесів як другий узагальнений елемент структури
особистості включає в себе пізнавальні процеси — відчуття, сприймання,
пам’ять, мислення та увагу як засоби організації пізнавальної
діяльності, а також емоційно-чуттєву та вольову сфери особистості.

Третій узагальнений елемент структури особистості складають психічні
стани — відносно стійкий психічний тонус, який впливає на поведінку та
діяльність, своєрідне інтелектуальне, емоційне та вольове тло, на якому
реалізується активність особистості. Працівнику правоохоронних органів
важливо знати причини виникнення та особливості виявлення таких станів
як чекання, апатія, виснаження, агресія тощо. Так, наприклад, стани
хвилювання, каяття враховуються як обставини, що пом’якшують
відповідальність (ст. 40 КК України). Психічні стани суттєво впливають
на якість свідчень потерпілих, свідків тощо.

Найбільш розповсюдженою в юридичній психології є концепція особистості,
розроблена К. Платановим. Структуру її складають чотири основні
підструктури: біопсихічні якості, психічні процеси, досвід особистості
та спрямованість.

Ці підструктури розрізнюються за ступенем співвідношення соціального і
біологічного та видами формування.

Біопсихічні якості — головним чином, біологічно зумовлені якості, які
слабко піддаються цілеспрямованому формуванню та дещо можуть змінюватись
під впливом тренування. До них належать статеві, вікові, можливі
патологічні особливості, темперамент особистості (тип вищої нервової
діяльності).

Психічні процеси — індивідуальні особливості психічних процесів, які
стали властивостями особистості. У них уже більший відсоток не
біологічного, а соціального, провідний засіб формування — вправи. Цей
бік особистості містить волю, емоції та почуття, пізнавальні процеси —
відчуття, сприймання, пам’ять, мислення і увагу.

Досвід особистості об’єднує знання, уміння та навички, звички. Усі вони
соціальне зумовлені, провідний засіб розвитку — навчання.

Спрямованість практично цілком зумовлена соціальне, формується та
перебудовується під впливом виховання. До неї входять бажання, інтереси,
потяги, ідеали, переконання, світогляд особистості.

На основні підструктури накладаються загальні інтегральні особливості —
здібності та характер, які начебто «вбирають» у себе особливості окремих
рис та підструктур узагалі.

Запропонований К. Платоновим підхід дає можливість більш предметно
разглядати правові і кримінологічні аспекти особистості, поведінки і
діяльності. Він може використовуватися працівниками правоохоронних
органів у практичній діяльності як схема вивчення особистості
(підозрюваного, затриманого, засудженого, підлеглого), що дозволяє
визначати оптимальні шляхи та засоби взаємодії з нею для вирішення
професійних завдань.

4.2. Психологія діяльності.

Будова та різновиди діяльності

Особистість являє собою соціальний атрибут людини, який практично
повністю набувається, засвоюється нею протягом життя. Визначальною для
формування та розвитку особистості є діяльність. Разом з тим, формуючись
у діяльності, особистість у ній і виявляється, надає її здійсненню
особис-тісної забарвленості. Особистість планує діяльність, визначає
цілі та шляхи їх досягнення, прогнозує результати та наслідки. Все це
здійснюється при безпосередній участі свідомості. Єдність свідомості
особистості та діяльності є фундаментальним принципом психології,
принципом аналізу причинно-наслідкових зв’язків між особистістю та
діяльністю. Ця єдність має діалектичний характер — причини та наслідки
можуть мінятися місцями. Іншими словами, особистість як причина здійснює
діяльність як наслідок.

Діяльність являє собою специфічний різновид активності. Діяльність — це
вища, притаманна лише людині форма активності, у процесі якої
досягається усвідомлена мета, що виникла у результаті певної потреби.
Діяльність породжується потребою як джерелом активності, а керується
усвідомленою метою як регулятором активності. Інші моменти діяльності —
мотиви, засоби виконання — можуть особистістю усвідомлюватись неповною
мірою, а іноді — і помилково. У тому ж випадку, коли відсутня
усвідомлена мета, діяльність трансформується в імпульсивну поведінку,
яка керується безпосередньо потребою, емоціями; часто-густо са-

ме така поведінка призводить до злочинів на грунті сімейно-побутових
конфліктів, «обтяжених» вживанням алкоголю.

