.

Юридична психологія

Язык: русский
Формат: книжка
Тип документа: Word Doc
8 181161
Скачать документ

Юридична психологія:

Андросюк В. Г, Казміренко Л. І., Кондратьев Я. Ю., Костицький М. В.,
Тарарухін С. А, Юхновець Г. О. та ін.

ЗМІСТ

Вступ

Загальна частина

Розділ 1.

Теоретичні та методологічні засади юридичної психології

1.1. Поняття та основні категорії психології

1.2. Предмет, система та завдання юридичної психології

Розділ 2.

Історія розвитку юридичної психології

2.1. Рання історія юридичної психології

2.2. Розвиток юридичної психології у XX столітті

Розділ З.

Психологічна характеристика юридичної діяльності

3.1. Психологічна структура юридичної діяльності

3.2. Психологічні особливості юридичної діяльності

Розділ 4.

Психологія особистості. Особистість та діяльність

4.1. Сутність та структура особистості

4.2. Психологія діяльності. Будова та різновиди діяльності

Розділ 5.

Психічні пізнавальні процеси особистості

5.1. Відчуття та сприймання

5.2. Пам’ять

5.3. Мислення та уява

5.4. Увага

Розділ 6.

Емоційно-вольова сфера особистості працівників правоохоронних органів

6.1. Роль емоційно-вольових якостей особистості

в професійній діяльності

6.2. Характеристика основних типів емоційних станів та їх вплив на
ефективність вирішення професійних завдань

6.3. Вольові дії та їх місце у діяльності працівників

правоохоронних органів

Розділ 7.

Особливості соціально-психалогічних явищ у діяльності правоохоронних
органів. Психологія групової поведінки

7.1. Специфіка соціально-психологічних явищ, їх відмінність від явищ
індивідуально-психологічних ……………….

7.2. Типологія соціальних груп. Колектив як вищий рівень

розвитку групи ………………………………….

7.3. Урахування психології груп і колективів у діяльності

правоохоронних органів ………………………….

Розділ 8.

Психологія спілкування у діяльності правоохоронних органів ………..

8.1. Поняття та основні ознаки спілкування. Функції, види і засоби
спілкування …………………………

8.2. Особливості сприймання і розуміння людини людиною. Психологія
соціального сприймання в діяльності працівників правоохоронних органів
…………….

Розділ 9.

Психологія конфлікту в діяльності працівників правоохоронних органів
………………………….. 151

9.1. Поняття конфлікту та загальні характеристики його проявів .151

9.2. Характеристика причин виникнення

та основних стадій конфлікту ……………………… 154

9.3. Шляхи вирішення конфліктів та їх попередження ……… 158

Розділ 10.

Методи і прийоми психологічного впливу на овекти професійної діяльності
………………………..

10.1. Поняття і механізми психологічного впливу ………

10.2. Методи психологічного впливу на об’єкти

правоохоронної діяльності ……………………

Розділіі.

Психологічна характеристика дій працівника правоохоронних органів у
екстремальних умовах

11.1. Характер і види екстремальних ситуацій.

Психологічний вплив екстремальних ситуацій на особистість працівника
правоохоронних органів

11.2. Організація та здійснення психологічної підготовки працівників
правоохоронних органів до дій в екстремальних умовах
……………….Особлива частина

Розділ 12.

Психологія особистості правопорушника …..

12.1. Поняття особистості правопорушника (злочинця)

Зміст

12.2. Психологічна характеристика процесу формування

особистості злочинця …………………………… 197

12.3. Злочинна поведінка та механізми її формування ……… 204

12.4. Психологія потерпілого ………………………….211

Розділ 13.

Психологічні особливості злочинних груп ………

13.1. Поняття злочинної групи

та її психологічна характеристика …………….

13.2. Психологічні особливості різновидів злочинних груп

Розділ 14.

Характеристика масовидних форм поведінки

та врахування їх особливостей

у правоохоронній діяльності ………………….

14.1. Специфіка та основні види масовидних форм

активності громадян ……………………….

14.2. Психологічні особливості діяльності працівників правоохоронних
органів при попередженні та виникненні масових заворушень
……………

Розділ 15.

Використання психологічних знань у процесі розкриття злочинів
……………………

15.1. Психологічні особливості діяльності

по розкриттю злочинів ………………….

15.2. Застосування різних форм психологічних знань у діяльності по
розкриттю злочинів ………..

Розділ 16.

Психологія слідчої діяльності

16.1. Інформаційно-пошукові слідчі дії ….

16.2. Комунікативні слідчі дії ………….

16.3. Інформаційно-комунікативні слідчі дії

Розділ 17.

Судово-психологічна експертиза, її роль та місце у процесі розслідування
злочинів …………………..: 312

17.1. Загальна характеристика судово-психологічної експертизи .312

17.2. Особливості проведення комплексних

судово-психологічних експертиз …………………..319

17.3. Організаційні питання судово-психологічної експертизи . . 326

Розділ 18.

Пенітенціарна психологія

18.1. Психологічна характеристика особистості засуджених та їх
адаптаційних можливостей ……………….

18.2. Психологічні особливості мікросередовища засуджених

Вступ

Юридична психологія — науково-практична дисципліна, яка досліджує
психологічні закономірності системи «людина — право», розробляє
рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності цієї системи. Іншими
словами, юридична психологія досліджує психологічне опосередкування
правових відносин та правової поведінки. ЇЇ вивчення дозволяє
удосконалити діяльність правознавця, допомагає йому будувати та
регулювати взаємовідносини з людьми, поглиблено розуміти мотиви їх
вчинків і поведінки, пізнавати об’єктивну дійсність, вірно оцінювати її
та використовувати результати в практичній діяльності.

Юридична психологія вивчає поведінку, особистість і діяльність осіб, що
здійснюють правотворчість та правозасто-сування (суб’єкти юридичної
діяльності) та осіб, щодо яких норми застосовуються, чиї права
захищаються чи охороняються. Інакше кажучи, науковий інтерес юридичної
психології представлений людським фактором у його правовому смислі,
системою неподільних елементів (підсистем) юриспруденції і психології.
Зазначена система включає наступні дослідницькі напрями: 1) правові
норми, що регулюють суспільні відносини; 2) психологічний зміст
фактичного впливу права на суспільну та індивідуальну свідомість
(правосвідомість), формування ставлення до правоохоронюваних інтересів
(заборони, дозволу, відповідальності за недотримання правових приписів);
5) форми і види відповідальності за делікти,

ефективність застосування санкцій, правоохоронної і право-застосовної
діяльності в цілому, здійснюваної у відповідності з чинним
законодавством; 4) умови формування особи як правопорушника, механізми
вчинюваних правопорушень як вольових актів поведінки, що знаходяться під
контролем свідомості та волі індивіда.

У результаті вивчення юридичної психології слухачі повинні знати:

1) теоретико-методологічні її засади та принципи;

2) категорійно-понятійний апарат науки, його специфіку та закономірності
функціонування в сфері суспільно-правових відносин та правової
поведінки;

3) психологічні особливості особистості правопорушника та злочинних
груп; закономірності індивідуально- і соціально-психологічних явищ у
правоохоронній діяльності;

4) предмет, завдання, проблеми та методи кримінальної, судової і
пенітенціарної психології.

На рівні навичок і умінь слухачі повинні оволодіти:

1) уміннями складання психологічного портрета правопорушників
(злочинців) із різною антисуспільною спрямованістю особистості;
первісними уміннями та навичками оцінювання належності особи до
кримінального середовища; навичками діагностики поведінки особи, яка
знаходиться у небезпечному стані; прийомами виявлення агресивних станів
і намірів людини чи групи, впливу на них;

2) уміннями соціально-психологічного аналізу злочинної групи, визначення
статусу окремих учасників;

3) уміннями аналізу чинників та динаміки розвитку натовпу;

урахування психологічних аспектів при розробці системи профілактичних
заходів;

4) уміннями аналізу психологічного стану об’єкта професійного впливу,
вибору адекватних особистості та ситуації методів і прийомів;

5) уміннями аналізу витоків конфліктів, їх профілактики і вирішення у
професійній діяльності; особливостей виникнення і перебігу екстремальних
ситуацій; підтримання і ефективного використання стану готовності до
професійних дій у психологічно напружених умовах;

6) уміннями аналізу практичних ситуацій правоохоронної діяльності,
визначення їх психологічних чинників;

7) уміннями визначення психологічних особливостей слідчих дій,
необхідності призначення судово-психологічної експертизи та формулювання
запитань до психолога-експерта.

Викладання юридичної психології значною мірою ускладнюється відсутністю
науково-методичної літератури, насамперед підручників із даної
дисципліни. Запропонована робота є спробою систематизувати курс
юридичної психології, що викладався протягом багатьох років слухачам
вищих навчальних закладів Міністерства освіти та Міністерства внутрішніх
справ України.

Загальна частина

Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади юридичної психології

Розділ 2. Історія розвитку юридичної психології

Розділ 3. Психологічна характеристика юридичної діяльності

Розділ 4. Психологія особистості. Особистість та діяльність

Розділ 5. Психічні пізнавальні процеси особистості

Розділ 6. Емоційно-вольова сфера особистості працівників правоохоронних
органів

Розділ 7. Особливості соціально-психологічних явищ у діяльності
правоохоронних органів. Психологія групової поведінки

Розділ 8. Психологія спілкування в діяльності правоохоронних органів

Розділ 9. Психологія конфлікту в діяльності працівників правоохоронних
органів

Розділ 10. Методи і прийоми психологічного впливу на об’єкти професійної
діяльності

Розділ 11. Психологічна характеристика дій працівника правоохоронних
органів у екстремальних умовах

Розділ 1

Теоретичні та методологічні засади юридичної психології

Для нашого часу характерними є значний розвиток психологічної науки,
використання психологічних знань для вирішення прикладних проблем різних
напрямів людської діяльності, у тому числі — юридичної. Теорія і
практика потребує психологічного аналізу значної кількості складних
феноменів, що впливають на життєдіяльність людини, визначаючи її місце у
суспільстві, зокрема, соціальне корисну чи антисоціальну спрямованість
поведінки, дотримання чи порушення правових норм тощо.

Праця індивіда у будь-якій галузі діяльності визначається психічними
процесами, які сприяють пізнанню об’єктивних законів дійсності, взаємин
між людьми, їх мотивів та інтересів, структури та особливостей окремої
особи. Вивчення психологічних закономірностей, у свою чергу, сприяє
оптимальному регулюванню людської діяльності, становленню такої її
наукової організації, яка відповідає високому рівню суспільних відносин.

Кожна галузь праці має притаманні лише їй риси, які впливають на
характер діяльності і взаємин людей у процесі конкретних трудових
операцій Це певною мірою стосується і юридичної діяльності. Саме ця
обставина зумовила відокремлення із загальної психології специфічної
галузі наукового знання, яка вивчає закономірності психіки у сфері дії
права. Інтеграція юриспруденції та психології сприяла становленню нової
науки — юридичної психології, спрямованої

на науково-практичне забезпечення завдань правоохоронної та
правозастосовної діяльності.

Теоретичною базою для юридичної психології є загальна психологія,
оскільки використовується її понятійний і категоріальний апарат, знання
про загальні закономірності та закони психічної діяльності людини.

1.1. Поняття та основні категорії психології

Термін «психологія» в перекладі з грецької означає «вчення про душу»
(psyche — душа та logos — вчення, слово). У далекому минулому склалось
уявлення про те, що у людини є душа, яка відчуває, мислить та спрямовує
вчинки, поведінку. Психологія як наука про духовний світ людини виникла
понад дві тисячі років тому як складова частина загальнофіло-софського
вчення. Першим «підручником» з психології став трактат Арістотеля «Про
душу» (III ст. до н. е.).

Розглянемо деякі теоретичні аспекти, що визначають психологію як науку.

Природа, матерія розвиваються не завдяки надприродному, а за законами,
які закладені у ній самій. Цей розвиток відбувається від нижчих форм до
вищих. Психіка виникла на певному етапі біологічної еволюції людства і
являє собою необхідну умову подальшого розвитку життя. Змінюючись та
ускладнюючись, психічне відображення набуло у людини якісно нової форми
— форми свідомості. Виникнення свідомості як форми прояву психіки
можливе лише в суспільстві. Свідомість, однак, не охоплює всієї психіки.
Людині притаманні і неусвідомлені психічні явища та процеси, тобто такі,
про які вона не може звітувати перед собою.

Психічне та свідоме не можна ототожнювати. Відомий вчений І. М. Сеченов
писав: «…у минулі часи «психічним» було лише «свідоме», тобто від
цілісного природ нього процесу відривався початок (те, що відносилось
психологами до елементарних психічних форм в галузі фізіології) та
кінець»!.

Розвиваючи цю ідею, І. П. Павлов довів, що свідомість пов’язана з
нервовою діяльністю певних ділянок великих півкуль головного мозку, яким
притаманна оптимальна збудли-вість. Діяльність інших відділів мозку, що
перебувають у стані

‘ Сеченое И. М. Кому и как разрабатывать психологию? — Избр. соч. — М.,
1952. — Т. 1. — С. 208.

більш-менш зниженої збудливості, «є те, що ми суб’єктивно вважаємо
несвідомою, автоматичною діяльністю»’.

До неусвідомленого належать: дії, що вчинюються автоматично, рефлекторно
(наприклад, захисна наслідувана реакція — переляк); дії, що вчинюються
при відключенні свідомості (уві сні, під час гіпнозу, при психічних
аномаліях). Неусві-домленими є також ті психічні процеси, які в
конкретний момент не беруть безпосередньої участі у свідомому ставленні
особистості до дійсності (наприклад, навички). Не відки-даючи ролі
неусвідомленого у психічній діяльності людини, наукова психологія вважає
визначальним, провідним у ній свідоме.

Адекватне матеріалістичне розуміння природи психіки дозволяє
психологічній науці правильно вирішувати основні проблеми (про
виникнення та розвиток психіки, про закономірності та шляхи формування
особистості), визначати напрямки психологічного дослідження, відшукувати
шляхи впливу на людину та групи людей для їх розвитку, навчання,
виховання та психологічної підготовки до діяльності.

Отже, психіка людини — це особлива властивість, функція мозку, яка
полягає у здатності особливим чином відображати об’єктивну дійсність;
вона є продуктом суспільно-історичного розвитку, результатом і умовою
трудової діяльності та спілкування. Психіка як відображення дійсності
визначається різними рівнями, причому вищою, інтегруючою формою її
розвитку є свідомість і, з цієї позиції, вона — усвідомлення буття.

Які ж найважливіші психологічні характеристики свідомості?

Перша характеристика наведена в її назві: свідомість людини містить у
собі усвідомлені знання про навколишній світ. Набуття знань, досвіду
відбувається через пізнавальні процеси — сприймання, мислення, пам’ять,
уяву тощо. Порушення функціонування будь-якого з цих процесів неодмінно
викликає розлад свідомості.

Друга характеристика свідомості — закріплена у ній відмінність суб’єкта
та об’єкта, тобто того, що належить «Я» людини та її «не-Я». Людина —
єдина істота, яка може спрямува-

і Павлов И. П. Двадцатилетний опыт объективного изучения высшей нервной
деятельности животных. — Полн. собр. соч. — М., 1951 — Т. III. — С.248.

ти психічну діяльність на пізнання самої себе, тобто здійснювати
самопізнання. Результатом цього процесу є формування самосвідомості або
почуття «Я».

Третя характеристика свідомості — забезпечення та формування
цілеспрямованої діяльності. При цьому оцінюються мотиви майбутньої
діяльності, приймаються вольові рішення, до послідовності виконання дій
вносяться певні корективи. Будь-яке порушення цілеспрямування діяльності
(розуміння її мети) внаслідок хвороби або інших чинників розглядається
як порушення свідомості. Саме на цій характеристиці свідомості
грунтується, перш за все, висновок про неосудність людини, що скоїла
злочин.

Нарешті, четверта характеристика свідомості — наявність у ній певного
ставлення (до інших людей та самого себе). У свідомості людини закладено
певні емоційно-почуттєві оцінки складного світу стосунків. При деяких
душевних хворобах порушується виразність саме цієї характеристики
свідомості: хворий ненавидить рідних, яких він до хвороби щиро любив,
певні напрями стосунків гіпертрофуються або ж нівелюються тощо.

Обов’язковою умовою формування та вияву свідомості людини є мова
(мовлення). У процесі мовної діяльності відбувається накопичення знань
та досвіду. Мова є конкретною системою, в якій закріплено
суспільно-історичний досвід людства. Крім цього, саме за допомогою мови
формуються та виявляються всі інші характеристики свідомості
особистості. Засвоюючись конкретною людиною, мова певним чином стає її
реальною свідомістю.

Психіка — це складна реальність, яка виявляється цілісно та різнобічне.
У структурі психіки розрізнюють такі компоненти: психічні процеси,
психічні стани та психічні властивості.

Психічні процеси — це діяльність психічного відображення. До них
належать відчуття, сприймання, пам’ять, мислення та уява. Психічні
процеси забезпечують зв’язок особистості з дійсністю. За їх допомогою
формуються властивості особистості, які здійснюють зворотний вплив на
функціонування психічних процесів. Зокрема, у процесі відчуття виникає
цілісна сенсорна організація людини, яка визначає кількісно-якісну їх
характеристику. У процесі вирішення теоретичних та практичних завдань
формується вольова орга-

нізація, яка визначає не тільки прийняття рішень, а й їх втілення у
життя, а спрямованість особистості — вибірковість сприймання та
емоційних реакцій. Ось чому людина бачить насправді те, що хоче
побачити, залежно від потреб, установок, інтересів та уподобань. Хоча
відображення — об’єктивний процес, він ускладнений суб’єктивними
властивостями людини.

Психічними станами називаються своєрідні тимчасові вияви психіки залежно
від об’єктивних умов. Це, наприклад, стан радощів або горя, гніву або
співчуття, сну або неспання. Згідно з теорією С. Л. Рубінштейна, стан є
ефектом психічної діяльності та тлом, на якому діяльність реалізується.
Справді, відображення будь-якої події — складне явище. Воно включає у
себе багато різних процесів. Проте не стільки обсяг, скільки зміст того,
що відображається, має вирішальне значення для психічної активності.
Усвідомлення суспільної та особистіс-ної значущості впливу викликає
відповідні емоції, які знижують або підвищують рівень активності.

На грунті психічних процесів виникають психічні властивості — типові для
конкретної людини, стійкі особливості її психіки. До таких властивостей
належать: спрямованість, ідеали, характер, потреби, мотиви.

Отже, структура психічного життя особистості складна та різнобарвна. Усі
її компоненти взаємопов’язані та зумовлені. З розвитком особистості
відбуваються й зміни в її структурі. Разом з тим, структура кожної
особистості відносно стабільна. Вона вміщує типові для індивіда системи
властивостей, що визначають його як людину, від якої слід чекати за тих
чи інших обставин певних вчинків та дій. Тобто кожна людина — це єдність
стабільного (стійкого) та змінного, і лише така організація дозволяє
людині бути самій собою, виявляти гнучкість та пристосованість.

Свідомість, психіка не існують поза конкретним носієм — людиною,
особистістю. Свідомість особистості виявляється в її діяльності. Тому
основними категоріями (поняттями) психології є особистість, свідомість,
діяльність.

Отже, психологія — це наука про явища, закономірності та механізми
психіки як властивості головного мозку створювати суб’єктивні образи
об’єктивної реальності, на основі і за допомогою яких відбувається
управління діяльністю особистості.

Як будь-яка інша наука, психологія грунтується на певних теоретичних
положеннях (принципах), головними з яких є:

— принцип детермінізму, тобто причинної зумовленості — психіка
визначається способом життя людини та змінюється одночасно зі зміною
його;

— принцип єдності свідомості та діяльності. Свідомість — це внутрішній
зміст діяльності, а діяльність — це зовнішній прояв свідомості;

— принцип розвитку, згідно з яким усі психічні явища повинні
розглядатись як постійно якісно та кількісно змінювані та такі, що
розвиваються.

Предметом психологічної науки є факти, закономірності та механізми
психічних явищ, які нею вивчаються.

Об’єкт вивчення психології — жива істота як носій певних психологічних
особливостей та якостей.

Наприклад, при вивченні особистості на попередньому слідстві об’єктом є
конкретний правопорушник з індивідуально притаманними йому психічними
явищами, а предметом вивчення — конкретні психічні явища.

Залежно від спрямованості наукового вивчення якостей об’єкта і методів
дослідження, психологічна наука постає як система самостійних галузей
наукового знання, які можна класифікувати:

— за принципом розвитку — вікова психологія (дитяча, підлітка, юності,
дорослої людини, людей похилого віку — геронтопсихологія); психологія
аномального розвитку (патопсихологія, олігофренопсихологія,
сурдопси-хологія); порівняльна психологія (психіка людини та тварини);

— за видами діяльності людини — педагогічна, медична, військова,
космічна, психологія праці, спорту, торгівлі, творчості тощо. У цьому
переліку чільне місце займає юридична психологія, яка розглядає питання,
пов’язані з психологічними аспектами реалізації системи права.

1.2. Предмет, система та завдання юридичної психології

Юридична психологія — самостійна галузь знання на межі психології та
юриспруденції. Вона вивчає психологічні явища, механізми та
закономірності, пов’язані з правом, його виникненням, застосуванням і
впливом у цілісній системі «людина — суспільство — право». В центрі її
уваги знаходяться психологічні аспекти особистості, поведінки та
діяльності у сфері права, оскільки саме право — результат людської
діяльності, звернений, передусім, до особистості. Особистість —
безпосередній учасник реально існуючих суспільних відносин (економічних,
виробничих, службових тощо); вона стає стороною правових відносин у всій
їх різноманітності (цивільних, кримінальних, сімейних та ін.) у зв’язку
чи з приводу фактів, що набувають конкретного юридичного значення
стосовно даного випадку.

Юридична психологія, як будь-яка прикладна наука, має на меті
конкретизацію та поглиблення знань щодо певного виду діяльності, у
даному випадку — юридичної. Юридична наука і практика, користуючись
психологічними знаннями, не перестають бути юридичною галуззю. У
кримінальному праві, наприклад, на базі загальної психології
сформульовані такі поняття, як суб’єкт злочину, суб’єктивна сторона,
мотив і мета вчинення злочину та ін.; на основі соціальної психології
розробляється проблема співучасті та групової злочинної діяльності. Але
у будь-якій юридичній діяльності і, відповідно, її психологічному
забезпеченні, на перший план виступають формальні вимоги закону,
обов’язковість та необхідність його дотримання, правові поняття і
категорії, а не психологічні закономірності психіки і поведінки
безвідносно до їх соціального змісту. Юридична психологія, у свою чергу,
вивчає психічні явища, процеси, закономірності, що виникають у полі
правоохоронної та правозастосовної діяльності на базі чинного
законодавства, специфіку психологічного змісту права, його інститутів та
категорій. Психологічна предметність юридичної психології невіддільна
від предметності юриспруденції, вони інтегративне пов’язані між собою,
визначаючи різні аспекти одних і тих же явищ особистості, поведінки і
діяльності.

Інтеграція між юриспруденцією та психологією відбувається на трьох
рівнях: застосування психологічного знання у

юридичній діяльності у чистому вигляді; використання трансформованих
психологічних знань; синтез психологічних та юридичних знань.

Перший рівень — це безпосереднє використання психологічних знань як
методу експертно-психологічних оцінок. При цьому психолог виступає в
ролі експерта, спеціаліста або консультанта в кримінальному, цивільному,
адміністративному процесі або на стадії виконання покарання чи інших
заходів правового впливу.

Другий рівень — це розгалуження, уточнення, удосконалення юридичних
понять та інститутів за рахунок залучення психологічних категорій, а
також застосування юристами психологічних методів у наукових
дослідженнях або правоза-стосовчій, правоохоронній, профілактичній та
іншій юридичній практиці, використання даних психології в
оперативно-розшуковій і процесуальній діяльності, розслідуванні
злочинів, виправленні і перевихованні правопорушників, професійному
відборі і підборі тощо. При цьому уточнюються такі поняття, як «правова
свідомість», «провина», «осудність», «дієздатність», й^ «правопорушник»
тощо.

Третій рівень взаємодії психології і юриспруденції має ^) більш
виражений, ніж два попередні, двосторонній характер. Потреба
юриспруденції у психологічному знанні спричинила виникнення юридичної
психології, яка є наукою водночас і психологічною, і юридичною.
Виникнення такої науки стимулює розвиток і вдосконалення як
психологічного, так і юридичного знання.

Історично склалося так, що острах психологізації при вивченні соціальних
явищ, у тому числі правових, призвів до ігнорування досягнень психології
та догматичного застосування юристами певних психологічних реалій.
Образно кажучи, утворилась своєрідна порожнина, що заповнювалась
довільними трактуваннями одних і тих же явищ термінологічними
неточностями і протиріччями. Пограничні проблеми психології і права
тривалий час залишались поза сферою фундаментальних досліджень.
Найбільшого розвитку отримали прикладні аспекти юридичної психології, що
стосуються правозастосовної діяльності, зокрема, слідчої практики.
Значно пізніше почали розвиватися кримінальна і пенітенціарна
(виправно-трудова) психологія та методичні засади самої науки.

Юридична психологія забезпечує розгляд психологічного змісту сучасних
соціальних реалій, які стосуються права та його застосування; усе, що не
відноситься до юриспруденції — за її межами. Такий підхід є
визначальним, оскільки інакше втрачається предметність науки. Юридична
психологія синтезує психологічні знання у даному напрямі, створюючи
додаткові можливості для розвитку права і психології, психологічного
забезпечення юридичної практики.

Отже, юридична психологія — науково-практична дисципліна, яка вивчає
психологічні закономірності системи «людина — право», розробляє
рекомендації та шляхи підвищення ‘й ефективності; наука про факти,
закономірності і механізми людської психіки у сфері правових відносин і
правової поведінки.

Виходячи з двоєдиного характеру юридичної психології, вона включається в
систему як психологічних, так і юридичних наук водночас. Ми ввжаємо, що
цілісна побудова психологічної науки та безперервний її розвиток із
подальшим утворенням нових галузей призводить і до розвитку юридичної
психології, яка пов’язана з загальною, соціальною, педагогічною,
віковою, медичною, патопсихологією, психологією праці, спорту та ін. При
цьому зв’язки юридичної психології з певними галузями є досить чіткими,
з іншими — тільки окреслюються. Загалом можна вважати, що юридична
психологія як елемент цілісної системи психологічної науки більшою або
меншою мірою пов’язана та взаємодіє з усіма її елементами.

Загальна психологія при цьому є для юридичної психології теоретичною
базою, оскільки використовується її понятійний та категоріальний апарат,
знання про загальні закономірності психічної діяльності людини. Має
місце і зворотний зв’язок, оскільки розвиток юридичної психології
збагачує загальну психологію новим емпіричним та галузевим знанням.

Соціальна психологія вивчає психічні прояви різних соціальних груп, їх
настрої, суспільну думку, зв’язки, проблеми лідерства та конформізму,
сумісну діяльність. Це сприяє більш повному дослідженню суспільної та
індивідуальної правосвідомості, специфіки групової делінквентної
поведінки, психологічних особливостей правоохоронної, правозасто-совчої,
профілактичної та інших видів професійної діяльності. Дослідження в
галузі юридичної психології, в свою чергу, активізують розвиток
соціальної психології.

Педагогічна психологія досліджує психологічні основи навчання та
виховання і забезпечує юридичну психологію знаннями методів впливу на
правопорушника з метою перевиховання, підготовки слухачів до специфіки
подальшої професійної діяльності. Водночас набуті юридичною психологією
знання про особливості правопорушників, методи їх перевиховання можуть
використовуватися педагогічною психологією. Так, всесвітньо відома
система роботи А. С. Мака-ренка з неповнолітніми та молодими злочинцями,
безпритульними дітьми досі враховується загальною педагогікою та
педагогічною психологією.

Вікова психологія вивчає закономірності психічного розвитку людини,
становлення психічних процесів та станів особистості на різних вікових
ступенях її життя: в дитинстві, підлітковому віці, юності, зрілості та
старості. Використання юридичною психологією даних цієї науки дозволяє
більш точно диференціювати психологічні особливості правопорушника,
потерпілого, свідка залежно від їх віку, підбирати адекватні та
необхідні засоби впливу з метою забезпечення справедливого правосуддя.
Юридична психологія, зі свого боку, збагачує вікову даними щодо
особливостей та закономірностей делінквентної поведінки осіб
різновікових груп, що сприяє цілісному уявленню про особистість людини
взагалі.

Патопсихологія досліджує різні форми порушення нормальної психічної
діяльності людей, отже, може забезпечувати юридичну психологію даними
про психологічні особливості правопорушників із психічними аномаліями.
Одержані юридичною психологією відомості про суб’єктів юридичного
процесу з психічними аномаліями, тенденції вчинення правопорушень цими
особами, специфіку їх поведінки, перевиховання та виправлення в умовах
ізоляції можуть використовуватися медичною та патопсихологією з метою
‘їх лікування, соціальної та психологічної реабілітації.

Психологія праці вивчає психологічні основи трудової діяльності,
професійно важливі якості особистості, проблеми професійної орієнтації,
профвідбору, профпідбору, наукової організації праці. Пов’язана з нею
інженерна психологія досліджує питання взаємодії людини з машиною під
час трудової діяльності. Юридична психологія використовує знання,
одержані в цих галузях, з метою вивчення специфіки праці юристів,
забезпечення ‘їх психологічними знаннями для розслідування
правопорушень, пов’язаних з виконанням про-

Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади юридична! психолога

фесійних обов’язків, у тому числі, в промисловості і на транспорті.
Дані, одержанні юридичною психологією про психологічні фактори
правопорушень, які вчинені під час виконання професійних функцій, можуть
збагатити психологію праці та інженерну психологію.

Філософія для юридичної психології є своєрідною методологічною базою, що
допомагає пізнати, як державно-правова дійсність визначає перебіг
психічних процесів, а останні, в свою чергу, впливають на формування
особистості. Завдяки зв’язку і взаємодії з філософією юридична
психологія розглядає державно-правові явища в динаміці, історичному
розвитку, взаємозв’язку з іншими сферами пізнаня.

Зв’язок юридичної психології з загальною соціологією

дозволяє юридичній психології використовувати дані про функціонування
суспільних груп, статус особистості в них, вікові, культурні,
матеріальні протиріччя між групами та всередині них, вплив групових
позицій і установок на правомірну або протиправну поведінку її членів.

Юридична психологія взаємодіє з педагогікою як науково-практичним
комплексом, який розробляє питання навчання та виховання, а особливо —
досліджує генезис протиправної поведінки, зокрема неповнолітніх.
Проблема важковихо-вуваних підлітків є водночас об’єктом дослідження
педагогіки, кримінології та юридичної психології.

Юридична психологія пов’язана з медичними науками,

перш за все психіатрією та судовою медициною. Досягнення медицини з
метою пояснення поведінки людини як носія фізіологічних і
психофізіологічних процесів, зокрема патологічних, допомагає юридичній
психології розкрити зміст поведінки осіб з відхиленнями, характеризувати
та прогнозувати її.

Виходячи із вищезазначеного, систему психологічних наук та місце у ній
юридичної психології ми розглядаємо не як механічну суму психологічних
знань, що належать до різноманітних сфер людської діяльності, а як
процес, що має «внутрішню» логіку розвитку — поділ психології на галузі
або виникнення галузей на межі психології та інших сфер науки і
практики. Юридична психологія — це наука, що має «внутрішню» логіку
розвитку, під якою розуміють закономірну динаміку її принципів,
категорій, методологію, єдину для всіх галузей психологічної науки.

Об’єктом юридичної психології є особистість як свідомий індивід, що має
певний соціальний статус і виконує конкретні соціальні функції в системі
«людина — право».

Предмет юридичної психології — психологічні закономірності і механізми
правового опосередкування діяльності особистості та груп у сфері
правової діяльності.

Із розглянутих відправних позицій витікає, що юридична психологія
включає наступні напрями:

1) правову психологію, що досліджує психологічні аспекти правотворчості
і змісту права, його інститутів, принципів вини і відповідальності, їх
меж, загальної і спеціальної превенції закону, його впливу на формування
правосвідомості (суспільної та індивідуальної) та суб’єктів
правовідносин;

2) психологію правоохоронної та правозастосовної діяльності —
процесуальної (слідчої, судової, арбітражної, адвокатської та ін.) та
непроцесуальної (оперативно-роз-шукової, управлінської та ін.) і
психологію учасників цих різновидів діяльності;

3) кримінальну психологію, у тому числі — психологічні закономірності
виникнення і динаміки протиправних установок, мотивів учинення злочинів,
психологічних особливостей злочинної поведінки; психологію формування
злочинних груп, конкретних чинників і умов, що сприяють груповим
злочинним проявам; форми і способи діяльності щодо попередження
асоціальних тенденцій, корекції причин і умов формування антисуспільних
орієнтацій об’єктів професійної діяльності (особи, групи, натовпу тощо);

4) пенітенціарну психологію — система адаптації і ресо-ціалізації
особистості, виправлення і перевиховання засуджених, заходи
профілактичного впливу на особистість після її звільнення з установ
виконання покарань;

5) психологічні аспекти професійного відбору і психологічної підготовки
осіб для здійснення юридичної діяльності, розробка наукових і практичних
рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності професійної
діяльності;

6) судово-психологічну експертизу та інші форми використання спеціальних
психологічних знань в юрисдик-

цінному процесі (кримінальному, цивільному, адміністративному).

Визначені галузі і напрями юридичної психології пов’язані між собою
спільністю психологічного змісту соціально-правових реалій, що являють
інтегровану схему. Будь-який інший акцент або вступає у протиріччя з
самим собою, приписуючи зазначеній науці напрями, не сумісні з правом,
або ж характеризується неповнотою розгляду її юридичних аспектів.

Методологічними засадами юридичної психології як системи є три базисні
елементи:

1) загальнонаукові (фундаментальні) принципи, що визначають відправні
положення у сфері людинознавства в цілому;

2) принципи психології та права;

3) методи, що використовуються для вирішення завдань юридичної
психології.

Загальнонаукові принципи можна визначити як сукупність відправних
позицій — єдність діалектики, логіки і теорії пізнання, детермінізму,
причинної (каузальної) зумовленості явищ, коли одне з них за певних умов
обов’язково призводить до іншого, а також дотримання вимог
об’єктивності, цілісності, історизму, динамічності розвитку. Зазначені
принципи визначають використання загальнонаукових методів:

аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія, порівняння,
системно-структурний та функціональний, логічний, математичний тощо.

До другої групи відносяться принципи розвитку, взаємозв’язку
об’єктивного та суб’єктивного, єдності свідомості, психіки і активності
особи (поведінки і діяльності, оскільки ні перше, ні друге поза
свідомістю не існують) та ін.

Наука не може розвиватись, якщо не буде постійно поповнюватися все
новими фактами. Правильний та успішний її розвиток можливий лише в тому
випадку, коли вона використовує для накопичення фактів науково
обгрунтовані методи. Обгрунтування ж конкретних методів полягає у
встановленні зв’язків між методологією та методикою науки. Стосовно
психології це положення означає, що філософське тлумачення психіки
визначає головні вимоги до методів дослідження, до їх побудови,
організації та аналізу результатів.

Вибір того чи іншого методу зумовлюється предметом та завданнями
дослідження.

Методи юридичної психології можна поділити на дві основні групи: 1)
методи наукового дослідження; 2) методи психологічного впливу на
особистість.

1. Методи наукового дослідження. За допомогою цих методів вивчаються
психологічні закономірності суб’єктивних відносин у сфері права,
розробляються науково обгрунтовані рекомендації для оптимізації
професійної діяльності. До них належать, зокрема, психодіагностичні
методики визначення рівня розвитку професійно важливих якостей
працівників, встановлення психологічних характеристик особистості
правопорушника та ін.

2. Методи психологічного впливу на особистість.

Деякі з цих методів реалізуються працівниками правоохоронних органів при
боротьбі зі злочинністю. У цьому контексті вони орієнтовані на цілі
розкриття і розслідування злочинів, встановлення їх причин,
ресоціалізації засуджених, адаптації їх до відповідного соціального
середовища. Цим методам притаманна обмеженість діапазону застосування
рамками законодавства та професійної етики. Методи психологічного впливу
можуть також застосовуватись для формування, розвитку і тренінгу
відповідних професійно важливих якостей працівників правоохоронних
органів.

Основними методами наукового вивчення психіки є спостереження,
експеримент, вивчення продуктів (результатів) діяльності, тестування
(анкетування) та експертне оцінювання.

Спостереження — цілеспрямоване вивчення особистості на основі сприймання
її дій та вчинків за різних умов життєдіяльності. Дуже важливо, щоб
люди, за якими здійснюється спостереження, не знали цього, тому що
інакше може зникнути природність ‘їх поведінки. Наприклад, при
проведенні допиту слідчий чи дізнавач, окрім з’ясування фактів у справі,
фіксує особливості поведінки та проявів психіки допитуваного.

Експеримент — метод збирання фактів за спеціально створених умов, які
забезпечують активний прояв психічних явищ, що вивчаються. Створюючи
певні умови, юрист чи психолог дістає можливість чітко окреслити ті
фактори, які діяли в момент виникнення та перебігу психічного явища;
установити причини психічних явищ за рахунок розкриття впливу тієї чи
іншої умови; повторювати дослід і, таким чином, на-

копичувати кількісні показники, на основі чого можна дійти висновку про
випадковість або типовість явища. Зокрема, при допиті експериментальною
умовою є повідомлення допитуваному невідомих йому слідчих матеріалів,
варіювання тактики допиту.

Вивчення продуктів (результатів) діяльності — накопичення фактів при
аналізі матеріальних результатів психічної діяльності. Використовуючи
цей метод, юрист чи психолог має справу не з самою людиною, а з
матеріалізованими продуктами її психічної діяльності, що дозволяє
неодноразово до них повертатись, порівнювати результати, отримані у
різний час або за різних умов діяльності.

Тестування (анкетування) — це метод, за якого на основі виконання
людиною певних завдань або відповідей на конкретні запитання робиться
висновок про її психіку. Наприклад, перевірка можливості здійснювати ті
чи інші вчинки — це синтез методу тестування та експерименту. Тактично
спрямовані запитання слідчого на допиті також дають уяву про метод
анкетування.

Метод експертних оцінок полягає в одержанні відомостей про особисті
(психічні) якості людини від осіб, які можуть досить повно змалювати ці
якості та особистість взагалі. Наприклад, реалізацією експертного
оцінювання є одержання відомостей про способи вчинення злочину,
ймовірного злочинця, ознаки його поведінки за допомогою опитування
потерпілого, свідків, співробітників, рідних.

У якості відправної позиції системного підходу у юридичній психології
виступає дослідження взаємозв’язку структури особистості (її системи) із
системою права, що дозволяє достатньо глибоко аналізувати взаємодію цих
структур, з’ясувати основні психологічні закономірності та надати
достатньо повний опис усіх елементів даної системи у динаміці з
врахуванням процесу їх зміни та розвитку.

Слід зазначити, що психологічні і юридичні атрибути об’єктів дослідження
значною мірою співпадають, хоча й розглядаються з різних сторін. Це
викликає невиправдані утруднення, оскільки існують різні терміни для
визначення одного й того ж поняття. Наприклад, «особистість» —
«самостійний суб’єкт права», «правова поведінка» — «законослухняність»
тощо. Тому понятійний аппарат юридичної психології повинен орієнтуватись
як на власне психологічні категорії, так і на

юридичні дефініції. Останні своєрідно відображають узагальнені,
найбільш типові форми прояву людської активності, що потребують правової
регуляції («злочин», «делікт», «угода») і визначають сутність
правовідносин, які при цьому виникають. У праві є поняття, що
пересікаються і не мають аналогів у інших науках. Так, у кримінальному
праві йдеться про «групи осіб, що вчинили злочин за попередньою
домовленістю» та «організовані групи»,’хоча останні не можуть існувати
без попередньої домовленості, разом із тим — характеризуються і іншими
ознаками (згуртованістю, розподілом ролей, сталістю). Кримінальне
законодавство передбачає відповідальність за злочинні дії
(бездіяльність) і поведінку, що фактично складається із низки дій.
Перелік можна продовжувати, але зрозуміло, що автоматичне перенесення
психологічних понять у правову дійсність, і навпаки, може призвести до
непорозумінь.

Таким чином, системне уявлення про юридичну психологію, її принципи і
методи, проблеми (явища, процеси і закономірності, що вивчаються),
дозволяє розглядати її як єдине ціле у вигляді неподільних психологічних
і юридичних аспектів явищ, що вивчаються. Розробка теоретичних і
методологічних проблем юридичної психології не є самоціллю. Теорія
повинна забезпечувати практичне застосування отриманого знання. Теорія
юридичної психології (виходячи, з двоєдиного характеру цієї науки)
забезпечує приріст наукового знання завдяки саморозвитку юридичної
психології як науки, а також завдяки трансформації через неї знань інших
галузей психологічної науки. У чистому вигляді теоретичні знання цих
наук у правоохоронній та правозастосовні практиці використані бути не
можуть. Необхідною ланкою між ними є юридична психологія.

Література

1. Васильев В. Л. Юридическая психология. — С.-Пб., 1997.

2. Жалинский А. Э. Основы профессиональной деятельности юриста. —
Смоленск, 1995.

3. Коновалова В. Е. Правовая психология. — Харьков, 1997.

4. Костицкий М. В. Введение в юридическую психологию: методологические и
теоретические проблемы. — К., 1990.

5. Паніна Н. В. Технологія соціологічного дослідження. — К., 1995.

6. Розин В. М. Психология для юристов. — М., 1997.

Розділ 2

Історія розвитку юридичної психології

Становлення юридичної психології як науки зумовлювалося тим, що її
основні закономірності та часткові проблеми не могли бути пояснені на
рівні загальнопсихологічних понять, а потребували розробки
спеціалізованого методичного інструментарію вивчення та теоретичної
розробки проблематики на межі юридичної і психологічної науки. Юридичної
психології повною мірою стосується ствердження У. Гер-барта про те, що
психологія має давню передісторію і дуже коротку історію. Справді, ще в
трактаті давньогрецького філософа Теофраста (IV-III ст. до н. е.)
«Характери» є опис окремих асоціальних рис, притаманних певним типам
особистості.

Можна виділити такі основні етапи розвитку юридичної психології:

І — описовий (з давнини до початку XIX ст.);

II — порівняльно-аналітичний (XIX ст.);

Ill — природничо-науковий (початок XX ст.);

IV — сучасний (з 60-х років XX ст.).

2.1. Рання історія юридичної психології

Застосування психологічного знання з метою забезпечення правосуддя та
інших напрямів правоохоронної діяльності

має давню історію. Випробування учасників процесу, які інколи мали
містичний характер, але значною мірою синтезували емпіричний досвід
багатьох поколінь, відбувалися вже в античному та середньовічному
кримінальному процесі. Вони базувалися на застосуванні знань психології
людини, її різних проявів під час випробування. Примітивним тестуванням,
своєрідним емпіричним дослідженням було випробування рисом у китайців
або там-тамом у африканців. Однак і в античному, і в середньовічному
процесі основним доказом було особисте зізнання підозрюваного.

Розшуковий процес, як світський (більш вишуканий) варіант інквізиційного
процесу, не використовував даних психології. Він був заснований на
таємній письмовій основі. Особисте зізнання як основний доказ
діставалося (добувалося) будь-яким чином, у тому числі з використанням
катувань, тортур. Одночасно з фізичними, застосовувались і моральні
(психологічні) методи впливу на підозрюваних із метою отримання
зізнання, в основі яких були узагальнені емпіричні дані, життєва
психологія.

Щоб примусити людину дати свідчення, спеціально створювалася шокова
ситуація, обстановка, яка провокувала до вияву почуттів. Наприклад,
підозрюваного раптово вводили в погано освітлене приміщення, де
знаходився труп, і там умовляли сказати правду, використовуючи шоковий
стан.