З боку психологічної структури в діяльності слід відокремити такі
елементи: мета, мотив, засіб досягнення, результат. Мета — це об’єктивно
існуюча річ, предмет, явище і, водночас, суб’єктивний усвідомлений образ
передбачуваного результату, досягти якого людина намагається. Цілі
бувають ситуативні (безпосередні) та віддалені (тактичні чи
стратегічні). Досягнення проміжної мети є умовою, яка визначає
досягнення мети кінцевої. При цьому діє сформульована психологом Е.
Клапаредом закономірність: розвиток психічного життя пропорційний
відстані між потребою особистості та засобами її задоволення. Чим
віддаленішою та важчою для досягнення є мета, тим менша її безпосередня
спонукальна сила, тим більше інтелектуальних та вольових зусиль треба
докласти для її досягнення.

Мотив являє собою безпосереднє спонукання до певної діяльності. Як
особистісне утворення він може бути і процесом, і станом, і властивістю.
У першому випадку — це швидкоплинні, ситуативні мотиви, у другому —
більш стійкі, стабільні, у третьому — такі, що стали рисами
спрямованості особистості. Мотиви розрізняються за ступенем
усвідомлення: від потягів — мінімально усвідомлених спонукань (за 3.
Фрейдом) до переконань — повністю усвідомлених особистістю життєвих
цінностей та принципів, які, складаючись у систему впорядкованих
поглядів, створюють світогляд. Мотиваційна сфера особистості являє собою
особливий інтерес для працівника правоохоронних органів при аналізі
причин правопорушень, особливо так званих «безмотивних» або «з
маскуючими мотивами». Як свідчать психологічні дослідження, для різних
видів злочинів (насильницьких, необережних, корисливих) притаманними є
специфічні викривлення в мотиваційній сфері злочинця. Зокрема,
мотиваційна сфера особистості ґвалтівника визначається егоцентризмом,
самовиправ-данням, стійкою конфліктністю з оточенням.

Досягнення будь-якої мети передбачає здійснення певної активності — дій.
Сукупність дій являє собою засіб досягнення мети. Так, здійснюючи
операцію по затриманню злочинців, працівники визначають оптимальний його
спосіб, який включає різнобічні розумові та предметні дії. Дія —
відносно завершений елемент діяльності, спрямований на досягнення
простої мети, поточного завдання. Дія буде пред-

метною, якщо вона спрямована на якусь річ, явище зовнішнього світу.
Предметна дія — це сукупність певних рухів, пов’язаних один з одним у
просторі та часі. Предметні дії працівників звичайно виконуються із
застосуванням різних засобів. Показовими у цьому плані є огляд місця
події, проведення експертизи тощо.

Якщо дія має підкреслену суспільну значущість та спрямована на іншу
людину або групу людей, вона стає вчинком. Дія може бути правильною чи
неправильною, а вчинок, окрім цього, оцінюється як «добрий» чи
«поганий», моральний чи аморальний, правовий чи протиправний.
Діяльність, яка складається з окремих вчинків, є поведінкою; поведінка
відображає зовнішню сторону діяльності та може існувати поза діяльністю.
З цієї позиції більшість дій працівників правоохоронних органів являють
собою вчинки, а діяльність — поведінку, що забезпечує правопорядок у
суспільстві.

Завершальним елементом діяльності є результат — матеріальний або
психологічний ефект виконання дій. Результат може частково співпадати
або не співпадати зовсім з метою діяльності, у такому випадку він
оцінюється як негативний або невдалий. Тому при організації професійної
підготовки та безпосередньо у практичній діяльності керівникам слід
приділяти особливу увагу специфічним психічним станам розпачу,
невпевненості, безпорадності. Вони виникають тоді, коли дії (особливо
неодноразові) не дають очікуваного результату. У працівника
накопичується своєрідний негативний досвід, з’являється відчуття
неконтрольованості подій, формується мотиваційний, пізнавальний чи
емоційний дефіцит. Мотиваційний дефіцит виявляється у зниженні
наполегливості, сумнівах у своїх здібностях; пізнавальний — у відмові
від виконуваних раніше дій, хаотичних пошуках нових, більш примітивних;
емоційний — полягає у накопиченні негативних емоцій, які гальмують
діяльність та призводить до пасивності в роботі.

Ефективними засобами подолання стану розгубленості є навіюваний вплив
(особливо в екстремальних умовах), товариська підтримка та допомога,
тверезий аналіз своїх невдач в умовах тимчасового відходу від
діяльності.

У процесі свого формування та розвитку особистість не просто бере участь
у діяльності, а виконує конкретні її види, основними з яких є гра,
навчання та праця. На їх тлі можна відокремити спеціальні види
діяльності, зокрема, професійну. Служба в правоохоронних органах —
складний вид про-

фесійної діяльності, що включає в себе ігровий, навчальний та трудовий
елементи. З ігровими елементами працівник найчастіше стикається в
процесі професійної підготовки у формі практичних занять, які моделюють
зміст та умови виконання професійних завдань. Навчання становить
важливу, обов’язкову частину діяльності: набуваються спеціальні знання,
опрацьовуються вміння та навички, які забезпечують необхідний рівень
виконання практичної діяльності. Разом з тим, служба у органах
правопорядку — це й трудова діяльність, спрямована на організацію
управління поведінкою інших людей. Вона передбачає спілкування з іншими
особами як встановлення, підтримання та розвиток психологічного зв’язку
між працівниками органів правопорядку та іншими людьми. У спілкуванні
відбувається обмін інформацією, взаємний вплив, сприймання та розуміння
тих, хто спілкується.

Отже, діяльність узагалі, окремі її види формують та розвивають
особистість, яка, оволодіваючи діяльністю, у ній же і удосконалюється.

Знання про особистість і діяльність мають важливе значення для
працівників правоохоронних органів. Людина цікавить ‘їх, перш за все, як
порушник правових норм. Однак правові норми, як і інші регулятори
поведінки людей, діють у сполученні з власне психологічними. Усе, що
спонукає людину до дій, вчинків проходить крізь її психіку, набуває
особистісного забарвлення. Тому механізм правового регулювання
обов’язково має особистісний аспект, без знання та врахування якого
неможливо досягти реального впливу норм права на людей.

Відомості про людину як особистість можуть використовуватись в
правоохоронних органах у декількох напрямах. Перш за все, це вивчення
особистості правопорушника, розкриття механізму його злочинної
поведінки. Помста, жорстокість, ревнощі — усе це і багато чого іншого в
суб’єктивному боці злочину може бути виявлене та правильно
інтерпретоване за умов особистісного підходу. Важливим інструментом
одержання додаткових відомостей про особистість злочинця є
судово-психологічна експертиза. Особистість може бути в різних якостях —
затриманого, підозрюваного, злочинця, звинуваченого тощо. Ефективність
взаємодії з нею, у тому числі і профілактична діяльність, базуються на
знанні особливостей особистості. Проблема особистості є центральною
також і при організації відбуття покарання, надання йому не тільки
карального, а й виховного характеру.

Важливе психологічне значення мають відомості про спосіб життя
особистості як сукупності головних сфер життєдіяльності (трудової,
побутової, суспільної), що формують певний стиль поведінки в
суспільстві. При їх виявленні та використанні працівник правоохоронних
органів повинен опиратись на психологічно обгрунтоване розуміння
взаємозв’язку розвитку особистості та видів діяльності. Зміна видів
діяльності призводить до зміни характеристик особистості, перш за все її
спрямованості, яка, у свою чергу, визначає вибір нових видів діяльності
та подальшу зміну особистості.

У своїй службовій діяльності правоохоронці стикаються не лише з
правопорушниками, а й взаємодіють з широким колом людей, яких торкається
злочин (потерпілі, свідки, різні посадові особи тощо). Особистість
кожного з них склалася за певних умов, у них неоднаковий спосіб
мислення, система стосунків, індивідуальні переваги з різних питань.
Працівник, звичайно, обмежений у часі і можливостях поглибленого,
всебічного вивчення особистості людей, які потрапляють до кола його
службового інтересу. Разом з тим, йому необхідно встановити з цими
людьми оптимальні психологічні стосунки для отримання інформації і
здійснення необхідного впливу. За цих умов зростає значення
психологічної компетентності, її практичне застосування. Відомо, що
свідчення потерпілого залежить від багатьох суб’єктивних чинників,
зокрема, близько 80 % злочинів проти особистості вчинюють особи, які
пов’язані з потерпілими родинними, інтимними та іншими стосунками,
трансформованими врешті-решт у конфліктні. Ця обставина накладає
стугтєвий відбиток на позицію потерпілого, характер його свідчень.