На зміну інквізиційному середньовічному розшуковому процесу прийшов
процес змагальний (ідеї якого зароджувалися в філософії, соціології,
теорії права) з властивою йому гласністю та усним провадженням. Важливе
значення отримують показання свідків та дані щодо особистості
підсудного, потерпілого, позивача, відповідача тощо. Для правильної
оцінки свідчень злочинця, свідків та інших учасників процесу, отримання
даних про них як особистостей у кримінальному, а потім у цивільному
буржуазному процесах з’являється потреба залучення та використання
психологічного знання.

У Росії на необхідність враховувати психологію злочинців вказував І.
Посошков (1652-1726 pp.) у «Книзі про жадобу і багатство», де
запропоновано різні засоби допиту обвинувачуваного та свідків. Він
пояснював, як деталізувати показання лжесвідків, щоб отримати певний
матеріал для ‘їх викриття, рекомендував диференційовано утримувати
ув’язнених із метою попередження шкідливого впливу гірших на менш
зіпсованих.

Звертався до проблем судової психології відомий діяч російської
просвіти, автор «Історії Російської з найдавніших часів» В. Татищев
(1686-1750 pp.). Він вважав, що закони часто порушуються через незнання,
тому їх необхідно вивчати у ранньому віці, коли психіка дитини до цього
найбільш сприятлива.

Князь М. Щербатов (1753-1790 pp.), історик та філософ, автор «Історії
Російської з давніх часів», відзначав необхідність знання законотворцем
«людського серця» і створення законів із урахуванням психології народу.
Він одним із перших розглянув питання про можливості дострокового
звільнення виправленого злочинця та необхідність залучення в’язнів до
суспільної праці і.

Російський філософ-матеріаліст О. Радищев (1749-1802 pp.), автор
«Подорожі з Петербурга в Москву» та «Вольності», значну увагу приділяв
вивченню соціальних витоків злочинності, розробив програму їх
кримінологічного та психологічного аналізу. У трактаті «Про
законоположення» він виділив показники, які характеризують види
злочинів, осіб, які ‘їх здійснили, мотиви та причини вчинення злочинів,
запропонував обґрунтовувати шляхи попередження злочинності, виходячи з
психології злочинця.

Ф. Ушаков у роботі «Про право і мету покарання» розкрив психологічні
умови впливу покарання на злочинця. Головним він вважав схилення
злочинця до визнання своєї провини, щирого каяття.

Філософ-просвітник та юрист П. Лодій (1764-1829 pp.) у праці «Логічні
настанови, спрямовані на пізнання та розмежування істинного і
помилкового» (1815 р.) та в інших роботах намагався обгрунтувати
кримінально-правові поняття за допомогою психології. Він визнавав лише
ті покарання, які виступають як засоби психологічного примусу, вважав,
що покарання має відповідати духу злочину. Такої ж думки дотримувалися
В. Єлпатьєвський, Г. Гордієнко, X. Штельцер.

X. Штельцер у 1806-1812 pp. започаткував у Московському університеті
курс «Кримінальної психології» по Ф. Галло, аз 1812 p. ввів цей же курс
в Дерптському університеті.

Зародження та розвиток юридичної психології в Росії на-прикінці XVIII —
початку XIX ст. пов’язано з розумінням про-

‘ Владимиров Л. Е. Учение об уголовных доказательствах. — С.-Пб., 1910.
— С.295.

гресивними ученими і громадськими діячами необхідності розв’язувати
кримінально-правові проблеми із залученням психологічних даних. Таку
позицію підтримували ліцейні вчителі Олександра Пушкіна О. Куницин
(1783-1840 pp.) та О. Галич (1783-1848 pp.). 0. Куницин вважав, що метою
покарання повинно бути виправлення і перевиховання злочинця,
попередження злочинів. Свою позицію в галузі кримінології і психології
він виклав у роботі «Право природне», яка дещо пізніше була заборонена і
знищена. О. Галич написав одну із найперших у Росії робіт з
характерології, де зазначив, що карати злочинця повинні ті, хто знає
його психологію, характер. Таким чином, він вважав, що суддя повинен
бути і хорошим психологомі.

У Європі того часу судова психологія розвивалася також інтенсивно. У
1792 p. виходить робота К. Екартсгаузена «Про необхідність
психологічного анализу кримінально-правових понять». У першій половині
XIX ст. побачили світ роботи І. Гофбауера «Психологія та її застосування
до судового життя» та І. Фредрейха «Систематичне керівництво з судової
психології», де одночасно з висвітленням із психологічних позицій
особистості злочинця, питань провини та інших мали місце положення, які
безпосередньо належали до психології кримінального судочинства.

Значним явищем у розвитку психології у середині минулого століття в
Росії були експериментальні дослідження І. Сеченова, описані в його
праці «Рефлекси головного мозку».

Середина і друга половина минулого століття відзначалися значним
посиленням в Європі інтересу до кримінальної психології, що пов’язано з
антропологічним підходом до кримінології, заснованим італійським ученим,
професором судової психіатрії Чезаре Ломброзо (1835-1909 PP.) та його
послідовниками Енріко Феррі (1856-1928 pp.) та Рафаело Гаро-фало
(1852-1934 pp.).

У книзі «Злочинна людина, вивчена на основі антропології, судової
медицини та тюрмознавства» (1876 р.) Ч. Ломброзо намагався знайти
матеріальний субстрат злочину, висловивши думку про те, що злочинець —
це атавістичний тип, який має ряд фізичних та психічних рис, що
наближають його до дикунів, первісних людей або навіть тварин. На його

Лысков Б. Д., Курбатов Т. Н. Основы юридической психологии. — Л., 1986.
– С. 3.

думку, злочинця неможливо виправити, як неможливо приручити та
одомашнити хижака. Ч. Ломброзо, не заперечуючи значення
психофізіологічних та моральних факторів злочинності, провідними вважав
біологічні, тому засобом боротьби зі злочинністю він називав ізоляцію
злочинного типу від суспільства. Трактування злочинної поведінки як
патологічного явища призвело до того, що кримінальна психологія на довгі
роки з’єдналася з судовою психіатрією, ставши її другим найменуванням і.

Е. Феррі та Р. Гарофало доповнили перелік біологічних факторів
злочинності та злочинів соціологічними, але це не дозволило їм відійти
від позиції антропологічної школи. Е. Феррі в праці «Кримінальна
соціологія» сформулював поняття «небезпечного стану», яке містило
ломброзіанську ідею схильності злочинця (злочинної особи) до злочину з
моменту народження. Суб’єкта, що мав цю схильність, він назвав
«злочинним типом». В іншій роботі — «Злочин як соціальне явище» — Е.
Феррі визначив три групи факторів, що породжують злочинність:
антропологічні або індивідуальні, фізичні та соціальні. У групі
антропологічних він виділив фактори органічного складу злочинця,
психічної будови (розумові та психічні аномалії, особливо аномалії
відчуття громадськості), особисті ознаки (вік, стать,
біологічно-соціальні властивості:

громадянський стан, рід занять, місце народження, класовий стан, освіта
та виховання).

Р. Гарофало, слідом за Ч. Ломброзо, сформулював поняття злочину, не
пов’язане з правовим означенням. У книзі «Кримінологія» він розглядав
злочин як «образу альтруїстичних почуттів — милосердя та правдивості»,
що є необхідною умовою соціальної адаптації індивіда до суспільства. На
відміну від Е. Феррі, який вважав злочинців «хворими» і вимагав їх
лікування, він зробив спробу дати соціологічне означення злочинності,
виділити «природні» та «штучні» злочини. «Природні» злочини він
пов’язував із посяганням на два головних, за його думкою, людських
почуття: а) відразу до спричинення іншим людям страждань; б) повагу до
чужого права власності. Так само, як і Ломброзо він вважав, що злочинець
має риси «дикунів» та розумову недорозвиненість.

Праці Ч. Ломброзо та його послідовників почали розповсюджуватися в
Росії. Вони знайшли своїх прихильників, перш за все серед лікарів, які
визначили злочинність як біологічне

‘ РатиновА. Р. Судебная психология для следователей. — М., 1967. — С.
5.

явище і вважали, що злочинцями повинна займатися медицина, а не
юрисдикція. Однак широкої підтримки антропологічна теорія серед
російських юристів не знайшла. Такі відомі юристи-вчені та практики, як
Н. Сергієвський, В. Спасович, А. Коні виступили проти неї. До них
приєдналися психологи і деякі медики1.

У цей час психологія стала цікавити юристів як наука, що дозволяє знайти
закономірності, детермінуючі поведінку людини. Деякі юристи другої
половини XIX і початку XX століття в Росії вважали, що психологія
повинна скласти наукову основу кримінального права, тобто на її базисі
має будуватися вчення про суб’єкт злочину, осудність, зміст покарання.
Під впливом психології розвивалася ідея індивідуалізації злочинного
діяння, відповідальності за нього, виникло вчення про особистість
злочинця як об’єкт покарання.

Значне зростання інтересу до психологічних проблем злочинності та
злочинця мало місце в російській науці наприкінці XIX століття і було
пов’язане з практичною та науковою діяльністю Л. Владимирова, Д. Дриля,
С. Гогеля, Л. Пе-тражицького, А. Фрезе, В. Чижа, М. Ядринцева та ін.

У 1871 році побачила світ книга А. Фрезе «Очерк судової психології», у
якій вперше був визначений предмет судової психології — як застосування
до юридичних питань відомостей щодо нормального та ненормального прояву
психічного життя. Професор Л. Владимиров, викладач Харківського,
Московського та Петербурзького університетів у своїх працях «Про
значення лікарів-експертів у кримінальному судочинстві» (1870 p.),
«Психологічні особливості злочинця за новітніми дослідженнями» (1877
p.), «Психологічні дослідження в кримінальному суді» (1901 p.)
обгрунтував необхідність залучення до судочинства експертів-спеціалістів
із психології, які мали б право ознайомитися з матеріалами справи,
обстежувати підсудного, допитувати учасників процесу.

Д. Дриль у дисертаційній роботі «Неповнолітні злочинці» (1884 p.)
зазначав, що психологія та право досліджують одні й ті ж явища — закони
свідомого життя людини, а оскільки право не має власних засобів для
вивчення цих явищ, то повинне звертатися до психологічних знань.

Айхеіівальд Л. И. Криминальная психология. — Л., 1928; Бруханоский Н. П.
Очерк по социальной психопатологии. — М., 1927; Гаккебуш В. М, Зея-кинд
И. А. Курс судебной психологии. — Харьков, 1928.

Професор Петербурзького та Варшавського університетів Л. Петражицький у
книгах «Про мотиви людських вчинків» (1904 p.), «Вступ до вивчення права
і моральності. Емоційна психологія» (1908 р.) та інших стверджував, що
реально існують лише психічні процеси, а інші соціально-історичні
утворення є лише їх зовнішніми проекціями — «емоційними фан-тазмами».
Він вважав, що державно-правові та інші науки мають спиратися на аналіз
психологічних явищ. Соціальний прогрес, розвиток права, моралі, естетики
і навіть перехід від правової системи рабства до права вільної праці та
конкуренції — це все наслідки і продукти «прогресу людської психіки».

Право Л. Петражицький поділяв на позитивне та інтуїтивне. Позитивне —
нормативне право, яке санкціонується державою. Однак норма стає правом
не з моменту санкціонування, а після її осмислення, прийняття людиною,
вияву нею емоційного ставлення до права. Інтуїтивне право — на противагу
офіційному — є більш динамічним за своєю природою, несе в собі певний
емоційний код, смислову субстанцію. Це реальність, яка не сприймається
через сенсорні канали, а є системою усталених ціннісних орієнтацій,
типів переживань тощо. Інтуїтивне право є абсолютним, а позитивне —
відносним.

Психологічна теорія права Л. Петражицького тривалий час трактувалася
спеціалістами в галузі теорії держави та права як буржуазна, тобто
реакційна. Спроби її серйозного неуперед-женого аналізу зроблені
юристами лише останнім часом. Серед психологів спадщина Л. Петражицького
досліджується, перш за все, у Польщі, але, як правило, вузько,
наприклад, стосовно психології емоцій.

В. Чиж у книгах «Медичне вивчення злочинця» (1894 p.), «Злочинна людина
перед судом медичної науки» (1894 p.), «Кримінальна антропологія» (1895
p.) виступив як послідовник ідей Ч. Ломброзо, хоча його власні ідеї щодо
необхідності залучати обізнаних у психології та психіатрії осіб до
участі в кримінальному судочинстві виявилися обгрунтованими та цінними.

С. Гогель у книгах «Суд присяжних та експертиза» (1894 р.), «Роль
суспільства в боротьбі зі злочинністю» (1904 р.), «Курс кримінальної
політики у зв’язку з кримінальною соціологією» (1910 p.) зробив спробу
поєднати біологічний та соціологічний підходи щодо дослідження злочинів
і

злочинця, висловивши думку про необхідність залучення спеціальних
психологічних знань до кримінального судочинства. Н. Ядринцев висунув
ідею щодо перевиховання злочинців під впливом суспільної думки та
позитивного морального впливу.

Об’єктивна необхідність вивчення юридичних проблем, які не обмежуються
психічною патологією, а, головним чином, пов’язані з нормальною людською
психікою, стимулювала подальший пошук у галузі юридичної психології. Ю.
Фрід-ріх у роботі «Значення психології в боротьбі зі злочинністю»
намагався визначити предмет кримінальної психології, під якою розумів
психологію злочину, психологію покарання та психологію судової роботи.
Аналізу психології окремих категорій злочинців і психологічному вивченню
злочину та покарання присвячені роботи Ф. Вульфена «Психологія злочинця»
і П. Кауфмана «Психологія злочинності». Помітним досягненням у розвитку
юридичної психології була робота Г. Гроса «Кримінальна психологія» (1905
p.), яка стала продовженням його «Порадника для слідчих», присвячена
аналізу психології допиту свідків, звинувачуваних, психології судової
діяльності. Автор визначав судову психологію як сукупність психологічних
знань, що можуть стати в нагоді для криміналіста. Г. Гро-сом був
зібраний значний матеріал спостережень у різних сферах судової
діяльності. У структурі судової психології він виділив суб’єктивну
психологію, під якою розумів психічну діяльність судді, і об’єктивну —
психічну діяльність тих учасників процесу, які забезпечують судді
матеріал для остаточних висновків і суджень, необхідних для винесення
вироку. Сюди ж віднесена психологія свідків, звинувачуваного,
потерпілого.

Психічну діяльність судді Г. Грос ділив на сприймаючу і конструктивну.
Сприймаючу він пізніше розділив на три частини: перша — психологічне
спостереження в суді, друга — самодисципліна всіх учасників процесу (щоб
психологічне спостереження було точним), третя — феноменологічне
вивчення явищ (що дане у безпосередньому сприйманні і на підставі яких
принципів можна робити висновки про наявні психологічні процеси).
Конструктивна діяльність судді складається із умовиводів і висновків, а
також наявних у суді матеріалів конкретної справі. Зазначені міркування
Г. Гроса є надзвичайно цінними, оскільки вони дали початок теоретичному
обгрунтуванню юридичної психології. І хоч мова не йшла про судову
психологію як самостійну, обособлену науку,

а теоретичні викладки не підтверджувалися експериментальними
дослідженнями, роль Г. Гроса у розвитку юридичної психології безперечна
і значна.

Французький учений Е. Клапаред у 1906 p. зробив аналіз основних напрямів
використання психології у праві і виділив юридичну психологію як науку.
Він зазначив, що юридична психологія займається психологією судової
діяльності, а кримінальна психологія є наукою про психологію злочинця;
разом ці дві дисципліни складають судову психологію. Г. Райх у роботі
«Про напрями психології» (1912 р.), К Марбе у книзі «Принципи судової
психології» (1913 p.) і О. Ліпман у книзі «Основи психології для
юристів» (1914 p.) порушували теоретичні і практичні питання
використання психології в юриспруденції. Цій же проблемі були присвячені
і написані раніше «Свідомість звинувачуваного» П. Блюнеллі (1902 p.),
«Експериментальні дослідження достовірності свідчень» М. Борста (1907
р.) та інші.

2.2. Розвиток юридичної психології у XX столітті

На початку нинішнього століття юридична психологія набрала прискореного
розвитку. Видана значна кількість робіт, серед яких «Психологія показань
свідків» О. Гольдовського (1904 р.), «Про вплив навіювання на
достовірність показань свідків» А. Єлістратова (1904 р.), «До питання
про достовірність показань свідків» А. Єлістратова і Д. Завадського
(1904 p.), «До питання про психологію свідків» М. Хомякова (1903 p.),
«Психологія свідчих показань і судове розслідування» Є. Кулі-шера (1904
p.), «Про свідчі показання» Г. Португалова (1903 p.), «У пошуках судової
правди (судово-психологічний очерк для присяжних)» М. Бельского (1915
p.)1.

У теорії й на практиці все більш вагомого значення набували
експериментальні дослідження з юридичної психології. Під керівництвом В.
Бехтерева та з його ініціативи А. Щегло-вим було здійснене перше
експериментальне дослідження неповнолітніх злочинців, результати якого
викладені в роботі «Про розумову працездатність малолітніх злочинців»
(1903 p.). У 1907 р. у Петербурзі створений Психоневрологічний інститут,
де читався курс «Судова психологія». Роботи В. Бехтерева,

1 Васильев В. Л. Юридическая психология. — Л., 1974. — С. 9.

С. Корсакова, В. Сербського, В. Кандинського в галузі експериментальної
психології і психіатрії створювали умови для подальшої розробки проблем
юридичної психології.

Найбільший інтерес для науковців представляла особа злочинця і
злочинність як психологічне явище. До ‘їх вивчення з допомогою
експериментальних методів звертався В. Бехтерев. Отримані результати він
висвітлив у книзі «Про експериментальне психологічне вивчення злочинців»
(1902 p.), де поділив злочинців на групи за психологічними ознаками:

а) злочинці за пристрастю (поривчасті та імпульсивні);

б) злочинці з недостатньою чутливістю, без моральних критеріїв, які
вчинюють злочини навмисно; в) злочинці з інтелектуальними вадами; г)
злочинці з слабкою волею (лінощі, алкоголізм тощо). Через 10 років була
опублікована його друга робота «Об’єктивно-психологічний метод у
застосуванні до вивчення злочинності» (1912 p.), присвячена методиці
психологічного дослідження злочинців.

У 1904 p. під керівництвом В. Бехтерева проведений експеримент для
перевірки достовірності свідчень свідків. Навесні Московський художній
академічний театр ставив п’єсу «Юлій Цезар», після чого редакція
«Судового огляду» опублікувала звернення до глядачів з проханням
надіслати відповіді на 15 запитань, які стосуються сцени вбивства.
Надійшло 505 листів з відповідями, але цей масив був загублений, а
дослідження не завершене.

Питання щодо показів свідчень, особливо неповнолітніх, було предметом
вивчення багатьох вчених того часу. Результати, які засвідчували ‘їх
недосконалість (недостовірність), вели до пошуку інших можливостей
одержання доказової інформації!, зокрема, за допомогою експериментальної
психології (досягти істини, зробити «об’єктивну перевірку» свідчень
звинувачуваного, потерпілого, свідка).

Стали з’являтися роботи, присвячені використанню навіювання і гіпнозу в
кримінальному судочинстві. Гіпнозом користувалися при розслідуванні і
судовому розгляді лише в крайніх випадках. Так, за участю В. Бехтерева в
листопаді 1896 p. був застосований гіпноз до підозрюваної у вбивстві
свого чоловіка Марії Рум’янцевої, яка вчинила злочин у результаті
сугестії фельдшера І. Хрисанфова, її коханця і «домашнього лікаря».
Проведені з обвинувачуваною декілька сеансів гіпнозу дали можливість
експертній комісії зробити висновок, який

підтверджував версію слідства. Але в подальшій практиці слідства і суду
цей напрям не набув розвитку.

У дореволюційний період значний внесок у розвиток психології зробив
вчений і практик А, Коні (1844-1927 pp.). Його роботи, де розглядаються
питання юридичної психології, суттєво відрізняються від інших авторів.
Узагальнивши власний досвід, він підійшов до оцінки кожного явища з
погляду його використання в практичній діяльності юриста.

Він критикує висновки деяких представників експериментальної психології,
зокрема, В. Штерна за неправильний підхід до оцінки достовірності
показань свідків, вказуючи на різне сприйняття в умовах експерименту та
при вчиненні злочину. Найбільше уваги А. Коні приділив психології
судової діяльності, психології свідків, потерпілих і їх свідченням. Він
відмітив і необхідність аналізу психології судді як головної фігури в
кримінальному процесі. Від судді А. Коні вимагав знання не тільки права
і судової практики, а й філософії, історії, психології, мистецтва,
літератури, загальної високої культури, широкої ерудиції. Щоб займати
суддівське крісло, вважав він, необхідно мати тверду волю, вміти
протистояти натиску, проханням, тиску «громадської думки» тощо.

Прокурор, на його думку, повинен бути спокійним, не мати злоби проти
підсудного, вміти тримати себе; захисник — помічником і порадником, а не
слугою свого клієнта, пособником у бажанні уникнути заслуженої кари. Цей
учений різко засуджував адвокатів, які перетворювали захист у
виправдання злочинця, намагаючись представити його потерпілим. А. Коні
виділив особливості, які характеризують свідка: темперамент, стать, вік.
У роботі «Достоєвський як криминаліст» він вказав на важливість вивчення
внутрішнього світу злочинця, на необхідність цих даних для суду і
слідства’.

Вирішення методологічних проблем юридичної психології тривало у XX
столітті. Вивчалася проблема застосування психологічного знання в
дізнанні, попередньому слідстві і суді; у доказовому праві нової системи
правосуддя експертиза, в тому числі психологічна, посіла провідне місце.

Практичним втіленням законодавчих розпоряджень про можливість і
необхідність проведення різного роду експертиз з мстою надання допомоги
правосуддю було створення відповідних установ. Так, у 1918 р. в
Петрограді організований і Копи А Ф. Собр. соч. в 8 т. – М, 1967. – Т.
4. — Кабінет по вивченню злочинності і злочинця, головним завданням
якого було проведення судово-психологічних досліджень. Такі ж кабінети
пізніше відкриті у Саратові, Москві, Баку, Ростові, Києві, Харкові,
Одесі. За рішенням Наркомюсту УРСР кабінети, що знаходилися на території
республіки, були реорганізовані в обласні інститути науково-судової
експертизи, які, окрім криміналістичних, фізичних, хімічних та інших
експертиз, проводили кримінолого-психологічні дослідження.

У 1925 р. в Москві був створений Державний інститут вивчення злочинця і
злочинності, діяльність якого координувалася Народним комісаріатом
внутрішніх справ, закладами охорони здоров’я, освіти. В інституті
працювало чотири секції: 1) соціально-економічна, 2) пенітенціарна, 3)
біопсихоло-гічна, 4) криміналістична. Інститут став головним закладом
для Кабінетів вивчення злочинця і злочинності в Москві, Ленінграді,
Саратові, Ростові, які перетворилися в його філіали:

у Саратові це був Кабінет кримінальної антропології і судово-медичної
експертизи при управлінні місцями відбування покарання, у Москві —
Кабінет вивчення особистості злочинця і злочинності при
Мосздороввідділі, у Ленінграді — Кримінологічний кабінет при Леноблсуді,
Організовувалися спеціальні дослідницькі підрозділи і в навчальних
закладах. У 1920 p. при Московському державному університеті створений
Інститут радянського права, у складі якого вже наступного року був
виділений відділ кримінології, де функціонувала секція
судово-кримінального права з кабінетами кримінальної етнології і
статистики, судової експертизи і кримінальної антропології. У 1924 р.
при юридичному факультеті Київського інституту народного господарства
була організована кримінальна клініка.

Прикладні судово-психологічні дослідження у 20-ті роки мали
багатопрофільний характер, їх об’єктом були психологічні передумови
злочинів, побут і психологія різних груп злочинців, психологія показань
свідків, судово-психологічна експертиза, психологія засуджених,
психологія неповнолітніх злочинців. У 1927 p. створена лабораторія
експериментальної психології, в якій О. Лурія проводив досліди з метою
уточнення можливостей застосування методів експериментальної психології,
зокрема, асоціативного експерименту, для викриття злочинців і
розслідування злочинів. Він зробив спробу фіксації результатів на
приладі, який показував швидкість реакції досліджуваної особи на
слова-подразники. Застосування такої

апаратури, на його думку, допомагало б об’єктивному визначенню
ставлення людини до фактів, обставин, встановленню його належності до
вчиненого злочину. О. Лурія пропонував також вивчати за допомогою
експериментальних психологічних методів вплив обстановки судового
розгляду на свідка, суддю і слідство.

Проте ідеї О. Лурія не набули розвитку. Розроблений ним варіант
асоціативного експерименту із застосуванням фіксуючої апаратури був
узятий на озброєння американськими психологами. Вони сконструювали
спеціальний прилад «поліграф», який і донині використовується в
судово-слідчій практиці.

Внесок у розвиток юридичної психології зробили й інші видатні вчені.
Так, у створеному за пропозицією В. Бехтерева Інституті вивчення мозку і
психічної діяльності були лабораторії, де досліджувалися питання судової
психології. На ‘їх основі В. Бехтерев і його послідовники видали низку
робіт про використання принципів рефлексології для вивчення злочинця і
розкриття злочинів. Відомий учений, професор Московського університету
С. Познишев опублікував ряд робіт, присвячених пенітенціарному і
кримінальному праву, перевихованню ув’язнених. Його книга «Кримінальна
психологія. Злочинні типи» (1926 p.) стала підсумком проведених
досліджень щодо особи злочинця та причин злочинів.

С. Познишев вважав, що злочинність породжується і змінюється під впливом
певних умов, а також від того, що організм дістав у спадок від предків,
тому жоден злочин не можна пояснювати виключно зовнішніми причинами,
ігноруючи індивідуальні особливості злочинця. Він відкинув теорії Ч.
Ломброзо, Е. Феррі, Р. Гарофало та їх прихильників, зазначивши, що ідея
природженого злочинця нічим не обгрунтована, злочин завжди є проявом
складного психічного переживання, настрою людини, в якому знаходять
виявлення різні риси його характеру. Отже, природжена схильність до
злочинності психологічно і логічно неможлива.

Водночас він підкреслив, що основними елементами психічної конституції є
розумова здатність, світогляд і характер особи. С. Познишев визначив
злочинний тип як поєднання властивостей характеру і поглядів людини, які
схиляють її до злочину, через що одна людина стає на злочинний шлях,
тоді як інші категорично від цього відмовляються.

Існує два полярні підходи до спадщини С. Познишева. На думку А.
Петровського, концепція цього вченого близька до біологічного або
біологізаторського напряму, отже є неприйнятною і. І. Ной, навпаки,
зазначив, що позиція С. Познишева не завжди достатньо аргументована, але
його висловлювання про специфіку психологічних особливостей злочинців не
втрачають свого значення і сьогодні. Безумовно, можна погодитися з
автором у тому, що при сучасному аналізі проблем юридичної психології і
криминології без застосування історичного методу та вивчення теоретичної
спадщини обійтися не можна. Помилки у С. Познишева та інших учених його
періоду слід оцінювати не лише з позицій сучасного рівня розвитку науки,
а й рефлексивно — з точки зору «сучасника», тоді можна побачити
позитивне для нинішнього етапу розвитку кримінології, юридичної
психології та інших наукг.

На початку XX ст. опубліковані й інші роботи, присвячені
загальнотеоретичним питанням юридичної психології. Так, О. Ольгинський,
визначаючи предмет науки при здійсненні правосуддя, вказував, що її
можна називати «кримінальною психологією». До сфери її вивчення мають
входити психологія свідчень, психологія злочину і його причин,
психологія злочинця і психологія винесення вирокуз.

А. Брусиловський писав, що слід розрізняти кримінальну психологію і
судову психологію. Під кримінальною він розумів ту, яка вивчає злочин і
особу злочинця після винесення йому судового вироку. З цього часу
ув’язнений стає об’єктом психологічного і патопсихологічного
післясудового дослідження в спеціальних науково-пенітенціарних
установах. Судову психологію він визначав як сукупність
науково-психологічних знань, спрямованих на висвітлення, постановку і
експериментальну розробку процесуальних психологічних проблем, до яких
належить психологія показань свідків, психологія звинувачуваного,
психологія інших учасників процесу (захисників, експертів, секретарів,
цивільних позивачів тощо), психологія суду і судової роботи, питання,
які виникають у судовій аудиторії, межі дослідження у кримінальному
суді, презумпція невинуватості та її роль, форми і види сугестії при

‘ Петровский А. В. История советской психологии. Формирование основ
психологической науки. — М., 1967. — С. 183-

2 Ной И. С. Методологическией проблемы советской криминологии. —
Саратов, 1975.

3 Ольгииский О. К. К истории уголовной психологии // Рабочий суд. — М.,
1924. – № 4.

розслідуванні та судовому розгляді кримінальних справ то-щоі. А.
Брусиловському належать також роботи, присвячені доказам у кримінальному
процесі, психології показань малолітніх і неповнолітніх свідків.

Широта досліджень у галузі юридичної психології в 20-ті роки визначила
місце юридичної психології серед психологічних наук. На наукових
зібраннях того часу діяли спеціальні секції, присвячені розвитку і
досягненням юридичної психології. Так, на І Всеросійському з’їзді
психоневрологів, який відбувся в січні 1923 P. в Москві під головуванням
С. Познише-ва, працювала секція з кримінальної психології. На ній було
заслухано низку доповідей про застосування психології в різних напрямах
юриспруденції. У резолюціях з’їзду було вказано на необхідність
створення при пенітенціарних установах лабораторій для проведення
кримінально-психологічних досліджень, збільшення чисельності
криміналістів-психологів. На II Всесоюзному з’їзді психоневрологів, який
відбувся в січні 1924 р. у Петрограді, працювала секція з питань
криміналістичної рефлексології і психології.

На І Всесоюзному з’їзді, присвяченому вивченню поведінки людини
(січень—лютий 1930 p.), з доповідями щодо судової психології виступили
А. Брусиловський («Основні проблеми психології підсудного у
кримінальному процесі») і О. Тагер («Про висновки і перспективи вивчення
судової психології»).

У 20-ті роки видано низку книг і наукових статей із проблем юридичної
психології. Це вже згадувані роботи А. Бру-силовського, О. Лурії, О.
Ольгинського, С. Познишева, О. Таге-ра, а також А. Айхенвальда про
симуляцію психічних захворювань обвинувачуваними і загальні питання
кримінальної психопатології і психології поведінки, що має відхилення
від норми, М. Гернета про вплив на особистість тюремної неволі, М.
Гродзинського про одноманітність помилок у показаннях свідків, Я.
Канторовича про психологію і показання свідків, Я. Когана про
застосування асоціативного експерименту при вивченні особистості
злочинця, В. Куфарєва про неповнолітніх правопорушників, Л. Оршанського
про зв’язок патологічних відхилень у психіці і кримінальній поведінці
тощо.

На цьому етапі розвитку юридичної психології для неї була характерною,
як і для психології та юриспруденції того часу, боротьба думок,
підходів, методологічних засад. Юридична

Брусиловский А Е. Судебно-психологическая экспертиза. — Харьков, 1929.

психологія не уникла помилок, притаманних психологічній науці:
біологізм, рефлексологічні і реактологічні нашарування тощо. Вони для
такої молодої сфери наукового знання були неминучими, але поправними.
Однак на рубежі 20-30-х років відбулися значні політичні зміни, які
зашкодили подальшому позитивному розвитку юридичної психології.

Шквального удару зазнала материнська для юридичної психології наука —
психологія. 4 липня 1936 p. прийнята постанова ЦК ВКП(б) «Про
педологічні збочення у системі Нар-компросів», після чого були закриті
та реорганізовані психологічні науково-дослідні заклади, зупинена
розробка психологічних проблем у соціальній сфері, на виробництві, в
управлінні тощо. Психологія була фактично підпорядкована педагогіці і
перебувала в такому стані близько тридцяти років. Зрозуміло, що в цей
час ніякі психологічні дослідження на межі з юриспруденцією не
проводилися. Психологію ізолювали від питань слідчої і судової
діяльності. Її усунули навіть з криміналістики, яка протягом останнього
півстоліття розвивалася за допомогою психології.

Переслідування юридичної психології розпочалося з статті С. Булатова
«Відродження Ломброзо у радянській кримино-логії», опублікованій у
першому номері журналу «Революція права» за 1929 Р- У ній зазнала
критики діяльність кримінологічних установ у сфері дослідження
особистості злочинця, залучення психіатрів і психологів до
кримінологічних досліджень, після чого зроблено відповідні висновки:
кабінети вивчення особистості злочинця ліквідовані, а психологічні і
патопсихологічні дослідження заборонені.

Щоб виправити становище після завданих у 30-ті роки ударів по
кримінології і психології, знадобилося понад ЗО років. Тільки у 196 5
році до програми підготовки юристів у вищих навчальних закладах було
введено курс «Психологія (загальна та судова)»; розгорнуті прикладні
психологічні дослідження для правоохоронних цілей, правозастосовчої і
профілактичної діяльності; питання юридичної психології стали
розроблятися з метою забезпечення навчального процесу. У 1966 p.
відбувся Всесоюзний семінар із судової психології, на якому
обговорювалися питання викладання психології в вузах, а також проблеми
судово-психологічних досліджень. У цей час створювалися програми і
методичні рекомендації з судової психології для вузів і середніх
спеціальних навчальних юридичних закладів, де також вводився курс
психології.

У 1968 р. на III Всесоюзному з’їзді психологів заслухана значна
кількість доповідей щодо психологічних проблем боротьби зі злочинністю,
хоча окремої секції судової психології на з’їзді не було.

Відродження судової психології спочатку здійснювалось окремими
ентузіастами. Лише у 1969 р. у головному кримінологічному
науково-дослідному закладі країни — Всесоюзному інституті вивчення
причин і розробки заходів попередження злочинності (створеному в 1963
p.) — починає працювати сектор судової психології. Його завданням було
дослідження психологічних аспектів індивідуальної і суспільної
правосвідомості, вивчення психологічних факторів злочинності, психології
особистості правопорушника, психологічних основ слідчої та судової
практики.

Результати наукових пошуків знаходять своє відображення у монографіях,
навчальних посібниках, статтях учених і практиків: М. Алексеева, В.
Васильєва, А. Васильєва, Ф. Глази-ріна, Ю. Грошового, А. Дулова, М.
Єнікеєва, В. Коновалової, Д. Котова, М. Коченова, В. Кудрявцева, Г.
Міньковського, В. Пи-рожкова, О. Ратинова, Л. Філонова, В. Фокіна, А.
Екменчі, О. Яковлева, О. Ярмоленка та інших.

У 1971 р. в Москві відбулася І Всесоюзна конференція з судової
психології, в якій брали участь близько 300 вчених і практиків; вона
стала важливою віхою і стимулом на шляху розвитку юридичної психології.
Водночас у Тбілісі відбувся IV Всесоюзний з’їзд психологів СРСР, у межах
якого працював симпозіум із судової психології. Спеціалісти у сфері
юридичної психології брали участь у трьох наступних (V, VI, VII) з’їздах
психологів СРСР, які проходили в Москві в 1977, 1983 та 1989 роках. У
межах з’їздів працювали симпозіум «Виховання особистості і психологічні
питання боротьби з відхиленнями в її розвитку» та секція «Юридична
психологія».

У 1986 р. в Тарту відбулася II Всесоюзна конференція з юридичної
психології, де було визначено назву науки, її напрями, дидактику і
методику психологічної підготовки юристів у вузі. Проблеми юридичної
психології розглядалися на спеціальних секціях всесоюзних конференцій із
роботи психологічної служби у Москві (1984 p.), республіканських
конференціях із проблем підвищення добробуту (1987 p.), ролі соціальних
і психологічних наук у справі підвищення ефективності і культури
обслуговування (1988 р.) в Тарту, із експерименталь-

ної психології у Львові (1988 р.), на конференціях і нарадах, які
проводилися Прокуратурою СРСР, МВС СРСР та ін.

Становлення України як незалежної держави спричинило до подальшого
розвитку юридичної психології. Відповідно до переліку ВАК України, вона
ввійшла до кола психологічних спеціальностей (19.00.06), при
Національній академії внутрішніх справ України створена спеціалізована
рада по захисту дисертацій. У 1996 році проблеми юридичної психології
розглядалися на секції II Всеукраїнського з’їзду психологів. Дослідження
фахівців у теперішній час мають досить широкий діапазон. Це не тільки
проблеми використання судово-психологічної експертизи, психології
дізнання і слідства, психологічні проблеми профілактики правопорушень, а
й питання психології особистості правопорушника, психології судочинства,
правомірної поведінки, створення професіограм і психограм юридичних
професій та ін.

Розширяється горизонт психологічних досліджень та сфер практичного
застосування їх результатів у юриспруденції. Виявляється тенденція
використання психологічних знань для забезпечення виконання завдань
цивільного судочинства, профілактики адміністративних правопорушень, а
також їх застосування в законотворчому процесі. Позитивні зміни
спостерігаються і в плані організації наукових досліджень — останніми
роками визначилося прагнення до координації наукових досліджень,
кооперації з науковими пошуками у суміжних сферах — соціології,
педагогіці, медицині. Вказані процеси свідчать про вихід юридичної
психології в Україні на новий етап розвитку.

Література

І. Андросюк В. Г, Казміренко Л. /, Юхновець Г. О. та ін. Професійна
психологія в ОВС: Загальна частина. — К., 1996.

2. Васильев В. Л. Юридическая психология. — С.-Пб., 1997.

3. Костицкий М. В. Введение в юридическую психологию: методологические и
теоретические проблемы. — К., 1990.

4. Разин В. М. Психология для юристов. — М., 1997.

Розділ З

Психологічна характеристика юридичної діяльності

Однією з центральних проблем юридичної психології є вивчення і розкриття
закономірностей юридичної діяльності. Це потребує, насамперед,
встановлення психологічної структури діяльності, що дає можливість більш
повно і глибоко вивчити всі особливості діяльності, отже — ретельніше
підготуватись до її виконання. Виявлення та вивчення психологічної
структури є необхідною передумовою і для вирішення проблем наукової
організації цієї діяльності.

Виявити психологічну структуру — це означає, передусім, визначити
основні компоненти даного виду діяльності, що можна зробити, лише
розглядаючи людину як суб’єкт праці, пізнання і спілкування. Таке
розуміння сутності людини вперше сформульовано видатним російським
психологом Б. Г, Ананьєвимі. Будь-яка професійна діяльність людини у
всіх випадках складається з цих трьох елементів, тому й психологічна
структура діяльності повинна базуватись на їх аналізі. Але в різних
видах діяльності співвідношення цих елементів різне. Саме це й визначає
самостійність психологічної структури різних видів діяльності.

Будь-яка діяльність характеризується спрямованістю, наявністю
специфічних цілей; особливостями об’єктів діяльності;

конкретними методами і засобами досягнення мети; наявністю специфічних
умов діяльності. Сказане повною мірою стосується і юридичної діяльності.

Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. — Л., 1968.

Мета (чи сукупність цілей) юридичної діяльності визначається
необхідністю забезпечення умов для функціонування правової держави та
нормальної життєдіяльності (безпеки життя і здоров’я, права власності
тощо) кожного конкретного громадянина такої держави. Жоден з інших видів
діяльності не є носієм сукупності цілей, притаманних правоохоронній та
правозастосовчій діяльності, що власне й визначає специфічність її
психологічної структури.

Об’єкти діяльності — переважно особи, що перебувають у конфліктних
стосунках із законом, порушують правові норми чи є носіями інформації,
значимої для розкриття та розслідування злочинів, їх профілактики. Сюди
ж слід віднести специфічні емоційні стани об’єктів, специфічність
інформації, що збирається в процесі діяльності, особливості її
опрацювання та закріплення.

Особливі умови діяльності створюються тими психологічними відносинами,
які супроводжують її здійснення. Вони визначаються поведінкою осіб, що
порушили закон чи є носіями інформації про нього, їх ставленням до
суб’єкта діяльності — працівника правоохоронних чи правозастосовних
установ.

3.1. Психологічна структура юридичної діяльності

Юридична діяльність є різновидом трудової діяльності. Вона розрізняється
за профілем (правоохоронна, правозас-тосувальна, судова) та за
суб’єктами її реалізації (опера-тивно-розшукова, слідча, по здійсненню
правосуддя, пенітенціарна, прокурорська, адвокатська, нотаріальна).

За структурою юридична діяльність поділяється на:

1) пізнавальну;

2) конструктивну;

3) комунікативну;

4) організаторську.

Слід також виділяти два допоміжні види юридичної діяльності, які не
визначають змісту, але супроводжують її як невід’ємні частини: 1)
профілактична та 2) посвідчувальна.

При здійсненні діяльності у сфері правовідносин кожен із зазначених
різновидів (компонентів загальної структури) може виступати як
самостійний елемент, у тісному взаємозв’язку з іншими видами або ж як
допоміжний, що забезпечує інші види. Кожен із них може бути складовою
частиною психологічної структури будь-яких видів діяльності людини,
специфіка ж юридичної діяльності визначається саме змістовними її
характеристиками. Розглянемо докладніше кожен структурний компонент.

Пізнавальна діяльність. У психологічній структурі різних професій та
видів діяльності процес пізнання має різний зміст, що визначається його
метою, об’єктами, обсягом необхідної інформації, методами та засобами,
умовами реалізації пізнання, опрацювання і закріплення інформації тощо.
У юридичній діяльності всі зазначені елементи суттєво своєрідні, що й
надає їй специфіки. Щоб встановити істину, потрібно, насамперед, пізнати
значну кількість фактів, обставин, взаємозв’язків, що стосуються як
теперішнього, так і минулого. Пізнавальна діяльність необхідна для
встановлення факту наявності чи* відсутності правопорушення, причетності
до нього певної особи та ступеня її вини, адекватно до якої визначається
міра покарання. Для досягнення останньої мети потрібне глибоке вивчення
особи, її ставлення до вчиненого і лише після цього — планування заходів
її ресоціалізації.

Таким чином, пізнавальна діяльність не є самоціллю (хоча це можливе в
певних науках, на певних етапах тощо); вона є засобом реалізації інших
різновидів юридичної діяльності, водночас останні можуть стати засобами
для забезпечення пізнання. Сутність пізнавальної діяльності може бути
зрозуміла лише з урахуванням такого діалектичного взаємозв’язку між
різними видами діяльності. Це не тільки ускладнює процес пізнання, а й
призводить до його виняткової суперечливості. Здійснення воднораз із
пізнанням інших різновидів діяльності постійно виявляє нові факти,
зв’язки між фактами, змінює ставлення до них.

Характерною особливістю пізнання в юридичній діяльності є високий
ступінь невизначеності первісного, вихідного мислительного завдання.
Мета пізнання постійно уточнюється, змінюється, що призводить до
специфічного використання в пізнавальній діяльності мислених моделей.
Чим активніше здійснюється взаємодія з об’єктом, тим продуктивніший
процес мислення. Звідси можна зробити висновок, що одним

із засобів активізації процесу мислення є збільшення обсягу спілкування
фахівця з об’єктами, з приводу яких здійснюється процес мислення.

Але в пізнавальній діяльності у юридичному процесі можливість
безпосереднього контакту з об’єктом пізнання обмежена. Суб’єкт цієї
діяльності не спостерігає самої події (факту), він відтворює її за
окремими деталями, штрихами, створюючи мислену модель. Слід також
врахувати, що певні мислені моделі вже є у фахівця ще до початку
здійснення пізнавальної діяльності у конкретній справі. З ними весь час
порівнюється мислена модель події, що пізнається. Окрім того, існує
найбільш загальна мислена модель — модель закону, роль якої виняткова
при здійсненні пізнавальної діяльності.

Специфічною рисою пізнання у юридичній діяльності є спрямованість на
події (факти, явища) минулого, теперішнього й майбутнього часу. Якби в
ній пізнавалися тільки події минулого, не можна було б вирішувати
багатьох цілей кримінального судочинства: викривати тривалі у часі
злочини, здійснювати профілактичні функції, впливати на причини і умови,
що сприяють вчиненню злочинів. У цьому багатоплановому процесі пізнання
є певна закономірність: передусім, у процесі збору фактичних обставин
створюється мислена модель теперішнього, яка постійно змінюється та
доповнюється під впливом встановлення нових фактів, логічного пошуку
нових зв’язків між ними; через факти теперішнього пізнавальна діяльність
розповсюджується на явища і події минулого, а вже на базі пізнання
теперішнього і минулого здійснюється прогнозування майбутнього.
Побудована модель немов би пропускає через себе всю інформацію, що
надходить до суб’єкта. Відбір необхідної інформації для доповнення
моделі відбувається як свідомо, так і підсвідоме, коли особистість
навіть не концентрується на цих процесах.

Окрім побудування мисленої моделі, постійного її доповнення,
здійснюється й перевірка правильності як усієї моделі, так і окремих її
елементів. Це необхідно тому, що значна кількість елементів моделі
відтворюється зі слів інших осіб, у тому числі й тих, хто не
зацікавлений у досягненні істини. Тому на момент закінчення перевірки
опрацьовується декілька мислених моделей, що по-різному відображають
певні групи фактів.

Пізнавальна діяльність є безперервним процесом побудови ймовірнісних
моделей, доповнення ‘їх перевіреними фактами, новою інформацією задля
формулювання кінцевої, вихідної

моделі, яка цілковито відображає подію, що відбулася, причому в межах,
зазначених законом. Від цілої низки елементів та взаємозв’язків, що не
мають юридичного значення, у даному випадку свідомо абстрагуються. Це
зумовлює складне й специфічне переплетення пізнавальної діяльності з
конструктивною, організаторською та іншими видами, створює необхідність
застосувати методи впливу до інших осіб задля подальшого пізнання.
Наявність та необхідність психологічного впливу — ще одна специфічна
риса пізнавальної діяльності.

Суттєвою особливістю пізнавальної діяльності слід вважати надзвичайно
великий обсяг інформації, яку опрацьовує кожен суб’єкт. Тут завжди
присутня суттєва невизначеність у шляхах побудови мислених моделей із
відновлення дійсних фактів, подій, їх взаємозв’язків, що спричиняє
необхідність маніпулювання значною кількістю елементів при проведенні
мислительних операцій. У зв’язку з цим вся інформація, що надходить,
перевіряється ще раз із позицій її можливої приналежності до побудови
даних мислених моделей.

Складність процесів виявлення, переробки та відбору інформації полягає
також у тому, що вона не статична, а надзвичайно динамічна, постійно
змінюється. Це призводить до того, що сприйняття інформації в багатьох
випадках не може бути повторене. Отже, момент сприймання повинен бути
одночасно й моментом вирішення питання про значущість даної ситуації для
конкретної пізнавальної діяльності щодо встановлення певних фактів,
явищ, подій.

Уся інформація, що надходить у процесі пізнавальної діяльності, може
бути розподілена на таку, що процесуальне закріплюється, та іншу, що
цього не потребує. Цим визначаються можливості використання інформації у
різних галузях право-застосовної та правоохоронної діяльності. Так,
наприклад, для профілактичної діяльності не має значення, закріплена чи
ні процесуальне інформація, що є основою для виховного впливу. Але для
прийняття рішення, що змінює процесуальне становище осіб, необхідна лише
процесуальне закріплена інформація. Тому в кожному окремому випадку
попередньо оцінюється не тільки значимість інформації, а й способи її
одержання та форми закріплення для майбутнього використання.

Пізнавальна діяльність не тільки має пошуковий характер:

інформація почасти здобувається при протидії (явній чи замаскованій)
зацікавлених осіб та в емоційно забарвлених умовах. Емоційний стан може
полегшувати пізнання — при

наявності позитивних емоцій, чи утруднювати його — при негативних
емоціях. Тому пізнавальний процес має не тільки пізнавальну сторону, а й
емоційно-вольову, бо рішення приймається особистістю, на яку впливають
не просто факти, а факти, що мають певний емоційний фон (певне
сприймання та переживання дійсності, ставлення до підозрюваних,
потерпілих, свідків тощо). Причому умови та об’єкти пізнання здебільшого
впливають на суб’єкта негативним, а не позитивним чином.

Головним змістом конструктивної діяльності є відбирання та композиція
отриманого матераілу, а також планування послідовності та змісту дій
(поведінки).

Відбір та композиція матеріалу — це відновлення певної події за
матеріальними (зміни в матеріальному середовищі) та ідеальними (пам’ять
та мислення людей) слідами. Приміром, у слідчій діяльності це може
відбуватись як версифікація (висунення версії) події. Слідча версія,
перш за все, спрямована на створення модельного уявлення про подію
злочину. Але, окрім цього, версія відіграє важливу роль у визначенні
способів одержання інформації, спрямованої на з’ясування причин відомих
фактів та явищ, а також на встановлення зв’язків між подіями та
невідомих обставин події, що відбулася. Тобто, по суті, версія і є
планом розслідування, що складається з суттєвих інформаційних зон
(факти, особи, предмети, явища), на підставі яких визначаються засоби та
джерела додаткової інформації.

Суто планування складається з таких елементів:

планування змісту майбутньої діяльності — визначення предмета, його
змісту та меж фактичних обставин, захо–дів, які мають бути реалізовані;

планування організації перевірки версій;

планування системи та послідовності власних дій (що і в якій
послідовності потрібно виконувати);

планування системи та послідовності дій учасників розслідуваної справи —
підозрюваного, свідків, потерпілих, працівників правоохоронних та інших
органів, які сприяють розслідуванню.

Планування має кілька етапів:

перший — орієнтовного планування, коли усвідомлюються й оцінюються
можливості досягнення поставленої ме-

ти; другий — організаційного планування, на якому визначаються всі
умови, обставини та організаційні різновиди майбутньої діяльності;
третій — планування виконання (полягає в мисленій побудові системи
діяльності та її компонентів); четвертий — планування самоконтролю,
оцінювання та зіставлення одержаних результатів, регулювання подальшого
ходу розслідування.

Таким чином, у найбільш широкому смислі під конструктивною діяльністю
розуміють планування дій для досягнення мети. У зв’язку з цим
конструктивна діяльність завжди тією чи іншою мірою є попереднім
мисленим уявленням ходу і результатів дій та обов’язковим компонентом
будь-якого виду діяльності.

Але конструктивна діяльність у юридичній практиці має свої відмінності:
елемент передбачення завжди охоплює лише певний етап загальної мети.
Така особливість визначається пошуковим характером пізнання, де кожен
новий факт може змінювати, доповнювати уявлення, що склалося, змінювати
планування наступних дій.

Конструктивна діяльність нероздільно пов’язана з комунікативною.
Планування майбутніх психічних стосунків дозволяє завчасно вивчити їх,
встановити лінію власної поведінки, висунути гіпотези щодо можливої
поведінки інших осіб, визначити декілька варіантів своєї поведінки
залежно від можливих змін ситуації, деталізувати проміжні та кінцеві
цілі спілкування тощо.

У юридичній діяльності слід завжди мати на увазі необхідність
конструювання, враховувати його обов’язкове сполучення з іншими
компонентами психологічної структури. Без урахування цього не може бути
досягнута загальна мета. Під час аналізу помилок пізнання видно, що вони
значною мірою є результатом ігнорування чи неповного здійснення
конструктивної діяльності, яка може виявлятись як у мисленому
відтворенні майбутніх дій по досягненню результату, так і в прийнятті
рішення за результатами аналізу і синтезу зібраних фактів.

Юридична діяльність не обмежується лише пізнанням та комунікативними
зв’язками. Обов’язковими є розробка та вживання активних заходів для
ліквідації фактів порушень закону, покарання та ізоляції від суспільства
злочинця, для уне-можливлення повторення порушень закону. Усе це є
проявами конструктивної діяльності у юрисдикційному процесі,

спрямованої на прийняття позитивних рішень, зумовлених як правами, так
і обов’язками відповідної уповноваженої державою особи.

Особливість даного різновиду конструктивної діяльності виявляється також
у тому, що вона в усіх випадках регламентована законом. Для прийняття
рішення на провадження певних дій завжди необхідне попереднє з’ясування
їх порядку та умов відповідно до правових норм. Як стверджує А. В.
Дулов’, конструктивна діяльність являє собою мислене співставлення
ситуації з певною нормою закону, прийняття рішення про можливість
(необхідність) застосування передбачених нею повноважень. Найбільшою
мірою конструктивна діяльність знаходить застосування при співвідношенні
конкретної ситуації (пізнання обставин злочинних дій) з нормою
кримінального закону, при вирішенні питання про винність особи, при
визначенні міри покарання. Цей бік конструктивної діяльності у найбільш
завершеному вигляді реалізується у вироку суду.

Одним з обов’язків компонентів психологічної структури правоохоронної
діяльності є комунікація, під якою слід розуміти особливості взаємодії в
процесі спілкування людей. При вирішенні будь-яких складних завдань у
багатьох галузях науки і практики основною є взаємна, одночасно
здійснювана в спілкуванні взаємодія, результати якої можуть бути
досягнуті тільки завдяки спілкуванню. При спілкуванні люди обмінюються
інформацією, здійснюють необхідний вплив один на одного, навчаються та
обмінюються досвідом. Дуже часто досягнення мети неможливе без
попереднього впливу однієї особи на іншу, без попередньої складної
комунікативної діяльності. За словами О. О. Бодальова, «пізнання та
взаємний вплив людей один на одного — обов’язковий елемент будь-якої
свідомої діяльності»2.

У комунікативній діяльності можна виділити деякі загальні елементи,
пізнання яких дозволяє більш повно вивчати особливості комунікації в
конкретній галузі. Якщо комунікативні зв’язки між людьми розглядати за
загальними принципами процесу передачі та отримання інформації, то ці
елементи будуть такими:

1) джерела передачі інформації. У процесі спілкування кож-_на із сторін
є джерелом інформації для іншої, причому ця

‘ Дулов А В. Судебная психология. — Минск, 1975. — С. 75.

2 Бодалев А А Восприятие и понимание человека человеком. — Л 1982 — С
12.

4-9-562

інформація надзвичайно різноманітна — вона надходить не тільки від
мови, а й від зовнішнього вигляду людини, її одягу, міміки, пантомімики
тощо. У свою черу, мова теж містить у собі значні можливості для
передачі інформації через швидкість, модуляції, тембр голосу та ін.;

2) канали передачі інформації — згідно з раніше сказаним, залежно від
умов може використовуватись один або ж кілька з них. Так, фахівець може
прагнути сприйняти інформацію лише через зміст мови, або ж доповнює її
«зчитуванням» невербальних сигналів, або ж використовує ще й письмові
зображення, пред’явлення певних об’єктів тощо;

3) канали прийому інформації — людина здатна сприймати інформацію, що
надходить від різних органів відчуття, тобто активно і одночасно
користуватись одним каналом чи декількома. Повнота сприймання інформації
у даному випадку прямо зумовлюється кількістю каналів, через які йде
сприймання;

4) контроль як за передачею інформації, так і за її отриманням —
здійснюється за допомогою так званого «зворотного зв’язку». Зворотний
зв’язок при спілкуванні забезпечується одержанням інформації від особи,
що є партнером по спілкуванню. Це можуть бути реакції у формі словесного
підтвердження розуміння переданої інформації, а також певних
невербальних проявів. Причому зворотний зв’язок не обов’язково означає
згоду з інформацією, це може бути й негативне реагування;

5) переробка інформації, що здатна видозмінювати суть самого
спілкування, збільшувати чи зменшувати можливості взаєморозуміння один
одного, створювати умови для продовження спілкування або ж відмови від
нього.

Однією з характерних особливостей комунікації в юридичній діяльності є
та обставина, що вона реалізується не тільки в теперішньому часі, а й
значною мірою орієнтована на майбутнє. Це не тільки процес обміну
інформацією, взаємодія зараз, вона визначає певне ставлення до особи
надовго. З урахуванням теперішнього (чи минулого) ставлення відбувається
оцінювання конкретної поведінки, повідомлюваних фактів та доказів.

Проблема комунікативних зв’язків має велике значення для здійснення
правоохоронних та правозастосовних функ-

цій. Стосунки між підозрюваним та слідчим, між звинувачуваним і судом
та їх вплив на вирок повинні ретельно вивчатись, бо без цього неможливо
правильно зрозуміти всі особливості перебігу психічних процесів кожного
з учасників. Без вивчення відносин, що складаються на різних етапах
діяльності, не можна також достатньо обгрунтовано аналізувати весь
процес взаємодії та конкретні дії по встановленню об’єктивної істини,
шляхи і засоби ресоціалізації правопорушників (злочинців) та вирішувати
інші завдання правосуддя.

Комунікативний процес завжди є взаємовпливом, взаємодією людей, причому
стосовно юридичної діяльності в цілому йому притаманні прагнення
регламентації та контролю. Відносини регламентуються таким чином, щоб
забезпечувався в основному односторонній вплив, щоб найменшою мірою під
нього підпадали суб’єкти діяльності — фахівці-юристи. Цій меті слугують
певні процесуальні норми, у тому числі владні повноваження, та
відповідна психологічна підготовка, спрямована на формування моральних і
професійних якостей. З урахуванням зазначеного, процес взаємодії часто
свідомо регулюється в односторонньому порядку, що не виключає, а
навпаки, передбачає накопичення професійного досвіду, збагачення
позитивних якостей особистості фахівця в результаті спілкування з
особами — носіями негативних якостей, пізнання негативних аспектів
життя.

Специфічною особливістю спілкування в юридичній діяльності є також його
примусовий характер: об’єкти часто залучаються до взаємодії без
урахування наявності у них такого бажання, закон зобов’язує їх робити це
під загрозою застосування певних санкцій, що не може проходити
безслідно, особливо на початкових стадіях спілкування. На усвідомлення
примусовості впливає, підсилюючи його, наявність упередженого ставлення
до правоохоронних органів у цілому, причини якого ми не будемо тут
аналізувати. Упередженість, у свою чергу, зростає внаслідок
нерівноправності в спілкуванні, наявності утиску особистих прав, що
зумовлюється суттю слідчих, судових та інших дій, та залежності об’єктів
взаємодії від її суб’єктів.

Слід ураховувати, що в професійному спілкуванні відбувається не тільки
вивчення певною посадовою особою об’єкта, а й останній уважно слідкує за
поведінкою працівника (особливо це стосується підозрюваних,
звинувачуваних), інколи спеціально збираючи інформацію про нього.
Специфічний

стан цих осіб, специфічні цілі та умови спілкування, наявність
визначених процесуальне чи непроцесуально форм спілкування — все це
неминуче призводить до вельми загостреного сприйняття інформації і може
породжувати відповідний стиль і тактику взаємодії, що виявляється в
конфліктності.

Наявність у психологічній структурі конструювання не виключає такого
обов’язкового компоненту, як організаторська діяльність, що спрямована
на створення оптимальних умов для здійснення діяльності в цілому. Її
необхідність визначається такими особливостями юридичної праці:

1) множинність та багатоплановість — установлення фактів, їх аналіз,
прийняття рішення, здійснення виховних та профілактичних функцій тощо.
Усе це стає можливим лише за умови строгої організації, тобто узгодження
та координації дій усіх учасників цього процесу;

2) пошуковий характер пізнання — ніколи не можна точно визначити, яким
чином та які саме факти будуть установлені; факти не просто вивчаються,
їх спочатку потрібно віднайти, причому часто при протидії зацікавлених
осіб;

3) висока інтенсивність розумового процесу, що характеризується
необхідністю вирішення численних задач за короткий проміжок часу;

4) циклічність, різний ступінь напруженості й інтенсивності діяльності,
що призводить до нерівномірності повсякденного навантаження (розумового
та фізичного).

За відсутності організаторської діяльності зазначені умови можуть
призвести до небажаних наслідків, до змін в особистості та неможливості
ефективно здійснювати професійні функції.

Стосовно кожного компоненту юридичної діяльності організація
проявляється по-різному. Так, організація пізнання означає упорядкування
процесу сприймання і переробки інформації, створення умов для її
збереження і систематизації. Залучення інших осіб потребує забезпечення
їм відповідних умов та здійснення загального керівництва, оптимального
розподілу функцій. Особливої уваги потребує самоорганізація — визначення
загальної та спеціальної мети, оптимальної послідовності дій, врахування
індивідуально-психологічних особливостей динаміки процесу працездатності
тощо. Здійснення організаторської діяльності передбачає також наявність
умінь розчленувати кожну дію на відповідні складові

елементи, що є неодмінною умовою організації діяльності інших осіб,
контролю за їх діями. Організація виявляється також у керівництві
процесом комунікації на будь-якому етапі правоохоронної та
правозастосовної діяльності.

Одним з допоміжних компонентів структури юридичної діяльності є
профілактика — правове виховання громадян для попередження порушень
закону та вплив на правопорушників (злочинців) із метою недопущення ними
протиправних дій надалі. У більш загальному плані профілактична
діяльність може вважатись різновидом виховання, в якому цілі, умови та
об’єкт мають свою специфіку; відрізняються й принципи такої виховної
роботи. Це зумовлюється, насамперед, особливими якостями людей, що є
носіями негативних рис характеру, а також і носіями антисоціальних
установок.

При здійсненні профілактики вплив може спрямуватись на конкретну особу
(праворушника), на групу людей, на суспільство в цілому. Це потребує
збору та розробки певних матеріалів, здійснення загальнопрофілактичних
заходів, організації та керівництва діяльністю громадських організацій
тощо.

Усі види профілактичного впливу на осіб з асоціальною спрямованістю
можна поділити на такі групи:

1) вплив при проведенні дізнання, на стадії попереднього розслідування
та судового розгляду — здійснюється слідчим, працівником органу
дізнання, прокурором та судом, а також особами і соціальними групами, що
залучаються до даної діяльності, з обов’язковим врахуванням специфічних
умов та процесуальної регламентації;

2) вплив в установах виконання покарань;

3) вплив у трудових колективах, де перебуває особа після відбуття
покарання — як сукупність зусиль адміністративних органів, громадських
організацій, колективу в цілому та окремих його представників.

З урахуванням існуючих відмінностей на різних етапах здійснення
правосуддя і неоднакових можливостей по реалізації виховної функції,
слід розрізняти: загальні цілі профілактичної діяльності та конкретні
цілі профілактичної діяльності на даній стадії здійснення правосуддя. У
свою чергу, конкретні цілі характеризуються процесуальними умовами даної
стадії, кінцевими завданнями, тривалістю контакту з об’єктами
профілактичного впливу, умовами цього контакту та рядом інших обставин.
Виховна (профілактична) функція займає

різний обсяг у загальній діяльності різних посадових осіб, але вона
завжди має місце і є обов’язковим компонентом юридичної діяльності.

Суттєвою особливістю правоохоронної діяльності є те, що вона в усіх
випадках потребує відповідного закріплення, засвідчування (посвідчення)
одержаних у процесі пізнання фактів. Істина встановлюється не лише для
досягнення певної віддаленої мети чи задоволення власної зацікавленості,
але й для переконання інших осіб у існуванні певних фактів, для
можливості перевірки правильності прийняття певних рішень. Усі досягнуті
результати повинні бути закріплені, збережені для їх сприймання та
оцінки в подальшому: діяльність не завершується збором фактів, вони
переходять від однієї особи до іншої, від однієї стадії юридичного
процесу до наступної. Пізнання є не самоціллю, а лише засобом досягнення
мети.

Засвідчувальна (посвідчувальна) діяльність супроводжує не тільки процес
пізнання істини, а й прийняття та реалізацію рішень, пов’язаних з
правовими повноваженнями суб’єктів юридичної діяльності: обов’язковість
дотримання законів (Конституції України, КК та КПК України) при
обмеженні прав людини, у т. ч. позбавленні її волі, потребує виключної
уважності та виваженості. Письмове засвідчення (аналіз фактів та
співставлення їх з нормами закону) покликане гранично обмежувати
можливість прийняття помилкового рішення під впливом негативного
емоційного стану чи будь-якої іншої причини, а також полегшує наступний
процес перевірки його правильності.

Таким чином, засвідчувальна діяльність полягає в наданні всій одержаній
інформації спеціальних, передбачених законом форм (протокол, постанова
тощо), причому найбільше значення вона має в слідчій та судовій
діяльності як найбільш процесуальне регламентованій. У засвідчувальній
діяльності слід враховувати такі психологічні чинники:

1) надходження інформації відбувається, як правило, в ситуації
зовнішньомовної взаємодії та розуміння. Тому професійно значимою рисою
фахівця-юриста є професійна культура мови та мовлення, яка полягає в
чистоті мови, точності побудови речень, володінні тембровими та
інтонаційними характеристиками, відсутності формально-суттєвих,
лексичних та артикуляційних дефектів;

2) досить часто викривлення інформації, її спотворення виникає через
неправильне розуміння жаргонних висловів і

сленгів, притаманних певним соціальним прошаркам та групам. Необхідно
врахувати також національні діалекти, звичаї та ритуали спілкування;

4) особливі вимоги висуваються до процедури оформлення процесуальних
документів: а) бездоганність мислення у граматичному, стилістичному,
юридичному відношенні, лаконійність висловлювань; б) збереження
особливостей лексикону співбесідника, при можливості — коментування
інтонаційних характеристик мови та їх мімічного супроводу; в)
небажаність одночасного вислуховування та запису, оскільки графічне
оформлення думок не тільки потребує переключення уваги (це не
автоматична діяльність), але й перериває психологічний контакт.

3.2. Психологічні особливості юридичної діяльності

Юридична діяльність відноситься до професій, що передбачають виконання
службових обов’язків у напружених, екстремальних, стресогенних умовах.
Тому їй притаманні всі особливості, характерні для інших «критичних»
видів діяльності: 1) дефіцит часу; 2) вплив на особистість особливо
сильних подразників та домінування негативних емоцій при нестачі
позитивних; 3) підвищена відповідальність прийняття рішень та
необхідність невідкладного вжиття заходів. Усі вони набувають особистої
значимості та призводять (як кожен окремо, так і в сукупності) до
виникнення стану психологічної напруженості.

Дефіцит часу породжується такими чинниками: 1) неможливість повного
прогнозування змін оперативної обстановки та стану злочинності, що
призводить до нерівномірного навантаження фахівців у різні періоди часу;
2) наявність правової (процесуальної) регламентації термінів виконання
переліку дій; 3) значні відволікання фахівців на виконання непритаманних
їм функцій чи на участь у загальних заходах;

4) наявність проблем кадрового забезпечення, особливо на найбільш
складних ділянках (слідча та оперативно-розшукова діяльність), у тому
числі й через відсутність відповідної професійної підготовки та досвіду
роботи, неналежне матеріально-технічне забезпечення.

Вплив на особистість особливо сильних подразників із переважанням
негативних емоцій — похідна від екстремального характеру та високого
ступеня конфліктності діяльності. Вчинення правопорушення (злочину) не
тільки об’єктивно призводить до конфлікту конкретної людини з законом і
суспільством у цілому, а й усвідомлюється нею як протиборство і породжує
конфліктні стосунки з оточуючими. Вони можуть існувати протягом досить
тривалого часу і проектуватись на іншу особу — представника
правоохоронних органів, як свідчення раніш існуючої у правопорушника
негативної установки на взаємодію. Причому поведінка правопорушників
практично ненормована, вони можуть поводитися будь-яким чином, особливо
в слововиявленні, працівник правоохоронних органів повинен діяти
відповідно до норм закону, у певних визначених рамках. Конфліктність
призводить до виникнення стану емоційної напруженості та трансформації
особистості (переважання стереотипного реагування на ситуацію, втрата
пильності тощо), в подальшому — до переносу негативних новоутворень на
неслужбову сферу і суперечностей у найближчому оточенні.

Підвищена відповідальність та необхідність невідкладного вжиття заходів
призводить до екстремальності діяльності, що зростає внаслідок
необхідності приймати рішення в обмежений проміжок часу, причому ці
рішення забарвлюються елементами небезпеки й ризику, бо можуть мати
небажані осо-бистісні наслідки.

Юридична, у тому числі правоохоронна, діяльність має також перелік
особливостей, що визначаються специфікою взаємодії в системі «людина —
право». Вони пов’язані з тим, що рівень злочинності невпинно зростає, а
сама злочинність наповнюється новим змістом — це потребує від
працівників застосування спеціальних знань, інколи у дуже вузьких та
спеціфичних сферах людської діяльності, нових форм та методів роботи.

До чинників психологічного характеру слід, насамперед, віднести:

1) наявність правової регламентації діяльності — суворе правове
регулювання розкриття злочинів, піднесене до норми закону і обов’язкове
для виконання. Реалізація професійних функцій у інших сферах людської
діяльності регламентується загальними планами та інструкціями, які
дозволяють досить вільно тлумачити уявлення про найбільш

ефективну організацію праці. Діяльність фахівця-юриста
підпорядковується суворо встановленим нормам. Звичайно, з цього не
випливає, що її суб’єкт обмежений у своїх волевиявленнях щодо вибору
засобів виконання діяльності, її раціональної організації;

2) наявність владних повноважень, тобто права та обов’язку застосування
влади від імені закону. Психологічний стан підвищеної відповідальності,
поряд із необхідністю винесення обгрунтованих та виважених рішень, надає
юридичній діяльності напруженого характеру і може призвести до появи
негативних тенденцій. Перша з них полягає в надмірному застосуванні
владних повноважень, зловживанні службовим становищем, друга — в
нерішучому застосуванні владних повноважень, пов’язаному із сумнівами,
побоюваннями щодо можливої відповідальності;

5) наявність елементів небезпеки і ризику у тому числі й при прийнятті
рішень, які можуть мати небажані особистісні наслідки. Практика
свідчить, що «вдалий» ризик заохочується керівництвом, а «невдалий»
визнається невиправданим і спричиняє до відповідальності;

4) багатоплановість службових ситуацій, неможливість чіткого планування
й прогнозування результатів — у кожній ситуації можна виділити декілька
аспектів (правовий, психологічний, моральний, соціально-економічний та
ін.), кожен із яких потребує своєї оцінки, тому визначити власне
ставлення до конкретного об’єкта (підозрюваного, свідка, потерпілого) не
завжди просто. Неочевидність ситуацій (те, що «лежить на поверхні»,
часто не відображає суті) потребує складних інтелектуальних зусиль, а
малопрогно-зована зміна видів діяльності, одночасове вирішення декількох
завдань, у тому числі й таких, що формально є поза межами компетенції
(працевлаштування, внутрісімейна адаптація, оздоровлення дітей тощо)
може створювати передумови для розвитку у працівника стану фрустрації;

5) високі вимоги до навичок професійного спілкування — у тому числі
прогнозування можливих варіантів поведінки співбесідника, наявність
індивідуальних «технік» спілкування, вміння «дистанціюватись від
ситуації», «не вийти з ролі», хоч би яким складним не було завдання. У
цих умовах психологічні вимоги до особистості не тільки високі, а й
неоднорідні, бо передбачають наявність у фахівця сукупності якостей, що
рідко сполучаються в одній особі

(швидкість реагування та аналітичний склад розуму, розвинена
просторова уява та здібності до лінгвістики тощо). Звичайно, вони можуть
компенсуватися за рахунок індивідуального стилю діяльності, але не
завжди і не повною мірою (наприклад, професійна компетентність не може
врівноважити моральну нестійкість).

Таким чином, наявність специфічних для юридичної діяльності
психологічних особливостей дає нам змогу зробити висновок про
необхідність виділення нового самостійного напряму юридичної психології
— «Психологія юридичної діяльності». На наш погляд, її можна визначити
наступним чином: психологія юридичної діяльності — це галузь наукового
знання про психологічні закономірності діяльності у сфері
правозастосовних і правоохоронних відносин, відносин у зв’язку із
судочинством, та засновані на їх пізнанні вимоги до особистості
фахівця-юриста, психологічні методи і засоби удосконалення даного виду
діяльності.

Важливе місце в цьому визначенні займають психологічні закономірності.
Під закономірностями у гносеології розуміється суттєвий, сталий,
загальний, необхідний і повторюваний зв’язок між явищами природи,
суспільства і мисленням. У відповідності з цим предметом психології
юридичної діяльності є суттєві, сталі, загальні, необхідні і повторювані
психологічні взаємозв’язки в галузі юридичної праці. Розкриття цих
закономірностей не слід ототожнювати з простим використанням уже відомих
положень психологічної науки. Застосування психологічних знань у тому чи
іншому виді людської діяльності ще не складає самостійного напряму
науки. Знання психології необхідні в багатьох видах діяльності, і якщо
виходити лише з цього критерію, то можна виділити безліч психологічних
наук. Право на самостійне існування мають лише ті дисципліни, що
вивчають специфічні, тільки їм притаманні закономірності. Це повною
мірою стосується психології юридичної діяльності.

Можна виділити такі основні її проблеми:

1) закономірності впливу психіки суб’єктів на успішність ‘їх діяльності.
Слід відзначити, що залежності між психічними явищами і успішністю
діяльності потребують свого вивчення і кількісного виразу. Для розкриття
цих закономірностей недостатньо виділити особливості особистості, які
впливають на продуктивність роботи того чи іншого су-

б’єкта, необхідно визначити, якою мірою вони повинні бути виражені, щоб
він ефективно здійснював професійні функції. Так, спостережливість,
емоційна стабільність, творче мислення та інші властивості повинні бути
притаманні оперативному працівнику, слідчому і експерту-криміналісту,
прокурору і адвокату, але якісні та кількісні їх значення мають
різнитися. Отже, подальші дослідження слід спрямовувати на конкретизацію
названих у спеціальній науковій літературі професійно значущих якостей
та властивостей особистості юриста, визначення меж варіювання психічних
властивостей, що забезпечують продуктивне виконання професійних завдань;

2) закономірності впливу юридичної діяльності на психіку її суб’єктів,
причому він може бути як позитивним, так і негативним. З одного боку,
відбувається адаптація до особливостей роботи, набуваються необхідні
знання, формуються вміння і навички, виникають нові позитивні якості,
людина стає фахівцем своєї справи, з іншого — можливі небажані зміни
психіки суб’єктів, аж до виникнення професійної деформації та появи
психічних новоутворень.

Одні й ті ж чинники впливають на психіку людей по-різному, у залежності
від їх мотивації та індивідуально-психологічних особливостей. Як
зазначав С. Л. Рубінштейн, зовнішні причини завжди діють на людину
опосередковано, через внутрішні умови’. Чим вищий рівень мотивації, тим
більше особа захищена від негативних впливів. Разом з тим, якщо людині
притаманні низька емоційна врівноваженість, вразливість, імпульсивність
у діях і вчинках, невпевненість у собі, надмірна потреба в безпеці — це
показники низької витривалості до стресу і, відповідно, залежності від
чинників, які викликають психологічну напруженість. У цілому можна
зробити висновок, що стабільність щодо впливу негативних чинників
знаходиться у прямій залежності від відповідності
індивідуально-психологічних якостей особистості вимогам діяльності.
Невідповідність може стати причиною неадекватних дій, які не тільки
негативно впливають на ефективність роботи, але й роблять її небезпечною
для життя та здоров’я працівника.

Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. — М.-Л, 1959.

Література

1. Васильев В. Л. Юридическая психология. — С.-Пб., 1997.

2. Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии. — М., 1996.

3. Жалинский А. Э. Основы профессиональной деятельности юриста. —
Смоленск., 1995.

4. Коновалова В. Е. Правовая психология. — Харьков, 1997.

5. Розин В. М. Психология для юристов. — М., 1997.

6. Романов В. Юридическая психология. — М., 1998.

Розділ 4

Психологія особистості. Особистість та діяльність

Правознавець як представник професій «людина — людина» може ефективно
виконувати службові завдання лише за умови глибокого та всебічного
знання об’єкта своєї діяльності — психології іншої людини. Воднораз слід
враховувати психологію й тих осіб, з якими співробітнику потрібно
налагоджувати взаємини в роботі — колег, представників інших
правоохоронних органів, керівників тощо. Не менш важливе і знання
власної психології та управління своєю поведінкою. Остання може бути
зрозумілою, прогнозованою та керованою при реалізації особистісного
підходу до неї. Отже, кожному працівнику правоохоронних органів,
незалежно від службової спеціалізації та посади, вкрай необхідно
орієнтуватись у тому, що таке особистість, яка її структура, рушійні
сили формування та розвитку, вияв особистісних рис у діяльності тощо.
Тлумачення фундаментальних психологічних понять «особистість»,
«діяльність» орієнтоване на подальшу конкретизацію їх змісту, зокрема
при розгляді особистості працівника, правопорушника (злочинця),
визначенні правової поведінки особистості, проблем керівництва та ін.

4.1. Сутність та структура особистості

У процесі пізнання навколишньої дійсності, включення у суспільні
відносини, спілкування з оточуючими людина засвоює особливу соціальну
якість — бути особистістю. Вона на-

роджується як індивід, якому ще належить соціалізуватись, тобто
засвоїти, зберегти і примножити суспільний досвід, проявити себе як
особистість. Це забезпечується шляхом входження людини до історично
створеної системи соціальних відносин — трудових, національних,
сімейних, міжособис-тісних тощо.

Отже, особистість — це обов’язково людина як істота, що має специфічну
тілесну будову (розвинений мозок, руки, органи мовлення) та риси
приналежності до суспільства; індивід як продукт суспільного розвитку,
єдність наслідуваного та набутого, носій психіки як системи особливих
утворень; індивідуальність, що треба розуміти як своєрідне, неповторне
поєднання психологічних якостей та їх проявів у поведінці та діяльності,
емоційній, інтелектуальній та вольовій сферах.

Побутове розуміння особистості найчастіше поєднується з оригінальністю,
з «силою» виявлення тих чи інших якостей. У цих випадках звичайно
стверджують: «Так, це яскрава, неповторна людина, це — особистість!».
Поняття «особистість» виникло за часів римського театру, де маска, що
одягалась на обличчя актора та визначала зовнішній вияв
індивідуальності, звалась «личина».

До переліку обов’язкових ознак особистості слід віднести:

— свідомість та самосвідомість. Коли людина оволодіває мовленням,
навчається говорити, починає формуватись її свідомість, а з нею і
особистість. Це відбувається приблизно у віці одного-трьох років.
Мінімуму соціальної зрілості людина сягає у віці 14-16 років, що
пов’язане з формуванням засад суспільного досвіду та спрямованості. За
визначенням К. К. Платонова, особистість — це людина як носій
свідомості; найбільш суттєвими ознаками свідомості є пізнання,
переживання та активні відносини.

Важливим проявом особистості є образ «Я» — система уявлень людини про
саму себе, виходячи з якої будується взаємодія з іншими людьми. Знаючи
зміст та умови формування образу «Я» іншої особи, працівник
правоохоронних органів може успішно прогнозувати та певною мірою
впливати на її поведінку. Стрижень образу «Я» складає самооцінка людини.
Завищена самооцінка призводить до того, що людина починає переоцінювати
себе в ситуаціях, які не дають для цього жодного приводу. Внаслідок
цього

вона може натикатись на протидію оточуючих людей, які відкидають її
перетензії (феномен так званого «невизнаного генія»), що призводить до
агресивності, злісності, пихатості. Занадто низька самооцінка часто
свідчить про розвиток комплексу неповноцінності, стійкої невпевненості в
собі, тяжких психічних переживаннях. Значні відхилення самооцінки від
реального рівня можуть спровокувати порушення людиною моральних та
правових норм, сприяти вчиненню злочину;

— активність як особливий спосіб взаємодії з навколишньою дійсністю.
Активність особистості виявляється у сумісній із іншими людьми
діяльності, у тому числі — спілкуванні, але, разом з тим, може
спричиняти до злочинних проявів. Наприклад, діяльність організованих
груп так званих «наперстників», рекетирів, сутенерів, що останнім часом
є дуже розповсюдженим явищем. Засадами активності особистості є потреби
— різною мірою усвідомлена та емоційно забарвлена необхідність у чомусь.
Систему потреб людини складають органічні (в ‘їжі, самозбереженні,
продовженні роду тощо) та соціальні потреби. Останні за предметом свого
задоволення поділяються на матеріальні (побут, одяг та ін.) і духовні
(потреби у спілкуванні, естетичній насолоді та ін.). Потреби активізують
і надають цілеспрямованого характеру пізнавальним та емоційно-вольовим
процесам, які є засобами досягнення потреб, викликають певні психічні
стани, емоції та почуття (наприклад, працівник, успішно розв’язавши
завдання, яке вимагало активності професійної пам’яті та мислення,
вольових зусиль, закономірно відчуває радість і задоволення). Окрім
змісту, потреби розрізнюються за силою, стійкістю, ступенем
усвідомлення. В останньому випадку особистість може чітко уявляти, чого
вона прагне і добивається. Поряд із цим, потреба може виникати як потяг.
При цьому особистість відчуває невдоволення, неспокій, вона не має
чіткого уявлення, що й як треба зробити для їх усунення. Така поведінка
типова, наприклад, для періоду статевого визрівання підлітків. Потреби
особистості, відзначаючись певною стабільністю, можуть суттєво
змінюватися завдяки стихійному або цілеспрямованому впливу суспільства;

— система особистісних відношень до оточуючого світу та людей.
Відношення особистості являє собою

суб’єктивно-оціночну, свідому, вибіркову позицію, яка іноді називається
життєвою позицією. Працівнику правоохоронних органів важливо знати та
враховувати ставлення різних осіб до правових норм, злочинів, терміну
покарання тощо. Наприклад, ставлення засудженого до виховних заходів
розглядається як провідний чинник його виправлення та є основою для
застосування різних заходів покарання чи заохочення. Особа, яка
усвідомила свою провину за вчинений злочин, поводиться зовсім інакше,
аніж людина, яка цієї провини не визнає, намагається приховати злочин.
Особливе місце в системі відношень займають міжособистісні, тобто
ставлення людей один до одного. Вони визначаються установками,
орієнтаціями, очікуваннями особистості, крізь призму яких вона оцінює та
взаємодіє з конкретною особою, групами осіб. Так, керівнику підрозділу
для роботи необхідно знати систему не тільки службових, а й
позаслужбових, неформальних взаємин підлеглих; психологія злочинної
групи не може бути з’ясована без проникнення в особливості взаємин її
членів;

рольова поведінка, яка являє собою обов’язкову соціальну функцію
особистості. Виконувана особистістю сукупність ролей свідчить про її
належність (формальну або реальну) до різних суспільних груп та
прошарків, суспільства загалом. Роль — це нормативно визначений
соціальною групою та очікуваний від особистості спосіб її поведінки як
члена цієї групи. Особистість є носієм правових, моральних, естетичних,
професійних норм суспільства та групи. Вона підтримує ці норми або,
навпаки, порушує їх та несе за це відповідальність у формі певних
санкцій. У рольовій поведінці розрізняють, звичайно, ролі соціальні
(соціально-демографічні — батько, мати, громадянин; професійні —
слідчий, інспектор ДАІ, інженер тощо);

неофіційні, внутрішньогрупові (вигнанець, лідер, член) та
стихійно-ситуативні (пасажир, свідок події тощо). При аналізі рольової
поведінки працівнику правоохоронних органів важливо пам’ятати, що
особистість — не механічний виконавець багатьох ролей, як це вважається
багатьма закордонними дослідниками. Особистість «наповнює, насичує» роль
своїм суб’єктивним розумінням, відношенням та стилем виконання. Вона
може внутрішньо не приймати нав’язану їй групою роль і це стане приводом
до внутрішньоособистісного або міжособистісного конфлікту;

— наявність певної структури як сукупності ієрархічно взаємопов’язаних
та взаємовпливових якостей. Ці

якості, як і психіка взагалі, мають вторинний щодо об’єктивної дійсності
характер та відображають її. Воднораз, формуючись у життєдіяльності
особистості, вони починають виявлятись як своєрідна внутрішня призма,
внутрішня умова (за С. Рубінштейном), через яку переломлюються зовнішні
впливи та багато в чому залежить ефект цих впливів. Такий підхід до
аналізу поведінки людини як об’єкта діяльності дозволяє працівнику
правоохоронних органів долати однобічні тлумачення на зразок «винні
умови, а не особистість» або «винна лише особистість» тощо. За такого
підходу знімається протиріччя щодо чинників формування та розвитку
особистості, її діяльності, зокрема, розбіжність між потребами
(існуючими та виникаючими) та реальними можливостями їх задоволення
розуміється як своєрідний «двигун» психічного розвитку особистості.
Біогенетичний підхід визначає, що розвиток особистості грунтується на
біологічних, успадкованих засадах. Ці засади відіграють вирішальну роль
у психічному житті людини, програмують зміст її діяльності: піддатність
злочинній поведінці (Ч. Ломброзо); професійному успіху (Ж. Амар);
травматизму (К. Марбе). Фактично особистість не визначає власної
активності, а її життя — послідовне розгортання низки успадкованих рис.
Соціогенетична концепція розуміє особистість як буквальний зліпок із
суспільного середовища, а її активність — як спрямовану на максимальне
пристосування до оточення. Отже, маніпулюючи суспільним впливом, можна
досягти повної керованості поведінкою особи. Зрозуміло, обидві ці
концепції хибно тлумачать перелік усіх причин формування та розвитку
особистості.

Вищезазначене надає можливості сформулювати поняття особистості.
Особистість — активний носій свідомості, який має індивідуально-типову
структуру психологічних якостей, вибірково відноситься до оточуючої
дійсності та виконує певні соціальні ролі.

У вивченні особистості, розумінні її сутності та структури можна
відокремити три головних історичних періоди: філософсько-літературний,
клінічний та науково-експериментальний.

Перший бере свій початок від робіт античних мислителів та сягає аж до
початку XIX століття. Найбільш суттєви-

ми межами цього періоду є обгрунтування механістичного та дуалістичного
принципів розуміння психіки, гіпертрофія внутрішнього досвіду особи.
Характерною особливістю другого періоду є переважна розробка проблем
особистості лікарями-психіатрами. Було виявлено декілька особливостей
особистості (тривожність, збудливість та ін.), притаманних як психічно
здоровій, так і хворій людині, причому в останньому випадку ці
особливості існують у гіпертрофованій патологічній формі. Такий підхід
(норма — патологія) було розповсюджено на тлумачення рис особистості
взагалі. Це відповідає необхідності вирішення психотерапевтичних
завдань, але недостатньо для цілісного пояснення особистіс-ної
структури, наприклад, темпераменту, зацікавлень, здібностей.

Найбільш відомою тут є концепція особистості, розроблена відомим
австрійським психіатром 3. Фрейдом, де активність особистості
визначається двома головними інстинктами:

статевим та самозбереження. Не маючи можливості виявлятись безпосередньо
через обмеження, «цензуру» суспільства, ці інстинкти придушуються
людиною. Витісняючись зі сфери свідомсті як ганебні, вони переходять у
сферу підсвідомого, звідки й керують поведінкою особистості. Структура
особистості, за 3. Фрейдом, складається з трьох компонентів: «Воно», «Я»
та «Понад-Я». «Воно» — це несвідоме (те, що закладене в інстинктах), яке
постійно вимагає задоволення та скеровує поведінку особистості; «Я» —
свідомість, яка діє відповідно до вимог реальності; «Понад-Я» — це
результат впливу суспільства на особистість (її свідомість та
підсвідомість), те, що вимагає діяти згідно з загальноприйнятими
правилами поведінки. Джерело формування «Понад-Я» — люди, з якими
конкретна особистість спілкується і взаємодіє, а також елементи духовної
культури — мистецтво та література. Між «Воно» та «Понад-Я» постійно
існують суттєві протиріччя. «Я» намагається розумно мирити «Воно» та
«Понад-Я» таким чином, щоб були задоволені їхні потреби, а також не
порушувались норми моралі та права. Водночас «Я» використовує для
захисту від неприємних переживань конкретні механізми, такі, наприклад,
як раціоналізація, сублімація, витіснення, заміщення тощо. У тому
випадку, коли захисні механізми спрацьовують неефективно, «Воно»
проривається у дійсність у завуальованому вигляді як невротичні прояви,
сновидіння, обмовки, незвичність або неадекватність поведінки.

Концепція 3. Фрейда, за всіх її вад у гіпертрофії біологічного,
становить цінність щодо розробки проблеми несвідомого, захисних
механізмів, впливу дитинства на мотивацію поведінки тощо. Не випадково,
поряд із суттєвими критичними зауваженнями, ця теорія викликала появу
багатьох конструктивних теорій, які розвинулись на її тлі (В. Райх, Е.
Фромм).