Важливу сферу застосування психологічних знань про особистість складають
стосунки правоохоронця з колегами, співробітниками інших служб та
підрозділів. Ефективність взаємодії багато в чому залежить від збігу
обставин, конкретної зацікавленості у результатах взаємодії,
професійного досвіду тощо. Нарешті, знання психології особистості
дозволяє контролювати власні пізнавальні, вольові, емоційно-чуттєві
процеси, керувати своїм професійним розвитком та поведінкою, розвивати
професійно важливі якості — психологічну стійкість, толерантність тощо.
У цьому ж напрямі певний інтерес становить аналіз особистості як
керівника та підлеглого.

Отже, знання психології особистості та діяльності дозволяє працівнику
правоохоронних органів успішно вирішувати широке коло професійних
завдань, удосконалювати власну особистість.

Література

1. Бурно М. О характерах людей. — М., 1998.

2. В лабиринтах психологии личности. — Харьков, 1997.

3. Васильев В. Л. Юридическая психология. — С.-Пб., 1997.

4. Коновалова В. Е. Правовая психология. — Харьков, 1997.

5. Леонтъев А Н. Деятельность, Сознание. Личность. — М., 1986.

6. Масляев О. И. Психология человека. — Донецк, 1998.

7. Обіцая психология / Под ред. А. В. Петровского. — М., 1986.

8. Розин В. М. Психология для юристов. — М., 1997.

9. Рубинштейн С. Л. Человек и мир. — М., 1997.

Розділ 5

Психічні пізнавальні процеси особистості

Професійна діяльність працівника правоохоронних органів здійснюється в
реальному світі, який створено складною системою суб’єктивно-об’єктивних
відносин. Ефективність цих відносин забезпечується всією системою
психологічної організації особистості. Чільне місце в ній займають
психічні процеси або діяльність психічного відображення.

Психічні процеси — відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уявлення,
емоції, воля — виконують подвійну функцію. З одного боку, вони створюють
структурні одиниці внутрішнього світу особистості, саму особистість; з
іншого — є формами та інструментами відображення особистістю реальності,
виконуючи пізнавально-регулятивну функцію активності особистості.
Звичайно, не можна здійснювати аналітичний розрив між психічною функцією
(сприймання, мислення, емоція) та психічним змістом (спрямованість,
характер, мотиви, відносини) особистості. Взаємний зв’язок між ними
міцний та нерозривний: сприймання, пам’ять, мислення набувають
цілеспрямованого характеру за допомогою вольових зусиль; тим же чином
вони формують єдність самої особистості. Однак синтез не виключає, а
передбачає аналіз. За цих умов вважається необхідним детально розглянути
один з найважливіших різновидів людської діяльності — пізнавальну
діяльність. Психологічний зміст пізнання полягає в одержанні інформації
про дійсність. Специфіка пізнання також у тому, що його засоби, якими є
пізнавальні процеси, водночас є й об’єктами пізнання — особистість
цікавить не тільки те, що

вона пізнає, а й те, як та чому вона сприймає дійсність, запам’ятовує
інформацію про неї та вирішує мислительні завдання. Саме тут ми
знаходимо зв’язок не тільки з організацією професійної діяльності, а й з
критеріями успішності, кваліфі-кованості цієї діяльності.

5.1. Відчуття та сприймання

Найпростішим, елементарним процесом, який забезпечує надходження
інформації від зовнішнього світу та внутрішніх станів до людини, є
відчуття. Відчуття — це процес та результат особливої діяльності, яка
називається сенсорною (від лат. sensus — відчуття). Елементарність
відчуття полягає у відображенні окремих властивостей предметів та явищ
при їх безпосередньому впливі на органи чуття. Кожного моменту
життєдіяльності людини органи чуття одержують, оцінюють, передають у
мозок величезну кількість інформації. Оскільки існує тісний зв’язок
відчуття з анатомо-фізіологічними особливостями людини, його вивченням
займається така галузь психологічної науки, як психофізіологія.