Третій період дослідження особистості починається з перших десятиліть XX
століття. На Заході він пов’язаний з розробкою концепції «рис
особистості» (Г. Оллпорт, Г. Айзенк, Р. Кеттел), гуманістичною
психологією (А. Маслоу, К. Роджерс). Серед вітчизняних теорій цього часу
безсумнівний інтерес мають концепції О. Ковальова та К. Платонова.

Згідно з теорією О. Ковальова, в особистості слід відокремлювати основні
компоненти, психічні процеси та стани. Систему основних компонентів
складають чотири утворення: спрямованість, здібності, характер, система
управління «Я».

Спрямованість — інтегральна якість, яка визначає вибіркове відношення
особистості до дійсності. Вона вміщує потреби, інтереси, установки,
ідеали, життєві плани особи. Спрямованість визначається змістом
(професійна, суспільна, естетична тощо), широтою, інтенсивністю,
стійкістю.

Здібність — сукупність психологічних властивостей, які відповідають
вимогам певної діяльності та забезпечують її успішне виконання. За
рівнем розвитку та проявами здібності поділяють на обдарованість,
талановитість та геніальність. За видами здібності розрізнюються як
загальні та спеціальні, елементарні та складні. Абсолютна більшість
професій в правоохоронних органах передбачає наявність у виконавців
комплексу складних спеціальних та специфічно розвинених загальних
здібностей.

Характер — своєрідний психічний склад особистості, її кістяк, який
виявляється у стилі поведінки та діяльності. Своєрідність характеру
багато в чому залежить під темпераменту особистості. Зміст характеру
складають моральні, вольові, емоційні риси.

Система управління «Я» — самосвідомість особистості, яка здійснює
саморегуляцію поведінки та діяльності. Цей компонент за змістом близький
до образу «Я», який ми розглянули у зв’язку з проблемою свідомості та
самосвідомості.

Система психічних процесів як другий узагальнений елемент структури
особистості включає в себе пізнавальні процеси — відчуття, сприймання,
пам’ять, мислення та увагу як засоби організації пізнавальної
діяльності, а також емоційно-чуттєву та вольову сфери особистості.

Третій узагальнений елемент структури особистості складають психічні
стани — відносно стійкий психічний тонус, який впливає на поведінку та
діяльність, своєрідне інтелектуальне, емоційне та вольове тло, на якому
реалізується активність особистості. Працівнику правоохоронних органів
важливо знати причини виникнення та особливості виявлення таких станів
як чекання, апатія, виснаження, агресія тощо. Так, наприклад, стани
хвилювання, каяття враховуються як обставини, що пом’якшують
відповідальність (ст. 40 КК України). Психічні стани суттєво впливають
на якість свідчень потерпілих, свідків тощо.

Найбільш розповсюдженою в юридичній психології є концепція особистості,
розроблена К. Платановим. Структуру її складають чотири основні
підструктури: біопсихічні якості, психічні процеси, досвід особистості
та спрямованість.

Ці підструктури розрізнюються за ступенем співвідношення соціального і
біологічного та видами формування.

Біопсихічні якості — головним чином, біологічно зумовлені якості, які
слабко піддаються цілеспрямованому формуванню та дещо можуть змінюватись
під впливом тренування. До них належать статеві, вікові, можливі
патологічні особливості, темперамент особистості (тип вищої нервової
діяльності).

Психічні процеси — індивідуальні особливості психічних процесів, які
стали властивостями особистості. У них уже більший відсоток не
біологічного, а соціального, провідний засіб формування — вправи. Цей
бік особистості містить волю, емоції та почуття, пізнавальні процеси —
відчуття, сприймання, пам’ять, мислення і увагу.

Досвід особистості об’єднує знання, уміння та навички, звички. Усі вони
соціальне зумовлені, провідний засіб розвитку — навчання.

Спрямованість практично цілком зумовлена соціальне, формується та
перебудовується під впливом виховання. До неї входять бажання, інтереси,
потяги, ідеали, переконання, світогляд особистості.

На основні підструктури накладаються загальні інтегральні особливості —
здібності та характер, які начебто «вбирають» у себе особливості окремих
рис та підструктур узагалі.

Запропонований К. Платоновим підхід дає можливість більш предметно
разглядати правові і кримінологічні аспекти особистості, поведінки і
діяльності. Він може використовуватися працівниками правоохоронних
органів у практичній діяльності як схема вивчення особистості
(підозрюваного, затриманого, засудженого, підлеглого), що дозволяє
визначати оптимальні шляхи та засоби взаємодії з нею для вирішення
професійних завдань.

4.2. Психологія діяльності.

Будова та різновиди діяльності

Особистість являє собою соціальний атрибут людини, який практично
повністю набувається, засвоюється нею протягом життя. Визначальною для
формування та розвитку особистості є діяльність. Разом з тим, формуючись
у діяльності, особистість у ній і виявляється, надає її здійсненню
особис-тісної забарвленості. Особистість планує діяльність, визначає
цілі та шляхи їх досягнення, прогнозує результати та наслідки. Все це
здійснюється при безпосередній участі свідомості. Єдність свідомості
особистості та діяльності є фундаментальним принципом психології,
принципом аналізу причинно-наслідкових зв’язків між особистістю та
діяльністю. Ця єдність має діалектичний характер — причини та наслідки
можуть мінятися місцями. Іншими словами, особистість як причина здійснює
діяльність як наслідок.

Діяльність являє собою специфічний різновид активності. Діяльність — це
вища, притаманна лише людині форма активності, у процесі якої
досягається усвідомлена мета, що виникла у результаті певної потреби.
Діяльність породжується потребою як джерелом активності, а керується
усвідомленою метою як регулятором активності. Інші моменти діяльності —
мотиви, засоби виконання — можуть особистістю усвідомлюватись неповною
мірою, а іноді — і помилково. У тому ж випадку, коли відсутня
усвідомлена мета, діяльність трансформується в імпульсивну поведінку,
яка керується безпосередньо потребою, емоціями; часто-густо са-

ме така поведінка призводить до злочинів на грунті сімейно-побутових
конфліктів, «обтяжених» вживанням алкоголю.

З боку психологічної структури в діяльності слід відокремити такі
елементи: мета, мотив, засіб досягнення, результат. Мета — це об’єктивно
існуюча річ, предмет, явище і, водночас, суб’єктивний усвідомлений образ
передбачуваного результату, досягти якого людина намагається. Цілі
бувають ситуативні (безпосередні) та віддалені (тактичні чи
стратегічні). Досягнення проміжної мети є умовою, яка визначає
досягнення мети кінцевої. При цьому діє сформульована психологом Е.
Клапаредом закономірність: розвиток психічного життя пропорційний
відстані між потребою особистості та засобами її задоволення. Чим
віддаленішою та важчою для досягнення є мета, тим менша її безпосередня
спонукальна сила, тим більше інтелектуальних та вольових зусиль треба
докласти для її досягнення.

Мотив являє собою безпосереднє спонукання до певної діяльності. Як
особистісне утворення він може бути і процесом, і станом, і властивістю.
У першому випадку — це швидкоплинні, ситуативні мотиви, у другому —
більш стійкі, стабільні, у третьому — такі, що стали рисами
спрямованості особистості. Мотиви розрізняються за ступенем
усвідомлення: від потягів — мінімально усвідомлених спонукань (за 3.
Фрейдом) до переконань — повністю усвідомлених особистістю життєвих
цінностей та принципів, які, складаючись у систему впорядкованих
поглядів, створюють світогляд. Мотиваційна сфера особистості являє собою
особливий інтерес для працівника правоохоронних органів при аналізі
причин правопорушень, особливо так званих «безмотивних» або «з
маскуючими мотивами». Як свідчать психологічні дослідження, для різних
видів злочинів (насильницьких, необережних, корисливих) притаманними є
специфічні викривлення в мотиваційній сфері злочинця. Зокрема,
мотиваційна сфера особистості ґвалтівника визначається егоцентризмом,
самовиправ-данням, стійкою конфліктністю з оточенням.

Досягнення будь-якої мети передбачає здійснення певної активності — дій.
Сукупність дій являє собою засіб досягнення мети. Так, здійснюючи
операцію по затриманню злочинців, працівники визначають оптимальний його
спосіб, який включає різнобічні розумові та предметні дії. Дія —
відносно завершений елемент діяльності, спрямований на досягнення
простої мети, поточного завдання. Дія буде пред-

метною, якщо вона спрямована на якусь річ, явище зовнішнього світу.
Предметна дія — це сукупність певних рухів, пов’язаних один з одним у
просторі та часі. Предметні дії працівників звичайно виконуються із
застосуванням різних засобів. Показовими у цьому плані є огляд місця
події, проведення експертизи тощо.

Якщо дія має підкреслену суспільну значущість та спрямована на іншу
людину або групу людей, вона стає вчинком. Дія може бути правильною чи
неправильною, а вчинок, окрім цього, оцінюється як «добрий» чи
«поганий», моральний чи аморальний, правовий чи протиправний.
Діяльність, яка складається з окремих вчинків, є поведінкою; поведінка
відображає зовнішню сторону діяльності та може існувати поза діяльністю.
З цієї позиції більшість дій працівників правоохоронних органів являють
собою вчинки, а діяльність — поведінку, що забезпечує правопорядок у
суспільстві.

Завершальним елементом діяльності є результат — матеріальний або
психологічний ефект виконання дій. Результат може частково співпадати
або не співпадати зовсім з метою діяльності, у такому випадку він
оцінюється як негативний або невдалий. Тому при організації професійної
підготовки та безпосередньо у практичній діяльності керівникам слід
приділяти особливу увагу специфічним психічним станам розпачу,
невпевненості, безпорадності. Вони виникають тоді, коли дії (особливо
неодноразові) не дають очікуваного результату. У працівника
накопичується своєрідний негативний досвід, з’являється відчуття
неконтрольованості подій, формується мотиваційний, пізнавальний чи
емоційний дефіцит. Мотиваційний дефіцит виявляється у зниженні
наполегливості, сумнівах у своїх здібностях; пізнавальний — у відмові
від виконуваних раніше дій, хаотичних пошуках нових, більш примітивних;
емоційний — полягає у накопиченні негативних емоцій, які гальмують
діяльність та призводить до пасивності в роботі.

Ефективними засобами подолання стану розгубленості є навіюваний вплив
(особливо в екстремальних умовах), товариська підтримка та допомога,
тверезий аналіз своїх невдач в умовах тимчасового відходу від
діяльності.

У процесі свого формування та розвитку особистість не просто бере участь
у діяльності, а виконує конкретні її види, основними з яких є гра,
навчання та праця. На їх тлі можна відокремити спеціальні види
діяльності, зокрема, професійну. Служба в правоохоронних органах —
складний вид про-

фесійної діяльності, що включає в себе ігровий, навчальний та трудовий
елементи. З ігровими елементами працівник найчастіше стикається в
процесі професійної підготовки у формі практичних занять, які моделюють
зміст та умови виконання професійних завдань. Навчання становить
важливу, обов’язкову частину діяльності: набуваються спеціальні знання,
опрацьовуються вміння та навички, які забезпечують необхідний рівень
виконання практичної діяльності. Разом з тим, служба у органах
правопорядку — це й трудова діяльність, спрямована на організацію
управління поведінкою інших людей. Вона передбачає спілкування з іншими
особами як встановлення, підтримання та розвиток психологічного зв’язку
між працівниками органів правопорядку та іншими людьми. У спілкуванні
відбувається обмін інформацією, взаємний вплив, сприймання та розуміння
тих, хто спілкується.

Отже, діяльність узагалі, окремі її види формують та розвивають
особистість, яка, оволодіваючи діяльністю, у ній же і удосконалюється.

Знання про особистість і діяльність мають важливе значення для
працівників правоохоронних органів. Людина цікавить ‘їх, перш за все, як
порушник правових норм. Однак правові норми, як і інші регулятори
поведінки людей, діють у сполученні з власне психологічними. Усе, що
спонукає людину до дій, вчинків проходить крізь її психіку, набуває
особистісного забарвлення. Тому механізм правового регулювання
обов’язково має особистісний аспект, без знання та врахування якого
неможливо досягти реального впливу норм права на людей.

Відомості про людину як особистість можуть використовуватись в
правоохоронних органах у декількох напрямах. Перш за все, це вивчення
особистості правопорушника, розкриття механізму його злочинної
поведінки. Помста, жорстокість, ревнощі — усе це і багато чого іншого в
суб’єктивному боці злочину може бути виявлене та правильно
інтерпретоване за умов особистісного підходу. Важливим інструментом
одержання додаткових відомостей про особистість злочинця є
судово-психологічна експертиза. Особистість може бути в різних якостях —
затриманого, підозрюваного, злочинця, звинуваченого тощо. Ефективність
взаємодії з нею, у тому числі і профілактична діяльність, базуються на
знанні особливостей особистості. Проблема особистості є центральною
також і при організації відбуття покарання, надання йому не тільки
карального, а й виховного характеру.

Важливе психологічне значення мають відомості про спосіб життя
особистості як сукупності головних сфер життєдіяльності (трудової,
побутової, суспільної), що формують певний стиль поведінки в
суспільстві. При їх виявленні та використанні працівник правоохоронних
органів повинен опиратись на психологічно обгрунтоване розуміння
взаємозв’язку розвитку особистості та видів діяльності. Зміна видів
діяльності призводить до зміни характеристик особистості, перш за все її
спрямованості, яка, у свою чергу, визначає вибір нових видів діяльності
та подальшу зміну особистості.

У своїй службовій діяльності правоохоронці стикаються не лише з
правопорушниками, а й взаємодіють з широким колом людей, яких торкається
злочин (потерпілі, свідки, різні посадові особи тощо). Особистість
кожного з них склалася за певних умов, у них неоднаковий спосіб
мислення, система стосунків, індивідуальні переваги з різних питань.
Працівник, звичайно, обмежений у часі і можливостях поглибленого,
всебічного вивчення особистості людей, які потрапляють до кола його
службового інтересу. Разом з тим, йому необхідно встановити з цими
людьми оптимальні психологічні стосунки для отримання інформації і
здійснення необхідного впливу. За цих умов зростає значення
психологічної компетентності, її практичне застосування. Відомо, що
свідчення потерпілого залежить від багатьох суб’єктивних чинників,
зокрема, близько 80 % злочинів проти особистості вчинюють особи, які
пов’язані з потерпілими родинними, інтимними та іншими стосунками,
трансформованими врешті-решт у конфліктні. Ця обставина накладає
стугтєвий відбиток на позицію потерпілого, характер його свідчень.

Важливу сферу застосування психологічних знань про особистість складають
стосунки правоохоронця з колегами, співробітниками інших служб та
підрозділів. Ефективність взаємодії багато в чому залежить від збігу
обставин, конкретної зацікавленості у результатах взаємодії,
професійного досвіду тощо. Нарешті, знання психології особистості
дозволяє контролювати власні пізнавальні, вольові, емоційно-чуттєві
процеси, керувати своїм професійним розвитком та поведінкою, розвивати
професійно важливі якості — психологічну стійкість, толерантність тощо.
У цьому ж напрямі певний інтерес становить аналіз особистості як
керівника та підлеглого.

Отже, знання психології особистості та діяльності дозволяє працівнику
правоохоронних органів успішно вирішувати широке коло професійних
завдань, удосконалювати власну особистість.

Література

1. Бурно М. О характерах людей. — М., 1998.

2. В лабиринтах психологии личности. — Харьков, 1997.

3. Васильев В. Л. Юридическая психология. — С.-Пб., 1997.

4. Коновалова В. Е. Правовая психология. — Харьков, 1997.

5. Леонтъев А Н. Деятельность, Сознание. Личность. — М., 1986.

6. Масляев О. И. Психология человека. — Донецк, 1998.

7. Обіцая психология / Под ред. А. В. Петровского. — М., 1986.

8. Розин В. М. Психология для юристов. — М., 1997.

9. Рубинштейн С. Л. Человек и мир. — М., 1997.

Розділ 5

Психічні пізнавальні процеси особистості

Професійна діяльність працівника правоохоронних органів здійснюється в
реальному світі, який створено складною системою суб’єктивно-об’єктивних
відносин. Ефективність цих відносин забезпечується всією системою
психологічної організації особистості. Чільне місце в ній займають
психічні процеси або діяльність психічного відображення.

Психічні процеси — відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уявлення,
емоції, воля — виконують подвійну функцію. З одного боку, вони створюють
структурні одиниці внутрішнього світу особистості, саму особистість; з
іншого — є формами та інструментами відображення особистістю реальності,
виконуючи пізнавально-регулятивну функцію активності особистості.
Звичайно, не можна здійснювати аналітичний розрив між психічною функцією
(сприймання, мислення, емоція) та психічним змістом (спрямованість,
характер, мотиви, відносини) особистості. Взаємний зв’язок між ними
міцний та нерозривний: сприймання, пам’ять, мислення набувають
цілеспрямованого характеру за допомогою вольових зусиль; тим же чином
вони формують єдність самої особистості. Однак синтез не виключає, а
передбачає аналіз. За цих умов вважається необхідним детально розглянути
один з найважливіших різновидів людської діяльності — пізнавальну
діяльність. Психологічний зміст пізнання полягає в одержанні інформації
про дійсність. Специфіка пізнання також у тому, що його засоби, якими є
пізнавальні процеси, водночас є й об’єктами пізнання — особистість
цікавить не тільки те, що

вона пізнає, а й те, як та чому вона сприймає дійсність, запам’ятовує
інформацію про неї та вирішує мислительні завдання. Саме тут ми
знаходимо зв’язок не тільки з організацією професійної діяльності, а й з
критеріями успішності, кваліфі-кованості цієї діяльності.

5.1. Відчуття та сприймання

Найпростішим, елементарним процесом, який забезпечує надходження
інформації від зовнішнього світу та внутрішніх станів до людини, є
відчуття. Відчуття — це процес та результат особливої діяльності, яка
називається сенсорною (від лат. sensus — відчуття). Елементарність
відчуття полягає у відображенні окремих властивостей предметів та явищ
при їх безпосередньому впливі на органи чуття. Кожного моменту
життєдіяльності людини органи чуття одержують, оцінюють, передають у
мозок величезну кількість інформації. Оскільки існує тісний зв’язок
відчуття з анатомо-фізіологічними особливостями людини, його вивченням
займається така галузь психологічної науки, як психофізіологія.

Неможливо переоцінити значення відчуття для особистості. Усім відомі
неприємні стани, пов’язані з послабленням відчуттів через хворобу або у
зв’язку з відсутністю органів чуття. Експерименти довели, що обмеження
відчуттів відразу викликає стан тривоги та хвилювання у піддослідного.
Медицині відомий випадок, коли у хворої збереглися лише зір одним оком
та чутливість обмеженої ділянки шкіри на руці. Якщо хвора закривала око
і ніхто не торкався її руки, вона миттєво засинала. Тобто повна сенсорна
ізоляція призводить по суті до зупинки свідомої життєдіяльності людини.
Неможливо уя-. вити собі працівника правоохоронних органів, який вирішує
професійні завдання при відсутності або суттєвому послабленні відчуття,
тому медико-біологічні дослідження та ‘їх висновки є невід’ємною умовою
визначення професійної придатності.

Центральною складовою сенсорної діяльності (відчуття) є аналізатор —
складна система, яка включає в себе елементи рецептора (сприймаючого
органа); нервові волокна, що передають сигнали в головний мозок, де
здійснюється первинний аналіз інформації; нервові волокна, які
повертають результати цієї оцінки у сприймаючий орган. Ця складна систе-

ма одержала назву рефлекторної дуги (reflexus — відображати) або,
точніше, — рефлекторного кільця (І. Павлов — П. Анохін). Розлад
будь-якої ділянки цієї системи призводить до неадекватності або
відсутності відчуття. Центральною ділянкою аналізатора є головний мозок,
у якому кожному рецептору (сприймаючому елементу) відповідає певна
ділянка кори великих півкуль. Відчуття виникає лише після обробки
інформації у головному мозку.

Уся сукупність відчуттів класифікується за різними ознаками.

/. За місцем розташування та характером рецепторів:

а) екстероцептивні відчуття — відображають властивості предметів та явищ
зовнішнього середовища і мають рецептори на поверхні тіла (зір, слух,
тактильні відчуття тощо);

б) інтероцептивні відчуття — відображають стан внутрішніх органів за
допомогою розташованих в організмі рецепторів (печінка, серце, шлунок,
легені тощо);

в) пропріоцептивні відчуття — дають інформацію про рухи та положення
тіла у просторі за допомогою рецепторів, розташованих у м’язах кінцівок
та тіла (нахил тулуба, урівноваження, рух).

2. За типом впливу подразника:

а) контактні відчуття — виникають при безпосередньому впливі на рецептор
(смак, дотик);

б) дистанційні відчуття — виникають при впливі віддалених об’єктів (зір,
слух, нюх).

Окрім різноманітності за видами, відчуття характеризуються певними
якостями та властивостями, перш за все, адекватністю подразника.
Наприклад, зорове відчуття виникає лише в межах певних (для людини)
довжин хвиль світла (від 380 до 700 мілімікронів — райдуга, спектр).
Слухові відчуття виникають при певних межах частоти коливань повітря
(від 1б до 20000 герц).

Важливою характеристикою відчуттів є їхня якість. Зокрема, слухові
відчуття розрізняюються за висотою, тембром, силою звучання; зорові — за
кольоровим тоном, яскравістю, насиченістю. Звідси випливають
індивідуальні відмінності свідчень у кримінальних справах, основою чого
може бути різниця саме у якісних характеристиках відчуттів. Інтен-

сивність відчуття визначається силою подразника та функціональним
станом аналізатора. Наприклад, висока інтенсивність сонячного світла не
дозволяє довго дивитись на сонце. Межею інтенсивності для слуху є сила
звуку понад 120 децибел.

Тривалість відчуття — це його часова характеристика, тобто упродовж
якого часу відчуття є адекватним (відповідним) подразнику Сюди належить
так званий латентний період, тобто час від початку дії подразника до
виникнення відчуття. Зокрема, латентний період для тактильного відчуття
(дотику) становить 1 ЗО м/сек, для смакового — 50 м/сек, для больового —
370 м/сек. Тривалість латентного періоду відчуття зумовлена біологічною
пристосованістю, еволюцією людини, оскільки відчуття не виникає миттєво,
миттєво і не припиняється. Ця своєрідна тривалість відчуття після
припинення дії подразника називається післядією, яка визначається
існуванням так званого післяобразу (дзвін у вухах, плями в очах, тиск на
кінцівках), що надає людині можливість здійснювати більш осмислений,
детальний аналіз. На явищі після-образів (інерції відчуття) заснована
дія кінематографа, телебачення; при надзвукових швидкостях польоту пілот
фіксує поглядом об’єкти, які вже безпосередньо не сприймає. Нарешті, ще
однією властивістю відчуття є просторова локалізація, тобто
співвіднесення відчуття з ділянкою тіла, на яку діє подразник.
Найточніше локалізуються дотикові, смакові подразники; найменш точно —
больові.

Органи чуття можуть відображати дійсність більш-менш точно, тобто можуть
бути більш-менш чутливими до впливу. Чутливість визначається так званими
порогами (абсолютним та відносним). Мінімальна сила подразника, яка
викликає ледь помітне відчуття, називається нижнім абсолютним порогом
відчуття; максимальна сила подразника, за якої відчуття ще адекватне
аналізатору, є верхнім абсолютним порогом відчуття.

Слід зазначити, що органи чуття людини досить чутливі. Зокрема, людина
відчуває запах при дії лише 8 молекул речовини на одну клітину чутливого
органа. За ідеальних атмосферних умов людське око могло б бачити світло
від свічки на відстані до 27 км.

Відносним порогом відчуття є мінімальна різниця подразників, яка
викликає різницю відчуття. Відносні пороги для

різних органів чуття стабільні. Зокрема, для зору цей поріг дорівнює
1/100, для слуху — 1/10, для дотику — 1/30. Тобто, якщо на руці
знаходиться тягар вагою 100 г, то для виникнення відчутної різниці до
нього треба додати близько 3,4 г, якщо вага становить 1000 г, треба
додати 33,4 г. Індивідуальність відносного порога призводить до того, що
один свідок може зафіксувати більше суттєвих змін у темряві, ніж другий.

Чутливості притаманна така якість, як адаптація, тобто зміна відчуття
при постійному впливі подразника. Наприклад, при огляді приміщення, в
якому відчувається легкий запах газу або іншої речовини, цей запах
поступово перестає відчуватись. Адаптацією (пристосуванням) пояснюється
той факт, що різкий перехід від повної темряви до яскравого світла або
навпаки вимагає поступового звикання. Тому при оцінці свідчень у справі
або при аналізі власних відчуттів працівник повинен зважати на цей
параметр чутливості.

Проте відчуття — це лише початковий момент надходження інформації у
процесі пізнання. Як правило, відчуття об’єктивно зливаються,
поєднуються у сприйманні, яке визначається як відображення у свідомості
цілісних об’єктів та явищ дійсності при їх безпосередньому впливі на
органи чуття. На відміну від відчуттів, сприймання дає цілісне (через
свідомість) уявлення про реальність. Тому головними характеристиками
сприймання є: предметність, цілісність, структурність, константність
(стабільність), осмис-леність.

Указані характеристики визначають сприймання як особливий різновид
діяльності людини, який називається перцептивною (від лат. perceptio —
сприймаю) діяльністю.

Предметність сприймання полягає в тому, що об’єкт або явище дійсності
завжди співвідносяться з реальним світом. Предметність формується
прижиттєве. Маленька дитина не оцінює глибоку яму як небезпечну Разом з
тим, було проведено дослідження (Р. Пбсон, В. Столін, В. Логвиненко), де
піддослідним надівали окуляри, що перевертали зображення догори ногами.
Через деякий час піддослідні переставали помічати незручності цих
окулярів і діяли як завжди, тобто «перевернутий світ» не завдавав їм
незручностей.

Цілісність сприймання полягає в тому, що людина сприймаючи якийсь об’єкт
або явище, бачить не суму відчут-‘ тів, а їх взаємодію. Наприклад, при
зоровій фіксації пістолета

актуалізуються його небезпечні властивості, звук, що супроводжує
постріл, тощо.

Структурність сприймання полягає у взаємозв’язку та складній організації
всіх елементів відчуттів від об’єкта. Зокрема, почувши частину знайомої
пісні, ми звичайно прогнозуємо її продовження. Візуальна фіксація
злочинця актуалізує у сприйманні перелік його небезпечних якостей.

Константність сприймання — це постійність головних параметрів об’єкта
незалежно від його положення у просторі, рухів, інших змін у відчуттях.
Наприклад, ми сприймаємо цеглину як завершену геометричну фігуру,
незалежно від того, під яким ракурсом ми її бачимо. Обличчя людини, яка
знаходиться на віддалі, сприймається як природне, незважаючи на зменшене
зорове відчуття. Початки константності знаходяться в життєвому досвіді
та умовах розвитку. Зокрема, люди, що постійно живуть у лісовій
місцевості або обмеженому просторі, дуже погано оцінюють предмети, які
знаходяться на віддалі. Звичайні люди з великої висоти сприймають
об’єкти зменшеними, будівники-висотники оцінюють усі розміри та відстані
адекватно.

Осмисленість сприймання — це віднесеність сприйнятого об’єкта або явища
до певної категорії, класу, типу за допомогою їх узагальнення. Навіть
при сприйманні нового предмета людина намагається віднести його до
певних знайомих уже типів, відомості про які зберігаються в її
свідомості.

Існує така класифікація сприймань:

1. Залежно від аналізатора, який найбільше важить у сприйманні,
розрізнюють зорові, слухові, тактильні, температурні та інші сприймання.
Проте, враховуючи зазначені характеристики сприймання, його різновиди,
залежно від провідного аналізатора, умовні, оскільки ми сприймаємо
предмети у взаємодії відчуттів.

2. Залежно від форми руху матерії розрізнюють сприймання часу, простору
та руху.

3. Залежно від осмислення, структурування сприйнятого як діяльності
розрізнюють цілісне (симультанне) та детальне (сукцесивне) сприймання.
За цілісного сприймання формування образу відбувається начебто миттєво,
в єдиний момент синтезу відчуттів. За детального ж сприймання

структурування образу в цілісний об’єкт відбувається шляхом
послідовного підсумовування окремих відчуттів.

Відчуття та сприймання мають важливе значення в реалізації працівником
правоохоронних органів професійної пізнавальної діяльності. Вирішення
практично будь-якого професійного завдання починається та
супроводжується сприйманням дійсності. Розвинене відчуття забезпечує
ефективне надходження інформації та перехід до формування образів
сприйнятого. Практика доводить, що більшість експертів-криміналістів
мають високу чутливість зору, слуху, тактильних відчуттів. Оперативний
працівник в екстремальних ситуаціях протиборства зі злочинцем повинен
усвідомлювати, структу-рувати, цілісно охоплювати всю динамічно
змінювану ситуацію, на цій основі приймати миттєві рішення. На всіх
етапах розслідування сприймання відіграє найактивнішу роль. Деякі слідчі
дії (огляд місця події, упізнання) — це практично перцептивна діяльність
у чистому вигляді. Разом з тим, необхідно враховувати і певні негативні
явища, пов’язані з функціонуванням розглянутих пізнавальних процесів.
Це, насамперед, такі:

А. Адаптація відчуттів та верхній абсолютний поріг чутливості. Так,
швидке проникнення з темряви в яскраво освітлене приміщення може
порушити сприймання небезпечних дій злочинця або оцінку динаміки
розвитку події, сильний вплив звукового подразника викликає не тільки
утруднення слуху, а й погіршення зору та нюху за законом взаємодії
аналізаторів; довготривале сприймання яскравого кольорового предмета
призводить до втоми нервової системи, виникнення сильних послідовних
образів, здатних частково засліпити; підвищена чутливість до певних
запахів може спричинити сильну алергічну реащію, пов’язану з утратою
свідомості у критичній ситуації.

Б. Динамічні стереотипи сприймання. Ці явища формуються у процесі
життєвого та професійного досвіду людини, виникають унаслідок нестійкого
сприймання певного кола предметів та явищ, що може викликати появу
відповідних стандартних форм реагування на ситуацію. Загалом стереотип
сприймання скерований на прискорену оцінку ситуації та дій. Однак
можливі і негативні впливи стереотипів сприймання. Відомий
хрестоматійний приклад із слідчої практики, за якого після наїзду
автотранспортного засобу на літню жінку вона чітко визначила, що це була
карета

швидкої допомоги, типу «Волга», світло-сірого кольору. Внаслідок довгих
пошуків, подальшої роботи вдалося встановити, що наїзд учинено
автомобілем «Москвич», невідкладної медичної допомоги, світло-зеленого
кольору.

Стереотип сприймання може формуватись як узагальнений образ певного типу
зовнішності злочинця. При контакті (затриманні, допиті, упізнанні) з
людиною подібного типу зовнішності працівник підсвідоме може вибрати
негативно-агресивну чи звинувачувальну лінію поведінки, обмежуючись лише
негативним стереотипом сприймання.

В. Ілюзії сприймання. Вони виникають при неадекватному сприйманні
простору, часу, руху та можуть мати індивідуальні чи ситуативні
відмінності. Зокрема, сприймання незнайомого об’єкта в умовах особливого
освітлення може породжувати ілюзію злиття з тлом, за якої тло
ідентифікується як об’єкт, а об’єкт — як тло.

Вертикальні напрями погляду, вертикальні лінії предмеів можуть
створювати ілюзію більшої довжини, ніж горизонтальні лінії та напрями.
Обмежені контуром простори (стіл, коло) суб’єктивно сприймаються у
зменшених розмірах, аніж є насправді.

Кожна особистість має індивідуальну метрику простору, часу, руху, згідно
з якою ці параметри переоцінюються або недооцінюються. Внаслідок
формування ілюзії можна одержати неадекватні свідчення учасників
кримінальної справи щодо терміну події, швидкості руху транспорту тощо.
У зв’язку з цим рекомендується, щоб кожний працівник передбачав
індивідуальний масштаб співвідношення своєї індивідуальної метрики
вказаних чинників з реальністю. Це може сприяти, з одного боку,
запобіганню можливих помилок щодо особистих ілюзій, з другого — більш
критичному ставленню до свідчень інших осіб у кримінальних справах.

Отже, відчуття та сприймання, як первинні (і єдині) джерела надходження
до особистості інформації про реальність, закладають основу для переходу
до вищих, позачуттєвих форм пізнання дійсності — мислення та інтелекту.
Водночас, відносно до загально-пізнавальної системи особистості, вони
самі перевіряються безпосередньою практичною діяльністю, формуючи, з
одного боку, чуттєвий досвід, а з іншого — перебувають під критичним
контролем вищої, інтегруючої функції особистості — мислення.

5.2. Пам’ять

Особистість визначається цілісністю, єдністю та неповторністю. Ці якості
зумовлюються не стільки біологічною, природною організацією, скільки
унікальністю життєдіяльності, яка визначається індивідуальним досвідом
людини. Якщо б людська психіка не мала здатності до накопичення досвіду,
то людина, за висловом І. Сеченова, «залишалася б завжди у стані
новонародженого». Своєрідним інтегратором особистості, механізмом
формування досвіду та цілісної діяльності є такий пізнавальний процес,
як пам’ять. Пам’ять — це складноорганізований процес запам’ятання,
збереження, відтворення та забування індивідуального досвіду
особистості. Пам’ять є наскрізним (через усю особистість) процесом. Вона
зв’язує всі образи чуттєвого (відчуття та сприймання) та позачуттєвого
(мислення, уявлення) пізнання, механізми формування цих образів; саме за
допомогою пам’яті здійснюється перехід від конкретного живого
споглядання (сприймання) до абстрактного мислення та зворотне сходження
до безпосередньої чуттєвої діяльності. Інакше кажучи, пам’ять формує та
зберігає цілісність особистості.

Загальним пояснюючим принципом запам’ятання образів, думок, дій та інших
відображень дійсності є принцип асоціативності, тобто виникнення та
зміцнення тимчасових зв’язків між відображуваним матеріалом. Людина
ніколи не запам’ятовує окремий образ, а лише у взаємозв’язку його з
суміжними образами реальності або з тим, що вже є у пам’яті. Формування
асоціацій відбувається на основі суміжності, контрасту або подібності.
Тобто запам’ятання образу об’єкта здійснюється шляхом зв’язування його з
об’єктами чи явищами, що знаходяться або в одному просторі та часі з
подібними предметами, або в порівнянні з відмінними предметами чи
явищами. Наприклад, закріплення в пам’яті оперативного працівника
зовнішності розшукуваного злочинця здійснюється за суміжністю з його
небезпечними діями, за контрастом або подібністю з образами інших осіб,
які вже є в пам’яті.

Фізіологічною основою виникнення зв’язків та ‘їх зміцнення є формування
та зміцнення рефлексів (нервових зв’язків) у головному мозку. Міцність
зв’язків, отже, й запам’ятання залежить не тільки від якості самого
матеріалу, а й від того, яке значення воно має для особистості. Разом з
тим, якість відображуваного об’єкта впливає на те, які зони головного
мозку

стають центрами цих нервових зв’язків (ансамблів нейронів). Так, при
запам’ятанні зорової інформації (зовнішність злочинця, обставини місця
події) головне навантаження припадає на зони зорової проекції кори
великих півкуль. Запам’ятання дій (прийоми затримання або захисту)
локалізуються у підкоркових відділах мозку.

У зв’язку з тим, що пам’ять інтегрує всю різнобарвність людської
діяльності, форми її виявлення такі ж різнобічні. Окремі різновиди
пам’яті групуються за такими критеріями:

а) за характерам психічної активності:

— рухова;

— емоційна;

— образна;

— вербально-логічна;

б) за характером цілей діяльності:

— мимовільна;

— довільна;

— позадовільна;

в) за міцністю закріплення та зберігання образів:

— короткочасна;

— довгочасна;

— оперативна.

В основі першого критерію — провідна функція працівника правохоронних
органів в певній діяльності, зокрема, при огляді місця події провідною
функцією є безпосереднє сприймання обстановки; при плануванні
розслідування основу складає розумова діяльність; при здійсненні
затримання злочинця провідною функцією є рухова активність.

Рухова пам’ять — це запам’ятання, збереження і відтворення рухів та їх
систем. Значення її в тому, що вона є основою для розвитку конкретних
практичних, фізичних дій, фізичного розвитку особистості.

Емоційна пам’ять — це пам’ять на переживання, емоції та почуття, що
супроводжують життєдіяльність людини. Вона свідчить про реалізацію
взаємин людини з навколишньою дійсністю — людьми, подіями, явищами.

Образна пам’ять — це запам’ятання відповідних образів сприймань
(зорових, слухових, тактильних тощо). Найчастіше використовується зорова
та слухова пам’ять, рідше — інші її різновиди.

Вербально-логічна пам’ять — це запам’ятання думок, логіки взаємозв’язку
між елементами інформації. Найчастіше виявляється у відтворенні понять у
мовній формі.

В основі другого критерію диференціації видів пам’яті лежить
усвідомлення мети конкретної діяльності людини. У тому випадку, коли
актуальною стає сама пам’ять, тобто людина свідомо намагається дещо
запам’ятати, — цей вид пам’яті визначається як довільна пам’ять. Якщо ж
спеціальної мети запам’ятати немає — ми говоримо про мимовільну пам’ять.
Проте поділ цей досить умовний. По суті мимовільна, довільна та
позадовільна пам’ять є ступенями загальної динаміки пам’яті. Зокрема,
практика свідчень у кримінальних справах доводить, що значний обсяг
інформації може бути одержаний саме шляхом актуалізації незадовільного
запам’ятовування.

Незважаючи на те, що в основі третього критерію видів пам’яті лежить
часовий параметр, це не зовсім так. Річ у тім, що цей поділ грунтується
на синтезі тривалості запам’ятання та значущості самої інформації.
Образи сприймань, мислення, дій не з’являються миттєво і миттєво не
зникають. Для того, щоб пройти стадію усвідомлення, сліди впливів
переробляються, закріплюються протягом певного часу (навіть після події
людина деякий час начебто бачить її, чує, переживає дії та думки). Саме
ця післядія і складає короткочасну пам’ять.

Неодноразово сприйняті, дуже важливі події формують надовго збережені
образи довгочасної пам’яті. Функціонування цієї пам’яті зумовлене
необхідністю використання інформації в подальшій діяльності людини.

Поняттям «оперативна пам’ять» обмежують процеси, які обслуговують
конкретні дії, окремі операції. Це своєрідна службова пам’ять.

Динаміка цих різновидів пам’яті полягає в тому, шо первинна інформація у
формі оперативних одиниць пам’яті оцінюється свідомістю (або
підсвідомістю). За умов можливого термінового використання інформації
вона закладається в короткочасну пам’ять; якщо ж інформація важлива для
подальшої роботи, вона закріплюється в довгочасній пам’яті. Наприклад,
при огляді місця події здійснюється надходження

значної кількості недиференційованої інформації, яка утримується
оперативною пам’яттю. Особливо важлива інформація (наявність трупа,
знаряддя вбивства, наявність свідків) відкладається в довгочасній
пам’яті співробітника. Менш важлива інформація, яка, звичайно,
відображується в протоколі (розташування, кліматичні умови, слідові
відбитки), зберігається в короткочасовій пам’яті.

При виконанні будь-якої діяльності або цілеспрямованого пригадування
образи, які зберігаються в довго- або короткочасній пам’яті,
актуалізуються в оперативну пам’ять, яка й обслуговує діяльність.
Наприклад, на початковому етапі допиту слідчий відновлює (переводить до
оперативної пам’яті) інформацію по кримінальній справі та оперує нею в
процесі допиту. Після нього переструктурована інформація знову
передається до коротко- або довгочасної пам’яті.

Головними процесами пам’яті є:

— запам’ятовування — фіксація у свідомості особистості одержаної
інформації;

— зберігання — утримання в пам’яті інформації протягом певного часу;

— відтворення — актуалізація зафіксованої у психіці інформації;

— забування — утруднення або неможливість актуалізації.

Інтегративною якістю, якою визначається ефективність усієї пам’яті
особистості, є продуктивність. Вона визначається:

— обсягом пам’яті — кількістю матеріалу, який може бути безпосередньо
відтворений після одноразового його сприймання. У середньому для різного
матеріалу цей обсяг становить 7±2 одиниці інформації (від 5 до 9). Тому
можна передбачити, що працівник без додаткових засобів фіксації
інформації в ситуації обшуку або огляду запам’ятає лише від 5 до 9
предметів, явищ, цифр, облич тощо. Обсяг пам’яті — поняття
індивідуальне, яке залежить від особистості та динаміки мнемічних
процесів і, головним чином, від важливості діяльності та інформації.
Закономірно, що обсяг інформації щодо важливих та складних справ значно
збільшується. Тренування та використання спеціальних прийомів
запам’ятовування може збільшити обсяг пам’яті до 50-60 одиниць;

— швидкістю запам’ятовування — проміжком часу, необхідним для повного
запам’ятання інформації, ефективного переведення її до коротко- та
довгочасної пам’яті. Особливого значення цей чинник набуває у складних
та швидкоплинних ситуаціях;

— точністю відтворення — ступенем відповідності між сприйнятим та
відтвореним матеріалом. Цей чинник підпорядкований сильному
особистісному впливу, оскільки запам’ятовуваний матеріал практично
ніколи не лишається незмінним — мислення, уява, емоції вносять певні
корективи, уточнення, переструктурування, внаслідок чого виникає безліч
нових тимчасових нервових зв’язків. Саме ця обставина призводить до
неадекватності, змін у свідченнях;

— тривалістю зберігання — максимальним строком, до закінчення якого
інформація може бути адекватно відтворена. Це значною мірою залежить від
того, з якої пам’яті (довго- чи короткочасної) актуалізується
інформація;

— готовністю пам’яті — здатністю людини швидко та ефективно віднаходити
у пам’яті необхідну інформацію. Цей чинник важливий, оскільки він
охоплює практично всі мнемічні процеси. Звичайні посилання на погану
пам’ять мають своєю причиною саме послаблену мнемічну готовність.

Загалом можна окреслити перелік причин, які впливають на продуктивність
пам’яті. Усі вони поділяються на дві великі групи — об’єктивні та
суб’єктивні. Серед об’єктивних причин чільне місце займають такі:

1. Обстановка запам’ятовування та відтворення. Спокійні, нормальні умови
сприяють роботі пам’яті; несприятливі, напружені, конфліктні ситуації
суттєво знижують продуктивність пам’яті, можуть створювати ілюзії
запам’ятання через гіпертрофію Окремих елементів інформації.

2. Кількість запам’ятовуваної інформації. За інших однакових умов
збільшення кількості інформації послаблює ефективність пам’яті за
рахунок зменшення її обсягу та підвищеної вибірковості. Зокрема, під час
огляду місця події при надлишку інформації пам’ять слідчого починає
переробляти її та засвоювати певними інформаційними блоками, що
призводить до втрати при запам’ятовуванні багатьох окремих деталей цієї
інформації.

3. Характер інформації.

3.1. Ритмічність. Усім відомо, що вірші запам’ятовуються краще, ніж
проза. Досить часто, спостерігаючи за людиною, яка намагається щось
запам’ятати, ми бачимо, що вона ритмічно постукує пальцем або олівцем,
погойдує ногою або головою, тобто створює певний ритм діяльності. Річ у
тім, що організм людини підпорядкований певним біологічним ритмам,
коливанням перебігу імпульсів по нервових волокнах. Тому матеріал
ритмічний або відтворюваний на певному ритмічному тлі запам’ятовується
краще.

3.2. Наочність інформації. Це означає, що інформація образна
сприймається, а отже й запам’ятовується, легше. Наприклад, якщо треба
запам’ятати телефонні номери, адреси тощо, можна досягти значно більших
успіхів у запам’ятанні, якщо подумки пов’язувати номери телефонів з
образами облич їх власників, адреси — з панорамою ландшафту місцевості.
Можна подумки забарвлювати певну інформацію: важливі номери телефонів
уявляти на червоному тлі, номери телефонів приємних осіб — на зеленому,
рожевому тлі. Мабуть, від наочності уявлень створено такі вислови, як
«різкий» колір, «оксамитовий» голос, «чорний» гумор тощо.