Неможливо переоцінити значення відчуття для особистості. Усім відомі
неприємні стани, пов’язані з послабленням відчуттів через хворобу або у
зв’язку з відсутністю органів чуття. Експерименти довели, що обмеження
відчуттів відразу викликає стан тривоги та хвилювання у піддослідного.
Медицині відомий випадок, коли у хворої збереглися лише зір одним оком
та чутливість обмеженої ділянки шкіри на руці. Якщо хвора закривала око
і ніхто не торкався її руки, вона миттєво засинала. Тобто повна сенсорна
ізоляція призводить по суті до зупинки свідомої життєдіяльності людини.
Неможливо уя-. вити собі працівника правоохоронних органів, який вирішує
професійні завдання при відсутності або суттєвому послабленні відчуття,
тому медико-біологічні дослідження та ‘їх висновки є невід’ємною умовою
визначення професійної придатності.

Центральною складовою сенсорної діяльності (відчуття) є аналізатор —
складна система, яка включає в себе елементи рецептора (сприймаючого
органа); нервові волокна, що передають сигнали в головний мозок, де
здійснюється первинний аналіз інформації; нервові волокна, які
повертають результати цієї оцінки у сприймаючий орган. Ця складна систе-

ма одержала назву рефлекторної дуги (reflexus — відображати) або,
точніше, — рефлекторного кільця (І. Павлов — П. Анохін). Розлад
будь-якої ділянки цієї системи призводить до неадекватності або
відсутності відчуття. Центральною ділянкою аналізатора є головний мозок,
у якому кожному рецептору (сприймаючому елементу) відповідає певна
ділянка кори великих півкуль. Відчуття виникає лише після обробки
інформації у головному мозку.

Уся сукупність відчуттів класифікується за різними ознаками.

/. За місцем розташування та характером рецепторів:

а) екстероцептивні відчуття — відображають властивості предметів та явищ
зовнішнього середовища і мають рецептори на поверхні тіла (зір, слух,
тактильні відчуття тощо);

б) інтероцептивні відчуття — відображають стан внутрішніх органів за
допомогою розташованих в організмі рецепторів (печінка, серце, шлунок,
легені тощо);

в) пропріоцептивні відчуття — дають інформацію про рухи та положення
тіла у просторі за допомогою рецепторів, розташованих у м’язах кінцівок
та тіла (нахил тулуба, урівноваження, рух).

2. За типом впливу подразника:

а) контактні відчуття — виникають при безпосередньому впливі на рецептор
(смак, дотик);

б) дистанційні відчуття — виникають при впливі віддалених об’єктів (зір,
слух, нюх).

Окрім різноманітності за видами, відчуття характеризуються певними
якостями та властивостями, перш за все, адекватністю подразника.
Наприклад, зорове відчуття виникає лише в межах певних (для людини)
довжин хвиль світла (від 380 до 700 мілімікронів — райдуга, спектр).
Слухові відчуття виникають при певних межах частоти коливань повітря
(від 1б до 20000 герц).

Важливою характеристикою відчуттів є їхня якість. Зокрема, слухові
відчуття розрізняюються за висотою, тембром, силою звучання; зорові — за
кольоровим тоном, яскравістю, насиченістю. Звідси випливають
індивідуальні відмінності свідчень у кримінальних справах, основою чого
може бути різниця саме у якісних характеристиках відчуттів. Інтен-

сивність відчуття визначається силою подразника та функціональним
станом аналізатора. Наприклад, висока інтенсивність сонячного світла не
дозволяє довго дивитись на сонце. Межею інтенсивності для слуху є сила
звуку понад 120 децибел.

Тривалість відчуття — це його часова характеристика, тобто упродовж
якого часу відчуття є адекватним (відповідним) подразнику Сюди належить
так званий латентний період, тобто час від початку дії подразника до
виникнення відчуття. Зокрема, латентний період для тактильного відчуття
(дотику) становить 1 ЗО м/сек, для смакового — 50 м/сек, для больового —
370 м/сек. Тривалість латентного періоду відчуття зумовлена біологічною
пристосованістю, еволюцією людини, оскільки відчуття не виникає миттєво,
миттєво і не припиняється. Ця своєрідна тривалість відчуття після
припинення дії подразника називається післядією, яка визначається
існуванням так званого післяобразу (дзвін у вухах, плями в очах, тиск на
кінцівках), що надає людині можливість здійснювати більш осмислений,
детальний аналіз. На явищі після-образів (інерції відчуття) заснована
дія кінематографа, телебачення; при надзвукових швидкостях польоту пілот
фіксує поглядом об’єкти, які вже безпосередньо не сприймає. Нарешті, ще
однією властивістю відчуття є просторова локалізація, тобто
співвіднесення відчуття з ділянкою тіла, на яку діє подразник.
Найточніше локалізуються дотикові, смакові подразники; найменш точно —
больові.

Органи чуття можуть відображати дійсність більш-менш точно, тобто можуть
бути більш-менш чутливими до впливу. Чутливість визначається так званими
порогами (абсолютним та відносним). Мінімальна сила подразника, яка
викликає ледь помітне відчуття, називається нижнім абсолютним порогом
відчуття; максимальна сила подразника, за якої відчуття ще адекватне
аналізатору, є верхнім абсолютним порогом відчуття.

Слід зазначити, що органи чуття людини досить чутливі. Зокрема, людина
відчуває запах при дії лише 8 молекул речовини на одну клітину чутливого
органа. За ідеальних атмосферних умов людське око могло б бачити світло
від свічки на відстані до 27 км.

Відносним порогом відчуття є мінімальна різниця подразників, яка
викликає різницю відчуття. Відносні пороги для

різних органів чуття стабільні. Зокрема, для зору цей поріг дорівнює
1/100, для слуху — 1/10, для дотику — 1/30. Тобто, якщо на руці
знаходиться тягар вагою 100 г, то для виникнення відчутної різниці до
нього треба додати близько 3,4 г, якщо вага становить 1000 г, треба
додати 33,4 г. Індивідуальність відносного порога призводить до того, що
один свідок може зафіксувати більше суттєвих змін у темряві, ніж другий.

Чутливості притаманна така якість, як адаптація, тобто зміна відчуття
при постійному впливі подразника. Наприклад, при огляді приміщення, в
якому відчувається легкий запах газу або іншої речовини, цей запах
поступово перестає відчуватись. Адаптацією (пристосуванням) пояснюється
той факт, що різкий перехід від повної темряви до яскравого світла або
навпаки вимагає поступового звикання. Тому при оцінці свідчень у справі
або при аналізі власних відчуттів працівник повинен зважати на цей
параметр чутливості.

Проте відчуття — це лише початковий момент надходження інформації у
процесі пізнання. Як правило, відчуття об’єктивно зливаються,
поєднуються у сприйманні, яке визначається як відображення у свідомості
цілісних об’єктів та явищ дійсності при їх безпосередньому впливі на
органи чуття. На відміну від відчуттів, сприймання дає цілісне (через
свідомість) уявлення про реальність. Тому головними характеристиками
сприймання є: предметність, цілісність, структурність, константність
(стабільність), осмис-леність.

Указані характеристики визначають сприймання як особливий різновид
діяльності людини, який називається перцептивною (від лат. perceptio —
сприймаю) діяльністю.

Предметність сприймання полягає в тому, що об’єкт або явище дійсності
завжди співвідносяться з реальним світом. Предметність формується
прижиттєве. Маленька дитина не оцінює глибоку яму як небезпечну Разом з
тим, було проведено дослідження (Р. Пбсон, В. Столін, В. Логвиненко), де
піддослідним надівали окуляри, що перевертали зображення догори ногами.
Через деякий час піддослідні переставали помічати незручності цих
окулярів і діяли як завжди, тобто «перевернутий світ» не завдавав їм
незручностей.

Цілісність сприймання полягає в тому, що людина сприймаючи якийсь об’єкт
або явище, бачить не суму відчут-‘ тів, а їх взаємодію. Наприклад, при
зоровій фіксації пістолета

актуалізуються його небезпечні властивості, звук, що супроводжує
постріл, тощо.

Структурність сприймання полягає у взаємозв’язку та складній організації
всіх елементів відчуттів від об’єкта. Зокрема, почувши частину знайомої
пісні, ми звичайно прогнозуємо її продовження. Візуальна фіксація
злочинця актуалізує у сприйманні перелік його небезпечних якостей.