3.3. Осмисленість, зрозумілість інформації суттєво підвищує ефективність
її запам’ятовування. Розуміння логіки дій злочинця та потерпілого
дозволяє ефективно запам’ятати більше обставин вчиненого злочину. Знання
систем вогнепальної зброї полегшує запам’ятання її бойових якостей.

3.4. Зв’язаність матеріалу, який запам’ятовується, його внутрішня та
зовнішня структурність. Наприклад, безперервне спостереження за
розвитком подій злочину дозволяє свідку запам’ятати більше деталей, ніж
такі події, які фіксуються фрагментарно, уривками.

До суб’єктивних причин належать:

1. Стан організму особи, яка запам’ятовує інформацію. Патологічні або
стресові стани значно погіршують пам’ять; також негативно на
ефективність запам’ятовування впливає занадто спокійний, урівноважений
стан.

2. Наявність зацікавленості до запам’ятовування матеріалу, потреба у
ньому значно полегшують створення тимчасо-

вих нервових зв’язків у корі великих півкуль, а, отже, й функціонування
головних мнемічних процесів.

3. Попередній досвід, тобто вже існуючі образи пам’яті щодо конкретних
подій, полегшує доповнення його новою інформацією, сприяє створенню
певних інформаційних блоків. Зокрема, актуалізовані у слідчого при
виконанні слідчих дій попередні знання збільшують обсяг його професійної
пам’яті, сприяють надбанню нових знань.

4. Тип запам’ятовування. Цей чинник пов’язаний з індивідуальними
особливостями пам’яті та всіх її процесів. Наприклад, є працівники, у
яких більш продуктивне позадовіль-не запам’ятовування при загальному
домінуванні образної пам’яті. У цьому випадку продуктивність пам’яті
забезпечується сполученням сприймання образів, осіб, подій, явищ, що
становлять оперативний інтерес, конкретної обстановки та концентрації
уваги на окремих об’єктах.

Неоднозначно оцінюється такий мнемічний процес, як забування. Звичайно,
воно розглядається як негативний процес пам’яті. Проте детальний
психологічний аналіз дозволяє з’ясувати певні позитивні моменти. Перш за
все, забування може бути більш-менш глибоким, інтенсивним, динамічним.
Звичайно забування найбільш інтенсивне одразу після запам’ятання
матеріалу, далі темп забування різко знижується.

Забування — це, з одного боку, процес раціональної організації пам’яті,
оскільки те, що не є необхідним для діяльності особистості (надлишкова
інформація), забувається, з іншого — це своєрідний фільтр, самозахисна
функція головного мозку від інформаційного перевантаження.

Крім того, можлива невідповідність між суб’єктивним переживанням
забутого та реально забутим. Точно кажучи, майже нічого з того, що
запам’ятовується, не забувається повністю: те, що не є актуальним
протягом значного часу, переводиться у підсвідомість; для того, щоб
поновити його в пам’яті, слід створити певні зовнішні та внутрішні умови
сприймання цієї інформації — саме це мається на меті при організації
процедури відтворення та перевірки свідчень на місці. З іншого боку,
неможливість пригадування потрібної інформації може виникнути у
результаті дуже сильного бажання її пригадати та розвитку на цьому
грунті гальмування у корі великих півкуль. Якщо, наприклад, слідчому при
допиті свідка

трапляються такі випадки, то йому необхідно чимось відволі-кти увагу
свідка, зняти напруженість.

Завершуючи розгляд питання, вважаємо за необхідне сформулювати деякі
загальні правила підвищення ефективності мнемічної діяльності працівника
правоохоронних органів.

1. У професійній діяльності слід постійно враховувати об’єктивні та
суб’єктивні причини, які впливають на продуктивність пам’яті.

2. Пам’ять розвивається у процесі професійної діяльності. Постійно
тренуючи оперативну та довгочасну пам’ять, актуалізуючи професійно
важливу інформацію, працівник робить своєрідний психічний «масаж»
мозкових структур, у яких створюються тимчасові зв’язки.

3. Чим ефективніша та самостійніша професійна діяльність, тим
ефективніше розвивається пам’ять.

4. Швидше та міцніше запам’ятовується те, що пов’язане з професійним
інтересом та потребами. Свідомо керуючи інтересами підлеглих, керівник
може впливати й на розвиток їх професійної пам’яті.

5. Ефективніше запам’ятовується те, що об’єднане думкою в логічне ціле.
Чим логічніше пов’язуються у сприйманні та мисленні факти та обставини
події, тим міцніше вони відкладаються в пам’яті.

6. Необхідно визначити індивідуальний провідний тип пам’яті (образний
або словесно-логічний). На основі цього типу й треба формувати
індивідуальні мнемічні прийоми. Наприклад, провідна образна пам’ять
полегшує запам’ятання смислового матеріалу, якщо йому надається певне
образне тло (обличчя, ландшафт, колір, мелодія). Якщо ж провідною є
словесно-логічна пам’ять, то для кращого запам’ятання образного
матераілу його слід позначати певною цифрою, числом, формулою.

5.3. Мислення та уява

Мислення — це пізнавальний процес, який визначається опосередкованим та
узагальненим відображенням дійсності. Опосередкованість означає, що
мислення, на відміну від чуттєвих форм пізнання, дозволяє визначити та
зрозуміти те, що безпосередньо не відчувається, тобто

мислення є процесом позачуттєвого пізнання дійсності. Узагальненість —
це, на відміну від відчуття та сприймання, не конкретні відомості про
об’єкт та його властивості, а інтегровано перероблена інформація про
сутність не тільки одного об’єкта або явища, а цілого класу (типу)
об’єктів або явищ. Звичайно, мислення, як будь-який пізнавальний процес,
не може одержувати інформацію без відчуттів та сприймання. Проте, на
відміну від них, мислення в осягненні дійсності виходить за межі того,
що сприймається безпосередньо. Не маючи спеціалізованих аналізаторів,
людина пізнає те, що не може бути безпосередньо їй надане у відчутті —
аж до розуміння природи власного мислення. Так, слідчий у
безпосередньому сприйманні одержує розрізнену інформацію про подію
злочину, але тільки за допомогою мислення він інтегрує її в цілісну
картину злочину. Співробітник підрозділу «Беркут», сприймаючи за
допомогою органів чуття загальну атмосферу настрою та поведінки натовпу,
подумки створює ймовірні моделі подальшого розвитку подій, тактику
власної поведінки.

Елементарною одиницею мислення є думка, яка у фізіологічному плані являє
собою створений у мозку ланцюг нервових зв’язків. Однак найважливішою
відмінністю цих зв’язків від тих, що утворені внаслідок безпосереднього
відчуття та сприймання, є те, що в процесі формування його додається
друга сигнальна система, притаманна людині, а саме — мова, слово як
специфічний подразник. Інакше кажучи, основною утворення думки є не
безумовний, а умовний (зумовлений словом) рефлекс. Ще однією відміною
думки від відчуття та сприймання є те, що, за вдалим висловом фізіолога
І. М. Сеченова, думка — це рефлекс із загальмованим (безпосередньо не
завершеним дією) закінченням.

Основні форми мислення — поняття, судження, умо-висновки — вивчаються
формальною логікою. Поняття — це думка про найбільш суттєві ознаки
предметів чи явищ дійсності; судження — відображення зв’язків між
предметами та явищами дійсності або їх властивостями; умовисновок —
зв’язок між думками (поняттями, судженнями), внаслідок чого ми дістаємо
нові судження. Поняття є вихідним та кінцевим результатом будь-якого
акта мислення.

Якщо логіка вивчає загалом закони мислення в його структурних елементах,
то предметом психології є лише його процесуальна сторона. Мислення як
діяльність, процес, скла-

дається з певних мислительних операцій: аналізу, синтезу, порівняння,
абстракції, конкретизації, узагальнення.

1. Аналіз — уявне розчленування предмета або явища, відокремлення деяких
його ознак та властивостей. За допомогою аналізу слідчий уже при огляді
місця події відокремлює елементи обстановки, найбільш показові для події
злочину; з відомостей, що надають свідки, відбирає важливу інформацію.

2. Синтез — мислене поєднання окремих елементів, ознак в єдине ціле.
Наприклад, шляхом поєднання окремих елементів зовнішності злочинця зі
свідчень очевидців та потерпілих, слідчий формує цілісний його образ.
Аналіз і синтез — це дві сторони єдиного розумового процесу; вони
взаємопов’язані:

аналіз здійснюється через синтез, а синтез — через аналіз.

5. На основі аналізу та синтезу виникає операція порівняння —
установлення подібності і відмінності між предметами та явищами
дійсності. Зокрема, аналіз та синтез зовнішності можливого злочинця
призводить до порівняння її з образами злочинців, які зберігаються в
пам’яті слідчого.

4. Абстракція — підкреслення найбільш суттєвих особливостей кількох
предметів чи явищ дійсності.

5. Конкретизація — мислений перехід від більш узагальнених понять до
конкретних. У практичній діяльності конкретизація виявляється в переносі
абстрагованих та узагальнених ознак злочину на вирішення слідчим завдань
у конкретній справі.

6. Узагальнення — групування, об’єднання суттєвих ознак в єдине ціле.
Зокрема, на основі абстракцій та узагальнень формується професійний
досвід працівників правоохоронних органів — відокремлення найбільш
типових способів вчинення злочинів, найбільш суттєвих засобів
психологічного впливу на злочинців, формування раціональних прийомів
вирішення професійних завдань.

Саме динамічні розумові операції і, зокрема, конкретизація, складають
основу механізму інтуїтивного (раптового, не-усвідомленого) пізнання.
Змістовним елементом інтуїції, як максимально згорнутого розумового
процесу, є професійний досвід, у якому закріплені та абстраговані
найбільш типові ситуації та засоби їх вирішення. Досвід бере участь у
вирішенні конкретного завдання у двох своїх проявах — свідомому
(прямому) та неусвідомленому. Неусвідомлена частина професійного (чи
життєвого) досвіду являє собою максимально

згорнутий автоматизований процес (скорочений нервовий зв’язок) оцінки
ситуації, дії, інформації, який відбувається у підсвідомості.

Мислення працівника правоохоронних органів повинне характеризуватись
певними якісними ознаками. Це, перш за все, проблемність мислення, яка
полягає у здатності вбачати проблемний вузол при зовнішній простоті
вирішення завдання; динамічність мислення — фактор прискореного
осмислення подій, що особливо суттєво в екстремальних, напружених
ситуаціях, коли треба прискорено вирішувати складні мислительні задачі.
Широта мислення — здатність охоплювати мисленням різнобічне коло питань,
які виникають при вирішенні службових завдань. Глибина мислення визначає
здатність проникнення в суть явища, яке вивчається. Наприклад, виявлення
істинної мотивації вчинення злочину, здійснення продуктивного мисленого
експерименту. Оригінальність мислення — уміння аналізувати проблему,
знайти її рішення нестандартними, нетривіальними засобами. Це особливо
виявляється при генеруванні версій-гіпотез щодо події злочину.

Крім того, психологія поділяє мислення на окремі його різновиди, що
стосуються як вирішення конкретних розумових завдань, так і визначають
індивідуальні відмінності мислення.

Наочно-дійове мислення (генетично первинний різновид) — мислення, яке
безпосередньо вплетене у тканину практичної діяльності; думка, яка
супроводжує фізичну активність. Звичайно, цей вид мислення
співвідноситься з конкретною практичною діяльністю (професійне
мислення).

Образне мислення визначається тим, що особистість оперує, головним
чином, конкретними образами предметів та явищ, які існують в пам’яті.
Зокрема, слідчий у розумовому експерименті при відтворенні епізоду або
злочину загалом, звичайно, спирається на образне мислення.

Абстрактно-логічне мислення виявляється в понятійності побудови суджень,
у встановленні причинно-наслідко-вих зв’язків, які не піддаються
безпосередньому сприйманню.

Уяву одні вчені розглядають як форму мислення, інші — як самостійний
психічний процес, треті — як невід’ємну складову творчого процесу
взагалі. Насправді ж уява — це створення нових образів реальності на
основі образів

сприймання та пам’яті за умови невизначеності вихідної інформації.
Інакше кажучи, уява завжди здійснює деяке доповнення до думки при
дефіциті інформації про дійсність. Отже уява, у порівнянні з мисленням,
більш ймовірнісне.

Фізіологічною основою уяви є встановлення тимчасових нервових зв’язків у
корі великих півкуль, однак ці зв’язки більш гнучкі, динамічні, досить
часто складаються за випадковими ознаками. Уява може бути дійовою (коли
вона складає програму майбутніх дій особи) або пасивною, відірваною від
діяльності (фантазування, мрії).

Уява — важливий та необхідний для діяльності працівника правоохоронних
органів процес, а її різновиди — репродуктивна (відтворююча) та
продуктивна (творча) уява є професійно важливими якостями. Так, слідчий,
безсумнівно, повинен мати розвинену відтворюючу уяву, яка необхідна при
продукуванні слідчих версій, що здебільшого мають ймовірнісний характер,
включають до себе інформацію, яка безпосередньо не сприймається або
відсутня. Оскільки версія — це завжди відтворення подій, то мислення і
уява слідчого завжди мають чітке відтворююче, репродуктивне забарвлення.

Аналіз діяльності співробітника карного розшуку дозволяє встановити
важливість у ній продуктивної (творчої) уяви, спрямованої на майбутні
події (ймовірність майбутнього злочину та дій його учасників).
Ефективність створення опера-тивно-розшукових творчих версій на основі
уяви дозволяє ефективно протидіяти можливим злочинним проявам.

Синтез уявлень може відбуватись у різних формах. Аглютинація — спосіб
уяви, за якого відбувається своєрідне поєднання таких якостей предметів
чи явищ, що взагалі не поєднуються в дійсності або про поєднання яких
немає відомостей. Наприклад, оперативний працівник передбачає
(«поєднує») наявність у злочинця, який планує вчинити крадіжку, навичок
різання металу чи виготовлення відмичок. Іншим способом уяви є
гіперболізація — уявне перебільшення або применшення якостей об’єкта,
можливостей його дій. Так, при генеруванні слідчих версій про вбивство,
вчинене з особливою жорстокістю, можуть бути гіперболізовані якості
розшукуваного злочинця — жорстокість, зухвалість, фізична сила, хоча
насправді це міг бути злочин, вчинений в стані афекту, віктимної
поведінки жертви. Синтез уявлень може відбуватись у формі типізації —
відокремлення подібних

якостей об’єктів та їх перенесення на інші об’єкти. Наприклад, при
крадіжці значної кількості коштовностей у версії типізується
використання автотранспортного засобу, хоча насправді вивезення
краденого могло здійснюватися зовсім іншим шляхом.

5.4. Увага

У психологічній науці увага визначається як спрямованість та
концентрація психічної діяльності на об’єкти та явища, які мають сталу
або ситуативну значущість для особистості. Відмінність уваги від
психічних пізнавальних процесів полягає у тому, що вона сама
безпосередньо не відображає реальність, а регулює (спрямовує) та
контролює діяльність пізнавальних процесів. У цій своїй якості увага
виконує функцію психічної регуляції та контролю. Увага надзвичайно
важлива в діяльності правоохоронних органів: причини багатьох недоліків
та помилок — саме у слабкому розвитку цієї своєрідної
внутрішньопсихічної дисциплінованості.

До головних якостей (і відповідних різновидів та відмінностей) уваги
належать такі:

1. Активність уваги визначає її як мимовільну, довільну та
післядовільну. Мимовільна увага має фізіологічною основою аргументований
рефлекс на окремі подразники (світло, звук, розмір, колір тощо) або на
актуальні потреби особистості (голод, спека, холод тощо). У деяких
випадках мимовільна увага корисна, оскільки дозволяє швидко реагувати на
миттєві, несподівані ситуації, в інших випадках — навпаки, заважає.
Наприклад, телефонні дзвінки, працююче радіо, неприємний запах
відволікають увагу слідчого від аналізу інформації або стеження за
поведінкою допитуваного.

Довільна увага формується як реакція на динамічне збудження окремих
ділянок головного мозку; це цілеспрямована на конкретний об’єкт чи
діяльність психічна активність. Вона вимагає вольових зусиль і є
продуктивною, визначається постановкою мети (наприклад, слідкування за
поведінкою певної особи, ретельність пошукових дій, оформлення
протоколу).

Шслядовільна увага (вторинна) також має цілеспрямований характер, проте
не вимагає постійних вольових зусиль.

Вона детермінована інтересом або успішністю діяльності. На початку
розслідування, за умов невизначеності інформації, слідчий докладає
значних зусиль у здійсненні уважної та копіткої роботи. Коли ж
інформації стає достатньо, розслідування йде ефективно, у слідчого
виникає стійкий інтерес до завершення справи, увага стає легко
керованою, вона начебто сама притягається до роботи.

2. Спрямованість уваги визначає її зовнішній та внутрішній різновиди.
Зовнішня увага спрямована на об’єкти поза особистістю — поведінку
об’єкта, вплив працівника, сприймання інформації тощо; внутрішня увага —
концентрація активності на власних станах (самоаналіз, переживання,
планування власних дій).

3. Широта уваги зумовлюється її концентрацією та розподілом.
Концентрація — тривале утримання психічної активності на певній
діяльності, явищі чи об’єкті. Розподіл уваги визначається як організація
психічної діяльності при одночасному виконанні двох або більше дій. Чи
можливе таке виконання? Так, можливе, але лише за умови наявності
автоматизованих навичок виконання деяких з цих дій, тобто підсвідомої їх
регуляції. Концентрація та розподіл уваги — це якості, які формуються у
професійній діяльності працівників правоохоронних органів. Наприклад,
досвідчений слідчий здатний концентрувати увагу при обшуку виключно на
пошукових діях, незважаючи на відволікаючі дії зовнішніх об’єктів чи
обшукуваних осіб. Здійснюючи допит, він одночасно вислуховує свідчення,
здійснює їх запис та подумки аналізує почуте.

Дослідженнями встановлено, що, наприклад, професійні квартирні злодії
мають розвинену концентрацію уваги, а кишенькові злодії — високий рівень
розподілу уваги. Порівняння цих даних зі специфікою організації
злочинної діяльності дозволяє дійти висновку, що ці відмінності
формуються у них професійно.

4. Переключення уваги — легкість переносу психічної активності від
однієї діяльності до іншої. Це своєрідний динамічний показник уваги.
Переключення уваги у високому темпі є професійно важливою якістю
працівника, особливо в екстремальних, психологічно насичених ситуаціях
протидії злочинцю або злочинній групі, тобто у випадках, коли треба
прк-‘шати відповідальні рішення та здійснювати невідкладні заходи на
основі максимально повної та всебічної інформації.

Отже, ефективність пізнавальної діяльності працівників правоохоронних
органів забезпечується високим рівнем розвиненості психічних
пізнавальних процесів, які складають окрему самостійну подструктуру у
цілісній структурі особистості. До пізнавальної діяльності залучається
вся особистість, і в цьому визначальну роль відіграє
ціннісно-мотиваційна сфера працівника, його спрямованість на вирішення
професійних завдань. Тому пізнавальні процеси «…не лишаються тільки
процесами, а перетворюються у свідомо регульовані дії або операції,
якими особистість оволодіває і які вона скеровує на вирішення життєвих
завдань»!.

Література

1. Васильев В. Л. Юридическая психология. — С.-П6., 1997.

2. Вуджек Г. Тренировка ума. — С.-Пб., 1996.

3. Климов Е.А. Основы психологии. Уч. для вузов. — М., 1997. 4-Лезер Ф.
Тренировка памяти. — М., 1990.

5. Немов Р. Психология. Кн. 1, 2, 3. — М., 1998.

6. Основи психології / За ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. — К.,
1995.

7. Практическая психология / Под ред. М. К. Тутушкиной. — С.-Пб., 1998.

8. Рубинштейн С. Основы общей психологии. — С.-Пб., 1998.

‘ Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. — М., 1989. — Т. II. — С.
95.

Розділ 6

Емоційно-вольова сфера особистості працівників правоохоронних органів

Природа емоцій і почуттів здавна цікавила людину. До різних явищ
дійсності людина ставиться не тільки крізь призму свого розуму: залежно
від відображення позитивних чи негативних якостей предметів у суб’єкта
виникає відповідне ставлення до них — емоції і почуття.

Емоції і почуття — це своєрідне особистісне ставлення до самого себе та
навколишньої дійсності. Світ емоцій і почуттів складний та
багатозначний. Витонченість його організації та багатогранність
вираження часто не усвідомлюються суб’єктом, а складність їх
психологічного аналізу пояснюється тим, що ставлення до предметів і явищ
залежить від пізнавальної діяльності та вольової активності, яку виявляє
особистість. Відомо, як важко буває розказати про свої почуття,
висловити переживання у мові. Слова здаються недостатньо яскравими і не
можуть відобразити різні емоційні стани та їх відтінки.

Значення емоцій і почуттів у діяльності правоохоронних органів у зв’язку
з особливими умовами її здійснення дуже велике. У роботах А. Дулова, О.
Ратінова та інших учених особливо підкреслюється ця обставина,
розглядається роль та значення окремих, конкретних проявів почуттів.

6.1. Роль емоційно-вольових якостей

особистості в професійній діяльності

Професійна діяльність працівників правоохоронних органів здійснюється в
умовах, що потребують розвиненої саморегуляції психічних станів та
поведінки в цілому. У повсякденному житті і при виконанні службових
завдань співробітник, з огляду на значимість для нього певних ситуацій,
зазнає тих чи інших переживань. Разом з тим, більшість цих ситуацій
потребує контролю над їх виявленням, подолання негативних станів,
наполегливості та стійкості в досягненні поставленої мети. Регулятором
конкретних актів поведінки виступають емоції, почуття, воля.

Що таке емоції, почуття? Це наше суб’єктивне ставлення до оточуючих
людей, предметів та явищ залежно від їх безпосереднього зв’язку з нашими
потребами. У цьому вони подібні, але між ними є й суттєва різниця.

Емоції — психічне відображення дійсності у формі безпосереднього
переживання життєвих явищ і ситуацій, зумовленого ставленням суб’єкта до
задоволення чи незадоволення потреб (страх, гнів, радість тощо). Емоції
поділяють за їх якісними характеристиками (позитивні та негативні) і за
модальністю (значення). Позитивні емоції закріплюють корисні
пристосувальні механізми; негативні — викликаючи психологічне
напруження, мобілізують на подолання перешкод, на пошук умов та засобів
для досягнення бажаного результату.

Емоції ситуативно зумовлені, вони є безпосередньою реакцією на приємний
чи неприємний вплив, на чуттєво відображені якості речей. Причини емоцій
не завжди усвідомлюються, але обов’язково визначаються моральними та
естетичними оцінками, притаманними даному суспільству. За тривалістю
вони більш короткочасні, ніж почуття.

Емоційні явища, як і всі психічні процеси, тісно пов’язані з діяльністю
мозку. Дослідженнями вчених-психофізіологів установлено, що існують
локалізовані центри, які керують емоційними реакціями. Такі центри
знаходяться у підкорковій частині мозку, що в процесі еволюційного
розвитку людини майже не змінилась. Але кора, постійно розвиваючись,
«олюднила» як саму підкірку, так і зміст та характер перебігу емоційних
явищ.

Людський мозок — цілісна система, де кора та підкірка перебувають у
безперервній взаємодії. Якщо кора головно мозку контролює підкірку,
чинить переважно регулюючий, гальмуючий вплив (наприклад, стримує
зовнішні вияви почуттів), то підкорка стимулює кору великих півкуль.

Почуття — форма переживання людиною свого ставлення до об’єктів та явищ
дійсності, що відзначається стійкістю та має стабільну мотиваційну
значимість; це вищий продукт розвитку емоцій. Почуття формуються у
людини в міру її включення в соціальні відносини, тобто при розвитку
індивіда як особистості. Переживаючи ті чи інші почуття, він оперує
історично виробленими поняттями (добро, зло, справедливість тощо).
Сильне, абсолютно домінуюче почуття називається пристрастю.

Емоції і почуття виконують подвійну функцію — сигнальну та регулятивну.
В індивідуально-психологічному плані сигнальна функція полягає в тому,
що певні подразники і супроводжуючі їх емоції закріплюються, формуючи
особистий емоційний досвід людини. У соціальному плані вона дозволяє
одній людині зрозуміти психічний стан іншої.

Регулятивна функція полягає у формуванні ситуативних чи стійких мотивів
поведінки конкретної особистості. Наші установки, готовність діяти в
певному напрямі, інтереси і бажання, потяги та прагнення — усе пов’язане
з емоціями й почуттями. Вони регулюють активність взаємодії людини з
матеріальним та соціальним середовищем, тобто є індикатором цінності
того об’єкта, на оволодіння яким спрямована дія. Готуючись до дії,
людина емоційно оцінює її. Так, при зустрічі зі знайомим ми готові до
певних стосунків з ним залежно від тих емоційних станів, які переважали
в нашому попередньому досвіді спілкування. Це і є
індивідуально-психологічний аспект регулятивної функції, а соціальний
полягає у впливі емоцій і почуттів на інших людей, з якими носій
емоційного стану спілкується. Наприклад, дратівливість слідчого
передається допитуваному, а поганий настій керівника викликає відповідні
реакції у підлеглих. На цьому заснована тактика зацікавлених осіб, що в
певних ситуаціях намагаються спровокувати працівника правоохоронних
органів на потрібний їм емоційний стан, щоб утруднити вирішення
службових завдань. Знання співробітником зовнішньої картини прояву
емоційного стану дозволяє йому цілеспрямовано впливати на об’єкти
службової діяльності, навмисно де-

монструючи конкретні стани для введення комуніканта в оману.

Емоційні стани та їх прояви, що негативно впливають на ефективність
діяльності, необхідно діагностувати і усувати, застосовуючи вольові
зусилля. Прояви сміливості, виправданого ризику, мужності, самовладання,
наполегливості в професійній діяльності безпосередньо пов’язані з
вихованням вольових якостей.

Воля — це цілеспрямоване саморегулювання суб’єктом своєї поведінки,
виражене у здатності свідомо долати перешкоди та труднощі при здійсненні
дій і вчинків. Воля є регулюючим процесом, що спрямовує діяльність на
досягнення бажаного результату, який передбачений у формі певної
психічної моделі — мети. Досягнення результатів вольових дій пов’язане з
подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод, з виявленням вольових
зусиль, з протидією безпосереднім емоційним прагненням.

Труднощі, що зустрічаються працівнику правоохоронних органів у
професійній діяльності, можуть бути об’єктивного та суб’єктивного
характеру. Об’єктивні — пов’язані з особливостями обслуговуваної
території, характеристиками регіону, умовами праці та побуту,
оперативною обстановкою, матеріально-технічною оснащеністю тощо.
Суб’єктивні — це труднощі, що залежать від особистісних якостей самого
працівника. До них слід віднести сумніви в правильності вибору професії,
відсутність досвіду роботи, нерозвиненість деяких психічних та фізичних
можливостей тощо. Саме в подоланні таких труднощів і формуються
відповідні вольові якості.

Воля виконує дві функції: спонукальну і регулятивну. Спонукальна
виявляється в системі цілей, які особистість ставить перед собою, у
конкретних мотивах поведінки для досягнення цих цілей. Регулятивний
характер волі передбачає не тільки стримування небажаних, шкідливих для
суб’єкта прагнень, а й цілеспрямоване орієнтування активності в певному
напрямі для досягнення максимального ефекту своєї діяльності.
Інтегратором волі конкретної особи є, таким чином, вольова
спрямованість, в основі якої — система поглядів на навколишній світ,
розуміння мети і значимості своєї діяльності, розвиток правосвідомості,
професійний інтерес та майстерність. Оцінюючи вольову спрямованість, ми
говоримо про вольові, слабовольові та безвольні особистості.

Разом з тим, було б неправомірним констатувати наявність чи відсутність
волі у конкретної людини взагалі. У кожному випадку необхідно
аналізувати цілісну систему вольових якостей, виявляти причини вольових
недоліків. Наприклад, навряд чи досягне успіху у протиборстві з
досвідченим злочинцем м’який, чутливий, нерішучий правоохоронець. Так
само небажаний слідчий з надто жорсткою волею, нездатний зрозуміти
страждання потерпілого, стан звинувачуваного. Сильна воля керівника,
гіпертрофована до впертості, не створить йому авторитету серед
підлеглих, а виховає у них несміливість, безініціативність,

Вольова діяльність завжди спрямована на досягнення свідомо поставленої
мети. Вона була б абсурдною, якби здійснювалась без урахування законів
природи, та злочинною, якби не відповідала законам суспільства.

Ілюзія свободи волі породжується удаваною свободою при прийнятті
рішення. Справді, приймаючи рішення, суб’єкт із безлічі можливостей
вибирає якусь одну за своїм бажанням. Але вибір саме цієї можливості
об’єктивно зумовлений низкою чинників: умовами діяльності, системою
потреб та життєвих цілей особистості, соціальними вимогами тощо. Дії без
урахування цих умов є імпульсивними, неусвідомленими (наприклад, у стані
патологічного афекту). Воля — це процес підпорядкування діяльності
об’єктивним умовам, подолання зовнішніх та внутрішніх перешкод, що
утруднюють досягнення мети.

Залежно від характеру переборюваних труднощів можна говорити про
інтенсивність вольового процесу, про вольові зусилля, про силу волі.
Вольові дії здійснюються в умовах конфлікту з безпосереднім зовнішнім
впливом, причому людина докладає вольових зусиль, як відмовляючись від
емоційно-позитивних, так і для подолання емоційно-негативних впливів
(наприклад, покидаючи тепле приміщення, коли на вулиці мороз, для
досягнення відповідної мети).

Вольове зусилля пов’язане з витратами нервової та м’язової енергії.
Перешкоди зовнішнього середовища, а також перешкоди внутрішні (сумніви,
вагання, страх) викликають стан напруженості, який може бути більш чи
менш обтяжливим, унаслідок чого недостатньо вольова людина відмовляється
від досягнення мети.

Успішне подолання труднощів при виконанні певних дій залежить від
переконаності, упевненості в їх необхідності, від

посильності поставленої мети і чіткого усвідомлення заходів для її
досягнення. Передбачення радості й глибокого задоволення у випадку
досягнення значних цілей емоційно активізують людину, мобілізують її
енергію.

Воля підкоряє людей вимогам правопорядку. Але порушення правових норм,
злочинна поведінка — також вольова, тільки підпорядковується вона
злочинній меті. Кримінальна відповідальність настає саме за такий
злочин, який став можливим в умовах свободи вибору дії, коли була
можливість уникнути правопорушення, коли суб’єкт усвідомлював злочинну
мету своїх дій чи міг її передбачити.

Отже, емоційно-вольова сфера особистості як спонукач і регулятор
активності суттєвим чином впливає на ефективність та продуктивність
діяльності співробітника правоохоронних органів. Тому проблема
управління і саморегуляції психічних станів має суттєве значення при
організації психологічної підготовки працівників правоохоронних органів
і при виконанні ними професійних завдань.

6.2. Характеристика основних типів емоційних станів та їх вплив на
ефективність вирішення професійних завдань

Емоції і почуття розрізняються залежно від їх якості (позитивні та
негативні), глибини, інтенсивності, тривалості, впливу на діяльність.
Наприклад, емоції, що виникають в обстановці підвищеної
відповідальності, тривоги за справу, породжують душевний підйом,
внутрішню зібраність, мобілізацію всіх творчих сил на успішне вирішення
завдання. Сильні негативні емоції викликають розгубленість,
дезорганізацію діяльності, а позитивні — можуть призвести до
самозаспокоєння, утрати пильності, несерйозного ставлення до своїх
службових обов’язків.

Виділяють такі різновиди емоційних станів: емоційний тон відчуття,
емоційний відгук, настрій, конфліктні емоційні стани (стрес, афект,
фрустрація).

Емоційний тон відчуття — безпосереднє переживання, що супроводжує окремі
життєво важливі впливи (смакові, температурні) і спонукає суб’єкта до їх
збе-

реження чи уникнення; наше ставлення до якості відчуття. Наприклад, нам
приємний звук прибою, колір неба при заході сонця, неприємний — запах
гниття, скрегіт гальм. Емоційне ставлення до деяких предметів
(наприклад, небезпечних для життя, викликаючих біль) у деяких випадках
передається у спадок, що дозволяє вже при першій такій пригоді швидко
приймати рішення.

Емоційний відгук — оперативна емоційна реакція на поточні зміни у
навколишньому середовищі. Він виникає, наприклад, при огляді жертви на
місці злочину, при усвідомленні стану особи, яка вчинила вбивство свого
кату-вальника, при спостереженні за зустріччю близьких людей, які довго
не бачилися і т. ін. Дослідженнями встановлено, що здатність до
емоційного співзвуччя залежить багато в чому від умов виховання. Люди,
що не мали в дитинстві достатніх емоційних контактів, у дорослому віці
мало здатні до співпереживання.

Різновидом емоційного відгуку є емпатія — розуміння емоційного стану
іншої людини у формі співпереживання. Здатність до емпатії — важлива
соціальна якість людини, яка повністю залежить від умов формування
особистості. Це необхідно враховувати при роботі, наприклад, з
неповнолітніми правопорушниками, що нерідко виховуються в
неблаго-получних сім’ях. Одним із проявів професійної деформації
працівника правоохоронних органів є його нездатність зрозуміти емоції та
почуття інших людей.

Настрій — загальний емоційний стан, що забарвлює протягом досить
тривалого часу окремі психічні прояви та поведінку особистості в цілому.

Залежно від ступеня усвідомленості причин, що викликали той чи інший
настрій, він переживається як загальний емоційний фон (підвищений чи
пригнічений настрій) або як чітко диференційований стан (нудьга, сум,
захопленість, радість). Настрій посилює чи послаблює ефективність
діяльності протягом тривалого періоду і є особливим видом емоційної
регуляції життєдіяльності внаслідок безпосереднього відображення стану
організму, зв’язку конкретної ситуації з досвідом людини, її
установками. Настрій викликається різними позитивними чи негативними
впливами — успіхом або невдачею в роботі, комфортною або дискомфортною
обстановкою, рівнем культури в міжособистісних стосунках, самопочуттям
тощо.

Настрій, як і інші емоційні стани, впливає на оточуючих за принципом
зараження. Керівник, що прийшов на роботу в поганому настрої, поширює
його на підлеглих; ті, у свою чергу, виконуючи свої службові обов’язки в
поганому настрої, працюють менш ефективно.

Нейтралізація негативних наслідків настрою можлива, якщо, по-перше, у
колективі існує позитивний соціально-психологічний клімат, по-друге,
люди достатньо підготовлені до регуляції емоційних станів та корекції
своєї поведінки.

Конфліктні емоційні стани виникають в умовах впливу на особистість
подразників, що заважають нормальній реалізації фізичних і психічних
функцій.

До них належать стрес, афект, фрустрація.

Стрес — нервово-психічне перенапруження, викликане несподіваним чи
надсильним подразником, адекватна реакція на який раніше не була
сформована, але повинна бути знайдена в ситуації, що склалася; емоційний
стан, що потребує тотальної мобілізації сил на пошук виходу із ситуації,
на досягнення необхідного пристосовного ефекту.

Стресовий стан виникає при необхідності швидкого прийняття рішення, у
незвичній ситуації, внаслідок психо-травмуючих обставин, при підвищеній
відповідальності (сенсорна ізоляція, реагування при аварії, у
надзвичайних обставинах тощо). Він спонукає до вирішення екстремальної
ситуації за рахунок загальної мобілізації всіх ресурсів організму до
пристосування в наявних умовах, хоча така мобілізація може й не настати.

Річ у тім, що психічна регуляція поведінки при стресі характеризується
змінами у вищій нервовій діяльності у бік збудження або загальмованості
— залежно від індивідуальних (зокрема, психофізіологічних) особливостей
суб’єкта. Надто сильні подразники (стресори) викликають вегетативні
зміни, такі як посилене пульсування, підвищення рівня цукру та
адреналіну в крові, що призводить до зниження здатності до прийняття
рішення, дезорганізації, зниження активності психічних функцій. У
відповідь на надто складну обстановку організм реагує пасивно-оборонним
чином, при цьому виникають помилки у відображенні дійсності: неправильно
оцінюються кількість та якість об’єктів, їх просторові та часові
характеристики, звужується обсяг уваги, утруднюється її пере-

6.3. Вольові дії та їх місце у діяльності працівників правоохоронних
органів

Вольові дії характеризуються складним психологічним змістом. Виникаючі
при необхідності здійснювати відповідальні вольові дії сумніви,
протиборство мотивів, тривожність та напруженість багато в чому
зумовлені суб’єктивним переживанням міри реальної чи уявної трудності,
що виникає в особистості.

Залежно від характеру перешкод, які переборюються, розрізняють три види
вольових дій: простий вольовий акт, складний та особливо складний
вольові акти.

Простий вольовий акт реалізується у два етапи. Перший — безпосереднє
спонукання до дії для досягнення мети, яке може бути більше чи менше
усвідомленим; другий полягає в безпосередньому й швидкому реагуванні
(звичайно — стереотипному). Наприклад, працівник ДАІ при порушенні
правил дорожнього руху дає команду зупинитися; слідчий починає допит
зразу після прибуття допитуваного тощо. За структурою діяльності простий
вольовий акт подібний до вирішення арифметичної пізнавальної задачі.

Складний вольовий акт складається зі значно більшої кількості послідовно
здійснюваних етапів. На першому етапі усвідомлюється мета дії, тобто те,
чого суб’єкт хоче досягти — змінити своє становище, задовольнити певну
потребу і т. ін. Наприклад, після прибуття на місце події слідчий
ставить перед собою мету — розслідувати та розкрити злочин. Чіткість та
глибина усвідомлення мети опосередковується як об’єктивною стороною
злочину (особлива тяжкість злочину та його наслідків, проблематичність
факту злочину, відсутність вихідних даних), так і особистісними якостями
слідчого (світогляд, розвиток правосвідомості, рівень домагань,
характерологічні особливості).

Другий етап полягає в обгрунтуванні мотиву, який пояснює, чому людина
прагне до даної мети, що її спонукає до досягнення наміченого. Керують
слідчим чи оперативним працівником вузько службові інтереси або ж
принципова позиція в боротьбі зі злочинністю, прагнення уникнути
труднощів або можливість просування по службових сходинках у випадку
сприятливих обставин — такий достатньо широкий діапазон мотивації.

Третій етап — обдумування шляхів досягнення мети та аналіз засобів
виконання завдання, планування можливих дій. Зміст цього етапу за своєю
суттю — інтелектуальний момент, включений у вольовий акт. Наприклад,
складний характер злочину потребує кропіткого аналізу всіх обставин,
виконання великого обсягу роботи, чим несумлінний слідчий не хоче себе
завантажувати, тому він продумує обхідні шляхи й засоби для полегшення
своєї діяльності. Досвідчений працівник планує шляхи, які з урахуванням
наявних сил та засобів ведуть до оптимального вирішення проблеми.

На четвертому етапі здійснюється прийняття рішення на реалізацію тих чи
інших дій. Як правило, цьому передує боротьба мотивів — внутрішній
конфлікт вибору шляхів, засобів та методів конкретних дій. Альтернатива
— приховати злочин чи вжити всіх заходів для його розкриття —
опосередковується загрозою санкцій при викритті чи можливістю службового
підвищення в разі успіху, розвиненою правосвідомістю та світоглядом або
ж професійною деформацією працівника. Гострота боротьби мотивів
зумовлюється значимістю ситуації для особистості. Дослідженнями
встановлено, що зі збільшенням рецидиву злочинів період боротьби мотивів
у злочинця все більше скорочується — він не відчуває ніякого
занепокоєння перед здійсненням злочину, прийняття рішення не зустрічає
альтернативного морального опору.

Після прийняття рішення звичайно наступає період душевного полегшення:
боротьба мотивів, невизначеність, конфлікт — позаду, вся енергія
віддається реалізації прийнятого рішення. Якщо воно відповідає
морально-діловим установкам працівника, то останній відчуває душевне та
фізичне піднесення, прагне до ефективного та швидкого вирішення
службового завдання. Якщо ж вибраний шлях для досягнення мети дисонує з
моральними цінностями особистості, в її свідомості періодично
актуалізуються певні сумніви, переживання, тобто те, що звичайно
називають «докорами совісті».

П’ятий етап складної вольової дії — виконання (відповідно до прийнятого
рішення) дій для досягнення поставленої мети. Він реалізується особливо
цілеспрямовано й інтенсивно в тому випадку, коли йому передувала
боротьба мотивів. Тому в ряді випадків (і на етапі прийняття рішення, і
на етапі його виконання) особистості доводиться докладати значних
вольових зусиль, які пов’язані з об’єктивними та суб’єктивними
труднощами. Об’єктивні — це нестача сил та засобів при роз-

критті злочину (особового складу, засобів звязку й сполучення,
спецтехніки і т. ін.), активна протидія з боку зацікавлених осіб при
здійсненні слідчих дій, несприятливі кліматичні та інші умови тощо.
Суб’єктивні — докори совісті слідчого за невикористані можливості при
огляді місця події чи оперативного працівника за нестриманість при
проведенні опитування, утрату пильності, а часом і усвідомлення
нерозвиненості в собі відповідних професійно важливих (у тому числі —
вольових) якостей. Наявність труднощів потребує значного напруження
фізичних і розумових сил, виявлення своїх кращих вольових якостей.

Шостий етап включає в себе аналіз виконаних дій, їх відповідність
поставленій меті, критичний підхід до оцінки позитивних і негативних рис
своєї поведінки. Назване сприяє накопиченню досвіду вольової поведінки,
переведенню складної вольової дії в розряд простих. Наприклад, молодий
оперативний працівник, для якого затримання озброєного злочинця —
складний вольовий акт, у подальшому все менше схильний розмірковувати,
яким чином йому діяти, складна вольова дія зводиться до простої.

Особливо складний вольовий акт здійснюється в дуже короткий проміжок
часу як єдина дія при мобілізації всіх сил особистості, при цьому
стираються межі окремих етапів. Прикладами таких вольових актів може
бути поведінка працівника по врятуванню людей в екстремальних умовах,
самопожертва при захисті товариша від кулі злочинця.

Коли ми говоримо про різні прояви вольових зусиль у діяльності,
необхідно зазначити, що в їх основі лежать розвинені тією чи іншою мірою
вольові якості особистості. До найбільш важливих з них, стосовно
діяльності правоохоронних органів, можна віднести: самостійність —
орієнтація на власні переконання, знання та уявлення; рішучість —
здатність без особливих зусиль та вагань приймати обгрунтовані рішення;

наполегливість — здатність до тривалого напруження волі, непохитність у
досягненні мети; витримка, самовладання — уміння володіти собою, своїми
почуттями, подолання своїх недоліків та вад. Окрім того, необхідно
розвивати почуття обов’язку, ясність життєвих цілей, принциповість.
Відповідне поєднання у працівника вольових якостей дозволяє говорити про
його стійкий, цілісний характер.

Отже, формування і розвиток емоційно-вольової сфери необхідно
розглядати, насамперед, у контексті високого рівня

саморегуляції й самоуправління своєю поведінкою при вирішенні
професійних завдань. У кінцевому рахунку, оволодіння власними емоційними
проявами і контроль за ними, особливо у напружених екстремальних
ситуаціях, виховання в собі професійно важливих вольових якостей є
основою і запорукою формування характеру особистості — сукупності
стрижневих психічних властивостей працівника, які опосередковують
практично всю систему професійних дій, а також структуру соціальне
значимої діяльності.

Література

1. Бэрон Р, РичардсонД. Агрессия. — С.-Пб., 1997.

2. Васильев В. Л. Юридическая психология. — С.-Пб., 1997.

3. Василюк Ф. Е. Психология переживания: анализ преодоления критических
ситуаций. — М., 1984-

4. Изард К. Эмоции человека. — М., 1980.

5. Климов Е. А Основы психологии. Уч. для вузов. — М., 1997.

6. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М., 1986.

7. Основи психології / За ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. — К.,
1995.

Розділ 7

Особливості соціально-психологічних явищ у діяльності правоохоронних
органів. Психологія групової поведінки

Людина протягом життя зазнає впливу сукупності соціальних чинників.
Передусім, це — вплив соціального середовища, тобто всього того, що
оточує людину в соціальному житті. Це також вплив груп, учасником яких є
кожен конкретний суб’єкт. Взаємодія соціального середовища, групи і
особистості породжує сферу соціально-психологічних явищ, що є предметом
вивчення самостійної науки — соціальної психології. Основні розділи її:
особистість як соціально-психологічний феномен; психологія спілкування і
міжособистісних відносин; психологія груп і колективу; психологія
масовидних явищ..

7.1. Специфіка соціально-психологічних явищ, їх відмінність від явищ
індивідуально-психологічних

Головне завдання, що стоїть перед соціальною психологією, — розкрити
конкретний механізм «вплетіння» індивідуальних особливостей у соціальну
реальність. Це необхідно, якщо ми хочемо зрозуміти, який результат
впливу соціальних умов на людину. Але складність полягає в тому, що цей
«результат» не може бути інтерпретований таким чином, нібито

спочатку існує якась «несоціальна» поведінка, а потім на неї
накладається дещо «соціальне». Неможливо спочатку вивчити особистість, а
потім вписати її в систему соціальних зв’язків. Сама особистість, з
одного боку, — продукт соціальних зв’язків, а з другого, — їх активний
творець.

Незважаючи на це, індивідуально-психологічні і соціально-психологічні
явища можна достатньо чітко диференціювати. Індивідуально-психологічне —
це все те, що характеризує конкретну особу (психічні процеси та стани,
особливості пізнавальної і емоційно-вольової діяльності, темперамент,
характер), її життєвий досвід, враження та переживання. Людина
індивідуально неповторна, своєрідна і відрізняється від оточуючих
безліччю ознак. Г. Гейне писав: «Кожна окрема людина — цілий світ, іцо
народжується і помирає разом з нею, під кожною могильною плитою —
історія цілого світу». Індивідуально-психологічні явища лежать в основі,
опосередковують явища соціально-психологічні, але повністю їх не
визначають.

Соціально-психологічні явища — завжди результат взаємодії окремих
індивідів і груп, але існують вони як на рівні індивідуальної
свідомості, так і суспільної психології. Наприклад, життєвий досвід
індивіда — це досвід соціальних відносин, що сформувався у попередніх
поколінь та закріпився у формі специфічної соціально-психологічної
програми його поведінки. У суспільній психології достатньо самостійно
функціонують феномени, притаманні тим чи іншим соціальним спільностям
(класам, націям, професійним групам, релігійним об’єднанням) — настрої,
звичаї, традиції, сприймання та розуміння в міжгруповому спілкуванні,
національні особливості поведінки тощо. У малих групах (сім’ї,
навчальній групі, спортивній команді, військовому підрозділі)
обов’язково існує ієрархія ролей, процеси групової динаміки, лідерство,
групові цілі та цінності тощо.

Отже, мова має йти не про первісність соціально-психологічних або
індивідуально-психологічних явищ, а про їх динамічну взаємодію. З одного
боку, психологія як окремого індивіда, так і груп, є продуктом
історичної еволюції свідомості та наявних соціальних відносин, з другого
— вони впливають на всю сукупність економічних, правових, політичних і
духовних факторів та умов соціального життя. Окрім того, поведінка та
стосунки людей зумовлюються і біологічно успадкованою інформацією
(інстинкти, підсвідомі потяги і захисні механізми поведінки).

Психологічне відображення людиною дійсності завжди опосередковане. Це
положення стало основою так званого особистісного підходу, найбільш
повно сформульованого С. Рубінштейном: «Всякий зовнішній вплив
переломлюється через психічний стан особистості, її психічний настрій,
причому більшу силу опосередковуючого впливу мають події, що справили на
людину значне враження»’.

Основними видами соціально-психологічних явищ є:

групові цілі, мотиви, потреби, уявлення, настрої, традиції, звичаї.

Групові цілі виникають як результат спільності інтересів. В їх рамках
завжди існує ієрархія особистісних, основних та допоміжних цілей.
Наприклад, автомобільний завод створюється, щоб виготовляти певну
кількість автомобілів. Це групова мета, вона може бути досягнута тільки
спільними зусиллями всіх працівників заводу. Кожен цех має свої
виробничі цілі. Є також цілі допоміжні, що сприяють досягненню групової:
зниження травматизму, поліпшення психологічного клімату тощо. Соціальна
значущість групових цілей залежить від їх узгодження з цілями
суспільства та включення в систему цілей більш високого порядку.

Залежність людини чи соціальної групи від об’єктивного змісту умов їх
існування та розвитку визначається як потреба, причому поряд з потребами
індивідуальними (первісними та похідними) формуються і потреби групові.
Останні можна поділити на дві групи:

а) потреби спільності як системи, що вимагає певних умов для свого
функціонування;

б) потреби особистостей, які складають цю спільність.

Прикладом потреб першої групи є, приміром, необхідність активного і
прискореного навчання молодих солдат, щоб вони могли кваліфіковано
виконувати свої обов’язки. Потреби другої групи — заняття спортом,
активний відпочинок для людей розумової праці.

Характерно, що групові потреби завжди усвідомлюються членом спільності
як свої власні, тобто мають особистісну форму. Вони конкретизуються,
«опредмечуються» у групових мотивах діяльності.

Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. — М.- Л.: Учпедгиз, 1935. — С.
38.

Взаємовідносини людей у процесі діяльності, обмін поглядами і
настроями, існування традицій та звичаїв можливі тільки завдяки
спілкуванню. Потреба у спілкуванні — найбільш рання і специфічно людська
потреба, вона із абсолютною очевидністю виявляється вже в ранньому
дитинстві. Усі основні риси та особливості як групового, колективного і
масового психічного стану і поведінки людей, так і ті риси та
особливості, що характеризують поведінку індивіда у групі, так чи інакше
опосередковуються фактом міжособистісного спілкування людей. Перебуваючи
у великій масі чи невеликій групі, людина відчуває, сприймає, переживає
та поводить себе інакше, ніж наодинці. Наприклад, для поведінки слухача
на лекції характерна стримана, коректна реакція, незалежно від того,
подобається чи не подобається йому лекція; на стадіоні, під впливом
загальної збудженої атмосфери, уболівальник може поводитись інакше —
підскакувати, кричати, штовхати сусідів.

Але група може не тільки посилювати, підвищувати активність особистості.
У тих випадках, коли цілі, мотиви, настрої та інші
соціально-психологічні феномени особистості та групи не співпадають,
група не приймає особистість, подавляє та паралізує її волю й
ініціативу. Більш того, можна навести приклади такого
соціально-психологічного взаємовпливу, коли вищеназвані ознаки
сходяться, але спрямовані проти індивідуальності та самостійності особи:
загальний збуджений настрій у групі молодих людей призводить до вчинення
хуліганських дій, звичай вживати спиртне сприяє формуванню алкоголізму.

Групові взаємовідносини визначаються рядом чинників — ступенем
організованості групи, психологічною сумісністю її членів, засобами та
прийомами впливу на особистість. Установлено також, що механізм
утворення єдиної думки у групі залежить від процесу взаємодії та
взаємовпливу думки групи і окремих її членів, групи і лідера.

Якщо уявлення і настрої в основному виникають та функціонують на рівні
групових взаємовідносин у малих групах, то традиції і звичаї — це швидше
засоби передачі інформації від одного покоління до іншого, зв’язку
поколінь. Не можна не погодитись із Дж Берналом: «Традиції, звичаї,
знання, що передаються від батьків до дітей, від майстра до підмайстра,
є безпосереднім джерелом науки, існуючим з найраніших часів життя
людини».

7.2. Типологія соціальних груп. Колектив як вищий рівень розвитку групи

Отже, соціально-психологічні явища не тільки опосередковують формування
індивідуального неповторного життєвого досвіду людини, а й визначають
взаємодію та стосунки людей у суспільстві через призму групових та
міжгрупових взаємин. Що ж таке група та які основні види груп існують?

Група — сукупність людей, що мають спільні, об’єктивно існуючі
характеристики і властивості та взаємодіють один з одним на основі
загальних інтересів чи для досягнення усвідомленої спільної мети.

Усім соціальним групам притаманні певні загальні риси. Найважливіші з
них:

1. Соціальна група існує в єдиній, конкретно-історичній системі
соціальних відносин і є одним з її елементів, що виконують строго
визначені функції. Група не може існувати без зв’язку з єдиним
суспільним організмом.

2. Соціальні групи детермінуються матеріальними умовами їх існування та,
у свою чергу, зумовлюють соціальну поведінку своїх членів.

3. Соціальна група стосовно до інших груп є єдиним цілим. Сама група
реально існує, причому ця реальність не менша, ніж реальність кожного
індивіда, що її складає.

4. Кожній соціальній групі притаманні специфічні соціально-психологічні
риси та схильність до певної, найбільш повно відображаючої її групові
інтереси, системи цінностей.

Групи — спільності неоднорідні, тому їх можна класифікувати за різними
підставами:

а) за способом утворення;

б) за близькістю та глибиною стосунків;

в) за цілями та характером стосунків;

г) за характером ставлення особистості до групових норм;

д) за ступенем згуртованості та змістом цілей спільної діяльності.

У першому випадку групи бувають умовні та реальні. Умовні групи — це
спільності людей, що існують номінальне, на основі певної ознаки. Такою
ознакою може бути вікова, стате-

ва, національна, професійна приналежність тощо. У склад умовних груп
входять особи, що не мають ніяких міжособис-тісних зв’язків або навіть
не знають один одного (наприклад, особи молодого віку, учні старших
класів, лікарі, спортсмени, злочинці за певною статтею КК України).
Реальна група — це фактично існуюче об’єднання людей, створене для
досягнення спільних цілей, для поєднання зусиль у спільній діяльності. У
реальній групі обов’язково наявне спілкування, за допомогою якого
формулюються групові рішення, оцінки, уявлення та «загальна мова» між
членами групи.

За другою підставою групи можна поділити на малі та великі. Мала група —
відносно стійке, нечисленне за складом, пов’язане загальними інтересами
та цілями об’єднання людей, у якому здійснюється особистий,
безпосередній контакт між учасниками.

У великій групі також існують загальні цілі та інтереси, але вона надто
численна, щоб усі її учасники могли спілкуватися безпосередньо
(наприклад, курс слухачів, водії тролейбусного депо). Нижня межа малої
групи складає дві-три, верхня — 20-30 осіб. Більшість авторів вважає, що
мала група починається з діади, але, на нашу думку, відносини у ній
мають обмежений характер, не відображають всієї повноти міжосо-бистісних
зв’язків. Починаючи з тріади, з’являються власне групові взаємостосунки
та взаємодія. Оптимальний розмір нормально функціонуючої групи складає
п’ять-сім осіб, при збільшенні ‘їх у малій групі утворюються окремі
угруповання. Слід зазначити, що кримінально-правовий смисл «співучасті»
визначається ст. 19 КПК України як «умисна участь двох чи більше осіб у
вчиненні злочину», що не співпадає з психологічно виправданим розумінням
малої групи.

Різновидом малих груп є первісні — такі, де стосунки базуються не тільки
на особистих контактах, а й на високому ступені ототожнення кожного
члена з групою в цілому, на високому емоційному залученні учасників у
групові справи (наприклад, сім’я, група підлітків, спортивна команда).
Вторинні групи, як правило, великі, вони створюються для досягнення
певної мети і спираються на схематизовану систему стосунків, що
регулюється правилами (колектив заводу, військова частина, відділ
міліції).

За цілями та характером взаємодії розрізняють групи формальні
(організовані) і неформальні (неорганізовані). У формальній групі стан
та поведінка учасників регламенту-

ються правилами і нормами організації, причому кожен з них має
сукупність прав та обов’язків. Основою формальної групи є ділові
контакти, психологічна близькість та емоційні стосунки — бажана, але не
обов’язкова, характеристика. Створення формальних груп визначається
потребами організації, необхідністю реалізації певних організаційних
функцій. Неформальна група — це об’єднання осіб, стосунки між якими
мають виражене емоційне забарвлення і будуються на принципі особистих
переваг. Такі групи зароджуються мимовільно, стихійно, як усередині
формальних груп, так і поза ними, у процесі безпосереднього спілкування.
Вони можуть мати різну, у тому числі і антисуспільну спрямованість.

Слід відзначити, що відмінності між цими різновидами відносні: за певних
обставин неформальна група може набути статусу формальної (оформлення
наукових шкіл, переростання групи однодумців у партію, створення друзями
комерційного підприємства); формальна група може досягти такого ступеня
розвитку, коли взаємне емоційне тяжіння індивідів стає в ній
переважаючим, тобто група починає нагадувати «дуже щасливу сім’ю» і
сприймається, у першу чергу, як неформальна спільність.

За характером ставлення особистості до групових норм малі групи
поділяються на групи членства і референтні групи. Основою для такого
поділу є ступінь значущості групи для особи з погляду ЇЇ орієнтації на
групові норми та цінності, впливу групи на систему установок. Так, група
може бути просто місцем перебування індивіда, далеким від його інтересів
та ціннісних орієнтацій. У такому випадку йдеться лише про групу
членства. Можливо існування групи іншого типу — референтної, норми і
цінності якої людина повністю ототожнює, співвідносить з нею свої
установки. Вона є зразком, «системою відрахунку», на яку особа
орієнтується у своїх рішеннях і оцінках, причому це не залежить від
членства в даній групі (людина може і не бути членом групи, але прагнути
до цього).

Проблемне вивчення соціальних груп проводилось і проводиться багатьма
дослідниками. Найбільш вагомими у цьому напрямі є теорія «поля» (К.
Левін), теорія систем (Т. Ньюком), соціометрична теорія (Д. Морено),
теорія підкріплення (В. Скіннер) та ін. Основоположник теорії «групової
динаміки» К Левін сформулював низку методологічних позицій, зокрема, про
групу «як динамічне ціле, відмінне від властивостей частин, що його
складають, та від суми останніх» та за-

пропонував конкретні прийоми дослідження малих груп. Т. Ньюком
розглядав групу як систему взаємодіючих індивідів, чия поведінка
визначається трьома основними факторами:

індивідуальною активністю, взаємодією та стосунками. Усі аспекти
групової поведінки, вважав він, можуть бути описані в цих термінах. Д.
Морено та його послідовники запровадили методику виміру групових
взаємовідносин — соціометрію, яка дозволяє визначити не тільки місце
кожного індивіда у групі, а й індекси групової згуртованості,
конфліктності, емоційної привабливості тощо. Концепція В. Скіннера
базується на положенні, що поведінка індивідів у групі є функцією двох
змінних: винагороди (позитивне підкріплення) та покарання (негативне
підкріплення).

Одним з найбільш видатних дослідників груп був В. Бехтерев — автор
роботи «Колективна рефлексологія», в якій розглядаються питання про
колективні цілі як засіб згуртування групи, виникнення специфічного
колективного утворення — «соборного розуму», підвищення мотивації в
колективній трудовій діяльності. Значним внеском у вивчення соціальних
груп є також роботи А. Макаренка. У цих роботах реалізуються
найважливіші методологічні принципи вивчення соціальної групи:
діяльність, системність, розвиток; докладно описані такі феномени, як
лідерство і керівництво, нормативна регуляція поведінки, згуртованість і
психологічний клімат, мотивація колективної діяльності, емоційні та
ділові стосунки, особистість та її прояви в колективі. Характерним
моментом діяльності А. Макаренка було не просто спостереження й описання
відповідних процесів у житті соціальної групи, а й активне управління
ними.

Теорія А. Макаренка стала основою для розвитку сучасних підходів до
розуміння колективу в соціальній психології. Кожна соціальна група
розвивається поетапно, колектив — вищий рівень її розвитку: «Колектив —
це цілеспрямований комплекс особистостей, організований, з наявними
органами колективу. А там, де є організація колективу, там є органи
колективу, там є організація уповноважених осіб, довірених колективу, і
питання ставлення товариша до товариша — це не питання дружби, не
питання любові, не питання сусідства, а питання відповідальної
залежності»’. Звичайно, сьогодні існує дещо інше ставлення до проблеми
колективу. Значну кількість соціальних формувань важко визначити як
колективне утворення,

‘ Макаренко А С. Сочинения. — М., 1951. — Т. 5. — С. 207.

але вони є невід’ємною частиною суспільства у нових фінансових,
економічних, виробничих та інших реаліях.

Відповідно, малу групу ми розглядаємо як таку, що потенційно може стати
колективом чи вже досягла цього рівня. Необхідними і достатніми
параметрами, характеризуючими групу як колектив, є: зміст моральної
спрямованості групи — інтегративна єдність її цілей, мотивів, ціннісних
орієнтацій;

організаційна єдність; групова підготовленість у тій чи іншій сфері
діяльності; психологічна єдність — інтелектуальна, емоційна, вольова.

Щоб стати колективом, група у своєму розвитку проходить ряд рівнів.
Нульова точка відрахунку — група-конгломерат, тобто раніше безпосередньо
не знайомі особи, що зібрались на одному місці в один і той же час.
Спілкування і взаємодія в такій групі мають поверховий та ситуативний
характер (хворі в палаті, пасажири в автобусі). Як для формування
особистості природною передумовою є здоровий людський організм, так для
формування колективу передумовою є група-конгломерат.

Група-асоціація — міжособистісні стосунки визначаються спільною
діяльністю, цілі кожного члена групи можуть бути різні, ділові та
особисті контакти не налагоджені, але основа для цього є (група
екскурсантів, збірна спортивна команда, слухачі на початку навчання).

Наступний рівень розвитку групи — група-кооперація, для якої характерний
високий рівень групової підготовленості та співробітництва, реальна та
успішно функціонуюча організаційна структура. Міжособистісні стосунки і
міжгрупове спілкування мають передусім діловий характер, підпорядковані
досягненню певного результату у виконанні конкретного завдання, в тому
чи іншому виді діяльності. Спрямованість і психологічна сумісність
виступають тут як похідна від єдності цілей та взаємодії.

Від кооперації до колективу група проходить етап автономізації, який
характеризується достатньо високою внутрішньою єдністю учасників за
всіма параметрами, особливо за параметром психологічної єдності
(сумісності). Саме на цьому етапі члени групи ідентифікують себе з нею
(«моя група», «ми» на відміну від «вони» — «інші групи»), відбуваються
процеси уособлення, злиття, спаяності, які формують внут-рішньогрупову
основу для переходу на вищий рівень.

Але автономізація може завести групу «вбік» від колективу до
корпорації, якщо вона почне протистояти іншим групам, замкне всі цілі
лише на себе і буде досягати їх усіма можливими засобами, у тому числі й
за рахунок інших груп. У такому випадку група набуває рис «групового
егоїзму» і перетворюється у групу з антисуспільною спрямованістю.

У запропонованій схемі кожен попередній рівень «готує» наступний, а
подолання протиріч між ними і є рушійною силою розвитку кожної
конкретної групи.

Принципове теоретичне і важливе прикладне значення має питання про
основні ознаки колективу. Загальне визнання дістали ознаки колективу,
сформульовані А. Макаренком:

1. Колектив об’єднує людей загальною метою, що має не тільки групову, а
й загальносоціальну спрямованість.

2. Колектив об’єднує людей безпосередньо процесом спільної діяльності.
Ця ознака потребує певного уточнення. Річ у тім, що не кожний вид
діяльності може бути організований як колективний. Існує не менше трьох
моделей спільної діяльності. Перша — загальне завдання виконується
одночасно, але кожен робить свою частку незалежно від іншого (бригада
прядильниць, верстатники, учні при виконанні контрольного завдання).
Друга модель — загальне завдання виконується послідовно кожним членом
групи (робота на конвейєрі). Третя модель — завдання виконується при
безпосередній взаємодії кожного члена групи з усіма іншими. Тільки в
останньому випадку діяльність сприяє формуванню високого рівня розвитку
групи — колективу. Отже, при організації спільної діяльності потрібно
або ж максимально наближати її до третьої моделі, або ж, якщо не
дозволяє специфіка, створювати стимули для формування загальних цілей та
задач.

3. Колектив — така соціальна група, що забезпечує особистості
задоволення її духовних потреб та різносторонній розвиток здібностей.
Важливість даної ознаки в тому, що саме вона наголошує на необхідності
двостороннього взаємозв’язку між колективом та особистістю: колектив
повинен бути не тільки споживачем суспільне значущих форм активності
особистості та ставити їй певні вимоги, а й водночас — джерелом
задоволення духовних потреб особистості та розвитку її здібностей.
Тільки при такому взаємному збагаченні колектив стає реальною цінністю
для його членів.

4. Колективу притаманні згуртованість (ступінь співпадан-ня оцінок,
установок та позицій членів групи), емоційна ідентифікація (емоційне
залучення особистості до колективу, співпереживання, емоційна теплота)
та позитивний соціально-психологічний клімат.

Отже, колектив — це вищий рівень розвитку групи, що має певні,
притаманні тільки йому особливості. Найважливішими серед них є:
цілісність, спрямованість, згуртованість, сумісність.

Цілісність — спосіб організації окремих учасників діяльності, що
передбачає найбільш раціональний розподіл зусиль для досягнення
загального результату. Підсумок результатів колективної діяльності
значно вищий, ніж при простому підсумовуванні індивідуальних зусиль, а
індивід дістає задоволення більше, ніж при індивідуальній роботі. Члени
колективу постійно впливають один на одного (ефект змагання) та
допомагають один одному (взаємодопомога). Особистість у колективі дістає
можливість задоволення найважливіших соціоген-них потреб (спілкування,
самоствердження, оцінка тощо).

Спрямованість — усвідомлені критерії (цінності), якими визначається
поведінка членів колективу; присутні у нормах колективу уявлення про
цілі та засоби, якими потрібно керуватись індивіду.

У процесі соціалізації у людини формуються певні погляди та уявлення про
можливі і потрібні засоби досягнення мети. Суспільство вимагає
(приписує) досягати певної мети певними засобами, винагороджуючи за
нормативну поведінку суспільним визнанням. Але особливості
індивідуального життєвого шляху можуть призвести до того, що особистість
відмовляється від схвалюваного суспільством і обирає щось інше.

У колективі на основі відносин відповідальної залежності його члени
починають зважати на інтереси та цінності кожного та колективу в цілому.
З’являється нова якість — спрямованість колективу. Це досягається,
передусім, за рахунок створення активу, який здійснює спрямовуючий вплив
на всю групу. Саме актив, «ідентифікаційне ядро», групи найбільш
впливовий при визначенні групової мети та засобів її досягнення. Члени
колективу ідентифікують (самоототож-нюють) себе з цим ядром на
емоційному рівні та засвоюють його норми, цінності і правила поведінки.

Спілкування в колективі охоплює не тільки виробничу, навчальну сферу, а
й соціально-особистісну. Чим активніше бе-

ре індивід участь у цих процесах, тим повніше він усвідомлює та
відчуває об’єктивну необхідність існуючих взаємозв’язків, розуміє їх
значення для себе особисто і для суспільства в цілому. Виникає дуже
важливе для існування колективу соціально-психологічне новоутворення —
відчуття «Ми», яким індивід об’єднує себе і всіх, хто взаємодіє з ним у
процесі праці та спілкування. Тепер успіхи колективу стають предметом
його особистої гордості, а досягнення колективної мети набуває глибоко
особистісного смислу.

Згуртованість — ступінь єдності колективу, колективний та індивідуальний
захист колективу в цілому та кожного його члена, ступінь розвитку
взаємодопомоги і взаємопідтрим-ки, що забезпечує «відчуття ліктя» в
учасників колективу.

Згуртованість неможливо розглядати без спрямованості, бо сама по собі
вона характеризує лише співпадання нормативних та оціночних орієнтацій,
але нічого не говорить про те, наскільки принципова основа цього
співпадання. Згуртованість залежить від: а) подібності базових ціннісних
орієнтацій; б) ясності та визначеності групової мети; в) стилю лідерства
(керівництва); г) кооперативної взаємозалежності членів групи в процесі
спільної діяльності.

Згуртованість визначається рівнем взаємної симпатії в міжособистісних
стосунках (чим більше членів групи подобаються один одному, тим вона
вища), а також ступенем привабливості групи. Останнє означає, що
збільшення кількості людей, задоволених своїм перебуванням у групі,
підвищує силу взаємного групового тяжіння.

Велике значення для формування згуртованості мають
соціально-психологічні обставини, наприклад, співпереживання. Спільні
переживання сприяють покращенню взаєморозуміння та полегшують
ідентифікацію учасників групи один з одним. Одне з джерел колективних
співпереживань — ритуали (прийняття присяги, вручення зброї тощо).

Сумісність — оптимальне сполучення у колективі осо-бистісних якостей
учасників (здатність у критичних ситуаціях зрозуміти один одного,
синхронність психомоторних реакцій, подібні характеристики уваги,
мислення, інших уроджених та набутих якостей особистості).

Відоме спостереження за поведінкою двох пілотів, один з яких (командир)
був неквапливим, з трохи уповільненою реакцією, другий — жвавий та
рішучий. Їх взаємодія характери-

зувалась високою конфліктністю через постійні спроби молодшого за
субординацією нав’язати свою лінію поведінки.

Доцільно розрізняти такі види психологічної сумісності:

психофізіологічна — заснована на подібності темпераментів і зумовлює
синхронізацію темпу спільної діяльності; соціально-психологічна —
стосується певних особистісних відмінностей, завдяки яким можлива
«взаємодоповнюва-ність» характерів, придатність особистості виконувати
різні соціальні ролі; соціально-ідеологічна — спільність інтересів,
ідейних цінностей, подібність соціальних установок (за інтенсивністю та
спрямованістю) щодо найважливіших факторів дійсності.

7.3. Урахування психології груп і колективів у діяльності правоохоронних
органів

Окреслюючи коло соціально-психологічних проблем, особливо актуальних для
правоохоронних органів, можна виділити два основних аспекти:

1. Аналіз соціально-психологічних явищ, властивих як окремим чинникам,
так і антисуспільній, делінквентній, злочинній, протиправній діяльності
в цілому:

— закономірності виникнення та функціонування антисус-пільних груп;

— структура і динаміка злочинних груп;

— психологічна характеристика ситуативних і організованих злочинних
груп;

— психологічні особливості групової поведінки засуджених;

— психологічні прийоми і методи впливу на групи з анти-суспільною
спрямованістю.

2. Аналіз соціально-психологічних факторів, що зумовлюють діяльність
працівників правоохоронних органів:

— особливості міжособистісного і міжгрупового спілкування та взаємодії в
колективі працівників;

— психологічні основи формування колективу;

— психологія управління службовими колективами;

— психологічні особливості організації взаємодії служб і підрозділів.

Перший напрям буде докладніше розглядатись при вивченні теми
«Психологічні особливості та структура злочинних груп». Що стосується
другого, то слід наголосити, що міжособистісна і міжгрупова взаємодія в
правоохоронних органах значною мірою визначається специфікою завдань, що
стоять перед працівниками, та нормативною (правовою) регуляцією
поведінки. Умовно можна виділити три групи чинників, що впливають на
особливості таких колективів:

перша — соціально-економічні умови, політична ситуація, специфіка
правових та моральних норм, своєрідність виконуваних функцій та завдань;
друга — особливості об’єкта впливу і стану оперативної обстановки в
районі (місті); третя — залежить від безпосереднього соціального
оточення, у тому числі від ефективності управління, від особливостей
контактів з іншими підрозділами тощо.

Управлінський вплив на психологію колективу працівників правоохоронних
органів передбачає формування таких його соціально-психологічних
властивостей як організованість, підготовленість, стабільність,
стресостійкість, дисциплінованість.

Організованість — значною мірою залежить від взаєморозуміння працівників
та чіткого знання ними своїх функціональних обов’язків. Тому однією з
найважливіших умов успішності спільної діяльності є поліпшення структури
функціональних службових стосунків, упорядкування взаємодії між службами
та стимулювання зацікавленості у спільній діяльності. Чітке розмежування
службових функцій, точне визначення посадових прав та обов’язків кожного
виконавця також забезпечує суттєві організаційні умови ефективності
спільної діяльності (при опитуванні 22 % працівників відзначили цю
позицію).

Керівництво колективною діяльністю повинно забезпечуватися з урахуванням
таких показників організаційної структури, як оперативність та
керованість. Оперативність — здатність структури швидко реагувати на
зміни обстановки відповідно до цілей діяльності. Показником
оперативності є час реакції на зовнішній вплив (наприклад, реагування на
повідомлення про злочин). Керованість — показник кооперації спільної
цілеспрямованої діяльності окремих елементів організації (як
підрозділів, так і окремих працівників); вона зале-

жить від обсягу, структури, централізації та периферійності
організаційних зв’язків.

Підготовленість — ступінь професійної (службової) та психологічної
готовності до спільної діяльності. Це складне соціально-психологічне
утворення, що забезпечує «настрій» колективу на наступну діяльність,
активізацію колективних мотивів, професійних колективних знань, оцінку
можливих умов діяльності та прогнозування результатів. Такий «настрій» —
не просто сума внутрішньої готовності до діяльності кожного з членів
колективу, це, передусім, орієнтація на наступну успішну діяльність
усього колективу, складна психологічна (передусім розумова) діяльність
кожного її учасника. Колективна психологічна готовність досягається в
результаті формування керівником органу у кожного з працівників чіткого
виконавчого образу майбутньої діяльності та активізації як
індивідуальних, так і колективних мотивів.

Стабільність — наявність у колективі стійкого професійного ядра
працівників. Аналіз причин переходу працівників в інші підрозділи
показав, що перше місце займає незадоволеність стосунками в колективі та
з керівництвом, друге — умови службової діяльності, велике навантаження,
неупорядкова-ність праці й відпочинку; третє — відсутність житла.

Стресостійкість — уміння надійно працювати в складних, психологічно
напружених умовах. Напруженість виникає в результаті дії таких причин:
1) конфліктний характер взаємодії між колективом працівників та об’єктом
впливу (незвичність, новизна, раптовість поведінки правопорушника і
супутня їй небезпека для життя та здоров’я); 2) зміст колективної
діяльності (її складність, невизначеність інформації, нечітке доведення
задачі, дефіцит часу); 3) особливості внут-рішньоколективних
соціально-психологічних явищ (конфлікти в стосунках, стиль лідерства
тощо).

Дисциплінованість — ступінь розвитку ретельності і готовності до чіткого
виконання розпоряджень та функціональних обов’язків. Дослідження
свідчать, що кількість покараних за порушення дисципліни працівників зі
стажем до одного року порівняно невелика. Однією з причин цього є більш
«обережне» використання керівником покарання, щоб уникнути негативного
ставлення до служби молодого працівника. Зі збільшенням стажу до п’яти
років з’являється «пік» покарань, після п’яти років — їх кількість
поступово знижується.

Це свідчить про зростання професійної майстерності, підвищення
відповідальності за виконувану роботу.

Таким чином, усе вищесказане дозволяє зробити висновок, що врахування
соціально-психологічних явищ є невід’ємною складовою частиною діяльності
правоохоронних органів. Знання психологічних особливостей виникнення та
функціонування великих і малих груп, колективу як різновиду малої групи,
дозволяє більш адекватно розуміти процеси, що в них відбуваються,
вибирати методи впливу і керівництва цими процесами. У кінцевому рахунку
це підвищує ефективність діяльності правоохоронних органів і сприяє
організації боротьби зі злочинністю, у тому числі з найбільш
розповсюдженими й суспільнонебезпечними її проявами — груповою
злочинністю.

Література

1. Андреева Г. М. Социальная психология. — М., 1994.

2. Васильев В. Л. Юридическая психология. — С.-Пб., 1997.

3. Климов Е.А. Основы психологии. Уч. для вузов. — М., 1997

4. Обозов Н. Н. Психология межличностных отношений. — К., 1990.

5. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. — М., 1986.

6. Робер М, Тилъман Ф. Психология индивида и группы. — М., 1988.

Розділ 8

Психологія спілкування у діяльності правоохоронних органів

Одна з форм взаємодії в процесі службової діяльності — спілкування.
Особистість, з одного боку, — «продукт» соціальних зв’язків, з іншого —
їх активний творець. Сам процес становлення людини як особистості,
перетворення її в «соціальну7 людину» (соціалізація) неможливий без
спілкування. Для розвиненої особистості воно стає потребою, а
позбавлення такої можливості звичайно усвідомлюється людиною як
нестерпний тягар.

8.1. Поняття та основні ознаки спілкування. Функції, види і засоби
спілкування

Якщо ми звернемось до питання про походження спілкування, то його
соціальна природа і соціальні функції, зв’язок з іншими видами
діяльності та з еволюцією людини виступають особливо ясно. Розвиток
спілкування був невід’ємний від розвитку первісної людини та йшов поряд
з її трудовою діяльністю. Ускладнення «стосунків з природою», розвиток
форм праці, її спеціалізація вели до розвитку суспільних відносин, до
ускладнення форм взаємодії у процесі праці, а це вимагало все більшого
вдосконалення спілкування, що забезпечує таку взаємодію. Разом з тим,
чим складнішою та досконалішою ставали колективна праця і взаємодія
людей у трудовій діяльності, тим більші вимоги ставилися до кожного

учасника діяльності, і, відповідно, ускладнювалось його психічне життя,
розвивалася його свідомість.

Спілкування — складний багатоплановий процес встановлення і розвитку
контактів між людьми, що породжується потребами у спільній діяльності і
включає обмін інформацією, сприймання й розуміння іншої людини,
вироблення єдиної стратегії взаємодії; взаємодія суб’єктів, спрямована
на зміни у стані, поведінці та особистісно-смислових особливостях
партнера.

Зміст та засоби спілкування визначаються соціальними функціями осіб, що
спілкуються, їх статусом у структурі суспільних стосунків, належністю до
тієї чи іншої спільності. Людське суспільство немислиме без спілкування,
яке виступає як засіб «цементування» індивідів та як засіб розвитку
самих індивідів. Саме звідси випливає існування спілкування як
реальності суспільних стосунків. Мабуть, саме це дало можливість А.
Сент-Екзюпері намалювати поетичний образ спілкування як «єдиної
справжньої розкоші, що є у людини».

Враховуючи складність спілкування як соціально-психологічного процесу
визначимо його основні функції: комунікативна, перцептивна,
інтерактивна.

Комунікативна функція — це обмін інформацією між особами, що
спілкуються. Перцептивна функція означає процес сприймання один одного
партнерами по спілкуванню та встановлення на цій основі взаєморозуміння.
Інтерактивна функція полягає в організації взаємодії між партнерами,
тобто в обміні не тільки знаннями, ідеями, а й діями, вчинками.

Відповідно, спілкування не можна вважати суто інформаційним процесом,
який, наприклад, має місце при взаємодії людини з машиною (комунікатор —
реципієнт). Спілкування людей — це, насамперед, процес взаємної
активності: інформація не тільки передається, а й формується,
уточнюється, розвивається, при цьому передбачається, що у відповідь на
послану інформацію буде одержано нову. По-друге, партнери впливають один
на одного з тією чи іншою метою, виникають певні стосунки. По-третє,
обмін інформацією можливий лише за умови, що суб’єкти розуміють один
одного, тобто однаково сприймають значення слів, що промовляються. Не
випадково Л. Виготський відзначав, що «думка ніколи не дорівнює прямому
значенню слова».

Складність спілкування визначає різноманітність його видів.
Класифікацію його можна проводити за різними ознаками. Наприклад, за
суб’єктам діяльності виділяють: міжосо-бистісне — при безпосередніх
контактах двох чи більше осіб;

міжгрупове — контакти з іншою первісною групою чи окремим її
представником; соціальне — суб’єктом виступає велика група, спільність
людей чи суспільство в цілому. Залежно від засобів, що використовуються,
спілкування може бути: матеріальним — за допомогою трудових дій, окремих
операцій, результатів діяльності, що виконують додаткову комунікативну
функцію; знаковим — за допомогою знакових систем (наприклад, мови,
азбуки Морзе, азбуки Брайля для глухонімих);

позазнаковим або смисловим — за допомогою жестів, міміки, пантоміміки
тощо. За ознакою наявності посередників між комунікантами спілкування
буває опосередкованим та безпосереднім. Безпосереднє («віч-на-віч»)
історично виникло раніше, спочатку за допомогою міміки та жестикуляції,
пізніше розвинулась мова; опосередковане — стало можливим у зв’язку з
появою писемності і технічних засобів зв’язку.

У сучасних умовах провідним є мовне спілкування або вербальна
комунікація, що реалізується за допомогою мовлення. Відомий спеціаліст,
що вивчав особливості спілкування між людьми, Л. Виготський писав:
«Спілкування, не опосередковане мовою чи якоюсь іншою системою знаків
або засобів, як воно спостерігається серед тварин, робить можливим
спілкування лише найбільш примітивного типу та в найбільш обмежених
розмірах… Щоб передати якесь переживання чи зміст свідомості іншій
людині, немає іншого шляху, окрім віднесення цього змісту до певного
класу, до певної групи явищ, а це потребує узагальнення. Таким чином,
вищі, властиві людині форми психологічного спілкування можливі лише
завдяки тому, що людина за допомогою мислення узагальнено відображає
дійсність».

Мова та мовлення людини виконують кілька функцій. По-перше, вони є
знаряддям мислення та інтелектуальної діяльності, забезпечуючи
орієнтування в умовах завдання, вироблення та виконання плану дій,
порівняння одержаного результату з наміченою метою. Специфіка
інтелектуальної діяльності людини дуже виразно змальована К. Марксом в
його відомих словах про вищість найгіршого архітектора над найкращою
бджолою.

Друга функція — оволодіння суспільно-історичним досвідом людства,
окремого народу, нації, спільності. Щоб здій-

снювати інтелектуальну діяльність, людина повинна володіти певною
сукупністю знань, що вже накопичені попередніми поколіннями. Знання
стають надбанням окремого індивіда за допомогою мови. У ній також
відображаються та закріплюються поняття і реалії, здобуті історичним
досвідом даного народу, які існують завдяки специфічним умовам його
трудового, суспільного, культурного життя.

І, нарешті, мова — знаряддя пізнання. Ми можемо здобувати нові (не для
окремої людини, як у першому випадку) для людства знання, відомості про
оточуючу нас дійсність, у цілому ряді випадків лише за допомогою
теоретичних викладок, не звертаючись безпосередньо до практичної
(трудової, експериментальної) діяльності.

У процесі історичного розвитку виникли дві форми мови — зовнішня та
внутрішня, причому перша включає в себе усну (діалог та монолог) та
письмову.

Діалог — безпосереднє спілкування двох та більше суб’єктів. Для нього
характерні:

1) згорнутість мови — деякі її елементи лише припускаються, але не
вимовляються уголос завдяки знанню ситуації співбесідником, тому розмова
може бути малозрозумілою для стороннього слухача;

2) довільність — висловлювання можуть бути реакцією на репліку партнера,
зміст якої «нав’язаний» попередніми словами;

3) слабка організованість — бесіда розвивається не за планом, вільно,
залежить від ситуації.

Монолог — говорить одна людина, інші слухають та сприймають. Така мова
організована, структурована, розгорнута, окремі фрази завершені, мають
пояснювальний характер.

Різновидом монологічної мови є письмова. Історично вона з’явилась
пізніше усної як засіб передачі інформації про певні події та явища і
спочатку мала форму малюнків (ідеографічне письмо), які ставали все
більш схематичними та абстрактними (піктографічне письмо). Подальший
відхід від зображення конкретних предметів привів до ієрогліфічного
письма, причому ієрогліфи означали не лише окремі предмети, а й цілі
думки. І, нарешті, повне абстрагування знака від змісту ознаменувало
останній, сучасний етап писемності — алфабетичне (алфавітне) письмо, в
якому кожна окрема бук-

ва-знак не має самостійного значення, але з них складаються слова.
Разом з тим, деякі звуки можуть мати емоційне забарвлення; Наприклад,
вимовлені з різною інтонацією звуки «а», «о», «у» несуть певну
інформацію.

Письмова мова в порівнянні з усною має певні психологічні особливості:
вона звернута до відсутнього співбесідника і здійснюється без контакту з
ним, тому у ній немає таких виражальних засобів, як інтонація, міміка,
жести. Вона потребує розгорнутого, послідовного та повного викладення
думок, дотримання правил граматики та синтаксису і т. ін.

Видозміненою зовнішньою мовою є внутрішня, якою ми користуємося, коли
щось обдумуємо, з кимось подумки сперечаємося. Це наш внутрішній голос,
наш внутрішній співбесідник. Як правило, внутрішня мова монологічна,
хоча в окремих випадках вона може набути форми діалогу (наприклад, коли
ми відчуваємо невпевненість у чомусь, переконуємо себе).

У професійній діяльності працівникам правоохоронних органів досить часто
доводиться звертатись до усної та письмової мови як джерела інформації.
Мова може не тільки характеризувати особистість (правопорушника,
звинувачуваного, свідка), а й її психічний стан. Останнє особливо
суттєво, коли виникає необхідність визначити, осудна людина чи ні, а
також для розшуку та ідентифікації злочинців.

Чи можна, маючи відомості про мову людини, уявити собі, наприклад, її
зовнішність? Нижче ми зупинимося на цьому питанні докладніше, а зараз
лише зазначимо, що прямих кореляцій між мовою та зовнішністю на сьогодні
не встановлено. Але в мові можуть відображатися деякі особливості
темпераменту, характеру та інші властивості, що визначають манеру ідини
триматися, поводитися. Нерішучий, соромливий — відповідним чином, і
тримається характерно: затиналить очі, червоніє. Люди з фізичними вадами
(на-^”‘^ мають звичку компенсувати поведінкою свій -‘ідто впевнено,
розмовляють з надлиш-4. Особи з дефектами слуху говорять огрядних людей
властиві специфічні задухою. Можуть бути і більш складні спілкування не
обмежується тільки щією. Відомо, що дуже важко розмовля-Іччя якої нічого
не виражає. Діалог потре-

бує активності обох сторін, причому кожна з них розкриває для себе та
для інших свої психологічні властивості. Таким чином, він стає важливим
фактором психічного розвитку особистості.

Відомий психолог Б. Ананьев підкреслював, що комунікативний процес не
може бути повним, якщо суб’єкт не використовує невербальні його засоби.
Невербальне спілкування цінне тим, що воно виявляється, як правило,
підсвідоме та мимовільно. Людина «зважує» свої слова, але не може
контролювати міміку, жести, інтонацію, тембр голосу тощо. Кожен з цих
елементів спілкування «сигналізує» співбесіднику про правильність
сказаного словами чи «підказує» сумнів у них.

«Слова» невербальної мови мають різне значення в різних народів.
Наприклад, покачування головою зліва направо для нас означає «ні», для
болгар — «так». У спілкуванні на невербальному рівні точність
досягається лише при врахуванні конкретної ситуації, а також соціального
стану та культурного рівня партнера. Вона також залежить від ряду
чинників, тому люди по-різному розуміють невербальні сигнали. Наприклад,
жінки більш точно відтворюють значення емоцій та почуттів, ніж чоловіки.
Високі здібності до розуміння інших у професіоналів, що працюють з
людьми (юристів, педагогів, психологів). В останньому випадку ця якість
не природжена, а набувається у спілкуванні.

Невербальна передача інформації з’являється у житті людини раніше, ніж
вербальна. Дитина, яка ще не вміє говорити, сприймає емоційний стан
матері, інколи реагуючи навіть на такі нюанси в її настрої, що
недоступні дорослим. Емоційний стан батьків взагалі має для дитини
надзвичайно важливе значення. Вона багато розуміє, прислуховуючись до
голосів батьків, дивлячись на вираз їх обличчя, їхні рухи, жести. Так
вона виробляє в собі готовність до пошуку значущих сигналів у своєму
оточенні. Дорослі, які не мали в дитинстві тісного емоційного контакту з
батьками, часто відчувають труднощі у спілкуванні.

Невербальні засоби спілкування складаються з: 1) пара-лінгвістичних та
екстралінгвістичних знаків; 2) оптико-кіне-тичних знаків: 3)
міжособистісного простору; 4) візуального контакту; 5) мимовільних
проявів фізіологічних реакцій.