Константність сприймання — це постійність головних параметрів об’єкта
незалежно від його положення у просторі, рухів, інших змін у відчуттях.
Наприклад, ми сприймаємо цеглину як завершену геометричну фігуру,
незалежно від того, під яким ракурсом ми її бачимо. Обличчя людини, яка
знаходиться на віддалі, сприймається як природне, незважаючи на зменшене
зорове відчуття. Початки константності знаходяться в життєвому досвіді
та умовах розвитку. Зокрема, люди, що постійно живуть у лісовій
місцевості або обмеженому просторі, дуже погано оцінюють предмети, які
знаходяться на віддалі. Звичайні люди з великої висоти сприймають
об’єкти зменшеними, будівники-висотники оцінюють усі розміри та відстані
адекватно.

Осмисленість сприймання — це віднесеність сприйнятого об’єкта або явища
до певної категорії, класу, типу за допомогою їх узагальнення. Навіть
при сприйманні нового предмета людина намагається віднести його до
певних знайомих уже типів, відомості про які зберігаються в її
свідомості.

Існує така класифікація сприймань:

1. Залежно від аналізатора, який найбільше важить у сприйманні,
розрізнюють зорові, слухові, тактильні, температурні та інші сприймання.
Проте, враховуючи зазначені характеристики сприймання, його різновиди,
залежно від провідного аналізатора, умовні, оскільки ми сприймаємо
предмети у взаємодії відчуттів.

2. Залежно від форми руху матерії розрізнюють сприймання часу, простору
та руху.

3. Залежно від осмислення, структурування сприйнятого як діяльності
розрізнюють цілісне (симультанне) та детальне (сукцесивне) сприймання.
За цілісного сприймання формування образу відбувається начебто миттєво,
в єдиний момент синтезу відчуттів. За детального ж сприймання

структурування образу в цілісний об’єкт відбувається шляхом
послідовного підсумовування окремих відчуттів.

Відчуття та сприймання мають важливе значення в реалізації працівником
правоохоронних органів професійної пізнавальної діяльності. Вирішення
практично будь-якого професійного завдання починається та
супроводжується сприйманням дійсності. Розвинене відчуття забезпечує
ефективне надходження інформації та перехід до формування образів
сприйнятого. Практика доводить, що більшість експертів-криміналістів
мають високу чутливість зору, слуху, тактильних відчуттів. Оперативний
працівник в екстремальних ситуаціях протиборства зі злочинцем повинен
усвідомлювати, структу-рувати, цілісно охоплювати всю динамічно
змінювану ситуацію, на цій основі приймати миттєві рішення. На всіх
етапах розслідування сприймання відіграє найактивнішу роль. Деякі слідчі
дії (огляд місця події, упізнання) — це практично перцептивна діяльність
у чистому вигляді. Разом з тим, необхідно враховувати і певні негативні
явища, пов’язані з функціонуванням розглянутих пізнавальних процесів.
Це, насамперед, такі:

А. Адаптація відчуттів та верхній абсолютний поріг чутливості. Так,
швидке проникнення з темряви в яскраво освітлене приміщення може
порушити сприймання небезпечних дій злочинця або оцінку динаміки
розвитку події, сильний вплив звукового подразника викликає не тільки
утруднення слуху, а й погіршення зору та нюху за законом взаємодії
аналізаторів; довготривале сприймання яскравого кольорового предмета
призводить до втоми нервової системи, виникнення сильних послідовних
образів, здатних частково засліпити; підвищена чутливість до певних
запахів може спричинити сильну алергічну реащію, пов’язану з утратою
свідомості у критичній ситуації.

Б. Динамічні стереотипи сприймання. Ці явища формуються у процесі
життєвого та професійного досвіду людини, виникають унаслідок нестійкого
сприймання певного кола предметів та явищ, що може викликати появу
відповідних стандартних форм реагування на ситуацію. Загалом стереотип
сприймання скерований на прискорену оцінку ситуації та дій. Однак
можливі і негативні впливи стереотипів сприймання. Відомий
хрестоматійний приклад із слідчої практики, за якого після наїзду
автотранспортного засобу на літню жінку вона чітко визначила, що це була
карета

швидкої допомоги, типу «Волга», світло-сірого кольору. Внаслідок довгих
пошуків, подальшої роботи вдалося встановити, що наїзд учинено
автомобілем «Москвич», невідкладної медичної допомоги, світло-зеленого
кольору.