Паралінгвістична та екстралінгвістична інформація — це експресивні
особливості мови суб’єкта та система

вокалізації, що збільшують семантичне значення слів, надають мові
виразності і, відповідно, дозволяють робити певні висновки про
особистість та наявний стан людини. Необхідно звертати увагу на три
групи ознак: звукові, семантико-гра-матичні, категоріальні.

Звукові ознаки — тембр, висота голосу, інтенсивність (голосність), темп
мови, характер та розподіл пауз, характер та ступінь виділення різних
елементів мови, ступінь фонетичної редукції, інтонація. Вони залежать
від віку, статі, типу вищої нервової діяльності.

Семантико-граматичні ознаки — характер заповнення пауз (еее… ммм…),
багатство та міра виразності мови, рівень мовної культури. Залежать
переважно від загальної культури, розвиненості інтелекту та особливостей
соціокультурного середовища, до якого належить особа.

Категоріальні ознаки (вікові, соціальні, територіальні, національні) —
на відміну від вищеназваних, притаманні індивіду як представнику певної
номінальної групи. Наприклад, вікові особливості існують завдяки тому,
що мова розвивається достатньо швидко, кожне нове покоління формує своє
уявлення про мовні норми. Це призводить до появи своєрідного
соціально-психологічного феномену: старші обурюються вживанню деяких
виразів молоддю, останні прагнуть відстояти свою «незалежність»; молодь
не вживає застарілих, на їх погляд, слів, літні люди не вживають
популярного нині англомовного сленгу. Соціальна роль, зокрема —
професія, місце людини в суспільстві, закріплюються в мові у формі
профе-сіоналізмів та жаргонів. Територіальні особливості (діалекти)
дозволяють з великим ступенем імовірності визначити місце народження та
проживання людини. Незважаючи на те, що сучасна людина досить рідко
проводить усе своє життя на одному місці, сліди діалекту в її мові все ж
лишаються. Людина може свідомо позбавитися від деяких діалектних
виразів, але інтонаційні особливості свідомому контролю повною мірою не
підвладні. Національні особливості виявляються через акцент та смислові
ознаки мови.

Оптико-кінетична інформація — експресивні особливості обличчя (міміка)
та поведінки людини (жести, хода, постава тощо). Вони настільки виразні,
що дозволяють передавати смисл окремих слів, а також виразів, емоційних
станів і ставлення до співрозмовника. Сприятливому спілкуванню супутні
природна, невимушена міміка; усмішка, що означає дру-

желюбність, потребу у схваленні; постава, ідентична партнерові, сидіння
без надлишку скованості чи розслабленості, з нахилом вперед, у бік
співрозмовника; плавні та доречні в даній ситуації жести. При
конфліктному спілкуванні з’являються специфічні мімічні прояви (зціплені
чи закушені губи, вираз негативних емоцій, мимовільне посмикування
м’язів), людина сидить напружено чи надмірно розв’язне, її пальці
стиснуті в кулак, руки та ноги напружені, жести стають скутими або надто
різкими, вона починає маніпулювати без необхідності різними предметами,
постукувати пальцями по столу, торкатися певних частин тіла та одягу,
почісуватися тощо. Якщо не звертати на це уваги, то розмова навряд чи
досягне своєї мети.

Слід ураховувати, що обличчя людини деякою мірою асиметричне, а права й
ліва його половини відображають емоції трохи по-різному. Це пояснюється
тим, що ліва частина обличчя свідомо контролюється менше, тому емоції на
ній більш виразні. Це стосується переважно негативних проявів, позитивні
— відображаються рівномірніше, але диференціюються складніше.

Характерною особливістю мімічних проявів є ‘їх одночасна універсальність
і специфічність, що породжується подвійною природою емоцій. З одного
боку, вони зумовлені природженими факторами (відображення на обличчі
фундаментальних емоцій страху, неприязні, болю), з іншого — соціальними
нормами взаємовідносин людей. Умови діяльності людей та соціальне
середовище, існуючі національні, етнічні та культурні стандарти
видозмінюють мімічні відображення емоцій. Окрім того, людина може
свідомо маскувати свої почуття. Чим складніші вони за своєю соціальною
природою, тим важче правильно ‘їх зрозуміти сторонньому. Наприклад,
опущені куточки губ — універсальна ознака негативних станів (презирства,
страждання), а звужені очі можуть залежно від положення губ означати як
гнів, так і радість. Зімкнуті губи відображають задумливість, вигнуті —
іронію чи сумнів, напіввідкриті — подив. Усмішка, як правило, свідчить
про дружелюбне ставлення до партнера спілкування, прагнення налагодити
контакт. Але коли людина припускається помилки, вона посміхається
винувато, немовби просить пробачення; надмірна усмішливість може бути
проявом підлабузництва. Окрім того, усмішка залежить від регіональних та
соціокультурних традицій: представники одних націй посміхаються частіше,
ніж інших; обслуговуючий

персонал усміхається клієнтам із ввічливості, тобто така посмішка
ніяких почуттів взагалі не відображає.

Сказане щодо усмішки справедливе також і для інших мімічних проявів
емоцій: порухи повік та брів, рухи м’язів нижньої частини обличчя. У
кожному випадку висновок не може бути зроблений на основі окремої
мімічної ознаки, як стверджують прихильники фізіогноміки, а потребує
врахування сукупності оптико-кінетичної інформації.

Емоційний стан людини можна визначити також із того, як вона стоїть чи
сидить, з її жестів і рухів. У природних умовах спілкування експресивна
поведінка органічно пов’язана зі змістом діяльності та її емоційним
тоном і несе в собі до 40 % знання про співрозмовника. Ритмічно
узгоджені з інтонацією, наголосами і паузами, жести допомагають
зосередити увагу слухача на певних місцях висловлювань, висловити
емоційне ставлення до них.

Жести, як і міміка, несуть у собі властивості універсальності та
специфічності, визначаються не тільки індивідуальними особливостями, а й
національною приналежністю, віком, професією. Наприклад, англійським
психологом М. Арджай-лом установлено, що протягом години уродженець
Фінляндії використовує жестикуляцію один раз, Італії — 80, Мексики — 180
разів. Поряд із загальновикористовуваними та загальнозрозумілими жестами
кожна людина має свої, властиві тільки їй. Тому єдину для всіх
класифікацію жестів запропонувати неможливо, хоча поєднати ‘їх у певні
групи можна. Так, виділяють: жести оцінки — «рука під щокою», підборіддя
спирається на долоню, пощипування перенісся, постукування пальцями,
маніпулювання окулярами, ручкою чи іншими предметами; жести
домінантності-підлеглості — надто сильне рукостискання з вивертанням
долоні партнера вниз, поплескування по плечу; жести фрустрації,
нервозності — напружено стиснуті руки, стискування та розтискування
пальців, потирання шиї, покашлювання; жести симпатії — доторкання до
плеча, до руки, схилення голови в бік співбесідника; жести нудьги —
машинальне малювання, постукування, клацання ковпачком ручки в поєднанні
з напівприкритими очима та відсутністю їх рухів.

У більш загальному вигляді жести можна згрупувати таким чином: 1)
комунікативні — замінюють слова і мають самостійний зміст (запрошують,
стверджують чи заперечують, підкликають, означають готовність
відповідати, ображають);

2) підкреслюючі — вживаються в контексті мови для посилення значення
слів, без них окремого смислу не мають; 3) модальні — відображають
оцінку чи емоцію (невпевненість, подив, незадоволення, захоплення); 4)
жести-паразити — значення не мають, загромаджують спілкування,
відволікають увагу (почухування, поправляння волосся, заламування
пальців, потирання рук, смикання ґудзиків).

Отже, значення жестикуляції людини можна розуміти достатньою мірою
точно, якщо вона доцільна і не суперечить смислу слів, що в цей час
звучать. Слова потребують посилення жестами, але суєтність, надмірність,
недоречність можуть зморити чи роздратувати присутніх, дати протилежний
бажаному ефект. Не слід зловживати жестами, бо при частому повторенні
вони втрачають виразність.

До оптико-кінетичної інформації при спілкуванні належать також:

1. Постава — напруженість чи непорушність тіла вказує на реакцію
самозахисту, уникнення контактів; млява постава свідчить про слабкий
тонус, утому.

2. Плечовий пояс та верхня частина тіла — високо підняті плечі у
сполученні з трохи сутулою спиною та втягнутим підборіддям «говорять»
про безпомічність, страх, невпевненість; схилені наперед плечі вказують
на відчуття слабкості та пригніченості; випнута грудна клітка
спостерігається в людей активних, з розвиненим відчуттям своєї
значимості, з потребою в соціальних контактах; упала грудна клітка
вказує на певну замкнутість, пасивність та пригніченість.

3. Положення ніг і ступень — часта зміна опорної ноги свідчить про
невпевненість чи недостатню активність, утом-лення; покачування, підйом
на носки — про підготовку чи стримування активних рухів; положення
«широко розставлені ноги» — про високі прагнення та самооцінку.

4. Хода — ритмічно-рівномірна характерна для врівноваженого характеру;
широкі кроки — часто цілеспрямованість, невимушеність, екстраверсія;
короткі кроки — обережність, стриманість, інтраверсія; шаркаюча,
«провисаюча» хода — в’ялість, повільність; «дерев’яна» хода — боязкість,
затиснутість.

Отже, характер стосунків, а також деякі особистісні особливості можуть
відображатися в поставі, ході, інших типових

ознаках. Так, гордівливі люди нахиляють тулуб та відкидають голову
назад, випинають груди. Люди сором’язливі намагаються бути непомітними,
тому сутуляться, втягують голову у трохи підняті плечі. Визначення
характеру людей з їх опти-ко-кінетичної поведінки — справа, звичайно,
складна, тим більше, що деякі з них намагаються маскувати свій
внутрішній стан зовнішньою грою. Але певну інформацію про
індивідуально-психологічні особливості та поведінку типові пози все ж у
собі містять, і досвідчений спостерігач її може зафіксувати.

Міжособистісний простір (дистанція спілкування) — це суб’єктивний
просторовий критерій емоційної близькості людей. Чим у більш близьких
стосунках перебувають люди, тим на меншій дистанції вони спілкуються.
Експериментальне встановлено, що найближче «допускаються» родичі, друзі
та близькі знайомі, лікарі.

Ця відстань залежить також від віку (з часом вона збільшується), статі,
соціального статусу, національних стандартів поведінки (уродженці
південних країн спілкуються на більш близькій дистанції, ніж північних),
психологічних особливостей партнерів та інших чинників. Звичайно, жінки
стоять чи сидять ближче до співрозмовника, ніж чоловіки. Психологічно
врівноважені люди підходять ближче, тоді як тривожні намагаються
триматися на віддалі, така ж залежність між екстраверсією та
інтраверсією. Існує зв’язок між «дистанцією розмови» та зростом: чим
нижчий чоловік, тим далі він прагне знаходитись від співрозмовника, у
жінок спостерігається протилежна залежність. Пояснення цьому просте: за
існуючими соціокультурними нормами в нашому суспільстві чоловік зростом
повинен бути вищим, тому за рахунок відстані він намагається маскувати
свій «недолік».

Звичайно, люди почувають себе зручно і справляють приємне враження, якщо
вони вміють правильно вибирати дистанцію діалогу. Надто близька відстань
вносить у стосунки дискомфорт, партнер оцінюється як нав’язливий чи
невихо-ваний; надто велика — може ранити самолюбство та гідність,
партнер буде сприйматися як гордівливий, пихатий. У міру зростання
зацікавленості предметом розмови дистанція може скорочуватися, у тому
числі й у випадках, коли людина з більш високим соціальним статусом
виходить із-за столу, що виконує роль своєрідного бар’єра, і сідає
збоку, ніби демонструючи цим довірчий характер розмови.

«Життєвий простір» людини залежить від ситуації спілкування: виділяють
«особистісну дистанцію» — 0,4-1,5 м; «громадську дистанцію» — 1,5-4 м;
«відкриту дистанцію» — 4-8 м.

Отже, правильно вибрана дистанція може задати тон усій подальшій
розмові. Це стосується також і випадків, коли необхідно несподівано для
співрозмовника збільшити напруженість у спілкуванні (наприклад, у
слідчій практиці), що досягається «вторгненням» в особистісний простір
осіб, що протидіють установленню істини.

Візуальний контакт — частота і тривалість обміну поглядами, а також те,
як люди дивляться один одному у вічі. Ми частіше і довше дивимося на
того, хто нам подобається. Погляд означає не тільки зацікавленість, але
й зосередженість на темі розмови, причому значно легше підтримувати
візуальний контакт, коли вона приємна, аніж коли конфліктна. В
останньому випадку утримування від прямого візуального контакту є виявом
ввічливості та розуміння емоційного стану партнера по спілкуванню, а
настійливий погляд — ознака ворожості, втручання в особисті переживання.

Необхідно враховувати, що про людину, яка дивиться співрозмовникові у
вічі, створюється приємне враження, але постійний, пильний погляд
заважає зосередитися, викликає відчуття дискомфорту. Тому погляд
потрібно час від часу відводити, регулюючи таким чином розмову. Останнє
не стосується тих ситуацій, коли працівнику правоохоронних органів
потрібно свідомо збільшити напруженість у спілкуванні (наприклад, при
допиті, проведенні очної ставки).

Важливо знати та свідомо використовувати такі характеристики візуального
контакту: відведення погляду вбік, погляди скоса чи, навпаки, визивно
прямі, погляди крадькома — ознака ворожості, готовності до конфлікту;
моргання очима — подив, зляканість; широко відкриті очі — привітність,
задоволення (у сполученні з посмішкою); відсутній, пустий погляд —
утома, нудьга.

Знання про особливості візуального контакту не тільки дозволяють
діагностувати та нейтралізувати прояви, що утруднюють професійне
спілкування, а й цілеспрямовано створювати такі, що сприяють оптимальній
взаємодії.

Останніми при перерахуванні невербальних засобів спілкування були
названі мимовільні прояви фізіологічних реакцій, до яких належать
потіння, пересихання в роті, що супро-

воджуеться ковтанням, облизуванням губ; посилене пульсування, порушення
дихання, розширення зіниць, зблідніння тощо. Усі ці прояви, що практично
не підвладні свідомому контролю, свідчать про значні труднощі, яких
зазнав співрозмовник, і повинні фіксуватися як додаткові діагностичні
ознаки.

8.2. Особливості сприймання і розуміння людини людиною. Психологія
соціального сприймання в діяльності працівників правоохоронних органів

Вищезазначене свідчить, що спілкування — це не просто обмін інформацією,
воно передбачає взаємну активність партнерів. Успішність спілкування
залежить від рівня соціальної чуттєвості до людей, психологічної
пильності та емоційної чутливості. При нерозвиненості однієї з цих
складових спілкування може стати нерезультативним чи взагалі не
відбутися.

Багато хто на рівні здорового глузд}7 вважає, що початок спілкування —
перший обмін словами. Але це не так. Спочатку встановлюється своєрідний
міст між людьми, що беруть участь у спілкуванні, причому саме на цій
стадії складається ставлення до предмета спілкування, перше уявлення
співрозмовників один про одного. Невербальні комуніканти дають
початковий імпульс для прийняття чи неприйняття партнера, хоча він і не
завжди відповідає дійсності.

Пізнання і взаємний вплив людей один на одного — обов’язковий елемент
всілякої спільної діяльності, незалежно від того, що є її метою
(досягнення матеріального результату, виховання тощо). Від того, як люди
відображають та інтерпретують зовнішність і поведінку, багато в чому
залежить характер їх взаємодії і діяльності та результати, яких вони
досягають.

Отже, людина виступає щодо партнерів по спілкуванню не тільки як об’єкт
і суб’єкт впливу, а й одночасно як суб’єкт пізнання. Основними
процесами, завдяки яким людина сприймає та переробляє інформацію, що
надходить від іншої людини, є сприймання, мислення та уявлення.

Дослідами встановлено, що цілісний образ людини виникає поступово і
пов’язано це з просторово-часовими умовами, в яких відображається
об’єкт. Наприклад, люди з нормальним зором в умовах доброї видимості
виділяють людину

з оточення на відстані двох кілометрів. На відстані одного кілометра
видно загальний контур, 700 м — сприймаються рухи рук та ніг, 300 м —
голова, овал обличчя, колір одягу, 60 м — розрізняються очі, ніс,
пальці. В умовах поганої видимості показники сприймання людини на
відстані гірші.

Колір елементів верхньої половини фігури визначається раніше, ніж
нижньої. Велике значення має ракурс (збоку, зверху), в якому
сприймається людина. При сприйманні обличчя напрямок розглядання —
зверху вниз, від волосся до губ, тобто верх голови є точкою початку
сприймання обличчя.

При описанні зовнішності людини елементи її розподіляються нерівномірно.
Так, якщо за 100 % прийняти загальну кількість елементів зовнішності, то
відображення фізичних рис (зріст, статура, волосся тощо) становить 82 %,
виразні рухи (міміка, жестикуляція) — 14 %, оформлення зовнішності — 4
%.

Окрім власне психофізіологічних чинників, на сприймання та розуміння
людини людиною впливають вікові, статеві, професійні та інші ознаки.
Так, з віком при словесному відтворенні зовнішності збільшується
кількість елементів виразних рухів, проте зменшується кількість
елементів оформлення зовнішності. Найбільш точно оцінюється вік
однолітків, гірше — молодших, найгірше — старших за віком. Педагоги в
першу чергу описують одяг, потім мову, міміку, манеру поводитися;
художники — відповідно обличчя, зріст, міміку. Чоловіки та жінки
приблизно однаково ідентифікують очі людини, але жінки точніше
визначають пропорції обличчя, рот, ніс; чоловіки — брови, овал обличчя,
вуха, підборіддя.

Певні закономірності виявляються при сприйманні та розумінні психічних
станів, зокрема, емоційних. Так, найбільш точно ідентифікуються подив,
відраза; гірше — горе, гнів, позитивні емоції.

Але найбільшою мірою сприймання та розуміння іншої людини залежить від
чинників, що мають соціально-психо-логічну природу. Виділяють такі
механізми:

1. Фізіогномічна редукція — судження про внутрішні, психологічні
особливості на основі зовнішнього вигляду (виразу обличчя, статури,
ходи, постави тощо).

У кожній національній культурі існує безліч фізіогноміч-них уявлень та
прикмет. Добре відомо, що означає, наприклад, тверде підборіддя, високе
чоло, вузькі губи. Існує фіксований набір прикмет і щодо інших частин
обличчя (очей,

брів, вух). Дослідами О. Бодальова встановлена наявність таких
стереотипів сприймання: люди з квадратним підборіддям мають сильну волю,
з високим чолом — розумні, з жорстким волоссям — непокірного характеру,
повні люди — добродушні, люди низького зросту відзначаються
властолюбством, енергією, бажанням командувати, гарні люди — нерозумні й
самолюбиві, тонкі губи — ознака потайливості, постійно на-піввідкритий
рот — невеликого розуму.

Наскільки такі уявлення справедливі? Відомо, що фізіогно-місти часом
дають дуже точну характеристику людині, яку вони короткочасно
спостерігають. Але є й інший погляд — не можна жорстко пов’язувати
окрему деталь зовнішності з характером, це обов’язково призведе до
помилки. Істина полягає в тому, що зовнішність, звичайно, відображає
деякі внутрішні особливості, і у цьому немає нічого ненаукового чи
ідеалістичного (будова скелетно-м’язової системи визначає конституцію,
яка, у свою чергу, впливає на манеру поведінки і характер). Відповідно,
механізм фізіогномічної редукції може бути корисним, якщо не вимагати
від нього надто багато — абсолютної точності та надійності.

Звідки беруться фізіогномічні уявлення? Ми не набуваємо їх у процесі
накопичення особистого досвіду (наприклад, не виміряємо висоту чола та
не співставляємо її з інтелектом), а дістаємо вже готовими із
соціального оточення. Це не наше особисте надбання, а продукт
колективної творчості. Підтвердженням цього є той факт, що фізіогномічні
уявлення в різних культурах значною мірою відрізняються. Наприклад, у
в’єтнамській культурі великий рот корелює з високим інтелектом, причому
це стосується лише чоловіків. Слід враховувати, що «ключі» однієї
культури можуть бути непридатними для іншої. Цим пояснюється
недиференційованість сприймання й запам’ятовування людей іншої расової
приналежності: зовнішність їх здається нам дуже подібною, аж до ілюзії
повної ідентичності.

Отже, придатний чи ні механізм фізіогномічної редукції для спілкування?
Однозначної відповіді на це запитання немає. Він дуже простий і зручний,
але призводить до непорозуміння, якщо неправильно застосовується і не
доповнюється іншими, більш складними та точними ознаками.

2. Соціальна категоризация та порівняння — це розподіл людей за певними
категоріями, тобто визначення їх соціального статусу та порівняння зі
своїм статусом. Така

процедура може бути досить простою (наприклад, «старий — молодий»,
«бідний — багатий») або ж складною (наприклад, «розумний — дурний»,
«порядний — непорядний»). Вона дуже важлива, бо людина з невизначеним
соціальним статусом зазнає труднощів у спілкуванні, відчуває самотність;
ідентифікуючи себе з певною соціальною групою, ми сприймаємо її права,
обов’язки, привілеї. Виникає відчуття «Ми» (моя група) на відміну від
«Вони» (їх група), причому в міжгруповому спілкуванні «Ми» частіше
переоцінюються, а «Вони» — недооцінюються.

Із зазначеного можна зробити важливий висновок: наше розуміння людей
завжди певною мірою неточне та упереджене, бо якщо «Ми» не дає хоча б
маленької переваги, то потерпає самооцінка. Ця тенденція виявляється як
в оцінках, уявленнях, судженнях, так і в зовнішній поведінці, причому
вона посилюється в умовах змагання, особливо з невизначеними критеріями.
При оцінці результатів більш упередженими виявляються ті, що програють
чи мають нижчий статус. Отже, в умовах соціальної несправедливості різко
зменшується вірогідність неупереджених оцінок, терпимості та
взаєморозуміння між людьми, що належать до різних груп, причому
психологічно найбільше страждають ті, що не мають ніяких благ та
привілеїв.

3. Стереотипізація — розуміння іншої людини шляхом віднесення її до
певної соціальної групи та автоматичного перенесення на неї типових для
даної групи характеристик. Термін запропонований американським
журналістом О. Ліп-маном для визначення штампів та кліше («фіксованих
картинок у голові») в людському спілкуванні.

Існує багато визначень стереотипів. Найбільш коротке з них — «усі вони
такі». При цьому не має значення, хто це конкретно та які вони
насправді: усі професори неуважні, усі англійці — стримані, усі жінки —
непостійні. Приклади можна продовжувати. Характерно, що при цьому всі
знають — насправді це не так, об’єднувати всіх одним штампом — велике
спрощення і огрубления дійсності. Але стереотипи все ж існують, бо вони
виконують свою функцію — просто й швидко категоризувати індивіда.

Грубість, схематизм, ворожість по суті своїй не притаманні
стереотипізації, а виникають як наслідок соціальних умов. Стереотипи
необхідні для психологічної регуляції міжособис-тісної взаємодії, без
них людина «потонула» б у хаосі інфор-

мації, що надходить. Отже, необхідно боротися не з стереотипами як
такими, а лише з найбільш хибними та небезпечними з них.
Дестереотипізація потрібна у міжетнічних, міжнаціональних, а також
міжгрупових стосунках, бо багато психологічних труднощів виникає саме в
цих сферах і вони призводять до тяжких наслідків.

Усі вищезазначені механізми розуміння людини людиною діють в умовах
міжгрупового спілкування. При міжособистіс-ному — взаєморозуміння
реалізується за рахунок інших механізмів, провідними серед яких є:

1. Атрибуція — розуміння іншої людини шляхом приписування їй тих чи
інших причин поведінки з позицій власного життєвого досвіду та здорового
глузду. Як працює атрибутивний механізм?

Звичайно ми маємо справу з трьома видами інформації:

знання про людину, поведінку якої ми хочемо пояснити;

знання про ситуацію, в якій вона вчинила певну дію, вела себе певним
чином; наш власний досвід соціальної поведінки та соціальних контактів.
Коли ми достатньо знаємо про суб’єкт і обставини, в яких він опинився,
атрибуція («приписування») зводиться до мінімуму, а наше пояснення його
поведінки буде більш точним. Коли ж ми мало або нічого не знаємо про
людину та зовнішні обставини, то використовуємо власні, нехай і обмежені
знання, досвід і таким чином, фантазуючи, можемо пояснити що завгодно, і
без ніяких труднощів. Ми з легкістю пояснюємо собі та іншим, чому одні
одружуються, а інші — розлучаються, чому один вступає до інституту, а
другий іде працювати, чому так, а не інакше поводяться американці,
японці, навіть аборигени в басейні річки Амазонки. Суб’єктивних
труднощів це не викликає, але слід враховувати, що чим менша доля
об’єктивної інформації, тим суттєвіші помилки. У історії є безліч
прикладів, коли мандрівники у чужих краях отримували від своїх дій
результат, протилежний очікуваному, користуючись атрибутивними
механізмами. Головна їх функція — зняти чи зменшити невизначеність у
спілкуванні, але не слід при цьому бути надто впевненим у
безпомилковості своїх суджень.

2. Децентрація — це психологічна здатність відкинути власний досвід,
відійти від свого «Я» і наблизитись до «Я» іншої людини. Вона необхідна
у тих випадках, коли об’єктивної інформації достатньо і немає
принципової необхідності

апелювати до суб’єктивного досвіду. Децентрація і атрибуція певним
чином протилежні за характером; у першому випадку ми ніби відмовляємося
від власної позиції, наближаємося до позиції партнера, дивимося на світ
його очима, у другому — навпаки.

Люди зі зниженою здатністю до децентрації називаються егоцентриками (від
«Ego» — «Я»); увесь світ існує ніби тільки заради них, а вони
знаходяться в його центрі. Чому це стає можливим? Причини тут можуть
бути різними, але найімовірніше — психологічними. Авторитарність
виховання, офіційні стосунки між старшими та молодшими (у тому числі між
батьками та дітьми), пригнічення нестандартних підходів і точок зору
призводять до стандартизації особистості та невміння розуміти іншу, не
схожу на нас людину. Тільки моя думка і моя поведінка — справедлива, усі
інші — хибні. Від егоцентриків страждають не тільки оточуючі, але й вони
самі, їх чекає самотність, нерозуміння.

3. Емпатія — розуміння іншої людини без слів, на чуттєвому рівні,
завдяки проникненню в її внутрішній світ. Людину не можна повністю
зрозуміти тільки на рівні раціонального, бо й вона сама не завжди себе
розуміє. Багато чого взагалі не можна пояснити словами, але ми несемо в
собі безліч не-вербальної інформації, яка може бути більш промовиста й
важлива, ніж словесна, але потребує високої емпатійності. Висока
емпатійність — перевага сучасної людини, вона немовби додатковий зір та
слух; низька — бездушність, байдужість, холодність. Така людина не може
відгукнутися на почуття іншої, порадіти з чужої радості чи опечалитися
чужим смутком. Вона припускається помилок у стосунках з людьми, бо
цілковито довіряється тільки собі, а цього недостатньо. Виходячи тільки
з власних, актуальних для себе станів, вона не бере до уваги спонукання
та емоційні стани партнера.

Чому сучасним людям бракує емпатійності? Відповідь приблизно така ж, як
у попередньому випадку. Теперішнє суспільство більшою мірою сприяє
формуванню раціонального, розсудливого, придушуючи все безпосереднє,
емоційне. Це починається майже з перших днів життя: у сім’ї діти
недоот-римують материнського тепла й ніжності, у школі всі прояви
емоційності та оригінальності вважаються недоцільними. Для суспільства в
цілому характерно пригнічення спонтанного, імпульсивного, щирого; у
повазі люди, які керуються у своїй поведінці рефлексією (розумом,
словом, логічними зв’язками).

4. Особистісна ідентифікація — розуміння іншої людини шляхом
ототожнення себе з нею. Механізм цей починає працювати досить рано, і
перший об’єкт, з яким ідентифікує себе дитина, — батьки. Особистісна
ідентифікація дуже важлива для нормального психічного розвитку людини на
всіх вікових етапах, але особливо — у підлітковому та юнацькому віці (з
однолітками, літературними героями тощо). Її пригнічення (приміром, «не
бери прикладу з поганого героя») негативно відбивається на психічному
розвитку. Можливість ідентифікації немовби відкриває двері у світ людей
і емоційних людських контактів, інакше ми лишаємося «по той бік дверей»
— зі своєю самітністю та егоцентризмом.

Отже, існує два типи сприймання та розуміння людини людиною: міжгрупові
і міжособистісні. Вони можуть доповнювати і взаємозаміняти один одного,
але між ними є і принципова різниця. Міжособистісні механізми більш
тонкі, гнучкі, індивідуальні, в еволюційному смислі це більш пізні
утворення. Свобода в «користуванні» ними досягається шляхом кропіткої
внутрішньої роботи, часом — болісних пошуків. Міжгрупові механізми
консервативні та стійкі, вони співвідносяться з етнічними цінностями
суспільства, визначаються соціальним та культурним контекстом, їх
освоєння — процес пасивний, автоматичний.

Вивчаючи процеси соціального сприймання, психологи дійшли висновку, що
на нього впливають, окрім вищезазначених, інші чинники психологічної
природи. Дамо їх коротку характеристику.

«Ефект ореолу» — вплив загального враження про людину на сприйняття і
оцінку окремих властивостей її особистості. Якщо загальне враження про
людину сприятливе, то її позитивні якості переоцінюються, а негативні —
не помічаються або ж виправдовуються. І навпаки, якщо загальне враження
про людину негативне, то навіть позитивні вчинки трактуються упереджено.

«Ефект первісності» (послідовності) — при оцінці незнайомця домінує
перше враження, усі інші отримані відомості накладаються на цю
інформацію.

«Ефект поблажливості» — надлишок позитивного ставлення при сприйманні
іншої людини; спостерігається у тих випадках, коли суб’єкт дістає значну
емоційну підтримку з боку оточуючих (наприклад, захоплення «зіркою»
естради).

«Бар’єри темпераменту та характеру» — виникають при взаємодії
індивідів з різними типами нервової системи чи різними характерами.
Наприклад, людина з високою реактивністю починає діалог без думки про
можливу сварку, але раптом, у відповідь на досить нейтральні слова,
бурхливо обурюється і припиняє розмову; її партнер не розуміє такої
реакції, ображається і в подальшому буде уникати контактів. Такі ж
наслідки можливі при неврахуванні особливостей характеру.

«Бар’єр поганого настрою» — виявляється у небажанні індивіда
спілкуватися або ж в індукції свого настрою на оточуючих. Не випадково
вважається, що вихована людина не повинна показувати стороннім свої
негативні переживання. Це не тільки знижує працездатність, а й
відштовхує людей, формує про такого співрозмовника стійке негативне
враження.

«Бар’єр негативних емоцій» — породжується переживаннями гніву, страху,
презирства, відрази тощо; це завжди результат нереалізованих актуальних
потреб, який заважає правильно сприймати та оцінювати ситуацію та її
учасників.

Значний вплив на сприймання іншої людини чинить самооцінка сприймаючого
суб’єкта. Кожна людина співвідносить інформацію про іншого з уявленнями
про саму себе, причому підсвідоме прагне зберегти існуючу думку про
себе. Якщо ж ця думка може бути спростована, виникає стан тривожності і
сприймання змінюється таким чином, щоб загрозливі сигнали не надходили.
Такі підсвідомі процеси дістали назву «перцептивного захисту». Якщо,
наприклад, ставлення до людини у групі не відповідає її завищеній
самооцінці, вона починає неадекватно сприймати оточуючих, а справедливу
критику вважає наклепом.

Таким чином, можна зробити висновок, що сприймання й розуміння іншої
людини — дуже складний процес взаємодії як особистості індивіда, що
сприймає, так і особистості суб’єкта сприймання. При цьому потрібно
пам’ятати, що, незважаючи на певні особливості сприймання і розуміння
фізичного вигляду, психічних станів, мімічних проявів, — це завжди
цілісний, синтетичний акт, що залежить від життєвого досвіду, структури
особистості і особливостей ситуації. Він має велике значення для
працівника правоохоронних органів, оскільки його професійна діяльність
завжди спрямована на пізнання соціальних явищ, яке здійснюється у
процесі і за допомогою спілкування.

Усе зазначене дозволяє стверджувати, що врахування особливостей
соціального сприймання та розуміння людини людиною, уміння планувати,
організовувати та здійснювати професійне спілкування — важлива
професійно значима характеристика співробітника правоохоронних органів.
Знання особливостей, засобів та прийомів спілкування, механізмів
міжособистісного і міжгрупового спілкування, бар’єрів та інших чинників,
що заважають ефективному спілкуванню, дозволяє правильно вибирати засоби
впливу на різні об’єкти професійної діяльності, керувати цим процесом не
на інтуїтивному рівні, а послідовно та цілеспрямовано.

Література

1. Бодалев А. А Восприятие и понимание человека человеком. — М, 1982.

2. Брикман Р, Кершнер Р. Гений общения: пособие по психологической
самозащите. — С.-Пб., 1997.

3. Дерябо С^ЯсвинВ. Гроссмейстер общения. — М., 1997.

4. Зарайский Д. А Управлять чужим поведением. — Дубна, 1997.

5. Кабрин В. И. Транскоммуникация и личностное развитие. — Томск, 1992.

6. Рюкле X. Ваше тайное оружие в общении. Мимика, жест, движение. —
М.,1996.

7. Хохелъ С. Целостное восприятие личности и методы определения ее типа.
— К., 1992.

8. Экман П. Психология лжи. — К., 1999.

Розділ 9

Психологія конфлікту в діяльності працівників правоохоронних органів

Наявність конфліктних ситуацій — одна з невід’ємних характеристик
службової діяльності працівника правоохоронних органів. Він може стати
безпосереднім учасником конфлікту, долаючи опір правопорушників, або ж
включитись у конфлікт між громадянами з метою його вирішення,
попередження злочину тощо. Нарешті, конфлікт може виникнути в колективі
співробітників (між керівником і підлеглим, між працівниками різних
служб). Проблема конфлікту надзвичайно складна і багатоаспектна, тому ми
розглянемо лише специфіку та особливості міжособистістних конфліктів,
суб’єктом яких стає співробітник правоохоронних органів при виконанні
своїх службових обов’язків.

9.1. Поняття конфлікту та загальні характеристики його проявів

У найбільш загальному вигляді конфлікт можна визначити як загострення
суперечностей, що виникають у результаті відмінності у поглядах,
інтересах, прагненнях людей і сприймаються та оцінюються його учасниками
як несумісні з їх власними. Це супроводжується спробами примусового
нав’язування власної позиції і призводить до психологічної напруженості
та протиборства.

Основними складовими конфлікту є: учасники конфлікту; причини його
виникнення; сприйняття конфліктую-

чими один одного в ситуації, що виникла (насправді чи уявно);
спрямованість і емоційна виразність дій конфліктуючих.

У кожному конфлікті можна виділити його окремі компоненти (сторони) —
пізнавальний, емоційний, вольовий. Пізнавальний компонент полягає в
протиріччі сприймання тих чи інших подій, явищ, фактів його учасниками в
існуючій ситуації, викривленні уявлень про індивідуальні особливості
один одного та займану позицію, справжні причини напруженості, можливі
варіанти вирішення проблеми. Конфлікт може також спричинитися
акцентуванням уваги не на цілісному тлі події, а на окремих її
фрагментах (частинах, деталях); загостренням пам’яті на негативних
обставинах, пов’язаних з контактами конфліктуючих у минулому; низьку
критичність мислення, нездатність зрозуміти позицію іншого чи визнати
правильність відмінної від своєї точки зору, тенденційність та
упередженість оцінок.

Емоційний компонент конфлікту виявляється як взаємна антипатія чи
особлива небезсторонність один до одного, взаємна подразливість та
збудливість, агресивність та злобливість, неприйнятність емоційного
стану іншої людини, емоційна тупість чи, навпаки, підвищена ранимість, а
також як зневажливість, погорда, презирство, що підкреслено
демонструється у спілкуванні.

Вольовий компонент конфлікту виражається через взаємну демонстрацію
(звичайно — словесну) суперечності позицій, непоступливість, негативізм,
небажання зрозуміти один одного і розібратися в ситуації, що склалася,
затяте нав’язування своєї точки зору.

Зазначені компоненти конфлікту взаємодоповнюють один одного, щоразу
вивляючись по-різному.

Необхідно розрізняти причину і привід виникнення конфлікту, причому вони
можуть бути як справді суттєвими, так і незначними й оцінюватись кожною
із сторін по-різному. Причини не завжди «лежать на поверхні», вони
інколи знаходяться в минулому і тому приховані, незрозумілі одній із
конфліктуючих сторін.

Конфлікт може виникнути непередбачене (випадково, ситуативно) чи
викликатися спеціально (провокуватися), загострюватися при виникненні
сприятливої ситуації. Є ще один варіант виникнення конфлікту, який
полягає в поступовому накопиченні у стосунках різних, поки що незначних
супереч-

ностей, виникненні ворожнечі та її загостренні, «розпалюванні»
родичами, близькими — аж до цілковитої неможливості нормального
співіснування.

Основними ознаками конфлікту як психологічного феномену є:

1) наявність протиріччя (реального чи уявного, вигаданого), що
оцінюється як непереборне і набуває відкритої, демонстративної форми.
Таке протиріччя може виникнути власне як функція ситуації, так і бути
результатом «зусиль» учасників, їхніх вчинків, поведінки, ставлення один
до одного;

2) зміна характеру спілкування в напрямі конфронтації, негативної
спрямованості мінімум однієї, а частіше — обох сторін. Відчуваючи
взаємну неприязнь і небажання спілкуватись, учасники конфлікту вимушені
це робити (через наявність відносин службової залежності чи
підпорядкованості, для «збереження» сім’ї тощо), що стимулює ескалацію
конфлікту;

5) активність сторін, прагнення до перемоги будь-що, поступове
розширення арсеналу використовуваних засобів — осуд, залякування-шантаж,
погрози, фізичний вплив та ін.;

4) підвищений емоційний фон, загострення негативних емоцій аж до їх
повної безконтрольності.

Види конфліктів різноманітні і можуть бути класифіковані таким чином:

— за числам учасників — внутріособистісний, міжособистіс-ний,
міжгруповий:

— за формою прояву — видимий (неприхований), потайний;

— за тривалістю — короткочасний, тривалий;

— за характером виникнення — випадковий (ситуативний), намірений
(спровокований);

— за результатами — конструктивний (продуктивний), руйнівний
(деструктивний);

— за сферою виникнення — службовий (предметно-діловий), неслужбовий:

— за посадовим статусам учасників — «горизонтальний», «вертикальний».

Усі вищезазначені характеристики конфлікту універсальні за своєю
природою, тобто поширюються як на законослухняну, так і на злочинну
поведінку, притаманні злочинному середови-

щу. Наприклад, найбільш характерними проявами конфліктних ситуацій в
організованих злочинних групах є: 1) прагнення окремих учасників до
самоствердження, поновлення раніш займаної статусної позиції (лідерства)
всупереч груповій думці;

2) ущемлення гідності окремих учасників; 3) переважання власних
інтересів над груповими (частіше — лідером) при розподілі здобичі; 4)
спонукання до захисту від уявного чи реального зазіхання на права
учасників; 5) спроби лідера позбутися небажаних, «несимпатичних» йому
особисто спільників; 6) брутальне підкорення лідером своїй волі окремих
учасників;

7) прагнення помсти кривдникам у своїй же групі; 8) підозра у
співробітництві з міліцією окремих учасників групи; 9) ворожість одних
учасників до інших у зв’язку з ‘їхніми фізичними вадами. Зазначені
прояви можуть враховуватись для моделювання конфліктних ситуацій і
підриву цілісності групи, що призводить до втрати взаєморозуміння,
антагонізму, ворожнечі тощо. Це має велике значення для вироблення
відповідної тактики роз’єднання злочинних груп і потребує високого
професіоналізму та знання психології конфлікту

9.2. Характеристика причин виникнення та основних стадій конфлікту

Причини конфліктів можна поділити на об’єктивні та суб’єктивні, причому
в обох випадках вони негативно впливають як на стосунки в офіційній та
неофіційній сферах, так і на психологічний стан окремої особистості.

Об’єктивними причинами конфліктів у колективі можуть бути: недоліки в
організації роботи, невідповідне матеріально-технічне забезпечення
діяльності (нестача технічних засобів, перенаселеність службових
кабінетів), нераціональний розподіл обов’язків та нерівномірна
завантаженість працівників роботою, а також формальне об’єднання в
робочі групи (відділи, підрозділи тощо) без врахування психологічної
сумісності учасників. Стосовно конфліктів у сім’ї — це передусім
матеріальні нестатки, побутова невлаштованість. Слід враховувати, що
кожна об’єктивна причина набуває особис-тісного звучання, а наявні
протиріччя призводять до загострення стосунків між людьми.

Власне суб’єктивними причинами є: негативний соці-ально-психологічний
клімат, невідповідність офіційної та не-

офіційної структур колективу (протиборство між керівником і
неформальним лідером, ворожнеча між окремими неформальними групами),
негативні риси характеру та деякі особливості особистості (егоїзм,
недостатні самовладання та витримка, завищені самооцінка та рівень
домагань, тривожність), наявність психологічних бар’єрів.

Конфлікт може викликатись відразу кількома причинами, одна з яких —
основна, базова, а інші можуть не усвідомлюватись чи маскуватись
(наприклад, особиста недисциплінованість пояснюється великим обсягом
роботи, недоліками в роботі громадського транспорту). Під час конфлікту
інколи виникають нові причини, які стають домінуючими або ж повністю
заміняють первісні.

Дослідження свідчать, що переростання конфліктів у злочини на грунті
сімейно-побутових стосунків частіш за все зумовлюється пияцтвом (87,4
%), причому значна кількість потерпілих (17,5 %) також зловживали
спиртними напоями. Більше половини злочинців раніше були засуджені, з
них 40,7 % — за злочини в сімейно-побутовій сфері. У них виявлені такі
риси характеру: агресивність — 77,4 %, брутальність — 71,5 %,
злобливість — 4б,4 %, жорстокість — 27,6 %, цинізм — 26,6 %. Негативні
емоційні та вольові якості стали грунтом для виникнення і загострення
конфліктів у переважній більшості випадків, а у значної кількості осіб
раніше констатувалися психічні відхилення в межах осудності (21,6 %
перебували на обліку в медичних закладах із приводу психопатії,
розумової відсталості, зловживання токсичними речовинами та алкоголем).

Зазначені конфліктні ситуації тривали досить довго (74,1 % — понад 6
міс.) і виявлялися в бешкетах (92,9 %), образах (83 %), бійках (65,2 %),
загрозах життю та здоров’ю (51,2 %), причому приводом для цього могла
бути як неправомірна, так і правомірна поведінка потерпілого (наприклад,
зауваження з приводу антисуспільної поведінки, спроби попередити злочин,
повідомлення в міліцію). В останньому випадку злочинне реагування на
правомірну поведінку зумовлюється певними чинниками: низьким рівнем
розвитку, зловживанням спиртними напоями, неповагою до інших людей тощо.

Кожен конфлікт має свою динаміку, він виникає і розвивається протягом
певного часу. Динаміка конфлікту — це послідовна зміна його стадій, що
характеризують конфлікт з моменту його виникнення до вирішення.

Виділяють чотири основні стадії конфлікту.

Перша — виникнення конфліктної ситуації На цій стадії зароджується
протиріччя, яке може ще не усвідомлюватись учасниками та свідками. Якщо
конфлікт має намірений характер, то протиріччя, що було в прихованій
формі, загострюється із ініціативи однієї з сторін.

Друга — усвідомлення конфлікту. Конфліктуючі сторони починають розуміти,
що перебувають у конфліктних, суперницьких стосунках із відповідним
емоційним забарвленням. Формується оцінка ситуації як конфліктної —
визначаються причина, привід, склад учасників, перебираються варіанти
дій та визначається оптимальний з них, приймається рішення на дію.
Рішення може бути двох видів: усіляко попереджувати розвиток конфлікту,
шукати компроміс, уникати конфлікту чи, навпаки, активізувати конфлікт,
надати йому більш гострої форми і досягти перемоги.

Третя — зовнішній вияв конфлікту, його апогей. Відбувається відкрите
зіткнення протиборствуючих сторін, кожна з яких діє відповідно до своїх
намірів та прийнятих рішень. Водночас робляться спроби блокувати дії
суперника. Сторони можуть погодитись на компроміс, і тоді зіткнення
набере форми переговорів (безпосередньо або через третю особу), причому
найбільш ефективний результат таких переговорів — взаємні поступки.

Четверта — вирішення, завершення конфлікту. На цій стадії учасники
оцінюють наслідки своїх дій, співставляють досягнутий результат із
раніше наміченою метою. Залежно від висновків конфлікт припиняється
(затухає) або ж розвивається далі; в останньому випадку він заново
проходить через другу, третю та четверту стадії, але вже на новому
рівні.

Звичайно, виділення зазначених стадій досить умовне, якщо враховувати
різноманітність ситуацій, в яких виникає конфлікт, та форм його
перебігу. В одних випадках вони чітко виявляються, в інших —
сполучаються, зливаються одна з одною, що зокрема характерно для
швидкоплинних конфліктів. Інколи не усвідомлюється або ж погано
диференціюється причина конфлікту, рішення про варіант оптимальної
поведінки для вирішення конфлікту може прийматися спонтанно. Нарешті,
конфлікт може вирішитись повністю, частково чи не вирішитись зовсім
(удаване вирішення). В останньому випадку в однієї зі сторін або у всіх
учасників виникають негативні емоційні стани (відчуженість, злобливість,
песимізм тощо). Невиріше-

ний конфлікт може трансформуватися із міжособистісного у
внутріособистісний, що супроводжується тяжкими переживаннями,
самозвинуваченнями, виникненням невротичних станів, хоча зовні все
виглядає пристойно. Вихід однієї зі сторін з конфлікту на останньому
етапі його розвитку з установкою на тимчасове припинення протиборства
характеризується награною байдужістю, визнанням поразки, зовнішніми
проявами згоди, за якими маскується істинне ставлення до суперника. За
нагоди такий конфлікт спалахує з новою силою.

Правильна діагностика вищезазначених стадій перебігу конфлікту та
чинників, що його загострюють чи пом’якшують, дозволяє зацікавленій
стороні вирішити питання про вибір найбільш доцільного способу
розв’язання конфлікту, профілактики його можливих деструктивних
наслідків, чим значно зменшує негативні наслідки протиборства.

Слід відзначити, що динаміка конфлікту значною мірою визначається тим,
яка стратегія поведінки в конфліктній ситуації раніше сформувалась у
його учасників. Ця стратегія визначається двома параметрами: 1)
наступальність, 2) коопе-ративність. Перший — це наполегливість у
реалізації власних інтересів, другий — здатність враховувати інтереси
іншого. Сполучення цих параметрів дає п’ять тактик поведінки:

1) співробітництво (висока наступальність і висока коопера-тивність) —
дії спрямовані на пошук рішення, що задовольняє обидві сторони, спільне
обговорення розбіжностей;

2) протиборство (висока наступальність і слабка кооператив-ність) —
прагнення наполягти на своєму шляхом відкритої боротьби, застосування
примусу та інших засобів тиску;

3) поступливість (слабка наступальність і висока коопера-тивність) —
орієнтованість на повне задоволення вимог партнера;

4) уникнення (слабка наступальність і слабка кооператив-ність) —
прагнення вийти з ситуації, не поступаючись, але й не наполягаючи на
своєму, утримуючись від суперечок, від викладення своєї позиції,
уникаючи відповідальності за прийняте рішення;

5) компроміс (середні значення наступальності і коопера-тивності) —
прагнення врегулювати розбіжності, поступаючись у чомусь в обмін на
поступки іншої сторони, прийняття «середніх» рішень, що задовольняють
обидві сторони повною мірою.

Правильною може бути кожна зі стратегій, усе залежить від ситуації
розвитку конфлікту. На жаль, люди мають тенденцію користуватися однією
стратегією у всіх випадках життя, причому часто вважаючи протиборство
єдиним засобом розв’язання конфііктної ситуації.

9.3. Шляхи вирішення конфліктів та їх попередження

Слід відзначити, що конфлікти можуть розв’язуватись як у результаті
прийняття та реалізації системи заходів цілеспрямованого впливу на
обидві протиборствуючі сторони, так і шляхом самоплинного перебігу, коли
учасники чи треті особи не вживають для регулювання процесу ніяких
зусиль. «Мимовільне затухання» конфлікту може статись через виникнення
нової напруженої ситуації, внаслідок чого попередні переживання мовби
відсуваються на другий план. Окремим випадком трансформації конфлікту є
«механічне» розведення сторін у просторі. Але позиція «ще трохи, і все
вирішиться само собою» — непродуктивна, бо втрати (об’єктивні та
суб’єктивні) від конфлікту надто великі, а інколи й непоправні.

При вирішенні конфліктів найбільш психологічно ефективними є такі
напрями:

1) попередження розвитку і накопичення відмінностей у оцінках, поглядах,
цілях членів колективу — доцільне на ранніх стадіях розвитку конфлікту,
коли протиборство виявляється ще не відкрито, а в непрямій, потайній
формі (наприклад, «Чому я повинен працювати за інших?», «Нащо нам ці
додаткові проблеми?» та ін.);

2) досягнення взаєморозуміння — передбачає в основному вплив на розум
учасників, коли протиборство вже є очевидним, а кожна сторона прагне
навести аргументи на свій захист, вибірково трактуючи ті чи інші факти.
Учасників слід спонукати до «стратегії переговорів»: розкласти конфлікт
на складові, що дозволить знайти елементи збігу оцінок чи перспективної
мети. Спочатку згода досягається лише у найбільш загальних чи навіть
зовсім часткових моментах, що не є принциповими та болючими для
учасників конфлікту, а потім поширюється на інші питання;

3) переведення конфлікту з емоційного на інтелектуальний рівень —
виявляється у забороні нетактовних нападок, образ, погроз із метою
подолання надмірного збудження сторін та регулювання їх взаємовідносин.
Це має здійснюватися спокійним голосом, без упередженості:
підкреслюється незначність приводу, через який виник конфлікт, та
необхідність його вирішення, робиться спроба переключити увагу учасників
на інші аспекти діяльності, не пов’язані з предметом загострення
стосунків між ними;

4) трансформація мотивів конфронтації (протиборства) у мотиви пошуку
згоди — здійснюється за допомогою роз’яснення небажаних наслідків
конфлікту для його учасників та оточення (родичів, близьких, колективу
тощо), аморальності боротьби заради задоволення власних егоїстичних
інтересів. Зміна позиції та пошук згоди не є проявом слабкості, поразки,
це нормальний шлях регулювання взаємостосунків між людьми.

Конкретними засобами вирішення конфлікту можуть бути:

1) вирішення проблеми, що стала причиною його виникнення;

2) компроміс, що базується на взаємних розумних поступках;

3) поступове згладжування протиріч;

4) відсторонення конфліктуючих від безпосереднього спілкування на певний
час, повне припинення стосунків між ними.

Якщо йдеться про втручання працівників правоохоронних органів у
сімейно-побутовий конфлікт, доцільна така послідовність дій:

1) роз’єднати конфліктуючих, ізолювати їх один від одного;

2) вислухати конфліктуючих поодиниці, щоб дати їм змогу виговоритися,
знизити емоційну напруженість, а самому зробити попередні висновки. Слід
пам’ятати, що одержана таким чином інформація надто експресивна та
досить упереджена;

3) з’ясувати думку свідків та інших зацікавлених осіб, зібрати додаткову
інформацію про особливості особистості конфліктуючих, мотивацію їх
поведінки та причини виникнення конфлікту;

4) прийняти попереднє рішення про можливі шляхи вирішення конфлікту,
пам’ятаючи при цьому, що не буває абсолютно правої та винуватої сторони;

5) вислухати конфліктуючих уже в присутності один одного, скоректувати
їх висловлювання та оголосити своє рішення;

6) організувати спостереження за конфліктуючими протягом певного часу.
Це необхідно, бо “їх поведінка у вашій присутності відрізняються від
звичайної побутової, а негативні емоції та почуття інерційні і можуть
зберігатися протягом тривалого часу. Особливу увагу слід приділити при
цьому конфліктуючій стороні, яка більш неправа, і після стороннього
втручання відчуває значний дискомфорт.

Не менш важливим є питання про попередження конфліктів. Попередити
конфлікт — означає завчасно збагнути можливість його виникнення та
усунути причину. Для цього потрібно пам’ятати, що людина, як правило,
конфліктує в суб’єктивно значимій для себе ситуації, з якої не бачить
іншого виходу. Щоб запобігти цьому, спробуйте зрозуміти, чому дана
ситуація така важлива для вашого партнера, чому вона викликає такі
переживання.

Причина не завжди «в сьогоднішньому», конфлікт може бути відстроченим у
часі. Людину образили, повелися з нею несправедливо, але вона чомусь не
змогла належним чином (у власному розумінні) відповісти; напруженість у
стосунках поступово накопичується, і врешті-решт конфлікт спалахує з
незначного, зовні неадекватного приводу, причому суперечка, яка виникла
у сфері ділових стосунків, може трансформуватись на особисті відносини і
навпаки. Метою стає боротьба сама по собі, психологічний зміст якої —
довести свою вищість над суперником.

Існують досить прості, але ефективні правила поведінки, щоб не
провокувати конфлікт:

— при поганому настрої чи в момент роздратування обмежте спілкування;

— якщо відчуваєте, що зустріч із людиною чи ситуація можуть викликати у
вас роздратування, завчасно підготуйтесь до такого контакту;

— керуйтеся здоровим глуздом і завжди обирайте розумну лінію поведінки;

— ваші слова та дії мають бути правомірними і зрозумілими для оточуючих;

— не прагніть принизити співбесідника, бо в цьому випадку дуже велика
ймовірність отримати зворотну реакцію;

— не вимагайте беззаперечного виконання ваших вказівок від осіб, що
перебувають у надзвичайних психічних станах (нервове збудження, сильні
емоції та ін.); спочатку дайте їм час заспокоїтись, а вже потім
викладайте свої вимоги;

— не наполягайте на тому, чого людина безсумнівно не може виконати.

Найбільш типова форма ексцесів, що сигналізують про конфлікт, — взаємна
лайка, яка сама себе живить: різке слово викликає грубість у відповідь,
докір — стимулює відповідну реакцію, але вже на іншому рівні, більш
експресивно. Щоб не втягнутись у конфліктну ситуацію, будьте підкреслено
спокійні: тримайтесь упевнено, говоріть стримано і владно, уникайте
багатослів’я, дивіться співбесіднику в очі. Витримка не принижує вашого
авторитету, а надто емоційна реакція — є демонстрацією слабкості та
невпевненості у своїй правоті.

Таким чином, конфлікт — складне психологічне явище, що може мати багато
різновидів залежно від причин виникнення, кількості і складу учасників,
форми вияву, результатів та ін. Кожен конфлікт розвивається і має певну
послідовність стадій. Під час конфлікту його учасники займають різні
(часто — протилежні) позиції, по-різному усвідомлюють та переживають
ситуацію, що виникла. Для попередження і вирішення конфліктів доцільно
дотримуватись певної послідовності психологічно оптимальних дій з
урахуванням конкретної ситуації.

Література

1. Баев О. Я. Конфликтные ситуации на предварительном следствии. —
Воронеж, 1984.

2. Бандурка A M., Друзь В. А Конфликтология. — Харьков, 1997.

3. Водолазский Б. Ф., Гутерман M. П. Конфликты и стрессы. — Омск, 1986.

4. Ішмуратов К. І. Конфлікт і згода. — К., 1996.

5. Лупьян Я. А Барьеры обвинения, конфликты, стрес. — Минск, 1986.

6. Скотт Д. Г. Конфликты: пути их преодоления. — К, 1991.

7. Юридическая конфликтология. — M., 1995.

11 9-562

Розділ 10

Методи і прийоми психологічного впливу на об’єкти професійної діяльності

Практична діяльність працівників правоохоронних органів завжди так чи
інакше потребує психологічного впливу на людей: йдеться про розкриття чи
розслідування злочинів, про затримання злочинця, про реалізацію інших
заходів по забезпеченню правопорядку тощо. Зрозуміло, не може бути
якихось загальних рекомендацій та рецептів, який саме метод
психологічного впливу потрібно використовувати в даній ситуації або ж
які методи найбільш придатні для даної особи. Коли ми говоримо про
психологічний вплив, то маємо на увазі передусім загальні правила й
принципи застосування конкретних методів, відправні положення цієї
широкої проблеми та деякі найбільш загальні питання щодо механізмів
впливу (суб’єкт, об’єкт, подолання бар’єрів).

10.1. Поняття і механізми психологічного впливу

Психологічний вплив — активна цілеспрямована діяльність (у даному
випадку — працівника правоохоронних органів), метою якої є зміна психіки
чи поведінки об’єкта: окремої людини чи групи людей. Цілеспрямованість
передбачає, що суб’єкт впливу (впливаючий) має і усвідомлює певну мету,
і його діями керує уявлення про те, яким повинен

стати об’єкт впливу, як має змінитись його поведінка. Інакше результат
застосування того чи іншого методу стає малопрог-нозованим.

Під механізмом психологічного впливу слід розуміти процедуру вибору того
чи іншого методу і варіанту поведінки та процес проходження впливаючого
стимулу від суб’єкта до об’єкта і зворотного зв’язку між ними. Його
структура складається з таких чинників:

1) особливості особистості — достатня розвиненість пізнавальної,
емоційної та вольової сфери; здатність діагностувати індивідуальні
особливості та емоційний стан партнера по спілкуванню; знання і вміння
вибирати необхідний метод впливу та грамотно його застосовувати;

2) специфіка об’єкта впливу як конкретної соціальної одиниці
(підозрюваного, звинувачуваного, свідка, потерпілого, малої групи,
натовпу) — особливості мотивації, наявність інтелектуально-пізнавальних
передумов для здійснення своїх прагнень, емоційно-вольові якості, знання
та використання сталих стереотипів поведінки;

3) особливості каналу проходження стимулів від суб’єкта до об’єкта та
реалізації обраного методу — вміння розпізнавати та впливати на
психологічні бар’єри, що виникають у процесі психологічного впливу.
Найбільш розповсюдженими серед них є: мотиваційний, інтелектуальний,
емоційний, вольовий. Лише після подолання зазначених бар’єрів
психологічний вплив стає принципово можливим, а вибір методу в
подальшому залежить від позиції особи, що стала об’єктом уваги;

4) прогнозування можливих змін і наслідків застосування вибраного методу
та коригування подальших кроків.

При здійсненні психологічного впливу необхідно дотримуватись таких
принципів:

1. Відповідність вимогам законодавства — визначення правомірності чи
неправомірності методу. Критеріями правомірності є: орієнтування
використовуваних методів на дотримання норм законності, моралі і
професійної етики; відповідність методу морально-етичному положенню
громадянина та особливостям ситуації, що склалася;

орієнтування на досягнення гуманних, соціальне схвалюваних цілей;
досягнення правильного розуміння об’єктом впливу соціального і
юридичного смислу ситуації, що

чи помсти з боку певних осіб (родичів, односельців, співучасників
злочину тощо), небажання розголосу події чи інтимних сторін життя
(наприклад, ошукані «женихами-Шахраями жінки не повідомляють про
втрачені ними гроші чи коштовності). Інтелектуальний бар’єр може бути
викликаний розбіжностями в розумінні одних і тих самих обставин через
різний рівень освіченості, обізнаності в питанні та ін. Емоційний бар’єр
з’являється внаслідок негативних переживань та почуттів, які вже були в
особи до моменту встановлення контакту (наприклад, пригніченість,
роздратування, злобливість). Вольовий бар’єр — результат небажання
підкоритися чужій волі чи неможливості відмовитися від раніше обіцяного.

Для зняття чи нейтралізації психологічних бар’єрів можуть
застосовуватись різні методи. Дамо їх коротку характеристику.

1. Методи впливу на мотиваційну сферу:

— раціональний вплив, тобто формування установки на необхідність
спілкування. Для цього потрібно, зокрема, оперувати простими та
переконливими фактами і аргументами, залучати гумор і вдалі порівняння,
говорити в недирективному тоні;

— розвінчання видимості встановлення контакту, виголошення сумніву щодо
щирості співбесідника в тактовній формі. Це допомагає уникнути прямого
конфлікту, але неоднозначно висловити свою позицію;

— подолання мотивів «стороннього спостерігача» через роз’яснення
можливих наслідків різних варіантів розвитку ситуації.

2. Методи впливу на інтелектуальну сферу:

— формулювання незвичних, раніше невідомих аспектів уже відомої
проблеми. Це посилює зацікавленість у спілкуванні й активізує розумову
діяльність (наприклад, «Ви не погоджуєтесь з моїми словами, бо не
звернули уваги на…»);

— руйнування системи неправдивих відомостей здійснюється з допомогою
контраргументації (наприклад, «Ви неправильно розумієте деякі обставини,
тому відвертої розмови між нами не виходить»);

— спонукання до деталізації реалізується через «роздуми вголос» щодо
обставин та подробиць, раніше не відомих об’єкту впливу, та спільного
‘їх обговорення;

— вибір прийнятної для співбесідника форми спілкування (мова,
інтонація, темп, дистанція).

3. Методи впливу на емоційно-вольову сферу:

— використання нейтральної інформації для початку спілкування або
звертання до теми, цікавої для співбесідника;

— уникнення суперечностей на початку спілкування для накопичення
первісної згоди. Запитання формулюються таким чином, що вимагають
відповіді «Так» (наприклад, «Я не помиляюсь, вас цікавить тема нашої
розмови?», «Мабуть, Вас цікавить, чому Вас викликали?»);

— переключення уваги на об’єкт згоди. Призначений для створення
атмосфери тимчасового психологічного обособления осіб, що спілкуються,
на базі спільних позитивних емоцій чи інтересів. Таким об’єктом може
бути спільний знайомий, політичні чи спортивні новини, книга тощо;

— «психологічне поглажування», тобто тактовне підкреслення своєї поваги
до проблем співбесідника, прихильності, бажання встановлення контакту;

— використання «сильних» та «слабких» сторін особи через звертання до її
статусу, професійної приналежності, апеляцію до позитивних якостей,
підкреслення авторитетності, принциповості, заслуг у минулому та ін. Це
викликає позитивні емоції та послаблює негативні стани у співбесідника;

— створення сприятливих умов для початку бесіди (врахування місця, часу
виклику, його способу, естетичне оформлення кабінету).

Таким чином, методи фасцинації спрямовані на зняття чи послаблення
психологічних бар’єрів у спілкуванні. Їх застосування передує
безпосередньому впливу і забезпечує його ефективність. Без зняття
психологічних бар’єрів вплив на об’єкт стає неможливим або ж
безперспективним. Призначена для використання інформація завчасно
диференціюється:

частина її спеціально призначається для зняття захисної сили бар’єрів,
інша — для власне впливу на об’єкт у бажаному напрямку.

Здійснення психологічного впливу залежить значною мірою від позиції
особи. Вона може бути спрямована на співробітництво, коли прагнення
об’єкта впливу збігається з побажаннями. У противному разі —
конфронтація, протиборст-

во, тобто об’єкт впливу протидіє співробітнику з метою нейтралізувати
(подавити) його активність. У результаті психологічного впливу людина
повинна щось зрозуміти, засвоїти, повідомити необхідну інформацію,
підкоритися, визнати свою вину (якщо вона справді винна), вказати на
співучасників чи місце схову злочинно отриманого майна тощо.

10.2. Методи психологічного впливу

на об’єкти правоохоронної діяльності

При виборі методу психологічного впливу слід враховувати, окрім
зазначеної вище позиції особи, також сферу, на яку він буде спрямований
(мотиваційну, пізнавальну, емоційно-вольову), маючи на увазі, що можливе
‘їх сполучення та зміна (трансформація) залежно від ситуації і ставлення
об’єкта впливу.

Для впливу на мотиваційну сферу при позиції співробітництва можуть
застосовуватись:

1) метод стимулювання — з метою посилення вже наявних позитивних
тенденцій вживаються такі засоби, як схвалення, висловлення подяки,
вдячності. Їх реалізація відбувається за формулою: «Я до вас добре
ставлюсь і відчуваю щиру симпатію. Моє ставлення буде ще кращим,
якщо…»;

2) метод коректування уявлень про можливий розвиток ситуації в
позитивному напрямі — підкреслювання переваг позиції співробітництва і
перспектив такої лінії поведінки.

Для впливу на мотиваційну сферу при позиції конфронтації можуть
застосовуватись:

1) метод критики — його сутність виявляється через судження, що містять
аналіз, узагальнення та об’єктивну оцінку діяльності чи поглядів,
спрямовані на усунення помилок та розвиток почуття відповідальності за
свою поведінку. Реалізується за рахунок таких прийомів, як
співпереживання, докір, нерозуміння, жаль, обурення, негативне
узагальнення. Наприклад, критика у формі співпереживання:

«Я вас розумію, але зрозумійте й ви мене»;

2) метод коректування уявлень про можливий розвиток подій в негативному
напрямі — підкреслення недоліків обраної позиції і роз’яснення можливих
негативних варіантів роз-

витку подій. Наприклад: «Ваша поведінка суперечить здоровому глузду.
Вона може призвести до того, що…».

При здійсненні впливу на інтелектуальну сферу з позицій співробітництва
нерідко виникає необхідність активізації мислення, пам’яті, інших
пізнавальних процесів людини, що повідомляє помилкову чи перекручену
інформацію про будь-який об’єкт, явище, подію. Застосування методів
психологічного впливу потребує тут особливої уваги і обережності,
оскільки є небезпека дістати «навіяну» відповідь про те, чого насправді
не було. Серед методів цієі групи можна назвати:

1) метод надання допомоги в побудуванні системи уявлень і переконань —
реалізується за рахунок постановки конкретних запитань, що сприяють
виникненню більш правильної картини; формулювання проблемних питань, що
потребує мобілізації всього комплексу уявлень; образного (наочного)
опису предмета чи явища для активізації пам’яті; використання аналогій,
порівнянь, зіставлень; спільного обговорення та ін. Наприклад, при
виникненні труднощів у визначенні точного часу необхідну інформацію
можна дістати за допомогою конкретних запитань: «Що ще відбувалося в той
час?», «Згадайте, де ви були до цього і коли звідти пішли?»;

2) метод навчання — формування необхідних знань, вмінь і навичок, що
допоможуть вирішити проблему, зокрема — змінити поведінку в бажаному
напрямі. Наприклад, підліток бажає позбутися нестриманості, запальності,
але йому нестає досвіду. Допомогти тут може аналіз «гарячих» ситуацій та
засвоєння рекомендацій щодо бажаних варіантів поведінки.

Паралельно застосовується вже зазначений раніше метод стимулювання,
спрямований на посилення наявних позитивних тенденцій: людина бажає
поводитися так, а не інакше, але на шляху постають різні перешкоди
(об’єктивні чи суб’єктивні), причому значимість таких перешкод може
свідомо чи несвідомо перебільшуватись через недостатність уявлення про
можливі зміни ситуації та ін. Аналіз того, що справді має місце,
допомагає коректувати поведінку.

При позиції конфронтації на інтелектуальну сферу можна впливати таким
чином:

1) метод дезорганізації системи наявних уявлень і переконань — має на
меті дезорганізувати інтелектуальні зусил-

ля супротивника, позбавити його можливості діяти планомірно й
продумано. Застосовуються прийоми: створення високого рівня
невизначеності; формулювання надто важких завдань; створення умов, що
утруднюють пізнавальну діяльність; створення умов, що викликають
перекручене уявлення про ситуацію;

2) метод конкретизації уявлень індивіда про ситуацію — полягає в
допомозі усвідомлення помилковості своєї позиції та сприянні її
переосмисленню. Прийомами можуть стати:

сократичний діалог (підкреслення помилковості окремих суджень без оцінки
позиції загалом); підкреслення позитивних сторін відмови від займаної
позиції; конкретизація уявлень про ситуацію прийняття рішення.
Наприклад, громадянин відмовляється допомогти працівникові міліції через
побоювання засудження з боку сусідів, тобто йдеться про ставлення
сусідів у цілому. Конкретизація такого становища дозволяє сформулювати
висновок, що якась частина сусідів ставиться до такої допомоги
позитивно, інша — нейтрально, а дехто — негативно, але думка останніх
для об’єкта впливу не така вже й суттєва.

Методи впливу на емоційно-вольову сферу при позиції співробітництва в
найбільш загальному вигляді можуть бути зведені до:

1) схвалення вольових зусиль — для посилення стану мобілізації,
нейтралізації відчуття своєї нездатності подолати проблему,
невпевненості у своїх силах, розгубленості. Сутність методу полягає в
зосередженості уваги на позитивних моментах своїх переживань. Наприклад,
потерпілий від злочину не може заспокоїтися, повідомити необхідні для
розшуку злочинця дані, тому необхідно стимулювати кожну його спробу
подолати свій стан («Отак вже краще. Спробуймо ще згадати…
Молодець…»);

2) навіювання необхідного стану — формування впевненості у своїх силах
та необхідності саме такої тактики поведінки. Це реалізується за рахунок
впевненого тону, що не допускає сумнівів та вагань. Наприклад, при
ознаках нервозності підлеглих при очікуванні небезпечної зміни ситуації
керівник рішуче і впевнено говорить: «Все в порядку. Всі готові,
спокійні, зосереджені. Всі знають, як діяти, і все буде гаразд!».

При позиції конфронтації на емоційно-вольову сферу можна впливати за
допомогою:

1) методу нейтралізації мотивів, що протидіють правильному рішенню —
спрямований на дезорганізацію волі особистості і спонукання його до
зміни своєї позиції і поведінки в цілому. Реалізується за рахунок
прийомів: демонстрація переваги сил; завбачливе попередження можливих
варіантів дій;

показ даремності вольових зусиль; збудження жалості до себе. Наприклад,
«Ви намагаєтесь усміхатись, але на душі у вас тривожно. Ваша посмішка
зникне, коли будуть пред’явлені деякі докази» або ж «Ваші зусилля
абсолютно даремні. Навіщо так опиратися, все це марно, і мені жаль вас»;

2) методу психологічного примусу — реалізується категоричною вимогою («Я
вимагаю, щоб ви негайно виконали…»), попередженням про притягнення до
відповідальності, наказом, покаранням;

3) психологічний пресинг — передбачає жорсткий психологічний вплив, що
призводить до капітуляції. Застосовується в надзвичайних випадках у
межах закону (попередження злочину, затримання злочинця, попередження
масових заворушень та ін). за допомогою прийомів: встановлення
постійного спостереження («висіти на хвості»), поширення чуток,
ліквідація можливих схованок, психологічна ізоляція («обривання
зв’язків»), оточення району можливого перебування злочинця, загроза
застосування зброї та спеціальних засобів, використання пасток та ін.

Таким чином, оволодіння методами психологічного впливу є важливим
завданням працівника правоохоронних органів: той, хто не вміє грамотно
впливати на людей, пізно чи рано буде переможений або ж почне діяти
неприпустимими методами. Основу механізму психологічного впливу складає
система чинників, що включає особистісні властивості працівника,
особистісні властивості об’єкту впливу, методи подолання психологічних
бар’єрів та власне методи психологічного впливу. Методи психологічного
впливу можуть бути спрямовані на мотиваційну, інтелектуальну та
емоційно-вольову сфери особистості. При здійсненні впливу необхідно
враховувати позицію об’єкта впливу: співробітництва чи конфронтації
(протиборства), в залежності від якої обираються відповідні методи.

Література

1. Лукашевич В. Г. Тактика общения следователя с участниками отдельных
следственных действий. — К., 1989.

2. Москаленко В. Ф. Психологические приемы в деятельности ОВД. —
Ташкент, 1990.

3. Теоретические и прикладные исследования психологического воздействия.
— Иванове, 1982.

4. Черненилов В. И, Юстицкий В. В. Применение методов
психолого-педагогического воздействия при решении оперативно-служебных
задач. — Минск, 1989.

Роздал 11

Психологічна характеристика дій працівників правоохоронних органів у
екстремальних умовах

Екстремальними найчастіше називають ситуації, що загрожують здоров’ю і
самому життю людини. Це — зовнішня, об’єктивна сторона питання. З
психологічної точки зору, екстремальність — такий складний стан людської
психіки, який викликається об’єктивними умовами, що сприймаються і
оцінюються як небезпечні, складні, тупикові, і тому породжують підвищену
тривожність та особливу емоційну напруженість. Ситуація набуває
надзвичайної значимості. Такі стани виникають під час катастроф,
стихійного лиха, при масових заворушеннях і безчинстві натовпу,
затриманні озброєного злочинця тощо.

З небезпекою для життя і здоров’я пов’язане виконання багатьох видів
робіт, що потенційно мають елементи виробничого і професійного ризику
(шахтарі, льотчики, моряки та ін.); виконання своїх службових обов’язків
військовослужбовцями та працівниками правоохоронних органів також
характеризується екстремальністю. Екстремальні ситуації умовно можна
поділити на дві групи: 1) життєві, повсякденні, тобто такі, з якими може
зустрітись кожна людина; 2) службові — виникають під час виконання
небезпечної роботи (вони можуть бути «штатними» і «позаштатними»,
регламентованими і нерегламентованими, плановими і ситуаційними).

У діяльності працівників правоохоронних органів можлива кожна із
зазначених ситуацій, але ми приділятимемо увагу тільки екстремальним
ситуаціям службового характеру. Це

може бути: процес вирішення конфліктів між громадянами, попередження чи
припинення правопорушень, психологічне протиборство при проведенні
слідчих і оперативно-розшуко-вих заходів, протиправне використання
громадянами джерел підвищеної небезпеки, припинення групових порушень
громадського порядку і масових безпорядків, дії в умовах впровадження в
регіоні надзвичайного стану тощо. Окрім того, екстремальність може
виникати внаслідок тривалого та інтенсивного навантаження при
повсякденному виконанні службових обов’язків.

11.1. Характер і види екстремальних ситуацій. Психологічний вплив
екстремальних ситуацій на особистість працівника правоохоронних органів

У професійній діяльності працівників правоохоронних органів можна
виділити такі різновиди екстремальних ситуацій:

1) швидкоплинна — пов’язана з необхідністю діяти при жорсткому дефіциті
часу, у швидкому темпі, при високому рівні організованості та зі значним
психологічним навантаженням (наприклад, затримання злочинця, участь у
ліквідації наслідків катастрофи);

2) довготривала — потребує постійної готовності до можливої небезпечної
дії при загальних монотонних умовах праці (наприклад, чекання виклику на
виїзд під час чергування, перебування в засідці);

3) викликана необхідністю перевірки ймовірностно неправдивої інформації
— повідомлення з метою дезінформації про вчинений злочин, про можливу
небезпеку (пожежу, мінування тощо);

4) викликана «невизначеністю» — потребує вибору одного з варіантів
поведінки, однаково значимих для працівника (виконати службовий
обов’язок чи не втручатись в події для власної безпеки);

5) породжена суб’єктивними обставинами, тобто самим працівником
(відволікання чи нестійкість уваги в небезпечній ситуації, що призводить
до помилкових дій, непрофесійне виконання дій тощо).

При виконанні працівниками правоохоронних органів своїх професійних
обов’язків у екстремальних ситуаціях можлива організація діяльності
різних рівнів, полярними з яких є: вищий та нижчий.

Вищий рівень діяльності — виявляється у підсиленні регулюючих функцій
психіки, передбаченні і своєчасному врахуванні можливих змін в
обставинах, у швидкому, чіткому й грамотному застосуванні засобів і
прийомів дій, при необхідності — їх видозміни. Підвищується ступінь
вольової керованості діяльністю та її загальна ефективність.

Нижчий рівень діяльності — нездатність сконцентрувати увагу на
головному, порушення внутрішньої упорядкованості психічних процесів,
непослідовність і неточність виконання дій, ігнорування минулого
досвіду, стереотипне повторення певних дій при відсутності такої
необхідності, покваплива і сумбурна поведінка або ж заторможеність,
заціпеніння. Аналіз трагічних для працівників наслідків та фронтовий
досвід свідчать, що таке заціпеніння (ступор) при реальній небезпеці для
життя звичайно призводить до загибелі людини. Але його настання не буває
випадковим, воно спричиняється відсутністю готовності діяти доцільно,
страхом небезпеки через відсутність досвіду («необстріляність»),
боягузтвом та легкодухістю як стійкими рисами характеру, низьким рівнем
психологічної підготовки, а також загальною професійною непридатністю.

При виконанні професійних дій високого ступеня відповідальності, що
потребують пошуку нестандартних варіантів виходу з напруженої ситуації,
спостерігаються такі явища:

розгубленість (24 %), зниження координованості і точності рухів (29,8
%), уповільнення реакції (27 %), порушення логіки міркувань (18 %),
зниження критичності мислення (11 %), розлади сприймання і уваги (8,9
%). За даними проведеного МВС РФ опитування, при припиненні масових
безчинств вимогами закону керувалися 32 % працівників, приблизно 40 %
виходили з власних моральних принципів, 8 % визначали свою поведінку як
таку, що детермінувалась самозбереженням. На недостатню психологічну
підготованість до дій у складних умовах вказали 20 % опитуваних, хоча
при цьому їхня поведінка зовні виглядала впорядкованою.

Розглянуті різновиди екстремальних ситуацій та особливостей поведінки
при їх вирішенні спричиняють виникнення специфічних емоційних станів,
найбільш типовими серед яких є: стрес, фрустрація, конфлікт, криза.
Строго кажучи, пе-

рераховані стани є не стільки самостійними психоемоційними станами,
скільки окремими проявами загального екстремум-стану, який охоплює
особистість, індивідуалізованого за змістом і динамікою. Цим
визначається, зокрема, те, що одні й ті ж подразники у різних осіб
викликають різні стани (стреси, фрустрації тощо), а різні подразники у
однієї особистості часто-густо призводять до виникнення тотожнього стану
напруженості. Зазначені стани можуть існувати як ізольовано, так і
одночасно, у різних сполученнях. Так, процес безпосереднього припинення
злочину може призвести до стресу та фрустрації, психологічне
протиборство при проведенні слідчих дій — до фрустрації та конфлікту,
затримання особливо небезпечного злочинця — до стресу, фрустрації та
конфлікту, запровадження надзвичайного стану — до стресу та кризи.

Розвиток екстремальних ситуацій та ‘їх наслідки значною мірою
ускладнюються такими чинниками: несподіваністю виникнення небезпеки,
невизначеністю ситуації та можливих наслідків, відсутністю дійової
підтримки (допомоги) з боку оточуючих громадян та гарантій соціального
(у тому числі правового) захисту та ін. Особливо несприятливими в цьому
плані є так звані «нештатні» екстремальні ситуації, не передбачені
нормативно. Саме в таких ситуаціях надзвичайно важливо зберегти спокій і
холоднокровність, швидко оцінити обстановку, не піддатись потягу діяти
за вже існуючими стереотипами, що може стати згубним. Прийняття рішення
діяти неординарно може виявитись єдиним правильним виходом із ситуації,
що склалась, і ним потрібно правильно скористатись. Стереотип діяти так,
а не інакше, звичка застосовувати лише певні прийоми нападу та захисту
завжди має психологічну межу неповторюваності (це стосується прийомів
самбо, застосування зброї, допоміжних засобів та ін.), але екстремальна
ситуація ніколи не повторюється в одному й тому ж вигляді, що потрібно
враховувати, бути до цього готовим.

Існує ряд чинників, що впливають на виникнення та перебіг того чи іншого
стану психіки людини в екстремальній ситуації:

1) інтенсивність і сила дії подразника — відносно невелике психічне
напруження до певної межі є позитивним, коли ж воно перевищує поріг,
настає різке погіршення психічного стану та ефективності діяльності в
цілому. Так, поступове наростання загрозливої ситуації в умовах пов-

ноти інформації про неї і достатнього часу дозволяє працівнику
мобілізуватись і з успіхом виконати завдання (наприклад, затримати
злочинця). Навпаки, відсутність необхідної інформації, неочікуване
застосування злочинцем зброї чи інших засобів підвищеної небезпечності,
про які завчасно не було відомо, може викликати стрес;

2) «психологічна надійність» — стала індивідуальна особливість, під якою
слід розуміти стійкість до небезпеки та невдач у сполученні з
виправданим ризиком, швидке подолання переживання та розчарування,
оптимальний рівень тривожності, стриманість у емоціях, урівноваженість,
розсудливість, стійкість до перенапруження. Ці якості визначають поріг
корисності напруження, характерний для конкретної особистості. Наявність
певних психофізіологічних властивостей (швидкість перебігу психічних
процесів, сила нервової системи, оптимальне сполучення процесів
збудження і гальмування, висока працездатність) та властивостей
психічних пізнавальних процесів (спостережливість, розвинена уява та
ін.) дозволяють здійснювати прискорену переробку інформації та приймати
правильне рішення;

3) психологічна підготовленість — спеціальна тренованість до дій у
екстремальних умовах, під впливом якої поріг корисності напруження
підвищується. Вона залежить від знання співробітником типових форм
прояву екстремальних ситуацій, методів і засобів їх подолання та
врахування особливостей перебігу емоційних станів, що при цьому
виникають, ступеня сформованості професійної пильності — особливої
якості, що виявляється у виправданій настороженості та підвищеній увазі
до ризику, небезпеки. Ця якість допомагає вчасно виявити ознаки загрози,
правильно оцінити ситуацію, що склалася (факти, обставини, дії).
Протилежністю професійної пильності є недбалість, яка спричиняється
нерозумінням небезпеки, невміннями вчасно її розпізнати та правильно
оцінити, зниженою концентрацією уваги («не встиг отямитись…», «не
помітив», «не надав уваги» і т. ін.). Недбалість може набути й іншого
змісту — зневажання безпеки, невиправдана самовпевненість;

4) функціональний стан організму — поріг корисної напруженості
зменшується під впливом перенесеного захворювання, втоми, конфліктної
ситуації з вираженим психо-

фізіологічним реагуванням, серії невдач та їх гострим переживанням
тощо.

Численні факти злочинних зазіхань на життя і здоров’я працівників
правоохоронних органів України під час виконання ними службових
обов’язків (причому останні досить часто виступають безпосередньою ціллю
нападу або ж перешкодою на шляху досягнення основної злочинної мети)
потребують теоретичного аналізу і детальної розробки обгрунтованих
науково-практичних рекомендацій щодо забезпечення їх особистої безпеки.
Між тим, проблема ця у сучасній спеціальній літературі практично не
представлена, що зумовлює необхідність у визначенні та висвітленні її
базових понять.

H

J

L

T

?

¬

L

°

Ae

n

3/4

®

°

1/4

A

Ae

$ & ( 0 ? ? ? ” ? o o

j

l

n

v

?

1/4

3/4

AE

– * 2 4 ~ ?
unuaeuaeuaeuaeuaeuaeunOunOuaeuaeuaeuaeunOunOEuaeuaeuaeuaeuaeuaeunOunOuae
uaeuaeuaenunuaeuaeuaeAeunOunE

„ey]„ey

]„ey`„A

„ ¤]„ey`„

„A]„ey`„Aa$

]„ey`„A

„ ¤]„ey`„

AEA?AtAxA
E”E(E’E”EVI^IoicicicococoUocicicicicicicocoUoc?cicicicicicicUocicicicici
cic?cic?cicC?cAc?

]„ey`„A

4

i

1e2ooooooooocoooooooooooooooo

„ ¤]„ey`„

„A]„ey`„A

„ ¤]„ey`„

ooooooooocooooooooooooooco

„ ¤]„ey`„

—0?2?4?o›TcFO?6?E?I?2:±h?8?X»Ue1/4TH1/4a1/4aeAlAE`E*I^Ioooooocoooooocooo
ooooooooo

„ ¤]„ey`„

oeaeoUaeoUNUaeUaeoUNUaeoaeoaeoaeoaeEaeEaeeaeo1/2N1/2aeUeaeoeaeo1/2N1/2ae
o1/2N1/2aeoUNUaeoUae°©°©ae

^ V

„ ¤]„ey`„

FV

]„ey`„A

„ ¤]„ey`„

„A]„ey`„A

]„ey`„A

„A]„ey`„A

ooocooooocoooooocooooooooo

„ ¤]„ey`„

]„ey`„A

„A ¤]„ey`„A

r

z

AE

?

d

~

ooocoooocoooooooocoooooooo

„ ¤]„ey`„

occccccoccccccccccccoccccc

„A ¤]„ey`„A

„A]„ey`„A

„A ¤]„ey`„A

„ ¤]„ey`„

ooooooooooooooooooooooooooo

occccocccccocccccccccccccc

„A ¤]„ey`„A

„A]„ey`„A

„A]„ey`„Aa$

neaeeUe?eUeUeUeAaeeaeUe??e?eUe?eUe?c?ceUe?e•?eUeUeUeUeUe?eU

„A]„ey`„A

oe?cYc?Oe?Oe?c?E?Oe?Oe?3/4?oe?Oe?3/4?oe?Oe3/4?·?3/4?·?3/4?·?3/4?c?·?·?·?
E?oe?·?c?3/4?3/4?3/4?3/4?3/4?

j

„ ¤]„ey`„

occccccccccccccccccccccccc

„A ¤]„ey`„A

ocoooooooooooooooooooooooo

„ ¤]„ey`„

oocoooooocoooooooooocooooc

„ ¤]„ey`„

oiaeiaeioioioiUiaeioioioioioioiICiCICioioioiUioiCIioioioioiCioioiUioioio
ioioioioi

ooooooooocooooooocooooocoo

„ ¤]„ey`„

?

„A]„ey`„A

??aeaeaeae??aeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeOaeaeaeaeae

„ ¤]„ey`„

ooooooocooooooocoooooooooo

„ ¤]„ey`„

„A]„ey`„A

„A ¤]„ey`„Aa$

uiuiuaeuiuiuiuiuaeuaeuiuUeuUeuiuiuUeuUeuUeuiuiuiuiuUeuiuOuiUeEAEUeiUeiui
UeEUeiUeiuiUeEUeiUeiuiUe

oooooooaeaeUEoEoo3/4oooaeaeo

„A ¤]„ey`„Aa$

]„ey`„A

„ ¤]„ey`„

occccccccccccccccccccccocc

„A ¤]„ey`„A

¤ rY tY V¦ AE¦ r? « “¬ X a .® Ae® 8? U? ¬° l± Ae± $? &? ?? &¶ ? th? ’?
ooooocoooooooooooooooooooo

„ ¤]„ey`„

„ ¤]„ey`„

(

„ ¤]„ey`„

B

F

oioiaiOiNioCioioiNioioioiNioiAioioiAoiAoioioioioioioiAoioiCioioiaiCioCiC
iCio

ooooccooooocoooooocoooooco

„ ¤]„ey`„

oocoooooooooooooocoooocooo

„ ¤]„ey`„

uiuiuiuiuiuiuiaeuiuiuaeuaeuiussuiuiuiuiuiussiuiuOuiuiuiuiuaeuEssuiuaeOuA
uiuiu?uiu

„A ¤]„ey`„Aa$

„ ¤]„ey`„

„ ¤]„ey`„

i

?

„A]„ey`„A

h oooocooooooocooooooooooooo

„ ¤]„ey`„

Y B? oocooooooocoooooooooooocoo

„ ¤]„ey`„

? |· ? ?? Oe3/4 O3/4 ?A aeA RAE AEAE I @I &I 4O
oooooooooooooooooooooooooooo

„A]„ey`„A

\

„A]„ey`„A

„ ¤]„ey`„

ooooeooooooooooYooooooooo

„A]„ey`„A

„A]„ey`„A

„ ¤]„ey`„

oooooae*ooooEooooooooooo

„A]„ey`„Aa$

c?

ueA

AA

^C

BE

pE

rE

E

0I

oooocoooocooooocoooooooooo

„ ¤]„ey`„

3/4

?A

cA

A

-A

A

A