Стереотип сприймання може формуватись як узагальнений образ певного типу
зовнішності злочинця. При контакті (затриманні, допиті, упізнанні) з
людиною подібного типу зовнішності працівник підсвідоме може вибрати
негативно-агресивну чи звинувачувальну лінію поведінки, обмежуючись лише
негативним стереотипом сприймання.

В. Ілюзії сприймання. Вони виникають при неадекватному сприйманні
простору, часу, руху та можуть мати індивідуальні чи ситуативні
відмінності. Зокрема, сприймання незнайомого об’єкта в умовах особливого
освітлення може породжувати ілюзію злиття з тлом, за якої тло
ідентифікується як об’єкт, а об’єкт — як тло.

Вертикальні напрями погляду, вертикальні лінії предмеів можуть
створювати ілюзію більшої довжини, ніж горизонтальні лінії та напрями.
Обмежені контуром простори (стіл, коло) суб’єктивно сприймаються у
зменшених розмірах, аніж є насправді.

Кожна особистість має індивідуальну метрику простору, часу, руху, згідно
з якою ці параметри переоцінюються або недооцінюються. Внаслідок
формування ілюзії можна одержати неадекватні свідчення учасників
кримінальної справи щодо терміну події, швидкості руху транспорту тощо.
У зв’язку з цим рекомендується, щоб кожний працівник передбачав
індивідуальний масштаб співвідношення своєї індивідуальної метрики
вказаних чинників з реальністю. Це може сприяти, з одного боку,
запобіганню можливих помилок щодо особистих ілюзій, з другого — більш
критичному ставленню до свідчень інших осіб у кримінальних справах.

Отже, відчуття та сприймання, як первинні (і єдині) джерела надходження
до особистості інформації про реальність, закладають основу для переходу
до вищих, позачуттєвих форм пізнання дійсності — мислення та інтелекту.
Водночас, відносно до загально-пізнавальної системи особистості, вони
самі перевіряються безпосередньою практичною діяльністю, формуючи, з
одного боку, чуттєвий досвід, а з іншого — перебувають під критичним
контролем вищої, інтегруючої функції особистості — мислення.

5.2. Пам’ять

Особистість визначається цілісністю, єдністю та неповторністю. Ці якості
зумовлюються не стільки біологічною, природною організацією, скільки
унікальністю життєдіяльності, яка визначається індивідуальним досвідом
людини. Якщо б людська психіка не мала здатності до накопичення досвіду,
то людина, за висловом І. Сеченова, «залишалася б завжди у стані
новонародженого». Своєрідним інтегратором особистості, механізмом
формування досвіду та цілісної діяльності є такий пізнавальний процес,
як пам’ять. Пам’ять — це складноорганізований процес запам’ятання,
збереження, відтворення та забування індивідуального досвіду
особистості. Пам’ять є наскрізним (через усю особистість) процесом. Вона
зв’язує всі образи чуттєвого (відчуття та сприймання) та позачуттєвого
(мислення, уявлення) пізнання, механізми формування цих образів; саме за
допомогою пам’яті здійснюється перехід від конкретного живого
споглядання (сприймання) до абстрактного мислення та зворотне сходження
до безпосередньої чуттєвої діяльності. Інакше кажучи, пам’ять формує та
зберігає цілісність особистості.

Загальним пояснюючим принципом запам’ятання образів, думок, дій та інших
відображень дійсності є принцип асоціативності, тобто виникнення та
зміцнення тимчасових зв’язків між відображуваним матеріалом. Людина
ніколи не запам’ятовує окремий образ, а лише у взаємозв’язку його з
суміжними образами реальності або з тим, що вже є у пам’яті. Формування
асоціацій відбувається на основі суміжності, контрасту або подібності.
Тобто запам’ятання образу об’єкта здійснюється шляхом зв’язування його з
об’єктами чи явищами, що знаходяться або в одному просторі та часі з
подібними п&